ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2020 року

Київ

справа №806/1127/16

адміністративне провадження №К/9901/23776/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М.М.,

розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Гуріна Д.М., Семенюка М.М., Токаревої М.С. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Капустинського М.М., Мацького Є.М., Шидловського В.Б. у справі № 806/1127/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України, Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, Державної казначейської служби України про визнання неправомірною бездіяльності, стягнення вартості вакцинації,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. У липні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з адміністративим позовом до Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України), Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, Державної казначейської служби України, уточнивши у подальшому який, просила:

- визнати неправомірною бездіяльність Міністерства охорони здоров`я України та Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками щодо незабезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров`я імунобіологічними препаратами, необхідними для проведення вакцинації відповідно до календаря профілактичних щеплень в Україні;

- стягнути з Державного бюджету України, казначейське обслуговування якого забезпечується Державною казначейською службою України, суму витрат, понесених у зв`язку з вакцінацією проти кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту та гемофільної інфекції в розмірі 3580 грн.

2. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. ОСОБА_1 має дитину, ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій відповідно до календаря щеплень в 1 день життя було проведено профілактичне щеплення від гепатиту В. Вакцинація проти туберкульозу у пологовому будинку не проводилась у зв`язку із відсутністю вакцини. Друге щеплення від гепатиту В дитині було зроблено згідно з календарем щеплень в 1 місяць у поліклініці за місцем обліку дитини.

3.2. Відповідно до календаря щеплень щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку проводяться у віці: 2 місяці (перше щеплення), у 4 місяці (друге щеплення), у 6 місяців (третє щеплення), та у 18 місяців (четверте щеплення). У 2 місяці та у 4 місяці щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку у КП «Центральна дитяча міська лікарня» не були проведені дитині позивача через відсутність вакцини. З аналогічної причини також дитині не були зроблені щеплення у вказані строки від поліомієліту та гемофільної інфекції. В усному порядку ОСОБА_1 було повідомлено, що строк забезпечення лікарні відповідними вакцинами невідомий, а відсутні необхідні імунобіологічні препарати з березня 2015 року.

3.3. 09 січня 2016 року дитині позивачки були здійснені щеплення у ТОВ «Медичний центр «Добробут-Дитинство» вакциною проти кашлюку, дифтерії, правця та поліомієліту «Інфанрикс IPV» (вартість 594 грн 00 коп.) та вакциною проти гемофільної інфекції «Хиберикс» (вартість 330 грн 00 коп.). Обов`язковою умовою проведення вакцинації є консультація лікаря-педіатра у ТОВ «Медичний центр «Добробут-Дитинство» (вартість 426 грн 00 коп.) та здача аналізу крові та сечі (вартість 120 грн 00 коп.).

3.4. 28 лютого 2016 року дитині позивача були здійснені щеплення у Медичному центрі «Дитина» вакциною проти кашлюку, дифтерії, правця та поліомієліту «Інфанрикс IPV» (вартість 700 грн 00 коп.) та вакциною проти гемофільної інфекції «Хиберикс» (вартість 400 грн 00 коп.).

3.5. Крім того, обов`язковою умовою проведення вакцинації є консультація лікаря-педіатра Медичного центру «Дитина» (вартість 250 грн 00 коп.) та здача аналізу крові та сечі (вартість 120 грн 00 коп.).

3.6. Посилаючись на викладене, позивач, уважаючи, що вищевказані витрати були понесені ним внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів, звернувся з даним позовом до суду.

4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачі не допустили протиправної бездіяльності у спірних правовідносинах. Зазначав, що МОЗ України у межах наданих повноважень та бюджетних асигнувань, забезпечувало відповідними вакцинами для проведення профілактичних щеплень територіальні органи охорони здоров`я, шляхом направлення та розподілу необхідних вакцин, зокрема і до Департаменту охорони здоров`я Житомирської області. Крім того вказував, що Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками не має обов`язку щодо забезпечення територіальних органів охорони здоров`я необхідними імунобіологічними препаратами.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивачкою подано касаційну скаргу, в якій вона, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

5.1. Свої доводи обгрунтовувала тим, що суди першої та апеляційної інстанції не взяли до уваги, що протиправна бездіяльність МОЗ України та Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками щодо незабезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров`я імунобіологічними препаратами завдала позивачу матеріальної шкоди у розмірі 3580 грн, що складаються з: 2024 грн - вартість вакцин; 916 грн - вартість обов`язкових медичних послуг; 640 грн - вартість проїзду з м. Житомира до м. Києва.

6. У запереченнях на касаційну скаргу МОЗ України просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

9. Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №267 (далі - Положення №267) Міністерство охорони здоров`я України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, а також забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

10. Відповідно до положень підпункту 12 пункту 4 Положення № 267 МОЗ України відповідно до покладених на нього завдань аналізує і прогнозує епідемічну ситуацію та показники здоров`я населення в Україні та в окремих регіонах, розробляє і забезпечує реалізацію заходів, спрямованих на профілактику та зниження рівня інфекційних хвороб, на поліпшення епідемічної ситуації, а також визначає необхідність здійснення профілактичних щеплень .

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що МОЗ України, як головному розпоряднику бюджетних коштів, щороку передбачаються видатки на централізовану закупівлю лікарських засобів та виробів медичного призначення за бюджетними програмами.

12. Бюджетні призначення на централізовану закупівлю лікарських засобів та виробів медичного призначення в розрізі бюджетних програм передбачені Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Інших джерел фінансування МОЗ України не має.

13. МОЗ України здійснює закупівлі та розподіл централізовано закуплених товарів і послуг в межах бюджетних призначень, згідно з розрахунками, що проводяться з урахуванням потреби відповідно до заявок територіальних органів охорони здоров`я та закладів охорони здоров`я.

14. Розподіл препаратів закуплених за бюджетними програмами належить до компетенції структурних підрозділів з питань охорони здоров`я та закладів охорони здоров`я, що підвідомчі МОЗ України.

15. Відповідно до положень норм Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-III вакцини, які використовуються, для проведення обов`язкових щеплень, закуповуються централізовано за кошти державного бюджету та використовуються безоплатно для проведення щеплень дітям незалежно від віку, відповідно до Календаря профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 11.08.2014 №551.

16. Згідно з пунктом 5 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2011 №298 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров`я» МОЗ України згідно з наказами МОЗ України від 10.06.2016 №555 та від 02.07.2016 №658 «Про розподіл імунобіологічних препаратів, закуплених за кошти Державного бюджету України на 2015 рік» розподілено та розвезено імунобіологічний препарат «Пентаксим» (комбінована вакцина для профілактики гемофільної інфекції типу b, кашлюку, дифтерії, правця та поліомієліту), зокрема до Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної державної адміністрації у кількості 16350 доз та наказом МОЗ України від 01.09.2016 №920 «Про розподіл імунобіологічного препарату «Вакцина БЦЖ, Ліофілізована/BCG VACCINE FREEZE-DRIED», закупленого за кошти Державного бюджету України на 2015 рік» розподілено та розвезено імунобіологічний препарат «Вакцина БЦЖ, Ліофілізована/BCG VACCINE FREEZE-DRIED», зокрема до Департаменту охорони здоров`я Житомирської області у кількості 27240 доз.

17. Викладені обставини свідчить про дотримання МОЗ України процедури закупівлі вакцин та вжиття можливих заходів для забезпечення вакцинами закладів охорони здоров`я, що виключає бездіяльність МОЗ України у спірних правовідносинах.

18. Водночас, проведення вакцинації дитини позивачкою у приватній клініці відповідає положенням статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» №2801-XII від 19.11.1992, якою передбачено, що кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я.

19. Тобто, кожна людина в Україні має право вибрати лікувально-профілактичний заклад, у тому числі і приватної форми власності, та лікаря, якому людина довіряє та в якого хоче отримувати медичну допомогу.

20. Разом з тим, повернення коштів за імунобіологічні препарати та інші лікарські засоби, що були придбані за власні кошти, не передбачено чинним законодавством.

21. Крім того, відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 №647 (далі - Положення №647) Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сферах контролю якості та безпеки лікарських засобів, у тому числі медичних імунобіологічних препаратів, медичної техніки і виробів медичного призначення, та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу.

22. Обов`язок же щодо забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров`я імунобіологічними препаратами виходячи з норм Положення № 647, не відноситься до компетенції Держлікслужби.

23. Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до вимог Положення №647 до повноважень Держлікслужби не відноситься обов`язок забезпечувати територіальні органи охорони здоров`я необхідними імунобіологічними препаратами, то, відповідно Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками також не було допущено у своїх діях бездіяльності щодо незабезпечення державних та комунальних закладів здоров`я імунобіологічними препаратами, необхідними для проведення вакцинації відповідно до календаря профілактичних щеплень в Україні.

24. Поряд із цим, Верховний Суд уважає правильним і висновок судів першої та апеляційної інстанції відносно того, що Державна казначейська служба України не має жодних повноважень щодо втручання у діяльність МОЗ України та Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, також Державна казначейська служба України виконуючи свої повноваження не здійснювала будь-яких протиправних дій відносно позивача, його прав та охоронюваних законом інтересів не порушувала, а тому не може надавати оцінку правильності та законності дій представників влади, а отже і нести за це відповідальність.

25. За таких умов, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій у справі щодо відсутності підстав для задоволення позову.

26. Доводи касаційної скарги про неправильність зроблених судом першої та апеляційної інстанцій висновків є безпідставними, оскільки зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин.

27. За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

29. З огляду на наведене, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

30. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

31. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі № 806/1127/16 - залишити без змін.

32. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко