Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 2/641/284/2020 Справа № 641/6836/19

У Х В А Л А

03 червня 2020 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Григор`єва Б.П.,

за участю секретаря судового засідання Максимової Т.І.,

представника позивача ОСОБА_1 І ОСОБА_2 Д ОСОБА_2

представника відповідача Шкумат І.М. Шевченка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мараєвої Яни Володимирівни, третя особа: ТОВ «Інтервертикаль» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення державного реєстратора, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженнісуду знаходиться зазначена цивільна справа.

10.02.2020 року до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів, а саме: договору про відступлення права вимоги № 21 МБ від 18.11.2015 року, додаткової угоди № 1 від 27.11.2015 року по договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 21 МБ від 18.11.2015 року, витягу з Додатку №1 до Додаткової угоди № 1 від 27.11.2015 року до договору по відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовим кредитами № 21 МБ від 18.11.2015 року, договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки та договорами застави від 12.05.2016 року, договору іпотеки № 15.32.-00/07-ДІ01 від 09.10.2007 року.

В обґрунтування клопотання зазначила, що з метою встановлення всіх обставин справи, повного та всебічного дослідження доказів для встановлення об`єктивної істини необхідно додати до матеріалів справи вище перелічені документи. Зазначені докази не були подані разом з позовною заявою внаслідок помилки особи, котра готувала позовну заяву і надала лише рішення Господарського суду м. Харкова від 30.06.2016 року у справі про банкрутство ТОВ «Інтервертикаль». Просила визнати поважними причини пропуску строку на подання доказів.

Крім того до суду надійшло клопотання від відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6 про закриття провадження у справі.

В обґрунтування клопотання ОСОБА_5 , зазначив, що з матеріалів справи та тексту позовної заяви вбачається, що позивач вважає, що спірне нерухоме майно належить на праві власності ТОВ «Інтервертикаль». Справа про банкрутство ТОВ «Інтервертикаль» № 5023/5383/12 у Господарському суді Харківської області триває і на цей період часу. Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованість ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство для судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів, про що викладено у постанову ВСУ від 13.04.2016 року у справі № 908/4804/14, постанови ВС від 26.06.2018 у справі № 372/3584/16ц. Просить закрити провадження у справі на підставі ст. 255 ЦПК України.

Представник позивача в судовому засіданні проти закриття провадження у справі заперечувала, просила долучити до матеріалів справи перелічені в клопотанні докази.

Представник відповідача ОСОБА_5 клопотання підтримав та просив закрити провадження у справі. Проти долучення доказів до матеріалів справи заперечував, зазначив, що помилка іншої особи, яка готувала позов до суду не є поважною причиною пропуску строку для подання доказів.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ТОВ «Інтервертикаль» в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Відповідач приватний нотаріус ХМНО Мараєва Я.В. надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши клопотання та матеріали справи, прийшов до наступного.

Щодо клопотання про долучення доказів.

Згідно з ч.1ст.83 ЦПК Українисторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За змістом ч.ч.2, 8, 9ст.83 ЦПК Українипозивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до ч.2 ст. 126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду.

Суд прийшов до висновку, що помилка особи, котра готувала позовну заяву не є поважною причиною пропуску строку на подання доказів, оскільки це не є об`єктивними причинами, тому клопотання про долучення доказів підлягає залишенню без розгляду.

Щодо закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно достатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України передбачено, що суди у порядку цивільного судочинства розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначенастаттею 20 ГПК України.

За положеннями частини 1статті 20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Згідно правил частини 1 та частини 2статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, якою врегульовано порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначенимиГосподарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 41ГПК Українисправи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановленихЗаконом про банкрутство.

Згідно з ч. 4ст. 10 Закону про банкрутствосуд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно доПодаткового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначенийПодатковим кодексом України.

Отже, частина 4статті 10 Закону про банкрутствовідносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов`язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, а саме: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника і дана норма кореспондується з положеннями п. 7 ч. 1ст. 12 ГПК України(у редакціїЗакону про банкрутство) та застосовується незалежно від суб`єктного складу сторін.

У постановах Верховного суду України від 13.04.2016 року у справі № 908/4804/14 та від 16.11.2016 у справі № 908/560/16 викладено правовий висновок, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення усіх майнових спорів з вимогами до боржника, у тому числі спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, є те, що вони розглядаються та вирішується господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованість Закону України «Про банкрутство», який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

З наведено вбачається, що до підвідомчості господарського суду відносяться справи у спорах з майновими вимогами саме до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

У даній цивільній справі спір виник щодо визнання недійсними договору купівлі-продажу, який укладений між фізичними особами ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які не є учасниками у справі про банкрутство. Отже даний спір, що відновлення становища, яке існувало до порушення, враховуючи суб`єктний склад сторін процесу, оскільки пред`являється до фізичних осіб, які не є сторонами процесу про банкрутство має розглядатись саме за правилами цивільної юрисдикції в загальному позовному провадженні.

На підставі викладеного суд відмовляє у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з його безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 83, 126, 255, 260 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача про приєднання доказів залишити без розгляду.

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя -Б. П. Григор`єв