open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

РІШЕННЯ

Іменем України

10 липня 2020 року

Київ

справа №9901/418/19

адміністративне провадження №П/9901/418/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н.М.,

суддів Дашутіна І.В., Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

про визнання протиправними і скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

До Верховного Суду як суду першої інстанції 6 серпня 2019 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (надалі також - «ВККС України» або «Комісія»), в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 2 липня 2019 року №108/зп-19 про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів;

- визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 липня 2019 року в частині відмови ОСОБА_1 у допуску до участі у конкурсі, оголошеному відповідачем 2 липня 2019 року;

- визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 1 серпня 2019 року про оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів шляхом переведення на посаду судді до іншого суду в частині обмеження прав ОСОБА_1 у допуску до участі у конкурсі.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

На переконання позивачки, оскаржувані рішення Комісії від 2 липня 2019 року і від 1 серпня 2019 року дискримінують її як діючу суддю, оскільки визначений в оголошенні порядок подання кандидатами документів суперечить нормам Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді №141/зп-16 від 2 листопада 2016 року і статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка чітко вказує на те, що конкурс має бути проведено відповідно до вимог Положення про проведення конкурсу. Дискримінація, на думку позивачки, полягає в тому, що конкурси були оголошені лише для обмеженої частини кандидатів на посаду судді чи суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання без врахування тих суддів, які його не пройшли.

Отже, на думку позивачки, Комісія, незважаючи на гарантії незалежності суддів, які закріплені Конституцією України, усупереч Закону України «Про судоустрій і статус суддів», порушуючи вимоги Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», прийняла оскаржувані рішення від 2 липня 2019 року і від 1 серпня 2019 року, яким поставила в умови нерівного становища осіб, які мають намір взяти участь у конкурсі на заняття вакантних посад суддів у місцевих загальних судах, а саме: позбавила позивачку можливості взяти участь у цьому конкурсі.

Крім того, позивачка вказала, що обмеження застосовані Комісією при оголошенні конкурсів, вважає перешкодами у доступі до професії судді, які були визнані Європейським судом з прав людини такими, що впливають на приватне життя.

Також позивачка зазначає, що у рішенні Комісії від 19 липня 2019 року, яким відмовлено позивачці у допуску до участі в конкурсі, оголошеному 2 липня 2019 року, позивачка вбачає порушення, які полягають у тому, що Комісія у такий спосіб допустила до участі у конкурсі таку кількість кандидатів, щоб для них був відсутній конкурс з огляду на таку ж кількість вакантних посад.

Ухвалою Верховного Суду від 9 вересня 2019 року відкрито провадження у справі і вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін колегією суддів у складі п`яти суддів.

До Верховного Суду 4 жовтня 2019 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає законними прийняті ним рішення від 2 липня 2019 року №108/зп-19, від 19 липня 2019 року, від 1 серпня 2019 року №141/зп-16.

У відзиві на позовну заяву ВККС України зазначила, що затвердження умов конкурсу на зайняття вакантної посади судді, визначення процедури проведення такого конкурсу відноситься до дискреційних повноважень Комісії як органу, відповідального за формування суддівського корпусу.

На думку відповідача, Комісія використала дискреційне повноваження з метою, з якою воно було їй надано; з урахуванням принципу обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), пропорційно, розсудливо. Ухвалення Комісією рішень про оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад суддів і затвердження умов його проведення є реалізацією повноважень Комісії, які надані Законом, що не може розцінюватись як дискримінація стосовно окремих осіб.

Водночас, як зазначає відповідач, оскаржувані рішення Комісії від 2 липня 2019 року і від 1 серпня 2019 року не породжують для позивачки будь-яких прав та/або обов`язків, оскільки є актами індивідуальної дії, які породжують права і обов`язки тільки для визначеного цим актом кола суб`єктів, яким його адресовано.

Щодо оскаржуваного рішення від 19 липня 2019 року відповідач вказує, що, встановивши невідповідність позивачки вимогам до кандидатів, які є обов`язковими для допуску до участі в оголошеному 2 липня 2019 року Комісією конкурсі, у Комісії були відсутні правові підстави для допуску позивачки до участі в такому конкурсі на підставі її звернення до Комісії із відповідною заявою.

Одночасно відповідач звертає увагу на те, що проведення ВККС України конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі за результатами кваліфікаційних іспитів, є одним із етапів і стадій порядку добору і призначення на посаду судді, визначеного статтею 70 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Метою добору суддів, а, отже, метою оголошення 2 липня 2019 року ВККС України конкурсу для осіб, які перебувають у резерві на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів є наповнення та укомплектування місцевих судів суддями, задля можливості кожній особі в розумні строки забезпечити неупереджений і справедливий розгляд справ місцевими судами. Отже метою цього конкурсу є врегулювання критичної ситуації зі здійснення правосуддя, що склалася у місцевих судах у зв`язку з масовим звільненням суддів.

Крім того, 9 жовтня 2019 року ВККС України подала до Верховного Суду клопотання про закриття провадження у справі, в якому просила закрити провадження у справі №9901/418/19 в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Комісії від 1 серпня 2019 року №140/зп-19. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач вказав, що рішенням Комісії від 8 жовтня 2019 року №182/зп-19 скасовано проведення оголошеного оскаржуваним рішенням №140/зп-19 Конкурсу,

а тому у суду наявні підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).

