Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 382/905/17

провадження № 61-628 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б .І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 ,

третя особа - служба у справах дітей Яготинської районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , на рішення Яготинського районного суду Київської області

від 14 вересня 2017 року у складі судді Карповича В. Д. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Березовенко Р. В., Коцюрби О. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - служба у справах дітей Яготинської районної державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . На даний час його займають відповідачі, які добровільно звільнити будинок відмовляються, чим створюють їй перешкоди у користуванні належним їй на праві власності майном. Вказувала, що відповідачі не є членами сім`ї власника будинку, мають інше житло, де й зареєстровані.

Крім того, протиправною поведінкою відповідачів їй було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала,

і яку вона оцінила у розмірі 100 000,00 грн.

З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди у здійсненні права власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 із спірного будинку, а також стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на її користь 100 000,00 грн моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 14 вересня

2017 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Усунено перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_1

на житловий будинок по АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з будинку

АДРЕСА_1 .

У частині вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1

є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі рішення

Яготинського районного суду Київської області від 04 лютого 2015 року

(справа № 382/2705/14-ц). Відповідачі, які займають житловий будинок без жодних правових підстав, не є членами сім`ї власника будинку, чим створюють ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належним

їй на праві власності майном.

Районним судом встановлено, що відповідачі мають власні житлові будинки, де й зареєстровані. Крім того, рішенням Яготинського районного суду Київської області від 06 липня 2016 року у справі № 382/1701/14-ц

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , третя особа - Сотниківська сільська рада Яготинського району Київської області, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (заяви про скасування заповіту), у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Судове рішення залишено без змін після перегляду в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Також суд першої інстанції послався на правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах: від 05 листопада 2014 року у справі

№ 6-158цс14; від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , відхилено.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 14 вересня

2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи

та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи апеляційної скарги про існування конфлікту між сторонами, у ході якого його учасники неодноразово зверталися із відповідними заявами до правоохоронних органів, не заслуговують на увагу, оскільки предметом розгляду у цій справі є правовідносини щодо захисту права власності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 06 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 382/905/17 із Яготинського районного суду Київської області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу за відсутності її представника, витребував не всі матеріали з Яготинського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - Яготинський ВП), що призвело до ухвалення незаконного

та необґрунтованого судового рішення, а суд апеляційної інстанції

на вказані порушення районного суду не відреагував.

Вважає, що висновки суду у справі № 382/1701/14-ц не відповідають дійсності, заповіт ОСОБА_12 від 07 листопада 2011 року незаконно скасований за заявою спадкодавця від 02 липня 2013 року, а в діях посадової особи, яка здійснила відповідний запис в Журналі для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Сотниківської сільської ради Яготинського району Київської області, наявні ознаки кримінального правопорушення.

Вказує, що судами порушено вимоги статей 115, 116 ЖК Української РСР, оскільки в оскаржуваних судових рішеннях не вказано, чи виселення відповідачів відбулося з наданням їм інших приміщень для проживання,

а посилання на статті 391, 405 ЦК України є безпідставними.

При цьому було порушено права дітей та не враховано положення

Європейської конвенції про здійснення прав дітей та Закону України

«Про охорону дитинства».

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 , яка має власний житловий будинок та зареєстрована за місцем його знаходження в с. Рокитне Рокитнівського району

Рівненської області, з листопада 2011 року та по даний час проживає

по АДРЕСА_1 , здійснюючи при цьому догляд за власником будинку ОСОБА_12 ,

1924 року народження.

У 2013 році у будинок заселилась дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 разом зі своїм чоловіком та трьома малолітніми дітьми ( ОСОБА_6 ,

2013 року народження, ОСОБА_5 , 2008 року народження та ОСОБА_4 ,

2005 року народження). При цьому подружжя мають власний житловий будинок по АДРЕСА_2 , де й зареєстровані. (а. с. 25-28, 32 зв. с.).

На підставі рішення Яготинського районного суду Київської області

від 04 лютого 2015 року у справі № 382/2705/14-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, а саме: сіни, вхідний ганок, сарай, сарай, погріб, огорожа, колодязь, що розташовані

по АДРЕСА_1

(а. с. 6).

Однак потрапити до власного житла ОСОБА_1 не може, оскільки його на даний час займають відповідачі у справі, без жодних на те правових підстав. Вказані особи добровільно не звільняють будинок, чим створюють позивачці перешкоди у користуванні належним їй майном.

Відповідачі не є та ніколи не були членами сім`ї власника будинку - ОСОБА_1 .

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 06 липня

2016 року у справі № 382/1701/14-ц у задоволенні позову ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Яготинського районного суду Київської області від 06 липня 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Яготинського районного суду Київської області

від 06 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області

від 17 листопада 2016 року залишено без змін (а. с. 64-71).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України

від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено,

що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких

не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку,

що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам

та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності

не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з частиною першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування

та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16.

Частиною першою статті 405 ЦК України визначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування

цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї (постанова Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року, справа

№ 6-158цс14).

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 04 лютого

2015 року у справі № 382/2705/14-ц визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок разом з господарськими будівлями

і спорудами по АДРЕСА_1 (а. с. 6).

Встановлено, що відповідачі займають вказаний житловий будинок

без жодних правових підстав та не є членами сім`ї ОСОБА_1 .

Разом з цим, добровільно звільнити будинок відмовляються.

Також судами встановлено, що ОСОБА_2 має власний житловий будинок і зареєстрована за місцем його знаходження у селі Рокитному Рокитнівського району Рівненської області. ОСОБА_3 разом з дітьми зараєстрована у власному житловому будинку по

АДРЕСА_2 .

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок

про наявність у власника перешкод у здійсненні права власності на спірний житловий будинок та обґрунтовано задовольнив позов у частині усунення таких перешкод шляхом виселення відповідачів.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику суду

як джерело права.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права,

за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом

і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної

та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична

або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Колегія суддів звертає увагу заявника, що судами попередніх інстанцій питання виселення відповідачів було оцінене на предмет пропорційності

у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі 569/4373/16-ц, провадження № 14-298цс19.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неможливість розгляду справи судом першої інстанції у зв`язку з неявкою представника відповідача, оскільки районний суд надав вірну правову оцінку причинам неявки сторін, про які суд було повідомлено, та обґрунтовано визнав

їх неповажними. Крім того, свої процесуальні права ОСОБА_3 повністю реалізувала в суді апеляційної інстанції.

Посилання касаційної скарги на необхідність витребування додаткових матеріалів з Яготинського ВП на підтвердження факту наявності тривалого конфлікту між сторонами є безпідставними, так як вказані обставини

не входять до предмету доказування в указаній справі, а, крім того, доводи знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи ОСОБА_3 про порушення процедури скасування заповіту ОСОБА_12 від 07 листопада 2011 року фактично зводяться до незгоди

з рішенням Яготинського районного суду Київської області від 06 липня

2016 року у справі № 382/1701/14-ц за позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , третя особа - Сотниківська сільська рада Яготинського району Київської області, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Вказане судове рішення залишено

без змін після перегляду в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального і процесуального права й зводяться

до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400

ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах

та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 14 вересня

2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 листопада

2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк