ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2780/19 пров. № А/857/3864/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Довгополова О.М., Гуляка В.В.

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ГАЛИЧИНА» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року (головуючого судді Плахтій Н.Б. ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Луцьк) у справі №140/2780/19 за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ГАЛИЧИНА» про стягнення фінансових санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 13.09.2019 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ГАЛИЧИНА» в якому просить стягнути з відповідача 170000,00 грн. в дохід Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції»).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ГАЛИЧИНА» подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким розстрочити виконання рішення у справі №140/2780/19 строком на 6 місяців (з 1 по 5 місяць включно по 29000,00 грн., 6 місяць 25000,00 грн.). Вказує, що судом залишено поза увагою, те що грошові надходження від господарської діяльності відповідача не покривають суму поточних витрат зі сплати земельного податку, орендної плати, інших обов`язкових податків і зборів, а дані фінансового звіту показують збиток на суму 104,1 тис. грн за 1 півріччя 2019 року, кредиторська заборгованість становить 11166,3 тис. грн., інші поточні зобов`язання 302363,10 тис. грн., а згідно довідки ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» від 21.10.2019 залишок грошових коштів на банківському рахунку 122414, 78 грн.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №140/2780/19 та ухвалою суду від 06.05.2020 призначено розгляд апеляційної скарги на 13.05.2020 з якого відкладено на 20.05.2020.

Згідно статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, належним чином повідомлялись про розгляд справи, до апеляційного суду не надходило клопотань про розгляд справи за участю представників сторін, також суд апеляційної інстанції не визнавав обов`язкової участі сторін у справі, а тому відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ «ЗАВОД «ГАЛИЧИНА» зареєстроване як юридична особа 17.09.1992 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.7-8).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №658 установлено, що ТзОВ «ЗАВОД «ГАЛИЧИНА» порушено Умови та Правила здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП ) від 08.02.1996 №3 (далі - Умови та Правила з виробництва електричної енергії), та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.03.2017 №309 (далі - Ліцензійні умови з виробництва електричної енергії), а саме:

підпункт 3.1.1 пункту 3.1 Умов та Правил з виробництва електричної енергії щодо обов`язку ліцензіата надавати НКРЕКП фінансову звітність, передбачену Мінфіном та Держстатом України, і додаткову звітність, визначену НКРЕКП в установленому порядку;

підпункт 3.6.1 пункту 3.6 Умов та Правил з виробництва електричної енергії щодо обов`язку ліцензіата діяти згідно з законодавством України та нормативно-технічними документами, а саме: пунктами 4.1, 4.3, 4.4 Інструкції щодо заповнення форми звітності №1-НКРЕ (місячна) «Звіт про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної та теплової енергії», затвердженої постановою НКРЕ від 04.10.2012 № 1257, у частині заповнення даних графи 1 рядків 17, 19, 20 згідно з показами приладів обліку за звітний місяць, графи 2 рядків 17, 19, 20 згідно з показами приладів обліку за період з початку року та пунктом 3.14 Інструкції щодо заповнення форми звітності №6-НКРЕ-енерговиробництво (квартальна) «Звіт про ліцензовану діяльність суб`єктів господарювання з виробництва електричної та теплової енергії», затвердженої постановою НКРЕ від 04.10.2012 №1257, у частині заповнення даних у рядках 005 - 185 графи 3 згідно з фактичними даними з виробництва електричної енергії за період з початку року;

пункт 2.2 Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії щодо обов`язку ліцензіата здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії відповідно до законів України «Про електроенергетику», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють діяльність в електроенергетиці, а саме: пунктів 4.1, 4.3, 4.4 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 1-НКРЕ (місячна) «Звіт про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної та теплової енергії», затвердженої постановою НКРЕ від 04.10.2012 №1257, у частині заповнення даних графи 1 рядків 17, 19, 20 згідно з показами приладів обліку за звітний місяць, графи 2 рядків 17, 19, 20 згідно з показами приладів обліку за період з початку року та пунктом 3.14 Інструкції щодо заповнення форми звітності №6-НКРЕ-енерговиробництво (квартальна) «Звіт про ліцензовану діяльність суб`єктів господарювання з виробництва електричної та теплової енергії», затвердженої постановою НКРЕ від 04.10.2012 №1257, у частині заповнення даних у рядках 005 - 185 графи 3 згідно з фактичними даними з виробництва електричної енергії за період з початку року;

підпункт 2 пункту 2.3 Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії щодо обов`язку ліцензіата повідомляти НКРЕКП про всі зміни даних, які були зазначені в його документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, у строк не пізніше ніж один місяць з дня настання таких змін;

підпункт 5 пункту 2.3 Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії щодо обов`язку ліцензіата виконувати рішення НКРЕКП у строки, встановлені відповідним рішенням, а саме пунктом 2 постанови НКРЕКП від 22.03.2017 №309 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії» щодо обов`язку ліцензіата привести свою господарську діяльність у відповідність до вимог цієї постанови та подати до НКРЕКП документи і відомості, визначені частиною третьою статті 15 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», протягом трьох місяців з дня офіційного опублікування цієї постанови;

підпункт 7 пункту 2.3 Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії щодо обов`язку ліцензіата сплачувати щоквартально, протягом перших 30 днів кварталу, наступного за звітним, внески на регулювання, що визначаються рішенням НКРЕКП;

підпункт 9 пункту 2.3 Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії щодо обов`язку ліцензіата надавати НКРЕКП документи, інформацію та звітність, необхідні для виконання НКРЕКП своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені НКРЕКП.

Зазначеною постановою накладено на ТзОВ «ЗАВОД «ГАЛИЧИНА» штраф у розмірі 85000,00 грн та роз`яснено відповідачу про необхідність сплати суми штрафу у 30-ти денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу (а.с.9-12).

Постанову НКРЕКП від 26.04.2019 №658 ТзОВ «ЗАВОД «ГАЛИЧИНА» отримало 10.05.2019, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.13).

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначає правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю (частина перша статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).

Відповідно до положень частини п`ятої статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» за результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.

Один примірник акта про результати перевірки передається суб`єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі.

У разі відмови суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи прийняти акт про результати перевірки такий акт надсилається суб`єкту господарювання рекомендованим листом протягом п`яти робочих днів з дня підписання акта членами комісії з перевірки.

Суб`єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п`яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки.

У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Акт про результати перевірки разом із поясненнями та обґрунтуванням суб`єкта господарювання, діяльність якого перевірялася, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора до розгляду акта на засіданні Регулятора.

Статтею 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено, що за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді:

1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень;

2) накладення штрафу;

3) зупинення дії ліцензії;

4) анулювання ліцензії.

Суб`єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 12 цього Закону.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.

Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету України.

Протягом п`яти робочих днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати Регулятору документи, що підтверджують сплату штрафу.

У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

Таким чином, подання позову про стягнення суми штрафу та пені, які ліцензіат відмовляється сплатити, є способом реалізації виключної компетенції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

З матеріалів справи слідує, що визначена постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №658 сума штрафу відповідачем сплачена не була, доказів на підтвердження вказаної обставини ТзОВ «ЗАВОД «ГАЛИЧИНА» суду не подано.

Оскільки штраф не було сплачено у встановлений Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» строк, пеня станом на 09.09.2019 складає 117300,00 грн, яка розрахована наступним чином: 1,5 відсотка суми штрафу - 1275 грн (1,5% х 85 000,00 грн / 100%); 90 днів прострочення сплати штрафу, враховуючи, що постанова НКРЕКП від 26.04.2019 №658 отримана відповідачем 10.05.2019 (з 10.06.2019 по 09.09.2019); 1275 грн х 92 днів = 117300,00 грн.

Водночас враховуючи норму статті 22 вище згаданого Закону, що розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням регулятора, сума пені становить 85000,00 грн.

Беручи до уваги те, що відповідачем штраф в добровільному порядку не сплачено, доказів оскарження постанови про застосування штрафної санкції суду не надано, обов`язок сплати відповідачем суми штрафних санкцій разом із пенею підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо доводів апеляційної скарги, що грошові надходження від господарської діяльності відповідача не покривають суму поточних витрат зі сплати земельного податку, орендної плати, інших обов`язкових податків і зборів, а дані фінансового звіту показують збиток на суму 104,1 тис. грн за 1 півріччя 2019 року, кредиторська заборгованість становить 11166,3 тис. грн., інші поточні зобов`язання 302363,10 тис. грн., а згідно довідки ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» від 21.10.2019 залишок грошових коштів на банківському рахунку 122414,78 грн. колегія суддів враховує наступне.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 378 КАС України).

Згідно із частиною 4 статті 378 КАС України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Колегія суддів вважає, що наведені відповідачем обставини не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому суд враховує, що ТзОВ «ЗАВОД «ГАЛИЧИНА» самостійно не виконало обов`язок щодо сплати штрафу згідно з постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №658, що в свою чергу призвело до нарахування пені та збільшення вдвічі суми, що стягується за рішенням суду.

Колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, судом першої інстанції судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Оскільки справа відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 КАС України відноситься до категорії незначних, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ГАЛИЧИНА» - залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі №140/2780/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді О.М. Довгополов

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено 25.05.2020