ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" червня 2020 р. Справа №907/737/18
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Желік М.Б.
Галушко Н.А.
секретар судового засідання Федорів Н.В.
розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Філіпової Ганни Григорівни від 12.04.2019
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2019 (повний текст рішення складено 28.03.2019, суддя Ремецькі О.Ф.)
у справі № 907/737/18
за позовом Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м.Ужгород
до відповідача Фізичної особи-підприємця Філіпової Ганни Григорівни, м. Ужгород
про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі,
представники сторін:
- від позивача - Данканич Андрій Емільянович ,
- від відповідача - Шпуганич Василь Петрович.
13 грудня 2018 року Департамент міського господарства Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця (надалі - ФОП) Філіпової Ганни Григорівни про визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі №1880 від 08.09.2016 у редакції, наведеній у прохальній частині позовної заяви.
Вказаний позов обґрунтований тим, що у спірних правовідносинах відповідачкою було порушено положення статтей 13, 14, 131-1 Конституції України, статтей 11, 627, 628, 638, 649 ЦК України і статтей 1, 187 ГК України, а також норми Закону України "Про оренду землі" та Закону України "Про оцінку землі".
Позивач зазначив, що з урахуванням вищезазначених законодавчих актів та з метою приведення договору оренди землі від 08.09.2016 №1880 у відповідність до вимог законодавства, він скерував відповідачці лист-пропозицію №25.01-12/955 від 05.06.2018 про внесення змін до договору, в якому запропонував підписати та повернути проект відповідної додаткової угоди, у якій було визначено новий розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, новий розмір орендної плати, доповнено підстави перегляду розміру орендної плати та доповнено положення про відповідальність орендаря за несвоєчасне внесення орендної плати. Однак, відповідачка, отримавши вищевказаний лист, належного оформлення договірних відносин не здійснила, додаткової угоди не підписала та не повернула, а також не надала жодних заперечень або протоколів розбіжностей, що стало підставою звернення до суду.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2019 у справі № 907/737/18 позов задоволено.
Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд зазначив, що запропоновані позивачем зміни до договору оренди землі № 1880 є обґрунтованими та правомірними, оскільки їх внесення забезпечує приведення орендних правовідносин між сторонами у відповідність до законодавчих змін, зокрема в частині конкретизації обов`язків орендаря, умов внесення змін і розірвання договорів, розміру орендної плати, а також визначення міри відповідальності за порушення умов договору. Крім того, згідно з чинним законодавством передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторони у договорі оренди землі № 1880 передбачили можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду визначеного за умовами договору розміру орендної плати. Аналіз наведеного вище дав суду підстави для висновку, що укладення договору оренди землі є обов`язковим і такий договір повинен відповідати типовому договору оренди землі. На підставі частини 5 статті 188 ГК України та з метою ефективного захисту права територіальної громади міста, суд дійшов висновку про визнання додаткової угоди укладеною з моменту закінчення визначеного законодавцем 20-денного строку для розгляду пропозиції про внесення змін до договорів оренди, тобто з 01.08.2018.
Не погодившись з даним рішенням ФОП Філіпова Ганна Григорівна подала до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просила оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись, зокрема, на те, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та неправильним застосуванням норм процесуального права, а також на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник зазначила те, що в даному випадку відсутні правові підстави для внесення змін до договору оренди з мотивів, наведених у позовній заяві, оскільки сторони договору не досягли згоди щодо приведення умов договору у відповідність до умов, які істотно змінилися і позивач не навів виняткових випадків, з якими законодавець пов`язує можливість примусу сторони договору до продовження дії цього договору на змінених умовах. Також, скаржник заперечила факт отримання від позивача проєкту додаткової угоди про внесення змін до договору оренди, оскільки посилання суду першої інстанції на факт направлення відповідного проєкту не свідчить про її отримання відповідачем.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 оскаржуване рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу ФОП Філіпової Ганни Григорівни - без задоволення.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, Західний апеляційний господарський суд також відмовив у заяві ФОП Філіпової Г. Г. про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 та ст. 278 ГПК України, яка була мотивована тим, що 15.08.2019 між Ужгородською міською радою та Філіповою Г.Г. було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки. Суд виходив з того, що наведеної обставини не існувало на час прийняття рішення судом першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 14 травня 2020 року постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Приймаючи постанову, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні клопотання відповідачки про закриття провадження у справі, не врахував правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 916/144/18, відповідно до якої закриття провадження у справі можливе і в тому разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Таким чином, апеляційний суд помилково обмежився застереженням про те, що обставин, зазначених у клопотанні, не існувало на час прийняття рішення місцевим господарським судом, не дослідив питання наявності предмета спору на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, що призвело до передчасної відмови у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження та розгляду справи по суті.
Суд касаційної інстанції зазначив, що під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції має взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і, залежно від встановленого та відповідно до чинного законодавства, вирішити спір із належним обґрунтуванням мотивів і підстав такого вирішення у судовому рішенні.
В судовому засіданні 25.06.2020 відповідач (апелянт) надав пояснення по суті апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задоволити з урахуванням заяви про закриття провадження у справі. Позивач, при цьому, заперечив проти доводів апелянта та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На запитання суду щодо того, чи з врахуванням фактичних обставин справи, позивач планує скористатися наданим процесуальним правом на відмову від позову, позивач заперечив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:
08.09.2006 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ФОП Філіповою Г. Г. було укладено договір оренди землі № 1880, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в м.Ужгороді на пл. Корятовича, 33, кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:05:001:0072 площею 0,0098 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі строком до 14.07.2021.
Відповідно до пункту 5 договору оренди, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 62 047,72 грн. згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої Управлінням Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області № 1285/86-16 від 15.08.2016
За змістом пунктів 12, 13 договору оренди, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії та переглядається щороку у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни нормативно-грошової оцінки землі, розмірів земельної орендної плати, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Наголошуючи, що згідно зі статтею 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається з урахуванням типової форми угоди, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004 "Про затвердження Типового договору оренди землі", з огляду на зміни внесені до типової форми договору оренди землі згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 843 від 23.11.2016 та № 890 від 22.11.2017, в частині умов перегляду орендної плати та відповідальності за порушення строків сплати плати за землю, з метою приведення укладеного між сторонами у спорі договору оренди землі у відповідність до вимог законодавства, 04.07.2018 позивач направив лист-пропозицію №25.01-12/955 від 05.06.2018 про внесення змін до договору оренди землі і запропонував підписати та повернути проєкт додаткової угоди до договору оренди землі.
Зазначену угоду було складено з урахуванням прийнятого Ужгородською міською радою рішення № 356 від 30.08.2016 "Про Тимчасове Положення про порядок надання земельних ділянок, що знаходяться у розпорядженні Ужгородської міської ради, в оренду фізичним та юридичним особам", яке набуло чинності 17.09.2016, оскільки ним затверджено типову форму договору оренди землі шляхом конкретизації окремих умов Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України.
05.07.2018 відповідачка отримала лист-пропозицію №25.01-12/955 від 05.06.2018, про що свідчить опис вкладення до цінного листа та повідомлення про вручення, однак, станом на дату подання позову додаткову угоду підписано та повернуто не було.
Крім того, у запропонованій редакції додаткової угоди до договору оренди землі позивач взяв до уваги, що згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. За даними Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2016 рік становив 1,06, за 2017 рік - 1,0. Отже, з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розмір місячної орендної плати у 2018 році мав становити 822,13 грн.
07.03.2017 позивач повідомляв відповідачці у листі №2401-12/369 про перегляд в односторонньому порядку розміру плати за землю, збільшення його на відповідний коефіцієнт індексації за 2016 рік і визначення нового розміру орендної плати (822,13 грн./міс) відповідно до пунктів 27, 30 договору оренди. Разом із тим, з метою коректного визначення розміру орендної плати, у зв`язку із внесенням змін до чинного законодавства, відповідачці запропоновано у двотижневий термін з`явитися до Департаменту з новим витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку землі.
Зазначену вимогу позивача ФОП Філіпова Г. Г. залишила без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду із позовом у цій справі.
Відповідно до ч.1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
На виконання вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у даній справі, судом апеляційної інстанції встановлено, що з наявного в матеріалах справи нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки (а.с. 133-135) вбачається, що 15.08.2019 між Ужгородською міською радою (продавцем) та Філіповою Г.Г. (покупцем) було досягнуто згоди про купівлю-продаж земельної ділянки у м.Ужгороді на пл. Корятовича, 33, кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:05:001:0072 площею 0,0098 га, тобто, тієї ж земельної ділянки, що була об`єктом оренди за спірним договором оренди, який є предметом дослідження у даній справі.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №177677378 від 15.08.2019 (а.с. 128) вбачається, що за Філіповою Г.Г. було зареєстровано право власності на спірну ділянку (рішення про державну реєстрацію №48261810) на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №177678103 від 15.08.2019 (а.с. 129) вбачається, що щодо Філіпової Г.Г. було зареєстровано припинення права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди №1880 від 08.09.2016, у зв`язку із укладенням договору купівлі-продажу від 15.08.2019 (рішення про державну реєстрацію №48261929).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, а також Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №916/144/18, господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Як предмет позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Як зазначалося вище, спір у даній справі стосувався внесення змін до договору оренди земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода, кадастровий номер № 2110100000:05:001:0072, яка перебувала у користуванні ФОП Філіпової Г.Г. Водночас, під час апеляційного провадження у даній справі, Філіпова Г.Г. стала власником вказаної земельної ділянки, її право власності на цю земельну ділянку було зареєстроване 15.08.2019 у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим 15.08.2019 зареєстровано також і припинення права оренди.
З огляду на наведене, колегія суддів констатує той факт, що в процесі розгляду справи предмет спору припинив існування, у зв`язку з чим наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 21 ГПК України.
Згідно зі статтею 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
З матеріалів даної справи вбачається, що Філіпова Г.Г. подавала до Західного апеляційного господарського суду заяву про повернення з Державного бюджету сплаченої суми судового збору за подачу апеляційної скарги як такого, що сплачений нею помилково, оскільки вона є особою з інвалідністю ІІ групи, що є підставою для звільнення її від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». В підтвердження цієї обставини Філіповою Г.Г. подано копію пенсійного посвідчення.
Відповідно до ст . 7 Закон України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а також у разі закриття (припинення) провадження у справі, у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, за можливе задоволити відповідне клопотання відповідачки та повернути їй судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги.
Керуючись ст. 129, п.2 ч.1 ст. 231, 269, 275, 278, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Філіпової Ганни Григорівни задоволити.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2019 у справі №907/737/18 скасувати.
Провадження у справі №907/737/18 закрити.
Повернути Філіповій Ганні Григорівні ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2643 грн., сплачений згідно квитанції АТ КБ «Приватбанк» №0.0.1322680710.1 від 12.04.2019.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 287, 288 ГПК України.
Матеріали справи повернути у Господарський суд Закарпатської області.
Повний текст постанови складено 03.07.2020.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя М.Б. Желік
суддя Н.А. Галушко
