ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 820/1802/16

адміністративне провадження № К/9901/49016/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.

розглянув у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу №820/1802/16

за позовом ОСОБА_1 до Харківської установи виконання покарань №27 про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Мельникова Р.В., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Русанової В.Б., суддів Присяжнюк О.В., Курило Л.В.

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати незаконними дії Харківської установи виконання покарань №27, які виражені у передчасному утриманні позивача у камері №402, створенні неналежних побутових умов та утриманні позивача більше ніж півроку з порушенням чинних норм і стандартів, у тому числі міжнародних ;

- притягнути винних осіб до відповідальності та зобов`язати усунути зазначені порушення.

2. На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що з 23.09.2015 вона незаконно утримується у камері №402 Харківської установи виконання покарань №27, яка є карцерним приміщенням та не відповідає нормам матеріально-побутового забезпечення, що висуваються до одиночних камер для тривалого утримання. При цьому, такі умови тримання є неналежними для тримання позивачки і негативно впливають на її фізичне здоров`я та психо-емоційний стан. Також позивачкою вказано, що в даному випадку Харківська установа виконання покарань №27 є органом виконавчої влади, на який покладені владні повноваження (управлінські функції) по утриманню осіб, ув`язнених під вартою або таких, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач по відношенню до позивачки діяв правомірно, в межах повноважень та у спосіб встановлений законом.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини справи, що призвело до прийняття ними незаконних рішень. Посилається на те, що камера №402 Харківської установи виконання покарань №27 є карцерним приміщенням, а не камерою. Зазначає, що вона незаконно утримувалась у камері №402 Харківської установи виконання покарань №27, яка є карцерним приміщенням та не відповідає нормам матеріально-побутового забезпечення, що висуваються до одиночних камер для тривалого утримання. Також установою вирок у її справі було отримано 25.09.2015 року, на підтвердження чого до суду надано копію листа Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.02.2016 року №5430/09-06/16, а отже її поміщення до камери №402 відбулося раніше ніж установою отримано вирок у справі. Уважає, що витяг з вироку не є належним документом на підставі якого здійснюється переміщення

IV. Позиція інших учасників справи

7. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

V. Рух справи в суді касаційної інстанції

8. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 26 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року.

9. 24 червня 2019 року за результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючого судді), Радишевській О.Р., Уханенку С.А на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 24 червня 2019 року №810/0/78-19.

10. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 23 серпня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження.

11. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 03 липня 2020 року справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами на 08 липня 2020 року.

VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

12. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 перебувала у Харківській установі виконання покарань № 27 у статусі обвинуваченої.

13. 23.09.2015 Червонозаводським районним судом м. Харкова щодо ОСОБА_1 винесено вирок за обвинуваченням за п.п.6 ч.2 ст. 115 Кримінального кодексу України, яким їй призначено покарання у вигляді довічного ув`язнення та залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання законної сили вироком.

14. Після проголошення вироку ОСОБА_1 повернуто до Харківської установи виконання покарань №27 та поміщено до камери №402 режимного корпусу, де утримуються ув`язнені жінки .

15. Вироком Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 ОСОБА_1 змінено покарання з довічного позбавлення волі на позбавлення волі на 14 років із конфіскацією майна.

16. Позивачка, вважаючи, що відповідачем безпідставно, до отримання вироку суду та без прийняття відповідного рішення, 23.09.2017 переміщено її в камеру №402, яка є карцерним приміщенням, де утримуються лише ув`язнені за порушення правил внутрішнього розпорядку, та яка не пристосована до тривалого утримання ув`язнених, не відповідає технічним характеристикам, які встановлені до камери для тримання ув`язнених за вироками до довічного позбавлення волі, звернулася до суду.

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

17. Конституція України від 28 червня1996 року №254к/96-ВР

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017)

Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок попереднього ув`язнення визначається цим Законом України "Про попереднє ув`язнення" та Кримінальним процесуальним кодексом України.

19. Відповідно до статті 1 Закону України "Про попереднє ув`язнення" від 30 червня 1993 року №3352-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув`язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Статтею 6 Закону України "Про попереднє ув`язнення" визначено, що особи, які перебувають у місцях попереднього ув`язнення, мають обов`язки і права, встановлені законодавством для громадян України, з обмеженнями, що передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Не допускається надання будь-яких пільг чи переваг особам, які перебувають у місцях попереднього ув`язнення, залежно від їх расової, національної приналежності, ставлення до релігії, майнового стану, політичних поглядів та минулих заслуг.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України "Про попереднє ув`язнення" осіб, взятих під варту, розмішують у камерах з додержанням таких вимог ізоляції: чоловіків - окремо від жінок; засуджених до довічного позбавлення волі тримають ізольовано від усіх інших осіб, які перебувають під вартою.

Вказані положення закону узгоджуються з положеннями розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України.

20. Наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013 №460/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Правила).

Зазначені Правила регулюють порядок і умови тримання у слідчих ізоляторах (далі - СІЗО) осіб, які тримаються під вартою, і окремих категорій засуджених до позбавлення волі. (п.п. 1.1,1.2 Правил)

Ці Правила обов`язкові для всіх СІЗО, установ виконання покарань, що виконують функції СІЗО, та дільниць СІЗО, створених на території установ виконання покарань.

Пунктом 1.3 Правил визначено терміни, що застосовуються в цих Правилах, мають такі значення, зокрема:

камера - обладнане відповідно до чинного законодавства житлове приміщення, призначене для тримання ув`язнених і засуджених у кількості двох і більше осіб;

карцер - приміщення, призначене для тримання ув`язнених і засуджених, які злісно порушують вимоги режиму і до яких застосоване стягнення на підставі статті 15 Закону України "Про попереднє ув`язнення".

Відповідно до п. 5.2 Правил з часу надходження до СІЗО вироку суду першої інстанції щодо засудження особи до довічного позбавлення волі ця особа забезпечується одягом встановленого зразка та переводиться до сектору максимального рівня безпеки СІЗО.

Відповідно до вимог п. 15 розділу III Правил ув`язнені і засуджені розміщуються у камерах відповідно до вимог режиму та ізоляції, визначених статтями 7 і 8 Закону України "Про попереднє ув`язнення", відповідно до плану покамерного розміщення за формою згідно з додатком 4 до цих Правил.

Відповідно до додатку 4 Правил план покамерного розміщення затверджується начальником установи та підписується першим заступником.

Пунктом 2 розділу III Правил передбачено що камери, карцери та інші приміщення забезпечуються меблями, інвентарем і предметами господарського призначення відповідно до чинного законодавства, обладнання у камерах і карцерах міцно монтується до стін та підлоги, камера обладнується освітленням, а також штепсельними розетками для підключення електроприладів.

Пунктом 6.8 розділу VIII Правил визначено, що стягнення у вигляді поміщення до карцеру накладається за вмотивованою постановою про поміщення ув`язненого у карцер, винесеною начальником СІЗО або особою, яка виконує його обов`язки (додаток 26). Постанови про накладення дисциплінарного стягнення оголошуються ув`язненим (засудженим) під підпис та разом з матеріалами перевірки долучаються до їх особових справ.

Особливості застосування і відбування стягнення у вигляді поміщення до карцеру визначені пунктом 7 Правил.

Тримання у карцері - одиночне. За рішенням начальника СІЗО ув`язнені та засуджені можуть триматися у карцері по двоє. Тримання неповнолітніх у карцері наодинці допускається за рішенням начальника СІЗО. Вагітні жінки і жінки, які мають при собі дітей, поміщенню до карцеру не підлягають.

Ув`язнені та засуджені, які поміщені до карцеру, забезпечуються індивідуальним спальним місцем і постільними речами, що видаються тільки на час сну. Удень відкидні ліжка (крім приміщень, де тримаються неповнолітні та жінки) закриваються на замок.

На час тримання у карцері ув`язнені чи засуджені (крім неповнолітніх) позбавляються права на побачення з родичами та іншими особами, отримання посилок, передач і бандеролей, придбання продуктів харчування і предметів першочергової потреби, їм не дозволяється користуватися настільними іграми та курити. Посилки, передачі та бандеролі вручаються після закінчення строку перебування в карцері

21. Відповідно до Положення про Харківську установу виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№27), затвердженого наказами ДПтСУ від 02.12.2014р. № 742/ОД-14 " Про реорганізацію Харківського слідчого ізолятора управління ДПтС України в Харківській області (№27) та Державної пенітенціарної служби України від 02.02.2015 №52/Од-15 в установі слідчого ізолятору передбачено сектор максимального рівня безпеки для тримання чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк, яким визначено відбування покарання у приміщеннях камерного типу, а також сектор максимального рівня безпеки для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі. В установі наявні режимні корпуси, зокрема № 2, 4 , а саме режимний корпус №2, в якому утримуються ув`язнені чоловіки та засуджені до довічного позбавлення волі. Для засуджених до довічного позбавлення волі обладнано камери сектору максимального рівня безпеки на посту №9 режимного корпусу №2, що забезпечує їх ізоляцію від усіх інших осіб, взятих під варту; в режимному корпусу №4 тримаються ув`язнені жінки.

22. Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28.07.2005 №124 "Про затвердження Положення про сектор максимального рівня безпеки при виправній колонії середнього рівня безпеки" затверджено Типові правила щодо обладнання секторів для тримання засуджених до довічного позбавлення волі (далі - Типові правила).

Пунктом 1 Типових правил встановлено, що ці правила застосовуються для обладнання нових та реконструкції і капітального ремонту діючих секторів максимального рівня безпеки (далі - сектори). При облаштуванні секторів, крім цих правил, необхідно також керуватися вимогами державних будівельних норм, державних стандартів України, державними протипожежними та санітарними нормами при будівництві, а також вимогами відомчих нормативно-правових актів, що регламентують це питання.

Пунктом 3 Типових правил встановлено вимоги до будівництва й обладнання камер та інших приміщень у секторі.

23. Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державної судової адміністрації України, Генеральної прокуратури України "Про затвердження Інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів" від 26.05.2015 №613/785/5/30/29/67/68, затверджено Інструкцію з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів (далі - Інструкція).

Відповідно до п.1 Інструкції засуджених із установ попереднього ув`язнення до судів та охорона їх під час судових засідань, а також конвоювання їх у зворотному напрямку здійснюються військовими частинами та підрозділами Національної гвардії України та органами внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України за місцем їх дислокації.

Пунктом 26 Інструкції передбачено, що конвоювання обвинувачених (підсудних), після закінчення судового засідання до установи попереднього ув`язнення начальник варти здійснює на підставі належно оформленої копії вироку або ухвали суду (постанови). У випадках, коли оформлення копії вироку або ухвали суду (постанови), у тому числі взятих під варту під час судового засідання, може затримати варту в суді, ці особи направляються в установу попереднього ув`язнення після одержання від головуючого або судді-доповідача витягу з вироку або ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підписаних головуючим у судовому засіданні (суддею-доповідачем) та завірених печаткою із зазначенням установчих даних.

VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

25. Аналізуючи наведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог.

26. Як правильно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачку після доставки із суду до установи, за отриманим від конвою витягом вироку, переміщено відповідачем до камери №402. Витяг з вироку суду 23.09.2015 зареєстровано в Журналі обліку вхідної кореспонденції №12-32 за №19543 та долучено до облікової справи "Добові відомості обліку осіб, вибулих з слідчого ізолятора" №12-17 том 8, що підтверджується довідкою Державної установи "Харківська установа виконання покарань (№27)" від 30.05.2017 №12/14-2116 за підписом начальника установи.

27. Доводи позивачки в апеляційній та касаційній скаргах про те, що витяг з вироку не є належним документом, на підставі якого було здійснено її переміщення, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковими, оскільки зазначений документ містить відомості щодо виду покарання призначеного ОСОБА_1 запобіжного заходу, застосованого судом щодо неї, виданий офіційним органом, а отже суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності порушень відповідачем порядку переведення.

28. Щодо доводів касатора про неправомірне тримання у камері №402, яка раніше використовувалась в якості карцеру, та створення не належних побутових умов утримання, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

29. ОСОБА_1 утримувалася в камері №402 режимного корпусу №4, де утримуються ув`язнені жінки, що підтверджується встановленими судами попередніх інстанцій умовами перебування у камері №402, а саме: позивачка була забезпечена вікном більшим розміром, ніж передбачене в карцері, столом для приймання їжі з лавою, санвузлом, відгородженим стінкою від спальних місць, рукомийником, електричним освітленням та розеткою для підключення електроприладів. Також у камері встановлений телевізор, електрочайник, забезпечено безперебійне, централізоване постачання води до рукомийника та санвузла, який обладнаний напівавтоматичними зливом води, а також достатній рівень природного та штучного освітлення і природної вентиляції, що також підтверджується листом Харківської установи виконання покарань №27 від 17.12.2015 на ім`я захисника позивача, довідкою Державної установи Харківської установи виконання покарань №27 від 01.06.2017 за підписом першого заступника начальника установи, актом від 21.09.2015р. огляду приміщення №402, змінами до плану покамерного розміщення.

30. Доводи касаційної скарги, що зазначені докази не є належними, оскільки складені відповідачем, колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог діючого законодавства саме на відповідача покладено обов`язок їх складання.

31. Отже, з врахуванням вищевикладеного, Суд приходить до висновку, що поміщення позивача до камери №402 здійснено відповідачем на виконання покладених на нього державою функцій з тримання ув`язнених осіб жіночої статі, щодо яких вирок не набрав законної сили та з урахуванням правил щодо обладнання секторів для тримання таких осіб.

32. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у діях відповідача порушень прав позивача.

33. Інші доводи касатора не впливають на правильне вирішення по суті цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій.

34. З урахуванням викладеного колегія суддів Верховного Суду не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій.

35. У зв`язку з цим, відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

VІІІ. Судові витрати

36. Відстрочений за ухвалою Верховного Суду від 26.06.2018 судовий збір за подання касаційної скарги належить стягнути з ОСОБА_1 .

37. Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

38. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

39. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI (у редакції, чинній на час подання позовної заяви) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

40. Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата становила 1378 грн.

41. Таким чином, сума судового збору за подання до суду касаційної скарги, що підлягала сплаті ОСОБА_1 становить 1102 грн 40 коп (1378 х 0,4 %= 551,20; 551,20х200%=1102,40).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року в справі №820/1802/16 залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (Державна установа "Харківський слідчий ізолятор", 61093, місто Харків, Новобаварський район, вулиця Полтавський Шлях, будинок 99) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ 37993783); банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA798999980000031211256026001; код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) грн 40 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий : О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С.А. Уханенко