Також відповідач зазначає, що проведення вказаного Конкурсу скасовано, а відтак предмет спору в цій частині адміністративної справи відсутній.

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року зупинено провадження у цій справі до набрання законної сили рішеннями Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справах №9901/378/19, №9901/426/19, якими суд скасував рішення ВККС України (від 2 липня і 1 серпня 2019 року), які є предметом оскарження у цій справі.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень вказані рішення Верховного Суду у справах №9901/378/19, №9901/426/19 були переглянуті Великою Палатою Верховного Суду в апеляційному порядку, а отже набрали законної сили.

Так, постановою Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2020 року скасовано рішення Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі №9901/378/19 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року рішення Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі №9901/426/19 скасовано, а провадження у справі закрито.

З урахуванням викладеного, ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2020 року поновлено провадження у цій справі і призначено судове засідання на 8 липня 2020 року о 14.00 год у приміщенні суду за адресою: вул. Московська, 8, корпус 5, м. Київ.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 8 липня 2020 року (у зв`язку з відпусткою члена колегії Єресько Л.О.) визначено такий склад суду: головуючий суддя Мартинюк Н.М., судді Дашутін І.В., Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М., Яковенко М.М.

Позивачка у судові засідання, призначені на 9 жовтня 2019 року, 30 жовтня 2019 року, 8 липня 2020 року не з`явилася, водночас скерувала до суду заяви про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 8 липня 2020 року, не з`явився, подав клопотання, в якому просив суд врахувати при призначенні справи до розгляду по суті ту обставину, що ВККС України фактично перебуває у стані перетворення, тобто повноваження попереднього складу членів цього колегіального органу, зокрема і голови, яким оформлено довіреність на представництво інтересів Комісії в цій справі, вже були припинені на підставі норм Закону, водночас новий склад ВККС України ще не утворений у визначеному законодавством порядку. Отже, на думку відповідача, ВККС України не має можливості належним чином відстоювати свою позицію в суді та реалізовувати передбачені нормами КАС України права учасника справи, що свідчить про незабезпечення ефективного способу юридичного захисту учаснику судового процесу.

За змістом частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, відповідно до частини другої вказаної статті суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Проаналізувавши подане представником відповідача клопотання і надані ним докази, колегія суддів дійшла висновків про те, що названі причини не містять ознак (рис) неповажних, оскільки неявка представника ВККС України у судове засідання не пов`язана з винною, недбалою, легковажною чи іншою подібною поведінкою Комісії. Представник відповідача не з`явився в судове засідання вперше, але завчасно повідомив суд про причини неявки.

Неможливість представника Комісії брати участь в судовому засіданні, оскільки триває і у визначений законом строк не завершився процес формування нового складу ВККС України, за значенням не може визнаватися неповажною причиною. Однак слід звернути увагу на те, що строк, протягом якого Вища рада правосуддя повинна сформувати новий склад Комісії не тільки закінчився, а й розтягнувся до невідомого проміжку часу, що характеризується як об`єктивно не визначена, віддалена в часі подія.

Верховний Суд враховує також і те, що рішенням Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року №4-р/2020 визнано неконституційними окремі положення законів України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року №193-IX, «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, в тому числі, які визначали порядок формування нового складу ВККС України. Натомість формування нового складу Комісії без законодавчих змін наразі є неможливим, тому строки формування нового складу ВККС України є невідомими і непрогнозованими.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що подальше затягування розгляду цієї справи може негативно вплинути на здійснення захисту законних прав та інтересів особи (позивачки), яка звернулася за ним до адміністративного суду і має законні очікування на справедливе розв`язання спору в межах розумного строку. Тому в цьому випадку право на своєчасний і справедливий розгляд справи і захист від стверджуваного порушення права позивачки має пріоритет перед такими причинами неявки суб`єкта владних повноважень до суду.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також з огляду на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду справи по суті й ухвалив здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2020 року задоволено клопотання представника ВККС України від 9 жовтня 2019 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог.

Закрито провадження у справі №9901/419/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними і скасування рішень в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 1 серпня 2019 року №140/зп-19.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

Указом Президента України «Про призначення суддів» №676/2007 від 1 серпня 2007 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду, строком на п`ять років.

Рішенням Комісії від 18 березня 2016 року №71/ко-16 у процедурі проведення первинного кваліфікаційного оцінювання щодо можливості здійснення правосуддя у відповідному суді, Комісія визнала ОСОБА_1 такою, що не підтвердила можливості здійснювати правосуддя у Черкаському окружному адміністративному суді.

Відповідно до вказаного рішення Комісія направила позивачку на навчання до Національної школи суддів України для проходження перепідготовки з червня до серпня 2016 року, з подальшим проходженням повторного кваліфікаційного оцінювання у п`ятиденний термін після 22 серпня 2016 року, відповідно до абзацу другого пункту 5.10 Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді.

За результатом успішного проходження перепідготовки ректор Національної школи суддів України ОСОБА_2 оформив Звіт від 5 серпня 2016 року з висновком про успішне виконання позивачкою Індивідуальної навчальної програми.

В подальшому ВККС України у 2018 році ухвалила рішення про призначення кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 . За результатами такого оцінювання 23 травня 2018 року ВККС України ухвалила рішення №786/ко-18 в процедурі кваліфікаційного оцінювання про невідповідність позивачки займаній посаді (набрала 625 балів, не пройшла співбесіду).

5 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Комісії про проведення кваліфікаційного оцінювання як судді першої інстанції за адміністративною спеціалізацією на підставі частини третьої статті 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (через рік з дня ухвалення рішення Комісії за результатами останнього оцінювання).

Проте, листом ВККС України від 27 червня 2019 року №21-3598/19, за підписом Голови Комісії Козьякова С.Ю., позивачці відмовлено у проведенні оцінювання з посиланням на те, що чинними нормативно-правовими актами не передбачена можливість проведення повторного оцінювання на відповідність судді займаній посаді. А тому призначення і проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання стосовно ОСОБА_1 не вбачається можливим.

Разом з тим, Комісія у вказаному листі зазначила, що чинними нормативно- правовими актами проведення кваліфікаційного оцінювання передбачено у таких випадках: за заявою для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді; за рішенням Комісії у зв`язку з накладенням стосовно судді дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; для цілей перевірки відповідності судді займаній посаді.

Наразі прийом заяв і документів для участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Комісією не здійснюється. А також відсутня інформація щодо накладення дисциплінарного стягнення на суддю Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 .

2 липня 2019 року ВККС України прийняла рішення №108/зп-19, яким було: оголошено конкурс на зайняття 505 вакантних посад суддів у місцевих загальних судах згідно з додатком 1 для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резерву на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів; затверджено умови проведення конкурсу на зайняття зазначених посад згідно з додатком 2; установлено порядок подання заяв про участь у конкурсі; призначено дату проведення конкурсу на 7 серпня 2019 року; визначено склад комісії для вирішення питання щодо допуску до участі в конкурсі та формування рейтингу його учасників.

Крім того, ВККС України 2 липня 2019 року на підставі вказаного рішення оприлюднила на офіційному веб-сайті оголошення про оголошення конкурсу на зайняття 505 вакантних посад суддів у місцевих загальних судах для кандидатів на посаду судді, а саме, для осіб, які на день подання документів перебувають у резерві на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів.

12 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Комісії із заявою про участь у конкурсі на зайняття вакантної посади судді місцевого загального суду за цивільною спеціалізацією на вакантні посади судді: Голосіївського районного суду міста Києва, Оболонського районного суду міста Києва, Подільського районного суду міста Києва, Святошинського районного суду міста Києва, Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Зазначена заява направлена на адресу Комісії рекомендованим листом 12 липня 2019 року з штрих-кодовим ідентифікатором 1800199918192 і вручена уповноваженій особі Комісії Башук Г.В. 16 липня 2019 року відповідно до штемпеля з відміткою на поштовому повідомленні про вручення.

В подальшому, рішенням колегії ВККС України від 19 липня 2019 року позивачці відмовлено у допуску до участі в конкурсі, оголошеного Комісією 2 липня 2019 року на зайняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів за цивільною спеціалізацією, про що було розміщено інформацію на її офіційному сайті.

За результатом ухваленого рішення Комісії допущено до участі у цьому конкурсі на зайняття 505 вакантних посад суддів місцевих загальних судів 604 кандидата, а також відмовлено у допуску до участі у конкурсі 12 кандидатам, серед яких є позивачка.

Позивачка, вважаючи, що рішення ВККС України від 2 липня 2019 року №108/зп-19 містить ознаки прямої дискримінації, а рішення від 19 липня 2019 року прийняте Комісією задля допуску до участі у конкурсі такої кількості кандидатів, щоб для них був відсутній конкурс з огляду на таку ж кількість вакантних посад, звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Крім того, Комісія 1 серпня 2019 року прийняла рішення №140/зп-19, яким, зокрема:

- оголосила конкурс на заміщення вакантних посад суддів у місцевих судах шляхом переведення 220 вакантних посад суддів у місцевих судах, з яких 150 - у місцевих загальних судах, 20 - у місцевих господарських судах і 50 - у місцевих адміністративних судах, згідно з додатком 1;

- затвердила Умови проведення конкурсу на заміщення вакантних посад суддів у місцевих судах шляхом переведення судді на посаду судді до іншого суду згідно з додатком 2;

- установила порядок подання заяв про участь у конкурсі, перелік документів і вимоги до таких документів, а також строк подання таких заяв і документів.

Водночас ВККС України 1 серпня 2019 року на підставі вказаного рішення оприлюднила на офіційному веб-сайті оголошення про конкурс на заміщення 220 вакантних посад суддів місцевих судів шляхом переведення суддів на посаду судді до іншого суду відповідно до статей 79, 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням Комісії від 2 листопада 2016 року №141/зп-16 (зі змінами).

Пунктом 3 Умов проведення конкурсу встановлено, що до участі в конкурсі допускаються кандидати, які на день подання документів є суддями, що обіймають посади безстроково або строк повноважень яких не закінчився, і виявили намір бути переведеними на посаду судді до місцевого загального, місцевого адміністративного чи місцевого господарського суду та є такими, що:

1) відповідають займаній посаді судді за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді, у тому числі підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами кваліфікаційного оцінювання в межах відповідного конкурсу, якщо за результатами його проходження суддя вважається таким, що підтвердив відповідність займаній посаді судді, або підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді згідно з пунктом 21 розділу XII Закону в разі одночасного звернення до Комісії із заявою щодо проведення стосовно них кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі;

2) у порядку та строки, визначені цими Умовами, подали всі необхідні документи.

Однак 8 жовтня 2019 року Комісія прийняла рішення №182/зп-19, яким вирішила:

- скасувати проведення оголошеного рішенням Комісії від 1 серпня 2019 року №140/зп-19 Конкурсу;

- залишити без розгляду і повернути кандидатам заяви і документи, подані ними для участі у Конкурсі. Копії заяв і документів, поданих кандидатами, які є суддями, долучити до відповідних суддівських досьє.

IV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали повноваження на вчинення певних дій та в подальшому діяли виключно в межах тих повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), у поєднанні з принципом законності вимагає, щоб такі дії органів державної влади були ще й правовими.

Відповідно до частини першої статті 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідне положення міститься і в пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», згідно з яким дискримінація - ситуація, за якої особа та /або група осіб, за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками зазначеними вище певними ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - «певні ознаки»), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Положенням частини першої статті 2 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в України» визначено принцип недискримінації у законодавстві України, що передбачає незалежно від певних ознак: 1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб; 2) забезпечення рівності перед законом осіб та /або груп осіб; 3) повагу до гідності кожної людини; 4) забезпечення рівних можливостей осіб та /або груп осіб.

Положення статті 24 Конституції України кореспондується зі статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - «Конвенція»). Так, Європейський суд з прав людини вказав, що дискримінацією є різниця у відношенні до осіб, які перебувають у однаковому або достатньо схожому становищі, без об`єктивного та обґрунтованого виправдання, іншими словами, якщо немає легітимної мети та балансу між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення у справі «Стек та інші проти Сполученого Королівства» від 06 липня 2005 року, пункт 49 рішення у справі «Унал Текелі проти Туреччини» від 16 листопада 2004 року).

Положеннями частини другої статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдиними засадами організації та діяльності судів, єдиним статусом суддів, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів.

Відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії: 1) рішення ВККС про оголошення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів; 2) розміщення ВККС на своєму офіційному веб-сайті оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді.

В оголошенні має бути зазначено кінцевий термін подання документів до ВККС, що не може бути меншим ніж 30 днів із дати розміщення оголошення, а також прогнозована кількість вакантних посад суддів на наступний рік;

3) подання особами, які виявили намір стати суддею, до ВККС відповідної заяви та документів, визначених статтею 71 цього Закону;

4) здійснення ВККС перевірки відповідності осіб, які звернулися із заявою для участі в доборі, установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді на основі поданих документів;

5) допуск ВККС осіб, які за результатами перевірки на час звернення відповідають установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді, до участі у доборі та складенні відбіркового іспиту;

6) складення особою, допущеною до участі у доборі, відбіркового іспиту;

7) встановлення ВККС результатів відбіркового іспиту та їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Комісії;

8) проведення стосовно осіб, які успішно склали відбірковий іспит, спеціальної перевірки в порядку, визначеному законодавством про запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених статтею 74 цього Закону;

9) проходження кандидатами, які успішно склали відбірковий іспит та пройшли спеціальну перевірку, спеціальної підготовки; отримання свідоцтва про проходження спеціальної підготовки;

10) складення кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, кваліфікаційного іспиту та встановлення його результатів;

11) зарахування ВККС кандидатів на посаду судді за результатами кваліфікаційного іспиту до резерву на заміщення вакантних посад судді, визначення їх рейтингу, оприлюднення списку кандидатів на посади суддів, включених до резерву та рейтингового списку, на офіційному веб-сайті Комісії;

12) оголошення ВККС відповідно до кількості вакантних посад суддів у місцевих судах конкурсу на заміщення таких посад;

13) проведення ВККС конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді правосуддя щодо призначення кандидата на посаду судді;

14) розгляд Вищою радою правосуддя рекомендації ВККС та ухвалення рішення щодо кандидата на посаду судді;

15) видання указу Президента України про призначення на посаду судді - у разі внесення Вищою радою правосуддя подання про призначення судді на посаду.

Порядок проведення відбіркового іспиту регламентовано статтею 73 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зокрема, відповідно до цієї статті відбірковий іспит проводиться ВККС у формі анонімного тестування з метою перевірки рівня загальних теоретичних знань кандидата на посаду судді у сфері права, володіння ним державною мовою, особистих морально-психологічних якостей кандидата.

ВККС на своєму офіційному веб-сайті повідомляє кандидатів на посаду судді, допущених до відбіркового іспиту, про дату, час і місце його проведення не пізніш як за десять днів до визначеної дати іспиту.

Невідкладно після закінчення відбіркового іспиту Комісія у присутності кандидатів на посаду судді забезпечує перевірку робіт і визначає з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад прохідний бал, що не може бути нижчим 75 відсотків максимально можливого бала відповідного відбіркового іспиту.

Результати відбіркового іспиту оприлюднюються на офіційному веб-сайті ВККС не пізніше наступного дня після проведення іспиту.

За результатами відбіркового іспиту Комісія ухвалює попереднє рішення про допуск осіб, які успішно склали відбірковий іспит, до наступного етапу добору і оприлюднює це рішення на офіційному веб-сайті ВККС.

Порядок складення відбіркового іспиту та методика оцінювання результатів визначаються положенням, що затверджується ВККС.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.

Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується ВККС.

Загальний порядок подання заяви для участі у конкурсі та умови його проведення визначаються ВККС.

Частиною шостою статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що в оголошенні про конкурс зазначаються найменування судів, де є вакантні посади суддів, кількість таких посад, умови проведення конкурсу, дата, час і місце його проведення.

ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, за результатами кваліфікаційних іспитів, складених у межах процедури добору суддів чи в межах процедури кваліфікаційного оцінювання відповідно (частина восьма статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У разі однакової позиції за рейтингом серед кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, перевага надається учаснику, який набрав більшу кількість балів із виконаного під час кваліфікаційного іспиту практичного завдання, а за однакової кількості балів - учаснику, який є суддею. За однакових результатів у конкурсі учасників, які є суддями, перевага надається тому учаснику, який має більший стаж роботи на посаді судді. У разі якщо учасники не мають стажу роботи на посаді судді або мають однаковий стаж роботи на посаді судді, перевага надається учаснику, який має більший стаж професійної діяльності у сфері права (частина тринадцята статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Частинами першою і другою статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддя може бути переведений, у тому числі тимчасово шляхом відрядження, на посаду судді до іншого суду Вищою радою правосуддя в порядку, передбаченому законом.

Переведення судді на посаду судді до іншого суду здійснюється на підставі та в межах рекомендації ВККС, внесеної за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади судді, проведеного в порядку, визначеному статтею 79 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації (частина друга статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що ВККС є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

У статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено повноваження ВККС, яка:

1) веде облік даних про кількість посад суддів у судах, у тому числі вакантних;

2) проводить добір кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит;

3) вносить до Вищої ради правосуддя рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді;

4) вносить рекомендацію про переведення судді відповідно до цього Закону, крім переведення як дисциплінарної санкції;

5) визначає потреби у державному замовленні на професійну підготовку кандидатів на посаду судді у Національній школі суддів України;

6) затверджує форму і зміст заяви про участь у доборі кандидатів на посаду судді, анкети кандидата на посаду судді, порядок складення відбіркового іспиту та методику оцінювання його результатів, порядок проходження спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, порядок формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) та інші процедури виконання Комісією її функцій;

7) проводить кваліфікаційне оцінювання;

8) забезпечує ведення суддівського досьє, досьє кандидата на посаду судді;

9) бере у межах компетенції участь у міжнародному співробітництві, у тому числі встановлює зв`язки з іноземними закладами, установами та організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, є бенефіціаром, реципієнтом міжнародної технічної допомоги, головним розпорядником міжнародної допомоги від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій;

10) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом.

Порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого судів та Верховного Суду, внесення до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення (переведення) кандидатів на посаду судді визначений у Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням ВККС України від 2 листопада 2016 року №141/зп-16 (далі - «Положення»).

Відповідно до пункту 1.2. Положення рейтинг - це список осіб, складений за результатами кваліфікаційного іспиту та/або кваліфікаційного оцінювання за кількісним показником набраних ними балів за принципом від більшого бала до меншого.

Кандидат - це кандидат на посаду судді, зарахований до резерву на заміщення вакантних посад суддів відповідно до статті 78 Закону, суддя, який виявив намір бути переведеним до іншого суду того ж самого або іншого рівня тієї ж або іншої спеціалізації відповідно до статті 82 Закону, кандидат на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого судів або Верховного Суду відповідно до статей 28, 33, 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та подав відповідну заяву.

Відповідно до пункту 2.1. Положення конкурс оголошується на підставі рішення Комісії.

Рішення про проведення конкурсу ухвалюється на засіданні Комісії у пленарному складі.

У рішенні Комісії визначається найменування судів, кількість вакантних посад суддів, порядок та строки подання заяви для участі в конкурсі, перелік документів, що додаються до заяви, та вимоги до них, умови його проведення, дата, час і місце проведення конкурсу, повноваження палат (колегій) Комісії щодо проведення конкурсу, інша необхідна інформація.

В оголошенні про конкурс зазначаються: 1) найменування судів, де є вакантні посади суддів; 2) кількість вакантних посад суддів; 3) порядок та строки подання заяви для участі в конкурсі; 4) перелік документів, що додаються до заяви, та вимоги до них; 5) умови проведення конкурсу; 6) дата, час і місце проведення конкурсу; 7) інша необхідна інформація (пункт 2.3 Положення).

Конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів проводиться на основі рейтингу, складеного за результатами кваліфікаційних іспитів у межах процедури добору суддів (для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резерву) чи іспитів у межах процедури кваліфікаційного оцінювання (для суддів, які подали заяви про участь у конкурсі) (пункт 2.4 Положення).

При проведенні конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого суду рейтинг формується на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, за результатами кваліфікаційних іспитів, складених у межах процедури добору суддів чи в межах процедури кваліфікаційного оцінювання відповідно (пункт 6.6. Положення).

Рейтинг формується Комісією у кожному випадку проведення конкурсу із зазначенням найменування судів та кількості вакантних посад в судах, оголошених на конкурс (пункт 6.9. Положення).

Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді), показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення визначені в Положенні про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженому рішенням ВККС України від 3 листопада 2016 року №143/32-16 (далі - «Положення №143/32-16»).

Відповідно до пункту 1 розділу 1 Положення №143/32-16 кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення ВККС здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або оцінювання відповідності судді займаній посаді за визначеними законом критеріями.

Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди (пункт 4 розділу 1 Положення №143/32-16).

Порядок складення кваліфікаційного іспиту кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, в межах процедури добору, особами, які відповідно до Закону мають право бути допущеними до складення такого іспиту повторно та складення наступного іспиту, а також методику оцінювання кандидатів на посаду судді регулюється Положенням про складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів на посаду судді, яке затверджено рішенням ВККС України від 3 жовтня 2018 року №211/зп-18 (далі - «Положення №211/зп-18»).

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення №211/зп-18 кваліфікаційний іспит (далі - «іспит») - це передбачений Законом етап добору на посаду судді місцевого суду, що є атестуванням особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила намір бути рекомендованою для призначення на посаду судді.

Складення відповідного етапу іспиту здійснюється: 1) тестування - у бланку відповідей згідно з тестовим зошитом; 2) практичне завдання - у зошиті для виконання практичного завдання відповідно до зошита з практичним завданням (пункт 10 розділу ІV Положення №211/зп-18).

Тривалість складення етапів іспиту: 1) тестування - 120 хвилин; 2) виконання практичного завдання - 300 хвилин (пункт 12 розділу ІV Положення №211/зп-18).

Учасник іспиту має право на використання під час виконання практичного завдання виключно таких нормативно-правих актів: закони, кодекси, зокрема коментовані, постанови пленумів, а також рішення Європейського суду з прав людини. Вказані нормативно-правові акти використовуються учасниками іспиту лише на паперових носіях видавничого тиражування (підпункт 5 пункту 17.1 розділу ІV Положення №211/зп-18).

Мінімальний бал за складення першого етапу іспиту (тестування) становить 75 % максимально можливого бала за складення цього етапу іспиту (пункт 13 розділу V Положення №211/зп-18).

Особа вважається такою, що успішно склала іспит, у разі набрання не менше 75 % бала за складення іспиту (пункт 11 розділу VІ Положення №211/зп-18).

Положеннями підпункту 21.7 глави 21 «Переведення суддів» Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року №52/0/15-17 із наступними змінами, передбачено, що якщо на час розгляду Радою рекомендації ВККС суддя звільнений з посади або його повноваження припинені, доповідач ухвалою залишає рекомендацію про переведення без розгляду.

V. ОЦІНКА СУДУ

Під час розгляду цієї справи, суд оцінює оскаржувані рішення відповідача на відповідність статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України.

Відповідно до положень статті 8 Конституції України, через призму частини другої статті 3, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Спір у цій справі виник з приводу забезпечення рівного доступу до конкурсу на посади суддів місцевих судів, оскільки, на думку позивачки, Комісія, оскаржуваним рішенням від 2 липня 2019 року, поставила в умови нерівного становища осіб, які мають намір взяти участь в конкурсі на заняття вакантних посад суддів у місцевих загальних судах, а саме: позбавила позивачку можливості взяти участь у цьому конкурсі. Хоча відповідно до положень статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено необхідність проведення єдиного конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду як для кандидатів на посаду судді в межах добору, так і суддів, які мають намір бути переведеними з одного місцевого суду до іншого.

Проте колегія суддів не погоджується з такими доводами позивачки і відхиляє їх як необґрунтовані з огляду на наступне.

Передбачення можливих негативних наслідків при прийнятті рішення покладається на суб`єкта владних повноважень відповідно до принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України».

У спірних правовідносинах, що виникли у цій справі, судді та кандидати на посаду судді, які перебували у резерві, з самого початку перебували у різних умовах складання кваліфікаційного іспиту і з різницею між прохідним бар`єром у 25 % (не на користь тих кандидатів, які перебували у резерві).

Враховуючи положення частини тринадцятої статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які передбачають певні переваги суддів у визначенні переможців за рейтингом, складання єдиного рейтингу ставило б кандидатів на посаду судді, які перебували у резерві з 2012, 2013, 2017 років, у завідомо невигідне становище.

Єдино можливе розуміння законодавчого положення щодо визначення Комісією кола осіб, які мають намір взяти участь в конкурсі на заняття вакантних посад суддів і можуть бути допущені до такого конкурсу, означає, що умови добору та оцінювання мають бути ідентичними (рівними) для усіх учасників (кандидатів та суддів) для справедливого визначення переможців на основі єдиного рейтингу.

Тобто, проводити конкурс, у якому б брали б участь одночасно як кандидати на посаду судді, так і судді, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, можна лише за умови недопущення дискримінації будь-кого з учасників.

Проте відповідно до частини восьмої статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кандидати беруть участь у конкурсі на підставі результатів кваліфікаційного іспиту, судді - на підставі результатів іспиту, складеного в межах кваліфікаційного оцінювання.

Водночас відповідно до вимог пункту 13 розділу ІV Положення №211/зп-18 мінімальний бал для складення першого етапу іспиту (тестування) для кандидата на посаду судді становить 75% максимально можливого бала за складення цього етапу кваліфікаційного іспиту, у той час як для суддів під час кваліфікаційного оцінювання мінімально можливий бал становив 50% від максимального.

Також відрізнялися й умови складення кваліфікаційних іспитів, а саме:

- складення практичного завдання письмово від руки без можливості редагування і доповнення вже написаного тексту - для кандидатів, і складення практичного завдання за допомогою комп`ютерної техніки - для суддів;

- можливість використовувати під час виконання практичного завдання лише власноруч принесену друковану літературу офіційних видань (кодекси, закони, пленуми Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів і рішення ЄСПЛ), натомість під час виконання практичних завдань суддям було забезпечено доступ до електронних правових баз даних, що значно спрощувало пошук необхідної інформації, заощаджувало час і полегшувало виконання завдання;

- можливість обрати спеціалізацію (цивільну чи кримінальну) для виконання практичного завдання - для суддів, на відміну від кандидатів, які всі без винятку виконували практичне завдання з кримінальної спеціалізації з елементом цивільного позову;

- необізнаність кандидатів зі спеціалізацією, за якою виконуватиметься практичне завдання, до початку його виконання (цивільна чи кримінальна спеціалізація).

Разом з тим, на суддів покладалися додаткові вимоги й обов`язки у зв`язку з проведенням стосовно них кваліфікаційного оцінювання (обов`язок доведення своєї доброчесності під час здійснення професійної діяльності, відповідності способу життя рівню доходів, обов`язкове проходження тестування морально-психологічних якостей і співбесіди з психологом), у той час як для кандидатів або для більшості кандидатів, які взяли участь у конкурсі, оголошеному 2 липня 2019 року, такі вимоги і обов`язки встановлені не були.

Задля належного формування суддівського корпусу ВККС України користувалася широким рівнем дискреції. Верховний Суд вважає, що спосіб, у який ВККС України вирішила забезпечити недискримінаційний підхід до проведення конкурсів, а саме шляхом проведення окремих конкурсів серед кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, запобігає дискримінації учасників.

Проведення такого конкурсу, який відбувається за участі одночасно як кандидатів на посаду судді, так і суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, є можливим за умови, якщо будуть забезпечені заходи нівелювання між прохідними бар`єрами, максимально можливими кількостями балів та іншими відомостями, що характеризують кваліфікаційні іспити та кваліфікаційні оцінювання. Водночас Верховний Суд вважає, що і спосіб проведення двох окремих конкурсів, обраний ВККС України, вирішує завдання належного формування суддівського корпусу.

Добір кандидатів і кваліфікаційне оцінювання суддів, які виявили намір перевестись до іншого суду, проводились на різних умовах, уніфікувати які після закінчення добору та оцінювання є об`єктивно неможливим. Така ситуація законодавцем не була передбачена і, відповідно, не врегульована частиною восьмою статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Верховний Суд зауважує, що за умови складання єдиного рейтингу кандидатів на посаду судді і суддів, які претендують на переведення, визначення переможців було б завідомо несправедливим і не призвело б до вирівнювання у реалізації прав учасників конкурсу.

У контексті цієї справи під непрямою дискримінацією слід розуміти рішення, правові норми або критерії оцінки, які формально є однаковими, але під час здійснення чи застосування яких виникають чи можуть виникнути обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за їх певними ознаками.

Отже, буквальне застосування частини восьмої статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і складання єдиного рейтингу для кандидатів на посаду судді і суддів, які претендують на переведення на підставі пункту 6.6 розділу VI Положення, призвело б до непрямої дискримінації кандидатів, які перебували у резерві на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів.

Одночасно Суд звертає увагу, що дискреція Комісії у пошуку легітимного виходу з ситуації, яка не врегульована законодавством, не може бути необмеженою. При прийнятті відповідних рішень ВККС України мала враховувати першочергові потреби судової системи і наявний суспільний інтерес у доступі до правосуддя та розгляді судами справ у розумні строки. Отже, ВККС України мала діяти прозоро і у якомога послідовніший спосіб.

Крім того, за результатами засідання Комунікаційного комітету системи правосуддя було враховано нагальні потреби судової системи і 10 червня 2019 року зроблено спільну відкриту заяву голів Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Ради суддів України, Державної судової адміністрації України, ректора Національної школи суддів України (далі - «Спільна заява»), в якій рекомендовано, зокрема: ВККС України у стислі строки (1-2 місяці) оголосити і провести конкурси на зайняття вакантних посад у місцевих (окружних) судах для кандидатів на посади суддів, що пройшли спеціальну підготовку в Національній школі суддів України, а також у судах з кадровим дефіцитом 50 відсотків і більше; розглянути можливість прискорення проведення кваліфікаційного оцінювання. За потреби внести зміни до Положення №143/32-16. У пріоритетному порядку провести кваліфікаційне оцінювання суддів, у яких закінчився п`ятирічний термін повноважень.

Основною метою оголошення конкурсу для позивачки була реалізація її права на переведення, проте, такий конкурс і його результати не вирішували проблему дефіциту суддівських кадрів. Отже, Комісією було прийнято рішення від 2 липня 2019 року №108/зп-19 про оголошення конкурсу на 505 вакантних посад для кандидатів, які перебували в резерві.

Колегія суддів звертає увагу, що частина шоста статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не містить імперативного припису проводити конкурс на зайняття вакантних посад суддів на усі вакантні посади суддів у всіх місцевих судах, де вони обліковуються.

Водночас, з метою забезпечення законодавчо встановленого права на переведення тих суддів, які відповідали визначеним законом вимогам і виявили намір бути переведеними на вакантні посади в інших судах, ніж ті, у яких вони здійснюють правосуддя, рішенням ВККС від 1 серпня 2019 року було оголошено конкурс і забезпечено для суддів 220 вакантних посад. До того ж, у рішенні ВККС від 2 липня 2019 року містилось роз`яснення такого змісту:

«Зазначаємо, що питання заміщення інших вакантних посад суддів буде вирішено шляхом:

1) переведення суддів із судів, які не здійснюють правосуддя;

2) проведення конкурсу серед суддів, кандидатів на посаду судді, які упродовж липня - серпня 2019 року успішно складуть кваліфікаційний іспит або мають право на особливу участь у конкурсі (пункт 13 розділу ІІІ Закону України «Про Вищу раду правосуддя»)».

З урахування викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про те, що під час прийняття рішення про оголошення конкурсу від 2 липня 2019 року №108/зп-19 за відсутності чіткого законодавчого регулювання ВККС України переслідувала легітимну мету першочергового заповнення вакансій у судах із значним кадровим дефіцитом.

Такі дії та рішення були послідовними, з урахуванням принципів верховенства права, належного врядування, недискримінації. Оскаржуване рішення від 2 липня 2019 року прийнято з урахуванням принципу обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), пропорційно, розсудливо, а тому не може бути визнано протиправним і скасовано.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №9901/378/19.

Щодо оскаржуваного рішення Комісії від 19 липня 2019 року в частині відмови ОСОБА_1 у допуску до участі у конкурсі, оголошеному відповідачем 2 липня 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачка звернулась до суду з метою захисту права на доступ до участі у конкурсі на зайняття вакантних посад у місцевих (окружних) судах шляхом переведення.

Способом захисту свого права на доступ до участі у конкурсі позивачка обрала оскарження рішення ВККС України від 2 липня 2019 року, від 19 липня 2019 року і від 1 серпня 2019 року.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачка зверталась до Комісії з заявою про участь у оголошеному конкурсі, проте їй було відмовлено у допуску до участі у конкурсі. Обґрунтовує обраний спосіб захисту незгодою із умовами оголошеного 2 липня 2019 року конкурсу і вважає їх дискримінаційними по відношенню до себе. Крім того, на думку позивачки, Комісія, шляхом ухвалення рішення про відмову у допуску до участі у конкурсі, допустила до участі у конкурсі таку кількість кандидатів, щоб для них був відсутній конкурс з огляду на таку ж кількість вакантних посад.

Суд звертає увагу, що метою судового захисту прав, свобод або інтересів особи є їх повне відновлення, а у випадку, якщо таке відновлення неможливе - встановлення компенсації за порушення.

Відповідно до зазначених у попередньому розділі положень законодавства України право на доступ до участі у конкурсі на зайняття вакантних посад у місцевих (окружних) судах за законом виникає тільки за результатами кваліфікаційних іспитів у межах процедури добору суддів (для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резерву) і кваліфікаційних іспитів у межах процедури кваліфікаційного оцінювання (для суддів, які подали заяви про участь у конкурсі та які відповідають займаній посаді судді за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді, у тому числі підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами кваліфікаційного оцінювання в межах відповідного конкурсу, якщо за результатами його проходження суддя вважається таким, що підтвердив відповідність займаній посаді судді, або підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді згідно з пунктом 21 розділу XII Закону в разі одночасного звернення до Комісії із заявою щодо проведення стосовно них кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі).

Отже, складання кваліфікаційних іспитів є необхідною передумовою для виникнення права на доступ до участі у конкурсі на зайняття вакантних посад у місцевих (окружних) судах.

Як з`ясовано Судом під час розгляду справи, позивачка, будучи суддею, строк повноважень якої закінчився у 2012 році (у межах п`ятирічного строку), за результатами повторного кваліфікаційного оцінювання, яке проходила у 2018 році, визнана такою, що не відповідає займаній посаді.

Оскільки позивачка не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами кваліфікаційного оцінювання, вона не набула права на доступ до участі у конкурсі на зайняття вакантних посад у місцевих (окружних) судах шляхом переведення.

Проведення процедури кваліфікаційного оцінювання як передумови проведення конкурсу на зайняття вакантних посад у місцевих (окружних) судах шляхом переведення знаходиться в межах повноважень ВККС України.

Водночас позивачка не відповідала вимогам до кандидатів, які є обов`язковими для допуску до участі в оголошеному 2 липня 2019 року Комісією конкурсі (вона не була кандидатом на посаду судді, зарахованим до резерву), тому у Комісії були відсутні правові підстави для допуску позивачки до участі в такому конкурсі на підставі її звернення до Комісії із відповідною заявою.

Окрім цього, Верховний Суд зауважує, що право на доступ до професії є частиною приватного життя і захищається статтею 8 Конвенції, проте це право переможців конкурсу було поставлене у залежність від оскарження оголошення конкурсу, особою, яка не мала права брати участі у ньому.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №9901/378/19, від 11 лютого 2020 року у справі №9901/426/19.

З огляду на встановлені у цій справі обставини і правове регулювання спірних правовідносин Суд встановив, що оскаржувані рішення відповідача відповідають вимогам, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема, такі вчинено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та пропорційно.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246, 262, 266, 255, 295 КАС України, Верховний Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (місце знаходження: вулиця Механізаторів, 9, місто Київ, 03109, код ЄДРПОУ 37316378) про визнання протиправними і скасування рішень - відмовити.

Рішення Верховного Суду як суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення Верховного Суду подається безпосередньо до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

……………………………..

………………………………

……………………………..

………………………………

……………………………..

Н.М. Мартинюк

І.В. Дашутін

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко

М.М. Яковенко,

Судді Верховного Суду

Джерело: ЄДРСР 90329393
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку