справа № 208/3712/16-к

№ провадження 1-кп/208/50/20

ВИРОК

Іменем України

18 травня 2020 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське Дніпропетровської області, розглянувши матеріали кримінального провадження № 42015040000001051 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, освіта вища, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше працював старшим оперуповноваженим сектору карного розшуку Заводського відділу поліції Дніпродзержинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, на даний час працюючого на посаді менеджер ФОП « ОСОБА_8 », зареєстрований та мешкає: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Органом державного обвинувачення ОСОБА_4 обвинувачуються в наступному.

Наказом № 1 від 07.11.2015 року, начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі ГУ НП в області) ОСОБА_9 призначений на посаду старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Заводського відділення поліції Дніпродзержинського відділу поліції ГУ НП в області (далі Заводський ВП ДВП). Має спеціальне звання капітана поліції.

Виконуючи свої службові обов`язки ОСОБА_9 у своїй діяльності керується Законом України «Про Національну поліцію», відповідно до якого завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах:

- охорони інтересів суспільства і держави;

- протидії злочинності п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 2 Закону;

- як поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги Поліцейського (п. 1 ч. 1 ст.18);

- відповідно до завдань припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 23) тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», органи внутрішніх справ є правоохоронними органами.

Таким чином, ОСОБА_9 , виходячи із обсягу наявних прав і обов`язків, постійно обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій органів внутрішніх справ, тобто є службовою особою правоохоронного органу.

Проте ОСОБА_9 свої повноваження поліцейського у грудні 2015 січні 2016 року використав у злочинних цілях, вчинив умисний злочин у сфері обігу наркотичних засобів за наступних обставин.

Так, ОСОБА_9 через досвід роботи в органах внутрішніх справ достовірно був обізнаний, що:

- відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», протидію незаконному обігу наркотичних засобів здійснюють Міністерство внутрішніх справ України та інші органи влади;

- згідно вимог ст. 6 цього Закону наркотичні засоби, що знаходяться в незаконному обігу, а також обладнання, яке використовується для їх незаконного виготовлення, підлягають конфіскації у встановленому законом порядку;

- Постановою Кабенету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», канабіс віднесений до списку 1 таблиці 1 особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонений.

Однак у грудні 2015 року, ОСОБА_9 , діючи з корисливих мотивів запропонував ОСОБА_10 збути йому (Тіде), особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс по ціні 700 грн. за 1 «стакан» (приблизно 20-25 г). З метою викриття його незаконної діяльності, ОСОБА_11 на цю пропозицію погодився.

Під час зустрічі 26.01.2016 року, приблизно о 12.53 год., в автомобілі «Субару Легасі», державний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_12 , по вул. Медичній у м. Дніпродзержинську, за попередньою домовленістю, ОСОБА_9 одержав від ОСОБА_11 , який діяв з відома та під контролем прокуратури Дніпропетровської області, грошові кошти у сумі 3 500 грн. як плату за особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, передачу якого узгодили наступного дня, тобто 27.01.2016 року.

Далі ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою подальшого збуту, у невстановлений час та місці, у невстановлених осіб, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс у кількості 114,926 г., маса якого у перерахунку на суху речовину містить 101,127 г., який у подальшому незаконно зберігав при собі з метою збуту.

Після цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на збут особливо небезпечного наркотичного засобу, ОСОБА_9 прийшов до дитячого майданчику у дворі будинку № 163 по вул. Ціолковського у м. Дніпродзержинську, де сховав зазначений наркотичний засіб канабіс у вказаній кількості у внутрішній частині укопаної автомобільної покришки, у зв`язку з чим незаконно перевіз його з метою збуту.

27.01.2016 року, приблизно о 12.48 год., продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на збут особливо небезпечного наркотичного засобу, ОСОБА_9 у ході телефонної розмови з ОСОБА_11 , повідомив точне місце знаходження схованого ним особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу у вказаній кількості, який останній знайшов та який у подальшому вилучений прокуратурою області.

Таким чином, ОСОБА_9 , у зазначений час, у порушення вимог ст. 2, ч. 1 ст. 12, ч.ч. 1 ст. 15, ст.ст. 19,20 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», п.п. 2,3 ч. 1 ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 18, п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», з корисливих мотивів, за оплату у сумі 3 500 гривень, у невстановленому місці та невстановлений час, з метою збуту незаконно придбав, зберігав при собі, перевіз до дитячого майданчику будинку № 163 по вул. Ціолковського у м. Дніпродзержинську з метою збуту, де незаконно збув ОСОБА_11 наркотичний засіб канабісу, масою у перерахунку на суху речовину 101,127 г., який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів та обіг якого заборонений.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_4 , органом державного обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та збут наркотичних засобів, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні наркотичні засоби.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованому йому правопорушенні не визнав та суду пояснив, що в ОВС служив з 2006 року, в подальшому у 2010 році працевлаштований оперуповноваженим сектору карного розшуку Заводського РВ Дніпродзержинського МУ ГУВС в Дніпропетровській області. В 2012 році отримав посаду старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Заводського РВ. Відповідно до своїх професійних обов`язків за ним були закріплені лінії роботи шахрайство та незаконного обігу наркотичних речовин. Свідок ОСОБА_10 йому відомий, як особа яка неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності, а також, як особа, яка використовувалася співробітниками карного розшуку як інформатор для попередження, розкриття, виявлення і документування злочинів. Можливо співробітники карного розшуку могли фінансово стимулювати останнього грошовими коштами для отримання від нього інформації щодо осіб, які на території Заводського РВ займаються вчиненням злочинів, з метою подальшого документування протиправної діяльності осіб, причетних до скоєння злочинів. Він не виключає, що кошти могли передавались ОСОБА_10 співробітниками карного розшуку на агентурні витрати відповідно до встановленого законодавством порядку, але точно сказати не може, оскільки йому не відомо. Особисто він, ніяких коштів ОСОБА_10 ніколи не передавав і від нього грошові кошти не отримував.

До 2016 року з ОСОБА_10 він зустрічався під час його супроводження до СІЗО або ІТТ за вчинення злочинів, а також можливо під час конвоювання останнього. Йому відомо, що останній деякий час перебував у розшуку за вчинення злочинів, яких саме він не пам`ятає. ОСОБА_10 , нічого не просив йому збувати, в відповідно він в свою чергу ніколи і нічого йому не передавав. 26.01.2016 року о 08 годині він прибув на роботу до Заводського РВ НП, де о 09 годині відвідав оперативну нараду карного розшуку. Приблизно об 11 годині ранку від керівництва безпосередньо він, та співробітники поліції ОСОБА_13 та Балака, отримали інформацію, що у дворі будинку АДРЕСА_2 , виявлено 2-х чоловіків, які намагалися проникнути до однієї з квартир шляхом підбору ключа до замкового отвору вхідних дверей. На службовому автомобілі ним зі співробітниками здійснений виїзд на виклик за вищевказаною адресою. Під час роботи на місці виявлення цих осіб по АДРЕСА_2 знаходились потерпілі. В подальшому цих осіб було доставлено до Заводського РВ з метою встановлення особистостей. Цей факт зареєстрований в Журналі Єдиного обліку правопорушень Заводського РВ, а матеріали знаходяться у даній кримінальній справі, які були долучені за клопотанням сторони захисту. В Заводському РВ з затриманими особами проводилось фотографування, дактилоскопіювання відбитків пальців, опитування та встановлення їх засобу пересування. 26.01.2016 року з ОСОБА_11 він не зустрічався, так як знаходився на роботі в будівлі Заводського РВ. Наступного дня, 27 січня 2016 року, він також з ОСОБА_10 не зустрічався. Телефоном, а також номером телефону який зазначений прокуратурою в матеріалах справи він не користується з 2015 року. На відео та аудіо записах не може бути зафіксовано його протиправних дій, та як кримінального правопорушення він не вчиняв і вважаю себе невинуватим. ОСОБА_10 у нього офіційно не був інформатором. Саме 26 січня 2016 року до 12 годин 30 хвилин, він знаходився на виїзді разом з ОСОБА_13 і ОСОБА_14 у дворі будинку № 57 по пр. Свободи, а в подальшому прибув до Заводського РВ і з ОСОБА_10 не зустрічався, та по телефону з ним не спілкувався. На відео запису взагалі не бачить жодних ознак, які пов`язують ці зображення з ним. У його батька є автомобіль «Субару» державний номер НОМЕР_2 , яким він іноді користується, але в постійному користуванні у нього автомобіль Шевроле Авео, яким на той час він і користувався. Автомообіля марки «Фольксваген» у нього, чи у його знайомих та родичів, ніколи не було ні в розпорядженні ні в користуванні.

Всі матеріали кримінального провадження відносно нього вважає сфальсифікованими і спровокованими в його адресу зі сторони УВБ Національної поліції. Він подавав відповідні клопотання щодо фальсифікації і фабрикації справи безпосередньо при його допиту у слідчого, в слідчому управлінні прокуратури, при відеозапису його допиту в присутності прокурора. З письмовими заявами про вчинення відносно нього правопорушення він не звертався. З тими матеріалами, які були надані по закінченні досудового розслідування, він ознайомлений. Речові докази йому для огляду не надавались і не відкривались. Також, він пояснив, що працівники УВБ, були зацікавлені у сфабрикованій справі відносно нього, могли заохочували ОСОБА_10 незаконним чином, можливо і надавали наркотичні засоби, щоб останній обмовив його у вчиненні правопорушення, оскільки в 2015 році з працівниками УВБ систематично були конфлікти з приводу затримання осіб, причетних до вчинення низки злочинів на території Заводського РВ, за яких працівники УВБ висловлювали прохання щодо не притягання їх до відповідальності. Тобто коли він з колегами доставляли осіб, які мали стосунки зі співробітниками УВБ, працівники УВБ постійно з`являлися в приміщенні Заводського РВ та намагалися впливати на хід розслідування кримінальних проваджень. Він та інші співробітники, займали правову позиції відповідно до законодавства України і здійснювали свої повноваження гідно, не дозволяючи будь кому сторонньому впливати на хід розслідування. На цій підставах у нього зі співробітниками УВБ був конфлікт, тому що перехрещувалися інтереси служби та працівників УВБ, які діяли на користь злочинцям. Про ці обставини інформований безпосередньо керівник, як в письмовій так і в усній формі.

Свідок ОСОБА_10 , в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_9 він знає з 2015 року. У цьому ж році, після звільнення з місць позбавлення волі, прийшов до в райвідділ стати на відповідний облік, де побачив ОСОБА_15 . Він вживає наркотичні засоби, і попросив продати йому «опій», але ОСОБА_16 запропонував йому «марихуану» по ціні 700 гривень за стакан. Наркотичний засіб «марихуана» йому необхідний для постійно власного вживання, та яку він і купував у ОСОБА_4 приблизно 2-3 рази на тиждень по 3-4 стакани. Частину викурював особисто, а іншу половину він віддавав міліціонерам із Управління внутрішньої безпеки. Зазначену заяву він зробив з приводу конфліктів з начальником РВ ОСОБА_17 , який вимагав з нього долю за торгівлю цим наркотиком, і він вирішив звернутися до УВБ з відповідною заявою на працівників поліції ОСОБА_18 , ОСОБА_13 та ОСОБА_9 .

За отримані від працівників УВБ гроші, неодноразово покупав у ОСОБА_9 «марихуану»

ОСОБА_19 в спортзалі по вул. Спортивна на початку 2016 року, йому видали мікрофон, відеокамеру і гроші, суму не пам`ятає. Там були працівники УВБ ОСОБА_20 , і ОСОБА_21 , а також працівники СБУ та поняті. Щось підписував з документів. Його при понятих обшукали, дали камеру та мікрофон, гроші 4 000 чи 5 000 гривень. Далі він дзвонив ОСОБА_9 на мобільний телефон, однак на даний час номера телефону не пам`ятає. Коли додзвонився то повідомив, що хоче купити наркотики і ОСОБА_9 вказав місце куди йому під`їхати. Він під`їхав до Заводського РВ й сів до автомобіля, на заднє сидіння. В авто він передав ОСОБА_9 гроші та взяв коноплю, про що було зафіксовано на відео камеру і записано через мікрофон.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 , пояснив суду, що мешкає у м. Дніпро. З ОСОБА_9 він раніше не знайомий. Приблизно у січні 2016 року, зранку, перебував у м. Дніпродзержинську по роботі. До нього підійшов працівник поліції та запросив його бути присутнім у якості понятого при проведенні слідчих дій. Також був запрошений і інший понятий. В його присутності оглянули закупника ОСОБА_23 . Заборонених предметів при ньому не було. ОСОБА_24 видали на закупку наркотиків гроші, попередньо їх копіювали. Далі вони поїхали по місту. Він бачив як ОСОБА_10 сідав в автомобіль, марку якого він не пам`ятає. Наступного дня в його присутності ОСОБА_10 на дитячому майданчику в м. Дніпродзержинську, із шини дістав пакунок з «марихуаною», який там же, на дитячому майданчику було вилучено і опечатано працівниками поліції.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 пояснив, що мешкає у м. Дніпро. З ОСОБА_9 раніше не знайомий.

26.01.2016 року він перебував у м. Дніпродзержинську по роботі. Зранку, на вулиці Сировця до нього підійшов працівник поліції та попросив бути понятим. Він погодився, вони разом сіли в автомобіль та поїхали до якоїсь школи. Йому пояснили, що буде проводитись оперативна закупка наркотиків. Працівники поліції обшукали закупника ОСОБА_11 . Видали йому гроші у сумі приблизно 3 000 гривень, попередньо зробивши їх копії. Пам`ятає, що ОСОБА_11 зайшов в кафе. Він та інший понятий знаходились в автомобілі. Зустрівшись з ОСОБА_9 , ОСОБА_11 передав йому гроші. Коли повернувся повідомив, що у подальшому йому передадуть наркотики. У подальшому, на саморобній дитячій площадці, під вкопаними колесами, ОСОБА_11 забрав пакет, видав його працівникам поліції, які його опечатали.

Оцінка достовірності показів свідка, це процес, який відбувається в ході проведення судового розгляду справи. Оцінка достовірності показань свідка залежить від характеру показань свідка, прогалин в обгрунтуванні, логічність викладу показань тощо, від особи свідка, що має значення для оцінки його показань - наявність зацікавленості, в результатах провадження, службових, родинних взаємин з іншими учасниками процесу, його психологічні особливості, здатність сприймати і давати правдиві показання, репутація свідка, характеристика як члена суспільства тощо, від співвідношення показань свідка з іншими доказами у провадженні з метою з`ясування суперечностей або узгодженостей між ними.

У зв`язку з істотними розбіжностями пояснень свідка у суді, з його ж показаннями на стадії досудового розслідування, відповідно до ст. п. 4, 5 ст. 225 КПК України, судом оголошений протокол допиту свідка ОСОБА_11 під час проведення досудового розслідування.

Після оголошення показань ОСОБА_11 , останній уточнив, що він звернувся до УВБ з заявою на працівників поліції ОСОБА_18 , ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , які продають йому наркотичні засоби. В УВБ йому при таких закупках завжди давали мікрофон, 2-3 рази одягали на нього відеокамеру. «Марихуану» він купував у ОСОБА_9 прямо в автомобілі, а потім у присутності понятих видавав його працівникам поліції.

Саме 26.01.2016 року, в денний час, неподалік від райвідділу, в кафе, він віддав ОСОБА_9 гроші. Попередньо сівши в автомобіль, розстебнув куртку, щоб записувалось відео. Відеокамеру включав спеціаліст, а аудиозапис він включив самостійно, перед тим як сісти в машину. Наркотичний засіб «марихуана» він дійсно забрав наступного дня, після дзвінка ОСОБА_9 про їх місцезнаходження у вкопаних колесах дитячого майданчика.

Як встановлено в судовому засіданні, не заперечувалось сторонами, свідок-закупник ОСОБА_11 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, на постійній основі вживає наркотичні засоби, з місць позбавленні волі звільнився в листопаді 2015 року, що певною, негативною мірою характеризує його репутацію як свідка, негативно характеризує його як члена суспільства. Зі слів ОСОБА_11 , до органів УВБ з заявою щодо працівників поліції, звернувся будучі обуреним вимаганням начальника Заводського РВ з нього грошей за начебто торгівлю наркотиками на території цього району міста, тобто існує і зацікавленість свідка в результатах провадження.

Критичність суду до показань свідка ОСОБА_11 також обумовлена систематичним порядком придбання, вживання ним наркотичних засобів, а також передачі наркотичних засобів в особливо великих розмірах працівникам правоохоронних органів - Управління внутрішньої безпеки НП. Таким чином виникає істотне протиріччя між його показами наданих суду та об`єктивністю і законністю процесуального документування систематичних фактів збуту наркотичної сировини працівниками прокуратури і оперативними підрозділами УВБ та СБУ.

Зазначені обставини надають суду достатньо підстав згідно до вимог ст. 96 КПК України, вважати покази зазначеного свідка не достовірними.

У зв`язку з істотними розбіжностями пояснень свідка ОСОБА_26 у суді, з його ж показаннями на стадії досудового розслідування, відповідно до ст. п. 4, 5 ст. 225 КПК України, судом оголошені пояснення свідка, надані ним під час проведення досудового розслідування.

Після оголошення в суді його показів наданих на досудовому слідстві, свідок ОСОБА_25 змінив свої покази і пояснив, що він лише зі слів ОСОБА_10 знав, що останній передавав гроші за марихуану, яку у ОСОБА_10 було вилучено у спортзалі школи. Раніше нікого із працівників поліції, які його запросили в якості понятого він не бачив, і в день та час закупки наркотичних засобів в м. Дніпропетровську не перебував.

Таким чином, безпосередньо у суді, свідок ОСОБА_26 пояснив, що про передачу коштів за наркотики, йому відомо тільки зі слів закупника ОСОБА_11 .

У зв`язку з істотними розбіжностями пояснень свідка у суді, з його ж показаннями на стадії досудового розслідування, відповідно до ст. п. 4, 5 ст. 225 КПК України, судом оголошені пояснення свідка ОСОБА_27 від 19.02.2016 року, надані ним під час проведення досудового розслідування.

Дослівно, « ОСОБА_28 займається торгівлею наркотиками через своїх знайомих наркоманів. ОСОБА_29 , кличка «Керя», ОСОБА_30 кличка «Бокс» і ОСОБА_31 . В основному збувають «ширку» та «маляс»

Мешкають: Кириченко Дружби Народів 33/128, ОСОБА_31 АДРЕСА_3 квартира 3.

Наркотики збувають: «ширку» по ціні 60 гривень за куб, «маляс» по ціні 500 гривень за куб.

«Крышевание» наркотиків у м. Дніпродзержинську безпосередньо здійснює начальник Заводського РВ ОСОБА_32 , мешкає: АДРЕСА_4 , пересувається на автомобілі «Міцубісі Паджеро Спорт», державний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_13 пересувається на автомобілі «Фольксваген Поло» державний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_28 «Субару Легасі» державний номер НОМЕР_5 , мешкає ОСОБА_33 по провулку Більшовицькому 13, останній под`їзд» (т.2 а.с. 45-47)

Окрім цього, відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_27 допитаний у якості свідка 25.05.2016 року, вже детально пояснює процес здійснення оперативної закупки, отримання наступного дня наркотичного засобу, тобто надавав фактично ті ж пояснення, що і в судовому засіданні. Окремо, свідок ОСОБА_27 зазначав, що при огляді ОСОБА_11 після повернення з оперативної закупки, грошових коштів при ньому виявлено не було (т. 3 а.с. 206-209)

Пояснюючи розбіжності у своїх показаннях, свідок пояснював, що він все дійсно розказував. Знайомі з м. Дніпродзержинська йому розповідали, що в кожному місті одне й те ж. Наркотиками торгує і поліція. Знайомі казали, що торговці наркотиками та поліція це одна «шайка-лейка» та називали прізвища працівників поліції. Ніяких адрес він не знав, не міг вказувати, хто де живе. Прізвища які він казав, він чув від працівників поліції, своїх знайомих. Протоколи він переглянув, але не читав їх ретельно.

Таким чином, свідок ОСОБА_22 , не зміг пояснити суду, яким чином в його протоколі допиту на досудовому слідстві були зазначені всі анкетні дані, домашні адреси, автомобілі та їх державні знаки працівників поліції ОСОБА_34 , ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , яких він жодного разу не бачив і раніше не знав. Аналогічно це стосується і адрес інших осіб, які начебто торгують наркотиками.

Статтею 223 КПК України визначено, що слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для проведення у тому числі слідчого експерименту. Понятими не можуть бути особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Як вбачається з протоколу першого допиту свідка ОСОБА_27 , останній підписуючи протокол свого допиту підтвердив обізнаність щодо торгівлі наркотиками працівниками поліції у м. Дніпродзержинську, зазначив їх прізвища, точне місце мешкання, марки та державні номери автомобілів на яких вони пересуваються. Також зазначив трьох осіб, які з його слів також торгують наркотиками, при цьому повідомивши про їх прізвища та прізвиська, вказав їх фактичне місце мешкання.

У подальшому, пояснення свідка ОСОБА_27 щодо адрес фігурантів справи, їх автомобілів та державних знаків, використані слідчим як обґрунтування клопотань до суду про проведення обшуків житла у ОСОБА_35 (т. 2 а.с. 153-156), у ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 161-164, 198-206), у ОСОБА_36 (т. 2 а.с. 170-173), у ОСОБА_37 (т. 2 а.с. 181-184), у ОСОБА_38 (т. 2 а.с. 190-193), у ОСОБА_39 (т. 2 а.с. 220-213), ОСОБА_40 (т. 2 а.с. 227-230), в Заводському РВ (т. 2 а.с. 116-119), обшуки автомобіля ОСОБА_39 (т. 2 а.с. 207-210), автомобіля під керуванням ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 214-217)

При такій виключній обізнаності випадкового свідка-понятого щодо фактичних обставин справи, який випадково зранку приїхав з м. Дніпро до м. Дніпродзержинська, саме у час перебування там слідчо-оперативної групи з м. Дніпро, випадково залучений до участі у слідчій дії, у суду виникають обґрунтовані сумніві щодо його не заінтересованості в результатах кримінального провадження, до якої він тільки що був залучений, та такі сумніви відповідно до ст. 62 Конституції України беззаперечно трактуються на користь обвинуваченого.

Судом відзначається, що свідки ОСОБА_27 та ОСОБА_26 , мешкаючи у м. Дніпро, саме зранку 26.01.2016 року, перебували у м. Дніпродзержинську у пошуках роботи, де їх обох, окремо, випадково зустріли працівники поліції та запросили для участі понятими при проведенні оперативної закупки.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, свідки ОСОБА_27 та ОСОБА_26 26.01.2016 року, з 10.21 до 11.09 години перебували в приміщенні слідчого відділу СУ прокуратури Дніпропетровської області в м. Дніпро, де у їх присутності проведено огляд та ксерокопіювання купюр, у подальшому переданих закупнику ОСОБА_11 . Враховуючи, що текст протоколу виконано печатним шрифтом, а дату, час складання і анкетні дані понятих, внесено рукописним шрифтом, дані обставини доводять суду про наявність істотних розбіжностей між показами свідків і змістом складених на досудовому слідстві протоколах, що ставить під сумнів об`єктивність таких доказів сторони обвинувачення.

Виходячи з вищевикладеного, до показів свідків обвинувачення ОСОБА_11 , ОСОБА_27 і ОСОБА_26 , суд відноситься критично, оскільки під час допиту даних свідків в судовому засіданні останні надали з одних і тих же обставин, суперечливі та непослідовні пояснення, що не узгоджуються між собою, ці покази є різними по суті проведення слідчих дій, що обґрунтовано викликає сумнів в їх достовірності.

Свідок ОСОБА_41 у судовому засіданні пояснив, що 26 січня 2016 року, він будучи співробітником поліції, в робочий час, постійно перебував разом із ОСОБА_4 . Після оперативної наради, близько 11 години, за вказівкою начальника районного відділення поліції ОСОБА_39 , разом із ОСОБА_4 займались відпрацюванням затриманих та доставлених в райвідділ поліції підозрюваних осіб, щодо розкриття злочинів пов`язаних з квартирними розкраданнями. Він разом з ОСОБА_42 і ОСОБА_4 , о 11 годині, на службовому автомобілі виїхали на проспект Леніна, де були затримані дві підозрілі особи, які намагались незаконно проникнути до чужої квартири. Вони перевірили даних осіб на місці пригоди, після чого доставили затриманих до Заводського РВ, де їх відпрацьовували і перевіряли на причетність до скоєння ряду злочинів, збирали матеріали і відбирали пояснення. ОСОБА_9 постійно знаходився в полі його зору, відходив тільки до туалету.

Аналогічні пояснення в судовому засіданні надав свідок ОСОБА_43 .

Свідок ОСОБА_44 , в судовому засіданні пояснив, що за його вказівкою як начальника Заводського відділення поліції, з 11 години, 26 січня 2016 року, ОСОБА_41 , ОСОБА_42 і ОСОБА_4 , безпосередньо займались відпрацюванням осіб, затриманих за підозрою в квартирних розкраданнях, як на місті затримання підозрюваних так і в районному відділенні поліції, про що був зібраний та зареєстрований відповідний матеріал. Також, свідок ОСОБА_45 , пояснив що ОСОБА_10 , за допомогою співробітників УВБ, намагався в його службовому кабінеті передати грошові кошти, які фактично ОСОБА_10 брав у нього в борг, як кошти в якості незаконної винагороди, тобто здійснив провокацію кримінального правопорушення. За вказаних обставин, працівники УВБ НП проводили обшук у його службовому кабінеті та за місцем проживання, а в подальшому прокуратурою Дніпропетровської області відносно нього кримінальне провадження не порушували, а його визнано невинним.

Дослідженими в судовому слідстві копіями матеріалів ЖЄО за № 1088 від 26 січня 2016 року, зареєстрованими об 11 годині 40 хвилин, доведено про реєстрацію події пов`язаної з можливою крадіжкою із квартири ОСОБА_46 , за адресою: АДРЕСА_5 , ( т.4 а.с. 95-106) та відібранням пояснення від підозрілих осіб в тім числі, мається копія пояснення ОСОБА_47 , відібране власноруч підсуднім ОСОБА_4 (т.4 а.с. 102), а згідно до копії із журналу відвідувачів Заводського відділення поліції, то ОСОБА_48 прибув у відділення поліції 26 січня 2016 року, в 12 годин 30 хвилин.(т. 4 а.с. 105)

Таким чином, вищевказаними поясненнями свідків, копіями матеріалів перевірки затриманих осіб за № 1088 від 26 січня 2016 року, які долучені до матеріалів кримінального провадження (т.4 а.с. 95-106) та показами свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і ОСОБА_18 доводиться, що 26.01.2016 року, ОСОБА_9 в робочий час постійно працював разом із іншими співробітниками поліції в приміщенні райвідділу, був в полі їхнього зору.

В судовому засіданні, у тому числі досліджені наступні письмові докази, надані державним обвинуваченням суду:

- виписка із єдиного реєстру досудових розслідувань від 30 грудня 2015 року, де зазначено, що службові особи правоохоронного органу, діючи за попередньою змовою в складі групи, незаконно зберігають, перевозять з метою збуту та збувають особливо небезпечні наркотичні засоби. Про що 30 грудня 2015 року, внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, за ознаками ч.2 ст.307 КК України і №42015040000001051 (т.2 а.с. 14)

- ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку та протоколами обшуку, а саме ухвала слідчого судді (т. 2 а.с. 119) і протокол обшуку Заводського відділення поліції Дніпродзержинського відділу поліції ГУ НП в області, за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Медична, 15 (т.2 а.с. 120-126) в якому вказано що в ході обшуку службового кабінету ОСОБА_4 за № 110, а саме столу, де знаходилось робоче місце ОСОБА_4 вилучено: триста доларів США номіналом по 100 доларів, 300 євро купюрами по 50 євро, дві купюри по 20 євро, одна купюра 10 євро, дві тисячі (2000) гривень купюрами по 500 гривень. Також в ході обшуку особистих речей ОСОБА_4 з сумки вилучено грошові кошти в сумі 3 460 гривень купюрами по 20 гривень, п`ятдесят три (53) долари США. Всього вилучено 353 долари США, 350 євро, 5 460 гривень (т.2. а.с. 125)

Натомість, з незрозумілих причин, клопотання слідчого до суду, в своїй мотивувальній, резолютивній частині взагалі не містить посилання на вилучені вищезазначені грошові кошти, окрім зазначення примарного - «декілька доларів США» Ухвала Жовтневого райсуду м. Дніпропетровська про накладення арешту, в свою чергу, з незрозумілих причин містить рішення про арешт 300 доларів США, 330 євро та 5 460 гривень.

Де поділись вилучені відповідно до протоколу обшуку 53 долари США та 20 євро, судом під час судового розгляду не встановлено.

- ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , протокол відповідного обшуку в якому зазначено що нічого забороненого не виявлялось і не вилучалось.(т.2 а.с. 165-169)

- ухвала про дозвіл на обшук за місцем мешкання батьків ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_6 (т.2 а.с. 206) В ході обшуку, згідно протоколу заборонених речей та предметів не вилучалось ( т.2 а.с. 201-204)

- ухвала про дозвіл на обшук автомобіля марки «Субару Легасі» державний номер НОМЕР_1 (т.2 а.с. 214). В ході обшуку вищевказаного автомобіля згідно до протоколу, заборонених речей та предметів не вилучалось (т.2 а.с.218-222)

Таким чином, за місцем проживання обвинуваченого, мешканням його родини та місцем його роботи - в службовому кабінеті сектору карного розшуку Заводського ВП ДПВ, в автомобілі яким він користувався, не виявлялось і не вилучалось речей і предметів, які б доводили причетність ОСОБА_49 до будь-якого правопорушення.

- протокол огляду від 26.01.2016 року, згідно якого о 11.09 годині, слідчим прокуратури Тіде передані грошові кошти у сумі 4 100 гривень для здійснення оперативної закупки (т. 2 а.с. 51-57) Відповідно до протоколу огляду від 26.01.2016 року, о 13.44 годині ОСОБА_11 оглянутий, описані ознаки його одягу, визначено, що при ньому знаходиться мобільний телефон «Нокіа» та грошові кошти на оперативну закупку у сумі 4 100 гривень (т. 2 а.с. 64-66)

Натомість у протоколі за результатами проведення негласної розшукової дії контроль за вчиненням злочину зазначається, що о 12.30 годині 26.01.2016 року, заявник ОСОБА_11 зустрівся з оперуповноваженим Заводського ВП ОСОБА_4 , де в особистому автомобілі останнього «Фольксваген» віддав останньому 3 500 гривень на придбання наркотичного засобу «марихуана», тобто віддав гроші, які відповідно до попереднього протоколу перебували у нього в наявності до 13.44 години (т. 3 а.с. 4-5)

Де поділись не використані Тіде 600 гривень з суми виданої йому для проведення оперативної закупки (враховуючи, що при огляді ОСОБА_11 після повернення з зустрічі грошей при ньому не було), чому зустріч між закупником та продавцем відбувалась в автомобілі «Фольксваген» а не «Субару», як це відображено в обвинуваченні та в усіх інших матеріалах справи, судом не встановлено.

Крім того, стороною обвинувачення в суді не спростовано протиріччя, щодо якої конкретної форми НСРД йдеться мова. В протоколі від 03 лютого 2016 року, складеному за обставинами проведення контролю у вчиненні злочину в формі спеціального слідчого експерименту, вказаний спеціальний слідчий експеримент, а в протоколі огляду і вручення коштів ОСОБА_10 , від 26.01.2016 року, складеному в м. Дніпропетровську, в приміщенні прокуратури області з 10.21 до 11.09 годин, зазначено що проводиться оперативна закупка. (т.1 а.с. 51-58, т.3 а.с.4-5)

За своїм змістом і формою, це зовсім різні негласні слідчі заходи, але стороною обвинувачення даних протиріч не усунуто.

У відповідності до ст.ст. 4 і 5 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» передбачено лише два оперативні заходи для одержання доказів злочинної діяльності, пов`язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які можливі в формі контрольованої поставки, або оперативної закупки. Саме оперативна закупка є - операція щодо придбання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів.

Підстави проведення оперативної закупки визначаються Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та КПК України. Проведення оперативної закупки визначається нормативним актом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, погодженим з Офісом Генерального прокурора.

Статтею 271 КПК України визначено, що контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, у формах: 1) контрольована поставка; 2) контрольована та оперативна закупка; 3) спеціальний слідчий експеримент; 4) імітування обстановки злочину.

«Інструкція про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні», затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, в п.1.12.3 і 1.12.4 визначає конкретні обставини і мету проведення оперативної закупки і спеціального слідчого експерименту.

Оперативна закупка полягає в імітації придбання або отримання, у тому числі безоплатного, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності товару, обіг якого обмежений чи заборонений чинним законодавством, з метою викриття і документування факту вчинення злочину та особи, яка його вчинила. Спеціальний слідчий експеримент полягає у створенні слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину.

Таким чином, виходячи із аналізу вище вказаних норм закону то контроль за вчиненням злочину при інкримінованих обставинах і реальна фіксація вчинення злочину пов`язаного із збутом наркотичних засобів, можлива лише в формі - оперативної закупки, а не у формі - спеціального слідчого експерименту.

Порядок оперативної закупівлі наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, викладений в «Інструкції про порядок оперативної закупівлі наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» затвердженої наказом МВС України №023/0134.

Згідно з п.2.10 вказаної інструкції, для проведення оперативної закупівлі використовуються грошові кошти МВС, СБУ та інші засоби. Їх отримання і використання здійснюється згідно з відомчими нормативними актами МВС і СБУ України. У той же час, в матеріалах кримінальної справи немає і в судовому засіданні стороною обвинувачення не надано документального підтвердження законного використання коштів при оперативній закупівлі наркотичної речовини, а саме, відсутній корінець платіжного доручення чи видаткового касового ордеру виданого відповідною структурою финансово-економічного відділу Національної поліції, чи СБУ, який свідчить про видачу працівникам Управління внутрішньої безпеки чи співробітникам СБУ видатків спеціального призначення для проведення оперативно-розшукових заходів для проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів.

Матеріали даного кримінального провадження містять тільки копію видаткового касового ордеру за № 32, від 26 січня 2016 року, де вказано, що ОСОБА_50 . в Управлінні СБУ в Дніпропетровській області отримав 30 000 грн. (т.2 а.с. 59)

Зазначений документ несе в собі тільки інформаційний характер про отримання працівником СБУ грошових коштів в сумі 30 000 грн., не відомо для яких цілей, у якому кримінальному провадженні. Копія касового ордеру не завірена згідно до вимог закону, зокрема, процедура правильного засвідчення копій документів закріплена відповідно Національного стандарту України, а саме п. 5.27, який затверджений Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року №55. Згідно зі стандартом ставити відмітку про засвідчення копії документа дозволено лише словами "Згідно з оригіналом" далі зазначенням посади, підпису особи та її ініціалів і дати, коли засвідчена копія. Однак на копії видаткового касового ордеру не зазначено посаду, фамілію і ініціали особи яка його завірила та дату виготовлення копії.

З огляду на вимоги ст. ст. 84, 85, 86, 94, 99 КПК України вищезазначений документ не може бути визнаний судом належним та допустимим доказам, оскільки копія не завірена у встановленому законом порядку, а її зміст жодним чином не пов`язаний з обставинами даного провадження і він нічого не підтверджує і не спростовує.

Таким чином, за відсутності належного підтвердження видатків спеціального призначення, при розгляді матеріалів кримінальної справи не встановлені дані про те, що за гроші були використані для проведення оперативної закупівлі, немає даних й про законність їх походження. Крім того в матеріалах провадження відсутня і письмова згода ОСОБА_10 на проведення оперативної закупки наркотичних засобів, яка повинна бути обов`язково, що підтверджує недостатність підстав для її проведення і законного використання цивільної особи ОСОБА_10 в якості закупника наркотичних заходів та законного залучення його до проведення НСРД.

Сторона обвинувачення не спростувала позицію сторони захисту щодо законності проведення НСРД відносно обвинуваченого і не надала суду належний доказів, а саме: клопотань до слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД, постанови прокурора і ухвал слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД і доручень слідчого і прокурора оперативним підрозділам про проведення НСРД.

Згідно із ст. 260 КПК України аудіо, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, як і зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікації для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді у відповідності до ст.263 КПК України.

Правовою підставою для проведення НСРД контроль за вчиненням злочину, є рішення прокурора у формі постанови, винесеної згідно до вимог ч. 2 ст.346 і ч.7 ст.271 КПК України. Така постанова не відкрита згідно вимог ст.290 КПК України стороні захисту, хоча фактично перебувала в розпорядження сторони обвинувачення з моменту її складання і ухвалення. Крім того стороні захисту не відкрито жодного доручення наданих оперативним підрозділам для проведення НРСД, які не є таємними документами без додатків, а також відповідні дозвільні документи, ухвали слідчого судді на дозвіл про проведення НСРД.

Суду не надано відповідних доказів про своєчасне вжиття прокурором заходів для зняття грифу таємності з постанов прокурора, його доручень, ухвал слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД і завчасного їх відкриття стороні захисту до направлення обвинувального акту до суду, згідно до вимог ст.290 КПК України.

Процесуальним керівником, чомусь задовго до подій які розглядаються, ще 24.02.2015 року дійсно винесено постанову про зняття грифу секретності з постанов прокурора, ухвал слідчого судді апеляційного суду Запорізької області, доручень прокурора (т. 3 а.с. 1-2) Натомість, відповідно до листів СБ України, наданих матеріалів, розсекречені тільки протоколи за результатами проведення НСРД, магнітні носії інформації (т. 3 а.с. 3, 17) Чому не розсекречені постанови прокурора, його доручення, ухвали слідчого судді, матеріали кримінального провадження ніякої інформації не містять. Взагалі, фактично не виконана постанова прокурора залишилось поза увагою слідчого та процесуальних керівників.

Ще під час проведення судового засідання 25.10.2018 року, прокурором заявлялось, що з приводу розсекречення постанов прокурора, його доручень, ухвал слідчого судді, існує затримка, так як саме на теперішній час їх неможливо отримати в Апеляційному суді Запорізької області, просив визначити термін у 3 тижні для отримання зазначених документів. Станом на 13.02.2019 року, той же прокурор зазначав про відсутність у нього зазначених документів, так як вони ще не надійшли до нього.

Після призначення представником державного обвинувачення по зазначеному кримінальному провадженню прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури, останнім ініційовані листи до прокуратури Дніпропетровської області за підписом керівника прокуратури від 17.10.2019 року, 25.11.2019 року про сприяння щодо розсекречення постанов, клопотань, доручень, ухвал слідчого судді, які стали підставами для проведення НСРД. Також до прокуратури області направлено лист від 24.01.2020 року, яким просили забезпечити надходження до Заводського райсуду м. Дніпродзержинська речових доказів по справі, які знаходяться саме в камері зберігання речових доказів прокуратури Дніпропетровської області.

Відповідно до ухвали Заводського райсуду м. Дніпродзержинська від 03.04.2020 року, судом за клопотанням прокурора також вжито заходів щодо витребування речових доказів з прокуратури Дніпропетровської області. Ніякої відповіді судом не отримано.

Листом від 19.12.2019 року, прокуратура Дніпропетровської області повідомила про те, що процесуальним керівником вжито відповідних заходів для розсекречування постанов, клопотань, доручень, ухвал слідчого судді, які стали підставами для проведення НСРД.

Стороною захисту, в свою чергу, наданий лист за підписом голови Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року за №10-22/19, в якому зазначається, що на запит захисника ОСОБА_5 , суд повідомляє, що з приводу зняття грифу секретності з Ухвал слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 15.01.2016 року №10/121т., прокуратура Дніпропетровської області з клопотанням не зверталась.

В протоколі (знов складеного чомусь 01 лютого 2015 року), оперуповноваженим ГУСБУ в Дніпропетровській області лейтенантом ОСОБА_51 , за обставинами проведення НСРД в формі аудіу-відео контролю ОСОБА_4 (т.3 а.с. 11-14), зазначено, що дана негласна слідча дія проводилася на підставі Ухвали слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 15.01.2016 року за №10/121т.

Зазначені фактичні обставини є достатніми для ствердження судом, що для зняття грифів таємності і розсекречення правових підстав для проведення НСРД, а також вчасного їх відкриття стороні захисту у відповідності до вимог ст.290 КПК України, у прокурора не було ніяких перешкод, але своєчасних заходів ним зроблено не було.

Відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції в кримінальному процесуальному змаганні. За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі.

Відповідно до ч.2 ст.290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

На необхідність дотримання законної процедури, принципу рівності сторін та права обвинуваченої особи на захист під час кримінального провадження неодноразово у своїх рішеннях наголошував Європейський суд з прав людини, обов`язковість практики якого для виконання рішень затверджена ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Крім того, цей Закон нормативно закріпив не лише обов`язковість виконання рішень ЄСПЛ проти України, але і застосовування під час розгляду справ національними судами рішень ЄСПЛ у справах щодо інших держав учасниць. Такий висновок випливає зі ст. 17 Закону, відповідно до якої суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. На застосування практики ЄСПЛ, також посилається ч. 2 ст. 8 КПК України, згідно якої принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ, а ч. 5 ст. 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ. На цій нормі акцентував увагу Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 12 Постанови від 19 грудня 2014 р. № 13 «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя». Крім того, в цій постанові Пленум наголосив на необхідності застосування судами Конвенції з обов`язковим урахуванням практики ЄСПЛ не тільки щодо України, а й щодо інших держав. Враховуючи те, що право на ефективний захист не може бути повністю визначене лише за допомогою посилання на статтю 6 ЄКПЛ, суди України, вирішуючи питання, чи було особі забезпечене таке право, змушені звертатися до критеріїв, які вироблені в практиці ЄСПЛ.

Зокрема, ЕСПЛ зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», заява № 17362/03, рішення від 23 вересня 2014 року, остаточне рішення від 23 грудня 2014 року); згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом. Заявникові було важливо мати доступ до матеріалів своєї справи і отримати копію документів, які в ній містилися, для того щоб мати змогу оскаржити офіційний протокол стосовно його дій. Не маючи такого доступу, заявник не зміг підготувати адекватний захист і скористатися принципом рівності сторін змагального процесу всупереч вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини у поєднанні з п. 3 ст. 6 (справа «Фуше проти Франції», заява № 22209, рішення від 18 березня 1997 року); той факт, що заявникові та його захисникам не був наданий відповідний доступ до документів, призвів до посилення труднощів у підготовці його захисту (справа «Моісєєв проти Росії», заява № 62936/00, рішення від 09 жовтня 2008 року)

Для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.

Судом встановлено, що обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 307 КК України переважно ґрунтується на доказах, отриманих у результаті проведених НСРД, проте стороні захисту, суду дотепер невідомо, чи надавався відповідний дозвіл слідчим суддею, відносно кого саме, так як витяг з ЕРДР від 30.12.2015 року (т. 2 а.с. 14), витяг з ЕРДР від 20.01.2016 року (т. 2 а.с. 25) містить фабулу злочину за ст. 307 ч.2 КК України щодо невстановленого кола осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Обов`язковим елементом порядку отримання доказів в результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.

За загальним правилом передбаченим ч. 1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів, оцінюючи їх в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Відсутність у сторони захисту процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення НСРД, позбавляє її можливості поставити перед судом питання про недопустимість доказів, а суд - вирішити це питання до видалення до нарадчої кімнати. Особливо важливого значення вирішення цього питання судом на початкових етапах судового розгляду набуває у разі, коли йдеться про таку підставу визнання недопустимими доказів, які отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов, що зазначено п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України.

Документи, які стали правовою підставою проведення НСРД (зокрема, не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною.

Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.

Враховуючи, що НСРД проводяться під час досудового розслідування за ініціативою сторони обвинувачення, ця сторона має їх у своєму розпорядженні, зокрема прокурор - процесуальний керівник цього розслідування. Згідно з ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.

Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, то за змістом статей 85, 92, 290 КПК України прокурор - процесуальний керівник, зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно з результатами НСРД і забезпечити своєчасне відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.

Незважаючи на оспорювання стороною захисту достовірності, об`єктивності і законності проведення всіх НСРД, стороною обвинувачення не було надано документів які є правовою підставою для проведення НСРД і під час судового розгляду, що є достатньою підставою для визнання судом відомостей зазначених в протоколах про проведення НСРД та додатках до них недопустимими і дана правова позиція відповідає правовим висновкам зазначених в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к.

Крім того, всі процесуальні дії сторони обвинувачення пов`язані із фіксацією і документуванням обставин збуту наркотичних засобів у даному провадженні, без наявності постанови прокурора про проведення контролю за вчинення злочину є явно незаконними, неналежними, а відповідно і недопустимими. Постанова про проведення контролю за вчиненням злочину у даному кримінальному провадженні є одним з дозвільних документів на проведення слідчих дій, безпосередньо направлених на виявлення і фіксацію незаконної діяльності та збиранням доказів згідно ст.93 КПК України. Лише із даних підстав, у відповідності до вимог ч.7 ст. 271 КПК України, в постанові прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, крім загально встановлених обставин до постанови про проведення НСРД, в обов`язковому порядку зазначається фактичні обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину й вказується про застосування спеціальних імітаційних засобів.

Згідно п. 4.2. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Адміністрації державної прикордонної служби, Міністерства Фінансів України та Міністерства юстиції України від 16.11.2012 року, протокол складається в будь-якому випадку безпосередньо після отримання фактичних даних.

Частина 3 ст. 252 КПК України встановлює, що протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових дій) з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.

Як слідує із досліджених судом протоколів НСРД, вони складені з явними порушенням встановлених законом строків, а відповідно і недотриманням вимог КПК.

В порушенням вимог п.1 ч.3 ст.104, ч.3 ст.107, ст. 252 та ст.266 КПК, та приписів вказаної відомчої інструкції п.4.1., згідно якого протокол про хід і результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії (або її етапів), складається слідчим, якщо вона проводиться за його безпосередньої участі, в інших випадках - уповноваженим працівником оперативного підрозділу, і повинен відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, в протоколах НСРД і протоколах огляду складених за участю закупника наркотичних засобів ОСОБА_10 , не зазначено безпосередньо марку та назву пристрою на якому здійснено гласні чи негласні заходи, його технічні можливості, ідентифікаційні ознаки, та особу, яка безпосередньо використовувала технічні засоби, а також не відкрито стороні захисту в порядку ст. 290 КПК, так і суду не надано для дослідження безпосередньо оригіналів первинних носіїв інформації, аудіо та відео записів, як це зазначено в ч.3 ст.99 та ст. ч.2 ст. 266 КПК.

У відповідності до вимоги п.5.30, вище названої Інструкції, до розсекречених матеріалів надається доступ разом з іншими матеріалами в порядку ст.290 КПК України, однак стороною обвинувачення не надано стороні захисту доступу до оригіналів аудіо і відеозаписів.

У зв`язку з наведеними вище обставинами, явним порушенням конституційних прав обвинуваченого, істотним порушенням норм КПК України, в тому числі щодо проведенням НСРД без дозвільних документів на їх проведення, керуючись ст. 84-89, ст.94 КПК України, суд визнає недопустимими докази та відомості вказані в наступних протоколах та оптичних й електронних носіях інформації наданих до них, а саме:

- протокол огляду з додатками грошових коштів від 26.01.2016 року, складеному в м. Дніпропетровську, в приміщенні прокуратури Дніпропетровської області з 10:21 до 11:09 годин, в присутності понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_22 , де ОСОБА_10 були передані грошові кошти в сумі 4 100 грн. Національного Банку України, купюрами по 200 грн. і одна по 100 грн., для використання під час проведення контролю у вчиненні злочину у формі оперативної закупки. (т.1 а.с. 51-58):

- протокол за результатами проведення НСРД, з додатками, від 03 лютого 2016 року, складеному оперуповноваженим ГУСБУ в Дніпропетровській області лейтенантом ОСОБА_51 , за обставинами проведення контролю у вчиненні злочину в формі спеціального слідчого експерименту (т.3 а.с. 4-5 );

- протокол про проведення НСРД, з додатками, від 01 лютого 2015 року, складеному оперуповноваженим ГУСБУ в Дніпропетровській області лейтенантом ОСОБА_51 , за обставинами проведення НСРД аудіу-відео контроль ОСОБА_4 (т.3 а.с. 11-14 );

- протокол про проведення НСРД від 23 березня 2016 року з додатками, складеному оперуповноваженим ГУСБУ в Дніпропетровській області лейтенантом ОСОБА_51 , за обставинами проведення НСРД у формі зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж мобільного телефону ОСОБА_10 , (т.3 а.с. 29-49);

- протокол огляду з додатками складеного 27 січня 2019 року, за участю ОСОБА_10 та понятих. (т.3 а.с. 67-68)

Протоколом складеному слідчим згідно до виконання вимог ст. 290 КПК, в якому не зазначено про відкриття стороні захисту речових доказів - наркотичних засобів, підтверджується, що вказаний речовий доказ не відкривався стороні захисту згідно до ст. 290 КПК України, хоча постановою слідчого від 07.04.2016 пакет з наркотичним засобом визнано речовим доказом та передано на зберігання в камеру речових доказів прокуратури області.

Верховний Суд 16 жовтня 2019 року (ВС/ВП у справi № 640/6847/15-к) дiйшов до висновку про те, що процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором усіх необхідних заходів для їх отримання.

Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм ст. 290 КПК України.

Якщо відповідні процесуальні документи були отримані стороною обвинувачення після передачі обвинувального акта до суду, то вона зобов`язана здійснити їх відкриття згідно з частиною одинадцятою статті 290 КПК України.

Якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (в тому числі ухвала слідчого судді) були надані суду під час судового розгляду і стороні захисту у змагальному процесі була забезпечена можливість довести перед судом свої аргументи щодо допустимості відомостей, отриманих у результаті НСРД, в сукупності із оцінкою правової підстави для проведення НСРД, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість.

Суд має оцінити докази, отримані в результаті НСРД в комплексі із розсекреченими процесуальними документами, які стали підставою для їх проведення, та не повинен автоматично визнавати такі докази недопустимими.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що процесуальні документи про надання дозволу на проведення НСРД не є самостійним доказом у кримінальному провадженні. Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Процесуальні ж документи, які стали підставою для проведення НСРД, не є документами у розумінні частини другої статті 99 КПК України, оскільки не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб.

Отже, процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД (в тому числі і відповідна ухвала слідчого судді) повинні досліджуватися судом під час розгляду справи у суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД.

У вирішенні питання про справедливий судовий розгляд ЄСПЛ у п. 73 рішення ЄСПЛ від 30 червня 2008 р. по справі «Гефген проти Німеччини» застосовує концепцію «плодів отруєного дерева», тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.

Так, доктрина «плодів отруйного дерева» формулювалась Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України»

Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини») Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.

На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими

Тобто, всі похідні докази від недопустимих доказів, також є недопустимими доказами.

Враховуючи дану концепцію і приписи ч. 5 ст.101 КПК України, де вказано, що висновок експерта не може ґрунтуватися на недопустимих доказах, висновок судово-фоноскопічної експертизи № 15/7.2/84, від 19 травня 2016 року, де використовувались для експертного дослідження матеріали отримані в ході проведення НСРД, контролю за вчиненням злочину, та зняття інформації із транспортних телекомунікаційних мереж, які визнані судом недопустимим доказом (т.3 а.с. 75-94), висновок судово-хімічної експертизи за № 70/10-220 від 10 лютого 2016 року, щодо об`єкту експертного дослідження пакету з речовиною рослинного походження масою 114, 926 г. яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, маса якого в перерахунку на суху речовину складає 101,127г., який також виявлено в ході проведення НСРД контролю за вчиненням, а також речовий доказ - пакет із наркотичним засобом канабісом, так і не наданий суду для огляду, визнаються судом недопустимим доказом у даному провадженні. ( т. 2 а.с. 81-88)

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед неупередженим судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Досліджені в судовому слідстві інші докази сторони обвинувачення, фактично нічого не доводять із обставин кримінального правопорушення, та є явно недостатніми для доведення винуватості підсудного в інкримінованому кримінальному правопорушенні.

Оцінюючи доводи обвинуваченого в частині фальсифікації матеріалів кримінального провадження за замовленням органу внутрішньої безпеки НП ГУМВС в Дніпропетровській області, суд зазначає, що належних доказів про це не надано та судом не встановлено, відповідно в цій частині покази обвинуваченого суд не приймає до уваги.

В п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

До закінчення судового слідства клопотань від учасників процесу, у тому числі і від державного обвинувача, про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів крім тих, що заявлялися, не надійшло. З матеріалів справи вбачається, що у відповідності з вказаними нормами, сторони кримінального провадження мали всі умови для реалізації їх процесуальних прав, в тому числі й щодо обсягу доказів на обґрунтування своїх позицій.

Суд обмежений у праві збору доказів вини підсудного за власною ініціативою та, залишаючись об`єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов`язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту, а здійснює функцію - правосуддя.

Принцип змагальності конкретизовано в ст. 22 КПК України, де зазначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійно обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів, які у відповідності до приписів ст. 23 КПК, суд досліджує безпосередньо.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Висновки суду щодо оцінки доказів викладені у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключають сумнів з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів, судом вмотивовано.

Суд з посиланням на практику ЄСПЛ у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Коробов проти України», «Барбера, Мессере і Хабардо проти Іспанії», «Раманаукас проти Литви» дійшов висновку про сумнівний характер вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 інкримінованого йому злочину, який не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», та визнає наступні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства у зібранні та закріпленні доказів стороною обвинувачення:

- відсутність в матеріалах кримінального провадження достатніх даних, які б свідчили про наявність підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності щодо обвинуваченого;

- не розсекречення прокурором в суді матеріалів ОРС та результатів ОРД для їх безпосереднього дослідження судом, коли обвинувачений свою причетність до злочину не визнає, а обвинувачення ґрунтується виключно на доказах, зібраних за результатами оперативно-розшукових заходів, на предмет законності заведення оперативно-розшукової справи та проведення в її межах оперативно-розшукових заходів, так і з точки зору достовірності наявних в ОРС відомостей;

- відсутність доказів про залучення особи до участі у справі в якості особи, що буде здійснювати оперативну закупку;

- суперечності в показаннях свідків обвинувачення;

- відсутність підтвердження отримання коштів спеціального призначення оперативними працівниками міліції, законність їх походження;

- відсутність в матеріалах кримінального провадження акту про перерахунок виділених коштів з переписом номерів та серій купюр, відсутність підписів та прізвища оперативних працівників поліції, СБУ, прокуратури копіях грошових купюр, отриманих для проведення даної оперативної закупки;

- не надання для безпосереднього огляду судом речових доказів наркотичного засобу «марихуана»

Судом також відзначається, що формулювання слідчим обвинувачення містить кваліфікуючу ознаку «незаконне перевезення наркотичних засобів», хоча відповідно до того ж обвинувачення ОСОБА_9 27.01.2016 року «пройшов до дитячого майданчику, де сховав наркотичний засіб канабісу у внутрішній частині вкопаної автомобільної покришки», при цьому ніякого посилання на використання в цей час ОСОБА_9 транспортних засобів, обвинувачення не містить.

Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведення її вини, а обвинувальний вирок може ґрунтуватися тільки на переконливих та безспірних доказах.

У ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено, зокрема, такі, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення обвинуваченому права на захист.

Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнати особу винною у вчинені злочину можливо тільки за умови доведеності її вини. При цьому необхідно мати на увазі, що в силу ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнати особу винною у вчинені злочину можливо тільки за умови доведеності її вини. Суди при розгляді кримінальних справ мають суворо додержуватись закріпленого у ст. 62 Конституції принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено в законному порядку. При цьому наголошено, що в обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

За ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України Законом від 17.07.1997 року №457/97/ВР, при визначенні кримінального обвинувачення кожному гарантовано право на справедливий розгляд справи щодо нього незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону, та застосування презумпції невинуватості. Тобто відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 року, кожна людина, обвинувачена у вчиненні кримінального злочину, вважається невинуватою доти, доки її вину не буде доведено згідно з законом. Аналогічні гарантії містить і Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року, ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973 року.

Зазначені конституційні положення та положення чинних міжнародних договорів відображені в кримінально-процесуальному законодавстві України.

В статті 7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В статті 17 КПК України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно ст. 92 КПК України, обов`язок доказування події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення покладається на прокурора.

Згідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. Достатність зібраних у справі доказів для достовірного висновку в кримінальному провадженні визначається внутрішнім переконанням особи, яка їх оцінює.

Вимоги, яким має відповідати в плані обґрунтованості внутрішнє переконання як результат оцінки доказів ґрунтуються на доказах, зібраних в установленому законом порядку, доказах, перевірених і розглянутих в установленому законом порядку, розгляді кожного із доказів окремо і всіх у сукупності, всебічному, повному і неупередженому, тобто об`єктивному розгляді матеріалів кримінального провадження, наявних доказах так, щоб становити єдино можливий висновок із матеріалів кримінального провадження.

Статтею 368 КПК України передбачено, що суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Частиною 3 ст. 373 КПК України передбачено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, а в разі якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України ухвалюється виправдувальний вирок.

Судом враховується, що ОСОБА_9 раніше не судимий, за місцем роботи і проживання характеризується добре, має подяки за сумлінне виконання професіональних обов`язків під час роботи в органах поліції, нагороджений медаллю, має сім`ю та неповнолітнього сина, дружину яка на даний час вагітна, та постійне місце роботи на посаді менеджер ФОП « ОСОБА_8 »

Суд вважає, що зібрані у справі докази не підтверджують вказаного обвинувачення, всі можливості зібрання додаткових доказів вичерпані, а сумніви щодо доведеності обвинувачення необхідно тлумачити на користь обвинуваченого.

Судом враховуються вищезазначені положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини. Оцінив в сукупності надані стороною обвинувачення докази, які частково визнані недопустимими, а інші, з викладених вище підстав недостатніми для підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, суд вважає, що обвинуваченого необхідно виправдати із-за недоведеності вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених, зокрема, п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, де вказано, що кримінальне провадження закривається у разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування, суд відносить на рахунок держави.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 84, 86-87, 284, 368, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати невинуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, та по суду виправдати за недоведеністю вини, що кримінальне правопорушення ним вчинене.

Поновити в правах ОСОБА_4 , обмежених під час кримінального провадження.

Арешт на грошові кошти вилучені у ОСОБА_4 в сумі: 353 долари США, 350 євро, 5 460 600 гривень, скасувати. Відповідальній особі за зберігання речових доказів прокуратури Дніпропетровської області, терміново повернути ОСОБА_4 зазначені грошові кошти.

Витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування віднести на рахунок держави.

Речові докази, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження залишити в матеріалах кримінального провадження, наркотичну речовину, яка зберігаються в камері речових доказів прокуратури Дніпропетровської області - знищити.

Вирок суду може бути оскаржений протягом 30 діб з дня його проголошення, до Дніпровського апеляційного суду, через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська. Законної сили вирок суду набирає після закінчення терміну його оскарження.

Вирок суду підлягає негайному врученню прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1