open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2020 р. Справа№ 910/7312/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

секретар судового засідання Шевченко В.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бмс Буд»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.09.2019 (повний текст складено 20.09.2019)

у справі №910/7312/19 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бмс Буд»

до 1)Міністерства оборони України

2)Північного територіального квартирно-експлуатаційного

управління

про стягнення 290 780, 00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бмс Буд» (далі - ТОВ «Бмс Буд», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідача-1) та Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління (далі - Північне ТКЕУ, відповідача-2) про стягнення 290 780, 00 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання умов Договору підряду № 198 на виконання робіт з будівництва будівлі казарми поліпшеного планування (житлового комплексу) № 3 м. Конотоп Сумської області, військове містечко № 25 (шифр 2018-09) від 21.05.2018 в частині передачі проектно-кошторисної документації, відтак просило стягнути з відповідачів 290 780 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №910/7312/19 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бмс Буд» до Міністерства оборони України та Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління про стягнення пені в розмірі 290 780, 00 грн. за порушення умов Договору підряду № 198 в частині передачі проектно-кошторисної документації відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бмс Буд» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт не погодився з висновками місцевого суду про те, що розділ 7 Договору підряду не передбачає застосування будь-яких санкцій у разі не виконання замовником своїх зобов`язань за Договором, вказуючи на те, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством. При цьому, апелянт зазначав, що надання проектно-кошторисної документації на виконання робіт із будівництва об`єкта є зобов`язанням замовника згідно пп. 6.1.3 п. 6.1 Договору, відповідальність за яке передбачена Договором. Разом з цим апелянт погодився з посиланням суду першої інстанції на п. 2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013, відповідно до якого господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій. Таке тлумачення положень абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України наведено в постанові Верховного Суду віл 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, в якій сума штрафних санкцій вираховувалась з вартості товару, а не з вартості виготовленої первинної документації на товар тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач-2 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що основну частину проектно-кошторисної документації замовником передано 21.05.2018, а починаючи із вказаної дати та до моменту розірвання Договору підряду № 198 підрядником жодного разу не направлялися будь- які листи чи зауваження щодо некомплектності чи якості проектно-кошторисної документації, а також щодо невчасності її надання замовником. Відповідач-2 наголошував на тому, що посилаючись у позові на приписи ч. 2 ст. 231 ГК України, позивач в всупереч цим положенням помилково здійснив розрахунок штрафних санкцій на підставі ціни Договору підряду № 198, що не відповідає Закону. За твердженнями відповідача-2, відповідно до п. 7.1 Розділу VII Договору підряду № 198 (відповідальність сторін) у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством. Проте, у вказаному розділі Договору № 198, умови якого було погоджено сторонами при його підписанні, не передбачено відповідних санкцій у разі неналежного виконання зобов`язання щодо передачі проектно-кошторисної документації, отже підстави для нарахування генпідрядником штрафних санкцій за умовами Договору підряду № 198, відсутні. Крім цього, відповідач-2 повністю не погодився із розміром пені, нарахованої позивачем та вказаної у позовній заяві тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 02.06.2020 з`явились представники сторін, представник позивача надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники відповідачів 1 та 2 заперечили доводи апеляційної скарги, просили не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 21.05.2018 між Міністерством оборони України в особі начальника Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління оборони України (замовником за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бмс Буд» (генпідрядником за договором) укладено Договір підряду № 198 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого замовним доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт із будівництва будівлі казарми поліпшеного планування (житлового комплексу) № 3 м. Конотоп Сумської області, військове містечко № 25 (шифр 2018-09) за адресою: м. Конотоп, вул. Депонська, 101, яке використовується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п. 1.2 Договору генпідрядник зобов`язався в строк, що не перевищує 210 календарних днів з дати укладення Договору, виконати роботи з будівництва об`єкту та передати їх замовнику, а замовник прийняти і оплати виконані роботі (об`єкт).

Генпідрядник зобов`язався виконати передбачені Договором роботи, якість яких повинна відповідати вимогам нормативно-правових актів, якими регламентовано відносини у сфері будівництва, проектній документації та умовам Договору (п. 2.1).

Положеннями п. 3.1 Договору сторони погодили, що договірна ціна становить 14 539 000, 00 грн., в тому числі ПДВ - 2 423 166, 67 грн.

За змістом п. 3.2 Договору зазначена ціна є твердою, складається генпідрядником на підставі наданої ним цінової пропозиції згідно з вимогами нормативних документів у сфері ціноутворення в будівництві. Кошти на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами, розраховуються виходячи з строків будівництва, виду будівництва, структури робіт, вартості трудових та матеріально-технічних ресурсів, врахованих у ціні пропозиції (договірній ціні), та на підставі прогнозованих рівнів інфляції на наступні періоди, що схвалюються Кабінетом Міністрів України.

Замовник на підставі пп. 6.1.3 п. 6.1 Договору зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів після підписання сторонами Договору передати генпідряднику з оформленням відповідного акту приймання-передачі будівельний майданчик для виконання робіт по об`єкту та проектну документацію на об`єкт.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством (п. 7.1 Договору) що.

Договір згідно п. 10.1 набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.12.2018, а в частині своїх зобов`язань та розрахунків до їх повного виконання сторонами

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх (ст. 318 ГК України). Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об`єктів; будівництво об`єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов`язаних з будівництвом об`єктів.

Замовник на підставі ст. 853 ЦК України зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи в договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч. ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України).

Відповідно до ст. 854 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 321 ГК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин (ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України) повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив про неналежне виконання умов Договору підряду № 198 на виконання робіт з будівництва будівлі казарми поліпшеного планування (житлового комплексу) № 3 м. Конотоп Сумської області, військове містечко № 25 (шифр 2018-09) від 21.05.2018 в частині строків передачі проектно-кошторисної документації, вказуючи про те, що ця документація повинна була бути передана замовником генпідряднику з граничним строком до 26.05.2018, проте фактично була передана 15.06.2018, що підтверджується актом прийому-передачі проектно-кошторисної документації, що в свою чергу свідчить про прострочення строків її передачі на 20 (двадцять) календарних днів.

За таких підстав, на підставі ст. 231 ГК України, позивачем здійснено нарахування пені з розрахунку, що договірна ціна за Договором становить 14 539 000, 00 грн., а 0,1 % відповідно дорівнює 14 539, 00 грн. х 20 календарних днів (строк порушення зобов`язання щодо передачі проектно-кошторисної документації) = 290 780, 00 грн., яку позивач й просив стягнути з відповідачів 1 та 2 в судовому порядку.

Заперечуючи проти позову, відповідач-2 вказував на надання позивачем суду недостовірної інформації, зокрема, акту прийому-передачі проектно-кошторисної документації від 21.05.2018, який також наявний у генпідрядника (позивача). Крім цього, відповідач-2 наголошував на тому, генпідрядник починаючи з 21.05.2018 та до моменту розірвання Договору № 198 жодного разу не направляв будь-які листи чи зауваження щодо некомплектності чи якості проектно-кошторисної документації, а також щодо невчасності її надання. Також відповідач-2 не погоджувався з розміром нарахованої позивачем пені вважаючи, що нарахування пені можливе лише у разі визначення вартості частини проектно-кошторисної документації, яку не було надано у визначений Договором строк.

За змістом ст. 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Як вище згадувалось, за умовами укладеного між сторонами Договору генпідрядник, ТОВ «Бмс Буд», взяло на себе зобов`язання здійснити виконання робіт із будівництва будівлі казарми поліпшеного планування (житлового комплексу) № 3 м. Конотоп Сумської обл., військове містечко № 25 (шифр 2018-09).

Положеннями підп. 5.1.3 вказаного Договору сторони погодили, що генпідрядник зобов`язаний розпочати виконання робіт на об`єкті протягом 5 календарних днів з дати підписання Договору обома сторонами та отримання від замовника проектної документації на об`єкт; забезпечити введення об`єкта в експлуатацію; завершити виконання робіт та передати об`єкт замовнику відповідно до умов Договору не пізніше ніж через 210 календарних днів з дати його укладання, з виконавчою документацією по об`єкту, у тому числі надати «Акт приймання виконаних будівельних робіт та витрат» за формою КБ-3.

Умовами п. 5.3 Договору передбачено забезпечення робіт по об`єкту проектною документацією та матеріальними ресурсами:

5.3.1 забезпечення робіт по об`єкту проектною документацією здійснюється замовником;

5.3.2 передача некомплектної проектної документації, а також проектної документації, що не відповідає Державним будівельним нормам та Державним стандартам України не дозволяється.

Відповідно до пп. 6.1.3 п. 6.1 Договору замовник зобов`язаний протягом 5 календарних днів після підписання сторонами Договору передати генпідряднику з оформленням відповідного акту приймання-передачі будівельний майданчик для виконання робіт по об`єкту та проектну документацію на об`єкт.

Відтак, з огляду на погоджені сторонами умови Договору, проектна документація на об`єкт мала бути передана замовником генпідряднику протягом 5 (п`яти) календарних днів після підписання сторонами Договору, тобто, з граничним строком 26.05.2018.

Відповідно до абз. 14 п. 3 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005, проектна документація - текстові та графічні матеріали, затверджені в установленому порядку, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, а також кошториси об`єкта будівництва.

З наданого відповідачем-2 акту прийому-передачі проектно-кошторисної документації від 21.05.2018 вбачається, що замовником було передано, а генпідрядником відповідно прийнято таку документацію:

1.Робочий проект. Книга 1. Загальна пояснювальна записка. Вихідні дані. Генеральний план 2018;

2.Робочий проект. Архітектурно-будівельна частина. Влаштування фундаментів. Книга 2;

3.Робочий проект. Архітектурно-будівельна частина. Технологія виробництва. Книга 3;

4. Робочий проект. Санітарно-технічна частина. Опалення, вентиляція. Водопостачання та каналізація;

5.Робочий проект. Електротехнічна частина. Силове електрообладнання. Електричне освітлення;

6.Робочий проект. Архітектурно-будівельна частина. Книга 4. Конструктивні рішення.

За твердженнями відповідача-2, ним було передано основну частину проектно-кошторисної документації саме 21.05.2018.

Разом з цим, на думку позивача, які в свою чергу не спростовано відповідачами, частина проектно-кошторисної документації, зокрема, система пожежної сигналізації, система оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей, система передавання тривожних сповіщень; креслення на улаштування фундаментів була передана замовником генпідряднику 15.06.2018, про що сторонами складено та підписано акт прийому-передачі проектно-кошторисної документації від 15.06.2018, копія якого міститься в матеріалах справи.

З огляду на наведене, місцевим судом встановлено, що передача проектно-кошторисної документації згідно акту від 15.06.2018, а саме: системи пожежної сигналізаці, системи оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей, системи передавання тривожних сповіщень; креслення на улаштування фундаментів, була здійснена замовником з порушенням строку виконання обумовленого зобов`язання щодо передачі проектно-кошторисної документації, яке склало 20 календарних днів.

Учасники господарських відносин в силу положень ст. 216 ГК України несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (п. 1 ст. 218 ГК України).

Порушенням зобов`язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 322 ГК України за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

За змістом ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається ( ч. ч. 1, 2 ст. 231 ГК України). У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Матеріалами справи встановлено, що розділом 7 Договору передбачено відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань.

Зокрема, умовами п. 7.3 Договору сторони встановили, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодуванню замовником за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення). Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ГК України для замовника сторони встановили інший розмір процентів: 0 (нуль) процентів.

Разом з цим, ні розділом 7 Договору, ні Договором в цілому не передбачено будь-яких санкцій за неналежне виконання замовником зобов`язань щодо передачі проектно-кошторисної документації.

Здійснюючи розрахунок пені на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України, позивач виходив із договірної ціни, яка за Договором становила 14 539 000, 00 грн., та помилково не врахував, що положеннями абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України чітко визначено, що штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язань у вигляді пені застосовуються у розмірі 0,1 відсотка виходячи з вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Тобто, позивачем неправомірно визначено для обрахування пені в розмірі 0,1 % за порушення зобов`язання щодо передачі проектно-кошторисної документації саме ціну всього Договору - 14 539 000, 00 грн.

Водночас, аналіз наведених вище положень закону дає можливість для нарахування та стягнення пені у розмірі 0,1 % за порушення строків виконання зобов`язання щодо передачі проектно-кошторисної документації у разі наявності вартості (грошової оцінки) саме проектно-кошторисної документації, зобов`язання щодо передачі якої замовником й було порушено.

Посилання позивача (апелянта) на позицію Верховного Суду (постанова від 23.04.2019 у справі № 604/3565/18 ) про те, що згідно абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України сума штрафних санкцій вираховується з вартості товару, а не з вартості виготовлення первинної документації на товар, не заслуговують на увагу, адже у вказаній справі позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання зобов`язань за Договором щодо своєчасної поставки товару, в зв`язку з чим заявлено вимоги про стягнення пені та штрафу, у даній справі позивачем заявлено вимоги про стягнення пені за неналежне виконання замовником умов Договору підряду в частині надання проектно-кошторисної документації, нарахованої виходячи із договірної ціни, яка відповідно до умов Договору становить 14 539 000, 00 грн.

З огляду на наведене та те, що позивачем не надано оцінки вартості проектно-кошторисної документації, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів пені в розмірі 290 780, 00 грн. за порушення умов Договору в частині передачі проектно-кошторисної документації як безпідставні та необґрунтовані не підлягають задоволенню.

З приводу заяви відповідача-2 про пропуск позивачем строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення нарахованої ним пені та застосування наслідків такого спливу, слід зазначити, що цивільним законодавством встановлені певні часові обмеження примусового захисту цивільного права.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом згаданої норми позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В зв`язку з встановленням обставин відсутності порушених прав позивача та відмову у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності.

Доводи апелянта з приводу неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бмс Буд» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №910/7312/19 - без змін.

Матеріали справи №910/7312/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.06.2020

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала

Джерело: ЄДРСР 89650662
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку