ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року

Справа № 280/2299/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліннер» (вул. Вороніна, буд. 19, кв. 76, м. Запоріжжя, 69120) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (вул. Північне шосе, буд. 25, м. Запоріжжя, 69032) про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

03.04.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліннер» (далі – позивач або ТОВ «Ліннер») до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі – відповідач або ГУ Держпраці у Запорізькій області), в якій позивач просить суд: скасувати постанову №ЗП312/1991/НД/СПТД-ФС від 19.03.2020 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на підприємство позивача у розмірі 75568,00 грн.

Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в Акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 30.01.2020 №ЗП312/1991/НД зазначено, що підприємство не надало інформації та документів для проведення інспекційного відвідування, в той же час підприємство не мало підстав та можливості для надання інформації та документів в зв`язку з тим, що: 1) За час перевірки жоден з інспекторів не відвідав позивача; 2) За час перевірки інспекторами не було надано для ознайомлення свої посвідчення; 3) 30.01.2020 інспектор Нагалюк А.Л. спілкувався і з директором підприємства і з представником підприємства, але жодного з них не було запрошено для підписання та вручення Акту; 4) Відповідно діючого законодавства підприємство має право не допускати до проведення інспекційного відвідування коли на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено уніфікованої форми акта інспекційного відвідування. На час призначення інспекційного відвідування уніфікованої форми акта оприлюднено не було. Отже, спірна постанова відповідача була винесена на підставі вищезазначеного Акту про неможливість проведення інспекційного відвідування, який складено з порушенням вимог чинного законодавства. Таким чином, при винесенні постанови про накладення штрафу не було додержано норм Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 №509, яким передбачено дослідження матеріалів та підстав для накладення штрафу. Вважає, що не додержання вищезазначених вимог свідчить про протиправність спірної постанови, а отже вона підлягає скасуванню.

Ухвалою від 07.04.2020 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

23.04.2020 від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 28.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі №280/2299/20, судове засідання призначено на 28.05.2020, з викликом (повідомленням) сторін. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав. Надіслав до суду відзив (вх.№23288 від 20.05.2020) в якому зазначив, що інспекційне відвідування позивача ГУ Держпраці у Запорізькій області було здійснено на підставі інформації отриманої із Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області. 23.01.2020 інспектором Нагалюк А.Л. було направлено на адресу позивача копію направлення на проведення інспекційного відвідування та вимогу про надання документів. Документи необхідно було надати до 28.01.2020 до 10-00. 24.01.2020 перевіряючі відповідача виїхали на адресу ТОВ «Ліннер», проте їм повідомили, що за даною адресою підприємство не знаходиться. Направлення про надання документів було отримано 27.01.2020, проте в період з 28.01.2020 по 30.01.2020 позивачем не було надано жодного документу. Отже, позивач отримавши вимогу інспектора праці про надання документів, яка є обов`язковою для виконання суб`єктом господарювання, жодним чином не відреагував на неї, не надавши інспектору ні документів, ні пояснень. В зв`язку з ненаданням витребуваних документів відповідачем складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 30.01.2020 №ЗП 312/1991/НД. На підставі зазначеного Акту було винесена спірна постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами. Також зазначає, що ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади 16.03.2020, тому інформація щодо її посвідчення відсутня на сайті Держпраці. При цьому, ОСОБА_1 зазначена лише в направленні на проведення перевірки, однак вона жодних документів не складала та не підписувала, оскільки фактично перевірка (інспекційне відвідування) проводилось іншім інспектором. Крім того, посилається на те, що уніфікована форма акту інспекційного відвідування, яка була встановлена наказом Мінсоцполітики від 18.08.2017 №1338 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість, та працевлаштування інвалідів» є чинною на момент перевірки та оприлюднена на офіційному веб-сайті Держпраці. З урахуванням викладених обставин вважає, що спірна постанова винесена законно та обґрунтовано, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

28.05.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№24667). У відповіді позивач посилається на те, що інспекторами ГУ Держпраці у Запорізькій області було порушено порядок проведення перевірки, визначений Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю». В зв`язку з чим ТОВ «Ліннер» мав право не допускати до інспекційного відвідування (якого фактично і не було).

28.05.2020 через аварійне відключення електроенергії в приміщенні суду, здійснити технічну фіксацію судового засідання не виявилось можливим, через що, за клопотанням сторін, було ухвалено відкласти судове засідання до 09.06.2020.

02.06.2020 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення (вх.№25698). В наданих поясненнях представник ГУ Держпраці в Запорізькій області зазначила, що позивач фактично унеможливлював проведення перевірки у термін визначений наказом до 30.01.2020: документи не надав, зустрічі з інспектором неодноразово уникав, офіс де можливо провести інспекційне відвідування (як зазначив сам позивач) відсутній, за адресою реєстрації підприємство не перебувало. В зв`язку з чим вважає, що відповідач надав належні та допустимі докази, та пояснення стосовно прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення, та діяв в законному порядку з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення.

09.06.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з її перебуванням у цей день у відрядженні у м. Дніпро.

Враховуючи, що відповідач є суб`єктом владних повноважень та має декілька представників, враховуючи строки розгляду даної категорії справ, суд вважає заявлене клопотання необґрунтованим.

Також, 09.06.2020 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

З урахуванням вимог ст.ст. 205, 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження та на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 1 ст.258 КАС України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Однак, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України №291 від 22.04.2020 та №343 від 04.05.2020 установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі — COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі — регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., №23, ст. 896, №30, ст. 1061).

Підпунктом 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів від 17 червня 2020 р. №500 внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020, а саме, у пункті 1 цифри і слово «22 червня» замінено цифрами і словом «31 липня».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ розділ VІ «Прикінцеві положення» КАС України доповнено пунктом 3 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено з урахуванням вимог пункту 3 розділу VІ «Прикінцеві положення» КАС України.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, на підставі інформації отриманої від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.05.2019 вх. №6932-08 та від 05.03.2019 вх. №3776-08, про роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів, відповідно до пп. 6 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1132), Конвенції Міжнародної організації праці №81 від 1947 року про інспекцію у промисловості й торгівлі ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1985-ІV, №129 від 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України віх 08.09.2004 №1986-ІV, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V, Положення про Головне управління Держпраці у Запорізькій області затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84, ГУ Дерржпраці у Запорізькій області було видано наказ від 20.01.2020 за №106 «Про проведення державного нагляду (контролю)» (а.с. 70).

Термін проведення інспекційних відвідувань встановлено до 30.01.2020 (п.1.1 Наказу).

Згідно направлення від 21.01.2020 №89 головними державними інспекторами відділу з питань дотримання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 22.01.2020 по 30.01.2020 мало бути здійснено захід державного нагляду у формі інспекційного відвідування позивача, предметом якого визначено: порядок оформлення трудових відносин (а.с. 12, 71).

22 та 23 січня 2020 року інспектор ГУ Держпраці у Запорізькій області ОСОБА_2 по телефону спілкувався з директором ТОВ «Ліннер» з питань проведення інспекційного відвідування та надання документів. Вказану обставину підтверджують позивач та відповідач в позовній заяві та відзиві відповідно (а.с. 1-2, 59 зворотній бік).

23.01.2020 головним державним інспектором Нагалюком А.Л. було направлено рекомендованим листом на адресу товариства копію направлення на проведення інспекційного відвідування та вимогу про надання документів №312/1991/НД від 23.01.2020 (а.с. 13, 73). Рекомендований лист було направлено 23.01.2020 о 16-00 годині, що підтверджується фіскальним чеком №6903203767163, який долучено до матеріалів справи (а.с 73).

Запитувані інспектором документи позивачу необхідно було надати до 10-00 год. 28.01.2020.

Вимога про надання документів №312/1991/НД від 23.01.2020 та направлення на проведення інспекційного відвідування №89 від 21.01.2020 були отримані представником позивача – 27.01.2020, що не заперечується позивачем (а.с. 2).

Також, як зазначив вищевказаний інспектор у доповідній записці (а.с. 75) та представник відповідача у відзиві (а.с. 60) 24.01.2020 інспектори праці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виїхали за адресою реєстрації ТОВ «Ліннер», де жінка похилого віку (представитися відмовилася) повідомила, що за вказаною адресою товариство не перебуває та жодна інша інформація щодо ТОВ «Ліннер» їй не відома.

В період з 28.01.2020 по 30.01.2020 позивачем не надано документів згідно вимоги інспектора №312/1991/НД від 23.01.2020. Проти вказаної обставини позивач не заперечував.

30.01.2020 інспектор ОСОБА_3 А.Л. зателефонував директору товариства, яка повідомила, що в подальшому буде спілкуватися з інспектором лише через адвоката, направляти витребуванні документи відмовилась. Вказана обставина не заперечується позивачем (а.с. 2).

У зв`язку з тим, що станом на 17-00 годину 30.01.2020 ТОВ «Ліннер» не надано уповноваженим особам відповідача жодних документів згідно вимоги, за адресою підприємства здійснити захід державного контролю вищевказаного товариства з питання оформлення трудових відносин було не можливо, інспектором праці Нагалюк А.Л. складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 30.01.2020 №ЗП 312/1991/НД (а.с. 10, 72).

Вказаний акт направлено на адресу позивача 31.01.2020 рекомендованою кореспонденцією.

04.02.2020 на адресу позивача було направлено повідомлення про розгляд справи від 04.02.2020 №08/03.4-06/1186, що підтверджується фіскальним чеком (а.с. 76 та 76 зворотній бік).

Зазначене повідомлення було вручено представнику позивача – 03.03.2020, що підтверджується витягом відстеження поштового відправлення з офіційного сайту Укрпошти України: http://ukфoshta.ua/ru/vidslidkuvati-forma-poshuku за штрихкодовим ідентифікатором №6909608509585 (а.с. 74).

19.03.2020 заступник начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О. розглянувши справу про накладення штрафу, на підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 30.01.2020 №ЗП 312/1991/НД, виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП 312/1991/НД/СПТД-ФС від 19.03.2020, якою на ТОВ «Ліннер» накладено штраф в розмірі 75568,00 грн. (а.с. 8-9, 68-69).

Постанова про накладення штрафу була винесена в зв`язку з ненаданням посадовій особі ГУ Держпраці у Запорізькій області необхідних для проведення заходу контролю документів, що є порушенням норм чинного законодавства, відповідальність за яке передбачена абзацом 8 частини 2 ст. 265 КЗпП України (2 сторінка постанови).

Як зазначив представник позивача, зазначена постанова була отримана ТОВ «Ліннер» - 23.03.2020.

Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Згідно з частиною 5 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 №96 Державна служба України з питань праці входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі -загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення №96 встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

ГУ Держпраці у Запорізькій області діє відповідно до Положення, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84 (далі -Положення №84), у відповідності до пункту 1 якого, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань праці, повноваження Головного управління поширюються на територію Запорізької області.

У відповідності до підпункту 5 пункту 4 Положення № 84, Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» №81 від 1947 року, яка ратифікована Законом України №1985-IV (1985-15) від 08 вересня 2004 року (далі – Конвенція), інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Відповідно до частини 2 статті 12 Конвенції, у разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Згідно статті 16 Конвенції, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, частини першої статті 259 Кодексу законів про працю, постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 затверджено «Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю» (далі – Порядок №823).

Пунктом 5 Порядку №823 передбачено, що підставами для здійснення інспекційних відвідувань є:

1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) рішення суду;

5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;

6) інформація:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДПС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків;

- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці, що завершився;

- роботодавців, в яких протягом року не проводилася індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;

8) доручення Прем`єр-міністра України;

9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

10) запит народного депутата України;

11) невиконання вимог припису інспектора праці.

Як вбачається з наказу від 20.01.2020 за №106 «Про проведення державного нагляду (контролю)», підставою для призначення інспекційного відвідування позивача була інформація отримана від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.05.2019 вх. №6932-08 та від 05.03.2019 вх. №3776-08, про роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів.

Таким чином у відповідача були передбачені чинним законодавством підстави для винесення наказу від 20.01.2020 за №106 «Про проведення державного нагляду (контролю)» та направлення про проведення заходу державного нагляду (контролю) від 21.01.2020 №89.

Згідно з пунктом 8 Порядку №823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

24.01.2020 посадові особи відповідача виїхали за адресою реєстрації ТОВ «Ліннер», де їм повідомил, що за вказаною адресою позивач не перебуває, що підтверджується доповідною запискою та Актом про неможливість проведення інспекційного відвідування №ЗП 312/1991/НД від 30.01.2020.

Підпунктами 2 та 7 пункту 10 Порядку №823 встановлено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право:

- ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

- отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Статтею 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду контролю у сфері господарської діяльності», передбачено обов`язки суб`єкта господарювання, зокрема суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду повинен виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства; надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.

Також, відповідно до пункту 11 Порядку №823 вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

23.01.2020 посадовою особою відповідача було направлено рекомендованим листом на адресу позивача вимогу про надання документів №312/1991/НД від 23.01.2020.

Запитувані інспектором документи позивачу необхідно було надати до 10-00 год. 28.01.2020.

Лист з вимогою про надання документів отримано адресатом - 27.01.2020.

В період часу з 28.01.2020 по 30.01.2020 (дата закінчення заходу інспекційного відвідування) витребувані документи ТОВ «Ліннер» надані не були.

Суд зазначає, що позивач фактично унеможливлював проведення перевірки у термін визначений наказом до 30.01.2020: документи на надав, офіс де можливо провести інспекційне відвідування (як зазначив сам позивач) відсутній, за адресою реєстрації підприємство (представники підприємства) не перебувало (ли).

Згідно з пунктами 14 та 15 Порядку №823 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.

Копія акта, зазначеного у пункті 14 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

У зв`язку з тим, що станом на 17-00 годину 30.01.2020 ТОВ «Ліннер» не надано уповноваженим особам відповідача документів згідно вимоги, посадовою особою ГУ Держпраці у Запорізькій області складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 30.01.2020 №ЗП 312/1991/НД, який було надіслано на адресу позивача.

Відповідно до абзаців 7 та 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. №509 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 60, ст. 2151; 2016 р., № 12, ст. 515) (далі – Порядок №509)

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

У відповідності до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Згідно з пунктом 3 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

04.02.2020 на адресу позивача було направлено повідомлення про розгляд справи, яке було вручено – 03.03.2020. Справа розглядалась 19.03.2020, тобто позивач був завчасно повідомлений про розгляд справи.

19.03.2020 заступник начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О. виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП 312/1991/НД/СПТД-ФС від 19.03.2020, якою на ТОВ «Ліннер» накладено штраф в розмірі 75568,00 грн. Постанова про накладення штрафу була винесена в зв`язку з ненаданням посадовій особі ГУ Держпраці у Запорізькій області необхідних для проведення заходу контролю документів, відповідно до абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Щодо посилань позивача на відсутність даних щодо інспектора ОСОБА_1 . на офіційному сайті Держпраці.

Відповідач пояснив, що Держпраця оприлюднює інформацію про видані службові посвідчення інспекторів праці на офіційному сайті. У разі прийняття рішення про скасування службового посвідчення та у разі, коли таке посвідчення зіпсоване чи втрачене, інформація про нього з оприлюдненого переліку посвідчень виключається.

Інформація щодо інспектора Скуріхіної Т.В. була оприлюднена на сайті Держпраці, але у зв`язку з її звільненням 16.03.2020 відповідна інформація була виключена.

З документів наданих до матеріалів справи судом встановлено, що фактично перевірка проведена інспектором Нагалюк А.Л. Зокрема вимога про надання документів від 23.01.2020, яка направлена позивачу була складена та підписана інспектором Нагалюк.А.Л. Тобто позивачем фактично не виконано законну вимогу інспектора праці Нагалюк А.Л. щодо надання відповідних документів, створюючи перешкоди у проведенні перевірки.

Те, що особа ( ОСОБА_1 ) зазначена у направленні на перевірку не підтверджує фактичне проведення нею інспекційного відвідування позивача. В наказі про проведення заходу державного нагляду (контролю) від 20.01.2020 інформація щодо ОСОБА_1 взагалі відсутня.

Щодо питання уніфікованої форми акту інспекційного відвідування, варто вказати, що Міністерством соціальної політики видано наказ «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів» від 18.08.2017 №1338, яким затверджено форму акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи ( фізичної особи), яка використовує найману працю та оприлюднений на офіційному веб-сайті Держпраці.

На даний час вищевказаний наказ №1338 не визнано таким, що втратив чинність, чи таким, що є незаконним. А тому форми документів, затверджені наказом №1338 були чинними на момент спірних правовідносин та такими що можуть бути використані при здійсненні заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи позивача висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доказів на спростування вищевикладених обставин позивачем не надано.

Таким чином, постанова №ЗП312/1991/НД/СПТД-ФС від 19.03.2020 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на підприємство позивача у розмірі 75568,00 грн. винесені законно та обґрунтовано.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже суд вважає, що відповідач, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність винесення спірного рішення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позову, підстави для присудження понесених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліннер» (вул. Вороніна, буд. 19, кв. 76, м. Запоріжжя, 69120) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (вул. Північне шосе, буд. 25, м. Запоріжжя, 69032) про скасування постанови - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано «21» липня 2020 року.

Суддя Р .В. Кисіль