Постанова від 04.06.2020 по справі № 910/6968/16 Касаційний господарський суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 04.06.2020 по справі № 910/6968/16 Касаційний господарський суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 910/6968/16

Картка справи

Це рішення містить правові висновки

Справа № 910/6968/16

Картка справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/6968/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представника:

ДП "Укрветсанзавод": Гребенченко О. А.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019

у складі колегії суддів: Верховця А. А. - головуючого, Остапенка О. М., Сотнікова С. В.

у справі за заявою ОСОБА_1

до Державного підприємства "Укрветсанзавод"

про стягнення заробітної плати

у межах справи № 910/6968/16

за заявою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз"

до Державного підприємства "Укрветсанзавод"

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог

1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/6968/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз") до Державного підприємства "Укрветсанзавод" (далі - ДП "Укрветсанзавод", боржник) про банкрутство.

2. 25.07.2017 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Господарського суду міста Києва у межах справи № 910/6968/16 про банкрутство ДП "Укрветсанзавод" з позовною заявою від 25.07.2017 до боржника про стягнення з ДП "Укрветсанзавод" на її користь:

- 85 625,68 грн середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.01.2016 по 20.11.2016;

- 7 215,48 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, з яких 72,67 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою 1 074,68 грн заробітної плати (оплати листа непрацездатності), 2 318,77 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою 46 013,80 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 4 824,04 грн компенсації втрати частини доходів середнього заробітку в сумі 54 416,92 грн за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі;

- 8 000,00 грн моральної шкоди.

3. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на не проведення ДП "Укрветсанзавод" з нею розрахунку при звільненні у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), що є підставою для виплати їй згідно зі статтею 117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, який за період з 15.01.2016 (наступний день після дня пред`явлення вимоги про розрахунок) по 20.11.2016 (день фактичного розрахунку) становить 85 625,68 грн.

4. Щодо вимог про стягнення 7 215,48 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їх виплатою та 8 000,00 грн моральної шкоди ОСОБА_1 посилається на порушення строків сплати сум невиплаченої зарплати при звільненні, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду щодо негайного поновлення на роботі, які були стягнуті рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15.06.2016 у справі № 755/1162/16-ц та ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27.03.2017 у справі № 755/1162/16-ц, а також погіршенням стану її здоров`я спричиненим її незаконним звільненням з роботи та несвоєчасним розрахунком при звільненні.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

5. 04.01.2016 ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади провідного бухгалтера головної бухгалтерії за наказом № 3-к/16 "про припинення трудового договору (контракту)" за пунктом 1 статті 40 КЗпП України "скорочення штату". За статтею 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводяться в день звільнення, однак ДП "Укрветсанзавод" не розрахувалося з ОСОБА_1 за поданою нею вимогою про остаточний розрахунок.

6. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15.06.2016 у цивільній справі № 755/1162/16-ц поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного бухгалтера ДП "Укрветсанзавод" та стягнуто з боржника на користь ОСОБА_1 1 074,68 грн заборгованості по заробітній платі за період з 04.01.2016 по 06.01.2016 (оплата листка непрацездатності), 800,24 грн компенсації за час затримки розрахунку зарплати, 46 013,80 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.01.2016 по 15.06.2016; допущено негайне виконання зазначеного судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 1 074, 68 грн.

7. Вказане рішення у справі № 755/1162/16-ц обґрунтовано приписами статті 235 КЗпП України, якою законодавцем гарантовано право незаконно звільненого працівника на поновлення на роботі за рішенням суду з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що є компенсацією заробітної плати працівника, яку він не отримав у зв`язку з порушенням роботодавцем його права на працю. Така виплата може бути застосована лише до звільненого працівника у разі поновлення його судом на роботі (посаді) за рішенням суду.

8. Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконання ДП "Укрветсанзавод" в повному обсязі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15.06.2016 у справі № 755/1162/16-ц щодо виплати на користь ОСОБА_1 1 074,68 грн заборгованості по заробітній платі за період її перебування на лікарняному з 04.01.2016 по 06.01.2016 та 46 013,80 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.01.2016 по 15.06.2016 підтверджено копією постанови ДВС про арешт коштів боржника від 17.11.2016 у виконавчому провадженні № 52817383 в межах суми 55 386,23 грн та її списання з рахунку ДП "Укрветсанзавод" на рахунок Державної казначейської служби України на підставі платіжного доручення № 2996 від 21.11.2016.

9. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27.03.2017 у цивільній справі № 755/1162/16-ц стягнуто з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 56 416,92 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.06.2016 по 05.01.2017 у зв`язку із затримкою видачі наказу про її поновлення на посаді відповідно до статті 236 КЗпП України. На виконання зазначеної ухвали постановою ДВС від 05.05.2017 відкрито виконавче провадження № 53872375.

10. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 порушено провадження у згаданій справі; визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ДП "Укрветсанзавод" у розмірі 4 478 872,95 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядника майна боржника; вирішено інші процедурні питання.

11. Згодом, 25.07.2017, ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва в межах справи про банкрутство з заявою до боржника, яка є предметом цього судового розгляду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

12. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі № 910/6968/16 заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 85 625,68 грн середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та 7 215,48 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їхньою виплатою. У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено.

13. Ухвала суду першої інстанції мотивована з посиланням на приписи статей 115, 116, 117 КЗпП України та пункт 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 правомірністю й обґрунтованістю заявлених ОСОБА_1 вимог в частині стягнення 85 625,68 грн середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та 7 215,48 грн компенсації втрати частини доходів. Щодо стягнення 8 000,00 грн моральної шкоди суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для її стягнення з огляду на ненадання заявником належних доказів на підтвердження цих вимог та недоведення наявності в діях ДП "Укрветсанзавод" відповідного складу правопорушення.

Короткий зміст рішень суду, ухвалених під час первинного розгляду справи

14. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі № 910/6968/16 залишено без змін з посиланням на обґрунтованість висновків суду першої інстанції у задоволеній частині вимог та відсутність підстав для стягнення моральної шкоди.

15. Постановою Верховного Суду від 04.09.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 у справі № 910/6968/16 скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд із вказівкою про необхідність апеляційному суду: перевірити обґрунтованість заявлених ОСОБА_1 майнових вимог до боржника з урахуванням обставин її незаконного звільнення з посади провідного бухгалтера ДП "Укрветсанзавод" 04.01.2016 та її поновлення на зазначеній посаді в порядку виконання рішення суду від 15.06.2016 лише 05.01.2017; дійсність заявлених до боржника вимог за розрахунками по заробітній платі за період з 15.01.2016 по 20.11.2016 з урахуванням обставин вирішення трудового спору щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням (період з 07.01.2016 по 15.06.2016), а також стягнення середнього заробітку за час затримки у виконанні рішення суду про її поновлення на роботі (період з 16.06.2016 по 05.01.2017) в межах провадження у цивільній справі № 755/1162/16-ц; надати оцінку обґрунтованості розрахунку середнього заробітку за період з 15.01.2016 по 20.11.2016, здійсненого ОСОБА_1 на підставі статей 116, 117 КЗпП України.

16. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі № 910/6968/16 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з мотивів того, що стягнення середнього заробітку на користь ОСОБА_1 за рішеннями суду у справі № 755/1162/16-ц мало місце за період 07.01.2016 по 05.01.2017, однак судом першої інстанції допущено помилку та зроблено висновок про те, що такі стягнення мають іншу правову природу та заявлені за інший період, ніж вимоги заявниці у даній справі про банкрутство.

17. Постановою Верховного Суду від 15.08.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 у справі № 910/6968/16 скасовано; справу у скасованій частині передано на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду із мотивів не надання судом апеляційної інстанції під час перегляду ухвали місцевого господарського суду оцінки заявленим ОСОБА_1 позовним вимогам про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їх виплатою та про стягнення моральної шкоди, що були предметом розгляду судом першої інстанції, а також неврахуванням апеляційним судом того, що суд першої інстанції лише частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення 85 625,68 грн середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та 7 215,48 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їх виплатою, тоді як у задоволенні решти вимог про стягнення 8 000,00 грн моральної шкоди відмовлено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції за результатами нового розгляду справи

18. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі № 910/6968/16 скасовано в частині стягнення з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 85 625,68 грн та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їхньою виплатою в сумі 7 215,48 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 85 625,68 грн та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їх виплатою в сумі 7 215,48 грн. В іншій частині залишено ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 по справі № 910/6968/16 без змін.

19. Постанова апеляційного господарського суду в частині скасування ухвали суду першої інстанції щодо вимог про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні мотивована тим, що надаючи оцінку заявленим майновим вимогам у справі судом було взято до уваги заявлені вимоги про виплату їй середнього заробітку за час затримки її розрахунку при звільненні за період з 15.01.2016 по 20.11.2016, який повністю охоплюється періодом, за який ОСОБА_1 було визнано право на компенсацію середнього заробітку за рішеннями суду у справі № 755/1162/16-ц. Щодо стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їх виплатою в сумі 7 215,48 грн судом апеляційної інстанції зазначено, що стягнення цієї суми є безпідставним, оскільки вона є і так компенсаційною, враховуючи її сплату за рішенням суду. Окрім того, виплати, які були сплачені за рішенням суду від 15.01.2016 у справі № 755/1162/16-ц не підлягають індексації. Водночас апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення моральної шкоди, оскільки зазначені вимоги не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

20. 06.12.2019 ОСОБА_1 звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 у справі № 910/6968/16, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017.

Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав

21. Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

22. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

23. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

24. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

25. Окрім того, відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

26. Отже, учасник справи, який не є касатором, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).

27. Таке право реалізується учасником справи на протязі строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

28. Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 910/6968/16 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , призначено її розгляд на 06.02.2020 та надано учасникам справи строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 31.01.2020.

29. Водночас суд враховує, про що також вказувалось в судових рішеннях у цій справі, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин, який неодноразово продовжувався.

30. Востаннє постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" продовжено карантин на усій території України до 22.06.2020.

31. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями) судочинство в Україні на час ухвалення цієї постанови здійснюється в умовах карантину.

32. Суд також зважає, що Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020, розділ X "Прикінцеві положення" ГПК України доповнено пунктом 4, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, в тому рахунку подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

33. Тлумачення пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України свідчить, що за його змістом передбачено умову згідно якої під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк реалізації учасниками прав на подання відзиву автоматично продовжується на строк дії такого карантину.

34. Тобто має місце продовження строку на подання відзиву, який було встановлено, або настання якого мало місце, під час дії такого карантину.

35. У даному ж випадку строк на подання відзиву ухвалою Верховного Суду від 14.01.2020 надано учасникам справи до 31.01.2020, тобто значно раніше дати запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 карантину на усій території України, якою є 12.03.2020. Тому положення пункту 4 розділу X ГПК України щодо продовження процесуального строку, зокрема на подання відзиву, на період дії карантину застосуванню під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 не підлягають.

36. До того ж ухвала суду касаційної інстанції від 14.01.2020 надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 15.01.2020 (http://reestr.court.gov.ua/Review/86880113).

37. Інші судові рішення касаційного суду, зокрема пов`язані з рухом цієї справи, також були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

38. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

39. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

40. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

41. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України, зокрема і права на подання відзиву на касаційну скаргу.

42. Станом на момент розгляду скарги ОСОБА_1 відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи, окрім боржника, не надходили.

43. Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2020 про призначення розгляду касаційної скарги на 04.06.2020, окрім іншого, повідомлено учасників справи про необов`язковість їх явки в судове засідання, роз`яснено наслідки такої неявки, можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

44. 04.06.2020 в судове засідання з`явився представник ДП "Укрветсанзавод", який надав пояснення у справі. Інші учасники справи право на участь у судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції відповідно до статті 197 ГПК України не реалізували.

45. Клопотань (заяв) про відкладення розгляду справи призначеного на 04.06.2020 від учасників справи не надходило.

46. Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

47. Крім того суд акцентує увагу на тому, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, яким статтю 197 ГПК України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".

48. На реалізацію зазначених положень наказом Державної судової адміністрації України № 196 від 23.04.2020 затверджено "Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду" яким передбачено, що учасники судового процесу беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

49. Таким чином, скаржник як і решта учасників справи не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. При цьому суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

50. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

51. Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

52. Суд приймає до уваги те, що касаційне провадження у цій справі відкрито 14.01.2020, а також те, що розгляд цієї справи уже відкладався під час дії карантину за клопотанням ОСОБА_1 , яка, як стверджується матеріалами справи, мала достатньо часу для реалізації своїх процесуальних права на підтвердження чого свідчить її подані нею, окрім касаційної скарги, письмові пояснення щодо підстав та мотивів касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 (від 31.01.2020 вх. № 13362/2019 Д5, від 18.02.2020 вх № 13362/2009 Д6).

53. Також суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

54. Із наявних матеріалів справи вбачається, що місцезнаходженням скаржника значиться місто Київ, тобто населений пункт, у якому знаходиться Верховний Суд. При цьому ОСОБА_1 не повідомляла про її намір взяти участь у судовому засіданні, не зазначила причин, з урахуванням обставин послаблення в місті Києві протиепідемічних заходів зі здійсненням з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами, які безпосередньо перешкоджають її участі в судовому засіданні безпосередньо або через представника, тоді як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.

55. У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

56. В даному випадку участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному ухвалою суду від 07.05.2020 на 04.06.2020 обов`язковою не визнавалась, про що безпосередньо доводилось до відома учасників справи у пункті 3 резолютивної частини згаданої ухвали суду.

57. За таких обставин, враховуючи те, що місцезнаходженням позивача є місто Київ, транспортний зв`язок у якому на час проведення засідання відновлено, технічну можливість за бажанням сторін здійснювати проведення судового засідання у режимі відеоконференцзв`язку, а також враховуючи приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників скаржника та інших учасників провадження у цій справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу ( ОСОБА_1 )

58. ОСОБА_1 в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зазначаючи, зокрема, таке:

- апеляційний суд не врахував, що боржником тричі порушено права позивача та за кожне з цих порушень КЗпП України окремо передбачено відповідальність роботодавця, зокрема за затримку розрахунку при звільненні з ДП "Укрветсанзавод" підлягає стягненню середній заробіток за час такої затримки у нарахованій позивачкою сумі 85 625,68 грн та компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у сумі 7 215, 48 грн;

- стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 3 520,00 грн на користь ДП "Укрветсанзавод" за розгляд справи про стягнення середнього заробітку ухвалено з порушенням норм матеріального права та суперечить положенням пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір";

- в оскаржуваному судовому рішенні не вирішено питання про поворот виконання;

- суд апеляційної інстанції невмотивовано залишив поза увагою пояснення та розрахунки позивачки, що на її думку, свідчить про упередженість головуючого судді;

- апеляційним судом несвоєчасно розглянуто заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховця А. А., а відмова у задоволенні цієї заяви є неправомірною, оскільки позивач має сумніви у його безсторонності.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи ДП "Укрветсанзавод"

59. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Укрветсанзавод" заперечує щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_1 та вважає її безпідставною, такою, що не підлягає задоволенню, зазначаючи, зокрема, таке:

- з урахуванням встановлених судами обставин та наведеної судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-2912цс16 підстави для подвійного стягнення середнього заробітку за один і той самий період на користь ОСОБА_1 відсутні;

- апеляційний суд відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їхньою виплатою надав правильну правову оцінку природі грошових сум щодо яких позивачкою нараховано цю компенсацію;

- доводи скаржниці щодо підстав для відводу судді Верховця А. А. необґрунтовані.

Доводи інших учасників справи

60. Від інших учасників відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

61. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень ГПК України внесені зміни.

62. Водночас пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

63. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

64. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

65. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

66. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції

67. Предметом судового розгляду у цій справі є позовна заява ОСОБА_1 про стягнення з ДП "Укрветсанзавод" на її користь 85 625,68 грн середнього заробітку у відповідності зі статтями 116, 117 КЗпП України за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, 7 215,48 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їх виплатою та 8 000,00 грн моральної шкоди.

68. Частково задовольняючи вимоги заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність й обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення 85 625,68 грн середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, 7 215,48 грн компенсації втрати частини доходів та відсутність підстав для стягнення 8 000,00 грн моральної шкоди з огляду на її недоведеність та не підтвердження належними доказами.

69. У свою чергу апеляційний господарський суд скасовуючи судове рішення місцевого господарського суду в частині задоволених вимог вказав про передчасність висновку місцевого господарського суду в цій частині та невідповідність його фактичним обставинам справи, оскільки вимоги ОСОБА_1 про виплату її середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повністю охоплюються періодом за який їй було визнано право на компенсацію середнього заробітку за рішенням суду у справі № 755/1162/16-ц, а стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їх виплатою є безпідставним, оскільки вона є і так компенсаційною, враховуючи що сплачена за рішенням суду. Окрім того, виплати, які були сплачені за рішенням суду від 15.01.2016 у справі № 755/1162/16-ц не підлягають індексації.

70. Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020, якою скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 щодо стягнення з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їх виплатою та залишено в силі відповідну ухвалу в частині відмови у задоволенні заявлених до стягнення 8 000,00 моральної шкоди.

71. Отже, враховуючи предмет заявлених вимог, зміст обґрунтувань заявника, об`єкт касаційного оскарження, висновки судів попередніх інстанцій, вимоги та доводи касаційної скарги наведені у пунктах 20, 58 цієї постанови, а також передбачені статтею 300 ГПК України межі перегляду у касаційному порядку судових рішень, під час касаційного перегляду необхідним є з`ясування питання правомірності заявлених до стягнення 85 625,68 грн середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та 7 215,48 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їх виплатою, включаючи її складові вказані у пункті 2 даної постанови.

Щодо стягнення 85 625,68 грн середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні

72. Позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині обґрунтовані з посиланням на приписи статті 117 КЗпП України непроведенням ДП "Укрветсанзавод" з нею розрахунку при звільненні у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

73. Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

74. Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

75. Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

76. Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

77. Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

78. Тлумачення наведених норм свідчить, що у положеннях статей 117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

79. Тому одночасне стягнення середнього заробітку за порушення трудових прав працівника при одному звільненні за один і той же часовий період як за статтею 117 КЗпП України так і за статтею 235 КЗпП України матиме наслідком подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки є неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

80. Тож при вирішенні майнового спору, що виник між роботодавцем та звільненим працівником щодо виплати середнього заробітку суду необхідно враховувати та розмежовувати підстави такого стягнення за статтею 117 КЗпП України та за статтею 235 КЗпП України та не допускати подвійне стягнення з роботодавця середнього заробітку на користь звільненого працівника.

81. Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України висловленим у постанові від 18.01.2017 у справі № 6-2912цс16, який згодом підтримано Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 18.09.2018 у справі № 904/7900/17 та Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі № 758/14834/15-ц. Відступати від цієї позиції суд не вбачає підстав.

82. У справі, що переглядається позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення 85 625,68 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обґрунтовані з посиланням на приписи статей 116, 117 КЗпП України заявлено за період з 15.01.2016 по 20.11.2016.

83. Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15.06.2016 у справі № 755/1162/16-ц, мотивованим з посиланням на приписи статті 235 КЗпП України, окрім іншого, поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного бухгалтера ДП "Укрветсанзавод" та стягнуто з боржника на її користь 46 013,80 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.01.2016 по 15.06.2016.

84. Згідно встановлених обставин справи виконання ДП "Укрветсанзавод" в повному обсязі рішення суду від 15.06.2016 у справі № 755/1162/16-ц, в тому числі щодо виплати на користь ОСОБА_1 46 013,80 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.01.2016 по 15.06.2016 підтверджено копією платіжного доручення № 2996 від 21.11.2016.

85. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27.03.2017 у справі № 755/1162/16-ц стягнуто з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 56 416,92 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.06.2016 по 05.01.2017 у зв`язку із затримкою видачі наказу про її поновлення на посаді відповідно до статті 236 КЗпП України. На виконання зазначеної ухвали постановою ДВС від 05.05.2017 відкрито виконавче провадження № 53872375.

86. Отже, як вірно з`ясовано апеляційним господарським судом, згідно рішень суду у справі № 755/1162/16-ц мало місце стягнення з ДП "Укрветсанзавод" середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 за період 07.01.2016 по 05.01.2017.

87. Тому заявлення ОСОБА_1 до стягнення 85 625,68 грн у справі, що розглядається, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (статті 117, 116 КЗпП України) за період 15.01.2016 по 20.11.2016 наряду із уже стягнутим за рішеннями суду у справі № 755/1162/16-ц середнім заробітком за час вимушеного прогулу (статті 235, 236 КЗпП України) за період з 07.01.2016 по 05.01.2017 є таким, що не узгоджується із метою норм статей 117, 235, 236 КЗпП України, якою є компенсація працівнику втрат від неотримання ним зарплати чи неможливості працевлаштування та матиме наслідком подвійне стягнення з роботодавця середнього заробітку на користь звільненого працівника за один часовий період.

88. Проте зазначеного суд першої інстанції не врахував та залишив поза увагою, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на користь ОСОБА_1 у заявлений нею період з 15.01.2016 по 20.11.2016 охоплюється періодом за який їй було визнано право на компенсацію середнього заробітку за рішеннями суду у справі № 755/1162/16-ц відповідно до яких стягнуто з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період сукупно з 07.01.2016 по 05.01.2017.

89. З урахуванням викладеного, висновок суду апеляційної інстанції щодо скасування ухвали місцевого господарського суду та відмови у задоволенні позову щодо стягнення 85 625,68 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правомірним, обґрунтованим, таким, що відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Щодо стягнення 7 215,48 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їх виплатою

90. Позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині аргументовані втратою нею доходів у зв`язку з несвоєчасною сплатою ДП "Укрветсанзавод" стягнутих за рішеннями суду у справі № 755/1162/16-ц сум, а саме:

- 72,67 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою 1 074,68 грн заробітної плати (оплата листка непрацездатності) стягнутої згідно рішення суду від 15.06.2016 у справі № 755/1162/16-ц;

- 2 318,77 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою 46 013,80 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягнутого згідно рішення суду від 15.06.2016 у справі № 755/1162/16-ц;

- 4 824,04 грн компенсації втрати частини доходів середнього заробітку в сумі 54 416,92 грн за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі стягнутої згідно ухвали суду від 27.03.2017 у справі № 755/1162/16-ц.

91. Надаючи оцінку правомірності висновків суду апеляційної інстанції щодо відповідної частини вимог, судом враховується таке.

Щодо стягнення 72,67 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати (оплата листка непрацездатності)

92. Відповідно до статті 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

93. Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати"). Такими доходами є ті грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (частина друга статті 2 цього Закону).

94. Згідно з пунктом 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01.01.1998, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

95. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України, частина перша статті 1 Закону України "Про оплату праці").

96. У рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" й "оплата праці", які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини). Крім того, Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий пункту 2.1 мотивувальної частини).

97. Стаття 2 Закону України "Про оплату праці" у редакції, чинній на час звільнення ОСОБА_1 , відносила до структури заробітної плати основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

98. Означена структура заробітної плати відображена також у розробленій відповідно до Закону України "Про державну статистику" та Закону України "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці і стандартів Системи національних рахунків Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, що був зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713.

99. Відповідно до пункту 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До цього фонду, який складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати й інших заохочувальних та компенсаційних виплат, включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

100. Судом апеляційної інстанції встановлено, що сума в розмірі 1074,68 грн виходячи з якої заявлено до стягнення 72,67 грн компенсації є оплатою лікарняного за період з 04.01.2016 по 06.01.2016, тобто виплатою у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

101. У розділі 3 Інструкції зі статистики заробітної плати визначено виплати, що не належать до фонду оплати праці.

102. За змістом пунктів 3.2, 3.3 розділу 3 Інструкції зі статистики заробітної плати допомога та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів Фондів державного соціального страхування, зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності, та оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи організації до фонду оплати праці не належать.

103. Отже, допомога по тимчасовій непрацездатності та оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи організації не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16; від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц та від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц).

104. З огляду на наведене висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення 72,67 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати (оплата листка непрацездатності) є таким, що узгоджуються із наведеними вище висновками суду касаційної інстанції та відповідає нормам чинного законодавства.

Щодо стягнення 2 318,77 грн та 4 824,04 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу

105. Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

106. Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

107. Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

108. Як зазначалось у пункті 95 цієї постанови заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

109. Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30.06.1961, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

110. Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

111. Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

112. Відповідно до частини першої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі або оформлюється наказом чи розпорядженням роботодавця (частина третя статті 24 КЗпП України).

113. Припинення та розірвання трудового договору пов`язано зі звільненням працівника.

114. З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нежчеоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

115. Ураховуючи викладене, середній заробіток за час вимушеного прогулу, підстави та порядок виплати якого унормовані частиною другою статті 235, статтею 236 КЗпП України не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати.

116. Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

117. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.10.2019 у справі № 369/10046/18.

118. Вказана правова позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 та від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц.

119. За наведеного висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для стягнення 2 318,77 грн та 4 824,04 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та скасування ухвали суду першої інстанції в цій частині є правомірним та відповідає наведеним нормам законодавства й узгоджується з висновками суду касаційної інстанції.

Щодо сплати судового збору за розгляд вимоги про стягнення середнього заробітку

120. Що стосується аргументів ОСОБА_1 про порушення норм матеріального права з огляду на стягнення з неї судового збору за розгляд вимоги про стягнення середнього заробітку останні судом відхиляються як безпідставні, оскільки пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, підстав для відступу від якого суд не вбачає.

Щодо неправомірності визначення складу суду апеляційної інстанції

121. Доводи скаржника, які в цілому зводяться до посилань на неправомірність визначення складу суду апеляційної інстанції (наявності підстав під час розгляду справи в судді апеляційної інстанції для відводу головуючого судді Верховця А. А., порушення порядку розгляду заяви про відвід судді тощо) судом відхиляються як безпідставні, оскільки спростовуються матеріалами справи, якими підтверджується, що суддя Верховець А. А. як головуючий суддя розглядав скаргу ОСОБА_1 за вимогами спору, які є відмінними із вимогами, що є предметом цього судового розгляду. Окрім того оцінка відповідним доводам скаржника була надана судом апеляційної інстанції в ході апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду.

122. Інші аргументи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують фактичні обставини покладені в основу оскаржуваного судового рішення та не впливають на його правильність.

Щодо суті касаційної скарги

123. Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного господарського суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

124. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

125. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

126. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.

Щодо судових витрат

127. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної ОСОБА_1 та залишенням без змін постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 у справі № 910/6968/16 витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Висновки щодо застосування норм права

128. За порушення трудових прав працівника при одному звільненні одночасне стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні на підставі статей 116, 117 КЗпП України та середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статей 235, 236 КЗпП України за один і той же часовий період має наслідком подвійне стягнення середнього заробітку, а тому є недопустимим, оскільки неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

129. Допомога по тимчасовій непрацездатності, оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи організації, середній заробіток за час вимушеного прогулу не належать до структури заробітної плати та мають разовий характер, а тому до таких виплат згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" гарантії цього Закону незастосовні.

130. Передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" пільга щодо сплати судового збору, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 у справі № 910/6968/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді Л. Й. Катеринчук

К. М. Огороднік

Джерело: ЄДРСР 89810162

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!