ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

м. Київ

справа № 826/8310/18

адміністративне провадження № К/9901/25982/19

Верховний Суд у складі колегії суддів третьої палати Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 826/8310/18

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити дії, -

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року, ухвалене у складі судді Каракашьяна С.К.,

постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2019 року, ухвалене колегією у складі головуючого судді Безименної Н.В., суддів Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У травні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач, ГУ НП у м. Києві) в якому просив:

1.1. визнати протиправним наказ ГУ НП у м. Києві від 01 грудня 2016 року № 948 о/с в частині присвоєння йому спеціального звання рядового поліції та зобов`язати відповідача внести до нього зміни про присвоєння йому спеціального звання лейтенанта поліції з 01 грудня 2016 року;

1.2. зобов`язати ГУ НП у м. Києві нарахувати і виплатити позивачу та стягнути з відповідача на його користь оклад за спеціальним званням лейтенанта поліції з 01 грудня 2016 року по 27 квітня 2017 року включно в сумі 4900,00 гривень;

1.3. зобов`язати ГУ НП у м. Києві нарахувати і виплатити позивачу та стягнути з ГУ НП у м. Києві на його користь нараховану надбавку за стаж служби з 01 грудня 2016 року по 27 квітня 2017 року включно в сумі 3210,00 гривень;

1.4. зобов`язати ГУ НП у м. Києві встановити, нарахувати і виплатити йому надбавку за специфічні умови проходження служби з 01 грудня 2016 року по 26 січня 2018 року включно в розмірі 100% від грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу за спеціальним званням, нарахованої надбавки за стаж служби, а також стягнути з ГУ НП у м. Києві на його користь нараховану надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції з 01 грудня 2016 року по 26 січня 2018 року включно в сумі 77134,45 грн;

1.5. зобов`язати ГУ НП у м. Києві встановити, нарахувати і виплатити позивачу премію з 01 січня 2017 року по 31 березня 2017 року включно в розмірі, рівнозначному розміру, встановленому в грудні 2016 року, а саме в розмірі 250 % від грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, нарахованого окладу за спеціальним званням, нарахованої надбавки за стаж служби, нарахованої надбавки за специфічні умови проходження служби, а також стягнути з ГУ НП у м.Києві на користь позивача нараховану премію з 01 січня 2017 року по 31 березня 2017 року в сумі 76050,00 грн;

1.6. визнати протиправним рішення (накази) в частині позбавлення і зменшення позивачу премій з 01 травня 2018 року по 26 січня 2018 року включно в сумі 18405,05 грн, а також стягнути з ГУ НП у м. Києві на користь позивача премію з 01 травня 2018 року по 26 січня 2018 року включно в сумі 18405,05 грн;

1.7. зобов`язати ГУ НП у м. Києві нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за незабезпечення одностроєм, а саме: Шапка-вушанка типу А - 1 шт.; Шапка зимова трикотажна - 1 шт.; Плащ - 1 шт.; Кепі типу А - 1 шт.; Куртка зимова типу А - 1 шт.; Куртка зимова типу В з плащової тканини темно-синього кольору - 1 шт.; Плащ-накидка типу А чорного кольору - 1 шт.; Брюки літні типу Б - 1 шт.; Костюм (сорочка, брюки) типу А - 1 шт.; Костюм (куртка, брюки) - 1 шт.; Сорочка типу А сірого кольору - 1 шт.; Сорочка типу А білого кольору - 1 шт.; Сорочка типу Б - 1 шт.; Джемпер типу А - 1 шт.; Сорочка трикотажна з короткими рукавами типу А - 1 шт.; Фуфайка з короткими рукавами - 1 шт.; Кашне чорного кольору - 1 шт.; Кашне білого кольору - 1 шт.; Рукавички типу А - 1 шт.; Рукавички типу Б білого кольору - 1 шт.; Ремінь для брюк - 1 шт.; Затискач до галстука типу А - 1 шт.;

1.8. зобов`язати ГУ НП у м. Києві нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за незабезпечення одностроєм з 01 грудня 2016 року по 01 грудня 2017 року, а саме: Кашкет типу А - 1 шт.; Костюм (кітель, брюки) - 1 шт.; Сорочка типу А сірого кольору - 1 шт.; Галстук типу А - 1 шт.

1.9. зобов`язати ГУ НП у м. Києві нарахувати і виплатити позивачу компенсацією за незабезпечення одностроєм з 01 грудня 2016 року по 31 березня 2017 року, а саме: Черевики типу А - 1 шт.

1.10. здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням сум нарахованих окладів за спеціальне звання, надбавки за стаж служби і за специфічні умови проходження поліції в сумі 14642,55 гривень;

1.11. зобов`язати ГУ НП у м. Києві нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток (грошове забезпечення) за весь час затримки розрахунку та стягнути його з ГУ НП у м. Києві на його користь, а саме стягнути середній заробіток (грошове забезпечення) з 26 січня по 23 травня 2018 року у сумі 92829,86 грн., а також зобов`язати нарахувати і виплатити середній заробіток (грошове забезпечення), що становить 24807,98 грн., з 24 травня 2018 року по день фактичного розрахунку.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем порушено його право на належний рівень грошового забезпечення.

2.1. Позивач зазначає, що у грудні 2016 року він прийнятий на службу до Національної поліції на посаду слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Деснянського управління поліції з посадовим окладом 2500 грн, про що відповідачем видано наказ від 01 грудня 2016 року № 948 о/с. Цим же наказом йому присвоєно спеціальне звання "рядовий поліції".

2.2. Надалі наказом ГУ НП у м. Києві від 24 січня 2017 року № 47 о/с до зазначеного наказу внесено зміни та доповнено його словами "з тимчасовим вибуттям на курси первинної професійної підготовки до Державної установи "Вишгородський навчальний центр підготовки поліцейських" Національної поліції України з 05 рудня 2016 року". Після закінчення позивачем цих курсів наказом Національної поліції України від 28 квітня 2017 року № 324 о/с у порядку переатестації позивачу присвоєно спеціальне звання майор поліції. Наказом ГУ НП у м. Києві від 22 січня 2018 року № 49 о/с позивач був звільнений зі служби в поліції та відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).

2.3. На думку позивача відповідач протиправно, з порушенням вимог статті 81 Закону України "Про Національну поліцію" присвоїв звання "рядовий поліції", оскільки на момент прийняття до поліції у грудні 2016 року він мав вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст. З огляду на зазначену норму під час прийняття позивача на службу йому мало бути присвоєно спеціальне звання не нижче "лейтенант поліції". Наявність у особи вищої освіти є єдиною умовою для призначення їй такого звання. Ні Законом України "Про Національну поліцію" ні Порядком присвоєння спеціальних звань поліції та позбавлення спеціальних звань чи будь-яких інших умов для присвоєння особі спеціального звання не встановлено.

2.4. Також позивач зауважив, що про проведення атестації, за результатами якої йому присвоєно спеціальне звання майора поліції, він не був повідомлений, не проходив її та не був ознайомлений з її висновками. З огляду на зазначене позивач вказує на те, що відповідач протиправно зволікав із присвоєнням йому спеціального звання лейтенанта поліції під час прийняття його на службу. Внаслідок таких протиправних дій відповідача позивачу не було нараховано та виплачено оклад за звання "лейтенант поліції" за період з 01 грудня 2016 року по 27 квітня 2017 року в сумі 4900 грн.

2.5. Також позивач звернув увагу на те, що відповідачем в порушення вимог пункту 3 частини другої статті 79 Закону України "Про Національну поліцію" не нараховано та не виплачено позивачу надбавку за стаж служби у період з 01 грудня 2016 року по 24 квітня 2017 року. Відповідачем не взято до уваги що на момент прийняття на службу до поліції позивач мав вислугу років в органах внутрішніх справ 14 років 2 місяці та 5 днів, яка відповідно до вказаної норми, зараховується до стажу служби в поліції. Така надбавка на думку позивача повинна бути нарахована йому виходячи з окладу за спеціальне звання лейтенанта поліції в розмірі 30%. Сума, яка на думку позивача, не була йому виплачена як надбавка за стаж служби становить 3210 грн.

2.6. Позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем протиправно не встановлено та не виплачено йому надбавку за специфічні умови проходження служби. Обов`язок встановити поліцейським таку надбавку у розмірі 100 % були публічно взяті на себе Міністром внутрішніх справ України у публікації в мережі Інтернет 14 грудня 2015 року. На думку позивача не встановлення не нарахування та не виплата йому такої надбавки є порушення його права на своєчасне та повне грошове забезпечення. Таким чином сума надбавки за специфічні умови проходження служби за період з 01 грудня 2016 року по 27 квітня 2017 року становить 77134,45 грн.

2.7. Позивач вказує на те, що під час прийняття на службу йому відразу була встановлена премія в розмірі 250 %. Однак відповідач протиправно позбавив позивача премії у періоди з 01 грудня 2016 року до 31 березня 2017 року під час проходження позивачем навчання в Державній установі "Вишгородський навчальний центр підготовки поліцейських" Національної поліції України та у період роботи з 01 травня 2017 року по 22 січня 2018 року, суми якої становлять 76050 грн та 18405 грн відповідно. При цьому відповідач протиправно вказує на не направлення позивачем до суду кримінальних проваджень у вказані періоди, як на підставу відсутності преміювання позивача.

2.8. Також позивача вказує на те, що його не було письмово повідомлено про причини позбавлення премії та протиправно позбавлено премії за останній місяць роботи. Підставою для невиплати премії за останній місяць служби є лише порушення поліцейським дисципліни. Доповідні записки та рапорти про зменшення чи позбавлення премії не містять дати, яка є обов`язковим реквізитом цих документів. Рапорти за червень та травень 2017 року містять однаковий підпис. А рапорт за травень 2017 року підписаний з використанням правобіжної похилої риски перед особою, прізвище якої надруковано поряд з посадою, що є порушенням вимог до оформлення таких документів.

2.9. Відповідачем протиправно, в порушення вимог Порядку забезпечення поліцейських одностроєм, не забезпечив позивача одностроєм з огляду на що позивач під час проходження служи використовував власний одяг.

2.10. Також позивач вказує на те, що відповідач протиправно в порушення вимог розділу І пункту 23 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським не в повному обсязі виплатив допомогу під час звільнення. Сума, яка підлягає стягненню з відповідача на його користь становить 14642,55 грн.

2.11. Враховуючи вищевикладене, та зважаючи на положення статті 117 КЗпП України на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 26 січня 2018 року по 23 травня 2018 року в розмірі 24807,98 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, вказав на те, що відповідно до приписів Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку присвоєння спеціальних звань поліції та позбавлення спеціальних звань, процедура присвоєння первинного спеціального звання середнього складу поліції, одразу після закінчення особою курсів первинної професійної підготовки за наявності у неї вищої освіти не нижче бакалавра. Отже, момент призначення особи на відповідної посади є лише початком процедури присвоєння такій особі первинного звання лейтенант поліції. При цьому питання присвоєння спеціальних звань поліції особам, звільнених з органів внутрішніх справ (міліції) які мали там відповідні спеціальні звання, Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано.

4.1. Судом апеляційної інстанції вказано на те, що присвоєння первинних спеціальних звань середнього складу поліції, до яких належить спеціальне звання "лейтенант поліції" належить до виключних повноважень керівника поліції, натомість, до повноважень керівників територіальних органів поліції, до яких належить відповідач, ГУ НП у м. Києві, входить присвоєння первинних спеціальних звань молодшого складу, зокрема "рядовий поліції".

4.2. З арматурної картки позивача вбачається, що його було забезпечено одностроєм, а саме:у квітні 2017 року - кепі типу А, костюм типу А, черевики типу А; у грудні 2017 року - кашкет типу А, кітель, брюки, сорочка сірого кольору, галстук типу А. позивач, будучі поліцейським, мав право на безоплатне отримання однострою відповідно до статті 20 Закону України "Про Національну поліцію" та наказів МВС України від 22 червня 2016 року № 530 і від 12 вересня 2017 року №772, натомість він не звертався до відповідача або до суду стосовно неналежного забезпечення його одностроєм під час проходження служби в поліції. В той же час, нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, не містять положень, які передбачають право позивача на грошову компенсацію за незабезпечення його одностроєм під час його служби в поліції, з урахуванням того, що позивач наказом ГУ НП у м. Києві від 22 січня 2018 року № 49 о/с був звільнений зі служби в поліції за власним бажанням.

4.3. З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій дійшли висновків про правомірність наказу відповідача від 01 грудня 2016 року № 948 о/с щодо присвоєння йому первинного звання рядовий поліції. Також суди звернули увагу на те, що спеціальні звання присвоюються виключно наказом про особовому складу. Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про присвоєння йому спеціального звання "лейтенант поліції" вже після його звільнення зі служби, задоволення таких позовних вимог є неможливим. З огляду на те, що позовні вимоги про стягнення окладу за спеціальним звання лейтенант поліції та надбавки за стаж служби є похідними від позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 01 грудня 2016 року № 948 о/с, в їх задоволенні слід відмовити.

4.4. Щодо позовних вимог про не встановленню та невиплати позивачу надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції суди попередніх інстанцій зазначили таке.

4.5. За приписами Закону України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерством внутрішніх справ від 06 квітня 2016 року № 260 слідує, що така надбавка встановлюється кожному поліцейському індивідуально на підставі вмотивованого подання керівника структурного підрозділу та оголошується наказом по особовому складу.

4.6. Оскільки така надбавка у встановленому законодавством порядку позивачу не встановлювалась, то і підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні. Під час розгляду справи позивачем жодним чином не необґрунтовано та не підтверджена будь-якими доказами наявність таких специфічних умов його роботи. Натомість, наведені позивачем в тексті позовної заяви посилання свідчать лише про виникнення у позивача сподівань та очікувань бажаного розміру грошового забезпечення. З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

4.7. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію суди вказали на те, що змінення таких виплат є правом керівника, а не його обов`язком. Реалізація такого права здійснюється керівником на власний розсуд та обумовлена особистим внеском поліцейського в загальний результат служби та наявністю асигнувань, затверджених на грошове забезпечення. Такі повноваження керівника є дискреційними, правомірність їх здійснення не можуть бути перевірені судом під час розгляду справи.

4.8. Також суди попередніх інстанцій вказали на те, що ані Законом України "Про Національну поліцію" ані Порядком забезпечення поліцейських одностроєм (у мирний час), затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 вересня 2017 року № 772 не передбачена можливість виплати компенсації за незабезпечення одностроєм. Тому в задоволенні таких позовних вимог слід відмовити.

4.9. Суди попередніх інстанцій також дійшли висновку про те, що решта позовних вимог не підлягає задоволення з огляд на їх похідний характер.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

5. У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

6. В обгрунтування касаційної скарги вказав на те, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що первинне спеціальне звання середнього складу поліції, до якого належить звання "лейтенант поліції", повинно було присвоюватися виключно керівником центрального органу поліції, яким є Національна поліція України, а не відповідач у даній справі. При цьому судами попередніх інстанцій в порушення вимог частини третьої статті 48 КАС України не було запропоновано позивачу замінити неналежного відповідача ГУ НП у м. Києві на Національну поліцію. Судом апеляційної інстанції не надано оцінку відсутності ініціативи суду першої інстанції щодо заміни неналежного відповідача у справі.

6.2. З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій дійшли невірних висновків про те, що через відсутність повноважень у неналежного відповідача у даній справі щодо присвоєння позивачу спеціального звання лейтенанта поліції відсутні підстави для задоволення інших позовних вимог щодо нарахування та виплати окладу за цим званням та відсоткової надбавки за стаж служби з урахуванням окладу за цим спеціальним званням. При цьому скаржник вказав на те, що можливість заміни неналежного відповідача у справі з ініціативи суду визначена Верховним Судом у постановах від 03 лютого 2018 року № 826/1460/16 та від 06 лютого 2019 року №814/1793/17.

6.3. Скаржник вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за незабезпечення його одностроєм. Дана вимога відповідно до пункту 6 частини першої статті 5 КАС України є вимогою про стягнення коштів на відшкодування шкоди, заподіяної йому внаслідок незабезпечення позивача одностроєм.

6.4. Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не були досліджені докази у справі, а саме доповідні записки та рапорти про зменшення його премії, що є порушенням вимог статей 74, 75, 90 КАС України.

6.5. Висновок судів попередніх інстанцій про те, що премія нібито не може бути перевірена і досліджена судом є помилковими. Такі висновки суперечать пункту 3 Положення про преміювання поліцейських, який затверджено показники за якими визначається наявність підстав для здійснення такої виплати. Таким чином показники для визначення премії чітко окреслені законодавством та можуть бути і повинні бути перевірені відповідно до статті 90 КАС України.

6.6. Судами першої та апеляційної інстанції не надано правової оцінки особистому внеску у загальні результати служби, яке знайшло своє вираження у подвійному навантаженні пов`язаному із одночасним навчанням без відриву від служби. З огляду на це скаржник повинен був одночасно перебувати на навчанні та виконувати свої осадові обов`язки. Доказом цього є встановлення під час прийняття його на службу премії у розмірі 250 %. Судами не була оцінена дана обставина.

6.7. На думку скаржника висновки судів попередніх інстанцій про те, що ним було оскаржено лише не встановлення премії є помилковими, адже він оскаржив до суду також і неправомірне зняття з нього премії. За твердженням позивача таке протиправне зняття премії відбувалося систематично, без наявності для того підстав. Судами взагалі не перевірялися дотримання відповідачем вимог щодо оформлення доповідних записок та рапортів щодо зменшення розміру його премії, які надавалися позивачем на обгрунтування таких позовних вимог. Внаслідок цього судом апеляційної інстанції зроблені неправомірні висновки про те, що зазначені докази не спростовують висновків суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог про не нарахування відповідачем йому премії.

6.8. В порушення вимог статті 90 КАС України позовна вимога щодо невиплати позивачу окладу за спеціальним званням лейтенант поліції, за стаж служби та середнього заробітку судами попередніх інстанцій не досліджена під час судового розгляду справи.

6.9. На думку скаржника судом апеляційної інстанції невірно застосовано до спірних правовідносин застарілу редакцію Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейських Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС від 06 квітня 2016 року № 216 та неправильно встановлено, що нібито премія не була передбачена у складі грошового забезпечення. Таким чином скаржнику з 01 лютого 2017 року повинно бути виплачено грошове забезпечення з урахуванням премії, яке було розраховане станом на день вибуття на навчання - 01 грудня 2016 року.

6.10. Скаржник вказує, що висновки судів попередніх інстанцій про правомірність наказу відповідача від 01 грудня 2016 року № 948 о/с щодо присвоєння йому спеціального звання рядовий поліції, є помилковими та такими, що суперечать статті 81 Закону України "Про Національну поліцію". Скаржник зазначає, що на момент прийняття на службу в поліцію він мав вищу освіту не нижче бакалавра та довічне спеціальне звання середнього складу "майор міліції", а тому йому мало бути присвоєно спеціальне звання лейтенанта.

6.11. За результатами судового розгляду даної справи судами зроблено безпідставний висновок про неможливість прийняття відповідачем наказу по особовому складу стосовно присвоєння скаржнику спеціального звання лейтенант поліції після його звільнення. Такий наказ за своїм змістом є наказом про уточнення, виправлення технічної помилки у попередньому наказі по особовому складі. Винесення такого наказу чинним законодавством не заборонено.

6.12. Також на думку скаржника судами попередніх інстанцій зроблені безпідставні висновки про відсутність обґрунтування специфіки умов його служби на посаді слідчого. Робота слідчого дуже різноманітна та складна має цілу низку рис, що відрізняє її від праці людей інших професій, характеризується високим рівнем напруженості та комунікативності. Такі ознаки цієї роботи вказують на специфіку цієї роботи, є загальновідомими та не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.

7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів Загороднюка А.Г., Соколова В.М. від 22 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 22 червня 2020 року дана касаційна скарга призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до 262, 340, 344 КАС України.

Позиція інших учасників справи

9. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що відповідно до статті 338 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) не є перешкодою для касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанції.

Установлені судами фактичні обставини справи

10. Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 06 листопада 2015 року №1009 о/с майора поліції Ткаченка С.О. старшого оперуповноваженого оперативно - пошукового сектору відділу карного розшуку Подільського районного управління, звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік).

11. Наказом ГУ НП у м. Києві від 01 грудня 2016 року № 948о/с ОСОБА_1 прийнято на службу в поліції за конкурсом та призначено з 01 грудня 2016 року у Деснянському управлінні поліції слідчим відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу без доступу до інформації з грифами секретності "цілком таємно" та "таємно", посадовим окладом 2500 гривень, присвоєно спеціальне звання "рядовий поліції".

12. Відповідно до наказу ГУ НП у м. Києві від 24 січня 2017 року № 47 о/с до наказу ГУ НП у м. Києві від 01 грудня 2016 року № 948о/с внесено зміни, перший абзац якого доповнено словами: "з тимчасовим вибуттям на курси первинної професійної підготовки до Державної установи "Вишгородський навчальний центр підготовки поліцейських" Національної поліції України з 05 грудня 2016 року".

13. Наказом Національної поліції України від 28 квітня 2017 року № 324 о/с присвоєно спеціальні звання поліції по ГУ НП у м. Києві майор поліції рядовому поліції Ткаченку С.О., слідчому відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Деснянського управління поліції, майорові міліції, у порядку переатестування.

14. Наказом ГУ НП у м. Києві від 22 січня 2018 року № 49 о/с, згідно з пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції майора поліції Ткаченка С.О. слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Деснянського управління поліції, 26 січня 2018 року, установивши щомісячну премію за січень 2018 року в розмірі 0 відсотків.

15. Позивач, вважаючи свої права на належний рівень грошового забезпечення з боку відповідача порушеними, звернувся з даним позовом до суду.

Джерела права й акти їх застосування

16. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (в редакції станом на 05 жовтня 2016 року, далі - Закон № 580-VIII).

17. Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку (частина перша статті 1 Закону № 580-VIII).

18. Систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції (частина перша статті 13 Закону № 580-VIII).

19. Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (частина перша статті 15 Закону № 580-VIII).

20. У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (стаття 3 Закону № 580-VIII).

21. За приписами частини першої статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

22. Повноваження про присвоює спеціальних звань поліції відповідно до цього Закону належать Керівнику поліції (пункт 18 частини 22 Закону № 580-VIII).

23. Відповідно до частини першої та другої статті 21 Закону № 580-VIII безпосереднє керівництво поліцією здійснює керівник поліції. Керівник поліції призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України відповідно до пропозицій Міністра внутрішніх справ України.

24. Пунктами 1 та 2 частини першої статті 80 Закону № 580-VIII установлено такі спеціальні звання поліцейських: 1) спеціальні звання молодшого складу: рядовий поліції; капрал поліції; сержант поліції; старший сержант поліції; 2) спеціальні звання середнього складу: молодший лейтенант поліції; лейтенант поліції; старший лейтенант поліції; капітан поліції; майор поліції; підполковник поліції; полковник поліції.

25. Відповідно до частини першої статті 81 Закону № 580-VIII первинні звання молодшого складу поліції присвоюються керівниками органів поліції, керівниками навчальних закладів, які здійснюють підготовку поліцейських, та науково-дослідних установ поліції, які приймають рішення про прийняття на службу в поліції, одночасно з рішенням про прийняття на службу та призначення на посаду.

26. Частинами другою,третьою та четвертою статті 81 Закону № 580-VIII визначено, що первинні спеціальні звання середнього складу поліції присвоює керівник поліції в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Первинні спеціальні звання вищого складу поліції присвоюються Президентом України. Громадянам, уперше прийнятим на службу в поліції, присвоюється звання рядового поліції, якщо відсутні визначені цим Законом підстави для присвоєння іншого спеціального звання.

27. Громадянам, які мають вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче бакалавра, після прийняття на службу в поліції та призначення на посади, які заміщуються особами середнього і вищого складу поліції, присвоюється первинне спеціальне звання лейтенанта поліції (частина шоста статті 81 Закону № 580-VIII).

28. Відповідно до пункту 2 Порядку присвоєння спеціальних звань поліції та позбавлення спеціальних звань, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2016 року № 177 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 квітня 2016 року за № 498/28628 (далі - Порядок № 177) визначено, що первинні спеціальні звання середнього складу поліції присвоюються особам, уперше прийнятим на службу в поліцію, які не мають військових звань офіцерського складу запасу або спеціальних звань середнього складу інших органів державної влади з призначенням на посаду, після закінчення курсів первинної професійної підготовки (спеціалізації) та оголошуються наказом по особовому складу.

29. Первинні спеціальні звання поліції присвоюються особам, уперше прийнятим або переведеним на службу в поліцію з інших органів державної влади, з наявним військовим або іншим спеціальним званням у порядку переатестування, після закінчення курсів первинної професійної підготовки (спеціалізації). Особи, які раніше проходили службу в системі органів внутрішніх справ України та поліції і були відряджені до інших органів державної влади для подальшого проходження служби, зараховуються в кадри поліції в наявному військовому чи спеціальному званні з подальшим переатестуванням (пункту 3 Порядку № 177).

30. Згідно з пунктом 5 Порядку № 177 первинні спеціальні звання особам, зазначеним у пунктах 2, 3 цього розділу, присвоює Голова Національної поліції України.

31. Первинні звання молодшого складу поліції присвоюються керівниками органів поліції, керівниками навчальних закладів, які здійснюють підготовку поліцейських, та установ поліції, які приймають рішення про прийняття на службу в поліцію (пункт 6 Порядку № 177).

32. Відповідно до пункту 7 Порядку № 177 первинні спеціальні звання поліції присвоюються особам наказом по особовому складу, яким вони прийняті на службу і призначені на відповідні посади.

33. Чергові спеціальні звання поліції присвоюються відповідно до статті 82 Закону України "Про Національну поліцію" (пункт 9 Порядку № 177).

34. Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 69/28799 (в редакції станом на 06 квітня 2016 року, далі - Порядок № 260).

35. Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

36. Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат (пункт 6 розділу І Порядку № 260).

37. За приписами пункту 7 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

38. Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку № 260 надбавка за стаж служби в поліції поліцейським виплачується у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням у розмірах згідно з додатком 11 до постанови № 988. Обчислення вислуги років для виплати надбавки за стаж служби поліцейським проводиться підрозділами кадрового забезпечення за матеріалами особової справи поліцейського та оголошується відповідним наказом керівника органу поліції в разі призначення на посаду. До вислуги років для виплати поліцейським надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені частиною другою статті 78 Закону України "Про Національну поліцію". Поліцейським, яким відповідно до цих Порядку та умов передбачено підвищення посадового окладу, надбавка за стаж служби нараховується з нового посадового окладу в підвищеному розмірі та окладу за спеціальним званням.

39. Пунктом 23 розділу І Порядку № 260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

40. Надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції поліцейським виплачується в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби. Розмір надбавки встановлюється кожному поліцейському індивідуально залежно від специфіки умов проходження служби (успішне виконання повноважень, якість, складність, обсяг та важливість виконуваних завдань, залучення до розробки проектів нормативно-правових актів тощо) на підставі мотивованого подання керівника структурного підрозділу відповідного органу поліції та оголошується наказом по особовому складу. Виплата надбавки проводиться на підставі наказу про її встановлення з дня, зазначеного в наказі, у разі відсутності дати - з дня підписання наказу. Поліцейським, які отримують підвищені посадові оклади, надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції виплачується з урахуванням підвищених посадових окладів. У разі несвоєчасного або неналежного виконання завдань, зниження результатів службової діяльності розмір установленої раніше надбавки за мотивованим поданням керівництва органу поліції може бути зменшено або надбавку взагалі скасовано, про що оголошується наказом (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 260).

41. За приписами пункту 12 розділу ІІ Порядку № 260 керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції. Розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення. Виплата премій поліцейським здійснюється за наказами керівників органів поліції. У випадку допущення поліцейськими проступків, які впливають на розмір премії, до наказу вносяться відповідні зміни та проводиться перерахунок премії в наступному місяці. Накази про преміювання поліцейських видаються до 25 числа кожного місяця на підставі списків начальників структурних підрозділів органу поліції, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання. Виплата премії проводиться щомісяця в останній день місяця за поточний місяць разом з виплатою грошового забезпечення. Поліцейським поліції охорони виплата премії здійснюється щомісяця до 07 числа за минулий місяць разом з виплатою грошового забезпечення.

42. Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 260 поліцейським, які тимчасово вибувають із збереженням штатної посади на курси післядипломної освіти та первинної професійної підготовки до навчальних закладів (установ), за час навчання, а також за час дороги до місця навчання і назад виплачується грошове забезпечення, яке вони отримували за основною штатною посадою, із розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби. Якщо в період навчання змінився посадовий оклад за тією посадою, що зберігається, виплата грошового забезпечення здійснюється з урахуванням нового окладу з дати його встановлення.

43. Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 580-VIII поліцейські мають єдиний однострій. Поліцейський отримує однострій безоплатно. Норми належності однострою поліцейських (у мирний час) визначено Порядком, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ від 22 червня 2016 року № 530, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 липня 2016 року за № 1004/29134 (далі - Наказ № 530).

44. Відповідно до пункту 2 Наказу № 530 забезпечення поліцейських одностроєм здійснювати за рахунок коштів Державного бюджету України (за винятком поліцейських поліції охорони, яка утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах), інших джерел, не заборонених законом, з урахуванням установлених нормами належності строків носіння (експлуатації) предметів однострою.

45. Відповідно до частини першої статті 78 Закону № 580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

46. До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР (частина друга статті 78 Закону № 580-VIII).

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

47. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).

48. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-ІХ, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

49. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із того, що з метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається.

50. Згідно з нормою частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

51. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 242 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року), відповідно до яких судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

52. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

53. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодися і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими.

54. Верховний Суд вважає такі висновки передчасними з огляду на таке.

55. З матеріалів справи слідує, що позивачем заявлені такі позовні вимоги щодо:

55.1. визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 01 грудня 2016 року №948 о/с в частині присвоєння йому звання "рядовий поліції" та зобов`язання відповідача присвоїти йому звання "лейтенант поліції";

55.2. зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу надбавку за стаж служби з 01 грудня 2016 року по 27 квітня 2017 року;

55.3. зобов`язання відповідача встановити, нарахувати та виплатити надбавку за специфічні умови проходження служби у період з 01 грудня 2016 року по 26 січня 2018 року;

55.4. зобов`язання відповідача встановити, нарахувати та виплатити позивачу премію з 01 січня 2017 року по 31 березня 2017 року;

55.5. визнання протиправними рішення (накази) в частині позбавлення і зменшення йому у період з 01 травня 2018 року по 26 січня 2018 року премії та стягнення на користь позивача премії за вказаний період;

55.6. зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за незабезпечення одностроєм його одностроєм у період проходження служби.

56. Також позивач просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням окладів за спеціальне звання, надбавки за стаж служби і за специфічні умови проходження служби в поліції та нарахувати та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку (за період з 26 січня 2018 року по 23 травня 2018 року та з 24 травня 2018 року по день фактичного розрахунку). Такі вимоги є похідними.

57. Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 01 грудня 2016 року № 948 о/с про прийняття позивача на службу в поліцію в частині присвоєння йому звання "рядовий поліції" та зобов`язання відповідача присвоїти йому звання "лейтенант поліції" Верховний Суд зазначає таке.

58. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог вказали на правомірність дій відповідача у справі ГУ НП у м. Києві щодо присвоєння позивачу спеціального звання "рядового поліції".

59. Такі висновки судів попередніх інстанцій на думку Верховного Суду є передчасними.

60. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 80 Закону № 580-VIII звання "лейтенант поліції" віднесено до спеціальних звань середнього складу. З огляду на приписи частини другої статті 81 Закону № 580-VIII присвоєння такого звання здійснюється керівником Національної поліції у встановлено Міністерством внутрішніх справ України порядку.

61. Отже, звертаючись до суду з позовом про зобов`язання відповідача присвоїти йому звання "лейтенант поліції" позивач фактично висловлює свою незгоду з бездіяльністю керівника Національної поліції щодо присвоєння йому такого звання. Натомість позивач визначив відповідачем у даній справі лише ГУ НП у м. Києві.

62. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

63. Приписами частини третьої статті 48 КАС України визначено, що у разі якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

64. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина четверта статті 48 КАС України).

65. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

66. З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

67. Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

68. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 826/1460/16 та від 26 грудня 2019 року № 724/716/16-а.

69. Проте суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримався, та, вирішуючи спір щодо не присвоєння позивачу спеціального звання "лейтенант поліції" під час прийняття на службу, не з`ясував хто є належним відповідачем у справі щодо зазначеної позовної вимоги та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.

70. Жодних доказів того, що суд першої інстанції запропонував позивачу залучити до участі у справі другого відповідача матеріали справи не містять.

71. Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що присвоєння спеціального звання "лейтенант поліції" належить до виключної компетенції керівника поліції. Однак питання про необхідність залучення відповідача під час розгляду справи відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України належить до повноважень суду першої інстанції.

72. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що за приписами частини першої статті 122 КАС України (чинній станом на час подання позову до суду) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

73. Однією з позовних вимог у даній справі є визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 01 грудня 2016 року № 948 о/с про прийняття позивача на службу в поліцію в частині присвоєння йому звання "рядовий поліції" та зобов`язання відповідача присвоїти йому звання "лейтенант поліції". Тобто, дана позовна вимога є позовною вимогою пов`язаною з проходженням публічної служби.

74. Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України (чинній станом на час подання позову до суду) для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

75. Судами першої та апеляційної інстанцій дана обставина залишена поза увагою, питання дотримання позивачем строків звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 01 грудня 2016 року №948 о/с судами не досліджувалась.

76. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу надбавку за стаж служби за період з 01 грудня 2016 року по 27 квітня 2017 року Верховний Суд зазначає таке.

77. Звертаючись до суду з даною позовною вимогою позивач вказує на те, що відповідач всупереч вимогам пункту 3 частини другої статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" протиправно не нарахував і не виплатив належну надбавку за стаж служби за вказаний період.

78. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні цієї позовної вимоги вказав на її похідний характер.

79. За приписами підпункту 3 пункту 3 розділу І Порядку № 260 до складу грошового забезпечення входять, зокрема, надбавки. При цьому підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції про призначення на посаду поліцейського (пункт 6 розділу І Порядку № 260).

80. Під час розгляду справи судом першої інстанції не було враховано зазначені приписи Порядку № 260 та не встановлено обставину щодо призначення чи не призначення позивачу надбавки за стаж служби, не досліджено матеріали справи та не встановлено, які саме докази наявні в матеріалах справи стосовно вказаної позовної вимоги.

81. За таких обставин Верховний Суд констатує, що судами першої та апеляційної інстанцій зроблені передчасні висновки про похідний характер цих позовних вимог та про необхідність відмовити у їх задоволенні.

82. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача встановити, нарахувати та виплатити позивачу премію з 01 січня 2017 року по 31 березня 2017 року та з 01 травня 2017 року до 22 січня 2018 року Верховний Суд зазначає таке.

83. Звертаючись до суду з такою позовною вимогою позивач вказує на те, що відповідач у період його навчання з (01 грудня 2016 року до 31 березня 2017 року) протиправно позбавив його премії, оскільки таке навчання проходило без відриву від здійснення своїх повноважень за посадою слідчого.

84. Також позивач вказує на протиправність рішень (наказів) в частині позбавлення і зменшення йому розміру премії за період з 01 травня 2017 року до 22 січня 2018 року.

85. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції вказав на те, що виплата премій поліцейським віднесена до дискреційних повноважень керівництва та залежить від наявності коштів для грошового забезпечення поліцейських.

86. При цьому судом першої інстанції не було встановлено обставини справи щодо невиплати позивачу премії за періоди з 01 січня 2017 року до 31 березня 2017 року та з 01 травня 2017 року до 22 січня 2018 року. Наявні у справі докази щодо вказаних позовних вимог, а саме: довідка про грошове забезпечення за період з грудня 2016 року по грудень 2017 року (а.с. 35), довідка про грошове забезпечення за період з січня 2018 року по лютий 2018 року (а.с. 36), довідка про премії позивача (а.с. 37), доповідні записки про грошове забезпечення окремих працівників Деснянського УП ГУНП у м. Києві ( а.с. 46 - 68), рапорти (а.с. 69 - 71), накази про встановлення премії (а.с. 86 - 99, 149, 157, 165, 169, 173, 181, 189, 193, 201), списки особового складу Деснянського управління поліції ГУ НП у м. Києві (а.с. 150 - 155, 158 - 164, 166 - 168, 170 - 172, 172 - 180, 182 - 188, 190 - 192, 194 - 200, 202 - 204) в порядку визначеному статтею 90 КАС України судом першої інстанції оцінені не були.

87. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з висновками суду першої інстанції про те, виплата премії працівникам поліції є дискреційним повноваженням керівництва. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що копії доповідних записок про грошове забезпечення окремим працівникам Деснянського УП ГУНП у м. Києві за період червень 2017 року - січень 2018 року (а.с. 46 - 68), рапорти про зменшення премій через неналежне виконання службових обов`язків і низькі показники в роботі (а.с. 69- 71) не спростовують висновків суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити нарахування так виплату премії. Також суд апеляційної інстанції вказав на те, що встановлення премії працівникам підрозділів ГУ НП у м. Києві за період грудень 2016 року - січень 2018 року (а.с. 149 - 204) позивачем не оскаржувались.

88. За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (частини перша та друга вказаної статті).

89. Відповідно до частини третьої статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина четверта статті 90 КАС України).

90. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій не були встановлені обставини справи в частині позовних вимог щодо не нарахування та невиплату позивачу премії за періоди з 01 січня 2017 року до 31 березня 2017 року та з 01 травня 2017 року до 22 січня 2018 року, не досліджені наявні у справі докази щодо зазначених позовних вимог та не надана їм оцінка у порядку, визначеному статтею 90 КАС України.

91. Висновки суду апеляційної інстанції про те, що наявні у справі докази не спростовують висновків суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати та виплатити позивачу премії у зазначених ним періодах має узагальнюючий характер та не є оцінкою доказів у справі в цілому, так і кожного доказу окремо, як того вимагають приписи статті 90 КАС України.

92. Дані обставини є визначальними для розгляду даної справи.

93. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу не неповноту встановлених обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, судом першої інстанції та не усунув цього недоліку в ході апеляційного провадження, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року).

94. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

95. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

96. Підсумовуючи викладене Верховний Суд дійшов висновку про те, що зазначені порушення процесуального права призвели до передчасних висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності відмовити в задоволенні позовних вимог.

97. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 оскаржувані судові рішення слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

98. Також Верховний Суд звертає увагу на таке.

99. Зміст позовних вимог дозволяє зробити висновок, що спір у цій справі виник з приводу проходження публічної служби.

100. Положеннями статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

101. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

102. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

103. Для цілей цього Кодексу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

104. Отже, при вирішення питання за правилами якого позовного провадження судом розглядатиметься спір щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановлювати чи належить позивач до осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до Закону України "Про запобігання корупції". В іншому випадку такий спір може бути розглянуто судом в порядку спрощеного позовного провадження.

105. Відкриваючи провадження у справі № 826/8310/18 Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

106. Разом з тим, судом першої інстанції не враховано виключень, які містить пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, а саме щодо справ позивачів, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

107. Згідно з приміткою до статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище віднесено, зокрема, слідчих.

108. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 у період з 01 грудня 2016 року по 22 січня 2018 року працював на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Деснянського управління поліції.

109. Оскільки вказана посада, належить до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, то спір щодо прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби за його участі в якості позивача, не може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.

110. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження. У зв`язку з чим судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права та невірно визначено провадження, в якому слід розглядати дану справу.

111. Встановлені Верховним Судом порушення судами норм процесуального права, про які зазначено вище, могли бути усунуті у разі розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження на стадії підготовчого провадження відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

112. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

113. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

114. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

115. Згідно частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

116. З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судом першої інстанції не було встановлено обставини, що мають значення для вирішення справи, а судом апеляційної інстанції не усунуто дані порушення процесуального права, в той час як їх не встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

117. Крім того, судом першої інстанції не було залучено до участі у справі як другого відповідача Національну поліці.

118. Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

119. Суду першої інстанції під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права, а також прийняти рішення та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Висновки щодо розподілу судових витрат

120. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 262, 340, 341, 344, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов