ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року

м. Київ

справа № 826/17866/18

адміністративне провадження № К/9901/34798/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Мельник -Томенко Ж.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Івченка М.В.

позивача ОСОБА_1

представник відповідача Бігдан А.В.

особи, яка приєдналась до касаційної скарги ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України та Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними та скасування постанови і розпорядження, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2018 року (прийняту у складі головуючого судді - Головань О.В., суддів Добрянської Я.І., Патратій О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Горяйнова А.М., суддів: Костюк Л.О., Чаку Є.В.),

у с т а н о в и в :

І. Суть спору:

1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовами до Кабінету Міністрів України та Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, які були об`єднані в одне провадження, у яких просив:

1.1. - визнати протиправною та скасувати з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2018 року № 784 в частині, що стосується Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим;

1.2. - визнати протиправним та скасувати з моменту прийняття розпорядження Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим від 04 жовтня 2018 року № 26 із здійсненням наступного перерахунку заробітної плати.

2. Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що він з 18.01.2018 р. працював на посаді головного консультанта служби правового аналізу Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, що відноситься до посад державної служби категорії "В". Згідно з довідкою від 25.10.2018 р. №2217/06-27-18 розмір його посадового окладу з моменту призначення на посаду та до 04.10.2018 р. становив 7 500 грн. згідно умов конкурсу на посаду. 04.10.2018 р. Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим повідомило позивача про зменшення розмірів посадових окладів державних службовців Представництва відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 р. №784. Згідно зі змістом постанови від 12.09.2018 р. №784 нею змінено юрисдикцію Представництва з загальнодержавної до такого, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, м.Києва або Севастополя, що, у свою чергу, призвело до зменшення посадових окладів посадових осіб і державних службовців Представництва.

2.1. Позивач посилається на статтю 139 Конституції України, Закон України "Про Представництво Президента України в АРК", якими визначено статус Представництва саме як загальнодержавного органу, тоді як Кабінет Міністрів України своєю постановою не мав повноважень цей статус змінювати.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

3.1. Визнано протиправними та такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, положення Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304, затверджені постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304" №784 від 12 вересня 2018 року в частині:

1) пункту 2 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304, а саме - положення стосовно доповнення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304 абзацом такого змісту:

"Постійному Представнику Президента України в Автономній Республіці Крим - приймається за погодженням з Главою Адміністрації Президента України";

2) пункту 3 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304 а саме - положення стосовно виключення з Додатку (Додатку 1 у новій редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304) такої позиції: "Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим 13100, Перший заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим 12900, Заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим 12500";

3) наявності у назві Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304, запровадженого пунктом 4 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304 слів "Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим";

4) наявності у тексті Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304, запровадженого пунктом 4 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304 слів "Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим 1,6, Перший заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим 1,4, Заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим 1,25".

3.2. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим від 04.10.2018 р. №26 "Про введення в дію штатного Розпису Представника Президента України в Автономній Республіці Крим" в частині, що стосується виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. №304" № 784 від 12 вересня 2018 року.

3.3. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що ОСОБА_1 є належним позивачем за вимогою про визнання протиправною і скасування постанови Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2018 року № 784 у частині, а передбачені нею змін в питаннях оплатим праці посадових осіб Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим є незаконними.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2018 року в частині часткового задоволення позовних вимог.

6. Відмовляючи у частковому задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 не є особою, щодо якої застосовано постанову від 12 вересня 2018 року № 784, він не є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, а, отже, не має право оскаржувати її відповідно до частини другої статті 264 КАС України, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову у відповідній частині.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на те, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Винести окрему ухвалу щодо грубих порушень законодавства України, зокрема Регламенту Кабінету Міністрів України, які були вчинені Кабінетом Міністрів України, його Секретаріатом та підпорядкованими Кабінету Міністрів України органами влади, їх уповноваженими службовими особами під час розробки та опрацювання в цілому проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304» № 784 від 12 вересня 2018 року та під час схвалення цієї постанови Кабінетом Міністрів України.

7.1. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач зазначає, що Постанова № 784 була розроблена, погоджена, опрацьована та схвалена із грубими, масовими та послідовними порушеннями законодавства України, що відповідні порушення істотно обмежили можливість об`єктивної оцінки норм Постанови № 784 щодо їх правомірності та законності зокрема відносно прав Позивача до та під час схвалення цього акту.

7.2. Також, позивач указує, що через невірне тлумачення статті 264 КАСУ, положень Закону № 1524-ІІІ, Закону № 889-VIII, Постанови № 304, Постанови № 784, у Постанові ШААС була винесена хибна теза, збудована на потрійному хибному припущенні Відповідача: про те, що, по-перше, він як позивач нібито не має права оскаржувати Постанову № 784 як нормативно-правовий акт, по-друге нібито Постанова № 784 не застосована до нього, по-третє Постанова 784 нібито не змінила юрисдикцію Представництва, зокрема у частині встановлення розмірів оплати праці.

7.3. Позивач уважає, що Постанова № 784 неправомірно змінила юрисдикцію Представництва, зокрема у частині встановлення розмірів оплати праці державним службовцям Представництва, що навіть незалежно від факту такої зміни Постанова № 784 була застосована до нього Представництвом та що він має право оскаржувати Постанову № 784 як нормативно-правовий акт.

7.4. Також у Постанові ШААС було здійснено застосування закону, що не підлягає застосуванню, а саме редакції статті 51 Закону № 889-VIII яка набуде чинності лише 1 січня 2020 р. та за будь-яких обставин не підлягає застосуванню під час розгляду позовної заяви. У Постанові ШААС було здійснено незастосування закону, який підлягав застосуванню, а саме при визначенні юрисдикції Представництва не було застосоване положення статей 2, 4, 6, 7, 10 та 15 Закону України "Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим" від 02.03.2000 р. №1524-III, пункту 1 частини першої 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 15, частини другої статті 51, частини першої та другої статті 91 Закону № 889- VIII, норм Указу Президента України № 16 2016 р., які визначають юрисдикцію Представництва, що поширюється на всю територію України.

7.5. Позивач також, зазначає, що після відкриття провадження у справі 25 березня 2019 р. було звільнено з посади головного консультанта служби правового аналізу Представництва згідно з пунктом 2 статті 86 Закону України «Про державну службу», не є підставою для висновку про відсутність порушеного права прийняттям оскаржуваної постанови, оскільки її прийняття призвело до істотної зміни умов праці мене як позивача і цілком могло бути підставою для прийняття мною рішення про звільнення з посади, і тому я є належним позивачем в розумінні частини 2 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ), і справа підлягає розгляду по суті.

7.6. Крім того, згідно з Постановою № 784 первісний єдиний перелік посад, затверджений у Постанові № 304, було фактично розбито на три категорії саме залежно від юрисдикції органу, в якому працює державний службовець - загальнодержавна, а також юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, мм. Києва або Севастополя, а також юрисдикція якого поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, що було прямо зазначене в назвах відповідних додатків до оскаржуваної Постанови № 784, та що в свою чергу, Постановою № 784 залежно від юрисдикції органу було визначено коефіцієнти співвідношень посадових окладів працівників.

7.7. Окрім цього, згідно з оскаржуваним додатком 2 до Постанови № 784 Відповідач визначив юрисдикцію вказаного органу як таку, що поширюється на територію однієї або кількох областей, мм. Києва або Севастополя, та що за таких обставин твердження відповідача про те, що оскаржуваною постановою не вирішувалося питання юрисдикції Представництва, не відповідає дійсності, оскільки це питання вирішене, щонайменше, з метою визначення розміру оплати праці.

7.8. Отже, позивач вважає, оскільки з метою визначення розміру оплати праці відповідачем віднесено Представництво до органів, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, містах Києва або Севастополя, а не на територію держави в цілому, цей висновок має бути належним чином обґрунтований, та що щодо посадових осіб обласних державних адміністрацій та районних державних адміністрацій, зазначених у додатках 2 та З, питання щодо поширення юрисдикції відповідних адміністрацій, не є спірним питанням, тоді як щодо Представництва вирішення цього питання не є очевидним і потребує належного обґрунтування.

7.9. Згідно зі змістом пояснювальної записки до проекту оскаржуваної постанови в ній відсутнє обґрунтування визначення юрисдикції Представництва, тоді як прирівняння його статусу до статусу обласних державних адміністрацій визначається як нібито належне. ОАСК у Рішенні вірно констатував, що підстави для внесення посадових осіб Представництва до додатку 2 Постанови № 784 не є зрозумілими, при цьому, ні в пояснювальній записці до проекту постанови, ні в відзиві на позов ці підстави не було наведено.

7.10. Крім того, оскільки у схваленні Постанови ШААС брав участь суддя, що не мав брати участь у винесенні рішення в цій справі, а саме суддя Чаку Є.В., що не взяв самовідвід, хоча він був особою, заінтересованою в результаті розгляду зазанченої справи, і при цьому складися обставини, які викликали сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, справу було розглянуто ШААС і вирішено шляхом винесення Постанови ШААС неповноважним складом суду. Таким чином за будь-яких обставин наявні передбачені статті 353 КАСУ підстави для обов`язкового скасування судом касаційної інстанції Постанови ШААС повністю та спрямування справи на новий розгляд.

8. На адресу Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_2 про приєднання до касаційної скарги, в якій заявник повністю підтримує вимоги касаційної скарги у повному обсязі.

9. Ухвалою Верховного Суду прийнято заяву ОСОБА_2 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 .

10. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

11. У судовому засіданні позивач та особа, яка приєдналась до касаційної скарги підтримали доводи і вимоги касаційної скарги, представник відповідача просив відмовити в її задоволенні.

12. Вислухавши пояснення сторін, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

13. Позивач з 18 січня 2018 р. працював на посаді головного консультанта служби правового аналізу Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, що відноситься до посад державної служби категорії "В".

14. Згідно з довідкою від 25.10.2018 р. №2217/06-27-18 розмір його посадового окладу з моменту призначення на посаду та до 04.10.2018 р. становив 7 500 грн. згідно умов конкурсу на посаду.

15. 04.10.2018 р. Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим повідомило позивача про зменшення розмірів посадових окладів державних службовців Представництва відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 р. №784.

16. Згідно зі змістом постанови від 12.09.2018 р. №784 нею змінено юрисдикцію Представництва з загальнодержавної до такого, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, мм. Києва або Севастополя, що, в свою чергу, призвело до зменшення посадових окладів посадових осіб і державних службовців Представництва.

17. Позивач вважає постанову Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 р. №784 та розпорядження Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим від 04.10.2018 р. №26 протиправними та просить їх скасувати.

V. Оцінка Верховного Суду

18. Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

19. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Відповідно до статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

21. Статтею 117 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем`єр-міністр України.

22. Відповідно до статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року №794-VІІ (далі - «Закон № 794-VІІ»), Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

23. Згідно частини 2 статті 3 Закону №794-VІІ, Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Частиною 1 статті 4 Закону № 794-VІІ визначено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

25. Згідно частини 3 статті 4 Закону № 794-VІІ, Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.

26. Частинами 1 та 2 статті 49 Закону № 794-VІІ установлено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

27. Відповідно до частин 2, 3 статті 50 Закону № 794-VІІ, проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями.

28. За приписами частини 1 статті 51 Закону № 794-VІІ, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем`єр-міністр України, рішення вважається прийнятим.

29. За змістом пункту 1 параграфу 32 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 18 липня 2007 р. (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1156 від 9 листопада 2011 р.) (далі - «Регламент»), проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем`єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту. Розроблення проекту акта починається невідкладно після отримання відповідного завдання та триває виходячи з необхідності врахування у загальному часі підготовки проекту акта вимог, встановлених цим Регламентом щодо часу, достатнього для погодження проекту акта заінтересованими органами, та часу, достатнього для проведення Мін`юстом правової експертизи.

30. Пунктами 1, 2, 4, 5 § 33 глави 2 розділу 4 Регламенту зазначено, що головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, який вносить проект акта до Кабінету Міністрів України.

31. Розробниками проектів актів Кабінету Міністрів України є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції.

32. Якщо питання, що потребує: врегулювання, належить до компетенції кількох органів виконавчої влади, розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, компетенція якого у відповідній сфері правового регулювання є домінуючою. Інші органи виконавчої влади, що відповідно до компетенції беруть участь у розробленні проекту акта або його погодженні, є: заінтересованими органами.

33. Проект акта Кабінету Міністрів України підлягає погодженню усіма заінтересованими органами, зокрема, Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Національним агентством України з питань державної служби, Міністерством юстиції України. Крім того, проект акта опрацьовано Адміністрацією Президента України та Національним агентством з питань запобігання корупції.

34. Відповідно до п. 7 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, умови оплати праці працівників органів державної влади, інших державних органів, їх апаратів (секретаріатів), державних підприємств, установ та організацій, органів влади Автономної Республіки Крим, які на день набрання чинності цим Законом є державними службовцями і посади яких відповідно до цього Закону не є посадами державної служби, визначаються Кабінетом Міністрів України і не можуть передбачати зменшення розміру їх заробітної плати.

35. На виконання вказаних законодавчих положень, Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №304 «Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу» (у редакції до 04.10.2018 р.) затверджено розміри посадових окладів посадових осіб, керівників, керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу» (далі - керівні працівники), згідно з додатком.

36. Згідно з Додатком в первісній редакції посада Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим передбачала місячний посадовий оклад в розмірі 13 100 грн., Першого заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим - 12 900 грн., Заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим - 12 500 грн.

37. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2016 р. №411 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304" назву постанови викладено в такій редакції: "Про умови оплати праці керівників, керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу".

38. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.2016 р. №493 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 р. №518" назву постанови викладено в такій редакції: "Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу", додаток до постанови викладено у новій редакції (розміри посадових окладів вказаних вище посадових осіб Постійного Представництва Президента України в АРК не змінилися).

39. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 р. №784 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304" пункт 1 викладено в такій редакції:

1. Затвердити такі, що додаються:

розміри посадових окладів посадових осіб, керівників, керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу" (далі - керівні працівники) згідно з додатком 1;

коефіцієнти співвідношень посадових окладів керівних працівників, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу" (далі - керівні працівники), до посадового окладу керівника державної служби в державному органі з урахуванням його юрисдикції згідно з додатками 2 і 3.".

2. Пункт 4 доповнено абзацами такого змісту: "Постійному Представнику Президента України в Автономній Республіці Крим - приймається за погодженням з Главою Адміністрації Президента України; першому заступнику та заступнику Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим - приймається Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим;

3. У додатку до постанови: 1) слово "Додаток" замінено словом і цифрою "Додаток 1"; 2) виключено такі позиції: Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим 13 100 грн., Заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим 12 900 грн., Заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим 12 500 грн.

4. Доповнено постанову додатками 2 і 3 такого змісту: "Додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304 "КОЕФІЦІЄНТИ СПІВВІДНОШЕНЬ посадових окладів керівних працівників обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу", до посадового окладу керівника державної служби в державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, мм. Києва або Севастополя", до якого включено посади голів обласної державної адміністрації, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх перших заступників, заступників, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, Першого заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, Заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим з коефіцієнтами 1,6; 1, 4; 1, 25.

40. Розпорядженням Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим від 04.10.2018 р. №26 "Про введення в дію штатного Розпису Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим" на виконання, в тому числі, постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 р. №784 з 04.10.2018 р. введено в дію новий штатний розпис, згідно з яким затверджено нові посадові оклади працівників Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим".

41. ОСОБА_1 з 18.01.2018 р. працював на посаді головного консультанта служби правового аналізу Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, що відноситься до посад державної служби категорії "В".

42. Згідно з довідкою від 25.10.2018 р. №2217/06-27-18 розмір його посадового окладу з моменту призначення на посаду та до 04.10.2018 р. становив 7 500 грн. згідно умов конкурсу на посаду.

43. 04.10.2018 р. Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим повідомило позивача про зменшення розмірів посадових окладів державних службовців Представництва відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 р. №784.

44. Отже, з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2018 року № 784 було визначено юрисдикцію Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим як таку, що поширюється на територію однієї або кількох областей, міст Києва або Севастополя, що впливає на посадовий оклад працівників цього органу.

45. Указані обставини судом апеляційної інстанції не були досліджені (перевірені ) під час апеляційного розгляду.

46. Крім того, частино другою статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

47. Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про оскарження постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 №784 в частині, що стосується Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, оскільки її прийняття призвело до зниження його заробітної плати як державного службовця, який станом на час її прийняття обіймав посаду головного консультанта служби правового аналізу Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, що відноситься до посад державної служби категорії "В".

48. Указана обставина підтверджується матеріалами справи, зокрема, змістом розпорядження Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим від 04.10.2018 р. №26 "Про введення в дію штатного Розпису Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим", яким на виконання, в тому числі, постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 р. №784 з 04.10.2018 р. введено в дію новий штатний розпис, згідно з яким затверджено нові, зменшені посадові оклади працівників Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим", про що повідомлено позивача письмово.

49. Відсутність посилання у Постанові 784 посади позивача не є підставою для висновку про відсутність його порушеного права прийняттям оскаржуваної постанови, оскільки її прийняття, як зазначає позивач, призвело до зміни розміру заробітної плати, що у розумінні Європейського суду з прав людини може бути втручанням у право власності та порушенням статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

50. Згідно з оскаржуваним додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 р. №784 відповідач визначив юрисдикцію вказаного органу як таку, що поширюється на територію однієї або кількох областей, мм. Києва або Севастополя.

51. Оскільки з метою визначення розміру оплати праці відповідачем віднесено Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим до органів, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, мм. Києва або Севастополя, а не на територію держави в цілому, цей висновок має бути належним чином обґрунтований.

52. Проте суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність такого факту та відсутність порушеного права позивача без перевірки фактичних обставин справи, оскільки не був наданий аналіз розміру фактичної заробітної плати після прийняття Постанови № 784.

53. До такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з урахуванням положень статті 52 Закону № 889, які встановлюють, що крім посадового окладу державний службовець отримує ще набавки, доплати та премії. Тому без урахування фактичного розміру заробітної плати після змін у законодавство неможливо констатувати відсутність втручання у право власності.

54. На підставі викладеного, рішення суду апеляційної інстанцій не містять вмотивованого аналізу зазначених обставин, що на переконання колегії суддів унеможливлює об`єктивне прийняття рішення за результатами розгляду справи

55. Щодо посилань позивача на те, що при схваленні Постанови ШААС брав участь суддя, що не мав брати участь у винесенні рішення в цій справі, а саме суддя Чаку Є.В., що не взяв самовідвід, хоча він був особою, заінтересованою в результаті розгляду зазначеної справи, і при цьому складися обставини, які викликали сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, справу було розглянуто ШААС і вирішено шляхом винесення Постанови ШААС неповноважним складом суду, саме суддя Чаку Є.В. брав разом із суддями Мєзєнцевим Є.І. та Файдюком В.В. участь у схваленні постанови ШААС від 21 жовтня 2019 р., якою в адміністративній справі № 640/22415/18, колегія судді не приймає до уваги виходячи з наступного.

56. Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

57. Отже, не може бути підставою для відводу (самовідводу) судді рішення або окрема думка судді в інших справах, крім того позивач необгрунтовує у чому саме полягає неупередженість судді.

58. Крім того, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення Європейського Суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі "Мироненко і Мартенко проти України", заява № 4785/02 та рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява № 21722/11).

59. Тобто, не може бути підставою для відводу (самовідводу) судді заява, яка містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Тобто, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

60. Стосовно вимоги касаційної скарги щодо винесення окремої ухвали щодо грубих порушень законодавства України, зокрема Регламенту Кабінету Міністрів України, які були вчинені Кабінетом Міністрів України, колегія суддів критично відноситься до вказаного.

61. Так, частиною першою статті 249 КАС України зазначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

62. Колегія суддів звертає увагу позивача на те, вказані обставини можуть бути встановлені під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

63. За приписами пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року).

64. Ураховуючи, що суд касаційної інстанції відповідно до частини 2 статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно положень частин другої-четвертої статті 353 КАС рішення суду апеляційної інстанції в цій справі необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

VI. Судові витрати

65. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

66. Повний текст постанови складено 22 червня 2020 року.

67. Керуючись статтями 341, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у справі №826/17866/18 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

3. На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

Ж.М. Мельник-Томенко