open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Справа № 491/391/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року Ананьївський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого у справі судді Желяскова Олега Олександровича ,

за участю:

- секретаря судового засідання Гула О.Р.,

- захисника Пілюк Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Ананьїв Одеської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Точилове Ананьївського району Одеської області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РС ГУ ДМС України в Одеській області 5 січня 2015 року, відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків не надані, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення 6 травня 2020 року близько 3 години ОСОБА_1 , знаходився біля магазину «Ням-Ням», розташованого за адресою: Одеська обл., м.Ананьїв, вул.Єврейська, 43, без вдягнутих засобів індивідуального захисту, чим порушив вимоги підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211.

За вказаним фактом співробітниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення від 9 травня 2020 року серії АПР18 №755486 за статтею 44-3 КУпАП.

Громадянин ОСОБА_1 до суду не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив.

При цьому, 15 червня 2020 року до суду з`явився захисник ОСОБА_1 адвокат Пілюк Руслан Валерійович, повноваження якого підтверджені ордером серії ОД №410262 від 15 червня 2020 року (а.с.23) та доданим до нього договором про надання правової допомоги (а.с.25).

У судовому засіданні захисник повідомив, що, на його думку, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, оскільки місце, в якому ОСОБА_1 перебував 6 травня 2020 року близько 3 години 00 хвилин, не підпадає під визначення громадського, в розумінні законодавця. Крім того, в порушення вимог ч.2 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали складено пізніше ніж через 24 години після скоєння дій, які стали підставою для його скоєння.

У відповідності до положень статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного суд на стадії розгляду справи про адміністративне правопорушення по суті, не може надавати оцінку дотриманню співробітниками поліції вимог статті 254 КУпАП щодо своєчасності складення протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки це віднесено статтею 278 КУпАП до стадії підготовки справи до розгляду, та відповідно до положень ст.280 КУпАП суд на стадії розгляду справи по суті, вправі та зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

При цьому, суд, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку, що провадження у справі має бути закрите виходячи з наступного.

Як зазначалося, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, першочергово підлягає з`ясуванню питання «чи було вчинено адміністративне правопорушення», що передбачено статтею 280 КУпАП.

Ставлячи питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП суд виходить з того, що частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Зі змісту частини 1 статті 9 явно вбачається, що дії, які можуть стати підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності в будь-якому випадку мають бути протиправними.

Кодекс України про адміністративну відповідальність визначення поняття протиправності не має, проте за загальновідомим визначенням, та логічним тлумаченням, протиправною є така поведінка особи, яка порушує встановлені норми суспільної поведінки, що кореспондує іншому визначенню адміністративного правопорушення, а саме тому, що протиправна поведінка має посягати на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління.

Аналізуючи положення спеціальної частини Кодексу України про адміністративні правопорушення можливо дійти висновку, що законодавець, встановлюючи для особи відповідальність за протиправну відповідальність визначив, як прямо дії, які є протиправними так і опосередковано.

Так, КУпАП має також статті якими, передбачено відповідальність за діяння, карність яких прямо не вбачається, так звані банкетні норми, диспозиції яких не встановлюють певних правил поведінки, а передбачають існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки.

До переліку таких статей можливо віднести і статтю 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Будь-яких визначень конкретних діянь, за вчинення яких особу може бути притягнуто до відповідальності, стаття 44-3 КУпАП не міститься.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, зокрема, що Кабінет Міністрів України у сфері захисту населення від інфекційних хвороб: розробляє і здійснює відповідні державні цільові програми; координує та спрямовує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом.

Статтею 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов`язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров`я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 (в редакції станом на 9 травня 2020 року) «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, було запроваджено на території України ряд заходів, спрямованих протидії та подоланню ситуації, яка склалась на території України у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19.

З наведеного вбачається, що в даному випадку склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП кореспондує зі змістом Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та постановленої на його виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 (в редакції станом на 9 травня 2020 року) «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Тобто банкетна, за своєю суттю норма передбачала в даному випадку відповідальність за порушення карантинних умов, визначених на підставі Закону постановою Кабінету Міністрів України.

В свою чергу, підпунктом 1 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 (в редакції станом на 9 травня 2020 року) «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» передбачалася до 11 травня 2020 року заборона з 6 квітня 2020 року перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно.

З наведеного вбачаємо досить визначений склад можливого правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.

Проте, слід звернути увагу на те, що стаття 44-3 КУпАП є банкетною, а конкретні вимоги або норми, за порушення яких настає відповідальність є мінливими.

При цьому, статтею 58 Конституції України визначено такий основоположний принцип права в Україні, як те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналогічний принцип, щодо дії норм у часі закріплений статтею 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, ч.1 ст.8 КУпАП визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Частиною 2 статті 8 КУпАП передбачено, що закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

А відповідно до частини 3 статті 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Зі змісту зазначених норм, можливо дійти висновку, що становище особи, яка в певний момент вчинила діяння, яке могло на момент його вчинення розглядатись, як адміністративне правопорушення, та могло бути покаране, не може нести відповідальність, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, карність діяння усунено, у зв`язку зі зміною, як законодавства так і загалом суспільної ситуації.

Зі змісту частини 3 статті 8 КУпАП вбачається, що складаючи норми зазначеного кодексу, законодавець взагалі виключав саму можливість здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення за діяння, які законом не визнані протиправними.

При цьому, з урахуванням положень ч.1 ст.9 КУпАП, якою передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, можливо дійти висновку, що уразі усунення норм, якими дії визнаються протиправними, перестає існувати і склад адміністративного правопорушення. При цьому, перестає існувати і питання щодо наявності вини в діях особи, оскільки не може бути визнана винною поведінка особи, яка не суперечить будь-яким нормам.

На момент розгляду справи Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 (в редакції станом на 9 травня 2020 року) «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» перетерпіла ряд змін та підпункт 1 пункту 2 з неї виключено, тобто виключено і норму, якою передбачались заходи за порушення яких складено протокол про адміністративне правопорушення від 9 травня 2020 року серії АПР18 №755486 відносно ОСОБА_1 , що в свою чергу виключає наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.

Керуючись ст.ст.8, 44-3, 247, 265, 283, 284 КУпАП

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за протоколами про адміністративні правопорушення від 9 травня 2020 року серії АПР18 №755486 за фактом вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем с.Точилове Ананьївського району Одеської області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РС ГУ ДМС України в Одеській області 5 січня 2015 року, відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків не надані, зареєстрованим та фактично мешкаючим за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючим, адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Копію постанови направити або вручити особі, що притягувалась до адміністративної відповідальності та прокурору.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги через місцевий суд до відповідного апеляційного суду.

Суддя: О.О. Желясков

Постанова вступила в законну силу „___ _______ 20__ року.

Джерело: ЄДРСР 89819822
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку