Провадження №2-о/243/663/2020

Справа№243/6384/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 липня 2020 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Дюміної Н.О.,

при секретарі Прилуцькій А.В.,

за участю:

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника Приходька О.П. ,

заінтересованої особи ОСОБА_3 ,

представника заінтересованої особи ОСОБА_18.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 6 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи - ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису у зв`язку з вчиненням домашнього насильства, -

В С Т А Н О В И В:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи - ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису у зв`язку з вчиненням домашнього насильства. В обґрунтування заяви зазначено, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 21.06.2019 року. ОСОБА_3 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ., заявниця в зв`язку з вчиненням насильницьких дій з боку чоловіка примушена мешкати за іншою адресою, щоб уникнути насильницьких дій.

Під час спільного проживання з ОСОБА_3 останній постійно застосовував насилля, висловлювався нецензурною лайкою, завдавав їй тілесних ушкоджень, внаслідок чого вона декілька разів викликала співробітників поліції, що фіксували вказані обставини. Постійні сварки з ОСОБА_3 стали підставою розриву їх відносин, втім останній все рівно не залишає її у спокої: весь час її переслідує, нецензурно виражається у її бік та бік її батька ОСОБА_4 , висловлює погрози нанесення тілесних ушкоджень та намагався декілька разів їх нанести, бив її сина.

20.05.2020 року відносно ОСОБА_3 було складено три протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 ч.2 КУпАП України за повторне вчинення протягом року насилля у сім`ї.

10 червня 2020 року Постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні правопорушень, передбачених ч.2 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Після притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 не припинив свої насильницькі дії та намагався знов їх вчинити відносно неї, що підтверджується викликами поліції 26.06.2020 року та складеним приписом.

На теперішній час ОСОБА_3 на неодноразові зауваження та її прохання не реагує або починає вчиняти насильницькі діяння. Усі ці діяння відбуваються в присутності малолітньої дитини.

26 червня 2020 року ОСОБА_3 прийшов додому в нетверезому стані та безпідставно вчинив в черговий раз домашнє насильство: висловлювався брудними, нецензурними словами до неї та її батьків, принижував, погрожував фізичною розправою. Кидав цеглою у вікно. Все це знову відбувалося в присутності дитини.

Вона боїться за свою безпеку, батьків та безпеку дитини, тому що нездатна захистити себе від ОСОБА_3 .?

Аби забезпечити дієвий та ефективний спосіб захисту від чергового вчинення домашнього насильства щодо неї вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний припис у вигляді: заборони переслідувати ОСОБА_1 та в будь-який спосіб спілкуватись з нею та заборонити вести листування, телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

У судовому засіданні заявниця та її представник адвокат Приходько О.П. заяву підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити, посилались на факти викладені в заяві. Крім того, заявниця пояснила суду, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 . Вона вагітна і очікує з ним спільну дитину, крім того у неї є син від першого шлюбу. На теперішній час сімейні відносини у них не склалися і вони проживають окремо. Через застосування до неї і дитини насилля ОСОБА_3 вона вимушена мешкати разом зі своїми батьками. Крім того вона подала до суду позовні заяви про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та розподіл майна подружжя. ОСОБА_3 постійно вчиняє відносно неї та її рідних домашнє насилля, виражається нецензурною лайкою, погрожує їх вбити, знищити чи продати її майно. Сварки в родині виникли через подальшу долю трикімнатної квартири, яка наявна в неї від першого шлюбу. Вона бажає, щоб квартира залишилась її синові, а ОСОБА_3 бажає придбати новий автомобіль, гроші на який хоче отримати будь-яким шляхом, в тому числі, продавши зазначену квартири. При телефонних дзвінках і розмовах ОСОБА_3 , окрім погроз розправою, завжди вимагає гроші у сумі 10 000 доларів США, яких в її родині немає. Вона систематично вимушена звертитися до правоохоронних органів, прокуратури, уповноваженого з прав дитини за допомогою. Проте дієвих результатів її звернення не дають, оскільки ОСОБА_3 продовжує вчиняти домашнє насилля, переслідує її, кидає каміння у вікна, тисне на неї, викладаючи різні оголошення в соціальних мережах і зазначаючи її номер мобільного телефону, тому вона вимушена була звертатися до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно її чоловіка, оскільки вона переймається за життя своїх близьких та своє. Просила суд задовольнити її заяву та видати обмежувальний припис.

