Постанова

Іменем України

09 червня 2020 року

м. Київ

справа № 419/1965/18

провадження № 61-16740св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Комунальна установа «Новоайдарський районний центр «Спорт для всіх», Новоайдарська районна рада Луганської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 21 березня 2019 року у складі судді Мартинюка В. Б. та постанову Луганського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у складі колегії суддів: Яреська А. В., Гаврилюка В. К., Єрмакова Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунальної установи «Новоайдарський районний центр «Спорт для всіх» (далі - КУ «Новоайдарський районний центр «Спорт для всіх»), Новоайдарської районної ради Луганської області, з урахуванням уточнених вимог просив суд встановити факт дострокового звільнення до закінчення строку дії контракту, зобов`язати Новоайдарську районну раду Луганської області змінити підставу звільнення з пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України на пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України, зобов`язати КУ «Новоайдарський районний центр «Спорт для всіх» провести розрахунок та виплату компенсації за невикористану частину відпусток строком 20 діб за 2017 та 2018 роки, а також провести розрахунок та виплату вихідної допомоги в розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток та стягнути з КУ «Новоайдарський районний центр «Спорт для всіх» вартість сплаченого судового збору у сумі 704,40 грн.

Позов обгрунтований тим, що термін дії контракту (продовжено трудові відносини) визначено до 27 червня 2018 року. Рішенням Новоайдарської районної ради Луганської області від 07 червня 2018 року № 18/19 «Про припинення (розірвання) контракту з директором КУ «Новоайдарський районний центр «Спорт для всіх» трудові відносини було вирішено розірвати з 26 червня 2018 року, видано розпорядження голови Новоайдарської районної ради від 26 червня 2018 року № 56 «Про звільнення директора КУ «Новоайдарський районний центр «Спорт для всіх» ОСОБА_1 з 26 червня 2018 року. Фактично трудові відносини між ним та відповідачем достроково припинено за одну добу до закінчення строку дії контракту.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 21 березня 2019 року в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суд не встановив порушень законодавства стосовно дострокового звільнення, відмови у виплаті компенсації за невикористану відпустку та виплати вихідної допомоги в розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 31 липня 2019 року рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 21 березня 2019 року у частині відмови в задоволенні позовних вимог про зміну підстав звільнення, проведення розрахунків та виплати компенсації, виплати вихідної допомоги змінено, в редакції цієї постанови.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції щодо розуміння дати звільнення.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що якщо працівнику надано право порушувати питання про продовження строкового трудового договору, однак працівник таке право не використав, а трудові відносини між сторонами контракту припинилися і фактично не тривали на час його закінчення, то власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має підстави звільнити працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Зазначення у додатковій угоді № 1 до контракту, що термін його дії є продовженим до 27 червня 2018 року свідчить про визначення 27 червня 2018 року як останнього робочого дня, отже саме цей день ж останнім днем роботи позивача, а не 26 червня 2018 року. Отже, 26 червня 2018 року зазначено у розпорядженні та рішенні про звільнення помилково. Проте зазначена в розпорядженні та рішенні підстава розірвання (припинення) контракту, а саме із закінченням строку дії контракту не дає підстав для висновків про те, що відповідача було звільнено достроково, до закінчення строку дії контракту, і є підстави для застосування положень пункту 5 частини першої статті 41, статті 44 КЗпП, які передбачають, що в разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 (припинення повноважень посадових осіб), здійснюється виплата вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувсядо Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рух справи у суді касаційної інстанції

11 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

У грудні 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга позивачаобґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини, які мають значення для справи, зробили висновки, які не відповідають матеріалам справи, порушили норми матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції врахував позицію Верховного Суду щодо застосування прийменника «до» з календарною датою (справа № 803/350/17), фактично визнав і встановив, що позивача було звільнено на одну добу раніше, ніж строк дії контракту закінчився. Проте, враховуючи наміри відповідача звільнити позивача після закінчення строку дії контракту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивача звільнено у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

Суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що позивач не довів що його звільнення фактично мало місце з інших підстав, ніж вказано у розпорядчих актах про його звільнення. Фактична підстава звільнення, яка є іншою, ніж сплив строку, що зазначено у розпорядчих актах про звільнення, не є доведеною.

Ухвалення рішення судом апеляційної інстанції створює аналогію права для інших судів у подібних справах, що працівника можна звільнити до закінчення строку трудового договору (за добу чи за дві доби, чи за тиждень) за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України лише через наміри із обов`язковим зазначенням цього наміру у нормативних актах про звільнення.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на доводи позивача про те, що відповідач не надав доказів про нарахування та виплату позивачу сум за невикористану відпустку за 2018 рік.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у жовтні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до рішення Новоайдарської районної ради Луганської області від 16 березня 2017 року № 10/54 «Про призначення на посаду директора КУ «Новоайдарський центр «Спорт для всіх» між Новоайдарською районною радою Луганської областіта ОСОБА_1 03 квітня 2017 року укладено контракт. ОСОБА_1 прийнятий на посаду директора КУ«Новоайдарський центр «Спорт для всіх».

22 березня 2018 року згідно з рішенням Новоайдарської районної ради Луганської області укладено додаткову угоду до контракту та продовжено термін його дії (продовжено трудові відносини) до 27 червня 2018 року. Визначено строк дії контракту, з 01 квітня 2017 року до 27 червня 2018 року.

07 червня 2018 року відповідно до рішення Новоайдарської районної ради Луганської області № 18/19 «Про припинення (розірвання) контракту з директором КУ «Новоайдарський районний центр «Спорт для всіх» трудові відносини вирішено розірвати з 26червня 2018 року, про що видано розпорядження голови Новоайдарської районної ради від 26 червня 2018 року № 56 «Про звільнення директора комунальної установи «Новоайдарський районний центр «Спорт для всіх» ОСОБА_1 з 26 червня 2018 року.

За час роботи з 01 квітня 2017 року до 26червня 2018 року відповідно до наказів директора КУ «Новоайдарський районний центр «Спорт для всіх», а саме від 27 грудня 2017 року № 22, від 02січня 2018 року № 1 та від 20 червня 2018 року № 21 ОСОБА_1 використав таку кількість днів відпустки: з 29 грудня 2017 року до 01 січня 2018 року у кількості 4 діб; з 21 червня 2018 року до 22 червня 2018 року у кількості 2 діб.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно достатті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У частині третій статті 21 КЗпП України визначено, що контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.

Враховуючи особливості зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Відповідно до пункту 17 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170, у контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання.

З огляду на вказані норми матеріального права Верховний Суд зазначає, що на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках, зокрема, припинення повноважень посадових осіб.

Верховний Суд зазначає, що прийняття на службу за строковим трудовим договором (контрактом) без проведення конкурсу не свідчить про набуття такою особою статусу посадової особи органу місцевого самоврядування, оскільки така служба не є діяльністю на постійній основі. Особа, прийнята на роботу за строковим трудовим договором поза межами конкурсу, не складає присягу посадових осіб місцевого самоврядування, їй не присвоюється ранг умежах відповідної категорії посад посадових осіб місцевого самоврядування, також така особа не зобов`язана проходити атестацію відповідно до статті 17 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 192/1855/17, провадження № 14-569цс18, від 06 лютого 2019 року у справі № 146/885/17-ц, провадження № 14-436цс18.

Згідно з частиною п`ятою статті 241-1 КЗпП України коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Суд апеляційної інстанції з урахуванням положень статті 241 КЗпП України вмотивовано витлумачив вживання прийменників «до» і «по» для позначення кінця терміну взяв до уваги, що прийменники «до» і «по» в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь, а отже зазначення у контракті терміну його дії до 27 червня 2018 року свідчить, що саме ця дата і є останнім днем чинності дії трудового договору.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач був звільнений у зв`язку із закінченням строку контракту, а не з підстав, визначених статтею 41 КЗпП України.

Тому відсутні підстави задоволення вимоги про виплату вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток відповідно до пункту 5 частини першої статті 41, статті 44 КЗпП України.

З огляду на позицію позивача, який підтвердив у судовому засіданні, що не порушує питання про його поновлення на роботі чи зміну дату звільнення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що помилкове визначення дати останнього дня роботи та звільнення, з огляду на обсяг та предмет заявлених позовних вимог, не є підставою для задоволення позовних вимог про зміну підстави звільнення з пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України на пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та зобов`язання провести розрахунки та виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Встановивши обставини звільнення позивача, надавши тлумачення нормам матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач має право порушувати питання про компенсацію йому його заробітку за один день та відповідного внесення виправлення щодо терміну роботи (але не підстав звільнення) у трудову книжку, проте з огляду на характер та ступінь допущеного порушення його прав є необґрунтованою та неспівмірною його вимога про виплату компенсації у розмірі його заробітку за півроку.

Суди встановили, що позивачу було нараховано та сплачено відпускні за 24 календарних дні, згідно з довідкою від 04 жовтня 2018 року №41 було нараховано та сплачено відпускних за 24 календарних дні - 3 207, 99 грн.

Згідно з пунктом 3.4 контракту передбачено погодження дати відпустки та її строки із головою районної ради (а. с.8). Згідно з листом з Новоайдарської райради (25 січня 2018 №09/54) перенесення відпустки не було погоджено (а. с. 59).

Суди встановили, що відсутні відомості про перерахунок чи повернення вже виплачених відпускних позивачем на рахунок КУ «Новоайдарський районний центр «Спор для всіх» (а. с.60).

У судовому засіданні ОСОБА_1 ці обставини не заперечував, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення компенсації за невикористану частину відпусток.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права, відсутність доказів про нарахування та виплату позивачу невикористаних діб відпустки за 2018 рік, є необгрунтованими та не спростовують встановлені судами обставини справи.

Перегляд судового рішення в суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції, в межах своїх повноважень, з`ясував всі факти, що входять до предмета доказування; підтвердження їх належними й допустимими доказами, застосування норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, застосування норм матеріального і процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів з урахуванням заявлених в суді першої інстанції вимог, які стосуються встановлення обставин справи та їх оцінки.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішенння без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного суду від 31 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

Г. І. Усик