ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/6611/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Федорчук А.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Губської Л.В., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року (розглянута в порядку спрощеного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, Територіального сервісного центру №8045 Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, третя особа: Шосткинського міськрайонного відділу ДВС Головного управління юстиції у Сумській області, Державне підприємство «Сетам», Міністерства юстиції України, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2019 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Територіального сервісного центру №8045 Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві (далі - відповідач-1), Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві (далі - відповідач-2), треті особи - Шосткинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, Державне підприємство «СЕТАМ», Міністерство юстиції України, Державна фіскальна служба України, в якому (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просить: зобов`язати Територіальний сервісний центр №8045 Регіонального сервісного центру МВС у місті Києві провести державну реєстрацію транспортного засобу: легковий автомобіль: MITSUBISHI PAJERO; № рами (шасі): НОМЕР_1 ; рік випуску: 1991; колір: червоний; № двигуна: НОМЕР_3 за ОСОБА_1 (код НОМЕР_4 ; паспорт серія номер НОМЕР_5 , виданий Дарницьким РУ ГУ МВС у місті Києві від 16 листопада 2006 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач дійшов необґрунтованого висновку про те, що транспортний засіб MITSUBISHI PAJERO; № рами (шасі): НОМЕР_1 ; рік випуску: 1991; колір: червоний; № двигуна: НОМЕР_3 був ввезений позивачем на територію України та не врахував, що зазначений транспортний засіб був придбаний ОСОБА_1 саме на території України.

Також позивач просив врахувати, що діючим законодавством України не встановлено обов`язку у переможця аукціону додатково сплачувати митні платежі, оскільки цей обов`язок покладено на державну виконавчу службу, а документом, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу є акт про проведені електронні торги.

Крім того, позивач зазначив про безпідставність посилання відповідача на пункт 10 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388, оскільки транспортний засіб не був ввезений позивачем на митну територію України, а придбаний ним в Україні.

При цьому, використання (експлуатація/розпорядження) незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів заборонено.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року відкрито та призначено розгляд за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на 05 березня 2020 року.

Про зазначене вище повісткою - повідомленням від 04 лютого 2020 року проінформовано сторін.

05 березня 2020 року розгляд справи, у зв`язку з наданням додаткових пояснень сторанами та дослідженням матеріалів справи відкладено до 19.03.2020 року до 11 год. 00 хв.

Про зазначене вище повісткою - повідомленням від 05 березня 2020 року проінформовано сторін.

Довідкою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року повідомлено сторін про зняття з розгляду апеляційної скарги призначеної на 19.03.2020 на 11 год. 00 хв. та довідкою від 19 березня 2020 року повідомлено сторін про те, що відповідно до ст. 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», ст. 11 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», керуючись постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 р. №211, враховуючи рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р., рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 березня 2020 р. та рекомендації Ради суддів України від 16 березня 2020 р. N 9рс-186/20 про запровадження особливого режиму роботи на період проведення карантинних заходів, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, колегією суддів ухвалено зняти з розгляду справу № 640/6611/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, Територіального сервісного центру №8045 Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві, третя особа: Шосткинського міськрайонного відділу ДВС Головного управління юстиції у Сумській області, Державне підприємство «Сетам», Міністерства юстиції України, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, до закінчення дії карантину. Зазначено, що про час та дату подальшого розгляду справи сторони будуть повідомлені після закінчення дії карантину у порядку, передбаченому ст.ст. 126-129 КАС України.

Повісткою - повідомленням від 19 травня 2020 року сторін повідомлено про розгляд справи, який відбудеться о 10 год. 30 хв. 11 червня 2020 р.

11 червня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Подане клопотання обґрунтована тим, що позивач не має можливості бути присутнім у судовому засіданні, яке призначено на 11.06.2020 року, та у зв`язку з необхідністю перебування у іншому судовому засіданні, яке розглядається у Північному апеляційному господарському суді. Зазначає про бажання бути присутнім у судовому засіданні та виступити особисто (зазначивши всі свої доводи та обставин) та просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

Перевіривши матеріали справи та подану заяву представника ДСА України, колегія суддів вважає, що подана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порядок відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді передбачено ст. 223 КАС України.

При цьому даною статтею передбачено підстави для відкладення розгляду справи або перерви в судовому засіданні.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст. 223 КАС України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 205 цього Кодексу.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їхні представники.

Колегія суддів зазначає, що подане клопотання позивача про відкладення судового засідання обґрунтоване тим, що останній не має можливості бути присутнім у судовому засіданні, яке призначено на 11.06.2020 року, та у зв`язку з необхідністю перебування у іншому судовому засіданні, яке розглядається у Північному апеляційному господарському суді. Зазначає про бажання бути присутнім у судовому засіданні та виступити особисто (зазначивши всі свої доводи та обставин) та просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

З огляду на те, що розгляд зазначеної в клопотанні справи не перешкоджає подальшому перегляду в апеляційному порядку даної адміністративної справи та виходячи з правил ч. 1 ст. 223, ч.2 ст.205 КАС України колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи або перерви в судовому засіданні.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що повістка повідомлення про день, час та місце судового засідання від 19 травня 2020 року у справі, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, була вручена особисто ОСОБА_1 25 травня 2020 року.

Тобто, повістку повідомлення про призначення до розгляду апеляційної скарги у справі, на 10 год. 30 хв. 11 червня 2020 року, вручено апелянту 25 травня 2020 року.

Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановляння ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що 24 вересня 2018 року Державним підприємством «СЕТАМ» проведено електронні торги з реалізації арештованого майна, а саме - автомобіля MITSUBISHI PAJERO; 1991 року випуску, № кузова НОМЕР_1 .

За результатами проведених електронних торгів переможцем аукціону визнано ОСОБА_1 , яким здійснено всі необхідні платежі, передбачені протоколом №301814 від 24 вересня 2018 року.

На підставі зазначеного протоколу №301814 від 24 вересня 2018 року начальником Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області видано акт про проведення електронних торгів.

З наявної в матеріалах справи копії постанови про звільнення майна боржника з-під арешту від 11 жовтня 2018 року (ВП №41829788) вбачається, що автомобіль MITSUBISHI PAJERO; 1991 року випуску, № кузова НОМЕР_1 звільнено з-під арешту.

27 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ТСЦ №8045 МВС у місті Києві із заявою щодо реєстрації транспортного засобу MITSUBISHI PAJERO; 1991 року випуску, № кузова НОМЕР_1 на підставі протоколу №359065 від 24 вересня 2018 року; акта про проведення електронних торгів від 11 жовтня 2018 року,; постанови про звільнення майна з-під арешту; ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24 березня 2011 року; заяви про дослідження ТЗ; опису автомобіля.

За результатами розгляду вказаної заяви Регіональний сервісний центр в місті Києві листом від 05 листопада 2018 року №31/26-885 повідомив позивачу, що у ході розгляду звернення виникла необхідність у встановленні факту сплати митних платежів, які були передбачені під час переміщення транспортного засобу MITSUBISHI PAJERO; 1991 року випуску, № кузова НОМЕР_1 через кордон.

У зв`язку з вищевикладеним та з метою дотримання вимог пункту 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388, відповідач просив повідомити чи в повній мірі було сплачено податки та збори (мито, акцизний збір, податок на додану вартість), що передбачені під час переміщення майна через митний кордон України стосовно автомобіля MITSUBISHI PAJERO; 1991 року випуску, № кузова НОМЕР_1 .

Водночас, 29 листопада 2018 року ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що не отримував відповіді на звернення від 27 жовтня 2018 року звернувся до Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві із інформаційним запитом щодо результату розгляду його звернення від 27 жовтня 2018 року про реєстрацію транспортного засобу.

Листом від 05 грудня 2018 року №31/26-Т-126із Регіональний сервісний центр МВС в місті Києві повідомив, що у регіональному сервісному центрі МВС в місті Києві відсутні будь-які дані, що підтверджують факт сплати митних платежів, передбачених під час переміщення автомобіля MITSUBISHI PAJERO; 1991 року випуску, № кузова НОМЕР_1 через митний кордон України. Відтак, реєстрацію автомобіля MITSUBISHI PAJERO; 1991 року випуску, № кузова НОМЕР_1 на підставі акта про проведені електронні торги можливо буде здійснити лише за умови наданого самого акту, документу про внесення необхідних податків та зборів, а також сертифікату відповідності.

Незгода позивача із відмовою у проведенні реєстрації придбаного ним автомобіля зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що на виконанні у Шосткинському міськрайонному відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області перебуває зведене виконавче провадження ;21398887, до складу якого входять виконавчі провадження про стягнення з МПП «Інваспорт» коштів на користь стягувачів.

Постановою слідчого СВ Шосткинського МВ УМВС України у Сумській області від 07 липня 2008 року закрита кримінальна справа №78347 та речові докази, в т.ч. і автомобіль MITSUBISHI PAJERO, д.н. НОМЕР_6 , який належав засновникам МПП «Інваспорт», передані у Державну виконавчу службу для звернення на користь держави.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24 березня 2011 року змінено спосіб і порядок виконання судових рішень, звернувши стягнення на автомобілі, в т.ч. MITSUBISHI PAJERO, д.н. НОМЕР_6 для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, виданими Шосткинським міськрайонним судом, боржником за яким є МПП «Інваспорт».

В подальшому, вказаний автомобіль MITSUBISHI PAJERO, д.н. НОМЕР_6 був описаний, арештований, оцінений експертом та переданий на реалізацію Державному підприємству «СЕТАМ». При цьому, у висновку експерта, у заявці на передачі майна на реалізацію, на сайті Державного підприємства «СЕТАМ» розміщено інформацію про те, що даний автомобіль не розмитнений.

Відповідно до частин 1-3 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження « від 02 червня 2016року №1414-VIII (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Розпорядження конфіскованим майном та майном, яке не підлягає реалізації, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року №985 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Порядок № 985), реалізація майна, конфіскованого за рішенням суду і переданого органам державної виконавчої служби (далі - майно), здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

За приписами пунктів 30-32 розділу VIII (Порядок звернення стягнення на майно боржника) Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), виконання рішення про конфіскацію майна, якщо таке майно підлягає реалізації, здійснюється державним виконавцем.

Під час пред`явлення виконавчого документа про конфіскацію майна до виконання подаються: у разі виконання рішення про конфіскацію майна у кримінальному провадженні - копії опису майна і відповідного судового рішення. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився; у разі виконання рішення про конфіскацію майна згідно з постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.

Майно, що підлягає конфіскації, вилучається державним виконавцем (крім нерухомого майна, або такого, що не може бути вилучено з об`єктивних причин). Виявивши розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт та яке підлягає конфіскації за рішенням суду, державний виконавець складає про це акт і звертається з повідомленням до органів досудового розслідування для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності, передбаченої ст. 388 Кримінального кодексу України.

У разі якщо майно вилучено іншим уповноваженим органом, воно вилучається державним виконавцем у цього органу в тому випадку, якщо таке майно може бути реалізовано згідно з вимогами Закону. Вилучена іншим уповноваженим органом готівка за дорученням державного виконавця перераховується цим органом до державного бюджету на вказані державним виконавцем рахунки. У дорученні зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, реквізити судового рішення про конфіскацію цієї готівки, прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця, строк виконання доручення, обов`язок цього органу щодо надання державному виконавцю підтвердження про перерахування коштів. Повідомлення про перерахування коштів є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, визначеному Законом.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 61 Закону №1404-VIII, реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.

Відповідно до пунктів 4, 8, 9 розділу Х (Порядок розрахунків за придбане на електронних торгах майно та перехід права власності) Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1301/29431), після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди Організатору) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди Організатору (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Начальник відповідного відділу державної виконавчої служби має затвердити акт про проведені електронні торги не пізніше наступного робочого дня після його подання виконавцем. Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги. У разі придбання рухомого майна акт про проведені електронні торги є підставою для отримання майна у зберігача. Зазначений акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно.

Як вбачається із матеріалів справи, транспортний засіб MITSUBISHI PAJERO, д.н. НОМЕР_6 був конфіскований за рішенням суду та переданий на реалізацію до державної виконавчої служби.

При цьому, реалізація вказаного рухомого майна здійснена у встановленому законодавством порядку шляхом електронних торгів, у позивача виникло право власності на зазначений транспортний засіб на підставі акту Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про проведення електронних торгів від 11 жовтня 2018 року.

Згідно із частинами 1, 4, 9 статті 34 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 3353-ХІІ) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до пункту 1 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Порядок №1388), цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Пунктом 3 Порядку №1388 визначено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Згідно із пунктом 7 зазначеного Порядку №1388 власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Як передбачено пунктом 8 Порядку №1388, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є, зокрема, акт про проведені електронні торги або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем.

За приписами пункту 11 Порядку №1388 державна реєстрація конфіскованих транспортних засобів або транспортних засобів, право власності на які встановлено за рішенням суду, проводиться на підставі відповідного рішення суду із зазначенням марки, моделі, ідентифікаційних номерів складових частин таких засобів, а також реєстраційних документів, зокрема свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (далі - свідоцтво про реєстрацію) або технічного паспорта (у разі їх наявності). До реєстраційних документів додається договір купівлі-продажу, інший документ, що встановлює право власності, або рішення Кабінету Міністрів України чи комісії, утвореної відповідно до Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року №985, про передачу цих транспортних засобів у разі конфіскації у власність держави.

Як передбачено пунктом 15 Порядку №1388, під час проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби (крім випадків реєстрації нових транспортних засобів, перереєстрації транспортних засобів у зв`язку із зміною найменування та адреси юридичних осіб, прізвища, імені чи по батькові, місця проживання фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, вибракування їх у цілому) підлягають огляду фахівцями експертної служби МВС з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними в поданих власником для реєстрації документах. За результатами огляду в документах, які подаються для державної реєстрації, робиться відповідна відмітка або складається акт огляду. Експертне дослідження транспортного засобу і реєстраційних документів на транспортний засіб (інших документів, які є підставою для реєстрації транспортного засобу) проводиться за заявою власника з метою визначення справжності ідентифікаційних номерів транспортного засобу і реєстраційних документів. Експертне дослідження проводиться фахівцями експертної служби МВС або судовими експертами державних спеціалізованих установ, які мають присвоєну в установленому Законом України «Про судову експертизу» порядку кваліфікацію судового експерта з правом проведення досліджень за відповідними експертними спеціальностями. За результатами дослідження складається висновок експертного дослідження, який додається до документів, що подаються для державної реєстрації. Установлення відповідності конструкції, перевірка за Єдиним державним реєстром МВС, автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби, банком даних Генерального секретаріату Інтерполу, перевірка відомостей про обмеження відчуження за Державним реєстром обтяжень рухомого майна та відомостей про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також про реєстрацію місця проживання за Єдиним державним демографічним реєстром проводяться уповноваженими особами сервісного центру МВС. Після проведення перевірок на заяві власника транспортного засобу робиться запис щодо наявності або відсутності відомостей про розшук, арешт, заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію, відомостей про обмеження відчуження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що засвідчується підписом уповноваженої особи сервісного центру МВС із зазначенням прізвища, імені, по батькові і дати. У разі наявності відомостей про арешт або розшук транспортного засобу його реєстрація не проводиться. Реєстрація транспортного засобу, щодо якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є відомості про обмеження відчуження, проводиться за наявності письмової згоди обтяжувача (заставодержателя), крім випадків переходу права власності на транспортний засіб у порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки в спільному майні. Державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, крім випадків вибракування їх у цілому, без ідентифікаційного номера або із знищеними, пошкодженими (один чи кілька символів номера візуально не визначаються) чи підробленими (змінено один або кілька символів номера, замінено панель (табличку) або частину панелі (таблички) з номером) ідентифікаційними номерами складових частин (кузова, шасі, рами) не допускається. Перша державна реєстрація таких засобів, а також ввезених на митну територію України транспортних засобів, що розшукуються правоохоронними органами інших держав, не проводиться.

Отже, акт про проведені електронні торги, виданий органом державної виконавчої служби, є в розумінні Порядку №1388 документом, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, та підставою для його державної реєстрації.

Водночас, наявними матеріалами справи підтверджується, що позивачу відмовлено у реєстрації автомобіля MITSUBISHI PAJERO, д.н. НОМЕР_6 у зв`язку з необхідністю надання ним акту про проведені електронні торги, документу про внесення необхідних податків та зборів, а також сертифікату відповідності.

Окрім зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач при зверненні до відповідача із заявою від 27 жовтня 2018 року про реєстрацію транспортного засобу не надав документу про внесення необхідних податків та зборів, а також сертифікату відповідності.

Щодо надання сертифікату відповідності під час реєстрації транспортного засобу, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами пункту 10 Порядку № 1388 державна реєстрація транспортних засобів, що перебували в експлуатації та ввезені на митну територію України, проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану даної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов`язковим вимогам правил, нормативів і стандартів України, що підтверджується сертифікатом відповідності або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, копію яких власники подають до сервісного центру МВС.

Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року №46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію» передбачено, що сертифікація продукції в державній системі сертифікації поділяється на добровільну та обов`язкову.

Законом України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», який визначає правові та організаційні засади розроблення і застосування технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, а також основоположні принципи державної політики у сфері технічного регулювання та оцінки відповідності, внесено зміни до, зокрема вказаного вище Декрету, якими виключено норму щодо обов`язкової сертифікації транспортних засобів в державній системі сертифікації. Зазначені зміни набули чинності 01.01.2016 року і обов`язкова сертифікація ТЗ в держаній системі сертифікації згідно з зазначеним Декретом припинена.

Тобто, після 01 січня 2016 року сертифікація ТЗ в державній системі сертифікації (Укр СЕПРО) не здійснюється.

Натомість, єдиною законодавчо передбаченою процедурою видачі сертифікатів на транспортні засоби та частини є оцінка їх відповідності згідно з положеннями Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 17 серпня 2012 року №521.

На теперішній час до органів із сертифікації, які уповноважені на виконання робіт із затвердження типу та індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, їх частин, обладнання та органів із сертифікації, призначених на виконання робіт з індивідуального затвердження колісних транспортних засобів відповідно до Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання відносяться: Державне підприємство «Державний автотранспортний науково-дослідний та проектний інститут», Державне підприємство «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», Державне підприємство «Запорізький наукововиробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», Державне підприємство «Львівський наукововиробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», Державне підприємство «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем», Державне підприємство «Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів», Товариство з обмеженою відповідальністю Рівнестандарт», Державне підприємство «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».

Сертифікат для реєстрації транспортного засобу позивач не надав, а його подання є обов`язковим, так як автомобіль на території України реєструється вперше. Відповідно, необхідним є також сплата всіх необхідних платежів при першій реєстрації автомобіля на території України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року № К/9901/23964/18, від 04 квітня 2019 року №К/9901/34439/18.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Проте, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки відмови у реєстрації MITSUBISHI PAJERO, д.н. НОМЕР_6 в частині, що стосується внесення необхідних податків та зборів та зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МКУ) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 289 МКУ визначено, що обов`язок зі сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України. Водночас, згідно з пунктом 4 частини першої статті 290 МКУ обов`язок із сплати митних платежів припиняється якщо товари конфіскуються відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 243 МКУ передбачено, що товари, транспортні засоби, зазначені у пункті 3 статті 461 МКУ, конфісковані за рішенням суду, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, - безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню у строки, встановлені законодавством для виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 9 ст. 243 МКУ товари, зазначені у частині другій цієї статті, реалізуються в порядку, встановленому законодавством, на митних аукціонах, редукціонах або за договором комісії за цінами, визначеними згідно із законодавством України про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність та Податковим кодексом України.

Об`єктами оподаткування митом є товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до ст. 243 МКУ (п. 3 ч. 1 ст. 277 МКУ).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 276 МКУ особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до ст. 243 МКУ, є платником мита.

Пунктом «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України

(далі - ПКУ) встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

При цьому, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 243 МКУ, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної п 181.1 ст. 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством (п.п. 6 п. 180.1 ст. 180 ПКУ).

Крім того, згідно з п.п. 213.1.4 п. 213.1 ст. 213 ПКУ об`єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації конфіскованих підакцизних товарів, до яких належать зокрема автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів. Платником акцизного податку є особа, яка реалізує конфісковані підакцизні товари (п.п. 212.1.4 п. 212.1 ст. 212 ПКУ).

Згідно з ч. 1 ст. 541 МКУ постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил у частині конфіскації виконується державним виконавцем в установленому законом порядку.

Також ч.ч. 1 та 2 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачено, що виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з положеннями ст. 61 Закону реалізація арештованих (конфіскованих) транспортних засобів здійснюється шляхом електронних торгів, порядок проведення яких визначається Міністерством юстиції України. Наразі організатором відповідних електронних торгів є державне підприємство «СЕТАМ», яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2001 року № 1724 (далі - постанова № 1724) затверджено Порядок обліку, зберігання, оцінки вилученого митницями ДФС майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі його органам державної виконавчої служби і розпорядження ним (далі - Порядок).

Порядком передбачено, що державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження про конфіскацію майна призначає суб`єкта оціночної діяльності, про що повідомляє митницю ДФС для підготовки за встановленою формою довідки про визначення вартості майна після нарахування усіх податків і зборів, що підлягають сплаті при переміщенні зазначеного майна через митний кордон України (п. 8 Порядку).

Зазначена довідка передається суб`єкту оціночної діяльності для врахування під час оцінки майна розміру податків і зборів, що підлягають сплаті під час переміщення майна через митний кордон України. У подальшому звіт про оцінку майна перевіряється митницею ДФС в частині правильності врахування розміру податків і зборів при визначенні ринкової вартості майна. У разі неврахування чи врахування не в повному обсязі розміру податків і зборів при визначенні ринкової вартості майна приймається рішення про проведення повторної оцінки (п. 9 Порядку).

Також, абз. 4 п. 11 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та митних органів при переданні майна, конфіскованого за рішеннями судів, та розпорядженні ним, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Державної митної служби України від 12.10.2009 № 1833/5/943, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.10.2009 за № 978/16994, наголошено про заборону передання на реалізацію конфіскованого майна до повного узгодження оцінки такого майна державним виконавцем та митницею.

Абзацом 2 п. 2 Постанови № 1724 установлено, що кошти, які надійшли на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби від реалізації вилученого митницями ДФС майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, та податки і збори зараховуються у визначених законом випадках до державного бюджету після відшкодування витрат виконавчого провадження. При цьому податки і збори, що підлягають сплаті при переміщенні майна (товарів і транспортних засобів) через митний кордон України, перераховуються митниці ДФС, яка здійснила вилучення майна, для подальшого зарахування до державного бюджету в установленому порядку.

Відповідно до абз. 6 п. 11 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року № 1371), державна реєстрація конфіскованих транспортних засобів, ввезених на митну територію України без сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що передбачені законодавством під час імпорту таких засобів, проводиться за умови подання документів про внесення таких податків і зборів (обов`язкових платежів).

Враховуючи вищезазначене, реалізація конфіскованих за матеріалами митниць ДФС транспортних засобів можлива виключно за умови врахування в їх оціночній вартості розміру визначених законодавством податків. Факт зарахування до державного бюджету податків від реалізації конфіскованого транспортного засобу, зокрема для цілей його державної ресторації, може бути підтверджено митницею ДФС, за матеріалами якої такий транспортний засіб було конфісковано.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог проте помилково не дослідив в повному обсязі питання, що стосується відмови у реєстрації MITSUBISHI PAJERO, д.н. НОМЕР_6 в частині внесення необхідних податків та зборів, а тому її мотивувальна частина підлягає зміні.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 15 червня 2020 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Л.В. Губська,

М.І. Кобаль