ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року Справа № 280/2483/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до: Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд.10, код ЄДРПОУ 38621185)

про: визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.04.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 13.03.2020 №96-а про звільнення з 16.03.2020 за ініціативою суб`єкта призначення - генерального директора директорату інклюзивної та позашкільної освіти ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників та відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 3 ст.87 Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати відповідача поновити позивача на посаді генерального директора директорату інклюзивної та позашкільної освіти Міністерства освіти і науки України з 16.03.2020;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.03.2020 до дня поновлення на роботі;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді генерального директора директорату інклюзивної та позашкільної освіти Міністерства освіти і науки України з 16.03.2020;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги таким.

Наказом відповідача від 10.12.2018 № 490-а «Про призначення ОСОБА_1 » позивач була призначена на посаду генерального директора Директорату інклюзивної та позашкільної освіти шляхом переведення з департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації як така, яка обрана за конкурсом, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом. 15.01.2020 відповідачем шляхом видання наказу № 5-а «Про затвердження структури апарату Міністерства освіти і науки України» була затверджена нова структура апарату Міністерства освіти і науки України, та, відповідно, замість Директорату інклюзивної та позашкільної освіти був запроваджений Директорат дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти. 13.03.2020 відповідачем був виданий наказ № 96-а «Про звільнення ОСОБА_1 », яким 16.03.2020 позивача було звільнено за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 87 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII).

Позивач вважає оскаржуваний наказ відповідача від 13.03.2020 № 96-а «Про звільнення ОСОБА_1 » протиправним, оскільки у досліджуваних правовідносинах мала місце лише часткова зміна назви очолюваного позивачем структурного підрозділу та передача функцій від Директорату інклюзивної та позашкільної освіти до новоствореного підрозділу - Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти, з одночасним введенням в штатний розпис п`яти додаткових одиниць, і незначного збільшення функцій і задач. На думку позивача, часткове перейменування структурного підрозділу з одночасним залишенням виконуваних функцій і задач не може вважатись скороченням чисельності та штату, з яким Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII пов`язує звільнення керівника структурного підрозділу. Позивач, серед іншого, зауважила, що якщо в Міністерстві освіти і науки України і відбулись організаційні зміни, то для звільнення державного службовця вони повинні були стосуватись штатної чисельності структурного підрозділу, скорочення певного структурного підрозділу, а не передачу його задач і функцій новоутвореного підрозділу з частковою зміною його назви. Отже, з посиланням на постанови Верховного Суду від 28.02.2019 по адміністративній справі № 817/860/16 та від 20.02.2020 по адміністративній справі № 822/6297/15 позивач зазначила, що часткова зміна назви структурного підрозділу Міністерства освіти і науки України не може вважатись підставою для звільнення його керівника згідно з чинним законодавством.

Також, позивач зауважила, що нею неодноразово (14.02.2020 та 12.03.2020) подавались заяви суб`єкту призначення про її переведення на новоутворену, рівнозначну, вакантну посаду генерального директора Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти і науки України. І якщо в першому випадку, як стверджує позивач, відповідач жодним чином не відреагував на звернення позивача, то в другому випадку листом від 13.03.2020 № 15.1/40-20 директор Департаменту кадрового забезпечення Міністерства освіти і науки України повідомив позивача, що остання підлягає звільненню з займаної посади. Крім того, у позовній заяві позивач наголосила, що в день звільнення з роботи їй не видали трудову книжку, не виплатили заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку у кількості 17 календарних днів, а також вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, що, на думку позивача, є грубим порушенням ч. 4 ст. 87 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII. З огляду на викладені обставини у їх сукупності, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 15.04.2020 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Позивачем було усунуто недоліки позовної заяви у встановлений строк.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 27.05.2020.

27.05.2020 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2020 № 85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів» Міністерство освіти і науки України затвердило граничну чисельність працівників апарату в кількості 368 одиниць. Враховуючи, що попередня тимчасова гранична чисельність працівників Міністерства освіти і науки України складала 412 одиниць, апарат даного відомства скоротився на 44 посади. Також, представник відповідача зазначив, що порівняльний аналіз повноважень Директорату інклюзивної та позашкільної освіти Міністерства освіти і науки України і новоутвореного Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти і науки України засвідчує їх істотне розрізнення. Зокрема, нове відомство додатково покликане опікуватись новим стратегічним напрямком щодо формування та реалізації політики в сфері, що регулюється окремим Законом України від 11.07.2001 № 2628-III «Про дошкільну освіту» (далі - Закон України від 11.07.2001 № 2628-III). Отже, посада генерального директора Директорату інклюзивної та позашкільної освіти Міністерства освіти і науки України вимагала від особи відповідних знань, навичок та вмінь у сфері дошкільної освіти. Натомість, рівень фахових знань позивача у сфері дошкільної освіти не перевірявся під час проходження нею конкурсу на посаду генерального директора Директорату інклюзивної та позашкільної освіти. Таким чином, твердження позивача про лише формальне перейменування раніше очолюваного нею Директорату, на думку представника відповідача, не відповідає дійсності.

Стосовно видачі позивачу трудової книжки представник відповідача пояснив, що 16.03.2020 позивач відмовилась її отримувати особисто, про що уповноваженими особами відповідача був складений відповідний Акт від 16.03.2020 № 1. У свою чергу, виходячи з положень п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, пересилання трудової книжки поштою з доставкою на адресу адресату допускається тільки за письмовою згодою працівника. Такої згоди позивач не надавала. Крім того, представник відповідача зауважив, що після затвердження нової структури Міністерства освіти і науки України на 2020 рік та введення в дію відповідного штатного розпису позивачу була запропонована посада державного експерта експертної групи з питань дошкільної освіти Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти і науки України, однак позивач від такої пропозиції відмовилась.

Додатково представник відповідача зауважив, що відповідно до змісту ст. 87 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII та роз`яснень Національного агентства України з питань державної служби від 20.02.2020 № 86р/з «Щодо процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 Закону України «Про державну службу»)» у випадку зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення, а не обов`язком. На думку представника відповідача, переведення позивача на посаду генерального директора нового директорату без проведення конкурсу та урахування рівня її професійної компетентності, особистих якостей було б грубим порушенням Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII.

Щодо суми заробітної плати та компенсаційних виплат представник відповідача пояснив, що позивачу був здійснений перерахунок заробітної плати за січень-березень 2020 року з урахуванням посадового окладу станом на 01.01.2020 та надбавки за виконання особливо важливої роботи фахівцям з питань реформ. Поряд із цим, оскільки наказ відповідача від 13.03.2020 № 96-а «Про звільнення ОСОБА_1 » надійшов до управління бухгалтерського обліку та звітності в другій половині дня 13.03.2020 (п`ятниця), це з урахуванням регламенту роботи Державної казначейської служби України унеможливило проведення вчасного розрахунку з позивачем в день звільнення, а саме 16.03.2020. Тому, остаточний розрахунок з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат було здійснено 17.03.2020 в сумі 213 058,26 грн. без урахування податків та зборів. Поряд із цим, відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) позивачу був виплачений середній заробіток за весь час (один день) затримки виплат при звільненні по день фактичного розрахунку в сумі 2 910,16 грн. без урахування податків і зборів 18.03.2020. З огляду на викладені обставини у їх сукупності, представник відповідача вважає оскаржуваний Наказ від 13.03.2020 № 96-а «Про звільнення ОСОБА_1 » правомірним, у зв`язку з чим просить суд відмовити у позові повністю.

27.05.2020 Запорізький окружний адміністративний суд своєю ухвалою продовжив строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, відклав підготовче засідання на 08.07.2020, призначив проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції та доручив Київському апеляційному суду забезпечити проведення підготовчого засідання, призначеного на 08.07.2020 об 11 год 00 хв., в режимі відеоконференції.

01.06.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначила, що повноваження перейменованого Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти і науки України суттєво не були розширені, штатний розпис директорату збільшився лише на три посади. Натомість, безпосередньо Положення даного Директорату доповнено лише функціями і задачами дошкільної освіти. Тому, як вважає позивач, збільшення посад в штатному розписі структурного підрозділу апарату Міністерства освіти і науки України не є підставою для звільнення позивача як керівника. Також, позивач зауважила, що на посаду генерального директора Директорату інклюзивної та позашкільної освіти Міністерства освіти і науки України її було призначено як таку, яка обрана за конкурсом відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII та Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 246, та постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2017 № 644. На цьому конкурсі позивач довела рівень професійної компетентності, особистих якостей, досягнень і знання законодавства з усіх сфер освіти.

У відповіді на відзив також зауважено, що до займання посади генерального директора Директорату інклюзивної та позашкільної освіти Міністерства освіти і науки України вона працювала з Департаменті освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації, при цьому з 2012 року позивач обіймала посаду заступника начальника управління - начальника відділу дошкільної, загальної середньої, професійної освіти та з питань діяльності інклюзивно-ресурсних центрів, а до цього 7 років працювала на посаді начальника відділу освіти Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області. Тому, позивач стверджує, що вона має як теоретичні знання законодавчої та нормативно-правової бази, так і практичні вміння та навички з питань управління сферою дошкільної освіти. Додатково позивачем було наголошено, що відповідач не надав вимог закону або рішень (постанов) Кабінету Міністрів України, яким відповідача зобов`язано у випадку перейменування структурного підрозділу проводити новий конкурс на керівника цього підрозділу.

10.06.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшли заперечення, в яких представник відповідача зазначив, що займання керівної посади новоствореного директорату потребувало наявності конкретної спеціалізації у сфері дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти. Також, представник відповідача акцентував увагу суду на тому, що відповідно до Концепції запровадження посад фахівців з питань реформ, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.11.2016 № 905-р, фахівці з питань реформ - це державні службовці, що призначаються на такі посади в рамках реалізації цієї концепції за результатами відкритого конкурсу та відповідно до вимог і в порядку, визначених Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII. Поряд із цим, умови та вимоги проходження конкурсу на посаду генерального директора Директорату інклюзивної та позашкільної освіти Міністерства освіти і науки України та новоутвореної посади генерального директора Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти і науки України суттєво відрізняються, в тому числі за рівнем заробітної плати.

08.07.2020 у підготовчому засіданні представники сторін заявили клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Справу просили розглянути в порядку письмового провадження.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.07.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 08.07.2020. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали і з`ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу - орган державної влади 11.03.2013.

Наказом відповідача від 10.12.2018 № 490-а «Про призначення ОСОБА_1 » позивача відповідно до ч. 1 ст. 31 та ст. 35 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII було призначено з 11.12.2018 на посаду генерального директора Директорату інклюзивної та позашкільної освіти шляхом переведення з департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації як таку, яка обрана за конкурсом, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом. Підстава для видання наказу: заява позивача від 05.12.2018, протокол засідання конкурсної комісії від 31.10.2018 № 40, довідка про результати спеціальної перевірки щодо особи, яка претендує на зайняття посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища або посади з підвищеним корупційним ризиком від 05.12.2018 № 5/4-75 (а.с.8).

15.01.2020 відповідач видав Наказ № 5-а «Про затвердження структури апарату Міністерства освіти і науки України», яким відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 8 Закону України від 17.03.2011 № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» (далі - від 17.03.2011 № 3166-VI), п. 12 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630, та постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 № 85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів» затвердив з 01.01.2020 нову структуру апарату Міністерства освіти і науки України (а.с.40).

З розгорнутої структури апарату Міністерства освіти і науки України (а.с.41-49), затвердженої 15.01.2020 Міністром освіти і науки України, вбачається, що замість Директорату інклюзивної та позашкільної освіти у відомстві був створений Директорат дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти (№ 6). Штат новоствореного Директорату складається з:

1) генерального директора (1 штатна одиниця);

2) експертної групи з питань інклюзивної освіти (3 штатних одиниці, а саме: керівник експертної групи - 1, державний експерт - 2);

3) експертної групи з питань позашкільної освіти (2 штатних одиниці, а саме: керівник експертної групи - 1, державний експерт - 1);

4) експертної групи з питань дошкільної освіти (3 штатних одиниці, а саме: керівник експертної групи - 1, державний експерт - 2);

5) головного управління дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти (14 штатних одиниць, а саме: начальник головного управління - 1, відділ освіти дітей з особливими потребами - 5, відділ дошкільної освіти, виховної роботи - 4, відділ дошкільної освіти - 4).

Загалом (з урахуванням чисельності головного управління) штатна чисельність Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти і науки України становить 23 штатні одиниці (а.с.43-44).

Наказом відповідача від 05.02.2020 № 32-а з 01.01.2020 в дію був введений попередньо затверджений Міністерством фінансів України новий штатний розпис Міністерства освіти і науки України на 2020 рік, в якому представлений Директорат дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти (а.с.50-58).

14.02.2020 відповідач ознайомив позивача з Повідомленням про наступне вивільнення (а.с.9) та, відповідно, попередив його про звільнення із займаної посади після закінчення тридцятиденного терміну попередження із дня ознайомлення. Також, позивачу було запропоноване переведення на вакантну посаду державного експерта експертної групи з питань дошкільної освіти Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти.

Як вбачається з даного документу, рішення про вивільнення позивача обумовлене скороченням чисельності та штату працівників, а також затвердженням нової структури на 2020 рік (Наказ МОН від 15.01.2020 № 5-а «Про затвердження структури апарату Міністерства освіти і науки України») і штатного розпису Міністерства освіти і науки України на 2020 рік, затвердженого Міністерством фінансів України та введеного в дію наказом відповідача від 05.02.2020 № 32-а.

Ознайомившись з Повідомленням про наступне вивільнення, позивач письмово зазначила, що з прийнятим рішенням не згодна, від переведення на запропоновану посаду державного експерта експертної групи з питань дошкільної освіти Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти відмовилась (а.с.9).

14.02.2020 позивач подала на ім`я державного секретаря Міністерства освіти і науки України Полянського П .Б. заяву, в якій просила перевести її на рівнозначну посаду генерального директора Директорату дошкільної, інклюзивної та позашкільної освіти з 10.03.2020 (а.с.11).

