ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року

м. Київ

cправа № 910/7515/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Шиппінг Едженсі" (далі - ТОВ "Фрам Шиппінг Едженсі", позивач) - не з`явились,

відповідача-1: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України", відповідач-1) - Сидоренко Д.О. (самопредставництво),

відповідача-2: Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - Іллічівська філія ДП "Адміністрація морських портів України", відповідач-2) - не з`явились,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК) - Данилов К.О. (самопредставництво),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства інфраструктури України - не з`явились,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДП "Адміністрація морських портів України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2019 (головуючий - суддя Данилова М.В.) та на

постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 (головуючий - суддя Руденко М.А., судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.),

у справі №910/7515/19

за позовом ТОВ "Фрам Шиппінг Едженсі"

до

відповідача-1: ДП "Адміністрація морських портів України",

відповідача-2: Іллічівська філія ДП "Адміністрація морських портів України",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: АМК,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство інфраструктури України

про скасування розпорядження та наказу.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "Фрам Шиппінг Едженсі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП "Адміністрація морських портів України" та Іллічівської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (в подальшому перейменовано на Чорноморську філію ДП "Адміністрація морських портів України") про скасування розпорядження в.о. Голови ДП "АМПУ" Р.Вецканганса від 03.04.2019 № 14/10 "Щодо впорядкування надання послуг з користування автошляхами" та наказа начальника Адміністрації Іллічівського морського порту В.Е. Волошина від 05.04.2019 № 69 "Про внесення змін до наказа від 27.11.2018 № 331 "Про затвердження вільних тарифів".

1.2. Позовна заява мотивована тим, що позивач як оператор морського порту "Чорноморськ", який виконує роботи з перевантаження зернових вантажів на території причалів ДП "АМПУ", не має змоги оплачувати послуги за користування автошляхами за тарифами, встановленими оскаржуваними рішеннями. Позивач навів розрахунок, згідно з яким до введення в дію оскаржуваних тарифів за завантаження одного судна він сплачував близько 70 000 грн, після - 700 000 грн.

Позивач зазначає, що оскаржувані рішення прийняті без урахування його права на участь у процесі їх прийняття, а наказ № 69 - без урахування того, що попереднім наказом начальника Адміністрації Іллічівського морського порту від 27.11.2018 №331 термін дії попереднього тарифу встановлено до 30.06.2019.

Крім того, відповідні дії відповідачів, на думку позивача, мають ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, а також шляхом застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин, тощо. Позивач також зазначає, що послуга з користування автошляхами фактично поглинається послугою забезпечення доступу портового оператора до причалу.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020, позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано розпорядження ДП "Адміністрація морських портів України" "Щодо впорядкування надання послуг з користування автошляхами" від 03.04.2019 № 14/10. Визнано незаконним та скасовано наказ Іллічівської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту) "Про внесення змін до наказу від 27.11.2018 № 331 "Про затвердження вільних тарифів" від 05.04.2019 № 69. Стягнуто з ДП "Адміністрація морських портів України" на користь ТОВ "Фрам Шиппінг Едженсі" судовий збір у розмірі 4 802,50 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ДП "Адміністрація морських портів України", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення у справі скасувати та ухвалити нове рішенням, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:

4.1. Місцевим та апеляційним господарськими судами:

4.1.1. невірно розтлумачено та не застосовано до спірних правовідносин положення статті 1 Закону України "Про морські порти України", та, в свою чергу, помилково застосовано до спірних правовідносин приписи Положення про порядок розробки, введення в дію та перегляду вільних цін (тарифів) відокремленими підрозділами (філіями) державного підприємства "Адміністрація морських портів України", затвердженого Наказом ДП "Адміністрація морських портів України" від 23.12.2014 №254, оскільки останнє у силу положень Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 № 12-рп/98 не відноситься до законодавчих актів;

4.1.2. не були враховані висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16 (щодо застосування положень статей 15-16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України при розгляді спору щодо скасування внутрішнього документу юридичної особи (наказу)); у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (щодо того, що суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини).

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Фрам Шиппінг Едженсі" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

5.2. Міністерство інфраструктури України подало заяву, у якій просить касаційну скаргу задовольнити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

5.3. АМК надіслав додаткові пояснення, у яких зазначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме статті 19 Конституції України, статей 1, 3, 5, 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та ігнорування правового висновку Верховного Суду щодо застосування статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", які суд апеляційної інстанції не виправив. АМК просить Суд змінити рішення суду першої інстанції в частині, що стосується встановлення судом факту наявності порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції.

РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі №910/7515/19 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30 квітня 2020 року.

27.04.2020 до Суду надійшло клопотання від АМК про відкладення розгляду касаційної скарги у справі №910/7515/19, призначеної до розгляду на 30.04.2020. Клопотання мотивоване тим, що заявник позбавлений можливості направити в судове засідання свого представника у зв`язку з дією карантину на всій території України.

Ухвалою від 30.04.2020 Верховний Суд відклав розгляд касаційної скарги ДП "Адміністрація морських портів України" у справі №910/7515/19 на 14 травня 2020 року.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Позивач є портовим оператором морського порту Чорноморськ, про що свідчить витяг з Реєстру морських портів України, який ведеться відповідно до Порядку ведення Реєстру морських портів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №496. Вказаний Реєстр розміщений на офіційному сайті державного підприємства "Адміністрація морських портів України", доступ до відомостей Реєстру є відкритим та безоплатним.

6.2. Позивач виконує роботи з перевантаження зернових вантажів на території причалів № 3, 4, 5, 6 ІФ ДП «АМПУ» по так званому «прямому варіанту», тобто зі складських майданчиків, що знаходяться за межами території морського порту «Чорноморськ». При цьому, використовується технологічна схема «склад за територією порту - автомашина (самоскид) - мобільний стрічковий конвеєр - трюм».

6.3. 15.12.2016 позивачем укладено з ДП «АМПУ» договір про допуск до об`єктів портової інфраструктури Іллічівського морського порту № 149-Пі-ІЛФ-16 (далі - договір № 149-Пі-ІЛФ-16), предметом регулювання якого є відносини сторін з приводу надання позивачу послуг з користування об`єктами портової інфраструктури загального користування, які закріплені за Адміністрацією та знаходяться на її балансі, з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу.

6.4. Пунктом 2.4 договору передбачено, що нарахування плати за послуги здійснюється за вільними цінами (тарифами) Іллічівської філії Адміністрації, що діють на момент надання відповідних послуг, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.

6.5. 27.12.2017 позивачем укладено з ДП «АМПУ» договір про забезпечення доступу Портового оператора до причалу № 174-П-АМПУ-17 (далі - договір 174-П-АМПУ-17), предметом регулювання якого є відносини сторін з приводу надання позивачу послуг з доступу Портового оператора до причалів №№ 3, 4, 5, 6 ІФ ДП «АМПУ» з метою забезпечення виконання позивачем вантажно-розвантажувальних робіт та надання послуг із використанням причалів у межах, визначених у паспорті споруди.

6.6. Пунктом 2.4 цього договору передбачено, що нарахування плати за послуги здійснюється за тарифами відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541, зареєстрованого Міністерством юстиції України 22.12.2015 за № 1608/28053.

6.7. 15.11.2017 ІФ ДП «АМПУ» прийнято наказ «Про затвердження вільних тарифів» №257, яким затверджено та введено в дію з 01.01.2018 вільний тариф: «Користування автошляхами - 248,38 грн за одиницю вантажного автотранспорту протягом 24 годин нормативного часу перебування в порту», а також передбачено, що при виконанні технологічних операцій вантажним автотранспортом контрагентів для забезпечення обробки суден, які використовують складські майданчики, що знаходяться за периметром порту, за умови підтвердження портовими операторами факту користування шляхом надання офіційного звернення, плата за користування автошляхами порту стягується з кожної автомашини при в`їзді до порту один раз на добу (незважаючи від добової кількості в`їздів даної автотранспортної одиниці до порту).

6.8. 08.05.2018 ІФ ДП «АМПУ» прийнято наказ «Про внесення змін до наказу від 15.11.2017 № 257 «Про затвердження вільних тарифів» № 125, згідно з пунктом 1 наказу начальника Іллічівської філії ДП «АМПУ» від 15.11.2017 № 257 викладено в такій редакції:

« 1. З 01.07.2018 затвердити та ввести в дію вільні тарифи:

«Користування автошляхами - 248,38 грн за одиницю вантажного автотранспорту протягом 24 годин нормативного часу перебування в порту».

«Користування автошляхами - 348,38 грн за одиницю вантажного автотранспорту контрагентів, що слідує до порту для виконання технологічних операцій по забезпеченню обробки суден по «прямому варіанту» зі складських майданчиків, що знаходяться за периметром порту».

6.9. 27.11.2018 ІФ ДП «АМПУ» прийнято наказ «Про затвердження вільних тарифів» №331, згідно з яким з 01.01.2019 затверджено та введено в дію вільні тарифи:

- користування автошляхами - 248,38 грн за одиницю вантажного автотранспорту протягом 24 годин нормативного часу перебування в порту;

- користування автошляхами - 348,38 грн за одиницю вантажного автотранспорту контрагентів, що слідує до порту для виконання технологічних операцій по забезпеченню обробки суден по «прямому варіанту» зі складських майданчиків, що знаходяться за периметром порту.

6.10. Згідно з цим наказом № 331 при виконанні технологічних операцій вантажним автотранспортом контрагентів для забезпечення обробки суден по «прямому варіанту», які використовують складські майданчики, що знаходяться за периметром порту, за умови підтвердження портовим операторами факту користування шляхом надання офіційного звернення та забезпечення портовими операторами надання інформації щодо кожного авто візиту та результатів зважування в електронному вигляді з використанням ІТ-ресурсів, плата за користування автошляхами порту стягується з кожної автомашини при в`їзді до порту один раз на добу (незважаючи від добової кількості в`їздів даної автотранспортної одиниці до порту).

6.11. Позивач зазначає, що після введення в дію цього наказу він сплачував на користь ДП «АМПУ» 348,38 грн за кожну добу, протягом якої власні та/або найняті автомобілі здійснювали доставку вантажу до причалу порту. При цьому, кількість рейсів не впливала на суму добової оплати, її було зафіксовано на рівні 348,38 грн за добу.

6.12. 03.04.2019 ДП «АМПУ» прийнято розпорядження «Щодо впорядкування надання послуг з користування автошляхами» № 14/10, згідно з яким на виконання вимог Положення про порядок розробки, введення в дію та перегляду вільних цін (тарифів) відокремленими підрозділами (філіями) державного підприємства «Адміністрація морських портів України, затвердженого наказом ДП «АМПУ» від 23.12.2014 № 254 (зі змінами), з метою недопущення порушення рівності прав усіх суб`єктів господарювання у доступі до об`єктів портової інфраструктури, дотримання принципів економічної конкуренції та вимог антимонопольного законодавства України, на виконання положення пункту 9 статті 4 Закону України «Про морські порти України», зобов`язано начальника адміністрації Іллічівського морського порту вжити заходів щодо забезпечення розгляду у встановленому порядку питання стосовно приведення у відповідність до вимог Положення діяльність Іллічівської філії ДП «АМПУ» з надання послуг «користування автошляхами»:

1) передбачити єдиний підхід формування вартості тарифу за користування автошляхами до усіх суб`єктів господарювання в порту незалежно від варіантів заїзду транспортних засобів з зовнішньоторговельним та комерційним вантажем («прямий варіант», на склад, тощо);

2) вжити заходів щодо внесення змін до пункту 1 наказу Іллічівської філії ДП «АМПУ» від 27.11.2018 № 331 «Про затвердження вільних тарифів (за необхідності також до інших положень) в частині виключення положення про застосування тарифу за користування автошляхами по «прямому варіанту» (348,38 грн один раз на добу з одного автомобіля незалежно від кількості в`їздів на територію порту);

3) внести відповідні зміни у встановленому порядку до договорів з портовими операторами про надання допуску до об`єктів портової інфраструктури;

4) про виконання цього розпорядження надати рапорт в.о. Голови ДП «АМПУ».

Термін виконання - до 26.04.2019, контроль за виконанням розпорядження покладено на заступника Голови з морської та внутрішньої безпеки Гронського С.В.

6.13. 05.04.2019 на виконання розпорядження ДП «АМПУ» від 03.04.2019 «Щодо впорядкування надання послуг з користування автошляхами» № 14/10 ІФ ДП «АМПУ» прийнято наказ № 69 такого змісту:

« 1. З 01.05.2019 вважати такими, що втратили чинність частини наказу від 27.11.2018 № 331 «Про затвердження вільних тарифів»:

- абзац 3 пункту 1 наказу: «Користування автошляхами - 348,38 грн за одиницю вантажного автотранспорту контрагентів, що слідує до порту для виконання технологічних операцій по забезпеченню обробки суден по «прямому варіанту» зі складських майданчиків, що знаходяться за периметром порту»;

- абзац 13 пункту 1 наказу: «технологічне переміщення вантажів портовими операторами, які використовують складські майданчики, що знаходяться за периметром порту»;

- абзац 3 пункту 4 наказу: «При виконанні технологічних операцій вантажним автотранспортом контрагентів для забезпечення обробки суден по «прямому варіанту», які використовують складській майданчики, що знаходяться за периметром порту, за умови підтвердження портовим операторами факту користування шляхом надання офіційного звернення та забезпечення портовими операторами надання інформації щодо кожного авто візиту та результатів зважування в електронному вигляді з використанням ІТ-ресурсів, плата за користування автошляхами порту стягується з кожної автомашини при в`їзді до порту один раз на добу (незважаючи від добової кількості в`їздів даної автотранспортної одиниці до порту)».

2. Інші пункти наказу залишити без змін.

3. Начальнику розрахункового центру Піддубній М.М . взяти цей наказ до керівництва.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника начальника з логістики Соколова Ю.І. ».

6.14. Позивач, вказуючи на те, що внаслідок односторонніх рішень відповідачів, з 01.05.2019 він має сплачувати за користування автошляхами у 10 разів більше, стверджує, що відповідні рішення не можна вважати такими, що прийняті обґрунтовано, неупереджено, добросовісно та розумно, у зв`язку з чим вважає, що його права порушені.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для скасування розпорядження в.о. Голови ДП "АМПУ" Р.Вецканганса від 03.04.2019 № 14/10 "Щодо впорядкування надання послуг з користування автошляхами" та наказа начальника Адміністрації Іллічівського морського порту В.Е. Волошина від 05.04.2019 № 69 "Про внесення змін до наказа від 27.11.2018 № 331 "Про затвердження вільних тарифів".

7.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний господарський суд, виходив з того, що:

- у відповідачів не було достатніх підстав змінювати вартість послуг за договором №149-Пі-ІЛФ-16 в односторонньому порядку шляхом прийняття оскаржуваних рішень;

- згідно з оскаржуваними рішеннями зміна методики розрахунку плати за надання послуг з користування автошляхами порту відбулася без зміни калькуляції тарифу та з порушенням приписів Положення про порядок розробки, введення в дію та перегляду вільних цін (тарифів) відокремленими підрозділами (філіями) державного підприємства "Адміністрація морських портів України", затвердженого наказом ДП "АМПУ" від 23.12.2014 № 254, а також Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318;

-законодавцем не надано визначення поняття "спеціалізована послуга із забезпечення доступу портового оператора до причалу", тобто не врегульовано, що саме включає в себе вказана послуга.

Суд першої інстанції також дійшов висновку, що розпорядженням в.о. Голови ДП "АМПУ" Р.Вецканганса від 03.04.2019 № 14/10 "Щодо впорядкування надання послуг з користування автошляхами" порушено вимоги статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме встановлено такі умови придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; застосування різних умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин; суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин; створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб`єктів господарювання.

На такі висновки суду першої інстанції апеляційним господарським судом зазначено, що встановлення порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції є компетенцією Антимонопольного комітету України.

7.3. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та з урахуванням позицій інших учасників справи, викладених у розділі 5 цієї постанови, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права виходить з такого.

7.4. Відносини у сфері портової діяльності, зокрема щодо встановлення основ державного регулювання діяльності в морських портах, порядок будівництва, відкриття, розширення та закриття морських портів в Україні, порядок провадження на їх території господарської діяльності, у тому числі надання послуг, визначення правового режиму об`єктів портової інфраструктури регламентуються Законом України "Про морські порти України" (далі - Закон).

Статтею 1 Закону передбачено, що адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).

Частиною першою статті 19 Закону передбачено, що у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.

З метою реалізації визначених законом функцій у процесі своєї діяльності адміністрація морських портів України укладає договори, що відповідають цілям та меті її утворення, визначеним у статті 15 цього Закону, у тому числі господарські договори з питань забезпечення своєї діяльності (частина друга статті 15 Закону, стаття 67 Господарського кодексу України).

Портовий оператор (стивідорна компанія) - суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов`язані з цим види господарської діяльності (пункт 11 частини першої Закону);

Статтею 21 цього Закону визначено, що тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України.

Тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб`єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 405 «Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню» до спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, належать, зокрема, забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про морські порти України» тимчасово, до створення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, її функції та повноваження, визначені цим Законом, виконує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Таким органом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460 є Міністерство інфраструктури України.

Згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 затверджено Тарифи на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України.

При цьому об`єктами портової інфраструктури відповідно до пункту 8 статті першої Закону є рухомі та нерухомі об`єкти, що забезпечують функціонування морського порту, у тому числі акваторія, гідротехнічні споруди, доки, буксири, криголами та інші судна портового флоту, засоби навігаційного обладнання та інші об`єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, перевантажувальне обладнання, залізничні та автомобільні під`їзні шляхи, лінії зв`язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інші засоби, обладнання, інженерні комунікації, розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, надання послуг, забезпечення державного нагляду (контролю) в морському порту.

А об`єктами портової інфраструктури загального користування - акваторія, залізничні та автомобільні під`їзні шляхи (до першого розгалуження за межами території порту), лінії зв`язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерні комунікації, інші об`єкти, що забезпечують діяльність двох і більше суб`єктів господарювання у морському порту (пункт 9 частини першої цього ж Закону).

Як встановлено судами:

-позивач є портовим оператором морського порту;

- між позивачем і ДП «АМПУ» укладено договори про допуск до об`єктів портової інфраструктури Іллічівського морського порту № 149-Пі-ІЛФ-16 від 15.12.2016 та про забезпечення доступу Портового оператора до причалу № 174-П-АМПУ-17 від 27.12.2017;

- наказом ДП "Адміністрація морських портів України" від 23.12.2014 № 254 затверджено Положення про порядок розробки, введення в дію та перегляду цін (тарифів) відокремленими підрозділами (філіями) ДП "Адміністрація морських портів України" (далі - Положення № 254);

- судом апеляційної інстанції зазначено, що ДП "Адміністрація морських портів України" включено до переліку суб`єктів природних монополій", а відтак є природним монополістом з надання спеціалізованих послуг, визначених Кабінетом Міністрів України, що підтверджується розпорядженням АМК від 28.11.2012 №874-р "Про затвердження Порядку складання та ведення зведеного переліку суб`єктів природних монополій", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2012 за №2119/22431;

- судом апеляційної інстанції зазначено, що з 01.01.2016 послугу з забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства віднесене до Переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 405.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що предметом регулювання за договором №149-Пі-ІЛФ-16 є відносини сторін з приводу надання позивачу послуг з користування об`єктами портової інфраструктури загального користування, які закріплені за Адміністрацією та знаходяться на її балансі, з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу та сторонами визначено, що нарахування плати за послуги здійснюється за вільними цінами (тарифами) Іллічівської філії Адміністрації, що діють на момент надання відповідних послуг, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Пунктом 2.1. Положення № 254 встановлено, що розрахунок вільної ціни (тарифу) на роботу (послугу) ґрунтується на принципі повного відшкодування витрат філії ДП «АМПУ» на виконання роботи (послуги), при якому ціна складається із вартості витрачених на платну послугу ресурсів та прибутку (із врахуванням нормативу рентабельності). До складу калькуляції вільної ціни (тарифу) на роботу (послугу) включаються прямі, накладні витрати та враховується норматив рентабельності.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.4. Положення № 254 вільні ціни (тарифи) вводяться в дію наказом начальника філії ДП «АМПУ». Калькуляція вільної ціни (тарифу) є невід`ємною частиною наказу. Кожна калькуляція повинна містити повну назву послуги, на яку встановлюється вільна ціна (тариф), абсолютну величину вільної ціни (тарифу), одиниці виміру вільної ціни (тарифу).

Судами встановлено, що до оскаржуваного наказу від 05.04.2019 № 69 не було розроблено калькуляцію вільного тарифу на користування автошляхами порту вантажним автотранспортом, що є порушенням пунктів 2.1., 3.4. Положення№ 254 .

Наказом № 69 від 05.04.2019 фактично в односторонньому порядку відповідачем було змінено методику розрахунку плати за користування автошляхами, так як раніше плата за користування автошляхами обчислювалася із розрахунку - один раз на добу за одиницю вантажного автотранспорту, а починаючи з 01.05.2019 - за кожен заїзд автотранспорту за повною добовою ставкою. А тому відповідачами у даному випадку повинна була бути здійсненна нова калькуляція (розрахунок) вільної ціни (тарифу).

Відповідно до статті 3 Закону законодавство про морські порти ґрунтується на Конституції України та складається з цього Закону, Кодексу торговельного мореплавства України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, Водного кодексу України, законів України "Про транспорт", "Про природні монополії" та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені в цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору України.

Статтею 4 цього ж Закону закріплені принципи організації функціонування та розвитку морських портів, серед інших зазначено, такі як забезпечення конкуренції серед суб`єктів господарювання, що виробляють однакову продукцію (товари, роботи, послуги) у морському порту; розмежування адміністративних функцій щодо забезпечення безпеки мореплавства та нагляду (контролю) за безпекою мореплавства і господарської (комерційної) діяльності; рівності прав усіх суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту, недопущення дискримінації у доступі до об`єктів портової інфраструктури загального користування.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Проте, за конкретних обставин справи, з огляду на встановлені судами обставини справи прийняття оскаржуваних рішень не відповідало принципу верховенства права, а підхід відповідачів виявився формальним і порушив справедливий баланс між інтересами відповідача та необхідністю захисту прав позивача, як одного з портових операторів.

Верховний Суд виходить з того, що для створення сприятливих економічних умов для роботи портових операторів, які здійснюють свою діяльність у морських портах України, цілком правильно, логічно та доцільно використовувати єдині критерії надання відповідних послуг, застосовувати єдине одноосібне централізоване та цілком законне тлумачення встановлених норм і правил для усіх суб`єктів господарювання, у цьому випадку портових операторів, для безперешкодного здійснення ними своєї діяльності. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин доктрину римського права - venire contra factum proprium (принцип заборони суперечливої поведінки), яка базується на принципі римского права "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Недотримання самими відповідачами вказаного Положення № 254 під час прийняття ними ж оскаржуваних рішень не відповідає таким засадам цивільного законодавства як розумність, справедливість та добросовісність, принципам організації функціонування та розвитку морських портів, адже умови Положення № 254, та укладанні з позивачем договори, зумовлюють виникнення правомірних очікувань у позивача, відповідно до яких він правомірно сподівається, що дотримавшись умов Положення № 254, відповідач діятиме за встановленими ним же критеріями.

За таких міркувань Верховним Судом не встановлено невірного розтлумачення та/чи незастосування до спірних правовідносин положення статті 1 Закону України "Про морські порти України". А також відхиляються доводи, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано до спірних правовідносин приписи Положення про порядок розробки, введення в дію та перегляду вільних цін (тарифів) відокремленими підрозділами (філіями) державного підприємства "Адміністрація морських портів України", затвердженого Наказом ДП "Адміністрація морських портів України" від 23.12.2014 №254.

7.5. Що ж до доводів викладених у пункті 4.1.2., то Верховний Суд їх відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі №922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі №-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц (абзац 18).

Посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій не були враховані висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 є недоречними та відхиляються Судом, оскільки їх фактичні обставини є відмінними від обставин цієї справи, тому висновки, здійснені судом касаційної інстанції у зазначених справах, не є релевантними для цієї справи.

7.6. Всі інші аргументи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанції, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. Проте такі аргументи скаржника не беруться до уваги судом касаційної інстанції з огляду на межі розгляду справи у суді касаційної інстанції передбачені статтею 300 ГПК України.

7.7. Водночас Касаційний господарський суд погоджується з аргументами, викладеними у відзиві ТОВ "Фрам Шиппінг Едженсі" на касаційну скаргу, оскільки вони ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

7.8. Верховний Суд відхиляє заяву Міністерства інфраструктури України з підстав, викладених у розділі 7 цієї постанови.

7.9. Разом з тим Верховний Суд погоджується з доводами АМК щодо помилкового встановлення судом першої інстанції у цій справі порушення вимог статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Однак, такі порушення норм права не призвели до прийняття незаконного рішення.

Водночас Суд зазначає, що апеляційною інстанцією у мотивувальній частині постанови зазначено таке: "щодо посилання суду першої інстанції на порушення відповідачами вимог статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції», колегія суддів зазначає на те, що встановлення порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції є компетенцією Антимонопольного комітету України. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з розпорядженням Антимонопольного комітету України від 28.11.2012 №874-р "Про затвердження Порядку складання та ведення зведеного переліку суб`єктів природних монополій", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.12 за №2119/22431, ДП "АМПУ" включено до переліку суб`єктів природних монополій. Тобто, відповідач 1 є природним монополістом з надання спеціалізованих послуг, визначених Кабінетом Міністрів України".

Відтак суд апеляційної інстанції правильно вказав, що встановлення порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції є компетенцією Антимонопольного комітету України.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

7.10. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.

8.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ДП "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін.

8.3. Однак, Верховний Суд приходить висновку про виключення з мотивувальної частини рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2019 посилання на порушення вимог статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

8. Судові витрати

8.1. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі №910/7515/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова