-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 5023/1123/12
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
скаржника АТ "Дельта Банк": Свистунов А.В.
учасника справи Голованової Г. А.: Шафоростов В. О.
учасника справи ОСОБА_2: Павлов Є. О.
учасника справи ОСОБА_6 : ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2020
у складі колегії суддів: Фоміної В. О. (головуючої), Пуль О. А., Шевель О. В.
та ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.08.2019
у складі судді Яризька В. О.
у справі за заявою Фізичної особи-підприємця Солонар Віталія Івановича
до Фізичної особи-підприємця Солонар Віталія Івановича
про визнання банкрутом
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог
1. У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа № 5023/1123/12 за заявою Фізичної особи-підприємця Солонара Віталія Івановича (далі - ФОП Солонар В. І., боржник) про визнання банкрутом.
2. У грудні 2018 року ліквідатор ФОП Солонара В. І. арбітражний керуючий Данченко А. С. звернувся до суду з заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна, в якій ліквідатор просить суд :
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 06.09.2010 № 2169 укладений між арбітражним керуючим ФОП Солонара В. І. Фоміним Г. В. та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т. П.;
- витребувати з володіння ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1 ) чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 ;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності - реєстраційний номер РПВН 17582375.
3. В обґрунтування заявлених вимог ліквідатор ФОП Солонара В.І. арбітражний керуючий Данченко А. С. посилається на припинення провадження у справі про банкрутство № Б-39/66-10, в межах якої відбулось відчуження спірного майна за відсутності в матеріалах зазначеної справи доказів проведення аукціону (прилюдних торгів) з продажу іпотечного майна, а також на обставини нездійснення покупцем за оспорюваним договором оплати вартості придбаної квартири та ненадходження на рахунок банку, нотаріуса, боржника або кредиторів коштів від її продажу, як на підставу для визнання цього правочину недійсним відповідно до частини другої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Фактичні обставини справи, установлені судом першої та апеляційної інстанції
4. 06.04.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі - ТОВ "Укрпромбанк") та громадянином України ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 220/ФКВ-07 (надано кредит у сумі 120 000,00 доларів США).
5. 06.04.2007 між ТОВ "Укрпромбанк" та громадянином України ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 220/Zфквіп-07, предмет іпотеки: чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, АДРЕСА_1 , заставною вартістю: 666 600,00 грн.
6. 07.11.2008 між ТОВ "Укрпромбанк" та громадянином України ОСОБА_3 було укладено договір про іпотечний кредит № 859-066/ФК-08, за яким Солонару В. І. надано кредит у сумі 222 000,00 грн.
7. 30.06.2010 між ТОВ "Укрпромбанк" (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - АТ "Дельта Банк" ) (новий кредитор) укладено договір про передачу активів ТОВ "Укрпромбанк" в рахунок погашення заборгованості, за яким первісний кредитор продав (відступив) новому кредитору права вимоги у певних відносинах, у тому числі й право вимоги до громадянина Солонара В. І. за кредитними договорами та усіма забезпечувальними договорами до такого кредитного договору.
8. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 08.06.2016, чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 101,2 АДРЕСА_1 , була відчужена ліквідатором ФОП Солонара В. І. за договором купівлі-продажу № 2169 від 06.09.2010, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т. П.
9. Право власності на спірну квартиру за договором № 2169 від 06.09.2010 набув ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_2 ).
10. 04.11.2010 ОСОБА_4 здійснив односторонній правочин та на підставі договору дарування № 2406 від 04.11.2010, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д. В., власником вищезазначеної квартири стала ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_3 ).
11. 20.07.2011 ОСОБА_5 продала вказану квартиру ОСОБА_6 (іпн. відсутній) на підставі договору купівлі-продажу № 852 від 20.07.2011, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лученко A. M. 04.11.2011.
12. ОСОБА_6 продала чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_1 ) за договором купівлі-продажу № 5675 від 04.11.2011, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т. В.
13. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.06.2010 порушено провадження у справі № Б-39/66-10 про банкрутство ФОП Солонара В. І.
14. Постановою Господарського суду Харківської області від 02.07.2010 у справі № Б-39/66-10 залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 ФОП Солонара В. І. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Цією ж постановою скасовано арешти, що накладені на майно боржника.
15. Під час ліквідаційної процедури у справі № Б-39/66-10 04.09.2010 ліквідатором ФОП Солонара В. І. арбітражним керуючим Фоміним Г. В. на Товарній біржі "Правопорядок" проведений аукціон з продажу спірного майна. Переможцем аукціону став ОСОБА_4 .
16. За результатами проведеного аукціону, між ліквідатором ФОП Солонара В. І. арбітражним керуючим Фоміним Г. В. (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) 06.09.2010 укладено договір купівлі-продажу № 2169 квартири АДРЕСА_1.
17. У подальшому постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 та постанову Господарського суду Харківської області від 02.07.2010 у справі № Б-39/66-10 скасовано, справу № Б-39/66-10 про банкрутство ФОП Солонара В. І. направлено на розгляд до Господарського суду Харківської області.
18. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.04.2011 припинено провадження у справі № Б-39/66-10 про визнання банкрутом ФОП Солонара В. І., скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів введений ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.06.2010, скасовано арешт, накладений ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.06.2010, на все майно, що належить Солонару В. І. , за винятком майна, на яке згідно до діючого цивільного процесуального законодавства не може бути звернено стягнення.
19. У справі № 5023/1123/12 постановою Господарського суду Харківської області від 20.08.2012 ФОП Солонара В. І. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Фоміна Гранта Валерійовича, зобов`язано ліквідатора відповідно до статей 22-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконати ліквідаційну процедуру банкрута.
20. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.12.2015 звільнено арбітражного керуючого Фоміна Г. В. від виконання обов`язків ліквідатора банкрута та призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Данченка Андрія Сергійовича.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
21. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.08.2019 у справі № 5023/1123/12 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ФОП Солонара В. І. арбітражного керуючого Данченка А. С. (вх. № 35477 від 20.12.2018) про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна та скасування запису про реєстрацію права власності. Скасовано заходи забезпечення заяви ліквідатора ФОП Солонара В. І. арбітражного керуючого Данченка А. С. про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна банкрута, вжиті ухвалою суду від 29.01.2019, а саме скасовано арешт на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 101,2 АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 ; скасовано заборону відчуження цієї квартири.
22. Ухвала суду мотивована недоведенням позивачем порушень при укладанні оспорюваного договору та його невідповідності вимогам чинного законодавства, позаяк сам факт припинення провадження у справі про банкрутство не свідчить про недійсність договору купівлі-продажу майна, а також відсутністю підстав для визнання недійсним аукціону з продажу спірного майна через продаж квартири за готівкові кошти, невнесення ліквідатором цих коштів на депозит нотаріуса або банківський рахунок та нездійснення розрахунку з кредиторами.
23. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.08.2019 у справі № 5023/1123/12 залишено без змін.
24. Мотивуючи відхилення доводів апелянта АТ "Дельта Банк" апеляційний суд вказав на відсутність підстав для визнання недійсним договору, позаяк сторонами під час його укладення дотримано приписи 638, 655, 662, 692 Цивільного кодексу України, а незаявлення ліквідатором вимоги про визнання недійсним аукціону з продажу спірної квартири, позбавляє суд можливості повно оцінити правомірність організації та проведення цих торгів, як первинної підстави для укладення оспорюваного договору.
25. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що за відсутності підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.09.2010 № 2169, що укладений між ліквідатором ФОП Солонара В. І. арбітражного керуючого Фоміна Г. В. та ОСОБА_4 в межах справи про банкрутство, відсутні підстави для витребування у ОСОБА_2 спірного майна та скасування реєстраційного запису про право власності на це майно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
26. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Харківської області та постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 АТ "Дельта банк" 07.02.2020 звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати в повному обсязі та постановити нове рішення про задоволення заяви ліквідатора.
Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав
27. Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
28. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).
29. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).
30. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
31. Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
32. Отже, учасник справи, який не є касатором, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).
33. Таке право реалізується учасником справи протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.
34. Ухвалою Верховного Суду від 02.03.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 5023/1123/12 за касаційною скаргою АТ "Дельта Банк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.08.2019, призначено її розгляд на 18.03.2020 та повідомлено учасників справи про право на подання відзиву на касаційну скаргу.
35. Ця ухвала, як і інші судові рішення касаційного суду у справі № 5023/1123/12, надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
36. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
37. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
38. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
39. З урахуванням викладеного учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав, передбачених ГПК України, зокрема, права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо поданої касаційної скарги АТ "Дельта Банк"
40. Станом на момент розгляду скарги АТ "Дельта Банк" учасники справи, за винятком ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_2, Солонара В. І., процесуальних позицій (відзивів, пояснень тощо) щодо поданої касаційної скарги не висловили (не надіслали).
41. Заяв чи клопотань від учасників справи стосовно неможливості реалізації ними своїх процесуальних прав на подання відзиву, власної позиції (пояснень тощо) щодо касаційної скарги до суду не надходило.
42. Разом з цим, судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
43. Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").
44. Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").
45. Суд бере до уваги те, що касаційне провадження у цій справі відкрито 02.03.2020, а також те, що з цього моменту розгляд справи неодноразово відкладався, що надало можливість учасникам справи достатньо часу для реалізації їх процесуальних прав.
46. У судове засідання 25.06.2020 з`явилися представники скаржника та представники учасників справи: ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, які надали пояснення у справі. Інші учасники справи право на участь у судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції відповідно до статті 197 ГПК України не реалізували.
47. Клопотань (заяв) про відкладення розгляду справи призначеного на 25.06.2020 від учасників справи не надходило.
48. Суд звертає увагу, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, яким статтю 197 ГПК України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".
49. На реалізацію зазначених положень наказом Державної судової адміністрації України № 196 від 23.04.2020 затверджено "Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду" яким передбачено, що учасники судового процесу беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
50. До того ж, постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.
51. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.
52. Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав. Водночас учасники, які не забезпечили участь в судовому засіданні своїх представників та не скористались правом подання відзиву на касаційну скаргу, не повідомляли про їх намір взяти участь у судовому засіданні, в тому числі у режимі відеоконференції, не зазначили причин, з урахуванням обставин послаблення протиепідемічних заходів, які перешкоджають їх участі в судовому засіданні безпосередньо або через представників.
53. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
54. В даному випадку участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному ухвалою суду від 28.05.2020 на 25.06.2020, обов`язковою не визнавалась, про що безпосередньо доводилось до відома учасників справи у пункті 3 резолютивної частини згаданої ухвали суду.
55. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності решти представників учасників справи.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу (АТ "Дельта Банк")
56. АТ "Дельта банк" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права зазначаючи, зокрема, таке:
- підставами для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири є те, що її відчуження відбулося в межах ліквідаційної процедури без достатньої правової підстави позаяк в матеріалах справи № Б-39/66-10 відсутні докази проведення аукціону (прилюдних торгів) з продажу іпотечного майна, а ліквідатор ФОП Солонара В. І. арбітражний керуючий Фомін Г. В. не є уповноваженою на укладення оспорюваного правочину особою, оскільки постанову Господарського суду Харківської області від 02.07.2010 у справі № Б-39/66-10 про банкрутство ФОП Солонара В. І. скасовано постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011 та надалі ухвалою місцевого господарського суду від 04.04.2011 провадження у цій справі припинено, як безпідставно порушене;
- про недійсність оспорюваного правочину свідчить, серед іншого, проведення готівкового розрахунку при його вчиненні, що суперечить вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а отримання ліквідатором від покупця цих коштів та їх подальше спрямування на погашення вимог кредиторів не підтверджено доказами, до того ж судами не досліджувалися;
- судами неповно досліджено докази у справі, не надано належної оцінки доводам ліквідатора та порушено принцип диспозитивності внаслідок розгляду заяви ліквідатора про визнання недійсним оспорюваного договору та витребування майна, як оскарження ним результатів торгів з реалізації майна банкрута.
Доводи інших учасників справи
( ОСОБА_6 )
57. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_6 просить залишити її без задоволення та заперечує доводи скаржника, зазначаючи, зокрема, таке:
- оспорюваний та наступні правочини стосовно відчуження спірної квартири відповідають вимогам законодавства, що підтверджується зокрема висновками наведеними в ухвалі Господарського суду Харківської області від 09.02.2017 у цій справі, якою відмовлено у задоволенні заяви АТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за яким право власності на спірну квартиру набуто ОСОБА_2
- спірне майно не підлягає витребуванню на підставі статей 387, 388 ЦК України, оскільки вибуло з володіння боржника за його волею;
- наявні підстави для застосування позовної давності до вимог АТ "Дельта Банк", про що приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Погрібна Т. П. зазначала у заяві, поданій до суду першої інстанції;
- судами попередніх інстанцій всебічно та повно оцінено докази у справі та надано відповіді на усі істотні питання, що мають значення для правильного вирішення спору.
