ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2020 року

Київ

справа №826/13895/16

адміністративне провадження №К/9901/43090/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,

секретар судового засідання Кучер Р.В.,

за участю:

представника позивача Михайлюк-Філімонової Є.В.;

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Буд Компані»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді Межевича М.В., суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.)

у справі №826/13895/16

за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Буд Компані»,

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМО «Ліко-Холдинг»,

про застосування заходів реагування.

I. ПРОЦЕДУРА

1. Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (далі - ГУ ДСНС України у м. Києві) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Буд Компані» (далі - ТОВ «Л-Буд Компані»), в якому просило:

- застосувати до ТОВ «Л-Буд Компані» заходи реагування у вигляді повного зупинення будівельно-монтажних робіт та експлуатації приміщень на будівництві готелю ІІІ черги будівництва в кварталі обмеженому вулицями Ломоносова, В. Касіяна, М. Конєва у місті Києві;

- визначити спосіб виконання судового рішення у порядку, передбаченому наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 21.10.2004 №130 «Про затвердження Інструкції про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду запобіжних заходів», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2004 р. за №1416/10015, шляхом відключення джерела електроживлення, накладення печаток на розподільчі електрощити та вхідні двері приміщень на будівництві.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено.

4. У поданій касаційній скарзі ТОВ «Л-Буд Компані» із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним Управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві було видано наказ від 19 липня 2016 року № 327, відповідно до якого наказано організувати та забезпечити проведення у серпні 2016 року планових перевірок щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, зокрема, будівництва об`єктів рекреаційного, побутового і громадського призначення на вул. Ломоносова (III черга будівництва - Готель) в кварталі, обмеженому вулицями Ломоносова, Василя Касіяна, Маршала Конєва.

6. На виконання зазначеного наказу та на підставі посвідчення про проведення перевірки від 8 серпня 2016 року №669 позивачем було здійснено перевірку будівництва об`єктів рекреаційного, побутового і громадського призначення на вул. Ломоносова (III черга будівництва - Готель) в кварталі, обмеженому вулицями Ломоносова, Василя Касіяна, Маршала Конєва.

7. За результатами перевірки складений акт перевірки додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 19 серпня 2016 року №463, згідно з яким під час здійснення перевірки виявлено недотримання відповідачем вимог пожежної та техногенної безпеки, а саме:

- на кожному тимчасовому, мобільному будинку та споруді не вивішені таблички із зазначенням її призначення, інвентарного номера, прізвища особи, відповідальної за її експлуатацію та протипожежний стан;

- вводи електрокабелів в інвентарних будинках мобільного типу через зовнішні стіни влаштовані не у металевих трубах з зашпаруванням зазору між кабелями та трубою негорючим матеріалом;

- не встановлено покажчики (об`ємні зі світильником або плоскі з застосуванням світловідбивних покриттів) місцезнаходження найближчих пожежних гідрантів;

- в інвентарних будівлях мобільного типу допускається встановлення електророзеток, вимикачів, перемикачів на горючі основи (конструкції) без підкладання під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра;

- з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів в інвентарних будівлях мобільного типу не виконані за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів;

- на території будівельного майданчику допускається зберігання в одному приміщенні кисневих балонів та балонів з горючими газами;

- в інвентарних будівлях мобільного типу допускається підвішування світильників безпосередньо на струмопровідні проводи;

- в інвентарних будівлях мобільного типу допускається експлуатація світильників зі знятими ковпаками (розсіювачами);

- біля в`їздів на будмайданчик не встановлено (вивішено) план з нанесеним на них будинками та спорудами, що будуються також допоміжними будинками і спорудами, в`їздами, під`їздами, вододжерелами, засобами пожежогасіння та зв`язку;

- пожежний щит на території будівництва не укомплектований згідно норм належності: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 м х 2 м - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт.;

- мінімальні протипожежні відстані від готелю, що будується, до інвентарної будівлі мобільного типу влаштовані в порушення вимог п. 1* таблиці 1 додатку 3.1. Державних будівельних норм ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень»;

- площа поверху (в межах протипожежного відсіку) 13-ти поверхового готелю та спортивного комплексу проектом передбачена та влаштована більше ніж 2200 м2 (5800 м2) в порушення вимог п.9.3.1. таблиці 2 п. ДБН В.2.2-9-2009 «Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення», п.9.4. таблиці 8 ДБН В.2.2-20:2008 «Будинки і споруди. Готелі»;

- мінімальні протипожежні відстані від будівлі готелю, що будується, до існуючої будівлі спортивного комплексу влаштовані в порушення вимог додатку 3.1 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень»;

- з приміщення підземного гаражу (паркінгу) на 26 машино-місць на відм. - 3.600 не влаштовано другий розосереджений виїзд в порушення вимог п.6.47 ДБН В.2.3-15:2007 «Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів»;

- проектом передбачено безпосереднє сполучення технічних приміщень (поз.060, 061, 064) з приміщенням підземного гаражу (паркінгу) на відм. - 3.600 в порушення вимог п.6.1. примітка 2, п.6.45 примітка 1 ДБН В.2.3-15:2007 «Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів»;

- вихід з незидимлюваної сходової клітки типу Н-1 на рівні першого поверху у осях (4-6)(К-Ж) проектом не передбачений тільки безпосередньо назовні (допускається сполучення виходу з Н-1 з тамбуром (поз. 107) холу (поз. 101) готелю) в порушення вимог п.5.44 ДБН В. 1.1-7-2002 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»;

- евакуаційний вихід з підвалу у осях (М-Н)(22-24) проектом не влаштований безпосередньо назовні в порушення вимог п.9.1.18 ДБН В.2.2-9-2009 «Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення» ;

- з урахуванням стилобатної частини в осях (17-24) (Б-К) не забезпечено доступ пожежників з автодрабин і автопідйомників у будь-яке приміщення готелю в порушення вимог п. 2* додатку 3.1 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»;

- у підвальному поверсі, частинах підвального поверху (в тому числі у коридорі), відокремлених між собою протипожежними стінами або перегородками, з приміщеннями, в яких застосовуються або зберігаються горючі речовини та матеріали, не передбачені та не влаштовані не менше двох вікон з розмірами 0,75 м х 1,2 м з приямками в порушення вимог п.6.14. ДБН В.1.1- 7-2002 «Пожежна безпека об`єктів будівництва» ;

- ширину зовнішніх дверей сходової клітки типу Н-1 та Н-3 на рівні першого поверху в осях (4-6)(К-Ж) та (17-19)(Н-П) проектом передбачено менше за ширину сходових маршів |(1,0<1,2 м) в порушення вимог п. 5.16 ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»;

- при умовній висоті готелю більше 26,5 м проектом не передбачено влаштування в коридорах протипожежних перегородок 1-го типу ;

- в складі проектної документації на будівництво відсутні вихідні дані, а саме: технічні умови до інженерного забезпечення об`єкта будівництва щодо пожежної та техногенної безпеки;

- балони з газом під час їх зберігання, транспортування та експлуатації не захищені від дії сонячного проміння та інших джерел тепла;

- допускається транспортування і зберігання балонів з газами без запобіжних ковпаків та нагвинчених на штуцери заглушки;

- не проводяться роботи з підвищення вогнестійкості будівельних конструкцій та вогнезахисту матеріалів одночасно з монтажем даних елементів конструкцій згідно з проектом виконання робіт;

- клас вогнестійкості проходок інженерного обладнання будинку через огороджувальні конструкції з нормованою межею вогнестійкості та через протипожежні перешкоди виконана меншою ніж нормована межа вогнестійкості цієї огороджувальної конструкції та протипожежної перешкоди за ознакою ЕІ в порушення п. 4.18 Державних будівельних норм ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»;

- значення межі вогнестійкості будівельних конструкцій не визначено шляхом випробувань за ДСТУ Б В. 1.1-4, за стандартами на методи випробувань на вогнестійкість будівельних конструкцій конкретних видів або за розрахунковими методами відповідно до стандартів або методик, узгоджених з головним органом у системі центральних* органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері будівництва та центральним органом державного пожежного нагляду відповідно п. 2.10.2. Державних будівельних норм ДБН В. 1.1-7-2002 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»;

- громадський будинок, що зводиться, не забезпечений первинними засобами пожежогасіння з розрахунку: на 200 м2 площі підлоги - один вогнегасник ( якщо площа поверху менша за 200 м2 - два вогнегасники на поверх), бочка з водою, ящик з піском; на кожні 20 м довжини риштування (на поверх) - один вогнегасник (але не менше двох на поверсі), а на кожні 100 м довжини риштування - бочка з водою; на 200 м2 площі покриття з утеплювачем та покрівлями з горючих матеріалів груп горючості ГЗ, Г4 згідно з ДБН В.1.1-7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об`єктів будівництва» - один вогнегасник, бочка з водою та ящик з піском;

- при умовній висоті готелю більше 26,5 м у готельних номерах та приміщеннях для обслуговуючого персоналу проектом не передбачено влаштування шаф для зберігання засобів індивідуального захисту органів дихання для саморятування людей під час пожежі в порушення вимог п.9.24 ДБН В.2.2-20:2008 «Будинки і споруди. Готелі»;

- для громадської будівлі, як для об`єкта V категорії складності згідно з ДСТУ-Н Б В. 1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва не визначено розрахунковий час евакуації людей у разі пожежі відповідно до ГОСТ 12.1.004-91;

- не розроблені інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони) у складі проектної документації будівництва відповідно до п. 4.10. ДСТУ Б А.2.2-7:2010, ст.34 Кодексу цивільного захисту України.

8. Вказаний Акт отримано директором ТОВ «Л-Буд Компані» Никоном О.П. без заперечень чи зауважень стосовно проведеної перевірки та складеного акта перевірки, про що свідчить його особистий підпис.

9. В зв`язку наявністю неусунених порушень вимог нормативних актів у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

10. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення перевірки було виявлено ряд порушень правил техногенної і пожежної безпеки, які зазначені в акті перевірки, однак не підтверджені достатніми та належними доказами. Окрім того, суд першої інстанції ставить під сумнів обґрунтованість позову, оскільки вважає, що контролюючим органом було порушено порядок проведення перевірки та належним чином не доведено, що настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

11. Також суд першої інстанції зазначив, що наданими представником ТОВ «Л-Буд Компані» поясненнями та документами спростовуються зазначені в акті порушення. Наданими доказами підтверджується усунення частини встановлених зауважень, а саме, пунктів 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 13, 23, 24, 28 припису (на підтвердження надані фото будівництва готелю та фіксування виправлень недоліків). Пункти 27-26 є вимогами до об`єкту завершеного будівництва, а не до об`єкту будівництва - будівельного майданчику. Порушення, зазначені в пунктах 12, 14-22, 27, 29-31 відповідач спростовує експертним звітом щодо розгляду та погодження проектної документації даного будівництва (копія міститься в матеріалах справи).

12. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з протилежного, а саме, що виявлені порушення, зазначені в акті перевірки, безумовно можуть призвести до загибелі людей або ж нанесенню шкоди їх здоров`ю, оскільки з них вбачаються грубі порушення відповідачем на спірному об`єкті будівництва вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки. Виявлені позивачем порушення підтверджується матеріалами справи, не були спростовані відповідачем у ході судового розгляду справи, а тому суд не знайшов підстав вважати необґрунтованими висновки акту перевірки.

13. Також суд апеляційної інстанції не взяв до уваги докази, надані відповідачем, та зазначив, що належним доказом усунення всіх наявних в акті перевірки порушень є результати повторної перевірки, в ході проведення якої посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Відповідач у своїй касаційній скарзі зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з огляду на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, їх недоведеність, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

15. Відповідач звертає увагу, що до ухвалення судом першої інстанції рішення від 10 травня 2017 року жодних звернень позивача до відповідача для встановлення факту виправлення або наявності порушень не було. Також звертає увагу, що до звернення до суду з позовом відповідачу було надано строк до 10 вересня 2016 року на добровільне виправлення порушень, який встановлений приписом позивача №121 від 26 серпня 2016 року. Однак, позивач не дочекався збігу зазначеного строку і 5 вересня 2016 року звернувся до суду з позовом, тим самим упереджено поставившись до відповідача, порушив його право на відведений строк для самостійного виправлення порушень, зазначає останній.

16. Вказує, що суд апеляційної інстанції порушив один із принципів адміністративного судочинства, а саме: рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом та змагальності сторін, оскільки відмовив відповідачу у наданні строку для проведення повторної перевірки позивачем.

17. Наголошує про порушення принципу пропорційності між виявленими порушеннями та застосованими заходами реагування.

18. Також відповідач звертає увагу, що судом апеляційної інстанції не було враховано жодного його доказу і не надано їм належної оцінки та не було враховано, що на час ухвалення постанови відповідач виправив порушення на об`єкті, де здійснювалась перевірка, що в свою чергу підтверджує твердження відповідача про відсутність необхідності у примусовому порядку застосування до нього заходів реагування, чим порушено принцип змагальності сторін.

19. У запереченнях на касаційну скаргу відповідача позивач не погоджується з касаційною скаргою, просить залишити її без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

20. У судовому засіданні представник позивача проти касаційної скарги заперечувала з мотивів, викладених у запереченні на касаційну скаргу, та просила відмовити в її задоволенні.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

22. Відповідно до статті 66 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

23. Частиною другою статті 68 КЦЗ України передбачено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

24. Аналогічні положення передбачені частиною сьомою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», за змістом якої, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

25. Наведені положення законодавства кореспондують з пунктом 12 частини першої статті 67 КЦЗ України, згідно з яким, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

26. Пунктами 1, 2 ,4 частини першої статті 70 КЦЗ України передбачено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій.

27. Підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, як зазначалось та встановлено судами, стало виявлення на об`єкті перевірки ТОВ «Л-Буд Компані», численних порушень норм пожежної та техногенної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей (пункт 7 цієї постанови), і ці порушення не були усунені підприємством.

28. Суд першої інстанції зробив висновок про відсутність підстав для застосування до відповідача заходів реагування у вигляді повного зупинення будівельно-монтажних робіт та експлуатації приміщень на будівництві, оскільки не доведено допущення відповідачем порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей.

29. Однак, такі висновки судом зроблено без дослідження будь-яких належних та допустимих доказів, які б могли підтвердити такі обставини.

30. Так, судом першої інстанції лише перелічено, а потім констатовано, що позивачем при перевірці відповідача були виявлені порушення, які спростовані наданими поясненнями та доказами останнього, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Водночас аналіз цих порушень, оцінка доводів відповідача, дослідження наданих ним доказів, які свідчать про усунення значної кількісті виявлених порушень, не знайшли свого відображення в рішенні суду першої інстанції.

31. Також не підтвердженим жодними належними та допустимими доказами є висновок суду першої інстанції про порушення позивачем порядку проведення перевірки.

32. Варто наголосити, що КЦЗ України пов`язує застосування заходів реагування з виявленням порушень, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

33. Отже, для правильного вирішення цього спору обов`язковому встановленню підлягають обставини щодо вчинення підприємством порушень, які, в свою чергу, створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

34. У розглядуваному випадку суду першої інстанції необхідно було, проаналізувавши виявлені порушення, зробити висновок про те, чи створюють вони загрозу життю та/або здоров`ю людей, а в разі встановлення обставин часткового усунення відповідачем виявлених порушень - необхідний аналіз тієї частини порушень, які не усунуто підприємством, на предмет того чи створюють вони загрозу життю та/або здоров`ю людей. Відмова в задоволенні позову, що ґрунтується лише на констатації факту того, що відповідачем усунуто частину виявлених порушень, не є належним розглядом справи та, відповідно, не є достатньою правовою підставою для відмови в задоволенні позову.

35. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, допустив ті самі помилки, обмежившись констатацією того, що позивачем при перевірці відповідача були виявлені порушення, які створюють загрозу життю та здоров`ю, а тому є підстави для задоволення позову. Водночас аналіз цих порушень, оцінка доводів відповідача та дослідження наданих ним доказів, які підтверджують, що ним усунуто значну кількість виявлених порушень, не знайшли свого відображення і в рішенні суду апеляційної інстанції, про що слушно зауважує відповідач.

36. Окремо варто наголосити на помилковість висновку суду апеляційної інстанції, що належним доказом усунення всіх наявних в акті перевірки порушень є лише результати повторної перевірки, в ході проведення якої посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

37. У справі №580/32/19 (постанова від 31 жовтня 2019 року) за схожих фактичних обставин Верховний Суд сформулював такий правовий висновок.

38. Положеннями частини другої статті 70 КЦЗ України визначено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

39. Це означає, що виключно суд приймає рішення про зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг.

40. Ухваленню судового рішення передує розгляд справи відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, в ході якого суд, зокрема, оцінює, аналізує докази, вирішує питання про належність, допустимість, достатність того чи іншого доказу, на підставі чого і робить висновки, які в свою чергу стають основою судового рішення, його мотивувальної частини, зокрема.

41. Вирішуючи в судовому рішенні питання зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв тощо, суд, в першу чергу, з`ясовує чи є передбачені для цього законом підстави, а отже оцінює надані позивачем та відповідачем докази, встановлює на підставі них факти, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

42. Таким чином, суд оцінює як акт позивача, що складений за результатами контрольного заходу і в якому зафіксовано відсутність або наявність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, так й інші докази, надані відповідачем, які, в свою чергу, підтверджують відсутність або усунення виявлених порушень - акти виконаних робіт на встановлення певного обладнання, на приведення споруд, обладнання до чинних вимог, правил, інструкцій тощо; первинні документи, що свідчать про купівлю необхідного обладнання; різного роду договори про надання певних послуг, наявність яких є обов`язковою, тощо.

43. В контексті спірних правовідносин, що склались між сторонами, необхідно вказати, що саме суд вирішує питання чи усунув відповідач виявлені порушення чи ні, а отже чи є підстави для задоволення позову чи такі відсутні.

44. Отже, в разі якщо правовідносини між суб`єктом господарювання та органом державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, стали спірними та перейшли в площину судового спору, то акт перевірки органу державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, що складений за результатами контрольного заходу, в тому числі повторного, є лише одним із доказів, оцінку якому дає виключно суд поряд з іншими доказами.

45. В протилежному випадку (якщо би виключно акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки свідчив про виконання чи невиконання відповідачем вимог правил, інструкцій, ДБН тощо) функція суду була би нівельована, оскільки останній не здійснював би судочинство, а фактично затверджував би акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки своїм рішенням.

46. За таких обставин, висновок про те, що належним доказом усунення порушення є тільки акт перевірки, який би зафіксував відсутність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, є помилковим, оскільки такий доказ є одним із доказів, який може підтверджувати обставину усунення підприємством виявлених порушень.

47. Водночас ненастання встановленого строку для виконання припису не є підставою для незастосування відповідних заходів реагування, з огляду на існування загрози життю та здоров`ю людей, що свідчить про безпідставність відповідних доводів відповідача.

48. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі №808/1883/16 (постанова від 5 березня 2020 року).

49. Так, положеннями частини сьомої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом) передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

50. Зазначена норма Закону не зобов`язує орган державного нагляду чекати настання терміну виконання припису для того, щоб звернутись до суду з відповідним позовом про застосування до підприємства заходів реагування, а навпаки дозволяє цьому органу обирати один із заходів реагування або поєднувати ті з них, застосування яких орган державного нагляду вважає за потрібне у конкретній ситуації.

51. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

52. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

53. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

54. Верховний Суд зазначає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам щодо їх обґрунтованості, оскільки вони ухвалені на підставі обставин, які не підтверджені доказами та без повного і всебічного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення цього спору.

55. Суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

56. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

57. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

58. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

59. При новому розгляді спору суду необхідно: надати оцінку всім твердженням та аргументам сторін, дослідити надані сторонами докази (у тому числі, вчинити передбачені процесуальним законом дії з метою витребування доказів, необхідних для правильного вирішення спору); на підставі додатково встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.

60. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 344, 353, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Буд Компані» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 березня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року скасувати, справу №826/13895/16 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду