Постанова

іменем України

19 травня 2020 року

м. Київ

справа № 375/1346/19

провадження № 51-674км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянув касаційну скаргу представника цивільного відповідача - Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018110250000451від 21 жовтня 2018 року, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Синява Рокитнянського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , такого, що судимості не мав,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Таращанського районного суду Київської області від 17 жовтня 2019 року ОСОБА_8 засуджено за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі статті 75 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на термін 2 роки та на нього покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1, пунктом 2 частини 2 статті 76 КК.

Ухвалено запобіжний захід ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу не обирати.

З ОСОБА_8 стягнуто на користь НДЕКЦ МВС України, витрати за проведення експертиз в кримінальному провадженні №12018110250000451 в розмірі 4716, 10 грн.

З МТСБУ стягнуто на користь ОСОБА_5 шкодузаподіяну ушкодженням здоров`я (смертю) її сина ОСОБА_9 внаслідок ДТП у розмірі 200 000 грн.

Згідно з вироком ОСОБА_8 засуджено за злочин, учинений за таких обставин.

20 жовтня 2018 року о 19:30 ОСОБА_8 , керуючи технічно справним транспортним засобом «RENAULT DUSTER», д.н.з. НОМЕР_1 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_10 , рухався по автодорозі сполученням смт Рокитне - с. Синява Рокитнянського району Київської області в напрямку с.Синява, зі швидкістю близько 70-80 км/год за транспортним засобом «VOLKSWAGEN Passat», на іноземній реєстрації, під керуванням ОСОБА_11 .

Під час руху водій транспортного засобу «VOLKSWAGEN Passat» ОСОБА_11 почав виконувати маневр обгону транспортного засобу ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_12 , що рухався попереду в попутному напрямку зі швидкість близько 70-80 км/год, і, збільшивши швидкість до 90 км/год., виїхав на смугу зустрічного руху.

В той же час, водій транспортного засобу «RENAULT DUSTER», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 , рухаючись по автодорозі сполученням смт Рокитне - с.Синява Рокитнянського району Київської області в напрямку с. Синява за межами населеного пункту, в порушення вимог Правил дорожнього руху України (далі -ПДР), а саме: вимог п.п.1.3, 1.5, 2.3. (б), 10.1, 12.2, 12.3. ПДР, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, розпочав маневр обгону автомобіля ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_12 , що рухався попереду в попутному напрямку.

При цьому, збільшивши швидкість автомобіля до 90 км/год, виїхав на смугу зустрічного руху, і з метою недопущення зіткнення з задньою частиною транспортного засобу «VOLKSWAGEN Passat», під керуванням ОСОБА_11 , який рухався попереду та завершував маневр обгону, невірно оцінив ситуацію, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, а вчинив дії щодо об`їзду зліва транспортного засобу «VOLKSWAGEN Passat», не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху.

Здійснюючи об`їзд зліва транспортного засобу «VOLKSWAGEN Passat», який вже завершував маневр обгону, ОСОБА_8 виїхав за межі проїзної частини на ліве відносно напрямку руху свого узбіччя, яке згідно п.1.10 ПДР України не призначене для руху транспортних засобів, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який разом зі своїми друзями ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , та ОСОБА_15 , знаходилися на узбіччі. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 отримали тілесні ушкодження легкого ступеню тяжкості.

Після отриманих травм ОСОБА_9 помер.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року вирок Таращанського районного суду Київської області від 17 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_8 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав її необґрунтованості, незаконності та необ`єктивності.

Представник МТСБУ вважає, що саме винна у ДТП особа має відповідати за завдану шкоду. Вказує, що позов до МТСБУ був передчасний, оскільки ОСОБА_8 не застрахував цивільно-правову відповідальність, то після ДТП потерпіла, надавши документи, які б підтверджували право на отримання відшкодування, не звернулася до МТСБУ із заявою про виплату відшкодування. На переконання представника, у зв`язку з цим судами не враховано вимоги закону, які зобов`язують потерпілу звернутися до МТСБУ та надати відповідні документи, що дають змогу з`ясувати обставини випадку та визначити розмір збитку і відшкодування.

Щодо розміру збитку, який просив позивач стягнути, то представник цивільного відповідача вважає, що МТСБУ не має підстав для здійснення виплат позивачу на підстав статі 1200 ЦК, яка стосується лише виплат особам, які були на утриманні померлого. Вважає, що позивачка має право претендувати на відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника від МТСБУ, загальний розмір відшкодування стосовного одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат на день настання страхового випадку.

Вказує, що суди не обґрунтували розмір стягнутої з МТСБУ шкоди. Також представник вважає, що МТСБУ не може бути цивільним відповідачем у кримінальному провадженні.

У запереченнях потерпіла ОСОБА_5 просить касаційну скаргу представника цивільного відповідача залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни. Потерпіла звернула увагу на висновки Великої Палати Верховного суду від 19 червня 2019 року у справі №465/4621/16-к, а також на Постанову Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Заслухавши доповідь судді, доводи потерпілої та прокурора, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Мотиви Суду

Відмовляючи представнику цивільного позивача у задоволенні апеляційної скарги, яка є аналогічною до позиції під час судового розгляду та доводів касаційної скарги, та залишаючи незмінним вирок суду в частині вирішення цивільного позову, апеляційний суд обґрунтував свій висновок наступним.

Вважалося, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" під час задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 в частині її вимог до МТСБУ про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я (смертю) її сина ОСОБА_9 внаслідок ДТП,

Згідно статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі Закон 1961-IV), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

В той же час, відповідно до ст. 41 Закону 1961-IV, згідно яких - МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно з положенням частини 1 статті 128 КПК, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_10 на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була, у зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що саме на МТСБУ покладається обов`язок відшкодувати шкоду за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, а протилежні цьому доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_7 колегією суддів до уваги не приймалися, як такі, що не ґрунтуються на положеннях статті 128 КПК щодо права потерпілого пред`явити цивільний позов, в т.ч. і до юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.

При цьому, відповідно до статей 23, 24 Закону 1961-IV, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до статті 26-1 Закону 1961-IV, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення з МТСБУ на користь потерпілої ОСОБА_5 шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я (смертю) її сина ОСОБА_9 внаслідок ДТП, в сумі 200 000 грн, оскільки воно відповідає вимогам статті 26-1 Закону 1961-IV.

На переконання апеляційного суду, посилання представника ОСОБА_7 на те, що потерпіла ОСОБА_5 передчасно пред`явила позов до МТСБУ, за даних обставин не є вирішальним, оскільки як подію дорожньо-транспортної пригоди, особу яка винна у ній, шкоду, що було завдано сину потерпілої та причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями ОСОБА_8 , який свою цивільно-правову відповідальність в установленому Законом порядку не застрахував, встановлено в судовому порядку. У зв`язку з чим судом першої інстанції і було зобов`язано МТСБУ відшкодувати потерпілій шкоду, заподіяну ушкодженням здоров`я (смертю) її сина ОСОБА_9 внаслідок ДТП.

Свої висновки апеляційний суд підкріпив висновками Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року, згідно з якими, для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до МТСБУ про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого у статті 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону 1961-IV не є обов`язковим.

Дослідженням практики Великої Палати Верховного Суду, а саме: постанов від 04 липня 2018 року справа №755/18006/15-ц, від 19 червня 2019 року справа №465/4621/16-к, від 11 грудня 2019 року справа №465/4287/15, колегія суддів встановила необґрунтованість доводів представника цивільного відповідача.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 11 грудня 2019 року) не вбачала підстав відступити від попереднього висновку, наведеного у постанові від 19 червня 2019 року.

Зокрема, відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Згідно з положеннями частини 2 статті 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Стаття 62 КПК передбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Правовий статус МТСБУ визначено в Законі №1961-ІV. Так, за пунктом 39.1. статті 39 цього Закону МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Таке бюро є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону №1961-ІVу разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 41 Закону №1961-ІVпередбачено також перелік випадків, в яких регламентні виплати здійснюються саме МТСБУ за рахунок коштів з централізованих страхових резервних фондів чи з коштів фонду страхових гарантій.

Згідно з пунктом 41.1. статті 41 Закону №1961-ІVМТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до пункту 41.1. статті 41 Закону №1961-ІVсаме МТСБУ відшкодовує шкоду потерпілому, оскільки шкода заподіяна транспортним засобом, власник якого ( ОСОБА_8 ) не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

З метою гарантування правової визначеності щодо застосування інституту цивільного позову у кримінальному провадженні та з метою забезпечення єдності та сталості відповідної судової практики Велика Палата Верховного Суду вважала, що положення частини 1 статті 128 КПК щодо можливості пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за завдану шкоду, треба розуміти як можливість пред`явлення зазначеного позову до будь-якої особи (фізичної або юридичної), яка за законом виконує обов`язок з відшкодування шкоди, завданої підозрюваним (обвинуваченим чи неосудною особою), як це має місце у випадку з МТСБУ у справі, що розглядається.

Залучення МТСБУ як цивільного відповідача узгоджується зі статтями 62, 128 КПК. Крім цього, таке тлумачення відповідає положенням статей 47, 48 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), за якими здатністю особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільною процесуальною дієздатністю), так само як і можливістю бути позивачем та відповідачем у суді, наділені юридичні особи.

Велика Палата Верховного Суду також зробила висновок, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону №1961-ІV, загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду при цьому послалася на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі №227/3573/16-ц, у якій зроблено висновок про необхідність стягнення страхового відшкодування незважаючи на те, що позивач не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду в межах річного строку.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2019 року, положення частини 1 статті 128 КПК щодо можливості пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні особою, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, треба розуміти як можливість пред`явлення зазначеного позову до МТСБУ як юридичної особи, на яку статтею 41 Закону №1961-ІV покладено обов`язок відшкодування такої шкоди.

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача посилається на ухвалу Верховного Суду у справі № 465/4287/15 від 06 серпня 2019 року, якою направлено справу до Великої Палати. Висновок у даній справі надано вже у постанові від 11 грудня 2019 року, яка досліджена вище та навпаки спростовує доводи представника цивільного відповідача.

Колегія суддів погоджується і з висновками щодо розміру відшкодування на користь потерпілої з підстав наведених судами.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу на те, що положенням статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті.

Згідно із частиною другою статті 1167 ЦК моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Встановивши, що позивачу заподіяна моральна шкода, суд першої інстанції, з урахуванням вимог розумності та справедливості, обґрунтовано визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди.

З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги у цій частині також не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, колегія суддів вважає рішення апеляційного суду законним і обґрунтованим, у зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року залишити без зміни, а касаційну скаргу представника цивільного відповідача - Моторного (транспортного) страхового бюро України ОСОБА_7 без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3