( ОСОБА_4 )
58. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 стверджує про безпідставність доводів скаржника та зазначає, що:
- публікація у засобах масової інформації про продаж спірного майна підтверджується поданою ним до суду апеляційної інстанції копією газети;
- ОСОБА_4 , як переможцем аукціону, повністю сплачено і гарантійний внесок і повну вартість спірного майна;
- оцінку спірного майна проведено 12.07.2010 суб`єктом оціночної діяльності ПП "Агентство оцінки майна та землі";
- до заяви ліквідатора належить застосувати позовну давність.
( ОСОБА_2 )
59. ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу просить суд застосувати до вимог ліквідатора позовну давність, а також стверджує, що оспорюваний та наступні договори відчуження спірного майна укладені з дотриманням вимог чинного законодавства та є дійсними, отже підстави для витребування спірної квартири на користь банка відсутні.
( Солонар В. І.)
60. У відзиві на касаційну скаргу Солонар В. І. просить у її задоволенні відмовити та стверджує, що спірна квартира вибула з володіння боржника за його волею задля задоволення вимог кредиторів ФОП Солонара В. І.
Доводи інших учасників справи
61. Від інших учасників відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
62. Відповідно до приписів пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, що набрав чинності 08.02.2020, розгляд поданої 07.02.2020 касаційної скарги АТ "Дельта Банк" здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
63. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
64. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
65. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
66. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду першої та апеляційної інстанції
67. Предметом судового розгляду у цій справі є заява ліквідатора ФОП Солонара В. І. про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна боржника, реалізованого у ліквідаційній процедурі, витребування цього майна з чужого незаконного володіння та скасування запису про реєстрацію права власності на це майно.
68. Залишаючи без змін ухвалу першої інстанції про відмову у задоволенні цієї заяви, апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведення ліквідатором підстав для визнання оспорюваного договору недійсним та витребування майна, зауваживши, що незаявлення ліквідатором вимоги про визнання недійсним аукціону з продажу спірної квартири, позбавляє суд можливості повно оцінити правомірність підстав відчуження майна за оспорюваним договором.
69. Натомість скаржник не погоджується з наведеними висновками та стверджує, що скасування постанови про визнання ФОП Солонара В. І. банкрутом є достатньою підставою для витребування майна боржника від добросовісного набувача саме з підстав недійсності договору купівлі-продажу спірного майна, укладеного ліквідатором банкрута в такій ліквідаційній процедурі.
70. Отже, враховуючи предмет заявлених вимог, зміст правовідносин, що склалися між учасниками справи, та доводи касаційної скарги, у касаційному провадженні підлягає з`ясуванню питання визнання недійсним договору купівлі- продажу майна боржника, реалізованого у ліквідаційній процедурі, з підстав передбачених частиною першою статі 215 ЦК України та, як наслідок, застосування статей 387, 388 ЦК України до вимог про витребування цього майна з чужого незаконного володіння.
Щодо вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.09.2010 № 2169
71. Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
72. 19.01.2013 набрав чинності Закон України № 4212-VI від 22.12.2011 "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладено в новій редакції.
73. Відповідно до пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.
74. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
75. Враховуючи, що провадження у справі № Б-39/66-10 про визнання банкрутом ФОП Солонара В. І. здійснювалося у 2010-2011 роках, а у справі № 5023/1123/12 постанову про визнання ФОП Солонара В. І. банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури прийнято 20.08.2012, до спірних правовідносин у цій справі підлягають застосуванню положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) у відповідній редакції, чинній до 19.01.2013.
76. Відповідно до статті 53 ЦК України, фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов`язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
77. Такий порядок визначений статтями 47-49 Закону про банкрутство (тут і надалі у відповідній редакції), які регулюють процедуру банкрутства суб`єкта підприємницької діяльності - громадянина.
78. Статті 47-48 Закону по банкрутство передбачають спрощений порядок провадження у справі про банкрутство суб`єкта підприємницької діяльності-громадянина, який застосовується під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження майном та санації.
79. Відповідно до вимог статті 48 Закону про банкрутство, одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов`язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
80. Наслідки визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури встановлені, крім частини п`ятої статті 48 Закону про банкрутство, також у статті 23 Закону про банкрутство.
81. У ліквідаційній процедурі продажу підлягає все майно громадянина-підприємця за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси. У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором (частина сьома статті 48 Закону про банкрутство).
82. Відповідно до частин другої та третьої статті 30 Закону про банкрутство ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
83. Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України (частина десята статті 30 Закону про банкрутство).
84. Отже, порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Законом про банкрутство, а продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем як згідно з вимогами цих законів так і загальних приписів цивільного законодавства.
85. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна квартира вибула з володіння власника Солонара В. І. під час ліквідаційної процедури у справі № Б-39/66-10 за результатами продажу на аукціоні майна боржника ФОП Солонара В. І., проведеного 04.09.2010 ліквідатором ФОП Солонара В. І. арбітражним керуючим Фоміним Г. В. на Товарній біржі "Правопорядок".
86. Результат проведеного аукціону оформлено 06.09.2010 договором купівлі-продажу № 2169 квартири АДРЕСА_1 за адресою: м. Харків, вул. Червонопрапорна, буд. 5-А, укладеним між ліквідатором ФОП Солонара В. І. арбітражним керуючим Фоміним Г. В. (продавець) та ОСОБА_4 (покупець).
87. Цей договір купівлі продажу спірного майна ліквідатор ФОП Солонара В. І. арбітражний керуючий Данченко А. С. у справі № 5023/1123/12 просив визнати недійсним з огляду на скасування постанови про визнання боржника банкрутом та припинення провадження у справі про банкрутство, а також неотримання від покупця оплати вартості відчуженого майна, що за умовами договору здійснена готівкою.
88. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні вказаної вимоги, дійшовши висновку про недоведення позивачем недійсності оспорюваного договору, зазначивши, що незаявлення ліквідатором вимоги про визнання недійсним аукціону з продажу спірної квартири, за результатами якого укладений цей договір, позбавляє суд можливості повно оцінити правомірність організації та проведення цих торгів, як підстави для укладення оспорюваного договору.
89. Натомість у касаційній скарзі АТ "Дельта Банк" стверджує, що ліквідатор оспорює саме договір, недійсність якого підтверджується скасуванням постанови про визнання боржника банкрутом та припиненням провадження у справі № Б-39/66-10 про банкрутство ФОП Солонара В. І.
90. Надаючи оцінку зазначеним доводам скаржника, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховуючи приписи статті 300 ГПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи зважає на таке.
91. Як зазначалося раніше у цій справі встановлено, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладено за результатом проведеного аукціону з продажу спірної квартири ФОП Солонара В. І., проведеного 04.09.2010 ліквідатором банкрута у справі № Б-39/66-10.
92. Тлумачення наведених вище положень статті 30 Закону про банкрутство у сукупності з нормами статей 13, 16, 17, 18-1, 20, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що процедура реалізації майна банкрута на аукціоні з подальшим оформленням його результатів шляхом укладення договору купівлі-продажу визначена законодавцем як цілісний процес, що зобов`язує організатора аукціону дотримуватися визначеного законом порядку підготовки та проведення аукціону в ліквідаційній процедурі з подальшим належним оформленням результатів відчуження майна банкрута шляхом укладення договорів купівлі-продажу майна з переможцями аукціону.
93. У подальшому, такий комплексний підхід до змісту правовідносин з реалізації майна банкрута на аукціоні у ліквідаційній процедурі знайшов своє втілення у конструкції статті 55 Закону про банкрутство, у редакції чинній з 19.01.2013, за частиною третьою якої визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.
94. За правовою природою процедури реалізації майна банкрута на прилюдних торгах (аукціоні), яка складається з підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; повідомлення про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна), продажу майна (забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - учасника прилюдних торгів (аукціону), та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів (аукціонів), складання за результатами їх проведення відповідного акта та з оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, аукціон є правочином (вказаний висновок відповідає усталеній правовій позиції, викладеній зокрема у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.10.2018 у справі № 904/8745/15 та від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09).
95. Виходячи з такого обґрунтування Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду зазначив у постанові від 17.10.2018 у справі № 904/8747/15, що відчуження майна з прилюдних торгів (аукціонів) належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку.
96. За змістом положень частини одинадцятої статті 17, частини першої статті 25 Закону про банкрутство, статті 20 Закону "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) угода боржника у справі про банкрутство, у тому числі з відчуження майна, може бути визнана недійсною як з підстав, передбачених спеціальним законодавством, так і за загальних підстав недійсності правочину, що визначені цивільним законодавством України.
97. Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
98. Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
99. Отже, наведеними нормами визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
100. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
101. Закріплена цією статтею презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, мають безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (за усталеною правовою позицією, викладеною, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15).
102. Суд звертається до висновку сформованого у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15 за яким при зверненні до господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, з вимогою про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених за наслідком проведення аукціону з продажу майна боржника в ліквідаційній процедурі, заявник повинен довести належними і допустимими доказами обставини проведення з порушенням вимог чинного законодавства України оспорюваного аукціону з відчуження майна банкрута, результати якого оформлено оспорюваними договорами.
103. Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності ("Диспозитивність господарського судочинства").
104. Попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (аналогічний висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15 та від 23.04.2019 у справі 911/1602/18).
105. Отже, враховуючи, що ліквідатор ФОП Солонара В. І. вимогу про визнання недійсним результатів аукціону, оформлених оспорюваним договором, не заявляв, при цьому взагалі заперечуючи щодо наявності такого юридичного факту, суди попередніх інстанцій в межах даної справи не набули процесуальної можливості повно оцінити правомірність організації та проведення прилюдних торгів, які як встановлено судами попередніх інстанцій мали місце, як підстави укладення оспорюваного договору.
106. З огляду на зазначене та встановлені судами обставини справи колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком попередніх інстанцій стосовно недоведення заявником правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору через скасування постанови про визнання боржника банкрутом та припинення провадження у справі № Б-39/66-10, позаяк ліквідатором боржника не спростовано презумпцію правомірності аукціону з продажу майна банкрута, як правочину, результати якого оформленого оспорюваним договором, та як правової підстави внаслідок якого спірне майно вибуло з володіння власника.
107. Водночас, стосовно посилання скаржника на правову позицію, викладену у постановах Верховного суду України від 10.06.2015 у справі АДРЕСА_1-449цс15, від 24.06.2015 у справі № 3-231гс15 та Верховного Суду від 16.02.2018 у справі № 911/3614/16, від 08.10.2018 у справі № 922/2621/17 щодо наслідків скасування судового акта, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин у даній справі, з огляду на специфіку провадження у справах про банкрутство, суттєво відрізняються від обставин у наведених заявником справах, зокрема із зазначених вище підстав.
108. Зокрема у цій справі із встановлених судами фактичних обставин не вбачається набуття права власності на спірне майно ФОП Солонаром В. І., а також ОСОБА_2 на підставі судового рішення, яке у подальшому було скасовано. Тому, за встановлення подібності правовідносин у справах, зазначена правова позиція підлягає врахуванню судом під час вирішення вимог про визнання недійсними результатів аукціону (правочину з відчуження майна банкрута) результати якого оформлено відповідним договором купівлі-продажу.
109. Верховний Суд звертає увагу на те, що цій справі вибуття майна з володіння ФОП Солонара В. І., яке хоча і відбулось в межах ліквідаційної процедури безпідставність відкриття якої було визначено у подальшому судовим рішенням, однак на підставі аукціону правомірність якого не було спростовано в судовому порядку і такої вимоги у цій справі навіть не заявлялось.
110. Щодо доводів касаційної скарги про недійсність договору купівлі-продажу № 2169 від 06.09.2010 через включення до нього умов про готівкову оплату, відсутність доказів такого розрахунку і задоволення вимог кредиторів касаційний суд зазначає таке.
111. Правовідносини з реалізації майна боржника, включеного у ліквідаційну масу банкрута, врегульовані, поряд із нормами спеціальних законів, також загальними нормами цивільного законодавства, що регламентують зокрема правовідносини з купівлі-продажу - глава 54, підрозділ 1, розділ ІІІ книги п`ятої ЦК України.
112. Так, відповідно до частини четвертої статті 656 цього Кодексу до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
113. За змістом частини першої статті 691 та статті 692 ЦК України ціна товару є істотною умовою договору купівлі-продажу, а оплата товару за узгодженою в цьому договорі ціною є обов`язком покупця; у разі ж порушення покупцем цих умов та обов`язку (зокрема, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар), у продавця виникає право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
114. Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
115. Оспорюючи договір ліквідатор послався на нездійснення покупцем за договором (ОСОБА_4) оплати придбаного майна банкрута через ненадходження на рахунок нотаріуса, боржника або кредиторів коштів від продажу спірної квартири, отже вказував на обставини невиконання покупцем договору купівлі-продажу як на підставу недійсності цього правочину.
116. Враховуючи наведене колегія суддів Верховного Суду вважає правильним відхилення судами попередніх інстанцій зазначених аргументів ліквідатора, позаяк такі обставини не доводять недійсності оспорюваного договору та їх встановлення не матиме наслідків про які просить заявник, отже вони не стосуються предмету доказування у цій справі та не відповідають обраному ліквідатором способу захисту порушеного права.
117. З огляду на встановлені у цій справі обставини та предмет розгляду, умова оспорюваного договору про отримання готівкою оплати вартості спірного майна за змістом статей 203, 215 ЦК України, статті 17 Закону про банкрутство не є достатньою підставою для визнання недійсним вказаного договору та витребування спірного майна з володіння останнього набувача.
118. Водночас за умови доведення заявником факту реалізації сторонами такої умови договору, зазначена обставина підлягає оцінці судом на предмет порушення встановленого законодавством порядку організації та проведення аукціону у справі під час розгляду вимоги про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута.
119. За наведеного та враховуючи, що результати аукціону з продажу спірної квартири заявником не оспорюються, не заперечуються та не визнані у встановленому законом порядку недійсними (частини 2, 3, 10 статті 30 Закону про банкрутство" статті 17, 18, 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)") (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), недійсність договору судовим рішенням не встановлена, отже дійсність і правомірність правочину презюмується, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним через твердження ліквідатора про нездійснення покупцем оплати за оспорюваним договором, оскільки обставини, пов`язані з фактичним невиконанням або частковим виконанням договірних зобов`язань, за змістом положень статей 203, 215, частини другої статті 651 та частини четвертої статті 692 ЦК України, не є підставою для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу, а можуть бути підставою для розірвання цієї угоди та стягнення заборгованості за відчужене на прилюдних торгах майно.
120. За такого висновку, Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника стосовно нездійснення покупцем (Головановим Г. А .) оплати вартості придбаного у ліквідаційній процедурі майна боржника та щодо неповноти дослідження судами відповідних доказів і необхідності встановлення обставин справи щодо розрахунків за оспорюваним договором.
121. Оцінюючи доводи скаржника щодо нездійснення ліквідатором ФОП Солонара В. І. арбітражним керуючим Фоміним Г. В. розрахунків з кредиторами банкрута за результатами реалізації майна банкрута, як ознаки недійсності оспорюваного договору купівлі-продажу, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що законодавець покладає на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) як спеціального суб`єкта, обов`язок діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
122. Відповідно до частини першої статті 25 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.
123. Механізм захисту права кредитора, інших учасників справи про банкрутство від помилки або незаконних дій ліквідатора законодавець реалізував серед іншого, визначивши обсяг і підстави відповідальності арбітражного керуючого за невиконання або неналежне виконання обов`язків у частинах восьмій та дев`ятій статті 3-1 Закону про банкрутство.
124. На відшкодування завданої неправомірними діями ліквідатора шкоди спрямовані приписи частини сьомої статті 3-1 Закону про банкрутство щодо обов`язкового страхування діяльності арбітражного керуючого та можуть бути застосовані загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені статтею 1166 ЦК України.
125. З огляду на наведене колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про відхилення, як безпідставних, доводів апелянта АТ "Дельта Банк" щодо недійсності оспорюваного правочину через непроведення ліквідатором розрахунків з кредиторами за його результатами, позаяк зазначені обставини стосуються наслідків оспорюваного правочину та за умови доведення можуть бути підставою для юридичної відповідальності ліквідатора або відшкодування завданої ним шкоди.
Щодо вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування запису про реєстрацію права власності
126. Посилаючись на зазначені вище обставини, як підстави недійсності оспорюваного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, розташованої АДРЕСА_1 , ліквідатор ФОП Солонара В. І. арбітражний керуючий Данченко А. С. одночасно заявив вимоги про витребування цього майна від останнього набувача ОСОБА_2 з підстав, передбачених статтями 330, 387, 388 ЦК України та скасування запису про реєстрацію права власності.
127. За приписами статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо, відповідно до статті 388 цього Кодексу, майно не може бути витребуване у такого володільця.
128. Відповідно до статей 12, 15, 16, 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
129. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
130. Цивільний кодекс України передбачає, зокрема, такий самостійний спосіб захисту права власності та інших речових прав, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикацію (стаття 388 ЦК України), у тому числі й від добросовісного набувача.
131. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
132. Віндикацією є речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
133. Заявляючи віндикаційний позов позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно, позивач повинен надати суду відповідні докази.
134. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача, на підставі частини першої статті 388 ЦК України, пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
135. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.
136. Отже, можливість власника реалізувати його право від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник.
137. З урахуванням специфіки правового регулювання інституту банкрутства Верховним Судом сформовано усталену правову позицію, яка полягає у тому, що здійснення ліквідатором - арбітражним керуючим права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених Законом про банкрутство (проведення аукціону з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", не є вираженням волі власника майна (банкрута), на вибуття такого майна з його володіння, що дає підстави повернення майна володільцю, шляхом його витребування у відповідачів як добросовісних набувачів, в порядку частини першої статті 388 ЦК України (Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, постанови Верховного Суду від 01.08.2018 по справі № 908/431/14, від 21.06.2018 у справі № 927/939/17).
138. Визнання в судовому порядку недійсним правочину з продажу майна боржника у ліквідаційній процедурі очевидно підтверджує вихід ліквідатора за межі принципів добросовісності та законності, передбачених Законом про банкрутство, та означає порушення ним тих повноважень розумного власника, якими наділив його законодавець в момент введення ліквідаційної процедури.
139. Отже, зважаючи на предмет розгляду у цій справі обов`язковим елементом доказування є обставини розпорядження ліквідатором майном боржника не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених спеціальним законодавством під час організації та проведенні аукціону з продажу майна банкрута у ліквідаційній процедурі, що є підставою для визнання цього правочину недійсним, тобто встановлення обов`язкової підстави для витребування спірного майна на користь боржника з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України.
140. На учасників справи покладено обов`язок доказування тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи з положень частин першої, третьої, четвертої статті 74 ГПК України, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
141. Натомість, ліквідатор ФОП Солонара В. І. арбітражний керуючий Данченко А. С. вимоги про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута від 04.09.2010 не заявляв, а в якості підстав для витребування спірної квартири посилався на недійсність оспорюваного договору купівлі-продажу, що за висновком судів попередніх інстанцій у цій справі не було доведено заявником належними і допустимими доказами та за викладеними вище у цій постанові висновками суду касаційної інстанції не спростовує презумпції правомірності аукціону з продажу майна банкрута, як правочину за яким майно вибуло з володіння боржника і відповідно не доводить факту здійснення ліквідатором - арбітражним керуючим Фоміним Г. В. права власності, зокрема розпорядження майном боржника ФОП Солонара В. І. не у спосіб та не у межах повноважень.
142. Встановивши такі обставини та з огляду на дійсність результатів аукціону суди дійшли правильного та вмотивованого висновку про відсутність передбачених статтями 330, 387, 388 ЦК України підстав для витребування спірної квартири від добросовісного набувача та відповідно і вимоги про скасування запису про реєстрацію права власності, з якими погоджується Верховний Суд.
143. З урахуванням викладеного висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви ліквідатора ФОП Солонара В. І. арбітражного керуючого Данченка А. С., яка є предметом цього судового розгляду, є правомірними, обґрунтованими, такими, що відповідають встановленим обставинам справи та узгоджуються із наведеними вище висновками суду касаційної інстанції.
144. Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 300 ГПК України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
145. Інші аргументи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують фактичних обставин, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, та не впливають на їх правильність.
Щодо суті касаційної скарги
146. Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваних судових рішень апеляційного господарського суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
147. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
148. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
149. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.
Щодо судових витрат
150. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної АТ "Дельта Банк" та залишенням без змін оскаржуваних судових рішень витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Висновки щодо застосування норм права
151. Тлумачення положень статті 30 Закону про банкрутство у сукупності з нормами статей 13, 16, 17, 18-1, 20, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" дає підстави для висновку, що процедура реалізації майна банкрута на аукціоні з подальшим оформленням його результатів шляхом укладення договору купівлі-продажу визначена законодавцем як цілісний процес, що зобов`язує організатора аукціону дотримуватися визначеного законом порядку підготовки та проведення аукціону в ліквідаційній процедурі з подальшим належним оформленням результатів відчуження майна банкрута шляхом укладення договорів купівлі-продажу майна з переможцями аукціону.
На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.08.2019 у справі № 5023/1123/12 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді Л. Й. Катеринчук
В. Г. Пєсков
скопійовано
-
скопійовано
-
