РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року справа № 580/2668/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання поновити пенсійні виплати, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2019 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у припиненні пенсійних виплат позивачу;

- зобов`язати відповідача поновити пенсійні виплати позивачу з травня 2018 року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він отримав статус тимчасово переміщеної особи - переселенця, та нині зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . З травня 2018 року відповідач припинив виплати пенсії позивачу. З приводу призупинення пенсійних виплат позивач в телефонному режимі звертався до відповідача. Лише в серпні 2019 року його усно повідомили про те, що підставою для припинення пенсійних виплат стала його тривала відсутність за місцем реєстрації в якості тимчасово переміщеної особи. Позивач вважає, що дії відповідача щодо припинення пенсійних виплат є протиправними та порушують його права та інтереси, визначені законами України. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, позивач зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016 щодо порядку виплати пенсій тимчасово переміщеним особам звужує його права на отримання пенсії, а тому не може бути підставою для припинення пенсійних виплат в залежності від місця проживання та соціального статусу.

Відповідач проти позову заперечив. 25.10.2019 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у період з 01.08.2014 по 30.06.2016 позивач отримував пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 (дружини) на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 1998 року народження, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Виплата пенсії позивачу припинена 30.06.2016 у зв`язку з досягненням повноліття сином ОСОБА_3 , відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідач також зазначає, що доводи позивача про те, що підставою припинення пенсійних виплат стала його тривала відсутність за місцем реєстрації в якості тимчасово переміщеної особи не відповідають дійсності, а посилання на Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, є безпідставними та не стосуються позивача. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою судді від 04.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 23.12.2019 у справі №580/2668/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання поновити пенсійні виплати залишено без розгляду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2020 у справі №580/2668/19 ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

27.04.2020 справа №580/2668/19 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду та шляхом автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Руденко А.В.

Ухвалою суду від 12.05.2020 витребувано у відповідача докази поновлення виплати позивачу пенсії за вислугу років служби (чи будь-якого іншого виду пенсії, крім пенсії по втраті годувальника, призначеної на сина ОСОБА_3 , 1998 р.н.), відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016, та у разі такого поновлення - докази на підтвердження підстав припинення виплати пенсії позивачу з травня 2018 року.

Ухвалою суду від 12.06.2020 витребувано у відповідача докази поновлення виплати позивачу пенсії за вислугу років служби, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016, на підставі довідки №7107000151 від 12.12.2014 (до дати припинення її виплати згідно рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб №32 від 22.05.2018).

На виконання ухвали суду від 12.06.2020 надані відповідачем докази надійшли до суду 25.06.2020.

Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .

Позивач є пенсіонером, якому призначена пенсія за вислугу строків служби відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-Х11, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 29.09.1999 та протоколом за пенсійною справою №ФР-2301006023 (Міноборони) від 06.01.2015.

Згідно довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції №7107000151 від 12.12.2014 позивач взятий на обік як внутрішньо переміщена особа, за адресою: с. Великий Хутір, Драбівський район, Черкаська область.

Згідно із заявою від 12.12.2014, поданою до Головного управління Пенсійного фонду України, протоколом за пенсійною справою №ФР-2301006023 (Міноборони) від 06.01.2015 позивачу з 01.12.2014 була поновлена виплата пенсії за вислугу років як внутрішньо переміщеній особі.

Згідно з листом Пенсійного фонду України від 11.05.2018 відповідачу надійшли списки внутрішньо переміщених осіб, щодо яких наявна інформація про тривалу відсутність (понад 60 днів) за місцем проживання, у яких зазначено прізвище позивача.

Листом від 17.05.2018 №21748/03-25 відповідач направив Управлінню праці та соціального захисту населення Драбівської райдержадміністрації список осіб для здійснення контролю за місцем їх фактичного проживання та розгляду на комісії.

Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб Драбівської районної державної адміністрації №41 від 24.11.2016 дію довідки №7107000151 від 12.12.2014 скасовано.

Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб Драбівської районної державної адміністрації №32 від 22.05.2018 Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області відмовлено у відновленні виплати пенсії ОСОБА_1 з тих підстав, що відповідно до рішення №41 від 24.11.2016 дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №7107000151 від 12.12.2014 скасовано.

Згідно атестата про зняття з обліку №179 позивачу до 30.04.2018 виплачена пенсія у розмірі 1615 грн. 45 коп.

Вважаючи припинення виплати пенсії з травня 2018 року протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.102014 №1706-V11 (далі - Закон №1706-V11) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №1706-V11 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону №1706-V11 для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (ч. 2 ст. ст. 7 Закону №1706-V11).

Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 далі - Порядок №365).

Пунктом 4 Порядку №365 визначено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред`являється оригінал такої довідки (п. 5 Порядку №365).

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї (крім осіб, зазначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку) та отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати (п. 10 Порядку №365).

Комісія розглядає подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати протягом п`яти робочих днів з дня отримання такого подання (п. 11.Порядку №365).

За результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї або інших документів, визначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати (п. 12 Порядку №365).

У разі прийняття рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати комісія не пізніше наступного робочого дня надсилає копію такого рішення органові, що здійснює соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення (п. 14 Порядку №365).

Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (п. 15 Порядку №365).

Судом встановлено, що позивачу згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 29.09.1999 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-Х11 та згідно з довідкою №7107000151 від 12.12.2014 позивач був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: Великий Хутір, Драбівський район, Черкаська область.

Згідно із заявою від 12.12.2014, поданою до Головного управління Пенсійного фонду України, протоколом за пенсійною справою №ФР-2301006023 (Міноборони) від 06.01.2015 позивачу з 01.12.2014 була поновлена виплата пенсії за вислугу років як внутрішньо переміщеній особі.

Згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 (далі - Порядок контролю №365), контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Згідно з пунктом 4 Порядком контролю №365 здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, додаткова перевірка проводиться у разі: 1) наявності інформації про можливу зміну внутрішньо переміщеною особою фактичного місця проживання/перебування без повідомлення у десятиденний строк про це структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за новим фактичним місцем проживання/перебування або отримання такої інформації від територіальних органів Пенсійного фонду України, робочих органів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрів зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати); 2) наявності інформації про повернення внутрішньо переміщеної особи на тимчасово окуповану територію України, до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, чи її виїзду за кордон, або отримання такої інформації від МВС, СБУ, Держприкордонслужби, Національної поліції, ДМС, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадських об`єднань, волонтерських, благодійних організацій, інших юридичних і фізичних осіб, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам.

За наявності підстав для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", що підтверджується письмовою інформацією Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Національної поліції, ДМС, Мінфіну, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадських об`єднань, волонтерських, благодійних організацій, інших юридичних і фізичних осіб, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам, керівник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення приймає рішення про скасування такої довідки. У день прийняття рішення про скасування довідки керівник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення припиняє призначені структурним підрозділом з питань соціального захисту населення соціальні виплати такій особі та інформує про прийняте рішення органи, що здійснюють соціальні виплати, які припиняють соціальні виплати такій особі до прийняття остаточного рішення комісією.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення вносить на розгляд комісії протягом трьох робочих днів з дня надходження інформації, зазначеної у пункті 8 цього Порядку, та відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї подання про припинення соціальної виплати (п. 10 Порядку контролю №365).

Комісія протягом п`яти календарних днів розглядає подання про припинення соціальних виплат та приймає відповідне рішення (п. 11 Порядку контролю №365).

Згідно з пп. 4 п. 12 Порядку контролю №365 соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Судом встановлено, що листом Пенсійного фонду України від 11.05.2018 до відповідача надійшли списки внутрішньо переміщених осіб, щодо яких наявна інформація про тривалу відсутність (понад 60 днів) за місцем проживання, у яких зазначено прізвище позивача.

Листом від 17.05.2018 №21748/03-25 відповідач направив Управлінню праці та соціального захисту населення Драбівської райдержадміністрації список осіб для здійснення контролю за місцем їх фактичного проживання та розгляду на комісії.

Згідно з рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб Драбівської районної державної адміністрації від 22.05.2018 №32 відповідно до порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області у поновленні пенсії позивачу зважаючи на те, що згідно рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб від 24.11.2016 №41 дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 №7107000151 від 12.12.2014 скасовано.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, визнаний нечинним постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 у справі №826/12123/16, яка залишена в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 у справі 826/12123/16, і діяв на момент припинення виплати позивачу пенсії з травня 2018 року та був обов`язковим для застосування відповідачем, відповідач припинив виплату пенсії позивачу на законних підставах.

Отже позовна вимога про визнання протиправними бездіяльності позивача, яка полягає у припиненні пенсійних виплат позивачу, задоволенню не підлягає.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-Х11 особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно ч. 3 ст. 52 вказаного Закону виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Підстави припинення виплати пенсії військовослужбовцям вказаним Законом не передбачені.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що виплата пенсії позивачу була припинена відповідно до Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365.

Водночас Закон № 1058-IV не передбачає підстав припинення виплати пенсії у випадках, передбачених підзаконними актами (постановами Кабінету Міністрів України, тощо).

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з травня 2018 року було здійснено з підстав, не передбачених Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Вказані правові висновки відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у зразковій адміністративній справі № 805/402/18 від 03.05.2018.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-Х11 нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Отже позовна вимога в частині зобов`язання поновити виплату пенсії з травня 2018 є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заяви про звернення судового рішення до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, щомісячний розмір пенсії визначений, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у вказаній адміністративній справі.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем подані на підтвердження понесення судових витрат договір про надання правової допомоги №1-А від 18.08.2019 та рахунок-фактуру №1 від 18.08.2019, з яких вбачається, що позивач поніс судові витрати на загальну суму 2000 грн.

Згідно частини 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи, що відповідач не надав заперечень з приводу зменшення судових витрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 2000 грн.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) поновити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації внутрішньо переміщеної особи АДРЕСА_1 ) з травня 2018 року.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації внутрішньо переміщеної особи АДРЕСА_1 ), витрати на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000; код ЄДРПОУ 21366538) подати до Черкаського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду протягом 30 календарних днів від дати набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з епідемією коронавірусу.

Головуючий суддя А.В. Руденко