Поряд із цим, наказом відповідача від 21.02.2020 «Про покладання виконання обов`язків на ОСОБА_3 » виконання обов`язків за вакантною посадою генерального директора Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти з 21.02.2020 до зайняття вакантної посади у встановленому законодавством порядку, але не пізніше ніж до 20.05.2020, було покладено на ОСОБА_3 , державного експерта експертної групи з питань інклюзивної освіти Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти (а.с.12).

10.03.2020 позивач подала на ім`я державного секретаря Міністерства освіти і науки України Полянського П.Б. заяву, в якій просила надати для ознайомлення наказ про підстави, на яких вона відсторонена від виконання своїх обов`язків як генеральний директор Директорату інклюзивної та позашкільної освіти після повернення з чергової тарифної відпустки 10.03.2020 (а.с.13).

11.03.2020 на ім`я державного секретаря Міністерства освіти і науки України Полянського П.Б. позивачем була подана заява з проханням виплатити кошти з заробітної плати та щомісячної надбавки за виконання особливо важливої роботи для фахівців з питань реформ, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 17. У даній заяві позивач також зазначила, що у разі неприпинення проти неї протиправних дій і невиплати зазначеної надбавки обсягом 87 500,00 грн. вона буде вимушена звернутись до суду з метою поновлення її законних прав (а.с.24).

12.03.2020 позивач звернулась до державного секретаря Міністерства освіти і науки України Полянського П.Б. з заявою, зміст якої її аналогічним тій, що була подана 14.02.2020, та стосувався переведення на рівнозначну посаду генерального директора Директорату дошкільної, інклюзивної та позашкільної освіти (а.с.22).

Листом від 13.03.2020 № 15.1/40-20 «Щодо розгляду звернення» Департамент кадрового забезпечення Міністерства освіти і науки України повідомив позивачу, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1034 «Деякі питання реформування державного управління» наказом МОН від 15.01.2020 № 5-а було затверджено структуру Міністерства освіти і науки України на 2020 рік. Також, у даному листі зазначено, що 14.02.2020 позивач попереджалась про наступне звільнення із посади генерального директора Директорату інклюзивної та позашкільної освіти та їй пропонувалась вакантна посада державного експерта експертної групи з питань дошкільної освіти Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти. Позивач була обізнана, що у разі відмови від запропонованої посади відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 87 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII після закінчення тридцятиденного терміну попередження із дня ознайомлення її буде звільнено та виплачено вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (а.с.23).

Наказом відповідача від 13.03.2020 № 96-а «Про звільнення ОСОБА_1 » у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників та відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 87 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII позивач була звільнена 16.03.2020 за ініціативою суб`єкта призначення. Також, даним наказом управлінню бухгалтерського обліку та звітності ( ОСОБА_5 ) було доручено провести остаточний розрахунок з позивачем, виплатити їй вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та виплатити компенсацію за невикористану відпустку у кількості 17 календарних днів (а.с.10).

Як вбачається зі змісту наказу відповідача від 13.03.2020 № 96-а «Про звільнення ОСОБА_1 », підставою для його видання слугували такі документи:

1) повідомлення про наступне вивільнення позивача від 14.02.2020 з відмовою від запропонованої посади державного експерта експертної групи з питань дошкільної освіти Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти;

2) наказ Міністерства освіти і науки України від 15.01.2020 № 5-а «Про затвердження структури апарату Міністерства освіти і науки України»;

3) наказ Міністерства освіти і науки України від 05.02.2020 № 32 «Про введення в дію штатного розпису на 2020 рік» (а.с.10).

16.03.2020 позивач подала відповідачу заяву, адресовану безпосередньо державному секретарю Міністерства освіти і науки України Полянському П.Б. , в якій наголошувала на протиправному не встановленні з 01.01.2020 посадового окладу у розмірі 19 900,00 грн. та просила провести розрахунки вихідної допомоги при звільненні з займаної посади у розмірі двох середньомісячних заробітних плат з посадового окладу у попередньо зазначеному розмірі (а.с.25).

16.03.2020 уповноваженими особами відповідача був складений Акт № 1 про відмову позивача забрати трудову книжку, в якому зазначено, що 16.03.2020 о 17 год. 30 хв. позивач в приміщенні Міністерства на її робочому місці (кабінет № 217) відмовилась отримувати свою трудову книжку та на копії наказу МОН про її звільнення власноруч поставила підпис й вказала, що станом на 17 год. 30 хв. 16.03.2020 вона не отримала розрахунок і не вважає себе звільненою, а також у разі неотримання до 18 год 00 хв. 16.03.2020 розрахунку 17.03.2020 з`явиться на робочому місці (а.с.116-117).

17.03.2020 відповідачем стосовно позивача (табельний номер НОМЕР_1 ) був здійснений остаточний розрахунок та виплата вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат у розмірі 213 058,26 грн. без урахування податків і зборів, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія Відомості розподілу виплат Міністерства освіти і науки України від 17.03.2020 № 2003167СТ044395 (а.с.114).

18.03.2020 відповідач виплатив позивачу середній заробіток за час затримки виплат при звільненні по день фактичного розрахунку (один день) у розмірі 2 910,16 грн. без урахування податків та зборів, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Відомості розподілу виплат Міністерства освіти і науки України від 18.03.2020 № 200318СТ065258 (а.с.115).

Листом від 18.05.2020 № 15.1/72 Департамент кадрового забезпечення Міністерства освіти і науки України звернувся до позивача з проханням з`явитись до приміщення Міністерства освіти і науки України (проспект Перемоги, буд. 10, кабінет № 137) для отримання трудової книжки (а.с.119).

Оцінюючи правомірність Наказу відповідача від 13.03.2020 № 96-а «Про звільнення ОСОБА_1 », яким позивача 16.03.2020 було звільнено за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 87 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII (у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників), суд виходить із такого.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Повноваження, компетенція, функції Міністерства освіти і науки України регламентовані Положенням про Міністерство освіти і науки України (далі - Положення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 «Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки України».

Відповідно до п. 1 Положення Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Згідно з п. 8 Положення МОН в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України та актів Президента України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Поряд із цим, правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначаються КЗпП України.

За приписами ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є:

1) угода сторін;

2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення;

7-2) з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади»;

7-3) набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках;

8) підстави, передбачені контрактом;

9) підстави, передбачені іншими законами.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 аналізованого нормативно-правового акту передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).

У свою чергу, Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII регламентовані принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

В ч. 3 ст. 5 даного нормативно-правового акту законодавець закріпив принцип, згідно з яким дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII.

За приписами ч.ч. 1-2 ст. 21 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.

Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Згідно з ч. 1 ст. 41 аналізованого нормативно-правового акту державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Необхідно зазначити, що підстави та порядок припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення закріплені законодавцем у ст. 87 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII. Отже, у розумінні частини першої аналізованої статті підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

11) ліквідація державного органу;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Частиною 3 ст. 87 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII передбачено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі п.п.1 та 1-1 ч. 1 цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Із наведених вище положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII вбачається, що переведення державного службовця на рівнозначну посаду у випадку реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу без обов`язкового проведення конкурсу є правом суб`єкта призначення, а не обов`язком.

Аналогічний приклад правового розуміння положень даного нормативно-правового акту міститься у Роз`ясненні Національного агентства України з питань державної служби від 20.02.2020 № 86 р/з «Щодо процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 Закону України «Про державну службу») (а.с.120-121).

Судом встановлено, що позивач у період з 10.12.2018 по 13.03.2020 обіймала посаду генерального директора Директорату інклюзивної та позашкільної освіти шляхом переведення з департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації як така, яка обрана за конкурсом (Наказ відповідача від 10.12.2018 № 490-а «Про призначення ОСОБА_1 », а.с.8).

15.01.2020 відповідачем шляхом видання Наказу № 5-а «Про затвердження структури апарату Міністерства освіти і науки України» з 01.01.2020 була затверджена нова структура апарату Міністерства освіти і науки України (а.с.40). Вказані зміни торкнулись у тому числі структурного підрозділу, який очолювала позивач, а саме: замість Директорату інклюзивної та позашкільної освіти у відомстві був створений Директорат дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти (№ 6) (а.с.43-44). Наказом відповідача від 05.02.2020 № 32-а з 01.01.2020 в дію був введений попередньо затверджений Міністерством фінансів України новий Штатний розпис Міністерства освіти і науки України на 2020 рік (а.с.50-58).

У зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, а також із затвердженням нової структури на 2020 рік та штатного розпису Міністерства освіти і науки України відповідач 14.02.2020 попередив позивача про звільнення із займаної посади після закінчення тридцятиденного терміну попередження із дня ознайомлення та запропонував останньому переведення на вакантну посаду державного експерта експертної групи з питань дошкільної освіти Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти (а.с.9). Позивач відмовилась від запропонованого переведення та письмово засвідчила свою незгоду з прийнятим рішенням відносно неї. Вказані обставини підтверджуються відповідною позначкою на Повідомленні про наступне вивільнення (а.с.9).

Суд також з`ясував, що позивачем з метою переведення на посаду генерального директора директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти і науки України на ім`я державного секретаря Міністерства освіти і науки України Полянського П.Б. були подані письмові звернення від 14.02.2020 № б/н (а.с.11), від 10.03.2020 (а.с.13) та від 12.03.2020 (а.с.22). Однак, Департамент кадрового забезпечення Міністерства освіти і науки України листом від 13.03.2020 № 15.1/40-20 «Щодо розгляду звернення» фактично відмовив у такому переведенні, оскільки нова структура Міністерства освіти і науки України на 2020 рік (із запровадженим Директоратом дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти) була затверджена відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1034 «Деякі питання реформування державного управління». Позивач у встановленому порядку був попереджений про наступне звільнення із посади генерального директора Директорату інклюзивної та позашкільної освіти (а.с.23).

13.03.2020 відповідач у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників та відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 87 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII звільнив позивача 16.03.2020 шляхом видання наказу від 13.03.2020 № 96-а «Про звільнення ОСОБА_1 ». Підставою для його видання слугували такі документи:

1) повідомлення про наступне вивільнення позивача від 14.02.2020 з відмовою від запропонованої посади державного експерта експертної групи з питань дошкільної освіти Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти;

2) наказ Міністерства освіти і науки України від 15.01.2020 № 5-а «Про затвердження структури апарату Міністерства освіти і науки України»;

3) наказ Міністерства освіти і науки України від 05.02.2020 № 32 «Про введення в дію штатного розпису на 2020 рік» (а.с.10).

Суд, крім іншого, встановив, що позивач 16.03.2020 звернулась до відповідача з заявою, в якій просила провести з нею розрахунки вихідної допомоги при звільненні з займаної посади у розмірі двох середньомісячних заробітних плат з посадового окладу у розмірі 19 900,00 грн. (а.с.25). На наступний день (17.03.2020) відповідачем була розрахована та виплачена позивачу вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат у розмірі 213 058,26 грн. без урахування податків і зборів, що підтверджується копією Відомості розподілу виплат Міністерства освіти і науки України від 17.03.2020 № 2003167СТ044395 (а.с.114). Крім того, у зв`язку з затримкою виплат при звільненні на один день 18.03.2020 відповідач виплатив позивачу середній заробіток у розмірі 2 910,16 грн., без урахування податків та зборів, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Відомості розподілу виплат Міністерства освіти і науки України від 18.03.2020 № 200318СТ065258 (а.с.115).

У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що наріжним питанням, яке необхідно вирішити при розв`язанні даного публічно-правового спору, є, зокрема, з`ясування нормативного підґрунтя та фактичних підстав не переведення позивача з посади генерального директора Директорату інклюзивної та позашкільної освіти на посаду генерального директора Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти. З цією метою суд вважає за необхідне проаналізувати зміст оскаржуваного наказу відповідача від 13.03.2020 № 96-а «Про звільнення ОСОБА_1 » у нерозривному зв`язку з іншими документами, які передували його виданню.

Так, згідно з Повідомленням про наступне вивільнення, з яким позивач ознайомилась та висловила свою незгоду 14.02.2020, рішення про її звільнення з посади генерального директора Директорату інклюзивної та позашкільної освіти було прийняте відповідачем у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, а також із затвердженням нової структури Міністерства освіти і науки України на 2020 рік і штатним розписом відомства, затвердженого Міністерством фінансів України.

Що стосується безпосередньо наказу відповідача від 13.03.2020 № 96-а «Про звільнення ОСОБА_1 », то з його преамбули вбачається, що він дійсно виданий у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників та відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 87 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII. Поряд із цим, в розділі «підстава» аналізованого документу відповідач зазначив накази відповідача від 15.01.2020 № 5-а «Про затвердження структури апарату Міністерства освіти і науки України» та від 05.02.2020 № 32-а «Про введення в дію штатного розпису на 2020 рік».

Відтак, сукупний аналіз Повідомлення про наступне вивільнення від 14.02.2020 (а.с.9) та Наказу від 13.03.2020 № 96-а «Про звільнення ОСОБА_1 » (а.с.10) дозволяє зробити висновок, що фактичною передумовою звільнення позивача з посади генерального директора Директорату інклюзивної та позашкільної освіти Міністерства освіти і науки України слугувала нова, затверджена у встановленому порядку, структура зазначеного відомства, а нормативною підставою - ч. 1 ст. 87 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII (скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу).

За таких обставин, суд критично оцінює твердження позивача про те, що вона була звільнена виключно в результаті зміни назви директорату у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

Також, суд вважає за необхідне проаналізувати обсяг повноважень Директорату інклюзивної та позашкільної освіти Міністерства освіти і науки України, який очолювала позивач, та Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти і науки України, на посаду генерального директора якого позивач просить її перевести.

Компаративне співставлення змісту Положення про Директорат інклюзивної та позашкільної освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 05.04.2019 № 122-а (а.с.35-39), та Положення про Директорат дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 17.01.2020 № 9-а (а.с.108-112), засвідчує, що повноваження новоствореного Директорату дійсно були розширені за рахунок того, що до відання даного структурного підрозділу був віднесений цілісний стратегічний напрямок щодо формування та реалізації у сфері дошкільної освіти. За рахунок цього, відповідачем були суттєво змінені (шляхом розширення) основні завдання та функції Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти.

Натомість, твердження позивача про те, що функціональне призначення Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти нічим не відрізняється від Директорату інклюзивної та позашкільної освіти суд оцінює як неспроможне, оскільки дошкільна освіта як законодавчо визначений вид освіти за своєю суттю є окремим предметом правового регулювання у вітчизняному законодавстві.

Так, Закон України від 11.07.2001 № 2628-III «Про дошкільну освіту» (далі - Закон України від 11.07.2001 № 2628-III) визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи дошкільної освіти, яка забезпечує розвиток, виховання і навчання дитини, ґрунтується на поєднанні сімейного та суспільного виховання, досягненнях вітчизняної науки, надбаннях світового педагогічного досвіду, сприяє формуванню цінностей демократичного правового суспільства в Україні.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України від 11.07.2001 № 2628-III дошкільна освіта - це цілісний процес, спрямований на забезпечення всебічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб; формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду.

Порівняльний аналіз положень Закону України від 11.07.2001 № 2628-III, Закону України від 22.06.2000 № 1841-III «Про позашкільну освіту» (далі - Закон України від 22.06.2000 № 1841-III) та Закону України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII) в частині інклюзивного навчання однозначно засвідчує, що дошкільна освіта як вид освіти концептуально відрізняється від позашкільного та інклюзивного навчання за своїм ідеологічним призначенням, системою освіти, завданнями, принципами, системою навчальних закладів, учасниками освітнього процесу.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача в частині того, що займання посади генерального директора Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти і науки України вимагає наявності відповідних знань сукупно у сферах дошкільної, шкільної та інклюзивної освіти. Відтак, посади «генеральний директор Директорату інклюзивної та позашкільної освіти» та «генеральний директор Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти», на переконання суду, не є рівнозначними. Також, суд погоджується з доводами відповідача в частині того, що позивач мала змогу прийняти участь в конкурсі на посаду генерального директора Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти та за його результатами обійняти вказану посаду. Будь-яких дискримінаційних вимог відповідачем не встановлювалось.

Крім того, з метою з`ясування всіх обставин у справі, суд вважає за необхідне проаналізувати положення Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII на предмет наявності у відповідача як суб`єкта призначення законодавчо визначеного обов`язку перевести позивача на посаду генерального директора Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти і науки України при скороченні чисельності або штату працівників Міністерства освіти і науки України та зміні структури апарату даного відомства, що мало місце в січні-лютому 2020 року.

Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду під час розгляду адміністративної справи № 826/16977/18, правовідносини в якій є подібними до даного публічно-правового спору, зауважив, що посада директора Департаменту економіки і фінансової політики Міністерства охорони здоров`я України є конкурсною посадою державної служби у Міністерстві охорони здоров`я України та для її зайняття згідно наказу МОЗ України від 19 липня 2018року № 1334 було оголошено конкурс. Підстав переводити на дану посаду будь-яку особу, зокрема, позивача, поза конкурсом судом не встановлено. На думку колегії суддів, такий висновок не суперечить ч. 5 ст. 22 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII, яка передбачає, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Тобто, зазначена норма, не передбачає обов`язок органу на переведення особи на рівнозначну посаду без проведення конкурсу (у разі реорганізації державного органу) (позов ОСОБА_6 до Міністерства охорони здоров`я про поновлення на роботі, номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 86275193).

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні приклади правового застосування приписів ч. 3 ст. 87 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII мають місце і на рівні судів першої та апеляційної інстанції (наприклад, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 по адміністративній справі № 540/1004/20, № в Єдиному державному реєстрі судових рішень 90208239; постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020 по адміністративній справі № 826/12023/18, № в Єдиному державному реєстрі судових рішень 90299128).

Суд встановив, що відповідно до п. 1.6 Положення про Директорат дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти, зокрема генеральний директор призначається на посаду за результатами конкурсу і звільняється з посади державним секретарем Міністерства згідно з законодавством про державну службу (а.с.108). Для зайняття вказаної посади відповідач наказом від 19.03.2020 № 117-а оголосив конкурс, однак за його результатами переможця так і не було визначено (а.с.229). Факт оголошення конкурсу засвідчив бажання відповідача обрати очільника Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти на конкурсних засадах, що відповідає п. 1.6 Положення про Директорат дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти і науки України. Поряд із цим, підстав переводити на посаду генерального директора Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти будь-яку особу, зокрема, позивача, поза конкурсом судом не встановлено. Таким чином, доводи позивача у відповідній частині суд також оцінює як такі, що не відповідають дійсності.

Стосовно твердження позивача про відсутність будь-якого рішення Кабінету Міністрів України як нормативної підстави для проведення нового конкурсу на керівника Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України від 17.03.2011 № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» (далі - Закон України від 17.03.2011 № 3166-VI) систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади.

Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 даного нормативно-правового акту міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.

Відповідно до п.п. 2-5 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074, органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.

Пропозиція щодо утворення, реорганізації або ліквідації органу виконавчої влади вноситься Прем`єр-міністрові України членом Кабінету Міністрів України з урахуванням пріоритетів діяльності Кабінету Міністрів України, необхідності забезпечення здійснення повноважень органів виконавчої влади і недопущення дублювання їх повноважень та містить: у разі утворення органу виконавчої влади - обґрунтування щодо основних завдань та функцій такого органу, відповідні фінансово-економічні розрахунки з визначенням джерел покриття витрат, пов`язаних з його функціонуванням; у разі реорганізації органу виконавчої влади - обґрунтування щодо неможливості або недоцільності виконання відповідних завдань та функцій таким органом, визначення шляху реорганізації (злиття, приєднання, поділ, перетворення), а також відповідні фінансово-економічні розрахунки; у разі ліквідації органу виконавчої влади - обґрунтування щодо доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такого органу або передачі їх іншим органам виконавчої влади.

Орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.

Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Відповідно до пп. 3 п. 11 Порядку саме керівник утвореного органу виконавчої влади забезпечує здійснення заходів, пов`язаних з, зокрема, затвердженням відповідно до закону структури та штатного розпису апарату даного органу і кошторису.

Згідно з п. 1 Положення граничну чисельність державних службовців і працівників апарату МОН затверджує Кабінет Міністрів України. Структуру апарату МОН затверджує Міністр. Штатний розпис та кошторис МОН затверджує державний секретар МОН за погодженням з Мінфіном.

Суд вважає за необхідне зауважити, що вживані вище поняття (ліквідація, реорганізація) стосуються саме юридичних осіб (в даному випадку - МОН), а не їх структурних підрозділів (в даному випадку - Директорат дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти і науки України).

Крім того, наказ відповідача від 15.01.2020 № 5-а «Про затвердження структури апарату Міністерства освіти і науки України», яким замість Директорату інклюзивної та позашкільної освіти був створений Директорат дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти, не оскаржувався.

Наведені вище обставини у їх сукупності (передумови звільнення позивача з посади генерального директора Директорату інклюзивної та позашкільної освіти Міністерства освіти і науки України, істотна відмінність між дошкільною освітою з одного боку та позашкільною освітою і інклюзивним навчанням з іншого боку, відсутність у відповідача нормативно визначено обов`язку переводити без проведення конкурсу державного службовця на посаду генерального директора Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти, пропонування вакантної посади державного експерта експертної групи з питань дошкільної освіти, відсутність потреби у прийнятті центральним органом виконавчої влади рішення про оптимізацію МОН), на переконання суду, не дозволяють суду дійти висновку про протиправність наказу відповідача від 13.03.2020 № 96-а «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Стосовно доводів позивача в частині того, що відповідач не виплатив їй у день звільнення заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку у кількості 17 календарних днів, а також вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, суд вважає за необхідне зазначити таке.

По-перше, вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат у розмірі 213 058,26 грн. була виплачена позивачу на наступний після звільнення день (17.03.2020, а.с.114). Також, відповідач виплатив позивачу середній заробіток затримкою виплат при звільненні, сума якого склала 2 910,16 грн. (а.с.115).

По-друге, стягнення невиплаченої або недоотриманої вихідної допомоги, будь-яких компенсацій не становить зміст аналізованих позовних вимог.

З огляду на викладені обставини, враховуючи висновки суду щодо правомірності оскаржуваного наказу від 13.03.2020 № 96-а «Про звільнення ОСОБА_1 », позовні вимоги про поновлення позивача на посаді генерального директора директорату інклюзивної та позашкільної освіти Міністерства освіти і науки України з 16.03.2020 та зобов`язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.03.2020 до дня поновлення на роботі не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, на переконання суду, доведено правомірність наказу від 13.03.2020 № 96-а «Про звільнення ОСОБА_1 ».

У свою чергу, суд вважає, що позивач не надав достатніх та переконливих доказів на обґрунтування правомірності заявлених позовних вимог та не навів доводів, які б дозволили відступити від позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.12.2019 по адміністративній справі № 826/16977/18.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим, а такому у його задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, підстави для присудження на користь позивача понесених судових витрат відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 143, 241 - 246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд.10, код ЄДРПОУ 38621185) про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 30.07.2020.

Суддя І.В.Садовий