ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року

м. Київ

справа №821/449/17

адміністративне провадження №К/9901/23644/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н.В.,

суддів: Смоковича М.І., Кашпур О.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 821/449/17

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Херсонській області

про скасування постанови про накладення штрафу

за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Херсонській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Коваля М. П., суддів: Домусчі С. Д., Кравець О. О.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із адміністративним позовом до начальника Головного управління Держпраці у Херсонській області - Берлим Віталій Володимирович , в якому просив захистити порушені права позивача, шляхом скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09 лютого 2017 року за № 21 с.

2. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року замінено первинного відповідача Берлим Віталія Володимировича - начальника Головного управління Держпраці в Херсонській області на належного - Головне управління Держпраці у Херсонській області (далі - відповідач).

3. Позовна заява мотивована тим, що позивач здійснює свою діяльність без використання найманої праці, а тому його діяльність не є об`єктом контролю за дотриманням законодавства про працю. Також, зазначено, що у територіальних органах Держпраці відсутні повноваження щодо контролю за додержанням законодавства про працю, оскільки на думку позивача, такими повноваженнями наділений виключно центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Окрім того, у позові зазначено, що надана копія направлення на проведення перевірки не містила зазначення підстав для проведення перевірки, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а також у направленнях не вказано прізвище, ім`я та по батькові посадових осіб; дати початку та закінчення заходу.

4. Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили із підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов. Зокрема, зазначили, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою, визначеною пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня .2013 року №509, та на підставі документів, складених головними державними інспекторами управління з питань праці. Просили в задоволенні позову відмовити.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

5. На підставі звернення Виконавчого комітету Суворовської районної ради у м. Херсоні від 04 листопада 2016 року №2-7-172/о, погодження Державної служби України з питань праці від 08 грудня 2016 року №122204/4.3/4.2-ДП-16, наказу Головного управління Держпраці у Херсонській області від 16 грудня 2016 року за №572 «Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду», головними державними інспекторами управління з питань праці Головного управління Держпраці у Херсонській області Масловській М. К. та Горовій О. Р. було доручено проведення позапланової перевірки позивача щодо дотримання законодавства про працю.

6. 19 січня 2017 року о 16:30 хв. зазначені інспектори для проведення позапланової перевірки позивача прибули в магазин «Елітні ІНФОРМАЦІЯ_1 «Appetissimo» (м. Херсон, пл. Свободи, буд. 5), надали для ознайомлення двом продавцям посвідчення посадових осіб та на запитання, чи є на робочому місці позивач, щоб вручити йому направлення на проведення перевірки, одним із продавців був зроблений телефонний дзвінок. Через деякий час до магазину прибув представник позивача за довіреністю ОСОБА_4

7. У направленні були зазначенні питання, що підлягають перевірці, а саме: « 1.1.1, 1.1.4.1-1.1.4.4. 1.1.8, 1.1.11-1.1.12, 3.2.1-3.2.2 перевірка додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

8. Направлення на проведення перевірки від 16 грудня 2016 року вручено під підпис представнику за довіреністю ОСОБА_4

9. 19 січня 2017 року ОСОБА_4 відмовилася допускати до проведення перевірки посадових осіб Головного управління Держпраці у Херсонській області, про що власноруч зробила відмітку на направленні на проведення до перевірки.

10. Факт недопуску до перевірки посадових осіб Головного управління Держпраці у Херсонській області представником позивача в судовому засіданні не заперечувався.

11. У зв`язку із наведеним головними державними інспекторами було складено акт недопуску до перевірки в присутності представників правоохоронних органів, з яким ознайомилася ОСОБА_4

12. Згодом позивачу було направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю від 30 січня 2017 року, яке отримано останнім 02 лютого 2017 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

13. 09 лютого 2017 року в приміщенні Головного управління Держпраці у Херсонській області відбувся розгляд справи про накладення штрафу на позивача. На засідання позивач чи його уповноважений представник не з`явився.

14. Розглянувши акт про недопуск до проведення перевірки від 19 січня 2017 року та додані до нього матеріали, уповноважена посадова особа, керуючись підпунктом 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 та на підставі абзацу 7 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, прийнято постанову про накладення штрафу на позивача в сумі 320 000 грн.

15. Представниками відповідача в судовому засіданні зазначено, що при визначенні позивачу штрафу в сумі 320 000 грн уповноважена особа виходила з того, що предметом перевірки до якої не допущено посадових осіб, повинні були бути питання, зазначені в абзаці 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

16. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

16.1. Скасовано постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області від 09 лютого 2017 року №21с в частині накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 в сумі 310 400, 00 грн.

16.2. Стягнуто з Головного управління Держпраці у Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 3 104,00 грн (Три тисячі сто чотири гривні 00 коп.) шляхом безспірного списання.

17. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача, не допускаючи до проведення перевірки не мав законної можливості встановити те, що перевірка буде проводитися саме із питань, визначених абзацом 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, а отже є підстави для застосування штрафу відповідно до абзацу 6 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, а не абзацу 7 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

18. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області про скасування постанови про накладення штрафу задоволено.

19. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ні наказ про проведення перевірки, ні акт про недопуск до проведення перевірки не містять посилань на те, що представником позивача не допущено до проведення перевірки із питань визначених в абзацом 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

20. Посилання відповідача на те, що в направленні зазначенні питання, що підлягають перевірці, а саме: 1.1.1, 1.1.4.1-1.1.4.4. 1.1.8, 1.1.11-1.1.12, 3.2.1-3.2.2, суд апеляційної інстанції оцінив як безпідставні, оскільки наявність таких посилань в направленні не дає особі можливості встановити, які саме питання будуть перевірятися.

21. За таких обставин суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що у відповідача не було підстав для накладення на позивача штрафу згідно абзацу 7 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

22. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, самостійно розрахувавши суму штрафу на підставі іншої норми, ніж та, згідно з якою застосований штраф відповідачем, фактично взяв на себе функції контролюючого органу, не врахувавши положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ІV. Касаційне оскарження

23. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано 27 вересня 2017 року.

24. На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V та не враховує положень Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390 (далі - Порядок № 390).

25. За доводами відповідача, у направленні указано пункти акта перевірки, які повинні були предметом перевірки, а отже представник позивача знала про те, який предмет перевірки, могла ознайомитися з формою акта, що затверджена Порядком № 390. Таким чином, за доводами відповідача, застосування до позивача штрафу на підставі абзацу 7 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України є правомірним.

26. У зв`язку із зазначеним відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

27. 09 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано із Херсонського окружного адміністративного суду справу № 821/449/17 (суддя-доповідач Рецебуринський Ю.Й.).

28. 31 жовтня 2017 року справа № 821/449/17 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

29. 02 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач спростовував доводи касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

30. 15 лютого 2018 року справу № 821/449/17 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду (суддя-доповідач - Бевзенко В. М.)

31. 24 квітня 2020 року розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 659/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.

32. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 24 квітня 2020 року визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н. В., суддів - Кашпур О. В., Смоковича М. І.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

33. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

34. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

35. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

36. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

38. Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

39. Згідно з абзацом 7 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

40. Абзац 6 частини другої статті 265 КЗпП України передбачає, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні.

41. Абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП передбачено відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

42. За змістом пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №386/2011 (далі - Положення №386/2011) центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю є Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України).

43. Серед основних завдань Держпраці України пунктом 3 Положення №386/2011 визначено реалізацію державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю.

44. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає й Закон України від 05 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V).

45. За приписами абзаців першого, п`ятого статті 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, окрім іншого, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).

46. Частинами третьою, четвертою цієї ж статті Закону №877-V передбачено, що суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

47. Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів. Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.

48. Крім того, згідно з положеннями частин першої-восьмої статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

48.1. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

48.2. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються, зокрема, дата початку та дата закінчення заходу.

48.3. Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

48.4. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

48.4.1. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

48.4.2. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

49. Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці встановлює Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року №390, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 за №1291/21603 (далі - Порядок №390).

50. Пунктами 2, 3 Порядку №390 передбачено, що право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов`язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор).

50.1. Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

50.2. Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

50.3. Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

50.4. Інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку.

51. Згідно з приписами пунктів 6, 7 Порядку №390 перевірка складається з таких етапів: Робота з документами, наданими суб`єктами господарювання на вимогу Інспектора; Оформлення документів за результатами перевірки; Ознайомлення суб`єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки; Проведення за результатами перевірки роз`яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування (за згодою посадових осіб).

VІ. Позиція Верховного Суду

52. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

53. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

54. На підставі частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

55. Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідач за наслідками проведення позапланових заходів щодо позивача застосував до нього штраф на підставі абзацу сьомого частини другої статті 265 КЗпП України - за вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

56. Нормативна конструкція абзацу сьомого частини другої статті 265 КЗпП України передбачає, що з метою застосування штрафу на цій підставі необхідна сукупність елементів об`єктивної сторони цього правопорушення: 1) наявність дій, передбачених абзацом шостим цієї частини (недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні); 2) проведення перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини.

57. Тобто, абзац сьомий частини другої статті 265 КЗпП України встановлює відповідальність не просто за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, а є кваліфікованим у порівнянні з абзацом шостим частини другої статті 265 КЗпП України, оскільки суб`єкт господарювання не допускає посадових осіб до проведення перевірки з конкретних питань. Такими питаннями є перевірка щодо фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).

58. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що направлення на перевірку, хоча і було надане представнику суб`єкта господарювання, проте в ньому не було визначено переліку питань, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України.

59. У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що в направленні було зазначено пункти акта перевірки, з якими представник позивача міг ознайомитися.

60. Верховний Суд, враховуючи установлені обставини справи, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність таких посилань в направленні не дає можливості встановити, які саме питання будуть перевірятися, оскільки у направленні було зазначено просто пункти, без зазначення того, пункти якого документа це є (акта перевірки, нормативно-правового акта, скарги, тощо).

61. Верховний Суд також бере до уваги, що наказ про проведення перевірки також не визначає конкретних питань щодо яких проводиться перевірка, а акт про недопуск до проведення перевірки не містить посилань на те, що представником позивача не допущено посадових осіб саме до проведення перевірки із питань, визначених в абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

62. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції що у відповідача не було підстав для накладення на позивача штрафу згідно з абзацом 7 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

63. Суд апеляційної інстанції також обґрунтовано зазначив, що суд першої інстанції фактично виконав функцію відповідача, оскільки не просто зменшив розмір штрафу, але й здійснив перекваліфікацію правопорушення, що суперечить вимогам чинного законодавства.

64. За встановлених обставин Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги, не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Херсонській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року в справі № 821/449/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.В. Шевцова М.І. Смокович О.В. Кашпур