ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2020 року

Київ

справа №820/3626/18

провадження №К/9901/61192/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківський метрополітен» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Комунального підприємства «Харківський метрополітен» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року (суддя Спірідонов М.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року (судді Донець Л.О., Бенедик А.П., Лях О.П.),

І. Суть спору та встановлені судами фактичні обставини справи.

1. У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Харківський метрополітен» (далі - КП «Харківський метрополітен»), в якому просив:

1.1 визнати протиправними дії відповідача щодо відмови надати відкриту за режимом доступу публічну інформацію, яка має публічний інтерес, а саме: копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за період з 2011-2016 років суб`єктів декларування, які у вказаний період часу обіймали посади генерального директора, першого заступника генерального директора, головного інженера, заступників генерального директора, начальника фінансово-економічної служби - заступника генерального директора, головного ревізора з безпеки руху поїздів, уповноваженого з антикорупційної діяльності КП «Харківський метрополітен»;

1.2 зобов`язати відповідача надати позивачу протягом п`яти робочих днів з дня набрання чинності постанови суду відкриту публічну інформацію, а саме: копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за період з 2011-2016 років суб`єктів декларування, які у вказаний період часу обіймали посади генерального директора, першого заступника генерального директора, головного інженера, заступників генерального директора, начальника фінансово-економічної служби - заступника генерального директора, головного ревізора з безпеки руху поїздів, уповноваженого з антикорупційної діяльності КП "Харківський метрополітен", крім відомостей, зазначених в абзаці другому частини другої статті 12 Закону України «Про засади та запобігання та протидії корупції», а саме: щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, а також реєстрації місця проживання, дати народження декларанта, місцезнаходження об`єктів, які наводяться в декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру.

2. У справі встановлено, що 7 листопада 2017 року позивач надіслав відповідачу інформаційний запит, в якому просив надати копії декларацій про майно, доходи, витрати та зобов`язання фінансового характеру за період 2011-2016 років суб`єктів декларування, які протягом зазначеного періоду обіймали посади генерального директора, першого заступника генерального директора, головного інженера, заступників генерального директора, начальника фінансово-економічної служби - заступника генерального директора, головного ревізора з безпеки руху поїздів, уповноваженого з антикорупційної діяльності КП «Харківський метрополітен».

3. Листом від 10 листопада 2017 року № 09/1892/01-09 відповідач відмовив у наданні документів через те, що декларації містять інформацію з обмеженим доступом, яка не може надаватися без згоди особи, якої стосується інформація. Зазначено також, що декларація складається та публікується на сайті https://nazk.gov.ua/ особисто фізичними особами, що займають зазначені посади, а не створюється в процесі діяльності юридичної особи, тому КП «Харківський метрополітен» не є розпорядником вказаної інформації. Розпорядником інформації є Національне агентство з питань запобігання корупції, і всі декларації запитувач може отримати на офіційному сайті https://nazk.gov.ua/.

ІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

4. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 25 червня 2018 року позов задовольнив частково.

4.1. Визнав протиправними дії КП «Харківський метрополітен» щодо відмови надати відкриту за режимом доступу публічну інформацію, яка має публічний інтерес, а саме: копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за період з 2011-2016 років суб`єктів декларування, які у вказаний період часу обіймали посади генерального директора, першого заступника генерального директора, головного інженера, заступників генерального директора, начальника фінансово-економічної служби - заступника генерального директора, головного ревізора з безпеки руху поїздів, уповноваженого з антикорупційної діяльності Комунального підприємства «Харківський метрополітен».

4.2. Зобов`язав КП «Харківський метрополітен» повторно розглянути запит про доступ до публічної інформації від 07 листопада 2017 року № ОВ-19, поданий ОСОБА_1

4.3. В іншій частині позовних вимог - відмовив.

5. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 серпня 2018 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

6. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про те, що відповідно до Закону України від 07 квітня 2011 року № 3206-VI «Про засади запобігання та протидії корупції» (далі - Закон № 3206-VI) втратив чинність на підставі Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII); положення щодо фінансового контролю втратили чинність з початком роботи системи подання та оприлюднення відповідно до Закону № 1700-VII декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 2 від 10 червня 2016 року) декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру долучалися підрозділами кадрового забезпечення до особових справ співробітників, як це було передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 16 «Про затвердження Порядку зберігання документів і використання відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, та відомостей щодо відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента».

7. Тобто, декларація про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру у зазначений проміжок часу була невід`ємною частиною особової справи працівника, якого зобов`язано заповнювати таку декларацію.

8. У зв`язку з прийняттям Закону № 1700-VII згадана постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 16 втратила чинність (на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 301 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про запобігання корупції»).

9. У цьому зв`язку суди попередніх інстанцій підсумували, що запитувані декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру зберігаються у відповідача у паперовому вигляді, їх переведення в електронний вигляд законодавством не передбачено.

10. Законом № 1700-VII визначено принципово інший порядок декларування, зокрема, статтею 45 цього Закону передбачено подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування шляхом їх заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції за формою, визначеною Національним агентством. Доступ до наведеної у таких деклараціях інформації (за винятком певних відомостей) є вільним і здійснюється через веб-сайт Національного агентства.

11. З посиланням на частину першу статті 5, статтю 21 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-ХІІ), статті 6, 9 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) суди попередніх інстанцій зазначили, що не є конфіденційною інформація з декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 Закону № 1700-VII.

12. Суд апеляційної інстанції зауважив, що позивач запитував декларації посадових осіб за період 2011-2016 року, разом з тим електронне декларування розпочало свою дію з 2017 року, відповідно до Закону № 170-VII. Тобто, за більш ранній період (до 2016 року), веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції такої інформації не містить. Вказані декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру зберігаються у відповідача у паперовому вигляді.

13. Щодо вимог позивача про надання копії декларацій, то суди, відмовляючи у її задоволенні, виходили з того, що при реалізації управлінської функції відповідач належним чином не надав правової оцінки підставам для надання запитуваної інформації. Відтак суди зазначили, що не можуть зобов`язати відповідача прийняти (конкретне) рішення у спірних правовідносинах, оскільки це буде обмеженням його (відповідача) права діяти на власний розсуд при прийнятті рішення.

14. Водночас суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вважав за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути запит інформаційний позивача від 07 листопада 2017 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

ІІІ. Касаційне оскарження

15. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

16. Зазначив, що вимоги про надання копій декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2011 та 2012 роки безпідставні, позаяк посадові особи юридичних осіб публічного права, до яких належать керівники КП «Харківський метрополітен» вперше визначені як суб`єкти декларування з 09 червня 2013 року відповідно до Закону України від 14 травня 2013 року № 224-VII (яким внесено зміни до Закону № 3206-VI), відтак у них виник обов`язок подати до 1 квітня 2014 року щорічну декларацію за минулий рік, тобто за 2013 рік. Зважаючи на зазначене відповідач наголосив, що декларацій за 2011-2012 року осіб, яких зазначено в інформаційному запиті, не існує.

17. З приводу вимог позивача надати декларації за 2013-2015 роки відповідач зазначив, що відповідно до вимог статті 12 Закону № 3206-VI (чинного у цей період) оприлюдненню підлягали не всі декларації, а тільки тих осіб, яких зазначено в частині другій вказаної статті Закону.

18. Посадові особи публічного права подавали декларації у паперовому вигляді, але такі декларації не оприлюднювалися і відкритого доступу до них не було.

19. З прийняттям Закону № 1700-VII (набрав чинності з 26 квітня 2015 року) частину шосту статті 6 Закону № 2939-VI викладено в новій редакції. У цьому зв`язку треба зауважити, що до 01 вересня 2016 року подання і оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювалося у поряду, встановленому Законом № 3206-VI, яким не передбачено оприлюднення декларацій керівників метрополітену.

20. З посиланням на статті 47, 48 Закону № 1700-VII, пункт 1 Правил заповнення форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 10 червня 2016 року № 3 відповідач наголосив, що інформацію (у декларації) створює суб`єкт декларування і зберігається на така на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції. Тобто КП «Харківський метрополітен» не є розпорядником такої інформації». Декларації за 2016 рік суб`єкти декларування подавали в електронній системі, а не за місцем праці; доступ до декларацій, розміщених на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, є відкритим і запитувач може отримати інформацію, яка його цікавить. Водночас відповідач зауважив, що йому, для того, аби отримати декларації посадових осіб комунального підприємства, теж спершу потрібно знайти їх на вказаному ресурсі.

21. Відповідач вважає, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на помилковій і неповній оцінці спірних правовідносин, тому цей спір вирішено неправильно. Зазначив також, що хибним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції про покладення на відповідача як суб`єкта владних повноважень обов`язку повторно розглянути запит, відтак прийняти рішення. Переконує, що комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, рішень за наслідками розгляду інформаційних запитів не приймає.

ІV. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

22. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

23. Відповідно до статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

24. Відповідно до частин першої статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

25. Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

26. Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

27. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 6 Закону № 2939-VI інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

28. Відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону № 2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

29. Згідно з частиною шостою статті 6 Закону № 2939-VI не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону.

30. За частиною сьомою статті 6 Закону № 2939-VI обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

31. За змістом частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

32. Відповідно до статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

33. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

34. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

V. Позиція Верховного Суду.

35. У розумінні статті 13 Закону № 2939-VI у поєднанні зі статтею 6 вканого Закону КП «Харківський метрополітен» є розпорядником публічної інформації щодо розпорядження бюджетними коштами, а також може бути розпорядником інформації щодо декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (якщо така є у його розпорядженні).

36. У справі встановлено, що позивача цікавили декларації посадових осіб КП «Харківський метрополітен» (генерального директора, першого заступника генерального директора, головного інженера, заступників генерального директора, начальника фінансово-економічної служби - заступника генерального директора, головного ревізора з безпеки руху поїздів, уповноваженого з антикорупційної діяльності КП «Харківський метрополітен») за період 2011-2016 роки.

37. Як можна зрозуміти з пояснень відповідача, декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2011-2012 роки осіб, які цікавлять запитувача, не існує, адже перелічені посадові особи у розумінні Закону № 3206-VI не були суб`єктами декларування. Декларації за 2013-2015 роки подавалися у паперовій формі, водночас за Законом № 3206-VI опублікуванню не підлягали, у зв`язку з чим відповідач вважає, що доступ до таких документів відкритому доступу (в тому числі за інформаційними запитами) не підлягає.

38. Колегія суддів погоджується, що надати інформацію, якої не існує, відповідач як розпорядник інформації не може. Водночас, декларації, які суб`єкти декларування (у контексті обставин цієї справи йдеться про осіб, які обіймали посади, які зазначив ОСОБА_1 , і ті з них, перебування на яких, в розумінні законів № 3206-VI, № 1700-VIІ, надає таким особам статус суб`єкта декларування) подавали у паперовій формі за місцем праці, не можуть обмежуватися в доступі (крім інформації, зазначеної у частині четвертій статті 47 Закону № 1700-VII, яка є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі).

39. Частина шоста статті 6 Закону 2939-VI у редакції Закону України від 17 травня 2012 року № 4711-VI (набрав чинності 13 червня 2012 року) була викладена так: «Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, оформленої за формою і в порядку, що встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», крім відомостей, зазначених у пункті 7 примітки додатка до цього Закону».

40. Згодом Законом України від 14 травня 2013 року № 224-VII (набрав чинності 09 червня 2013 року) у частині шостій статті 6 Закону № 2939-VI слова і цифру «у пункті 7 примітки додатка до» замінено замінити словами і цифрами «в абзаці другому частини другої статті 12». Зазначені зміни втратили чинність на підставі Закону № 1700-VII, на підставі якого частину шосту статті 6 Закону 2939-VI викладено у редакції, зміст якої наведене вище.

41. Отож, якщо в аспекті обставин цієї справи зіставити законодавче регулювання правовідносин щодо фінансового контролю (які спершу визначав Закон № 3206-VI, тепер - Закон № 1700-VII) можемо зробити висновок, що декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру посадових осіб публічного права за період 2013-2015 роки, хоч і подавалися в письмовій формі і оприлюдненню не підлягали (відповідно до статті 12 Закону 3206-VI), все ж доступ до відомостей, зазначених у цих деклараціях, відповідно до частини шостої статті 6 Закону № 2939-VI, не міг обмежуватися (за винятком переліку персональних даних, які визначено у законах № 3206-VI (стаття 12), № 1700-VII (стаття 47).

42. З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що відмова відповідача у наданні відомостей, зазначених деклараціях за 2013-2015 роки, з мотивів, які навів відповідач у касаційній скарзі і які по суті збігаються з мотивами відмови позивачу у задоволенні його запиту, була поспішною і не ґрунтувалася на вимогах Закону № 2939-VI. КП «Харківський метрополітен» як розпорядник інформації в обсязі тих відомостей, якими воно володіє щодо запитуваних декларацій (крім тієї, доступ до якої Законом № 1700-VII обмежено), зобов`язане надати відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1.

43. З приводу декларацій за 2016 рік, то з початком роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відповідно до Закону № 1700-VII, такі декларації подаються шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства за формою, що визначається Національним агентством. Подані декларації включаються до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що формується та ведеться Національним агентством у визначеному ним порядку (статті 46, 47 Закону № 1700-VII).

44. Зважаючи на це, є підстави погодитися з доводами відповідача про те, що він об`єктивно не може володіти запитуваною інформацією в цій частині.

45. Водночас зауважимо, що в цій справі спір виник у зв`язку з тим, що відповідач як розпорядник інформації безпідставно відмовив у наданні інформації, яку просив ОСОБА_1 у запиті від 07 листопада 2017 року.

46. Відповідач відмовив в цілому у наданні запитуваної інформації. Беручи до уваги мотиви, якими керувався відповідач, надаючи відповідь запитувачу (лист від 10 листопада 2017 року № 09/1892/01-09), такий підхід до розгляду запиту на інформацію не ґрунтується на правильному застосуванні Закону № 2939-VІ.

47. На думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, зобов`язавши відповідача повторно розглянути запит ОСОБА_1 . Причім у такий спосіб суди попередніх інстанцій мали на меті не зобов`язати відповідача прийняти рішення (як організаційно-розпорядчий акт). КП «Харківський метрополітен» у цих правовідносинах має статус розпорядника інформації, а отже на нього поширюються вимоги Закону № 2939-VІ стосовно надання доступу до публічної інформації (в тому обсязі, якою він володіє). Власне з урахуванням і дотриманням вимог цього Закону відповідач, за змістом судових рішень, які є предметом касаційного перегляду, і повинен заново розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 07 листопада 2017 року і надати відповідь (з урахуванням висновків судів у цій справі).

48. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

49. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX; далі - КАС) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

50. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

51. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

52. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 341 КАС, колегія суддів не встановила неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права або порушень норм процесуального права.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства «Харківський метрополітен» залишити без задоволення.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова