Постанова

Іменем України

16 червня 2020 року

м. Київ

справа № 302/1231/18-ц

провадження № 61-8964св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - відділ освіти Міжгірської районної державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області

від 23 листопада 2018 року у складі судді Цімбота В. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю.,

Джуги С. Д., Куштана Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації про скасування наказу про звільнення, поновлення на попередній роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що наказом відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації від 28 серпня 2018 року № 328-к її звільнено з посади директора Тюшківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Міжгірської районної ради Закарпатської області (далі - Тюшківська ЗОШ) у зв`язку з реорганізацією цієї установи (згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України).

Підставою звільнення у наказі зазначено: рішення Міжгірської районної ради

від 21 грудня 2017 року № 234 «Про реорганізацію Тюшківської ЗОШ І-ІІ ступенів», наказ начальника відділу освіти від 30 січня 2018 року № 18 «Про заходи щодо реорганізації Тюшківської ЗОШ І-ІІ ступенів», повідомлення від 31 січня 2018 року

№ 01-15/107.

Проте звільнення з роботи вважає незаконним, так як у відповідача були відсутні зміни в організації виробництва і праці, оскільки реорганізація Тюшківської ЗОШ розпочалася на підставі рішення Міжгірської районної ради від 21 грудня 2017 року

№ 234 в якому зазначено: «Реорганізувати Тюшківську ЗОШ І-ІІ ступенів Міжгірської районної ради Закарпатської області шляхом перетворення у Тюшківський навчально-виховний комплекс «загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Міжгірської районної ради Закарпатської області». Проте у вказаному рішенні не зазначено з якої на яку змінюється організаційно-правова форма юридичної особи Тюшківської ЗОШ. Також у преамбулі цього рішення міститься посилання на частину шосту статті 11 Закону України «Про загальну середню освіту», яка не була передбачена у редакції цього Закону на момент прийняття рішення, і посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року № 228 «Про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів», яка втратила чинність із 10 березня 2016 року.

Крім цього, вказувала на те, що під виглядом реорганізації відбулося лише перейменування Тюшківської ЗОШ у Тюшківський навчально-виховний комплекс «загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Міжгірської районної ради Закарпатської області (далі - Тюшківський НВК), який не передбачає скорочення штату або чисельності працівників.

До того ж відповідачем порушено вимоги статті 49-2 КЗпП України, оскільки про наступне вивільнення її персонально не пізніше ніж за два місяці попереджено не було. Також не враховано її переважне право на залишення на роботі і їй не пропонувалася інша робота, тобто усі наявні за відповідною кваліфікацією вакантні посади, що вказує на її звільнення з роботи з порушенням вимог трудового законодавства.

Посилаючись на те, що у випадку реорганізації підприємства можливість поновлення працівника на посаді продовжує існувати, і у такому випадку працівник має бути поновлений у підприємстві правонаступнику, яким є Тюшківський НВК, який є правонаступником всього майна, прав та обов`язків (у тому числі й трудових обов`язків) Тюшківської ЗОШ, у якому наявна посада директора цього закладу освіти, яка за своїм рівнем відповідальності та функціональними повноваженнями повною мірою відповідає посаді директора Тюшківської ЗОШ, тобто ці посади є рівнозначними, просила суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації «Про звільнення ОСОБА_1 » від 28 серпня 2018 року

№ 328-к;

- зобов`язати відділ освіти Міжгірської районної державної адміністрації поновити ОСОБА_1 на посаді директора Тюшківського навчально-виховного комплексу «загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Міжгірської районної ради Закарпатської області;

- допустити негайне виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Тюшківського навчально-виховного комплексу «загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Міжгірської районної ради Закарпатської області;

- стягнути з відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 серпня 2018 року до дня поновлення на роботі.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 листопада

2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ від 28 серпня 2018 року № 328-к про звільнення ОСОБА_1 із посади директора Тюшківської ЗОШ І-ІІ ступенів та поновлено ОСОБА_1 на посаді директора реорганізованої Тюшківської ЗОШ І-ІІ ступенів - Тюшківський НВК. Стягнуто з відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 32 892,24 грн без врахування загальнообов`язкових платежів; витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку допущено до негайного виконання за 1 місяць у сумі 10 640,40 грн (без урахування загальнообов`язкових платежів). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що звільнення позивача з роботи проведено відповідачем із порушенням вимог трудового законодавства, а тому позивача необхідно поновити на роботі та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року апеляційну скаргу відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації задоволено.

У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено. Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 листопада 2018 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача з роботи відповідачем проведено відповідно до вимог трудового законодавства. Проходити конкурсний відбір на посаду директора ОСОБА_1 відмовилася, тому на посаду директора призначено ОСОБА_3 , яка оголошена переможцем цього конкурсу, а отже, посада директора не є вільною.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У травні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області

від 23 листопада 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 01 квітня 2019 року, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та змінити рішення суду першої інстанції в резолютивній частині, а саме вказати: «Скасувати наказ від 28 серпня 2018 року № 328-к про звільнення ОСОБА_1 із посади директора Тюшківської ЗОШ І-ІІ ступенів та поновити ОСОБА_1 на посаді директора реорганізованої Тюшківської ЗОШ І-ІІ ступенів з 28 серпня 2018 року», обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи рішення про реорганізацію Тюшківської ЗОШ Міжгірська районна рада, як підставу для його прийняття, вказано нормативно-правовий акт, який втратив чинність та положення Закону України «Про загальну середню освіту», які не передбачені у редакції цього Закону, чинної на момент прийняття вказаного рішення. Крім того, на підставі рішення Міжгірської районної ради від 21 грудня 2017 року № 234 Тюшківська ЗОШ мала бути реорганізована шляхом перетворення у Тюшківський навчально-виховний комплекс, а не ліквідована шляхом «об`єднання». До того ж, звільнення працівника на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією Тюшківської ЗОШ шляхом перетворення можливе лише у разі реального скорочення у цьому навчальному закладі чисельності або штату працівників, проте таке звільнення не відбулося, а навпаки збільшилося. Також відсутність у резолютивній частині рішення дати, з якої заявник повинна бути поновлена на роботі порушує права ОСОБА_1 на зарахування до її трудового стажу часу вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлені судами обставини

ОСОБА_1 працювала на посаді директора Тюшківської ЗОШ І-ІІ ступенів.

Наказом начальника відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації

від 28 серпня 2018 № 328-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора Тюшківської ЗОШ І-ІІ ступенів Міжгірської районної ради Закарпатської області у зв`язку з реорганізацією цієї установи (згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України) з 28 серпня 2018 року.

Підставою звільнення у наказі зазначено: рішення Міжгірської районної ради

від 21 грудня 2017 року № 234 «Про реорганізацію Тюшківської ЗОШ І-ІІ ступенів», наказ начальника відділу освіти від 30 січня 2018 року № 18 «Про заходи щодо реорганізації Тюшківської ЗОШ І-ІІ ступенів», повідомлення від 31 січня 2018 року

№ 01-15/107.

У пункті 1.1 статуту Тюшківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Міжгірської районної ради Закарпатської області, затвердженого рішенням Міжгірської районної ради Закарпатської області від 21 грудня 2017 року № 234, зазначено, що Тюшківський НВК заснований на базі Тюшківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Міжгірської районної ради Закарпатської області.

Згідно з указаним статутом Тюшківський НВК утворений у результаті реорганізації шляхом перетворення Тюшківської ЗОШ І-ІІ ступенів Міжгірської районної ради Закарпатської області. Цей навчальний заклад належить до комунальної форми власності. Засновником навчально-виховного комплексу є Міжгірська районна рада, а підпорядкований цей комплекс відділу освіти Міжгірської РДА. Тюшківський НВК є юридичною особою.

Відповідно до пункту 1.9 статуту навчально-виховний заклад складається з двох підрозділів - дошкільного та загальноосвітнього закладу І-ІІ ступенів. І ступінь - початкова школа (1-4 класи - термін навчання 4 роки). ІІ ступінь - основна школа (5-9 класи - термін навчання 5 років).

Безпосередньо керівництво навчально-виховним комплексом здійснюється його директором. Директор НВК призначається на посаду начальником відділу освіти Міжгірської РДА за результатами конкурсного відбору строком на шість років на підставі рішення конкурсної комісії (пункти 4.1, 4.2 статуту).

Рішенням Міжгірської районної ради від 19 червня 2018 року № 274 затверджено Положення про конкурс на посаду керівника комунального закладу загальної середньої освіти Міжгірського району.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з статтею 11 Закону України «Про загальну середню освіту» рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності приймає його засновник (засновники).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» засновник закладу освіти є орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника.

У статті 25 Закону України «Про освіту» зазначено, що права і обов`язки засновника щодо управління закладом освіти визначаються цим Законом та іншими законами України, установчими документами закладу освіти. Засновник закладу освіти або уповноважена ним особа: затверджує установчі документи закладу освіти, їх нову редакцію та зміни до них; укладає строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти, обраним (призначеним) у порядку, встановленому законодавством та установчими документами закладу освіти; розриває строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти з підстав та у порядку, визначених законодавством та установчими документами закладу освіти. Засновник або уповноважена ним особа може делегувати окремі свої повноваження органу управління закладу освіти та/або наглядовій (піклувальній) раді закладу освіти. Засновник має право створювати заклад освіти, що здійснює освітню діяльність на кількох рівнях освіти.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про освіту» керівник закладу освіти призначається засновником у порядку, визначеному законами та установчими документами, з числа претендентів, які вільно володіють державною мовою і мають вищу освіту. Додаткові кваліфікаційні вимоги до керівника та порядок його обрання (призначення) визначаються спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» трудові відносини в системі загальної середньої освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Керівник закладу загальної середньої освіти призначається на посаду та звільняється з посади рішенням засновника (засновників) закладу або уповноваженого ним (ними) органу. Керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти призначається на посаду за результатами конкурсного відбору строком на шість років (строком на два роки - для особи, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше) на підставі рішення конкурсної комісії, до складу якої входять представники засновника (засновників), трудового колективу, громадського об`єднання батьків учнів (вихованців) закладу загальної середньої освіти та громадського об`єднання керівників закладів загальної середньої освіти відповідної адміністративно-територіальної одиниці. До участі у роботі комісії з правом дорадчого голосу можуть залучатися представники громадських об`єднань та експерти у сфері загальної середньої освіти.

Положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти розробляє та затверджує засновник на підставі типового положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Відповідно до пункту 17 частини третьої Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про освіту» після набрання чинності цим Законом частина друга статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» застосовується до посад, що стали вакантними в установленому трудовим законодавством порядку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що звільнення ОСОБА_1 проведено відповідно до вимог трудового законодавства, оскільки позивач була завчасно попереджена про наступне вивільнення, при цьому їй було відомо про проведення конкурсного відбору на посаду директора новоствореного навчально-виховного комплексу, проте заяву для участі у конкурсі вона не подала, а нормами трудового законодавства та спеціальними нормами, що регулюють трудові відносини у системі загальної середньої освіти, передбачається, зокрема, обіймання (заміщення) посад керівників комунального закладу загальної середньої освіти виключно за результатами конкурсного відбору, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді директора створеного внаслідок реорганізації навчального закладу.

Доводи касаційної скарги про те, що ухвалюючи рішення про реорганізацію Тюшківської ЗОШ, як підставу для його прийняття, вказано нормативно-правовий акт, який втратив чинність та положення Закону України «Про загальну середню освіту», які не передбачені у редакції цього Закону, чинної на момент прийняття вказаного рішення, не заслуговують на увагу, оскільки указане рішення суб`єкта владних повноважень щодо проведення реорганізації навчальних закладів не є предметом спору у цій справі.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що на підставі рішення Міжгірської районної ради від 21 грудня 2017 року № 234 Тюшківська ЗОШ мала бути реорганізована шляхом перетворення у Тюшківський навчально-виховний комплекс, а не ліквідована шляхом «об`єднання», не заслуговують на увагу, оскільки по-перше, рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти приймає його засновник (стаття 11 Закону України «Про загальну середню освіту»), а по-друге, внаслідок реорганізації шляхом перетворення припиняється стара юридична особа, та створюється нова юридична особа із новою структурою. За встановленими у цій справі обставинами, з тим відбулася реорганізація Тюшківської ЗОШ шляхом перетворення у навчально-виховний комплекс.

Доводи касаційної скарги про те, що звільнення працівника на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією можливе лише у разі реального скорочення у цьому навчальному закладі чисельності або штату працівників, проте таке скорочення не відбулося, а навпаки збільшилась штатна чисельність працівників, є не обґрунтованими оскільки новостворений навчальний заклад із загальноосвітньої шкоди перетворено у навчально-виховний комплекс, у складі якого є два підрозділи: дошкільний та загальноосвітній заклад. Отже, загальна чисельність працівників могла збільшитись, проте посада директора школи фактично скорочувалась, оскільки у новоутвореному закладі директор очолює як шкільний підрозділ, так і дошкільний навчальний підрозділ. При цьому посаду новоутвореного навчально-виховного комплексу може обійняти особа, лише за результатами конкурсного відбору, а не шляхом переведення із реорганізованого навчального закладу.

Приймати участь у конкурсі на нову посаду директора навчально-виховного комплексу позивач відмовилась, у зв`язку з чим у відповідача не було підстав для переведення відповідача на посаду директора новоствореного комплексу, позивач підлягала переведенню лише на посаду вчителя.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що відсутність у резолютивній частині рішення суду першої інстанції дати, з якої заявник повинна бути поновлена на роботі порушує права ОСОБА_1 на зарахування до її трудового стажу часу вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, не заслуговує на увагу, оскільки рішенням апеляційного суду скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у поновленні ОСОБА_1 на роботі.

Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, тому суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судові рішення залишенню без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик