Постанова

Іменем України

15 червня 2020 року

місто Київ

справа № 638/8041/17

провадження № 61-14854св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ПогрібногоС.О. (суддя-доповідач), ОлійникА.С., ЯремкаВ.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський завод залізничної техніки»,

третя особа Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Харкова,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод залізничної техніки» на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від03листопада 2017року у складі судді ПодусГ.С. та постанову Апеляційного суду Харківської області від06лютого 2018року у складі колегії суддів: БровченкоІ.О., ХорошевськогоО.М., КружиліноїО.А.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У травні 2017року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод залізничної техніки» (далі ТОВ«ХЗЗТ») про зобов`язання вчинити певні дії.

Позов обґрунтовувався тим, що 22червня 2015року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському

(раніше Дзержинському) районі м.Харкова (далі УПФУ) з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах. Підставою для такого звернення було те, що станом на 22червня 2015року загальний стаж роботи ОСОБА_1 за списком №1 складав 37років 4місяці 5днів з урахуванням строкової служби в армії і навчання у технікумі, а пільговий стаж 8років 1місяць 19днів, що давало йому право на оформлення і отримання пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1. УПФУ відмовило йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, посилаючись на відсутність у нього необхідного пільгового стажу, а також на відсутність довідки про підтвердження особливого характеру пільгової роботи, якою фактично цей стаж мав бути підтвердженим. ОСОБА_1 звертався до ТОВ«ХЗЗТ» з вимогою про надання необхідних довідок, однак відповідач йому відмовив із посиланням на те, що ОСОБА_1 ніколи не знаходився у трудових відносинах з ТОВ«ХЗЗТ»; документів, які б підтверджували факт роботи ОСОБА_1 на 48Центральному заводі залізничної техніки у період з 19січня 2006року до 18квітня 2007року ТОВ«ХЗЗТ» від інших юридичних осіб не отримувало. Враховуючи відсутність у розпорядженні відповідача будь-яких документів щодо роботи ОСОБА_1 на 48Центральному заводі залізничної техніки у період з 19січня 2006року до 18квітня 2007року, ТОВ«ХЗЗТ» не має можливості надати довідку на підтвердження роботи ОСОБА_1 на 48 Центральному заводі залізничної техніки у період з 19січня 2006року до 18квітня 2007року.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позов не визнав, зазначив, що не перебував із позивачем у трудових відносинах.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від03листопада 2017року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від06лютого 2018року, позов задоволено. Зобов`язано відповідача надати ОСОБА_1 довідку на підтвердження його роботи: 1) у військовій частині НОМЕР_1 у період 02листопада 1985року до 21вересня 1992року «плавильщиком металла и сплавов» 3розряду з оплатою «сдельщика, занятого на вредных работах» (наказ про прийняття на роботу від12листопада 1985року №249, наказ про звільнення від21вересня 1992року №219); 2) у ДП48 завод залізничної техніки у період з 19січня2006року до 18квітня 2007року ковалем-штампувальником 2розряду цеху №1 (наказ про прийняття на роботу від16січня 2006року №5, наказ про звільнення від18квітня 2007року №58); у яких необхідно зазначити відомості: 1) про сферу діяльності підприємства (Військова частина НОМЕР_1 ), на якому ОСОБА_1 працював з 02листопада 1985року до 21вересня 1992року, про характер виконуваних ним робіт, тобто підтвердити особливий характер пільгової роботи, яку він виконував у цей період, та інформацію щодо його зайнятості повний робочий день з важкими умовами праці; 2) відомості про зайнятість ОСОБА_1 повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці під час роботи на ДП 48 завод залізничної техніки у період з 19січня 2006року до 18квітня 2007року ковалем штампувальником 2 розряду цеху №1.

Суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, керувався тим, що ТОВ«ХЗЗТ» є правонаступником

48 Центрального заводу залізничної техніки, відповідно, до нього перейшли права та обов`язки роботодавця. А отже, твердження відповідача, що ОСОБА_1 ніколи не перебував у трудових відносинах з ТОВ «ХЗЗТ», є необґрунтованими, оскільки судовим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від19липня 2016року (справа №820/1603/16) встановлені обставини перебування позивача у трудових відносинах з 48Центральним заводом залізничної техніки, правонаступником якого є ТОВ«ХЗЗТ».

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційних скарг

ТОВ«ХЗЗТ», не погодившись із судовими рішеннями, у березні 2018року подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга обґрунтовується доводами про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що ОСОБА_1 ніколи не перебував у трудових відносинах з ТОВ«ХЗЗТ», а тому у розпорядженні ТОВ«ХЗЗТ» відсутні документи, які позивач просить надати. Відсутність довідок у відповідача підтверджується довідками архівних установ, однак суди не надали належної оцінки зазначеним довідкам.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У наданому відзиві позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості та безпідставності.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від03квітня 2018року відкрито касаційне провадження.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX

(далі Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2018році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті213 ЦПК України (в редакції Закону України від18березня 2004року №1618-IV, далі ЦПК України 2004року), статті 263 ЦПКУкраїни, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22червня 2015року позивач звернувся до УПФУ із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.

УПФУ відмовило йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, посилаючись на відсутність у нього необхідного пільгового стажу, а також на відсутність довідки про підтвердження особливого характеру пільгової роботи, якою фактично цей стаж мав бути підтвердженим.

Постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від30вересня 2015року у справі №638/12996/15-а визнано нечинним рішення УПФУ про відмову ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії та зобов`язано відповідача зарахувати йому до пільгового стажу за списком №1 період роботи з 02листопада 1985року до 21серпня 1992року з 19січня 2006року до 09серпня 2006року, з 10серпня 2006року до 18квітня 2007року на посаді коваля-штампувальника у військовій частині НОМЕР_1 та у Державному підприємстві 48 завод залізничної техніки Держспецтрансслужби (військова частина НОМЕР_2 ).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від22грудня 2015року апеляційну скаргу УПФУ залишено без задоволення, постанову Дзержинського районного суду м.Харкова від30вересня 2015року без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від14липня 2016року зазначені рішення були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з посиланням на те, що УПФУ правомірно вимагало уточнюючу довідку щодо умов праці ОСОБА_1

ОСОБА_1 звертався до відповідача з вимогою про надання необхідних довідок, про що свідчить його звернення від08квітня 2015року, на яке отримано відповідь від05травня 2015року №05/05-1.

Листом від05травня 2015року №05/05-1 ТОВ«ХЗЗТ» повідомило ОСОБА_1 про те, що така особа, ОСОБА_1 , ніколи не перебувала у трудових відносинах з ТОВ«ХЗЗТ»; документів, які б підтверджували факт роботи ОСОБА_1 на 48 Центральному заводі залізничної техніки протягом періоду з 19січня 2006року до 18квітня 2007року, ТОВ«ХЗЗТ» від інших юридичних осіб не отримувало. Враховуючи відсутність у розпорядженні ТОВ«ХЗЗТ» будь-яких документів щодо роботи ОСОБА_1 на

48 Центральному заводі залізничної техніки у період з 19січня 2006року до 18квітня 2007року, відповідач не має можливості надати відповідну довідку на підтвердження роботи ОСОБА_1 .

Відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має такі записи: 1.12квітня 1984року прийнятий до військової частини № НОМЕР_1 за направленням вантажником з правом керування електротранспортом, наказ від09квітня 1984року №77; … 17. 19січня 2006року прийнятий в 48 Центральний завод залізничної техніки (в/ч Т 0800) ковалем штампувальником 2 розряду цеху №1 за строковим трудовим договором, з роботою в особливо шкідливих, особливо важких умовах праці, наказ від16січня 2006року №5.

В довідці Державного підприємства Міністерства оборони України 48центральний завод залізничної техніки (військова частина НОМЕР_4 ) від14травня 2003року №30/386 зазначається, що ОСОБА_1 дійсно працював на 48 Центральному заводі залізничної техніки

(військова частина НОМЕР_4 ) плавильником металу та сплавів у шкідливих умовах з 02листопада, наказ від12листопада 1985року №249, до 21вересня, наказ від21вересня 1992року №219.

У довідці галузевого державного архіву Міністерства оборони України від26березня 2015року №179/1/3417 зазначається, що ОСОБА_1 працював у військовій частині НОМЕР_1 : прийнятий на посаду вантажника з 12квітня 1984року (наказ від09квітня 1984року №77); переведений на посаду «резчик металла» з 24грудня 1984року (наказ від21грудня 1984року №293), переведений на посаду «переквалификант плавильщика» з 02серпня 1985року (наказ від06серпня 1985року №168); присвоєний 3розряд «плавильщика металла и сплавов» з оплатою «сдельщика занятого на вредных работах» з 02листопада 1985року (наказ від12листопада 1985року №249), звільнений 21вересня 1992року (наказ від21вересня 1992року №219).

ОСОБА_1 до щорічних чергових відпусток додавались 12додаткових днів за роботу в шкідливих умовах (наказ від21вересня 1988року №216, наказ від26червня 1989року №126, наказ від26червня 1990року №157). Атестаційні матеріали в/ч НОМЕР_1 на зберігання до архіву не надходили.

Згідно з витягом з історичного формуляру військову частину НОМЕР_1 з 01січня 1996року перейменовано у військову частину НОМЕР_4

(директива ГШ від02березня 1994року №115/1/0120), з 01грудня 2004року військову частину НОМЕР_4 передано до Міністерства транспорту та зв`язку України і надано нове умовне найменування військова частина НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_4 від20березня 2003року №54 (по стройовій частині) Міністерства оборони України «Про затвердження переліку професій військової частини НОМЕР_4 , які мають право на пільгове пенсійне забезпечення за списками №1 і №2 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від16січня 2003року №36 та атестуванні робочих місць» затверджено з 19березня 2003року «Перелік професій військової частини зі шкідливими умовами праці, які надають право на пільгове пенсійне забезпечення по списку №1 і №2», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від16січня 2003року №36.

Атестовано 19березня 2003року робочі місця військової частини, які надають право на пільгове пенсійне забезпечення згідно зі списками №1 і №2, оформлені протоколи виміру метрологічних факторів, проведених з 17березня Центральною санітарно-гігієнічною лабораторією санепідемстанції Південної залізної дороги Міністерства охорони здоров`я України, Державного підприємства «Харківський науково-дослідний інститут гігієни праці і профзахворювань» та Протоколу комісії військової частини з атестування робочих місць від19березня 2003року наступні робочі місця: цех №1 по списку1: розділXI підрозділ2 позиція11.2а коваль штампувальник; розділXI підрозділ2 позиція11.2а нагрівальник металу.

Підставою атестації визначено протокол визначення важкості та навантаження праці, протокол виміру шуму та вібрації, протокол виміру метрологічних факторів, протокол дослідження повітря закритих приміщень. Протокол від19березня 2003року засідання комісії з атестування робочих місць зі шкідливими і важкими умовами праці.

Крім того, під час роботи позивача на посаді коваля-штампувальника з 19січня 2006року до 18квітня 2007року діяли списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від16січня 2003року №36, відповідно до яких ця професія віднесена до Списку №1 (підпункт11.2а, пункту2 «Ковальсько-пресове виробництво» розділХІ «Оброблення металу»).

У довідці Головного управління статистики у Харківській області від09квітня 2015року №06.3 11/1598 зазначено, що Державне підприємство 48 завод залізничної техніки Державної спеціалізованої служби транспорту (військова частина НОМЕР_2 ), ідентифікаційний код 08112520, змінено в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) на Державне підприємство «48 завод залізничної техніки», ідентифікаційний код 08112520, у серпні 2006року на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від09серпня 2006року №14801050004003650.

Державне підприємство «48 завод залізничної техніки», ідентифікаційний код08112520, видалено з ЄДРПОУ 30вересня 2013року на підставі відомостей реєстраційної картки про припинення державної реєстрації юридичної особи, номер запису №14801120023003650.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26лютого 2015року у Державного підприємства «48 Завод залізничної техніки» наявний запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи від27вересня 2013року, №14801120023003650, припинено за рішенням засновників.

Наявні дані про юридичних осіб правонаступників: ТОВ«ХЗЗТ», 61051, м.Харків, вул.Заводу Комсомолець, буд.36.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до статті49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Згідно зі статтею62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту3 постанови Кабінету Міністрів України від12серпня 1993року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвячення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом20 цієї ж постанови у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як встановлено судами, згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_4 від20березня 2003року №54, результатами атестації підтверджено право позивача на пільгове пенсійне забезпечення за професією «коваль-штампувальник» у період з 19січня 2006року до 18квітня 2007року.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Встановивши, що у трудовій книжці позивача відсутня інформація щодо сфери діяльності підприємства (військова частина НОМЕР_1 ), її правонаступників, суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про зобов`язання відповідача надати позивачу довідку згідно з додатком5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від12серпня 1993року № 637.

За правилом статті104 ЦКУкраїни юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Отже, відповідно до наведених норм права до правонаступників переходять не тільки права, а й обов`язки припиненої юридичної особи.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, до ТОВ «ХЗЗТ» як до правонаступника перейшли не лише права зазначеного 48Центрального заводу залізничної техніки, але і обов`язки, зокрема щодо виконання вимог, передбачених статтею49 КЗпПУкраїни, з врахуванням чого доводи касаційної скарги, що ОСОБА_1 ніколи не перебував у трудових відносинах з відповідачем, Верховний Суд визнає необґрунтованими, оскільки це спростовується встановленими судами обставинами.

Стосовно доводів про неможливість надати позивачу відповідні довідки Верховний Суд вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідно до частини четвертої статті31 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» у разі ліквідації або реорганізації державних органів, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ та організацій документи, що нагромадилися за час їх діяльності, передаються ліквідаційною комісією (ліквідатором) правонаступникам у порядку, встановленому Міністерством юстиції України, із збереженням відповідної форми власності на зазначені документи, а у випадках відсутності правонаступників відповідним державним архівним установам або іншим місцевим архівним установам.

Доводи касаційної скарги про те, що суди неналежним чином оцінили довідки архівних установ зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. Відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Верховний Суд, здійснивши перевірку оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, встановив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вирішення питання про поновлення виконання (дії) оскаржуваних судових рішень

За правилами статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2018 року зупинено виконання рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від03листопада 2017року та постанови Апеляційного суду Харківської області від06лютого 2018року до закінчення касаційного провадження.

Зробивши висновок про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін, Верховний Суд, керуючись частиною третьою статті 436 ЦПК України, поновлює їх виконання.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод залізничної техніки» залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від03листопада 2017року та постанову Апеляційного суду Харківської області від06лютого 2018року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від03листопада 2017року та постанови Апеляційного суду Харківської області від06лютого 2018року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С.О.Погрібний

А.С.Олійник

В.В.Яремко