ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 554/6163/17

адміністративне провадження № К/9901/30546/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шарапи В.М.,

суддів - Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - Полтавське об`єднане УПФУ Полтавської області) на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 21 вересня 2017 року у складі судді Микитенка В.М. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Старосуда М.І., (головуючий), суддів: Яковенка М.М., Лях О.П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного УПФУ Полтавської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив:

1.1. - скасувати рішення Полтавського об`єднаного УПФУ Полтавської області від 9 червня 2017 року №41 про відмову у перерахунку йому пенсії як непрацюючій особі;

1.2 - зобов`язати Полтавське об`єднане УПФУ Полтавської області здійснити перерахунок йому пенсії як непрацюючому пенсіонеру та повернути йому грошові кошти, які були протиправно відраховані з його пенсії із 1 січня 2017 року.

2. Октябрський районний суд м. Полтави постановою від 21 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, позов задовольнив.

2.1 Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач не довів правомірність свого рішення, зокрема, що позивач з 1 січня 2017 року є працюючим пенсіонером.

3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:

3.1 Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 17 серпня 2011 року, є пенсіонером за віком.

3.2 За даними трудової книжки ОСОБА_1 від 15 квітня 1970 р., з 20 січня 2014 року по 27 грудня 2016 року він працював слюсарем ремонтником у ТОВ «Полтавський хлібокомбінат «Кулиничі».

3.3 З 4 квітня 2017 року позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про припинення відрахувань з його пенсії як працюючого пенсіонера, однак отримував відмови, у тому числі рішенням від 9 червня 2017 року №41.

3.4 Дослідженням в суді оригіналу вказаної трудової книжки, судом не встановлено відомостей щодо продовження ОСОБА_1 де-небудь роботи з 1 січня 2017 року.

3.5 Водночас, із архівної довідки від 28 липня 2017 року архівного відділу Полтавської міськради убачається, що ОСОБА_1 працював у ТОВ «Полтавахліб» у травні та червні 2011 року. При цьому у первинних документах - особових рахунках нарахування заробітної плати немає даних про заробіток за роботу за сумісництвом і виплати одноразового характеру. Переведення в інші грошові одиниці не здійснювалось. У наказах з особового складу за 2011 рік, інформація про прийняття та звільнення ОСОБА_1 відсутня.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Полтавське об`єднане УПФУ Полтавської області звернулося із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

4.1. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що така справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

5. Відзив на касаційну скаргу позивач не подав.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

6. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

8. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієют та законами України.

9. Відповідно до положення частини першої статті 47 №1058-IV (у редакції Закону №213-VIII) <…> Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: <…> у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

10. Отже, зміст наведеної норми свідчить, що працюючим пенсіонерам, розмір пенсії яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність починаючи з 1 квітня 2015 пенсія виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

11. Відповідно до положень пункту 2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Мінюсті 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №22-1) документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), зокрема, є: трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

12. У силу положень статті 21 Закону №1058-IV облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюються у порядку, визначеному Законом України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон №2464-VI).

13. Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

14. Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом (пункт 7 статті 1 Закону №2464-VI).

15. Відповідно до частин першої та другої статті 20 Закону №2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

16. Стаття 12-1 Закону №2464-VI визначає, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону; здійснює контроль, у тому числі спільно з органами доходів і зборів, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

17. Відповідно до статті 14-1 Закону №2464-VI Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані: забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

18. Отже, згідно із змістом наведених правових норм, документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), в т.ч., є індивідуальні відомості про застраховану особу, які формуються та ведуться Пенсійним фондом у вигляді реєстру застрахованих осіб.

19. Верховний Суд зазначає, що у розпорядженні Пенсійного фонду перебувають відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, а тому відповідач має безперешкодний доступ до таких відомостей з метою перевірки статусу застрахованої особи.

20. Судами попередніх інстанцій, на підставі інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, встановлено, що останій з 27 грудня 2016 року звільнений з роботи за власним бажанням та з того часу не працює.

21. Відповідно, якщо особа не працює (не отримує доход, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) то єдиний соціальний внесок не утримується та не сплачується, а доход не обліковується у реєстрі.

22. Отже, у відповідача була наявна у розпорядженні інформація щодо отриманого застрахованою особою доходу станом на момент прийняття пенсійним органом рішення про обмеження виплати позивачу пенсії, втім відповідач не пересвідчився чи підпадає позивач під категорію осіб щодо яких законом встановлені обмеження.

23. Окрім того, виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов`язана письмово інформувати застрахованих осіб про набуття права на призначення пенсії і порядок її призначення, про призначення або відмову в призначенні пенсії, її розмір, порядок виплати, а також про можливість та умови переходу на інший вид пенсії та порядок оскарження рішень виконавчих органів Пенсійного фонду (пункт 11 частини другої статті 64 Закону №1058-IV).

24. За такої умови обмежуючи розмір пенсії, пенсійний фонд мав проінформувати позивача про зміну умов її пенсійного забезпечення та у разі необхідності витребувати документи (трудову книжку, копію чи виписку з наказу про звільнення, довідку підприємства, копію цивільно-правового договору тощо), що підтверджують факт звільнення позивача з роботи. Втім, жодних дій по встановленню статусу позивача пенсійним органом вжито не було.

25. Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom №44277/98).

26. У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany №71916/01, №71917/01 та №10260/02).

27. З урахуванням встановлених обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновком судів попереднії інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову.

28. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року (справа №К/9901/20284/18).

29. Доводи касаційної скарги про те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства є необгрунтованими. Так, відповідно до пункту 4 статті 18 КАС України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

30. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

31. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішеннь, а тому підстави для їх скасування рішення - відсутні.

32. Інші доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, а зводяться до переоцінки досліджених судами доказів.

33. На підставі викладеного, Верховний Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 21 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: С.Г. Стеценко

С.М. Чиркін