Заінтересована особа ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив суду, що дійсно він перебуває у зареєстрованому шлюбі з заявницею ОСОБА_6 . Останнім часом у них склалися складні відносини, оскільки він зловживав алкогольними напоями. Проте він робить усе щоб примиритися та на теперішній час кинув пити, закодувався, про що в нього є відповідна довідка, і бажає зберегти сім`ю. Його дружина вагітна і йому цікаво стан її здоров`я та їх майбутньої дитини, тому він заперечує проти задоволенні заяви про видачу обмежувального припису. Щодо пояснень дружини, зазначив, що вона перебільшує та таких подій не було. Він має престижну роботу, є позитивною людиною з добрими намірами, а тому взагалі не може поводити себе так, як описує заявниця. Крім того пояснив, що у власності її дружини та її колишнього чоловіка була спільна квартира у м. Краматорську. Колишній чоловік забажав продати свою частину квартири і для того, щоб викупити його частину він вимушений був продати свій автомобіль. Вони з дружиною викупили частину квартири у колишнього чоловіка. Після чого домовилися, що цю квартиру вони виставлять на продаж, куплять іншу - меншу квартиру та на залишок коштів він придбає автомобіль. Проте дружина не виконала їх домовленість, квартиру не продає. Він вимагав у дружини або її батьків повернути йому гроші за продану машину, проте вони їх не повертають. Заперечує факт побиття свого пасинка та застосування насилля до дружини. На чисельних записах телефонних розмов, наданих заявником та оглянутих в заді суду, де чутна нецензурна лексика, погрози розправою, вимагання грошей у сумі 10 000 доларів США зафіксований голос невідомої особи, це не його голос, оскільки він завжди добре і ввічливо поводився як з дружиною ОСОБА_1 , так і з її сином, і батьками.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_18. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви про видачу обмежувального припису, оскільки заявником не було доведено доказів тиску на неї. Факти звернення до працівників поліції та прокуратури не є належними доказами вчинення домашнього насилля. Оскільки ОСОБА_7 лише виражався нецензурною лайкою по відношенню до своєї дружини та її родини, і вважав, що його притягали до відповідальності за хуліганство. Надані докази заявником і її представником вважає не належними доказами, оскільки не було проведено експертизи голосу наданих аудіозаписів, тому неможливо з впевненістю сказати, що на них голос ОСОБА_8 . Свідок поліцейський лише повідомив, що в родині виникають сімейні сварки, що не свідчить про домашнє насилля у родині. На підставі вказаного, просила суд відмовити у повному обсязі у задоволенні заяви.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що він працює дільничним офіцером у м. Миколаївка. 10 липня 2020 року він разом із іншим дільничним офіцером ОСОБА_12 приїхали на виклик 102 щодо сімейної сварки за заявою ОСОБА_6 . Конфлікт був з батьком заявниці та ОСОБА_5 Родина ОСОБА_5 перебуває в процесі розлучення. Саме ОСОБА_12 є дільничним поліцейським за адресою мешкання сторін по справі, але він на теперішній час перебуває у відрядженні.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що заявниця ОСОБА_6 це її дочка, а ОСОБА_5 її зять. У її доньки є син від першого шлюбу. Останнім часом в родині доньки відбувалися сімейні сварки. Сварки у родині доньки розпочалися з 19 квітня 2020 року. Того дня вони з чоловіком офіційно перебували вдома на самоізоляції, а зять, знаючи про це, свідомо примушував їх вийти на вулицю до нього, порушивши умови самоізоляції. Того ж дня у телефонній розмові з зятем вона почула, що її донька плаче, тому зателефонувала на гарячу лінію по домашньому насиллю, телефонувала у поліцію, просила перевірити чи жива її донька. Оскільки ОСОБА_14 завжди не подобалось, коли вони телефонують доньці або онуку, він забирав в доньки і онука телефони, вони з чоловіком були змушені з серпня 2019 року завести для розмов з донькою окремі телефони, або телефонувати з невідомих номерів. 11 травня 2020 року її онук розповів їй, що вітчим його б`є, сильно кричить на нього та ставить на коліна. Після скарги онука вона відразу написала заяву до органу опіки та піклування для належного реагування. 15 травня 2020 року до них додому прийшов ОСОБА_7 та почав сварку, вони його не впустили, він розбив вікно у їх квартирі, яка розташована на першому поверсі. З травня 2020 року її завжди проводжає на роботу чоловік, оскільки вона, побоюючись за своє життя, боїться зустрічі із зятем. 26 червня 2020 року о шостій ранку вона, у супроводі чоловіка, йшла на роботу у першу зміну. У дворі їх очікував зять - ОСОБА_5 , який погрожував вбити її, чоловіка, а потім її доньку з онуком. Їй стало дуже погано, вона злякалась, по приїзду на роботу вона зателефонувала у поліцію.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 55 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює зобов`язання кожної держави, яка ратифікувала Конвенцію, поважати права людини шляхом гарантування кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, прав і свобод, визначних у Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.

Так, основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон).

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Частинами 2, 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Суд під час вирішення такої заяви має надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків (родичів) у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавалася дитина, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Судом установлено, що заявниця ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 7).

Відповідно до копії постанови Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 червня 2020 року ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн., за вчинення домашнього насильства по відношенню до своєї дружину ОСОБА_1 . Зокрема, відповідно до постанови 13.05.2020 року о вечірній годині ОСОБА_3 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 влаштував сварку відносно дружини ОСОБА_1 , в ході якої висловлювався нецензурною лайкою, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю потерпілої, повторно протягом року, таким чином скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Крім того, 15.05.2020 року о 08 годині 00 хвилин ОСОБА_3 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , де біля квартири висловлював погрози на адресу дружини ОСОБА_1 , чим своїми діями завдав шкоди психологічному здоров`ю потерпілої, повторно протягом року, таким чином скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Крім того, 14.05.2020 року о 09 годині 00 хвилин ОСОБА_3 в ході телефонної розмови висловлювався нецензурною лайкою на адресу батька дружини ОСОБА_4 , в ході якої висловлювався брудною лайкою, повторно протягом року, чим своїми діями завдав шкоди психологічному здоров`ю потерпілого, таким чином скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до листа керівника Слов`янської місцевої прокуратури від 01 липня 2020 року №40-01-44/1332-20, встановлено, що Слов`янською місцевою прокуратурою звернення ОСОБА_6 від 18.06.2020 року, яке 19.06.2020 надійшло до Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , розглянуто. 17.06.2020 року ОСОБА_15 з аналогічним зверненням до Слов`янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області щодо притягнення до кримінальної відповідальності колишнього чоловіка ОСОБА_3 за вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених статтями 194 (умисне знищення або пошкодження майна) та 296 (хуліганство) Кримінального кодексу України. На даний час перевірка за зверненням триває. Згідно вимог ст.216 Кримінального процесуального кодексу України повноваження щодо здійснення досудового розслідування злочинів вказаної категорії віднесені до компетенції слідчих органів внутрішніх справ. Для отримання відповіді на вищезазначене звернення необхідно звернутися до Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області.

Відповідно до термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №057423 від 26 червня 2020 року, відносно ОСОБА_3 працівниками Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області було винесено терміновий заборонний припис, а саме заборона у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_16 строком на 10 діб з 16:00 год. 26 червня 2020 року та діє до 16:00 06 липня 2020 року.

Згідно з талоном-повідомлення єдиного обліку №20220 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, 26 червня 2020 року від ОСОБА_13 отримано заяву такого змісту: 26.06.2020 року 08:43 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 26.06.2020 о 08:42 за адресою: АДРЕСА_3 , Лейтенант поліції Слов`янського ВП повідомив, що звернулась гр. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6. м \м АДРЕСА_2 просить прийняти міри до чоловіка доньки ОСОБА_3 , 1989 р.н., який 26.06.2020 р . приблизно о 06-15 год. за адресою АДРЕСА_3 безпричинно висловлювався в її бік нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою.

Згідно з талоном-повідомлення єдиного обліку №20286 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, 26 червня 2020 року від ОСОБА_1 отримано заяву такого змісту: 26.06.2020 року о 17:11 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 26.06.2020 о 17:10 за адресою: АДРЕСА_2 , До дільничного звернулась гр. ОСОБА_1 1990 р.н., яка повідомила про сварку з чоловіком, який надсилає повідомлення чим вчиняє тиск.

Згідно з талоном-повідомлення єдиного обліку №22985 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, 26 червня 2020 року від ОСОБА_1 отримано заяву такого змісту: 17.07.2020 року о 11:27 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що @07.2020 о 11:26 за адресою: АДРЕСА_2 , Реєстрація. До працівника поліції звернулась гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Просить прийняти заходи до чоловіка гр. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ), який 10.07.2020 о 17:30 за м/с висловлювався нецензурно погрожував фіз. розправою.

Відповідно до копії заяви від 17 липня 2020 року, ОСОБА_1 звернулася до начальника Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності її чоловіка ОСОБА_8 щодо погрози застосування до неї фізичного насилля.

У судовому засіданні також були досліджені фотокартки вайбер переписки мами заявниці з її чоловіком, з якої вбачається, що останній погрожував застосувати фізичне насилля відносно родини дружини.

Також з наданого скріншоту інтернет сторінки, вбачається, що особа яка зареєстрована як « ОСОБА_17 » розміщує в інтернеті оголошення щодо продажу речей, а саме: холодильника, дитячого крісла та інших меблів.

Також у судовому засіданні було досліджено листи від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Офісу президента України з яких вбачається, що ОСОБА_6 зверталася до вищевказаних органів з заявами про застосування заходів впливу до її чоловіка.

Також матеріалами справи встановлено, що заявницею подано до Слов`янського міськрайонного суду позови до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Оцінивши у сукупності надані суду докази суд приходить до висновку, що ОСОБА_14 систематично здійснює психологічне насильство над емоціями вагітної дружини, що включає в себе словесні та невербальні образи, погрози, у тому числі приниження, переслідування, залякування, використання емоційного та психологічного перенавантаження, часті і непередбачувані перепади настрою агресора, і наявність такого насилля ОСОБА_14 категорично заперечує, не визнає себе винним, навіть, після винесення відносно нього постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Наслідками даної поведінки ОСОБА_14 для ОСОБА_1 є психологічні страждання, які виражаються у емоційній дезадаптації, нездатності відчувати позитивні емоції від життя, депресії, а також погіршення якості життя, що є неприпустимим для вагітної жінки.

Таким чином враховуючи встановлені судом обставини, з метою захисту інтересів заявника, встановлено наявні ризики продовження вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства щодо зазначеної особи, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та необхідність видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 , у зв`язку з чим заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що заявниця просила суд покласти на чоловіка ОСОБА_3 наступні обов`язки: заборони ОСОБА_3 переслідувати ОСОБА_1 та в будь-який спосіб спілкуватись з нею; заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з постраждалою ОСОБА_6 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто та через третіх осіб та заборонити ОСОБА_3 вхід та перебування в місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

На думку суду перебування ОСОБА_14 за місцем проживання ОСОБА_1 становить безпосередню небезпеку ОСОБА_1 , як жертві домашнього насильства, а тому забезпечення фізичної дистанції між жертвою та її кривдником є найефективнішим способом гарантувати безпеку ОСОБА_15 .

Щодо заборони наближатися до домової території ОСОБА_1 суд зазначає, що такий захід об`єктивно дозволить ані доторкнутися до потерпілої, ані докинути до неї будь-який предмет, ані докричатися до неї.

Проте, враховуючи, що на теперішній час між подружжям виникли цивільні правовідносини (подання до суду позовів щодо розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна подружжя, можливе вирішення питань з приводу часів спілкування з новонародженою дитиною або визначення місця її мешкання в органах опіки), тому заборонити подружжю спілкування через третіх осіб (якими можуть бути представники сторін або адвокати) у даному випадку буде недоцільно, оскільки, під час розгляду цивільних справ у суді можуть виникнути питання які необхідно буде вирішити сторонам спільно. Зокрема під час розгляду цивільної справи про поділ майна подружжя сторони повинні будуть узгодити вартість сумісного майна.

На думку суду достатнім строком застосування обмежувального припису буде 6 місяці, так як за цей час ОСОБА_14 буде в змозі оцінити свою поведінку та змінити її по відношенню до ОСОБА_1 А вона, в свою чергу, зможе виносити дитину та відновитись після пологів у сприятливій психологічній обстановці.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що подана заява підтверджена належними та допустимими доказами, тому підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що встановлення припису не обмежує прав заінтересованої особи ОСОБА_14 , як батька його майбутньої дитини, оскільки питання пов`язані зі спілкуванням з дитиною та її вихованням можуть бути вирішені у законний спосіб, шляхом звернення до відповідних органів.

За змістом ч. 1 ст. 27 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» уповноважений підрозділ органу Національної поліції України бере на профілактичний облік кривдника з моменту виявлення факту вчинення ним домашнього насильства на встановлений законодавством строк і проводить з ним профілактичну роботу.

Відповідно до ст. 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до ст. 350-7 ЦПК України, за заявою осіб, визначених статтею 350-2 цього Кодексу, обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду згідно з частиною другою статті 350-6 цього Кодексу.

В силу ч.3 ст.350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи віднести на рахунок держави.

Згідно з ч.4 ст.350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Керуючись ст.ст.350-1-350-8 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи - ОСОБА_8 про видачу обмежувального припису у зв`язку з вчиненням домашнього насильства - задовольнити.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та покласти на нього строком на 6 (шість) місяці наступні обов`язки:

1) заборони ОСОБА_3 переслідувати ОСОБА_1 та в будь-який спосіб спілкуватись з нею;

2) заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з постраждалою ОСОБА_6 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто.

3) заборонити ОСОБА_3 вхід та перебування в місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Копії повного рішення суду вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копія рішення суду надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 18.06.2020 № 731-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Повний текст рішення виготовлено 03 серпня 2020 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області Н.О.Дюміна