ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року справа №200/7201/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Арабей Т.Г.,Гайдара А.В., секретаря судового засідання Харечко О.П., за участю представників позивача Філіпенко Є.С., Мороз О.О., представника відповідача Вірченко Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 р. у справі № 200/7201/19-а (головуючий І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Міністерства розвитку громад та територій України, третя особа Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (далі позивач, КП «Маріупольське ВУВКГ») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі- відповдіач-1, КМУ), Міністерства фінансів України (далі- відповідач-2, Мінфін), Міністерства розвитку громад та територій України (далі відповідач-3, Мінрозвитку), третя особа Державна казначейська служба України (далі третя особа, ДКСУ), в якому з урахуванням змін (уточнення) просило: визнати бездіяльність Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України та Міністерства розвитку громад та територій України протиправною та зобов`язати Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України та Міністерство розвитку громад та територій України вчинити дії щодо відшкодування втрат (заборгованості) з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та установам та організаціям, що фінансуються з державного або місцевого бюджету шляхом перерахування з єдиного казначейського рахунку на користь комунального підприємства Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства заборгованість у розмірі 260 184 358 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року в задоволені позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позов. Обґрунтовано тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, які були встановлені до 2016 року постановами Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 93 від 07.01.2011, № 146 від 13.09.2013, №111 від10.02.2012, № 2949 від 10.12.2015, № 1306 від 23.04.2015, були економічно не обґрунтованими до фактичної вартості наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення. Апелянт зазначає, що відповідно до п.4 Порядку та умов надання у 2018 році субвенції здержавного бюджетумісцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 р. № 110 (далі - Постанова №110), обсяг різниці між фактичною вартістю та тарифом визначається відповідно до Типового положення про територіальні комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, затвердженого наказом Мінрегіону від 15 березня 2017 р. № 53 (далі - Типове положення). Протоколом № 4 засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах 16.11.2017 було узгоджено суму заборгованості перед позивачем у розмірі 291798158 грн. Додатком № 1 до Постанови № 110 розподіл субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом на Донецьку область було виділено 35981 тис.гривень, з яких 31613800 грн було отримано позивачем. На теперішній час заборгованість по різниці між фактичною вартістю та тарифом за послуги складає 260184358 грн. за вимогами Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 року № 5007-VI, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, Кабінет Міністрів України зобов`язаний відшкодувати втрат різниці в тарифах на послуги з центрального водопостачання та водовідведення. Апелянт зазначає, що з урахуванням вимог Порядку № 110 та Бюджетного кодексу України (далі БК України), позивач та інші учасники Договору про взаєморозрахунки не мали законних підстав для укладення Договору про взаєморозрахунки на суму більшу ніж сума фінансування позивача, яка була обмежена як постановою КМУ № 110 так й рішенням Донецької облдержадміністрації при розподілі суми субвенції яка надійшла у розмірі 35981 тис.грн. Таким чином, посилання суду на обставини щодо не надання до суду інших Договорів про взаєморозрахунки які б були не профінансовані, є необґрунтованим, та не відповідає вимогам Бюджетного законодавства. Апелянт зазначає, що створений Державою механізм відшкодування різниці в тарифах у 2016 2017 роках був вичерпаний та обмежений розміром фінансування та протягом 2018-2019 років не створено іншого механізму при застосуванні якого можливо було погасити різницю в тарифах на водовідведення та водопостачання, єдиним способом захисту права позивача щодо отримання різниці в тарифах є стягнення коштів з єдиного казначейського рахунку.

Представники позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представники інших відповідачів та третьої особи у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від відповідачів надійшли відзиви на апеляційну скаргу в яких просили скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Комунальне підприємство Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства є юридичною особою, здійснює діяльність у сфері надання комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню фізичним та юридичним особам, основний вид діяльності. зокрема за КВЕД 36.00: забір, очищення та постачання вод, юридична адреса: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Соборна, б. 7.

Згідно Протоколу №4 засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Донецької обласної державної адміністрації від 16 листопада 2017 року узгодження обсягів заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, та тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної чи місцевого самоврядування, що утворилися станом на 1 січня 2016 року і не погашена на дату проведення засідання, зокрема для КП Маріупольське ВУВКГ сума заборгованості в тарифах для населення складає: 147321494 грн. (на послуги з водопостачання), 143678571 грн. (на послуги з водовідведення); сума заборгованості в тарифах що постачалися установам й організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів - 762819 грн. (з водопостачання), 35274 грн. (з водовідведення) (а.с. 35-43 том 1).

Відповідно Додаткам 1, 2 до протоколу територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах від 16 листопада 2017 року №4, у зв`язку із встановленням для Позивача, уповноваженими органами які встановлюють тарифи, тарифів на водопостачання та водовідведення нижче ніж фактична вартість наданих послуг (економічно обґрунтованих), протягом періоду з 2008 року по 1 січня 2016 року у Комунальному підприємстві Маріупольське виробниче управління водопроводно-каналізаційного господарства сформувалася заборгованість у розмірі 291 798 158 грн. (а.с. 44, 45 том 1).

09 листопада 2018 року КП Маріупольське ВУВКГ (сторона шоста у договорі) укладено договір №110Е/9 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 року №110 (позивач - сторона шоста у договорі) на загальну суму 28420100 грн. у тому числі податок на додану вартість 4736683,33 грн., для погашення заборгованості за послуги водопостачання, спожиті у 2017 році згідно з договором від 21 листопада 2013 року №3 (а.с. 74-79 том 2), та договір №110Е/11 на загальну суму 3193700 грн.

Відповідно до листа Департаменту житлово-комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації від 23 жовтня 2018 року №0.23112/855/0/50-18 погашення заборгованості з різниці в тарифах постачання та водовідведення холодної води, водовідведення за статтею 21 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік було здійснено у листопаді 2018 року в розмірі 28 420 100 грн. (а.с.46-48 том 1).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини 1статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV(далі - Закон №1875-IV, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що одним із принципів державного регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги має бути відповідність рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Відповідно достатті 2 Закону №1875-IVдержавна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується, зокрема, на таких принципах: регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначенихзаконом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

За п. 7 ч.1 статті 21 Закону, виконавець має право на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

За п. 8 ч.1 статті 21 Закону, виробник має право на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Відповідно до частини 4, 7 статті 31 Закону №1875-IV, у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов`язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Центральні органи виконавчої влади, національні комісії, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень.

Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається.

Положеннямистатті 32 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення»від10 січня 2002 року №2918-IIIвизначено, що за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об`єктів централізованого питного водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів частини 2статті 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення», державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

Згідно зістаттею 15 вказаного Закону, суб`єктам господарювання під час державного регулювання цін надано гарантію, відповідно до якої, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов`язані відшкодувати суб`єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що однією із державних гарантій, наданої суб`єктам господарювання, що надають житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, при встановленні державних регульованих цін (тарифів) на такі послуги, є забезпечення відшкодування таким підприємствам різниці, яка утворилась в зв`язку із невідповідністю встановленого тарифу економічно-обґрунтованому розміру (вартості) такої послуги (в подальшому - різниця в тарифах), та яка (різниця) має бути відшкодована за рахунок відповідного бюджету.

Згідно із п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг" від 16 липня 2015 року № 626-VIII, Кабінету Міністрів України доручено до 1 липня 2017 року вжити заходів щодо відшкодування в повному обсязі різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органом місцевого самоврядування, до 1 січня 2016 року

Отже, вказаним законом КМУ було доручено вжити заходів щодо відшкодування в повному обсязі різниці в тарифах, що вироблялися, транспортувалися та постачалися, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості тарифів що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органом місцевого самоврядування, до 1 січня 2016 року.

Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03 листопада 2016 року № 1730-VIII (далі Закон № 1730) визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

За положенням статті 2 зазначеного Закону, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1ст. 1 зазначеного Закону, визначено, що взаєморозрахунками є розрахунки з погашення заборгованості, що проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості.

Договір про організацію взаєморозрахунків - договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону.

Заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість) є, зокрема: заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах).

Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Статтею 4 Закону №1730 встановлено, що взаєморозрахунки проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення, зокрема, кредиторської заборгованості підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту для виробництва послуг централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) електричну енергію (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за електричну енергію), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків.

Статтею 4 Закону №1730 також встановлено, що взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок видатків державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Відповідно до пункту 48 частини 1статті 2 БК України, субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Статтею 97 БК Українивизначено трансферти, що надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам.

Частиною 2 зазначеної статі встановлено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з наведеного, субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам надається на погашення різниці між фактичною вартістю відповідних послуг (теплопостачання, водовідведення та ін.) та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

При цьому, проведення взаєморозрахунків та надання субвенції здійснюється виключно в порядку та умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок видатків державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Відповідно дост.31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється із загального фонду державного бюджету в обсязі, що відповідає обсягу надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього розстроченого (відстроченого) боргу), та спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на суму заборгованості, що не була відшкодована станом на 1 січня 2016 року, з урахуванням проведених у минулих роках розрахунків.

Кабінету Міністрів України дозволено залучати до розрахунків з перерахування цієї субвенції надходження від підприємств, визначених частиною першою цієї статті, розстрочених та відстрочених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та процентів, нарахованих на суму цих розстрочених (відстрочених) грошових зобовязань, із сплати дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх обєднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону.

Кабінетом Міністрів України, на виконанняЗакону України «Про Державний бюджет на 2017 рік»та частини 2статті 97 Бюджетного кодексу України, постановою від 18 травня 2017 року № 332 затверджено Порядок та умови надання у 2017 році вказаної субвенції з державного бюджету (далі також - Порядок №332), де визначено детальний механізм виділення коштів субвенції та проведення взаєморозрахунків.

Отже, детальний механізм виділення коштів субвенції та проведення взаєморозрахунків у 2017 році визначав вищевказаний Порядок №332.

Пунктом 1 Порядку №332 встановлено, що субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених устатті 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14статті 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», згідно з розподілом, наведеним у додатку до Порядку №332.

Перерахування коштів субвенції здійснюється в першу чергу за договорами про організацію взаєморозрахунків, які укладені в рахунок надходжень до загального фонду державного бюджету, в обсязі, що відповідає обсягу надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу), що склався станом на 1 січня 2017 року.

Відповідно до п.2 Порядку №332 перерахування субвенції здійснюється на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 1 січня 2016 року і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

Згідно з п.3, 4, 5 Порядку №332 підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору.

Обсяг різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, визначається відповідно доТипового положення про територіальні комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах(далі - Типове положення), затвердженого наказом Мінрегіону.

Учасники розрахунків підписують договори про організацію взаєморозрахунків або повертають їх надавачеві послуг разом із вмотивованою письмовою відмовою в їх підписанні у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з моменту подання таких договорів.

За положенням п. 7-9 Порядку, місцеві фінансові органи на підставі отриманих відповідно допункту 6цих Порядку та умов документів формують узагальнені реєстри договорів, які надсилаються разом з копіями договорів про організацію взаєморозрахунків щомісяця до 5 і 20 числа структурним підрозділам з питань фінансів обласних, Київської міської держадміністрацій для їх узагальнення та подання щомісяця до 7 і 22 числа Мінрегіону зведеного реєстру таких договорів разом з їх копіями, а Казначейству і його територіальним органам, в яких відкриті рахунки учасників розрахунків, - договорів про організацію взаєморозрахунків.

Казначейство перевіряє договори про організацію взаєморозрахунків та подає щомісяця до 9 і 24 числа Мінфіну та Мінрегіону інформацію про зобов`язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, в розрізі надавачів послуг.

Мінрегіон узагальнює подані відповідно допункту 7цих Порядку та умов документи, формує узагальнений реєстр договорів про організацію взаєморозрахунків та подає його щомісяця до 10 і 25 числа Мінфіну.

Мінфін на підставі поданої Казначейством інформації та поданого Мінрегіоном узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків приймає рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, яке доводиться до відома Казначейства.

Казначейство перераховує субвенцію відповідно доПорядку перерахування міжбюджетних трансфертів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2010 р. № 1132 , іПорядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Мінфіном.

Отже, у 2017 році Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік»передбачено виділення субвенції за рахунок коштів державного бюджету на вказані цілі, а Кабінетом Міністрів України розроблено Порядок № 332 який визначав детальний механізм отримання постачальниками послуг з водовідведення, теплопостачання та інших житлово-комунальних послуг компенсації за рахунок субвенції. За вимогами порядку, підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків.

Матеріали справи свідчать, що на виконання п.4 Порядку № 332 позивачем на підставі Типового положення про територіальні комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах було узгоджено обсяг різниці між фактичною вартістю послуг та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Так, протоколом територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах від 16 листопада 2017 року №4, було узгоджено обсягів заборгованості позивача з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, та тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної чи місцевого самоврядування, що утворилися станом на 1 січня 2016 року і не погашена на дату проведення засідання у розмірі 291 798 158 грн.

Матеріали справи не містять доказів укладення КП Маріупольське ВУВКГ у 2017 році договорів про організацію взаєморозрахунків відповідно до Порядку №332 у розмірі 291 798 158 грн.

Відповідно дост.21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», установити, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється в обсязі, що відповідає обсягу надходжень до спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначенихпунктами 8та9статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Дозволити Кабінету Міністрів України залучати до розрахунків з перерахування цієї субвенції надходження від підприємств, визначених частиною 1 цієї статті, грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств, податкового боргу з податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього боргу), грошових зобов`язань із сплати дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, податкового боргу та грошових зобов`язань із сплати частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону.

Кабінетом Міністрів України, на виконанняЗакону України «Про Державний бюджет на 2018 рік»та частини 2статті 97 Бюджетного кодексу України, постановою від 14 лютого 2018 р. № 110 затверджено Порядок та умови надання у 2018 році вказаної субвенції з державного бюджету (далі також - Порядок №110), де визначено детальний механізм виділення коштів субвенції та проведення взаєморозрахунків.

Отже, порядок та умови надання субвенції у 2018 році визначав вищевказаний Порядок №110.

Відповідно до п. 1-3 Порядку № 110, ці Порядок та умови визначають механізм надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція).

Субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 21 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік, згідно з розподілом, наведеним у додатку.

Головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінрегіон.

Перерахування субвенції здійснюється на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 1 січня 2016 року і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

Підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору.

За положенням п. 4 Порядку, обсяг різниці між фактичною вартістю та тарифом визначається відповідно доТипового положення про територіальні комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, затвердженого наказом Мінрегіону від 15 березня 2017 р. № 53 (далі - Типове положення).

Пунктами 7-10 Постанови №110 встановлено, що місцеві фінансові органи на підставі отриманих відповідно до пункту 6 цих Порядку та умов документів формують узагальнені реєстри договорів про організацію взаєморозрахунків, які надсилаються разом з копіями договорів про організацію взаєморозрахунків структурним підрозділам з питань фінансів обласних, Київської міської держадміністрацій для їх узагальнення та подання щомісяця до 13 і 22 числа Мінрегіону зведеного реєстру таких договорів разом з їх копіями, а Казначейству і його територіальним органам, в яких відкриті рахунки учасників розрахунків, - договори про організацію взаєморозрахунків.

Казначейство перевіряє договори про організацію взаєморозрахунків та подає щомісяця до 14 і 24 числа Мінфіну та Мінрегіону інформацію про зобов`язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, в розрізі надавачів послуг.

Мінрегіон узагальнює подані відповідно до пункту 7 цих Порядку та умов документи, формує узагальнений реєстр договорів про організацію взаєморозрахунків та подає його щомісяця до 15 і 25 числа Мінфіну.

Мінфін на підставі поданої Казначейством інформації та поданого Мінрегіоном узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків приймає рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, яке доводиться до відома Казначейства.

Казначейство перераховує субвенцію відповідно до Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2010 року № 1132 (Офіційний вісник України, 2010 р., № 96, ст. 3399; 2015 р., № 7, ст. 161), і Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Мінфіном.

Отже, у 2018 році Законом України «Про Державний бюджет на 2018 рік» передбачено виділення субвенції за рахунок коштів державного бюджету на вказані цілі, а Кабінетом Міністрів України розроблено Порядок № 110 який визначав детальний механізм отримання постачальниками послуг з водовідведення, теплопостачання та інших житлово-комунальних послуг компенсації за рахунок субвенції. За вимогами порядку, підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем 09 листопада 2018 року укладено договір №110Е/9 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 року №110 на загальну суму 28420100 грн. Вказані за зазначеним договором кошти отримані позивачем

Інших договорів про організацію взаєморозрахунків позивачем у 2018 році не було укладено. Доказів щодо вчинення дій спрямованих на укладення договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до Порядку №110 на суму 260 184 358 грн, також не надано.

Суд не приймає посилання апелянта на те, що позивач та інші учасники Договору про взаєморозрахунки не мали законних підстав для укладення Договору про взаєморозрахунки на суму більшу ніж сума фінансування позивача, яка була обмежена як Постановами КМУ так й рішенням Донецької облдержадміністрації при розподілі суми субвенції яка надійшла у розмірі 35981 тис.грн, оскільки зазначене є лише припущенням позивача, як зазначалось доказів щодо вчинення дій спрямованих на укладення договору не надано, вимогами Порядку №332 та Порядку № 110 не визначено обмеження обсягу різниці між фактичною вартістю та тарифом на які сторони можуть укласти договір про організацію взаєморозрахунків.

Отже, суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності бездіяльності відповідачів з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом за послуги водовідведення та водопостачання.

Суд наголошує, що інших а ніж передбачених Законом №1730, Порядками № 332 та № 110 механізмів реалізації відшкодування різниці в тарифах законодавством у 2017-2018 роках не передбачалось.

Суд не приймає посилання позивача на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 26.02.2020 у справі № 813/4689/16, оскільки обставини справи, суть спірних правовідносин і предмет спору є відмінні від даної справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними наведеним в позові поясненням, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін

Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 р. у справі № 200/7201/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 р. у справі № 200/7201/19-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 01 липня 2020 року.

Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв

Судді: Т.Г. Арабей

А.В. Гайдар