open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Це рішення містить правові висновки
Це рішення містить правові висновки
emblem

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 9901/103/19

Провадження № 11-32заі20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

представника відповідача - Цуцкірідзе І. Л.,

розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (судді Мартинюк Н. М., Дашутін І. В., Єресько Л. О., Жук А. В., Мельник-Томенко Ж. М.) у справі № 9901/103/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання рішення протиправним і нечинним та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРП, у якому просив визнати протиправним і нечинним рішення відповідача від 17 січня 2019 року № 135/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що в основу оскаржуваного рішення ВРП було покладено рішення Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12, яке прийняте з порушенням чинного на той час законодавства та не відповідає принципу незалежності суддів. Ці обставини, на думку позивача, встановлені у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 19 січня 2017 року у справі «Куликов та інші проти України» та постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року. Отже, приймаючи оскаржуване рішення, ВРП посилалася на нікчемний з точки зору права акт, який не може впливати на права позивача.

3. ОСОБА_1 також зазначив, що ВРП не є судом, установленим законом, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), що випливає з положень пунктів 24-25 рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України». Цей висновок позивач мотивує тим, що норми Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) у частині підстав і порядку прийняття рішення про звільнення судді з посади не мають зворотної дії в часі та не можуть застосовуватися до подій, які мали місце у 2008 році. До того ж указаним Законом не передбачено порядку прийняття ВРП рішення про звільнення судді з посади після попереднього розгляду цього ж питання ВРЮ.

4. На переконання позивача, відповідач в оскаржуваному рішенні не обґрунтував питання про застосування строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, зважаючи на те, що відповідні події мали місце ще у 2008 році.

5. Крім того, позивач указує на те, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року було встановлено незаконність його перебування на посаді судді Генічеського районного суду Херсонської області з 01 листопада 2018 року, що унеможливлює його звільнення оскаржуваним рішенням ВРП.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

6. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 18 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задовольнив.

7. Судове рішення мотивовано тим, що:

- ураховуючи висновки щодо правових засад діяльності ВРЮ, а також констатацію ЄСПЛ порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з недотриманням принципів незалежності та неупередженості у процедурі звільнення позивача, рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року не відповідає вказаним принципам;

- колегія суддів не може надавати оцінку обґрунтованості вказаного рішення ВРЮ щодо підтвердження чи спростування тих конкретних правопорушень позивача, які встановлені рішенням ВРЮ від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12, оскільки в ході судового розгляду встановлено невідповідність цього рішення принципам незалежності та неупередженості з інших підстав - політичного впливу на ВРЮ через процедуру призначення її членів;

- ВРП мала право розглядати подання ВРЮ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України;

- питання звільнення ОСОБА_1 з посади судді було розглянуто ВРП на порушення встановленої законом процедури, зокрема без офіційного отримання від Верховної Ради України (далі - ВРУ) матеріалів та подання ВРЮ від 20 лютого 2012 року № 11/0/12-12 «Про звільнення судді з посади», що є окремою підставою для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення ВРП від 17 січня 2019 року № 135/0/15-19;

- дисциплінарне стягнення щодо позивача застосоване після спливу передбаченого законом строку, однак в цій частині рішення відповідача не містить відповідних мотивів;

- Верховний Суд вважав помилковими аргументи позивача про те, що станом на час прийняття ВРП оскаржуваного рішення він не перебував на посаді судді Генічеського районного суду Херсонської області, оскільки з набранням чинності рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року, яким визнано протиправною та скасовано Постанову ВРУ від 12 квітня 2012 року № 4639-VI, було відновлено ОСОБА_1 у статусі судді. Водночас ті чи інші обставини щодо безпосереднього поновлення позивача на посаді в судовому порядку на цей статус не впливають.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

8. Не погодившись із таким судовим рішенням, ВРП в апеляційній скарзі зазначила, що, приймаючи рішення від 18 грудня 2019 року, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду порушив норми матеріального права, зокрема щодо дискреційних повноважень ВРП, неправильно і неповно дослідив докази та встановив обставини у справі, що призвело до ухвалення ним незаконного судового рішення.

9. На думку ВРП, оспорюване в цій справі рішення вона ухвалила як орган, який з 30 вересня 2016 року уповноважений ухвалювати рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначних частиною шостою статті 126 Конституції України. Фактичні обставини, які слугували підставою для прийняття такого рішення ВРП, встановлені рішенням ВРЮ від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12 про внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги, яке є чинним. Оскільки наразі правом звільняти суддів наділена ВРП, вона правомірно розглянула згадане вище подання ВРЮ на підставі пункту 14 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII та ухвалила рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді.

10. ВРП зауважила, що вона не притягувала позивача до відповідальності повторно за один і той самий проступок, оскільки вид відповідальності щодо ОСОБА_1 обрала ВРЮ своїм рішенням від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12. Відповідач по суті реалізував повноваження, якими був наділений парламент щодо суддів, обраних безстроково у процедурі звільнення судді.

11. Скаржник також зазначив, що у лютому 2012 року до ВРУ направлено лише подання ВРЮ про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги судді. Матеріали перевірки щодо судді ОСОБА_1 зберігаються в архіві ВРП. Подання ВРЮ від 20 лютого 2012 року № 11/0/12-12 стосовно ОСОБА_1 з ВРУ не поверталось, вимог щодо обов`язку повернення ВРУ подання ВРЮ законом не встановлено, проте копія зазначеного подання містилася в матеріалах перевірки ВРЮ за 2012 рік та була наявна у членів ВРП під час прийняття оскаржуваного рішення.

12. Крім того, ВРП послалась на те, що підставою для застосування щодо позивача дисциплінарного стягнення були дії, вчинені у 2008 - 2011 роках. У свою чергу ВРЮ у рішенні від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12 дійшла висновку, що встановлені факти свідчать про порушення суддею ОСОБА_1 присяги судді, у зв`язку із чим він підлягає звільненню з посади. Рішенням ВРЮ від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12 внесено подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги. Тобто саме цим рішенням ВРЮ було застосовано стягнення до позивача, яке прийнято в межах і в спосіб, що передбачені чинним на той час законодавством Украйни, а тому встановлений чинним Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не може застосовуватися при реалізації вказаного рішення ВРЮ. При цьому питання встановлення строків для прийняття рішень ВРП у порядку статті 56 Закону № 1798-VIII чинним законодавством не визначені.

13. На думку скаржника, посилання позивача та суду першої інстанції на те, що оскаржуваним у цій справі рішенням ВРП від 17 січня 2019 року № 135/0/15-19 ОСОБА_1 звільнено з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, тобто фактично притягнуто до дисциплінарної відповідальності, з порушенням встановленого частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VІІІ строку застосування до судді дисциплінарного стягнення, не є прийнятними, оскільки одним із видів застосовуваних до суддів дисциплінарних стягнень відповідно до пункту 6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VІІІ є саме подання про звільнення з посади.

14. ВРП також указала, що оскаржуване рішення ухвалено її повноважним складом та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, мотиви ухвалення такого рішення в повному обсязі зазначені в ньому, а доказів про наявність підстав для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення позивач не навів.

15. У зв`язку з викладеним ВРП просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Рух апеляційної скарги

16. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 січня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВРП, а ухвалою від 18 лютого 2020 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини першої статті 310 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позиція інших учасників справи

17. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що відповідач не вказує в апеляційній скарзі, у чому полягає неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповнота встановлених судом обставин.

18. Позивач також указав, що суд дослідив ті докази, які були надані йому сторонами. Неодноразове відкладення розгляду справи судом мало місце, у тому числі, з причин постійної пропозиції з боку суду відповідачу надати докази обґрунтування підстав розгляду питання про звільнення позивача - подання ВРЮ чи ВРУ та довести, які саме матеріали досліджувала ВРП, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади. Проте подання ВРЮ про звільнення позивача відповідачем суду не надано, подання з ВРУ про звільнення позивача до ВРП не надходило, матеріали справи, які розглядались ВРЮ, ВРП з архіву не витребовувались, не вивчались, докази, які були в цих матеріалах та надавались безпосередньо ВРП під час розгляду справи і спростовували фальсифікації, створені відносно позивача і ще двох суддів Генічеського районного суду Херсонської області Волвенка О. І. та Стребкова Ю. О., не аналізувались і мотиви їх неприйняття в рішенні не зазначались, хоча відповідно до Конвенції відповідач діяв як суд.

19. На думку ОСОБА_1 , ані законодавством України, ані Регламентом ВРП не встановлений порядок перегляду (через п`ять років і за наявності змін до Конституції) відповідачем подання ВРЮ про звільнення судді за умови, коли Постанова ВРУ про звільнення судді скасована як незаконна.

20. Позивач такожвважає, що при розгляді цієї справи суд дотримався принципу верховенства права та положень Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Отримані судом правові висновки науково-консультативної ради при Верховному Суді підтверджують правильність прийнятого судом рішення, тому підстав для його скасування немає.

21. У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просить відмовити ВРП у задоволенні апеляційної скарги.

22. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ВРП підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити з викладених у ній підстав.

23. Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, клопотання про перенесення розгляду справи до Великої Палати Верховного Суду не надіслав, у зв`язку із чим на підставі частини другої статті 313 КАС України справу розглянуто за відсутності позивача.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

24. Рішенням XXII сесії Херсонської обласної ради народних депутатів від 26 січня 1993 року № 238 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Генічеського районного суду Херсонської області.

25. Постановою ВРУ від 17 квітня 2003 року № 731-IV позивач обраний суддею цього ж суду безстроково.

26. 30 березня 2009 року до ВРЮ надійшла рекомендація Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Запорізького апеляційного округу від 23 січня 2009 року про внесення подання про звільнення судді ОСОБА_1 із займаної посади. Крім того, 30 липня 2010 року до ВРЮ надійшло колективне звернення керівництва та суддів Генічеського районного суду Херсонської області від 20 липня 2010 року щодо неправомірних дій суддів цього суду, зокрема, позивача. Також до ВРЮ 28 жовтня, 14 грудня 2010 року та 14 січня 2011 року надійшли колективні звернення керівництва та суддів зазначеного суду про порушення ОСОБА_1 присяги судді; 18 січня і 16 лютого 2011 року - телеграми з колективними зверненнями працівників суду про часткове призупинення роботи суду через дії позивача; 01 лютого 2011 року - звернення начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області (далі - ТУ ДСА) щодо вказаних фактів порушення суддею ОСОБА_1 присяги судді.

27. 24 січня 2012 року ВРЮ прийняла рішення № 107/0/15-12 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги».

28. Підставою для ухвалення вказаного рішення стали допущені позивачем порушення законодавства про відпустки, вимог статті 6 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-XII), пункту 1 статті 23, пункту 1 частини четвертої статті 54 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI), перешкоджання помічнику судді у виконанні своїх обов`язків, порушення етичних норм, зловживання службовим становищем, порушення порядку декларування доходів у 2009 і 2010 роках, неприйняття розподілених судових справ.

29. Відповідно до висновків, викладених у рішенні ВРЮ від 24 січня 2012 року, такі дії позивача свідчать про нехтування своїми професійними обов`язками, порочать звання судді, завдають шкоди авторитету судової влади та означають порушення позивачем присяги судді.

30. У лютому 2012 року за вихідним № 11/0/12-12 подання ВРЮ про звільнення позивача з посади судді за порушення присяги направлено до ВРУ.

31. У березні, травні, липні та серпні 2012 року позивач звертався до Вищого адміністративного суду України з позовами про визнання незаконним акта ВРЮ у вигляді рішення від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12 про внесення подання до ВРУ про звільнення з посади за порушення присяги судді.

32. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 квітня 2012 року позов повернув, оскільки позивач не усунув недоліки, вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху (не додано копії оскаржуваного акта ВРЮ від 24 січня 2012 року, не зазначено причин неможливості подання такого доказу).

33. Ухвалою від 28 травня 2012 року Вищий адміністративний суд України повернув позов ОСОБА_1 з тих же підстав (недолік - позивач нечітко виклав позовні вимоги, а саме не визначив акт, який просив визнати незаконним).

34. Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 18 червня, 13 липня і 06 серпня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишений без розгляду з підстав пропуску місячного строку звернення до суду.

35. Постановою Верховної Ради України від 12 квітня 2012 року № 4639-VI ОСОБА_1 звільнено з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги.

36. Цю Постанову ОСОБА_1 . оскаржив у судовому порядку.

37. Вищий адміністративний суд України постановою від 05 червня 2012 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1

38. Не погодившись із цією постановою, ОСОБА_1 22 вересня 2012 року подав до ЄСПЛ заяву проти України, у якій стверджував, що звільнення з посади судді порушує його права, гарантовані статтями 6, 8 Конвенції.

39. З огляду на схожість заяви позивача з іншими заявами, поданими до ЄСПЛ громадянами України, які раніше обіймали посади суддів національних судів, усі ці заяви були об`єднані відповідно до пункту 1 Правила 42 Регламенту ЄСПЛ.

40. 19 січня 2017 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України», зокрема і за заявою ОСОБА_1 № 65207/12, яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача: пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності; статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.

41. ЄСПЛ, встановлюючи порушення за пунктом 1 статті 6 Конвенції, зазначив, що національні органи, розглядаючи справи заявників, не були незалежними і неупередженими. Суд послався на висновки у справі «Олександр Волков проти України» (пункти 109-131), у якій було встановлено, що провадження у ВРЮ і ВРУ характеризувалося великою кількістю системних і загальних недоліків, які поставили під сумнів принципи незалежності та неупередженості, а подальший перегляд справи судом не усунув ці недоліки. Також Суд вказав на те, що у справі «Олександр Волков проти України» (пункти 166-167 та 173-185) Суд встановив, що звільнення заявника з посади судді становило втручання у його приватне життя, а також, що таке втручання не відповідало вимогам «якості закону», а тому не було правомірним у розумінні статті 8 Конвенції. Ці висновки застосовні і до заяв у справі «Куликов та інші проти України», і ЄСПЛ не встановив причин відступати від них, а тому в цьому рішенні констатовано порушення статті 8 Конвенції щодо усіх заявників.

42. Рішення ЄСПЛ у справі «Куликов та інші проти України» набуло статусу остаточного 19 квітня 2017 року.

43. На підставі цього рішення ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2012 року, яку просив скасувати і прийняти нову постанову про задоволення позову.

44. Верховний Суд України постановою від 03 липня 2017 року заяву ОСОБА_1 задовольнив частково: постанову Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2012 року скасував, а справу передав на новий розгляд до цього ж суду.

45. Задовольняючи частково заяву позивача, Верховний Суд України виходив із того, що згідно з визначеним чинним законодавством порядком виконання рішень ЄСПЛ, ураховуючи те, що Верховний Суд України відповідно до наданих йому повноважень позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини справи, досліджувати докази та оцінювати їх, а також з огляду на констатовані ЄСПЛ порушення конвенційних та національних вимог в аспекті справи, що розглядається, постанову Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2012 року, якою ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позову, належить скасувати з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.

46. У зв`язку з набранням 15 грудня 2017 року чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), на виконання пункту 5 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції після 15 грудня 2017 року) позовну заяву передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

47. Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ВРУ про визнання незаконною постанови і визнання протиправними дій задоволено частково: визнано протиправною та скасовано Постанову ВРУ від 12 квітня 2012 року № 4639-VI про звільнення позивача з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

48. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Генічеського районного суду Херсонської області в особі голови суду Берлімової Юлії Геннадіївни, третя особа - ТУ ДСА, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

49. За наслідками розгляду цього позову Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 25 жовтня 2018 року у справі № 2140/1780/18 позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив: визнав протиправною бездіяльність Генічеського районного суду Херсонської області щодо непоновлення ОСОБА_1 на посаді судді цього суду; поновив позивача на посаді; визнав протиправною бездіяльність Генічеського районного суду Херсонської області щодо відмови у внесенні запису в належну ОСОБА_1 трудову книжку про визнання недійсним запису від 03 травня 2012 року № 22, здійсненого в. о. керівника апарату Генічеського районного суду Херсонської області, про звільнення з посади судді за порушення присяги; зобов`язав Генічеський районний суд Херсонської області здійснити запис про недійсність вказаного запису та зарахувати ОСОБА_1 у стаж роботи на посаді судді Генічеського районного суду Херсонської області період роботи з 03 травня 2012 року до дня видання наказу про зарахування позивача до штату суддів Генічеського районного суду Херсонської області.

50. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 грудня 2018 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року у справі № 2140/1780/18 скасував і у задоволенні позову відмовив.

51. ВРП рішенням від 17 січня 2019 року № 135/0/15-19 звільнила позивача з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

52. ВРП дійшла висновку, що з урахуванням змін у правовому регулюванні спірних правовідносин, які пов`язані з набранням чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VІІІ) та Законом № 1402-VIII, подання ВРЮ про звільнення позивача з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області мала розглядати ВРП.

53. Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року, в якому розглянуті та вирішені питання правомірності, обґрунтованості та наявності підстав для внесення ВРЮ подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги, є чинним, а ВРП не може його переглядати, оскільки це виходить за межі її компетенції в цьому провадженні. Водночас відповідач установив, що доводи позивача не спростовують висновку ВРЮ, наведеного в її рішенні від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12, про те, що встановлені факти свідчать про порушення суддею ОСОБА_1 . присяги судді, у зв`язку із чим він має бути звільнений з посади. Також ВРП виходила з того, що не змінився і характер наслідків, передбачених законом для подібних грубих порушень, після набрання чинності Законом № 1402-VІІІ, оскільки цим Законом не пом`якшено та не скасовано відповідальність за вчинений позивачем дисциплінарний проступок.

54. Не погодившись з указаним рішенням ВРП, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

55. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

56. Згідно з пунктом 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України (у редакції до набрання чинності Законом № 1401-VIII) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

57. Пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України (у вказаній редакції) та пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття ВРЮ рішення від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12; далі - Закон № 22/98-ВР) передбачено, що в Україні діє ВРЮ, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

58. Частиною другою статті 32 Закону № 22/98-ВР визначено, що порушенням суддею присяги є:

- вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів;

- незаконне отримання суддею матеріальних благ або здійснення витрат, що перевищують доходи такого судді та членів його сім`ї;

- умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом;

- порушення морально-етичних принципів поведінки судді.

59. На підставі частини першої статті 100 Закону № 2453-VI (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття ВРЮ рішення від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12) суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням ВРЮ.

60. Частинами першою, другою та п`ятою статті 105 Закону № 2453-VI передбачено, що відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади у зв`язку з порушенням ним присяги судді. Факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі - ВККС) або ВРЮ. На підставі подання ВРЮ ВРУ приймає постанову про звільнення судді з посади.

61. Як установив суд першої інстанції, 30 березня 2009 року до ВРЮ надійшла рекомендація Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Запорізького апеляційного округу від 23 січня 2009 року про внесення подання про звільнення судді ОСОБА_1 із займаної посади. Крім того, 30 липня 2010 року до ВРЮ надійшло колективне звернення керівництва та суддів Генічеського районного суду Херсонської області від 20 липня 2010 року щодо неправомірних дій суддів цього суду, зокрема, й позивача. Також до ВРЮ 28 жовтня, 14 грудня 2010 року та 14 січня 2011 року надійшли колективні звернення керівництва та суддів зазначеного суду про порушення ОСОБА_1 присяги судді; 18 січня і 16 лютого 2011 року - телеграми з колективними зверненнями працівників суду про часткове призупинення роботи суду через дії позивача; 01 лютого 2011 року - звернення начальника ТУ ДСА щодо вказаних фактів порушення суддею ОСОБА_1 присяги судді.

62. 24 січня 2012 року ВРЮ прийняла рішення № 107/0/15-12 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги».

63. Підставою для ухвалення вказаного рішення стали допущені позивачем порушення законодавства про відпустки, вимог статті 6 Закону № 2862-XII, пункту 1 статті 23, пункту 1 частини четвертої статті 54 Закону № 2453-VI, перешкоджання помічнику судді у виконанні своїх обов`язків, порушення етичних норм, зловживання службовим становищем, порушення порядку декларування доходів у 2009 і 2010 роках, неприйняття розподілених судових справ.

64. Відповідно до висновків, викладених у рішенні ВРЮ від 24 січня 2012 року, такі дії позивача свідчать про нехтування своїми професійними обов`язками, порочать звання судді, завдають шкоди авторитету судової влади та означають порушення позивачем присяги судді.

65. У лютому 2012 року за вихідним № 11/0/12-12 подання ВРЮ про звільнення позивача з посади судді за порушення присяги направлено до ВРУ.

66. У березні, травні, липні та серпні 2012 року позивач звертався до Вищого адміністративного суду України з позовами про визнання незаконним рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12 про внесення подання до ВРУ про звільнення його з посади за порушення присяги судді.

67. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 квітня 2012 року у справі № П/9991/177/12 позов ОСОБА_1 повернув, оскільки позивач не усунув недоліки, вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху (не додано копії оскаржуваного акта ВРЮ від 24 січня 2012 року, не зазначено причин неможливості подання такого доказу).

68. Ухвалою від 28 травня 2012 року у справі № 11/9991/259/12 Вищий адміністративний суд України повернув позов ОСОБА_1 з тих же підстав (позивач нечітко виклав позовні вимоги, а саме не визначив акт, який просив визнати незаконним).

69. Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 18 червня, 13 липня і 06 серпня 2012 року (справи № П/9991/438/12, П/9991/909/12, П/9991/978/12 відповідно) адміністративний позов ОСОБА_1 залишений без розгляду з підстав пропуску місячного строку звернення до суду.

70. Постановою Верховної Ради України від 12 квітня 2012 року № 4639-VI ОСОБА_1 звільнено з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги.

71. Цю Постанову ОСОБА_1 оскаржив у судовому порядку.

72. Вищий адміністративний суд України постановою від 05 червня 2012 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВРУ про визнання незаконною постанови та визнання протиправними дій.

73. У вересні 2012 року, не погодившись із рішенням Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2012 року, ОСОБА_1 подав до ЄСПЛ заяву проти України, у якій скаржився: за статтею 6 Конвенції - на те, що провадження стосовно його звільнення було несправедливим і суперечило принципу незалежного й безстороннього суду; за статтею 8 Конвенції - на те, що звільнення значним чином вплинуло на його приватне життя.

74. З огляду на схожість заяви ОСОБА_1 з іншими заявами, поданими до ЄСПЛ громадянами України, які раніше обіймали посади суддів національних судів, усі ці заяви були об`єднані відповідно до пункту 1 Правила 42 Регламенту Суду.

75. 19 січня 2017 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України», зокрема і за заявою ОСОБА_1 № 65207/12, яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача: пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності; статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.

76. Вказане рішення Суду набуло статусу остаточного 19 квітня 2017 року.

77. Позивач звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2012 року з підстави, встановленої пунктом 3 частини першої статті 237 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), у якій просив скасувати вказане судове рішення та прийняти рішення про задоволення позову.

78. Верховний Суд України постановою від 03 липня 2017 року заяву ОСОБА_1 задовольнив частково, постанову Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2012 року скасував, а справу передав на новий розгляд до цього ж суду.

79. У зв`язку з набранням 15 грудня 2017 року чинності Законом № 2147-VІІІ, на виконання пункту 5 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції вказаного Закону) позовну заяву передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

80. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 13 лютого 2018 року у справі № 800/332/17 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково: визнав протиправною та скасував Постанову ВРУ від 12 квітня 2012 року № 4639-VI про звільнення позивача з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги.

81. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 жовтня 2018 року відмовила у відкритті провадження за апеляційною скаргою ВРП на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2018 року.

82. Разом з цим рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги» у судовому порядку незаконним не визнавалось та не скасовувалось, отже подання ВРЮ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги є чинним і на цей час.

83. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон 1401-VIII, яким внесено зміни до Конституції України щодо правосуддя, а 05 січня 2017 року набрав чинності Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

84. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 131 Конституції України (тут і далі - у редакції Закону 1401-VIII) в Україні діє ВРП, яка ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

85. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII до повноважень ВРП входить ухвалення рішення про звільнення судді з посади.

86. Частиною другою статті 112 Закону № 1402-VIII визначено, що рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.

87. На підставі пункту 14 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII матеріали та подання ВРЮ про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом 1401-VIII не прийнято рішення Президентом України чи ВРУ, передаються до ВРП для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється ВРП у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом ВРП може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання.

Суддя, щодо якого до набрання чинності Законом 1401-VIII ВРЮ внесено подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи ВРУ, звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

88. Таким чином, суддя звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, якщо до набрання чинності Законом № 1401-VIII ВРЮ внесено подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи ВРУ.

89. Оскільки після скасування Постанови ВРУ від 12 квітня 2012 року № 4639-VI подання ВРЮ від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12 не було реалізоване та залишилось чинним, то ВРП, яка наділена правом звільняти суддів відповідно до наведених вище норм законодавства, правомірно розглянула вказане подання ВРЮ.

90. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про те, що у ВРП були передбачені законом підстави для розгляду питання звільнення позивача з посади судді.

91. Водночас Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що питання звільнення ОСОБА_1 з посади судді було розглянуто ВРП всупереч встановленої законом процедури, зокрема, без офіційного отримання від ВРУ матеріалів та подання ВРЮ від 20 лютого 2012 року № 11/0/12-12, що є окремою підставою для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення ВРП від 17 січня 2019 року № 135/0/15-19, виходячи з такого.

92. Як установив суд першої інстанції, подання ВРЮ від 20 лютого 2012 року № 11/0/12-12 стосовно ОСОБА_1 з ВРУ не поверталось та до ВРП не подавалось.

93. Проте, як убачається з матеріалів справи, у лютому 2012 року до ВРУ було направлено лише подання ВРЮ про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги судді. При цьому матеріали перевірки щодо судді ОСОБА_1 зберігаються в архіві ВРП. Копія зазначеного подання ВРЮ міститься в матеріалах перевірки та разом з матеріалами перевірки надавалася членам ВРП під час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

94. Належним чином засвідчену копію подання ВРЮ від 20 лютого 2012 року № 11/0/12-12 стосовно ОСОБА_1 було надано відповідачем до суду першої інстанції (т. 1, а. с. 206-220), як і копії матеріалів про звільнення судді Генічеського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 (окремий том справи на 160 аркушах).

95. Таким чином, після визнання протиправною та скасування Постанови ВРУ від 12 квітня 2012 року № 4639-VI про звільнення позивача з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі № 800/332/17, ВРП мала всі необхідні матеріали для прийняття відповідного рішення за поданням ВРЮ від 20 лютого 2012 року № 11/0/12-12, яке в судовому порядку незаконним не визнавалось.

96. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

97. Згідно із частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від її складу.

98. На підставі частини першої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.

99. Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII передбачено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

100. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

101. Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 17 січня 2019 року № 3 та ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її 20 членами, які брали участь у його ухваленні.

102. Таким чином, немає підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

103. Оцінюючи рішення ВРП від 17 січня 2019 року № 135/0/15-19 на його відповідність пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду вважає, що це рішення містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.

104. Так,підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді слугувало рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12 про внесення подання про звільнення судді Генічеського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді.

105. Підставою для ухвалення вказаного рішення стали допущені позивачем порушення правил службової дисципліни та нехтування ним виконанням професійних обов`язків судді.

106. ВРЮ у вказаному рішенні встановила, що 02 липня 2008 року суддя ОСОБА_1. подав голові Генічеського районного суду Херсонської області заяву з вимогою надати йому чергову та додаткову відпустки за період роботи з 2007 по 2008 роки з 11 серпня 2008 року тривалістю 50 календарних днів, на що голова суду Калімбет Л. І . 14 липня 2008 року письмово повідомив про те, що згідно із затвердженим графіком відпусток на 2008 рік судді ОСОБА_1 запланована чергова відпустка з 26 травня 2008 року. Оскільки суддя своєчасно не подав заяву про відпустку, її буде перенесено на інший час, а саме після виходу з відпусток суддів, які перебувають або перебуватимуть у відпустках відповідно до графіка. Також голова суду зазначив, що відпустки надаються згідно з графіком з метою забезпечення нормальної роботи суду, у зв`язку із чим судді ОСОБА_1 запропоновано приймати справи до свого провадження та повідомлено, що чергову відпустку йому буде надано упродовж вересня - жовтня 2008 року за бажанням або в інший період у 2008 році.

107. Незважаючи на це, суддя ОСОБА_1. відмовився приймати справи до розгляду, про що працівниками суду складено відповідні акти від 06, 07 та 08 серпня 2008 року.

108. З 11 серпня по 29 вересня 2008 року суддя ОСОБА_1. був відсутній на робочому місці, про що працівниками Генічеського районного суду Херсонської області також були складені акти, а керівником апарату суду Шульгою К. М. - доповідна записка від 11 серпня 2008 року.

109. Після виходу на роботу 30 вересня 2008 року суддя ОСОБА_1. від надання письмового пояснення про причини своєї відсутності на роботі з 11 серпня по 29 вересня 2008 року відмовився, на підставі чого 03 жовтня 2008 року складено акт про відмову судді ОСОБА_1 від надання письмового пояснення.

110. Таким чином, ВРЮ встановила, що суддя ОСОБА_1 упродовж майже двох місяців був відсутній на робочому місці, ухилявся від виконання своїх безпосередніх посадових обов`язків щодо здійснення правосуддя, чим порушив вимоги законодавства України.

111. За висновком ВРЮ, відомості про порушення суддею ОСОБА_1 правил службової дисципліни, викладені в рішенні Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Запорізького апеляційного округу від 23 січня 2009 року, підтверджуються матеріалами перевірки. Дії судді ОСОБА_1 свідчать про те, що він свідомо допустив порушення законодавства в частині, що стосується відпусток.

112. ВРЮ також установила, що аналогічні порушення допускалися суддею ОСОБА_1 у 2009 та 2010 роках.

113. Відмовляючись розглядати судові справи, суддя ОСОБА_1. порушив вимоги статті 6 Закону № 2862-XII, якою було передбачено, що суддя зобов`язаний при здійсненні правосуддя дотримуватися Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об`єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків; пункту 1 статті 23 Закону № 2453-VI, відповідно до якого суддя місцевого суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом; пункту 1 частини четвертої статті 54 Закону 2453-VI, згідно з яким суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

114. Крім того, згідно з наказом в. о. голови Генічеського районного суду Херсонської області Крапівної О. П. від 21 серпня 2009 року № 3-1-4/39 про встановлення чергування суддів та працівників суду з 22 по 24 серпня 2009 року суддя ОСОБА_1. мав чергувати 23 серпня 2009 року з 09 до 17 години. Цей наказ 21 серпня 2009 року був надісланий судді ОСОБА_1

115. На порушення вимог Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Генічеського районного суду Херсонської області, затверджених наказом голови цього суду від 30 серпня 2004 року № 53, а також вимог статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) суддя ОСОБА_1 допустив прогули на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

116. ВРЮ також встановила, що суддя ОСОБА_1. не допускав ОСОБА_9 до виконання обов`язків помічника судді, закріпленого за ним відповідно до наказу голови суду від 09 жовтня 2009 року № 3-1-4/54, про що 13, 16 та 21 жовтня 2009 року складені відповідні акти.

117. ВРЮ дійшла висновку, що перешкоджаючи помічнику судді у виконанні обов`язків, суддя ОСОБА_1. вийшов за межі своїх повноважень.

118. Також до ВРЮ надійшло звернення голови Генічеського районного суду Херсонської області Калімбета Л. І. від 11 серпня 2011 року щодо неправомірних дій судді Генічеського районного суду Херсонської області ОСОБА_1, надіслане ВККС. Зі звернення вбачається, що суддя ОСОБА_1. продовжує порушувати вимоги законодавства щодо розподілу справ у суді. Так, з 03 серпня 2011 року вказаний суддя почав приймати до свого провадження судові справи вибірково. Кримінальні справи, розподілені йому автоматизованою системою документообігу, він повертав до канцелярії суду разом із заявами про самовідвід.

119. 18 січня 2012 року до ВРЮ з ВККС надійшов лист заступника голови Державної судової адміністрації України Півторака В. В. від 21 листопада 2011 року, з якого вбачається, що суддя Генічеського районного суду Херсонської області ОСОБА_1. системно порушує норми етики поведінки суддів, зловживає службовим становищем, що виявляється у прискіпливому ставленні до громадян, працівників апарату суду, колег. Своїми діями вказаний суддя спонукає закріплених за ним співробітників апарату суду до невиконання наказів та розпоряджень голови суду й керівника апарату суду, втручаючись таким чином в адміністративно-розпорядчу діяльність керівництва суду.

120. При декларуванні доходів за 2009 рік суддя ОСОБА_1 подав неповні (неправдиві) відомості про доходи та зобов`язання фінансового характеру за 2009 рік, у зв`язку із чим відділом по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Херсонській області стосовно нього 10 червня 2010 року складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 6 Закону України від 05 жовтня 1995 року № 356/95-ВР «Про боротьбу з корупцією» (далі - Закон № 356/95-ВР).

121. Постановою Суворовського районного суду міста Херсона від 28 вересня 2010 року наведені факти порушень встановлені, проте у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно вказаного судді закрито.

122. ВРЮ також установила, що суддя ОСОБА_1. на порушення вимог пункту 6 частини першої статті 83 Закону № 2453-VI не подав декларацію про доходи за 2010 рік.

123. За висновком ВРЮ, на час розгляду дисциплінарної справи суддя Генічеського районного суду Херсонської області ОСОБА_1. не приймає до розгляду справи, розподілені йому автоматизованою системою документообігу суду, у зв`язку із чим збільшилося навантаження інших суддів цього суду.

124. Відповідно до статей 6, 10 Закону № 2862-XII, чинного на час здійснення суддею ОСОБА_1 вказаних порушень законодавства, при здійсненніправосуддя судді зобов`язані дотримуватися Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об`єктивний розгляд судових справ, додержуватися службової дисципліни та розпорядку роботи суду, не допускати вчинків і будь-яких дій, що порочать звання судді та можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності. Присяга судді вимагає від нього чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об`єктивним і справедливим.

125. Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 54 Закону № 2453-VI суддя зобов`язаний додержуватися присяги судді.

126. На підставі статті 55 цього Закону суддя присягає об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.

127. Статтею 32 Закону № 22/98-ВР визначено, що порушенням суддею присяги є, зокрема, вчинення суддею дій, які порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності.

128. У Кодексі професійної етики судді, затвердженому V з`їздом суддів України 24 жовтня 2002 року, закріплено, що зазначені в цьому Кодексі норми спрямовані на вирішення етичних питань, пов`язаних зі статусом судді. Ці норми не можуть застосовуватись як підстави дисциплінарної відповідальності суддів і визначати ступінь їх провини. Разом з тим судді мають прагнути додержувати їх у своїй професійній, громадській діяльності та приватному житті заради утвердження незалежності й неупередженості судової влади, зміцнення її авторитету в суспільстві. Так, суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно додержуватися присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, повинен старанно і неупереджено виконувати покладені на нього обов`язки і підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні.

129. За висновками ВРЮ, суддя ОСОБА_1 неодноразово допускав зневажливе ставлення до суддів та працівників Генічеського районного суду Херсонської області, безпідставно не приймав справи до розгляду та самоусунувся від роботи, йдучи самовільно у відпустки, чим значно збільшив навантаження на інших суддів Генічеського районного суду Херсонської області. Такі дії судді ОСОБА_1 свідчать про пряме нехтування ним виконанням професійних обов`язків судді, порочать звання судді та завдають шкоди авторитету судової влади.

130. Ураховуючи наведене, ВРЮ в рішенні від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12 дійшла висновку, що встановлені факти свідчать про порушення суддею ОСОБА_1 присяги судді, у зв`язку із чим він підлягає звільненню з посади.

131. На обґрунтування рішення від 17 січня 2019 року № 135/0/15-19 ВРП зазначила, що рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги», у якому розглянуті та вирішені питання правомірності, обґрунтованості та наявності підстав для внесення ВРЮ подання про звільнення судді ОСОБА_1, є чинним, його перегляд виходить за межі компетенції ВРП у цьому провадженні.

132. Водночас ВРП в оскаржуваному рішенні надала оцінку доводам судді ОСОБА_1 щодо незгоди з рішенням ВРЮ від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12, викладеним у запереченнях та висловленим позивачем під час засідання ВРП.

133. Зокрема, ВРП дійшла висновку, що доводи судді ОСОБА_1 про використання ним відпустки за графіком не підтверджуються матеріалами дисциплінарного провадження.

134. Крім того, ВРП установила, що наданий суддею ОСОБА_1 відеозапис, усупереч доводам судді, не спростовує висновки ВРЮ про його відмову як судді приймати матеріали судових справ від працівників апарату суду. При цьому суддя ОСОБА_1. не надав чіткої відповіді, чому він, як убачається із вказаного відеозапису, відмовився від пропозиції в присутності керівника апарату суду перевірити матеріали справ та поставити підпис у контрольному журналі судових справ і матеріалів відповідно до положень Інструкції діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року № 68.

135. Отже, за висновками ВРП, доводи судді ОСОБА_1 не спростовують висновку ВРЮ, наведеного в рішенні від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12, про те, що встановлені факти свідчать про порушення суддею ОСОБА_1 присяги судді, у зв`язку із чим він підлягає звільненню з посади.

136. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до Вищого адміністративного суду України з позовом до ВРЮ про визнання незаконним її рішення від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12. Проте ухвалами Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2012 року у справі № П/9991/177/12 та від 28 травня 2012 року у справі № 11/9991/259/12 позовні заяви було повернуто ОСОБА_1 у зв`язку з неусуненням ним недоліків, указаних в ухвалах судді про залишення позовної заяви без руху.

137. Таким чином, нерозгляд по суті вказаної позовної вимоги обумовлений саме поведінкою позивача, який протягом тривалого строку працював на посаді судді, а тому був добре обізнаний з вимогами процесуального закону щодо оформлення позовної заяви та розумів наслідки неусунення ним її недоліків у встановлений судом строк.

138. Подальші звернення ОСОБА_1 до суду з указаними позовами до ВРЮ відбулися з порушеннями встановленого процесуальним законом строку звернення до суду, у зв`язку із чим ухвалами Вищого адміністративного суду України від 18 червня, 13 липня та 06 серпня 2012 року (справи № П/9991/438/12, П/9991/909/12, П/9991/978/12 відповідно) адміністративний позов ОСОБА_1 залишений без розгляду з підстав пропуску місячного строку звернення до суду.

139. При цьому після набрання чинності рішенням ЄСПЛ від 19 січня 2017 року у справі «Куликов та інші проти України», зокрема і за заявою ОСОБА_1 № 65207/12, позивач не звертався до повноважного суду із заявою про перегляд ухвал Вищого адміністративного суду України в жодній із указаних справ.

140. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом. Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24). Як вже наголошувалось вище, позивач, який протягом тривалого строку працював на посаді судді, не міг не бути обізнаним з належною процедурою перегляду національних судових рішень у зв`язку зі встановленням ЄСПЛ порушень Конвенції при вирішенні справи судом.

141. Фактично позивач у цій справі намагається оспорити законність рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12 з огляду на те, що національні суди не розглянули його позови про оспорення такого рішення. ЄСПЛ у рішенні від 19 січня 2017 року у справі «Куликов та інші проти України» встановив, що позивач у період з лютого до серпня 2012 року намагався ініціювати провадження у Вищому адміністративному суді України, оскаржуючи рішення ВРЮ. Вищий адміністративний суд України неодноразово відмовляв у відкритті провадження, вказуючи, що заявник не усунув недоліки позовних заяв (пункт 83 рішення Суду). ЄСПЛ у тій справі встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності у ВРЮ та статті 8 Конвенції стосовно усіх заявників, зокрема і щодо позивача. Останній для виконання цього рішення ЄСПЛ у частині вжиття заходів індивідуального характеру міг звернутися із заявою про перегляд наведених вище ухвал Вищого адміністративного суду України до належного суду. Однак позивач знехтував такою процедурою і, оминаючи її, подав позов про визнання протиправним і нечинним рішення ВРП від 17 січня 2019 року № 135/0/15-19 про звільнення його з посади судді.

Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що у справі № 9901/103/19 немає підстав встановлювати порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо позивача з боку ВРП. Ця стаття Конвенції не гарантує можливість у справі про оскарження рішення ВРП про звільнення позивача з посади доводити незаконність рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12 про внесення подання про звільнення з посади судді. Велика Палата Верховного Суду не може виправляти допущені позивачем процесуальні помилки та підміняти той суд, до якого позивач звертався з позовом про оскарження рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12, і судові рішення якого на підставі рішення ЄСПЛ у справі «Куликов та інші проти України» не були переглянуті.

142. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду вважає неможливим під час розгляду цієї справи надати окрему оцінку законності рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12, а тому висновок суду першої інстанції щодо невідповідності цього рішення принципам незалежності та неупередженості не може бути визнаний обґрунтованим. До того ж, як зазначено вище, за результатами розгляду подання ВРЮ відповідач, як колегіальний, незалежний конституційний орган державної влади та суддівського врядування, перевірив доводи ОСОБА_1 щодо незаконності рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12 та дійшов висновку, що ці доводи не спростовують правильність установлених ВРЮ фактичних обставин.

143. З прийняттям Закону № 1401-VIII та Закону № 1402-VIII відповідальність за дії, з якими ВРЮ пов`язувала внесення подання про звільнення позивача, скасована не була і наслідки таких дій у вигляді звільнення з посади судді не змінились, оскільки не було пом`якшено або скасовано відповідальність за вчинений суддею ОСОБА_1 дисциплінарний проступок.

144. Так, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

145. Відповідно до пунктів 1 та 7 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, допущення суддею грубого порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

146. На підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону № 1402-VIII підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

147. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП при прийнятті оскаржуваного рішення діяла на підставі та в межах визначених Конституцією та законами України повноважень.

148. Водночас Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо порушення ВРП строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з таких міркувань.

149. На момент вчинення суддею ОСОБА_1 дій, які ВРЮ у своєму рішенні від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12 розцінила як порушення суддею присяги, норми законів України № 2453-VI та № 22/98-ВР не передбачали жодних обмежувальних строків притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.

150. Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) було внесено зміни до Закону № 22/98-ВР, які набрали чинності з 27 лютого 2015 року, та викладено Закон № 2453-VI у новій редакції, що набрала чинності з 28 березня 2015 року.

151. Відповідно до частини другої статті 32 Закону № 22/98-ВР (у редакції Закону № 192-VIII) провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

152. Згідно із частиною четвертою статті 96 Закону № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII) дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

153. Отже, після набрання чинності Законом № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII) уповноважений орган має право вирішувати питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в тому числі вчинені до набрання цим Законом чинності, протягом строку, встановленого частиною четвертою статті 96 зазначеного Закону, тобто не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

154. При цьому запровадження строку давності притягнення судді до відповідальності за дії, що підпадають під порушення присяги, є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли такий строк законодавством визначений не був, а тому застосування трирічного строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не суперечить положенням статті 58 Конституції України.

155. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № П/800/310/17, від 05 квітня 2018 року у справі № 800/523/17, від 21 червня 2018 року у справах № 11-272сап18 та № 11-78сап18, від 01 листопада 2018 року у справі № 800/493/15 (П/9901/311/18), від 12 березня 2020 року у справі № 9901/777/18, від 14 травня 2020 року у справі № 9901/187/19.

156. Під час розгляду цієї справи встановлено, що дії, з якими ВРП пов`язувала підстави звільнення ОСОБА_1 з посади судді, були вчинені ним у 2008 - 2011 роках.

157. 24 січня 2012 року, тобто в межах визначеного законом строку, ВРЮ розглянула дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_1 та прийняла рішення № 107/0/15-12 про внесення до ВРУ подання про звільнення судді Генічеського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді.

158. Як зазначено вище, рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги» в судовому порядку незаконним не визнавалось та не скасовувалось, отже це рішення є чинним.

159. Таким чином, саме з прийняттям рішення від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12 ВРЮ встановила факти, які свідчать про порушення суддею ОСОБА_1 присяги, та притягнула суддю до відповідальності, вирішивши звернутися до уповноваженого органу з поданням про звільнення судді з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України,відтак строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не може застосовуватися при подальшій реалізації вказаного рішення ВРЮ.

160. Оскаржуваним у цій справі рішенням ВРП реалізувала накладене на ОСОБА_1 рішенням ВРЮ від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12 стягнення, а тому рішення відповідача від 17 січня 2019 року № 135/0/15-19 не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а за своєю суттю таке рішення є кадровим.

161. При цьому відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.

162. Указаною статтею не встановлено строків для прийняття рішення ВРП та не передбачено застосування строків при розгляді подання відповідного органу про звільнення судді з посади.

163. Таким чином, помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що дисциплінарне стягнення до позивача застосоване після спливу передбаченого законом строку.

164. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та його подальше звільнення з посади судді мало підґрунтя у національному законодавстві та у послідовній судовій практиці. Більше того, це законодавство та практика характеризувалися юридичною визначеністю та були доступними для позивача, який мав можливість передбачити наслідки застосування відповідних приписів щодо нього. Немає жодних підстав вважати, що позивач не міг усвідомлювати, що пряме нехтування ним виконанням професійних обов`язків судді свідчить про вчинення дій, які підривають авторитет правосуддята ставлять під сумнів довіру до суду та правосуддя з боку суспільства, а відтак - про порушення присяги судді.

165. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення ВРП від 17 січня 2019 року № 135/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстав для скасування вказаного рішення відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII немає, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є помилковим.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

166. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

167. Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

168. Ураховуючи те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, суд порушив норми матеріального права, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року з ухваленням нового рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 317, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя задовольнити.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Ж. М. Єленіна

Т. О. Анцупова О. Р. Кібенко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов О. М. Ситнік

М. І. Гриців В. Ю. Уркевич

Д. А. Гудима О. Г. Яновська

Джерело: ЄДРСР 90458920
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку