open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 804/2343/17
Моніторити
Постанова /21.05.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /13.05.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /18.08.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /25.07.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /25.07.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /06.07.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /06.07.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /25.05.2017/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Постанова /25.05.2017/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /21.04.2017/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /10.04.2017/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд
emblem
Справа № 804/2343/17
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /21.05.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /13.05.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /18.08.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /25.07.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /25.07.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /06.07.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /06.07.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /25.05.2017/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Постанова /25.05.2017/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /21.04.2017/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /10.04.2017/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2020 року

Київ

справа №804/2343/17

адміністративне провадження №К/9901/41643/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Укрхімекспорт" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року (суддя Голобутовський Р.З.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року (головуючий суддя Юрко І.В., судді: Олефіренко Н.А., Чумак С.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Укрхімекспорт" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Укрхімекспорт" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 березня 2017 року №0003051402 про нарахування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД) на суму 89 086,24 грн.; №0003071402 про нарахування штрафних санкцій за порушення вимог декларування валютних цінностей на суму 340,00 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими на підставі Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (далі - Закон №185) та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19 лютого 1993 року №15-93 (далі - Декрет №15-93) до нього застосовано штрафні санкції, є протиправними, а контролюючий орган дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем строків розрахунків у сфері ЗЕД.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди прийшли до висновку, що оскільки угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04 листопада 2015 року, що передбачала припинення грошових вимог у сумі 21 554,12 євро за договором відступлення права вимоги оплати поставленої продукції від 12 жовтня 2015 року, укладеним Товариством із Sinophil Investment Limited, шляхом заліку розірвана, то зовнішньоекономічні операції між позивачем та його контрагентом-нерезидентом - Приватним торговим унітарним підприємством «АльтХім» (далі - ПТУП «АльтХім») не можна вважати такими, що припинились в межах терміну, встановленого чинним законодавством, із застосуванням заліку взаємних зустрічних однорідних вимог; крім того суди встановили наявність у Товариства простроченої заборгованості по контракту від 01 вересня 2015 року №135-241NB15, укладеному ним як постачальником із ЧТПЧ «ТрейдХім» (Російська Федерація), у сумі 40 євро, щодо якої воно не заперечувало та існування якої не спростовувало.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В касаційній скарзі Товариство вказувало на порушення судами принципу змагальності сторін та офіційного з`ясування обставин справи внаслідок ненадання оцінки його посиланням на те, що угода про залік зустрічних однорідних вимог була укладена, набула чинності та повністю виконана сторонами; внаслідок же її розірвання відбулась лише зміна способу оплати набутого новим кредитором права вимоги - замість зменшення дебіторської заборгованості позивача за одержаною раніше позикою контрагент погодився здійснити оплату грошовими коштами; також неврахованими судами залишились й доводи Товариства про порушення контролюючим органом при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень положень статті 250 Господарського кодексу України (далі - ГК України) щодо строків накладення адміністративно-господарських санкцій.

Відповідач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За правилами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 21 лютого 2017 року по 01 березня 2017 року посадовими особами Управління проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні розрахунків в іноземній валюті при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів від 23 липня 2015 року №23/07-2015КУ за період 23 липня 2015 року - 31 січня 2017 року та від 01 вересня 2015 року №135-241NB15 за період 01 вересня 2015 року - 31 січня 2017 року, за результатами якої 07 березня 2017 року складено акт №1800/04-36-14-04/25543463, висновками якого, в свою чергу, встановлено порушення позивачем:

- статті 1 Закону №185 внаслідок зарахування частини виручки на валютний рахунок в уповноваженому банку пізніше 180(90) календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується, без отримання висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку та здійснення імпортної операції, що здійснюється на умовах відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 180(90) календарних днів з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника продукції, що експортується, без отримання висновку центрального органу виконавчої влади з економічної політики;

- пункту 1 статті 9 Декрету №15-93, пункту 1 Указу Президента України №319/94 від 18 червня 1994 року «Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами».

На підставі вказаного акту перевірки Управлінням 21 березня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0003051402, яким Товариству нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та невиконання зобов`язань й застосовано штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 89 086,24 грн.;

- №0003071402, яким Товариству нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та невиконання зобов`язань й застосовано штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 340,00 грн.

При цьому, як зазначено в акті перевірки №1800/04-36-14-04/25543463 від 07 березня 2017 року, станом на 01 квітня 2015 року у Товариства наявна прострочена заборгованість по контракту від 01 вересня 2015 року №135-241NB15, укладеному ним як постачальником із ЧТПЧ «ТрейдХім» (Російська Федерація), у сумі 40 євро, оскільки згідно розрахунку виконання позивачем експортних контрактів у період з 04 листопада 2015 року по 22 червня 2016 року ЧТПЧ «ТрейдХім» перераховано за контрактом 154 240,04 євро, хоча сума фактурної вартості товару складала 154 280,04 євро.

Проти вказаного порушення Товариство не заперечувало та його наявності не спростовувало.

Також 23 липня 2015 року між Товариством як постачальником та ПТУП «АльтХім» (м.Мінськ, Республіка Білорусь) як покупцем укладено контракт №23/07-2015 КУ на постачання товару (етілацитату), на виконання умов якого позивачем 07 серпня 2015 року поставлено покупцю товар на загальну суму 21 554,12 євро, а відтак, враховуючи приписи постанови Правління Національного банку України від 03 червня 2015 року №354, останнім днем розрахунку за контрактом було 05 листопада 2015 року.

Разом з тим 12 жовтня 2015 року між Товариством як кредитором та Sinophil Investment Limited (Республіка Кіпр) як новим кредитором укладено договір відступлення права вимоги оплати поставленої продукції, за умовами якого кредитор передає новому кредитору право вимоги до боржника - ПТУП «АльтХім» сумі 21 554,12 євро за контрактом №23/07-2015 КУ від 23 липня 2015 року.

На підставі вказаного договору сторонами погоджено повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02 листопада 2015 року, а 04 листопада 2015 року підписано угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої сторони дійшли згоди про припинення грошових вимог, а саме: грошових вимог у сумі 21 554,12 євро за договором відступлення права вимоги оплати поставленої продукції від 12 жовтня 2015 року та грошових вимог за контрактом грошової позики №624-475-BN10 від 14 грудня 2010 року (укладеним між Товариством як позичальником та Sinophil Investment Limited як позикодавцем на загальну суму 5 000 000 євро зі строком погашення договору - 30 грудня 2015 року) по сплаті частки, що становить 21 554,12 євро шляхом заліку вказаних вимог, а також зазначено, що з моменту підписання договору ці грошові вимоги вважаються закінченими.

28 грудня 2015 року угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04 листопада 2015 року розірвано, а грошове зобов`язання у сумі 21 554,12 євро новим кредитором - Sinophil Investment Limited 29 грудня 2015 року зараховано на розподільчий рахунок позивача як оплата по договору відступлення права вимоги від 12 жовтня 2015 року.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті на час спірних відносин регулювався Законом №185, відповідно до статі 1 якого виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

За змістом статті 2 цього ж Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно із пунктами 1 постанов Правління Національного банку України від 03 березня 2015 року №160, від 03 червня 2015 року №354, від 03 вересня 2015 року №581, від 04 грудня 2015 року №863 та від 03 березня 2016 року №140 розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Статтею 4 Закону №185 передбачалось, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

В статті ж 9 Декрету №15-93 закріплювалось, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Порядок припинення зобов`язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання врегульовано в Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 року №959-XII (далі - Закон №959), за змістом абзацу 2 частини 1 статті 14 якого всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Господарське зобов`язання, як зазначено у статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні положення містяться і в частині 3 статті 203 ГК України.

Відповідно до пункту 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року №136 (далі - Інструкція №136), експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання, тощо.

Отже спеціальним законодавством, зокрема, Законами №959 і №185, ЦК України та ГК України не забороняється припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за зовнішньоекономічними договорами.

При цьому, виконання зобов`язань нерезидента перед резидентом України за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування зустрічних грошових вимог за наявності належним чином оформлених документів є підставою для зняття банком із контролю експортно-імпортної операції відповідно до Інструкції №136.

За наведеного, як зазначили суди, позивач як сторона зовнішньоекономічних договорів (операцій) мав право на застосування такої форми розрахунків як зарахування (залік) зустрічних однорідних вимог.

Проте, як вже вказувалось в цій постанові, угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04 листопада 2015 року, укладену між Товариством та Sinophil Investment Limited, 28 грудня 2015 року було розірвано.

Тобто за угодою від 04 листопада 2015 року заліку вимог не відбулось.

Відтак, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що зовнішньоекономічні операції між позивачем та контрагентом-нерезидентом - ПТУП «АльтХім» в межах терміну, встановленого чинним законодавством, із застосуванням заліку взаємних зустрічних однорідних вимог припинені не були, в зв`язку з чим Товариством допущено порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД за контрактом №23/07-2015 КУ від 23 липня 2015 року.

Що ж до посилань Товариства на порушення контролюючим органом при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень строків накладення адміністративно-господарських санкцій, встановлених статтею 250 ГК України, то касаційний суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України" №2756-VI від 02 грудня 2010 року статтю 250 ГК України доповнено частиною 2, яка набрала законної сили з 01 січня 2011 року, згідно із якою дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

За змістом підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже, з набранням з 01 січня 2011 року чинності Податковим кодексом України положення частини 1 статті 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій на нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення валютного законодавства, в тому числі на нарахування пені за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не розповсюджуються.

Аналогічна позиція викладена і в постановах Верховного Суду, зокрема, від 03 квітня 2018 року у справі №808/2561/17 (адміністративне провадження №К/9901/22767/18), від 13 червня 2019 року у справі №808/1568/14 (адміністративне провадження №К/9901/4456/18), від 08 листопада 2019 року у справі №815/3957/17 (адміністративне провадження №К/9901/38177/18).

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про відсутність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень Управління від 21 березня 2017 року №0003051402 та №0003071402 і, як наслідок, задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Укрхімекспорт" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду

Джерело: ЄДРСР 89396374
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку