ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року справа №360/447/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 р. (у повному обсязі складено 28 лютого 2020 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/447/20 (головуючий І інстанції суддя І.В. Тихонов) за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 27.01.2020 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив:

- визнати неправомірними дії та скасувати рішення відповідача про відмову в призначення пенсії № 3 від 13 січня 2020 року позивачу;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу за Списком № 1, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту два статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період навчання в Краснолуцькому гірному технікумі з 01.09.1979 року по 27.06.1983 року, період строкової військової служби з 31 жовтня 1983 року по 29 листопада 1985 року, період роботи з 17 травня 1982 року по 12 липня 1982 року учнем підземного електрослюсаря з повним робочим днем під землею на шахті «Ленінка» в/о «Ворошиловградвугілля», період роботи з 20 вересня 1982 року 17 грудня 1982 року підземним електрослюсарем 2 розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Ленінка» в/о «Ворошиловградвугілля», період роботи з 21 березня 1983 року по 24 листопада 1983 року підземним електрослюсарем 2 розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Ленінка» в/о «Ворошиловградвугілля», період служби у Радянській Армії з 31 жовтня 1983 року по 29 листопада 1985 року, період роботи з 06 січня 1986 по 05 серпня 1989 року підземним електрослюсарем IV розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Ленінка» в/о «Ворошиловградвугілля», період роботи з 04 листопада 1991 по 05 травня 1993 року підземним електрослюсарем IV розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Лутугінська » в\о «Луганськвугілля»;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 08.01.2020 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду по даній адміністративній справі (а.с. 1-9).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2020 року у справі № 360/447/20 позов задоволено (а.с. 128-132)

Визнано протиправним та скасовано рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 13.01.2020 № 3 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах в порядку, встановленому пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, що дає право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вимог абзацу 17 пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» наступні періоди: період навчання в Краснолуцькому гірному технікумі з 01.09.1979 по 16.05.1982, з 13.07.1982 по 19.09.1982 з 18.12.1982 по 21.03.1983, період строкової військової служби з 31 жовтня 1983 року по 29 листопада 1985 року, період роботи з 17 травня 1982 року по 12 липня 1982 року учнем підземного електрослюсаря з повним робочим днем під землею на шахті «Ленінка» в/о «Ворошиловградвугілля»; період роботи з 20 вересня 1982 року 17 грудня 1982 року підземним електрослюсарем 2 розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Ленінка» в/о «Ворошиловградвугілля»; період роботи з 21 березня 1983 року по 31 жовтня 1983 року підземним електрослюсарем 2 розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Ленінка» в/о «Ворошиловградвугілля»; період роботи з 06 січня 1986 по 05 серпня 1989 року підземним електрослюсарем IV розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Ленінка» в/о «Ворошиловградвугілля»; період роботи з 04 листопада 1991 по 05 травня 1993 року підземним електрослюсарем IV розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Лутугінська » в\о «Луганськвугілля».

Зобов`язано Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.01.2020 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду, викладених у рішення.

Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в записах в трудовій книжці позивача про періоди роботи на шахті «Ленінка» п/о «Ворошиловградвугілля» з 17.05.1982 року по 12.07.1982 року, з 20.09.1982 року по 17.12.1982 року, з 21.03.1983 року по 24.11.1983 року відсутні номери та дати приймальних та звільнювальних записок, номери та дати відповідних наказів керівника про прийняття та звільнення позивача з роботи, що є порушенням Інструкції від 20.06.1974 року № 162. Тобто, вказані записи в трудовій книжці позивача є неповними.

Період з 06.01.1986 року по 05.08.1989 року зараховано до загального стажу. Записи про атестацію робочих місць позивача за період роботи на шахті «Лутугінська» в/о «Луганськвугілля» з 04.11.1991 року по 05.05.1993 року підземним електрослюсарем IV розряду з повним робочим днем під землею взагалі відсутні в трудовій книжці.

Апелянт звертає увагу на те, що підставою для призначення пільгових пенсій є не тільки запис у трудовій книжці щодо роботи на підприємстві, а і довідка підприємства, яка уточнює характер роботи. Відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 17.05.1982 року по 12.07.1982 року, з 20.09.1982 року по 17.12.1982 року, з 21.03.1983 року по 24.11.1983 року, з 06.01.1986 року по 05.08.1989 року, з 04.11.1991 року по 05.05.1993 року.

Крім того, довідки з бюджетних установ, підприємств, організацій, що перебувають на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та не переміщені в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, не можуть підлягати виконанню.

Щодо періоду навчання позивача в Краснолуцькому гірничому технікумі з 01.091979 року по 27.06.1983 року, то цей період не зараховано до пільгового стажу позивача, оскільки в записах трудової книжки відсутня інформація щодо працевлаштування протягом трьох місяців за вказаною спеціальністю.

Період проходження військової служби не зараховано, оскільки у трудовій книжці виявлено помилку у запису № 6.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з паспортом позивача серії НОМЕР_1 , виданим 05.12.2003 Лутугінським РВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час звернення до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, досяг віку 55 років (а.с. 10-16).

08 січня 2020 року позивач звернувся до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до якої додав копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, документу про місце проживання (реєстрації), паспорту, трудової книжки, військового квитка та диплому про навчання, 2 довідки про заробітну плату для нарахування пенсії б/н та дати, видану філією «Шахта «Лутугінська» так званого державного унітарного підприємства так званої Луганської народної республіки «Центруголь» та 3 довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній б/н та дати, видану філією «Шахта «Лутугінська» так званого державного унітарного підприємства так званої Луганської народної республіки «Центруголь» (а.с. 100, 100 зв.).

За результатами розгляду зазначеної заяви відповідачем прийнято рішення № 3 від 13.01.2020 про відмову в призначенні пенсії згідно з пунктом 2 статті 114 Закону України «Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 (а.с.114-115).

За мотивацією вищезазначеного рішення відповідач дійшов висновку, що загальний стаж роботи позивача складає 23 роки 05 місяців 21 день, пільговий стаж складає - 07 місяців 16 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В рішенні вказано, що записи трудової книжки про періоди роботи на шахті «Ленінка» п/о «Ворошиловірадвугілля» з 17.05.1982 по 12.07.1982, з 20.091982 по 17.12.1982, з 21.03.1983 по 24.11.1983 не містять номерів та дат приймальних та звільнювальних записок, що є порушенням Інструкції про ведення трудових книжок, а уточнюючих довідок позивач пенсійному органу не надавав. Періоди роботи на шахті «Ленінка» п/о «Ворошиловірадвугілля» з 17.05.1982 по 12.07.1982, з 20.091982 по 17.12.1982, з 21.03.1983 по 24.11.1983, з 06.01.1983 по 05.08.1989 та з 04.11.1991 по 05.05.1993 до пільгового стажу не зараховані у зв`язку з тим, що надані позивачем довідки про пільговий характер роботи на шахті «Ленінка» п/о «Ворошиловградвугілля», видані філією «Шахта «Луганська» так званого державного унітарного підприємства так званої Луганської народної республіки «Центруголь» не є дійсними, не створюють правових наслідків і не можуть бути враховані при призначенні пенсії.

Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії № 3 від 13 січня 2020 року.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Пунктом шостим статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За унормуванням п.п.2 п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 26 Закону №1058 визначені умови призначення пенсії за віком.

За змістом частини першої статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Тобто, Законом № 1058 передбачено, що як для призначення, так і для перерахунку пенсії особа повинна звернутися із відповідною заявою та необхідними документами особисто або через представника до територіального органу Пенсійного фонду.

В пункті 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

В силу пункту 1.7 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, «письмово повідомляє заявника» про те, які документи «необхідно подати» додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (абзац третій пункту 1.7 розділу І Порядку).

Пунктом 2.1. розділу ІІ Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком, серед інших, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

За унормуванням ст. 48 Кодексу законів про працю України, ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 1 Порядку № 637, трудова книжка є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника.

Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (пункт 8 Порядку № 637).

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Абзацом першим пункту 17 Порядку № 637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

В свою чергу, пункт 18 Порядку № 637 передбачає, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Пунктом 3.3. розділу ІІІ Порядку № 22-1 окреслено, що саме «орган, що призначає пенсію», надає роз`яснення особам з питань призначення та виплати пенсій.

Пункт 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 визначає, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З урахуванням положень пункту 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 саме відповідач як орган, що призначає пенсію, повинен спочатку всебічно, повно і об`єктивно розглянути усі подані документи, на підставі пункту 3.3. розділу ІІІ вказаного Порядку надати необхідні роз`яснення, і лише після цього вирішувати питання про наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.

Натомість, відповідач проігнорував вищенаведені нормативно визначені вимоги для належного прийняття та розгляду документів щодо призначення пенсії позивачу.

Записи в трудовій книжці позивача хоча і не в повній мірі відповідають приписам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 (із змінами та доповненнями), але вони місять необхідну інформацію про трудову діяльність позивача і повинні бути вирішальними при призначенні пенсії.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383).

Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Пунктом 3 Порядку № 383, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

За визначенням пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Ця постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене результатами атестації (пункти 4, 4.1 Порядку № 383).

Пунктом 4.2 Порядку № 383 передбачено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.3 Порядку № 383).

Нормами пунктів 4.4, 4.5 Порядку № 383 обумовлено, що якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядку проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41. Відповідно до зазначених нормативних актів документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

З огляду на вищевикладене, уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 , заповнення якої розпочато 12.07.1982, містить наступні записи про трудову діяльність позивача за спірні періоди (а.с. 42-52):

на шахті "Ленінка" в/о "Ворошиловградвугілля":

- 17.05.1982 прийнято на посаду учня підземного електрослюсаря з повним робочим днем під землею (запис № 1) (без зазначення номеру прийомного листа в графі 4);

- 12.07.1982 звільнено у зв`язку з закінченням виробничої практики (запис № 2) (без зазначення номеру записки про звільнення в графі 4);

- 20.09.1982 прийнято на посаду підземного електрослюсаря 2 розряду з повним робочим днем під землею (запис № 3) (без зазначення номеру та дати прийомного листа в графі 4);

- 17.12.1982 звільнено у зв`язку з закінченням виробничої практики (запис № 4) (без зазначення номеру та дати записки про звільнення в графі 4);

- 21.03.1983 прийнято на посаду підземного електрослюсаря 2 розряду з повним робочим днем під землею (запис № 5) (без зазначення номеру прийомного листа в графі 4);

- 24.11.1983 звільнено у зв`язку з призовом на військову службу (а.с.6) (без зазначення дати наказу про звільнення, як підстава в графі 4 зазначена повістка).

- 31.10.1983 по 29.11.1985 служба в Радянській Армії (запис № 7).

- 06.01.1986 прийнято на посаду підземного електрослюсаря IV розряду з повним робочим днем під землею (запис № 8);

- 05.08.1989 звільнено з посади за власним бажанням (запис № 9).

на шахті "Лутугінська" в\о "Луганськвугілля":

- 04.11.1991 прийнято на посаду електрослюсаря IV розряду з повним робочим днем під землею (без зазначення номеру запису);

- 05.05.1993 звільнено з посади за власним бажанням (без зазначення номеру запису);

- 20.11.2000 прийнято на посаду електрослюсаря IV розряду з повним робочим днем під землею (без зазначення номеру запису);

- 24.05.2001 звільнено з посади за власним бажанням (без зазначення номеру запису);

- 27.01.2003 прийнято на посаду гірника ІІІ розряду підземним з повним робочим днем під землею (без зазначення номеру запису);

- 01.03.2003 звільнено з посади за власним бажанням (без зазначення номеру запису).

Посилання апелянта на відсутність номерів та дати приймальних та звільнювальних записок, номери та дати відповідних наказів керівника про прийняття та звільнення позивача з роботи, помилки у записах, судом до уваги не приймаються, оскільки заповнення трудової книжки з порушенням Інструкції не є провиною позивача та не може позбавляти останнього права на зарахування зазначених періодів до пільгового та страхового стажу та призначення пенсії.

Щодо періодів роботи з 17.05.1982 по 12.07.1982, з 20.09.1982 по 17.12.1982 та з 21.03.1983 по 30.10.1983 суд зазначає наступне.

Згідно з Списком № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота на яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 за № 1173, і який був чинним до 26.01.1991 розділ 1 «Гірничі роботи» підрозділ 1 «Підземні роботи» передбачає, що право на пенсію на пільгових умовах мають усі робітники, інженерно-технічні працівники та службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди та інших рудних і нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників та інших підземних споруд, а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників і службовців (медперсонал підземних здоровпунктів, працівники підземного телефонного зв`язку і т. д.).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач належним чином не оцінював подані позивачем документи, не надавав необхідних фахових роз`яснень (порушення п. 3 Порядку № 637), не пропонував в рамках наданих повноважень (п. 3.3. Порядку № 22-1) можливість виклику до пенсійного органу свідків (пункти 17, 18 Порядку № 637).

Разом з тим, трудова книжка позивача має необхідні дані за спірні періоди з 17.05.1982 по 12.07.1982, з 20.09.1982 по 17.12.1982 та з 21.03.1983 по 24.11.1983, які свідчать про роботу позивача за спеціальністю, що дає право на пільги, що також підтверджується довідками про підтвердження наявного трудового стажу (а.с. 43-44, 58-60).

Щодо доводів апелянта про те, що зарахувати періоди роботи також неможливо через відсутність неможливості проведення зустрічної перевірки обґрунтованості зазначених вище довідок, оскільки підприємство знаходиться у смт. Георгіївка (неконтрольована територія України на час прийняття рішення), суд зазначає наступне.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....

Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 грудня 1996 року по справі Лоізіду проти Туреччини дійшов такого висновку: «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14 і враховується судом при розгляді цієї справи.

Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду, Пенсійний фонд повинен взяти до уваги інформацію, зазначену у документах, аби у повному обсязі захистити права позивача, який звернувся до управління за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07 лютого 2008 року, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Щодо проведення зустрічної перевірки обґрунтованості зазначених довідок, оскільки підприємство знаходиться у смт. Георгіївка, тобто на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, то суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Крім того, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено обов`язкове переміщення в даному випадку підприємства на підконтрольну українській владі територію.

Відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Таким чином, при обставинах, що склались у державі, незарахування періодів роботи позивача на підприємстві лише з тих підстав, що вищевказане підприємство знаходиться у смт. Георгіївка, яке розташоване на непідконтрольній українській владі території, є таким, що перешкоджають фізичній особі у реалізації його права на отримання пенсії.

Щодо періодів навчання в Краснолуцькому гірничому технікумі з 01.09.1979 по 27.06.1983 та строкової військової служби з 31.10.1983 по 29.11.1985 суд зазначає наступне.

Статтею 56 Закону № 1788-XII визначено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» закріплено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Крім того, статтею 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», передбачено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Системний аналіз зазначених правових норм свідчить, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є строк перерви між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу який не повинен перевищувати трьох місяців та зарахування на роботу за здобутою спеціальністю після закінчення навчання. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах якщо на момент призову на строкову військову службу особа працювала за професією, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із записами у трудовій книжці позивача, позивач з 21.03.1983 по 24.11.1983 працював підземним електрослюсарем з повним робочим днем під землею до призову на строку службу. Крім того, записами в трудовій книжки підтверджено, що позивач під час навчання працював за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників (Список № 1).

Приймаючи до уваги ті факти, що перерва між днем закінчення навчання позивача в професійно-технічному навчальному закладі і днем зарахування його на роботу за професією, яка віднесена до робіт зі шкідливими умовами праці, передбаченими Списком № 1 виробництв, робіт, не перевищує 3-х місяців, виконання позивачем на момент призову до лав Радянської Армії робіт за професією, яка передбачала право на пенсію на пільгових умовах, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу роботи за Списком № 1 період навчання 01.09.1979 по 16.05.1982, з 13.07.1982 по 19.09.1982 з 18.12.1982 по 21.03.1983 та період строкової служби з 31.10.1983 по 29.11.1985.

Щодо періодів роботи з 06.01.1986 по 05.08.1989 та з 04.11.1991 по 05.05.1993 суд зазначає наступне.

За Списком № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота на яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 за № 1173, і який був чинним до 26.01.1991 розділ 1 «Гірничі роботи» підрозділ 1 «Підземні роботи» передбачає, що право на пенсію на пільгових умовах мають усі робітники, інженерно-технічні працівники та службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди та інших рудних і нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників та інших підземних споруд, а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників і службовців (медперсонал підземних здоровпунктів, працівники підземного телефонного зв`язку і т. д.).

Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991, що діяв до 11.03.1994, містить в собі підрозділ 1 розділу 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень»: пунктом «а» у яких передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач належним чином не оцінював подані позивачем документи, не надавав необхідних фахових роз`яснень (порушення п. 3 Порядку № 637), не пропонував в рамках наданих повноважень (п. 3.3. Порядку № 22-1) можливість виклику до пенсійного органу свідків (пункти 17, 18 Порядку № 637).

Разом з тим, трудова книжка позивача має необхідні дані за спірні періоди з 06.01.1986 по 05.08.1989, які свідчать про роботу позивача за спеціальністю, що дає право на пільги (а.с. 43-44, 58-60).

Виписками з наказу № 27/Б від 24.05.1995 року та № 312 від 21.08.2000 року підтверджується проведення на шахті «Лутугинська» атестації робочих місць (а.с. 56-57).

Відповідачем не зазначено, а судом не виявлено доказів тому, що спірні записи в трудовій книжці позивача можна визнати такими, які не відповідають дійсності чи зроблені з порушенням визначеної процедури.

За таких обставин, відповідачем прийнято рішення від 13.01.2020 за № 3 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" протиправно, відповідно вказане рішення підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції та вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на приписи ст. 77 КАС України стосовно обов`язку доказування правомірності своїх дій суб`єктом владних повноважень відповідачем не доведено, що приймаючи спірне рішення він діяв правомірно.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 р. - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 р. у справі № 360/447/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне судове рішення складено 20 травня 2020 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко