-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/2246/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В.- головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 21.11.2019 у справі
за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області до: 1) Харківської міської ради, 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 3) Приватного підприємства "Учбово-виробничий центр", 4) Фізичної особи ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідачів, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство "Спецтехніка", про скасування рішення та витребування майна,
за участю представників:
позивача - Костюк О. В., прокурор;
відповідача-1 - не з`явилися;
відповідача-2 - не з`явилися;
відповідача-3 - не з`явилися;
відповідача-4 - не з`явилися;
третьої особи - не з`явилися,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У липні 2019 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (відповідач-1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідач-2), Приватного підприємства "Учбово-виробничий центр" (відповідач-3) та Фізичної особи ОСОБА_1 (відповідач-4), в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати пункт 24 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 24.09.2018 № 5637-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ПП "Учбово-виробничий центр", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Галіщевою О.А. і зареєстрований в реєстрі за № 692, скасувавши його державну реєстрацію;
- витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № II, III, IIIа, IIIб, IIIв, ІІІг, загальною площею 59,2 м2, розташовані в будинку літ. "А-Б" за адресою: м. Харків, вул. Римарська, 8.
1.2. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. У звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Прокурор вважає, що обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. 29.12.2016 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідач-2) та ПП "Учбово-виробничий центр" (відповідач-3) укладено договір оренди № 4168 (далі - договір № 4168) нежитлових приміщень підвалу №№ ІІ, III, ІІІа, ІІІб, ІІІв, ІІІг, загальною площею 59,2 м2, розташованих в будинку літ. A-Б за адресою: м. Харків, вул. Римарська, 8, які належать на праві комунальної власності територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради (відповідач-1).
2.2. Відповідно до пункту 5.6 договору № 4168 орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.
2.3. Рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17 вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).
2.4. Згідно з пунктом 24 додатку 1 до рішення нежитлові приміщення підвалу №№ ІІ, III, ІІІа, ІІІб, ІІІв, ІІІг, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Римарська, 8, літ. A-Б загальною площею 59,2 м2 підлягали приватизації шляхом викупу ПП "Учбово-виробничий центр".
2.5. Згідно висновку про вартість оціночного майна - нежитлових приміщень підвалу №№ ІІ, III, ІІІа, ІІІб, ІІІв, ІІІг, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Римарська, 8, літ. A-Б загальною площею 59,2 м2, проведеного 31.12.2017 Фізичною особою - підприємцем Суб`єктом оціночної діяльності Прокоп`євою Іриною Борисівною, вартість об`єкта оцінки становить 136 249,00 грн, без урахування ПДВ.
2.6. 24.09.2018 між відповідачем-2 (продавець) та відповідачем-3 (покупець) укладено договір № 5637-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих Приватним підприємством "Учбово-виробничий центр", за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець - прийняти нежитлові приміщення підвалу №№ ІІ, III, ІІІа, ІІІб, ІІІв, ІІІг, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Римарська, 8, літ. A-Б загальною площею 59,2 м2 та сплатити продавцю встановлену договором вартість придбаного нерухомого майна.
2.7. 25.09.2018 зазначене нерухоме майно передане відповідачем-2 відповідачу-3 по акту приймання-передачі № 5637-В-С.
2.8. В подальшому, право власності на нежитлові приміщення підвалу № ІІ, III, ІІІа, ІІІб, ІІІв, ІІІг, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Римарська, 8, літ. A-Б загальною площею 59,2 м2, на підставі договору купівлі-продажу № 29 перейшло до ПП "Спецтехніка" (третя особа).
2.9. 29.01.2019 на підставі договору купівлі-продажу № 32 право власності на вищевказані нежитлові приміщення перейшло до Фізичної особи ОСОБА_1 (відповідач-4).
3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.11.2019 (суддя Суслова В. В.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 (колегія суддів: Сіверін В. І., Терещенко О. І., Слободін М. М.), у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди зазначили, що прокурором жодними належними та допустимими доказами не доведено порушення спірними правочинами інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірні із наслідком таких порушень, який прокурор просить застосувати, у вигляді визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним, а відтак і вилучення придбаного нерухомого майна у власника.
Суди дійшли висновку про те, що оскаржуване рішення Харківської міської ради щодо проведення приватизації шляхом викупу є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює порядок здійснення приватизації, а саме статтям 1, 2, 4, 25, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" та статтям 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Однак, надаючи юридичну оцінку необхідності позбавлення права мирного володіння приватизованим майном, суди виходили з того, що у даному спорі підлягають застосуванню ряд рішень ЄСПЛ про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги
4.1. У касаційній скарзі Заступник прокурора Харківської області просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
При цьому скаржник наголошує на неврахуванні судами висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 20.02.2020 у справі № 297/616/17 та від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. У відзивах на касаційну скаргу Харківська міська рада та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, просять залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зазначені відзиви не враховуються судом під час касаційного перегляду справи, з огляду на наступне.
29.12.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18.12.2019 N390-IX.
Відповідно до даних змін, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу відповідача-1 та відповідача-2 на приписи частини 3 статті 56 ГПК України, відповідно до яких юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина 2 статті 16 ГПК України).
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи.
В порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.
Відзив на касаційну скаргу підписаний представником Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради -ОСОБА_2. на підставі довіреності від 24.12.2019 № 13451.
Поряд з цим, довіреність, яка міститься в матеріалах справи, на підтвердження наявності у ОСОБА_2 повноважень представляти інтереси Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, зокрема, у Верховному Суді, не містить інформації, що вказана особа має статус адвоката (відповідних доказів представляти скаржника у якості адвоката не додано і матеріали справи таких доказів не містять).
Разом з тим, положеннями частини 4 статті 56 ГПК України розмежовано такі юридичні категорії, як "самопредставництво" і "представництво".
За загальним правилом цивільного законодавства, самопредставництво - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Із наявних в матеріалах справи документів не вбачається надання заступнику начальника відділу - завідувача сектору судової роботи відділу з економічних, бюджетних та майнових питань Юридичного департаменту Харківської міської ради ОСОБА_2. повноважень діяти в порядку самопредставництва від імені Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Положення про Юридичний департамент Харківської міської ради в редакції рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 № 2006/20, не містить доказів самопредставництва.
Посадова інструкція заступника начальника відділу - завідувача сектору судової роботи відділу з економічних, бюджетних та майнових питань Юридичного департаменту Харківської міської ради, підписана начальником відділу з економічних, бюджетних та майнових питань Юридичного департаменту Харківської міської ради Василенко І. Ю. та затверджена директором Юридичного департаменту Харківської міської ради ОСОБА_3, щодо яких не вбачається повноважень визначати осіб, які мають право здійснювати самопредставництво органу місцевого самоврядування, тому вказана Посадова інструкція не може бути належним доказом підтвердження повноважень ОСОБА_2 . у судах у порядку самопредставництва з правом підпису процесуальних документів від імені Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Відзив на касаційну скаргу від імені Харківської міської ради підписав представник Цуварев Олексій Феліксович на підставі довіреності від 19.12.2019 № 08-21/4294/2-19. Доказів наявності у зазначеного представника статусу адвоката або права діяти в порядку самопредставництва відповідача-1, матеріали справи не містять.
5.2. 10.06.2020 від ОСОБА_1 (відповідач-4) до Верховного Суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на будь-яку іншу дату у зв`язку з не ознайомленням відповідача-3 та відповідача-4 зі змістом касаційної скарги позивача.
5.3. Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів вирішила відмовити у його задоволенні за необґрунтованістю, оскільки як вбачається з доданих позивачем до касаційної скарги описів вкладення до цінного листа, на яких міститься печатка Укрпошти, Приватному підприємству "Учбово-виробничий центр" і ОСОБА_1 було направлено касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення.
6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який з`явився у судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.
6.3. Відповідно до частин 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
6.4. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 статті 16 ЦК України).
6.5. Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.
6.6. При цьому, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.
6.7. У даному випадку поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося те, що прокурор просив витребувати нерухоме майно у фізичної особи ОСОБА_1 , яке як встановили суди, належить їй на праві приватної власності саме як фізичній особі.
6.8. Тобто результати вирішення даного спору впливають на права на та обов`язки фізичної особи, яка на час вирішення спору є власником спірного нерухомого майна.
6.9. Подібні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 911/4144/16.
6.10. Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими посилання скаржника на правові висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 297/616/17 та від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, де суд зазначив, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого Протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.
6.11. Разом з тим, суди попередніх інстанцій встановивши, що оскаржуване рішення Харківської міської ради щодо проведення приватизації шляхом викупу є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює порядок здійснення приватизації, а саме статтям 1, 2, 4, 25, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" та статтям 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не надали оцінки всім обставинам справи у їх сукупності, а помилково обмежилися лише посиланнями на рішення ЄСПЛ.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
7.1. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.
7.2. Згідно положень статей 308, 310 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
7.3. За таких обставин оскаржувані судові рішення є такими, що ухвалені із порушенням норм процесуального права, тому підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
7.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, вирішити питання підвідомчості даного спору, у повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази у їх сукупності, надати належну правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
8. Розподіл судових витрат
8.1. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 21.11.2019 у справі № 922/2246/19 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. Краснов
Суддя Г. Мачульський
Суддя І. Кушнір
скопійовано
-
скопійовано
-
