Справа № 234/5763/20

Провадження № 3/234/1591/20

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 квітня 2020 року

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Переверзевої Л.І.

Секретаря Костів А.О.

За участю прокурора- Гапєєва Г.І. Слісаренко Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську протокол про адміністративне правопорушення серія № 152 від 31 березня 2020 року, який надійшов з Управління стратегічних розслідувань в Донецькій області відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

-у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172 -5 ч.1 КУпро Адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До Краматорського міського суду Донецької області з Управління стратегічних розслідувань в Донецькій області надійшов протокол відносно ОСОБА_1 про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-5 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно протоколу зазначено наступне.

ОСОБА_1 , займаючи посаду директора регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України (далі З.У.) «Про запобігання корупції», будучи суб`єктом, на якого поширюється обмеження, встановлені цим Законом, 03.07.2018 року отримав у подарунок від своєї знайомої гр. ОСОБА_2 двокімнатну квартиру у м.Краматорську, Донецької області, вартістю 81100 (вісімдесят одна тисяча сто) гривень 00 копійок, чим порушив обмеження, встановлені ч.2 ст.23 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-5 КУпАП.

Встановлено, що згідно наказу голови правління ПАТ «Українська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» за №1065/ос від 26.04.2017 року ОСОБА_1 прийнято на роботу директором регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

Відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 є суб`єктом на якого, поширюється дія цього Закону, як посадову особу юридичної особи публічного права директор регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та є відповідальним за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Статтею 81 Цивільного кодексу України визначено види юридичних осіб. Юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.3 ст.65 Господарського кодексу України керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової наради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Згідно ст.38 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у п.1, п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 цього Закону, під час виконання своїх службових повноважень зобов`язані неухильно додержуватись вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.

Згідно ст.42 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у п.1, п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», сумлінно, компетентно, власно, результативно і відповідально виконують службові повноваження та професійні обов`язки, рішення та доручення органів і осіб, яким вони підпорядковані, підзвітні або підконтрольні, не допускають зловживань та неефективного використання державної і комунальної власності.

Відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 ЗУ «Про запобігання корупції» особи, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме: посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в пункті 1 частині першої цієї статті, особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має не меті одержання прибутку.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЗУ «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1,2 частини першої ст.3 цього Закону, можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких подарунків не перевищує один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки.

Відповідно до ч.1 ст.24 ЗУ «Про запобігання корупції» особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи, у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів:

1)відмовитися від пропозиції;

2)за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію;

3)залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників;

4)письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Згідно ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що відповідно договору дарування квартири АДРЕСА_2 3091 від 03.07.2018 року (далі по тексту Договір) громадянин ОСОБА_1 (далі по тексту Обдаровуваний) прийняв від ОСОБА_2 (далі по тексту Дарувальник) в дар квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 складається з двох кімнат, загальною площею 55,7 кв.м., житловою площею 32,1 кв.м.

Вищезазначена квартира належить Дарувальнику на праві приватної особистої власності, на підставі договору дарування квартири, посвідченого ОСОБА_3 , державним нотаріусом Першої Краматорської державної нотаріальної контори від 12.12.2017 року за реєстровим номером № 2-4881, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.12.2017 року, номер запису про право власності НОМЕР_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна НОМЕР_3 .

Згідно звіту про оцінку нерухомого майна, виданого 02.07.2018 року ФОП « ОСОБА_4 », ідентифікатор за базою ФДМУ №3317930_02072018_VT180702-016 (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 235/17 від 22.03.2017 року, виданий Фондом Державного майна України) складає 81100 (вісімдесят одна тисяча сто) гривень 00 копійок.

Цей дар сторони оцінюють в суму 81 100 (вісімдесят одна тисяча сто) гривень 00 копійок.

Відповідно до положень ст.316 та ст.317 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України), згідно яких, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до Закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно п.3 ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до Закону підлягає державній реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України, права на нерухоме майно , які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства, як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно з інформаційною довідкою за №204230618 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , нерухоме майно квартира АДРЕСА_4 , державна реєстрація про право власності здійснена 03.07.2018 року о 16:05:59.

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності НОМЕР_4 ) ОСОБА_1 03.07.2018 року отримав у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 55,7 кв.м. Підставою виникнення права власності є договір дарування №3091 від 03.07.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Костенко С.О.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 28.03.2019 року о 16:57 подав щорічну декларацію, яка охоплює попередній рік, де в розділі № 3 «Об`єкти нерухомості» зазначив, що 03.07.2018 року він набув право власності на квартиру у м.Краматорську Донецької області, загальною площею 55,7 кв.м, вартістю 81100 (вісімдесят одна тисяча сто) гривень 00 копійок, а також в розділі №11 «Доходи, у тому числі подарунки» зазначив інше подарунок у негрошовій формі вартістю 81100 (вісімдесят одна тисяча сто) гривень 00 копійок.

Частиною 2 ст.23 ЗУ «Про запобігання корупції» встановлено обмеження вартості подарунка, який дозволено отримувати від особи, що не є близькою особою, а саме, вартість такого подарунку не повинна перевищувати один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово.

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у період з 01.07.2018 року до 01.12.2018 року становить 1841 гривня.

Тобто, ОСОБА_1 03.07.2018 року мав право прийняти подарунок, який відповідає загальновизнаним уявленням про гостинність за умови, що його вартість не перевищує 1841 гривні. В даному випадку останній отримав подарунок, що становить близько 44 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб, на день прийняття подарунка.

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру нотаріусів Міністерства юстиції України (http//ern/munjust.gov.ua) приватний нотаріус ОСОБА_5 , номер свідоцтва НОМЕР_5 , здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_5 .

Опитана ОСОБА_2 пояснила, що 03.07.2018 року вона подарувала своєму знайомому ОСОБА_1 квартиру, яка складається з двох кімнат загальною площею 55.7 кв.м. та розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно звіту про оцінку нерухомого майна, виданого 02.07.2018 року ФОП « ОСОБА_4 », вартість квартири становила 81 100 (вісімдесят одна тисяча сто) гривень 00 копійок. Договір дарування квартири засвідчував приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Костенко С.О., який розташований за адресою: м.Краматорськ, вул.Марата, 12. Також на питання, чи є ОСОБА_1 їй близькою особою, остання відповіла, що ОСОБА_1 не є близькою особою, а просто знайомий.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 , порушуючи вимоги ч.2 ст.23 ЗУ «Про запобігання корупції», займаючи посаду директора «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 ЗУ «Про запобігання корупції», будучи суб`єктом, на якого поширюється обмеження вказаного Закону, перебуваючи у приватного нотаріуса ОСОБА_5 , що здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_5 , 03.07.2018 року (точний час не встановлено), одержав у подарунок двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 81 100 (вісімдесят одна тисяча сто) гривень 00 копійок від Дарувальника гр. ОСОБА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-5 КУпАП.

Відповідальність за ч.1 статті 172-5 ч.1 КУпАП настає у випадку порушення обмежень, щодо одержання подарунків.

Відповідно до примітки до вказаної статті суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у п. 1,2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» .

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в ч.1 Закону України «Про запобігання корупції», притягаються, в тому числі, до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 10 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, та/або цивільно правову відповідальність.

Датою вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією є 03.07.2018 року.

Місцем вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією є місце провадження діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_5 , а саме: АДРЕСА_5 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у скоєні адміністративного правопорушення не визнав та суду пояснив, що він не отримував подарунка. Він дійсно придбав квартиру у громадянки ОСОБА_2 та сплатив за неї гроші. Про придбання квартири він вказав в декларації, вніс зміни до щорічної декларації, нічого не приховував. Що стосується форми укладеної угоди, то це була ініціатива ОСОБА_2 , яка займалася купівлею продажем квартир та в разі продажу другої квартири протягом року вона мала платити великі податки, та не хотіла цього робити. Тому було запропоновано такий вид угоди по відчуженню квартири. Він не був обізнаний з тонкощами законодавства в цьому сенсі, не придав цьому значення, але реально квартиру купив, точно ціну не пам`ятає, десь близько 80 тисяч гривень. Одружений він в той час не був, є особою розлученою, тому для нього різниці не було яким чином оформлювати придбану квартиру, це було важливо для ОСОБА_2 . Будь - яких стосунків ні по роботі, ні взагалі у нього з продавчинею квартири ОСОБА_2 не було, вона не була його знайомою, як зазначено в протоколі. То є перекручуванням фактичних обставин.

Вказані доводи не спростовуються поясненнями ОСОБА_2 , долученими до протоколу про адміністративне правопорушення, яка пояснила наступне.

ОСОБА_6 2018 року вона вирішила продати належну їй квартиру. В червні 2018 року їй зателефонував чоловік на ім`я ОСОБА_7 , який потім прийшов на просмотр квартири. Потім вони зустрілися, ОСОБА_7 сказав, що квартира йому сподобалася і вони міркують її придбати, про що повідомлять їй додатково. ОСОБА_7 дав їй свою візитку, де було вказано прізвище ОСОБА_1 , номер телефона та місце роботи. Потім вони зустрілися у нотаріуса і ОСОБА_8 запропонував зробити договір дарування замість договору купівлі продажу. Вона вирішила, що це пов`язано із сімейними стосунками ОСОБА_7 , щоб ніхто не зміг претендувати на житло. Вона запитала у нотаріуса, які можуть бути моменти по закону не на її користь при оформленні договору даріння, чим договору купівлі продажу. Нотаріус їй роз`яснив, що для неї особисто як для продавця квартири, будь яких зайвих податків від продажу не буде і інших негативних наслідків такий договір не несе. ЇЇ це влаштувало. Наступного дня вони звернулися до оцінщика, де їм оцінили квартиру. Після цього їм призначили угоду на 3 липня 2018 року, вони прибули, нотаріус провів необхідний документообіг, склав договір дарування. Після здійснення угоди вона пішла додому, а ОСОБА_1 залишився чекати документи на квартиру. ОСОБА_1 не є її родичем.

Прокурор в судовому засіданні наполягав на притягненні до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки вважає його винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-5 ч.1 КУпАП. Зауважував суду звернути увагу на статтю 23 Закону України «Про запобігання корупції».

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, прокурора, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.

Згідно статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи і вирішення її у точній відповідності з законом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, іншими доказами.

Відповідно до ст. 9 ч. 1 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Встановлено, що згідно наказу голови правління ПАТ «Українська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» за №1065/ос від 26.04.2017 року ОСОБА_1 прийнято на роботу директором регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

Відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 є суб`єктом на якого, поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», як на посадову особу юридичної особи публічного права директора регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

Статтею 172-5 ч.1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків.

Обмеження щодо одержання подарунків передбачені статтею 23 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до ч.1 якої встановлено, що особам, зазначеним у пунктах 1,2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб:

1)у зв`язку із здійсненням такими особами діяльності, пов`язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

2)якщо особа, яка дарує, перебуває у підпорядкуванні такої особи.

Разом з тим, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що по - перше, ОСОБА_1 отримав подарунок, оскільки як його пояснення, так і пояснення ОСОБА_2 свідчать про те, що квартира була придбана оплатно, але купівля- продаж була оформлена як договір дарування ; по друге, що квартира була придбана ОСОБА_1 у зв`язку із здійсненням ним діяльності, пов`язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або що ОСОБА_2 перебувала у підпорядкуванні ОСОБА_1 .

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

В той же час, надані суду докази свідчать про те, що адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не вчинялося, будь які докази його вини відсутні і відповідно він не підлягає адміністративній відповідальності.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-5 ч.1 КУпАП, оскільки вважає, що адміністративне правопорушення не було вчинене і відповідно ОСОБА_1 не може вважатися винним у його вчиненні.

Відповідно до ст. 247 ч.1 п.7 КпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 необхідно закрити.

Керуючись статтями 9, 172-5 ч.1,245,247,251,280 КпАП України, статтями 2,23 Закону України «Про запобігання корупції» -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-5 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга, яка подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

СуддяКраматорського міського суду Л. І. Переверзева