22-ц/804/1871/20

242/6340/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2020 року м. Маріуполь

Єдиний унікальний номер 242/6340/19

Номер провадження 22-ц/804/1871/20

Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ткаченко Т.Б. (суддя-доповідач), Кочегарової Л.М., Пономарьової О.М.,

секретар Галстян Г.Г.

сторони:

позивач Селидівська міська рада

відповідач ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника адвоката Пивовар Василя Павловича

на заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 04 грудня 2019 року, у складі судді Черкова В.Г.,

у справі за позовом Селидівської міської ради

до ОСОБА_1

про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів,

В с т а н о в и в:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

04 листопада 2019 року Селидівська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому, уточнивши вимоги, просила стягнути з відповідача на користь Селидівської міської ради збитки, завдані використанням без правовстановлюючих документів земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 59892,58 грн та судовий збір 1921 грн.

Позов мотивовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 28 лютого 2012 року відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі друкарні за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Селидівської міської ради від 25 квітня 2012 року № 6/21-568/4 «Про передачу в оренду земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 » вирішено передати в оренду земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлового приміщення, рекомендовано громадянину ОСОБА_1 у місячний термін замовити технічну документацію із землеустрію та укласти договір оренди землі з міською радою та здійснити його державну реєстрацію. Договір оренди земельної ділянки укладений не був та земельну ділянку відповідач використовує без укладення договору оренди, що на підставі ст.ст.1166, 1214 ЦК України фактично позбавляє позивача одержати дохід у виді орендної плати, який могла би отримати в разі укладення договору оренди. До теперішнього часу ОСОБА_1 використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів, порушуючи вимоги земельного законодавства. Рішенням Селидівської міської ради затверджено акт комісії про визначення збитків, заподіяних ОСОБА_1 використанням вказаної земельної ділянки без укладеного договору оренди землі за період з 08 червня 2016 року по 01 липня 2019 року у розмірі 59892,58 грн. Відповідачу повідомлено про затвердження акту та направлено його копію та рішення виконавчого комітету міської ради від 31 липня 2019 року з метою досудового врегулювання спору, але відповідач добровільно не сплачує вказані збитки та продовжує використовувати земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 04 грудня 2019 року позов Селидівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків (неодержаного доходу, упущеної вигоди), завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Селидівської міської ради збитки, завдані використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за період з 08.06.2016 року по 01.07.2019 року у розмірі 59892,58 грн та судовий збір у розмірі 1921 грн.

Задовольняючи позовні вимоги Селидівської міської ради суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Суд прийшов до висновку, що внаслідок протиправних дій відповідача позивач позбавлений можливості отримати дохід від здачі земельної ділянки в оренду, оскільки відповідач є власником нежитлового приміщення, але користується змеленою ділянкою без належного оформлення правовстановлюючих документів.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 26 березня 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

15 квітня 2020 року ОСОБА_1 та його представник адвокат Пивовар В.П. подали до суду першої інстанції апеляційну скаргу на заочне рішення суду, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просили скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 29 травня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 15 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 17 червня 2020 року справу за позовом Селидівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника адвоката Пивовар В.П. на заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 04 грудня 2019 року призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 мотивована тим, що у зв`язку із виконанням ОСОБА_1 військових обов`язків у нього була відсутня можливість отримати відповідні повістки суду, приймати участь у судових засіданнях та отримувати прийняті рішення. Крім того, 26 березня 2020 року заява про перегляд заочного рішення суду розглянута без участі представника відповідача адвоката Пивовар В.П.

Судом першої інстанції залишено поза увагою та не досліджено факт наявності звернення ОСОБА_1 до Селидівської міської ради з питанням про передачу в оренду земельної ділянки, не витребувано у позивача відповідних документів. Вказує, що позивачем не надано суду в якості доказу копію рішення Селидівської міської ради від 25 квітня 2012 року за № 6/21-568/4 «Про передачу в оренду земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 ». Про винесення позивачем такого рішення відповідач не знав та із заявами з приводу даного питання не звертався. Позивачем не надано суду доказів про використання відповідачем земельної ділянки та позбавлення позивача можливості отримати дохід від здачі земельної ділянки в оренду, а також не надано суду копії рішення міської ради від 21 червня 2017 року № 7/21-697 «Про затвердження ставок орендної плати та витяги з нормативної грошової оцінки земельної ділянки».

Судом не застосовано висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2019 року у справі № 922/981/18.

Зазначає, що відповідачем не отримувались листи та повідомлення позивача щодо явки та добровільного відшкодування збитків.

Також вказує, що судом не досліджено, що на підставі договору позички № 29 від 04 січня 2016 року відповідач в період з 01 січня по 31 грудня 2016 року безкоштовно передавав належне йому нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1 , Донецькому обласному військовому комісаріату.

Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки сторонами не оспорюється, що відповідач є власником будівлі з 28 лютого 2012 року, а позивач звернувся до суду після спливу семи років. Відповідач просить застосувати позовну давність відносно позовних вимог Селидівської міської ради.

Відзив на апеляційну скаргу

Позивач не скористався правом на подачу відзиву.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено, що згідно інформаційної довідки від 24.06.2019 року № 171381072, нежитлова будівля, будівля друкарні за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 375,3 кв.м., належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.02.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Селидівського міського нотаріального округу із часткою 1/1.

Рішенням виконавчого комітету Селидівської міської ради від 25.04.2012 року № 6/21-568/4, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , передана в оренду ОСОБА_1 для обслуговування нежитлового приміщення та рекомендовано ОСОБА_1 в місячний термін замовити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та укласти договір оренди землі з міською радою, здійснити його державну реєстрацію.

З акту про визначення збитків власнику землі від 18.07.2019 року, затвердженого рішенням виконкому Селидівської міської ради від 31.07.2019 року № 129/2, визначено, що розмір збитків, завданих фактичним використанням земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , без укладення договору оренди землі за період з 08.06.2016 року по 01.07.2019 року становить 59 892,58 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Донецького апеляційного суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач та його представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу та надали пояснення, аналогічні доводам апеляційної скарги. ОСОБА_1 пояснив, що користування земельною ділянкою, на якій розташована належна йому на праві власності нежитлова будівля по АДРЕСА_1 він не користувався, право користування нею не оформляв, із заявами про передачу в оренду земельної ділянки до позивача не звертався. В 2015 році він був мобілізованим та по сей час проходить службу в Збройних силах України за контрактом, у зв`язку з чим не проживає за місцем реєстрації.

Представник позивача Селидівської міської ради- Москаленко О.О. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та пояснила, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, користується земельною ділянкою без оформлення договору оренди, тобто без достатньої правової підстави, внаслідок чого міська рада недоотримала дохід. Ті обставини, що відповідач безоплатно передавав належну йому нежитлову будівлю у користування іншій особі, а також те, що він не користується нею за призначенням, не звільняє його від оплати за користування землею.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 , які просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, заперечення представника позивача Селидівської міської ради - Москаленко О.О., яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, а рішення суду скасувати, з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Донецький апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога Селидівської міської ради про стягнення зі ОСОБА_1 , як власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 статті 3 ЗК України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статтей 122, 123, 124 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до статтей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. До обов`язків землекористувачів згідно зі статтею 96 ЗК України віднесено своєчасну сплату земельного податку або орендної плати.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Відповідно до статті 22 ЦК України під збитками розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частини 2 статті 1166 ЦК України).

Вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність застосування загальних положень статті 22 ЦК України та глави 82 ЦК України.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Кондикційними зобов`язаннями є зобов`язання, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, які є предметом регулювання глави 83 ЦК України. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об`єктів нерухомості права оренди земельних ділянок, на яких ці об`єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренди та недотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм кондиційними.

Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17).

Звертаючись до суду з даним позовом Селидівська міська рада обгрунтовувала заявлені вимоги тим, що ОСОБА_1 користується земельною ділянкою, на якій розташована належна останньому нежитлова будівля, без правовстановлюючих документів.

Суд першої інстанції хоч і зазначив, що відповідач користується земельною ділянкою без належного оформлення, тобто без достатньої правової підстави, проти дійшов хибного висновку про наявність підстав для застосування приписів глави 82 («Відшкодування шкоди») ЦК України.

Отже, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.

Ухвалюючи по справі нове рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24 червня 2019 року № 171381072, нежитлова будівля, будівля друкарні за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 375,3 кв.м., належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 лютого 2012 року із часткою 1/1, посвідченого приватним нотаріусом Селидівського міського нотаріального округу Нечипоренко Т.І. за реєстром № 250 (а.с.10).

Частиною 1 статті 377 ЦК України (станом на час укладення договору купівлі-продажу) визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 1, 2, 6 статті 120 ЗК України (станом на час укладення договору купівлі-продажу) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

З наданої відповідачем апеляційному суду копії договору купівлі продажу нежитлової будівлі, будівлі друкарні від 28 лютого 2012 року вбачається, що ОСОБА_1 купив нежитлову будівлю, будівлю друкарні, загальною площею 375,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , розташовану на земельгій ділянці Селидівської міської ради, площею 0,1512 га (1512 кв.м.), кадастровий номер 1413800000:03:018:0043, що передана в оренду на підставі договору оренди землі від 01 грудня 2010 року Цільове призначення для обслуговування будівель та споруд друкарні. Ця будівля складається: А-1 будівля друкарні, цегла, загальною площею 375,3 кв.м., Б-1 сарай, В-1 склад, п-1 погріб, У-1 вбаральня, N паркан, Nворота.

За змістом визначення, наведеного у частині 1 статті 79 ЗК України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 1 статті 9 зазначеного Закону).

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

До матеріалів справи Селидівська міська рада долучила Інформацію, надану Міжміським управлінням у мм.Селидовому та Новогродівці Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 431/109-19 від 03 липня 2019 року про нормативну грошову оцінку 1 метру квадратного земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1413800000:03:018:0043, яка у 2016 році становила 144,50 грн; у 2017, 2018 роках 153,17 грн; у 2019 році 269,56 грн (а.с.15,16).

З огляду на наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що спірна земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , на якій розташована належна відповідачу на праві власності нежитлова будівля, будівля друкарні, на час придбання цієї будівлі була сформована з кадастровим номером 1413800000:03:018:0043 площею 0,1512 га.

Більш того, укладаючи 11 вересня 2015 року та 04 січня 2016 року договори позички, відповідно до яких ОСОБА_1 передавав на строк до 31 грудня 2016 року Донецькому обласному військовому комісаріату у строкове користування належну йому нежитлову будівлю за зазначеною адресою, сторони цього договору зазначили, що нежитлова будівля розташована на земельній ділянці Седівської міської ради площею 0,1512 га (а.с.47 -54).

Наведене вище спростовує посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що земельною ділянкою по АДРЕСА_1 він не користувався.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що факт укладення відповідачем наведених вище договорів позички, не впливає на його обов`язок здійснити оплату за користування земельною ділянкою.

Спірна земельна ділянка була сформованою на час придбання відповідачем нерухомого майна, яке розташовано на ній та існувала як об`єкт цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства.

З наданої позивачем апеляційному суду копії заяви ОСОБА_1 (а.с130) вбачається, що відповідач 17 квітня 2012 року звернувся до Селидівської міської ради із заявою про передачу йому в оренду земельної ділянки площею 0,1512 га під нежитлову будівлю, будівлю друкарні, розташовану по АДРЕСА_2 за рахунок земель Селидівської міської ради терміном на 5 років.

Рішенням Селидівської міської ради від 25 квітня 2012 року № 6/21-568/4 передано громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1413800000:03:018:0043, площею 0,1512 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , під розміщення та обслуговування нежитлової будівлі, будівлі друкарні, в оренду строком на 1 рік з орендною платою у розмірі 762,96 грн щомісяця за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови Селидівської міської ради (згідно з додатком).

Розмір орендної плати переглядається у разі зміні коефіцієнту індексації до грошової оцінки земель.

Рекомендовано ОСОБА_1 у місячний термін замовити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчцють право оренди на земельну ділянку, укласти договір оренди землі із міською радою та здійснити його державну реєстрацію (а.с. 140)

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

За змістом п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Доказів оформлення права оренди спірної земельної ділянки під отриманим у власність відповідачем майном у спірний період у відповідача у справі відсутні.

Таким чином, земельна ділянка площею 0,1512 га, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_2 використовувалась ОСОБА_1 , у тому числі і у спірний період, без належного оформлення права оренди, орендну плату відповідач не сплачував.

Таким чином, предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Щодо розрахунку недоотриманих доходів позивачем у вигляді орендної плати, наданих позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, на 16 листопада 2011 року, який є додатком до рішення міської ради від 25 квітня 2012 року № 6/21-568/4 , категорія спірної земельної ділянки визначена, як «землі житлової та громадської забудови» та для розрахунку орендної плати прийнятий відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 3 (а.с. 138 зворот).

Пунктом 2.8 Положення щодо встановлення розміру ставок орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності м.Селидове, затверджених рішеннями Селидівської міської ради від 21 листопада 2012 року № 6/30-751 та від 21 червня 2017 року № 7/21-697, визначено, що розмір річної орендної плати за використання земельними ділянками нараховуються згідно з формулою: Опл = Го х Кф, де Опл розмір річної орендної плати; Го нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка надається в оренду (грн); Кф числове значення відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до функціонального використання (а.с. 134, 137).

Ставки орендної плати за землю визначені у Додатках до наведених вище рішень міської ради від 21 листопада 2012 року № 6/30-751 та від 21 червня 2017 року № 7/21-697 (а.с. 134, 135, 138, 139), з яких вбачається, що ставки орендної плати (Кф, % від нормативної грошової оцінки землі) визначені відповідно до функціонального використання земельної ділянки.

Розділом ІІІ «Землі житлової та громадської забудови» вказаних Додатків визначені ставки орендної плати за землю у розмірі 3 відсотки.

Разом з тим, у розрахунку Селидівської міської ради зазначена інша відсоткова ставка орендної плати - 6 %, і як пояснила в апеляційному суді представник позивача, для розрахунку був прийнятий вказаний коефіцієнт відповідно до розділу ІУ додатків до рішень місцевої ради, як землі комерційного використання.

Колегія суддів не може повністю погодитися з наданим до матеріалів справи розрахунком безпідставно збережених відповідачем коштів, виходячи із розміру ставки орендної плати 6 відсотків та критично відноситься до пояснень в цій частині представника позивача, враховуючи також наступне.

Відповідно до інформації міжміського управління у містах Селидовому та Новогродівці Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 03 липня 2020 року № 403/109-20 (а.с. 141), грошова оцінка земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1413800000:03:018:0043, площею 1512 м2 на 2016 рік становить 218489,90 грн; на 2017 -2018 роки 231599,30 грн; на 2019 рік 407578,11 грн. Цільове призначення 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Відомості щодо цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1413800000:03:018:0043, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а саме 03.15 Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, з категорією земель землі житлової та громадської забудови, зазначені і у наданому апеляційному суду Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с 152).

З огляду на те, що відповідач розраховував на укладення договору з позивачем ще з 2012 року, у розумінні наведених вимог Європейського суду, правомірні очікування відповідача кореспондуються з його обов`язком сплачувати орендну плату за орендовану земельну ділянку, тому судова колегія вважає обґрунтованим застосування до розрахунку безпідставно збережених коштів за спірний період ставки орендної плати саме у розмірі 3 % , а не 6 % від нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Крім того, колегією суддів досліджено період, за який підлягає стягненню безпідставно збережені кошти.

З матеріалів справи вбачається, що Селидівська міська рада звернулась до суду з даним позовом 04 листопада 2019 року (а.с.2-5).

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 14 листопада 2019 року дана справа визначена як малозначна, відкрито спрощене позовне провадження у цій справі та призначене судове засідання на 04 грудня 2019 року без повідомлення сторін, а також встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов 15 днів з дня вручення ухвали (а.с.21).

Копія зазначеної ухвали була направлена судом відповідачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 та повернулась до суду з відміткою «інши причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» (а.с.22, 25).

Відповідно до матеріалів справи, копії рішення по справі, позовної заяви з відповідними додатками отримані представником відповідача адвокатом Пивовар В.П. в Селидівському міському суді 28 лютого 2020 року (а.с.32).

Звертаючись до суду із заявою про перегляд заочного рішення по даній справі та в апеляційній скарзі, відповідач та його представник зазначили, що ОСОБА_1 з поважної причини не подав відзив на позовну заяву Селидівської міської ради, оскільки за зареєстрованою адресою місця проживання не проживав, оскільки 18 травня 2015 року відповідач був призваний Красноармійським Селидівським ОМВК у Збройні Сили України за мобілізацією та з зазначеного часу по теперішній час перебуває на контрактній військовій службі, надав на підтвердження цих обставин витяг з наказу від 18 травня 2015 року № 49, копію послужного списку та довідку військової частини НОМЕР_1 від 3 березня 2020 року № 465 щодо перебування ОСОБА_1 на військовій службі з 18 травня 2015 року по теперішній час, довідки Покровсько - Ясинуватського об`єднаного міського військового комісаріату від 21 серпня 2019 року про безпосередню участь ОСОБА_1 в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та від 21 червня 2019 року про участь ОСОБА_1 в Операції об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях (а.с.39 - 45).

В апеляційній скарзі з наведених вище причин, відповідач та його представник заявили про застосування строку позовної давності, просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що перебіг позовної давності починається з 28 лютого 2012 року, тобто з часу набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, а з даним позовом позивач звернувся до суду 14 листопада 2019 року.

Згідно статтей 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За положеннями частини 1 статті 267 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно частини 3, 4 стаття 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що відповідачем з поважної причини не зроблена заява про застосування строку позовної давності під час розгляду справи судом першої інстанції та приймає її під час перегляду справи апеляційним судом.

З урахуванням того, що Селидівська міська рада звернулась до суду з даним позовом 04 листопада 2019 року, а відповідач просить застосувати строк позовної давності, колегія суддів дійшла висновку щодо період, за який підлягає стягненню зі ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти, слід визначити з 04 листопада 2016 року по 30 червня 2019 року (в межах заявленого позову).

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_1 без достатньої правової підстави використовує спірну земельну з часу набуття права власності на нежитлову будівлю (28 лютого 2012 року), розташовану на цій земельній ділянці, по теперішній час, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо початку перебігу строку позовної давності з часу виникнення у відповідача права власності на нежитлову будівлю.

Розраховуючи розмір безпідставно збережених коштів, колегія суддів приймає до уваги період, за який підлягає стягненню зі ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти, з 04 листопада 2016 року по 30 червня 2019 року, нормативно грошову оцінку земельної ділянки, яка на 2016 рік становить 218489,90 грн; на 2017 - 2018 роки 231599,30 грн; на 2019 рік 407578,11 грн та розмір ставки орендної плати, з урахуванням функціонального використання земельної ділянки землі житлової та громадської забудови, що становить 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до проведеного розрахунку за зазначеним механізмом, розмір безпідставно збережених позивачем коштів за період з 04 листопада 2016 року по 30 червня 2019 року становить: з 04 листопада 2016 року по 31 грудня 2016 року 1037,80 грн; з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року 6947,79 грн; з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року 6947,79 грн; з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року 6113,62 грн, а загалом 23705,22 грн, які підлягають стягненню зі ОСОБА_1 на користь Селидівської міської ради.

Щодо судового збору

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом Селидівською міською радою сплачено судовий збір в розмірі 1921 грн (а.с.1).

Оскільки позовні вимоги Селидівської міської ради задоволено частково на суму 23705,22 грн, що становить 39,58 % від розміру заявлених вимог, зі ОСОБА_1 на користь Селидівської міської ради у відшкодування витрат по сплаті судового збору у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції підлягає стягненню 760,33 грн.

При подачі апеляційної скарги відповідачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 2881,50 грн (а.с.90).

Враховуючи ті обставини, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а також позов підлягає частковому задоволенню, з позивача Селидівської міської ради на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат по сплаті судового збору у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1741 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до положень частини 1 статті 376 ЦПК України, є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 04 грудня 2019 року підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 04 грудня 2019 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення.

Позов Селидівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Селидівської міської ради (р/р UA338999980000031414544005070 Селидівське УК/м.Селидове/24060300, Казначейство України (ЕАП) ЄДРПОУ 37791274, назва код «Інші надходження») збитки, завдані використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів у розмірі 23705 (двадцять три тисячі сімсот п`ять) гривень 22 копійки та у відшкодування судового збору, понесеного у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції 760 гривень 33 копійки.

Стягнути з Селидівської міської ради (ЄДРПОУ 37791274) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у відшкодування судового збору, понесеного у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, 1741 гривню.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 10 липня 2020 року.

Судді: Т.Б.Ткаченко

Л.М.Кочегарова

О.М.Пономарьова