ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/3580/19 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» звернулось до суду з даним позовом,в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.12.2018 № 00015711402 та № 00015701402.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків акту перевірки, оскільки під час перевірки не досліджено та в акті не відокремлені (окремо не визначені) суми нарахованих податкових зобов`язань, стосовно яких відсутні підстави для відображення в податковій звітності з ПДВ, позаяк строк сплати їх не настав (відсутнє погашення заборгованості з квартирної плати), у зв`язку з чим висновки відповідача не відповідають дійсності та не підтверджені первинними документам, що надавалися до перевірки. Крім того, акт перевірки не містить аналізу таких документів, а ґрунтується на розрахунках контролюючого органу, заснованих на припущеннях.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року адміністративний позов задоволено, при цьому,суд першої інстанції виходив з того, що позивач надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, за якими дата виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту визначаються за касовим методом. Отже, обліковуючи на рахунку 643 «Податкові зобов`язання» кредитове сальдо у розмірі 25 910 931, 24 грн, у позивача не виникало обов`язку вказувати ці суми в деклараціях з ПДВ, оскільки, ці податкові зобов`язання сформовані із заборгованості населення та несвоєчасно отриманих коштів з надання населенню субсидій.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що наявне кредитове сальдо по рахунку 643 «Податкові зобов`язання» свідчить про нараховані та не відображені податкові зобов`язання з податку на додану вартість. Наявність кредитового сальдо по рахунку 643 може пояснюватись виключно наявністю дебетового сальдо по рахунку 361.1, тобто на суму неоплачених грошових коштів від споживачів за отримані послуги. В ході перевірки було встановлено невідображення в складі податкових зобов`язань в податкових деклараціях з ПДВ показників сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість за касовим методом. Таким чином, на погляд контролюючого органу, позивачем занижено показники, задекларовані в рядку 1 «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів» на загальну суму 21 720 697, 00 грн. В результаті виявлених порушень, встановлено також порушення позивачем вимог п. 201.1, 201,10 ст. 201 ПК України в частині нездійснення реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 14 585 322, 00 грн.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, тому, згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» з питань податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.03.2018, за результатами чого складено акт перевірки від 10.09.2018 № 619/26-15-14-02-05/32375554.

Користуючись наданим правом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» подало заперечення на акт перевірки, в якому просило переглянути результати планової перевірки та призначити документальну позапланову перевірку з питань правомірності формування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2015 по 01.03.2018, а також в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних (січень-грудень 2017 року, січень - березень 2018 року).

За результатами розгляду заперечень позивачем було отримано відповідь від 01.10.2018 № 72974/10/26-15-14-02-05, з якої вбачається, що буде проведено позапланову виїзну перевірку з питань, що стали предметом оскарження.

Так, в період з 08.10.2018 по 29.10.2018 посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» з питань, що стали предметом оскарження, результати якої оформлені актом перевірки № 757/26-15-14-02-05/32375554 від 05.11.2018.

Проведеною перевіркою встановлено порушення КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району»:

1. п. 185.1 ст. 185, п. 187.1, п. 187.10 ст. 187 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 21 720 697, 00 грн;

2. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в частині порушення КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» граничних термінів реєстрації податкових накладних (січень - грудень 2017 року, січень - березень 2018 року).

Підставою для таких висновків стало недекларування позивачем в податкових деклараціях з ПДВ суми нарахованих Комунальним підприємством податкових зобов`язань.

19 грудня 2018 року, на підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 00015701402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 26 657 895, 00 , у тому числі 21 131 719, 00 грн основного платежу та 5 526 176, 00 грн штрафних санкцій.

№ 00015711402 про сплату штрафу у розмірі 7 292 661, 00 грн у зв`язку з відсутністю реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абз. 2 п. 120-1.2 ст.120-1 ПК України, податкових накладних на суму 14 585 322, 00 грн.

Позивач, користуючись своїм правом, оскаржив спірні податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак, за результатами розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 19.02.2019 № 8101/6/99-99-11-04-01-25, яким спірні повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пп. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Так, відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.07.2008 № 1029 «Про удосконалення і впорядкування системи розрахунків за житлово-комунальні та інші послуги», яким створено Єдиний інформаційно-розрахунковий центр на базі комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (КП «ГІОЦ» КМДА) для впровадження у м. Києві загальноміської системи нарахування і обліку сплати за житлово-комунальні та інші послуги та рішення Київської міської ради від 14.05.2015 № 467/1331 «Про створення комунального концерну «Центр комунального сервісу» і розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.12.2016 № 1244 «Про єдину міську службу для комплексного обслуговування споживачів житлово-комунальних послуг за принципом «єдиного вікна» на базі комунального концерну «Центр комунального сервісу», з метою координації діяльності та удосконалення роботи комунальних підприємств, що здійснюють свою діяльність у сфері утримання та обслуговування житлового фонду, для вирішення спільних економічних та соціальних завдань, врегулювання майнових питань, створення оптимальних умов для контролю за вжиттям заходів, спрямованих на зменшення розмірів дебіторської та кредиторської заборгованості, створено Комунальний концерн «Центр комунального сервісу».

Дані організації на договірній основі надають позивачеві послуги, зокрема з: обробки та розподілу платежів від споживачів, які надійшли на розподільчий рахунок; інформаційно-технологічне супроводження розрахунків за спожиті послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; проведення звіряння взаєморозрахунків; проведення перерахунків за послуги; формування інформації щодо проведеного розрахунку плати за фактично спожиті житлово-комунальні послуги, з врахуванням заборгованості, пільг, субсидій та компенсації для формування рахунків.

Проведеною перевіркою контролюючим органом встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 21131719, 00 грн, яке відбулось внаслідок недекларування в податкових деклараціях з ПДВ суми нарахованих Комунальним підприємством податкових зобов`язань.

Так, в акті перевірки зазначено, що в бухгалтерському обліку Комунального підприємства по кредиту субрахунку 643 відображаються суми нарахованих податкових зобов`язань з ПДВ в частині наданих послуг, строк сплати яких ще не настав (або які не оплачені в строк).

З пояснень позивача вбачається, що ним щомісяця здійснюється нарахування та відображення податкового зобов`язання у фінансовій звітності підприємства.

Так, станом на 31.03.2018 кредитове сальдо по рахунку 643 «Податкові зобов`язання» становить 25910 931, 24 грн, яке сформувалося частково із заборгованості населення за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території (квартирна плата) та несвоєчасно отриманих коштів з наданих населенню субсидій та пільг.

Відповідач стверджує, що наявність кредитового сальдо по рахунку 643 може пояснюватися виключно наявністю дебетового сальдо по рахунку 361.1, тобто на суму неоплачених грошових коштів від споживачів за отримані послуги.

Проте колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186, на субрахунку 643 «Податкові зобов`язання» ведеться облік суми податку на додану вартість, визначену, виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню).

Згідно пп. «б» п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Чинне законодавство не передбачає обов`язку з оформлення документів (актів виконаних робіт), що засвідчують надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території.

У відповідності до п. 187.10 ст. 187 ПК України платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, інші житлово-комунальні послуги, перелік яких визначений законом, послуги (роботи), вартість яких включається до складу плати за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, фізичним особам, бюджетним установам, незареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, управителям багатоквартирних будинків, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов`язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для житлово-експлуатаційних контор, управителів багатоквартирних будинків та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.

Для цілей цього пункту послугами (роботами), вартість яких включається до складу плати за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, вважаються послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, систем протипожежної автоматики та димовидалення, обслуговування димових та вентиляційних каналів, внутрішньобудинкових систем, прибирання будинкової та прибудинкової території, купівлі електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку, а також інші послуги, які надаються житлово-експлуатаційними конторами чи управителями багатоквартирних будинків зазначеним у цьому пункті покупцям за їхній рахунок.

До складу квартирної плати, яку отримує позивач включається: вартість послуг, які передбачені п. 187.10 ст. 187 ПК України, та вартість послуг, що раніше надавались житлово-експлуатаційними конторами зазначеним у п. 187.10 ст. 187 Кодексу покупцям за їх рахунок.

Відповідно до листа ДФС України від 27.08.2013 № 9618/6/99-99-19-04-02-15 «Про особливості застосування касового методу при постачанні житлово-комунальних послуг» згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 7 та пунктом 3 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (далі - Закон № 1875-IV) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Оплата житлово-комунальних послуг населенням здійснюється як у повному розмірі затвердженого тарифу з урахуванням податку на додану вартість, так і в зменшеному на розмір субсидії (надається малозабезпеченим верствам населення) та/або дотації (надається окремим пільговим категоріям населення, наприклад ветеранам війни, військовослужбовцям та ін.). Такі субсидії та дотації оплачуються не безпосередньо населенням, а відшкодовуються виробникам (виконавцям) житлово-комунальних послуг з відповідних місцевих бюджетів (постанова Кабінету Міністрів України від 21.10.95 № 848).

У разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво виробник (виконавець) житлово-комунальних послуг має право на відшкодування втрат (підпункт 7 пункту 1 статті 21 та підпункт 8 пункту 1 статті 22 Закону № 1875-IV). Таке відшкодування надається з відповідного місцевого бюджету (пункти 4 та 5 статті 31 Закону № 1875-IV).

Таким чином, виробник (виконавець) житлово-комунальних послуг отримує в якості компенсації наданих ним послуг: тариф, який сплачується населенням у повному обсязі; частину тарифу, яка сплачується пільговими категоріями населення; частину тарифу, яка оплачується з відповідних місцевих бюджетів в розмірі субсидій та дотацій, наданих пільговим категоріям населення; різницю між затвердженими цінами/тарифами та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (виробнича дотація на покриття збитків від постачання послуг за тарифом); тариф, який сплачується іншими категоріями покупців (бюджетні організації, комерційні структури та ін.).

Виходячи з вимог пункту 188.1 статті 188 розділу ПК Кодексу база оподаткування житлово-комунальних послуг формується виходячи з тарифу та незалежно від джерела оплати: чи оплачується виробнику (виконавцю) житлово-комунальних послуг безпосередньо споживачами (населенням або будь-якою іншою категорією споживачів), чи перераховується замість споживачів повністю або частково відповідним місцевим бюджетом.

За визначенням, наведеним в пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 ПК України, касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку, відкритих в установах банків, та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг);

При цьому податкові зобов`язання за касовим методом, згідно приписів п. 187.10 ст. 187 ПК України визначаються тільки для тієї частини товарів (послуг), які перераховані в цьому пункті, при їх постачанні перерахованим у цьому ж пункті категоріям покупців (фізичним особам, бюджетним установам, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості). Для частини послуг, які надаються іншим категоріям покупців, податкові зобов`язання визначаються у загальновстановленому порядку (за правилом першої події).

Суд першої інстанції слушно зауважив, що в акті перевірки не відокремлені (окремо не визначені) суми нарахованих податкових зобов`язань, стосовно яких відсутні підстави для відображення в податковій звітності з ПДВ, оскільки строк сплати їх не настав (відсутнє погашення заборгованості з квартирної плати).

Відтак, обліковуючи на рахунку 643 «Податкові зобов`язання» кредитове сальдо у розмірі 25 910 931, 24 грн, у позивача не виникало обов`язку вказувати ці суми в деклараціях з ПДВ, оскільки, ці податкові зобов`язання сформовані із заборгованості населення та несвоєчасно отриманих коштів з надання населенню субсидій, тобто строк сплати яких не настав.

Таким чином, висновки контролюючого органу є безпідставними та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права, а відтак податкове повідомлення-рішення від 19.12.2018 № 00015701402 підлягає скасуванню.

Разом з цим, суд помилково вказав на непідтвердження висновків акту перевірки з огляду на наявність ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 31.10.2018 в справі 752/22600/18 про тимчасовий доступ до речей і документів Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва».

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 06.11.2018 вилучені лише завірені належним чином копії документів. Також, документальна позапланова перевірка позивача була проведена в період з 08.10.2018 по 29.10.2018, тобто до постановлення ухвали слідчого судді та надання доступу до речей та документів позивача.

В результаті порушень, описаних вище, контролюючим органом також встановлено порушення позивачем вимог п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України щодо нездійснення реєстрації податкових накладних.

Так, відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Враховуючи, що застосування до позивача штрафу згідно п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України відбулось внаслідок виявленого податкового правопорушення щодо заниження податку на додану вартість, неправомірність якого вже була встановлена вище, то податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2018 року № 00015711402 також підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

А.Г. Степанюк