П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/825/19-а

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Тетяна Миколаївна

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

21 травня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 14.06.2019 року №348/4 про накладення дисциплінарного стягнення та стягнення моральної шкоди в розмірі 100000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем безпідставно, оскільки вважає, що в її діях відсутні ознаки дисциплінарного проступку, так як нею не вчинялося жодної протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягало у невиконанні або неналежному виконанні нею своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених чинним законодавством, за яке може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Також позивач вказує, що накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани призвело до душевних та моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, зниження її авторитету серед колег та друзів, приниження честі та гідності, її ділової репутації, погіршення стану її здоров`я, що зумовлено протиправними та неправомірними діями посадових осіб відповідача, у зв`язку із чим просила стягнути на її користь завдану моральну шкоду в розмірі 100000 гривень.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не мотивував відхилення доводів позивача; спотворив зміст такого локального акту як Положення про сектор судової роботи та міжнародного співробітництва (п.п.2.2.3 та 2.2.4); поклав обов`язок доказування на позивача всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України; застосував норми матеріального права, які не підлягають застосуванню, та не застосував норми права, які необхідно було застосувати.

Відповідач, в свою чергу, направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлено всі обставини справи та прийнято за результатом розгляду справи обгрунтоване рішення.

У відповідності до вимог ст. 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга є обгрунтованою та підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини полягають у перевірці правомірності наказу відповідача від 14.06.2019 року №348/4 про накладення на завідувача сектору судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

Так, судом встановлено, що відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 28.05.2015 р. №259/3 ОСОБА_1 призначено на посаду завідувача сектору судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.

03.04.2019 р. перший заступник начальника Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Адамчук А.І. звернувся до начальника Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області із клопотанням про відкриття дисциплінарного провадження щодо дій (бездіяльності) завідувача сектору судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_1

04.04.2019 р. наказом Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області №161/4 відкрито дисциплінарне провадження стовно ОСОБА_1 - завідувача сектору судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 02.07.2016 р. №148/6, зі змінами, утворено дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.

Згідно Висновку дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби від 07.12.2018 р., ОСОБА_1 отримала оцінку відмінно.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 17.12.2018 р. №687/4 головному спеціалісту судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Васійчук С.І. надано частину щорічної основної відпусти за період роботи з 28.08.2018 р. по 27.08.2019 року.

Матеріали справи містять доповідну записку позивача, складену виконавцем Васійчук С.І. від 25.01.2019 р. №07-16/445 щодо виконання листа Другого відділу ДВС м. Чернівці №14.2-04/31314 від 28.12.2018 р., №14.2-04/4839 від 20.03.2018 року.

Також, до матеріалі справи додано доповідну записку позивача, складену виконавцем Васійчук С.І. від 03.01.2019 р. щодо отриманої сектором судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області повістки повідомлення Сторожинецького районного суду Чернівецької області у справі №723/3279/18, ухвали ВС від 13.12.2018 р. по справі №926/616/16. У вказаній доповідній записці зазначено про повернення вказаних документів до відповідальних посадових осіб за супроводження вказаних судових справ, у зв`язку зі тим, що сектору судової роботи та міжнародного співробітництва не передавались відповідні судові справи на супроводження, супровід яких у попередніх періодах здійснювали працівники Управління державної реєстрації.

08.12.2018 р. позивачем складено доповідну записку №07-16/136 щодо отриманих сектором судової роботи та міжнародного співробітництва документів: повідомлення про виклик в судове засідання у цивільній справі Шевченківського районного суду м. Чернівці по справі №2-641/2008 (727/41/18); повістка про виклик до суду Шевченківського районного суду м. Чернівці справа №727/1990/16-ц. У вказаній доповідній записці зазначено про повернення вказаних документів до відповідальних посадових осіб за супроводження вказаних судових справ, у зв`язку зі тим, що сектору судової роботи та міжнародного співробітництва не передавались відповідні судові справи на супроводження, супровід яких у попередніх періодах здійснювали працівники Управління державної реєстрації.

18.12.2018 р. позивачем складено доповідну записку №07-16/143 щодо отриманих сектором судової роботи та міжнародного співробітництва документів: супровідного листа та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 07.12.2018 р. у справі №727/6380/17; касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 р. та рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.04.2018 р. у справі №926/616/16. У вказаній доповідній записці зазначено про повернення вказаних документів до відповідальних посадових осіб за супроводження вказаних судових справ, у зв`язку зі тим, що сектору судової роботи та міжнародного співробітництва не передавались відповідні судові справи на супроводження, супровід яких у попередніх періодах здійснювали працівники Управління державної реєстрації.

19.12.2018 р. позивачем складено доповідну записку №07-16/145 щодо отриманих сектором судової роботи та міжнародного співробітництва документів: повістки повідомлення Чернівецького апеляційного суду від 13.12.2018 р. у справі №727/6380/17, касаційну скаргу по справі №926/626/16. У вказаній доповідній записці зазначено про повернення вказаних документів до відповідальних посадових осіб за супроводження вказаних судових справ, у зв`язку зі тим, що сектору судової роботи та міжнародного співробітництва не передавались відповідні судові справи на супроводження, супровід яких у попередніх періодах здійснювали працівники Управління державної реєстрації.

До матеріалів справи додано прокол №5 засідання колегії Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 27.12.2018 р., на якому заслухано виступ Адамчук А.І. першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області щодо виконання ОСОБА_1 усного доручення щодо підготовки в новій редакції порядку представництва інтересів Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області та його територіальних органів в судах України та порядку взаємодії Головного управління, його структурних підрозділів та територіальних органів.

На підставі висновків Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області щодо встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку, що виражений у невиконанні або неналежному виконанні посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, наказом Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 14.06.2019 р. №348/4 на завідувача сектору судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани.

Позивач, не погодившись з притягненням її до дисциплінарної відповідальності, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних обґрунтувань та доказів того, що застосований вид дисциплінарної відповідальності у вигляді догани у зв`язку із невиконанням доручень керівника застосований неправомірно. Як і не наведено об`єктивних перешкод неможливості супроводу судових справ, розписаних їй на підставі доручення керівництва Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області. Зокрема, судом враховано, що після отримання письмових доручень, позивач не вимагала уточнень їх змісту та не зазначала про вказані обставини під час слухання дисциплінарної справи. Позивач стверджувала, що вказані доручення не повинні виконуватись саме сектором за роботу якого вона відповідала. Як вбачається з доповідних записок позивача, зокрема, від 08.12.2019 р., 18.12.2019 р. 19.12.2019р., 03.01.2019 р. щодо повернення отриманих сектором судової роботи та міжнародного співробітництва документів, зазначено що сектору судової роботи та міжнародного співробітництва не передавались відповідні судові справи на супроводження, супровід яких у попередніх періодах здійснювали працівники Управління державної реєстрації.

Таким чином, на переконання суду, відповідачем правомірно застосовано дисциплінарне стягнення у виді оголошення догани за вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону №889, що виражено у невиконані або неналежному виконанні посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є помилковими.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів враховує наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII; Положенням про сектор судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, затвердженого наказом Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 13.11.2018 № 149/5; Посадовою інструкцією завідувача сектору судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, затвердженої начальником Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області 19.07.2016 року.

Зокрема, як вірно зауважив суд першої інстанції, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі Закон №889).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону №889 державний службовець це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті)" (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї, посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону №889 професійна компетентність - здатність особи в межах визначених за посадою повноважень застосовувати спеціальні знання, уміння та навички, виявляти відповідні моральні та ділові якості для належного виконання встановлених завдань і обов`язків, навчання, професійного та особистісного розвитку; пункту десятого частини першої статті 2, службова дисципліна - неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов`язків та правил внутрішнього службового розпорядку.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 8 Закону №889 державний службовець зобов`язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; пункту другого частини першої статті 8 Закону державний службовець зобов`язаний дотримуватись принципів державної служби та правил етичної поведінки; пункту сьомого частини першої статті 8 Закону державний службовець зобов`язаний сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; пункту восьмого частини першої статті 8 Закону державний службовець зобов`язаний виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Як вбачається з вимог абз. 15 ч. 1 ст. 8 Закону №889 державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 9 Закону №889 державний службовець під час виконання посадових обов`язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов`язки.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №889 державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. З вимог частини шостої статті 9 Закону вбачається, що державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення повинен вимагати його, письмового підтвердження, після отримання якого зобов`язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення. Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець зобов`язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення.

Пунктом 2 ч.1 ст. 62 Закону №889 передбачено, що державний службовець зобов`язаний виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців.

Згідно з ч.1 ст. 63 Закону №889 керівник державної служби несе відповідальність за неналежний рівень службової дисципліни і здійснює повноваження щодо притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності. За невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом - частина перша статті 64 Закону.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 65 Закону №889 підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 65 Закону №889 передбачено, що дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 66 Закону №889 у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини, другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону №889 для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Відповідно до ч. 3 ст. 69 Закону №889 дисциплінарна комісія діє у складі не менше шести членів. До складу дисциплінарної комісії включаються державні службовці державного органу, представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації - представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції} державних службовців державного органу, а також можуть включатися представники громадських об`єднань., які мають досвід роботи у сфері державного управління, державної служби або за юридичним фахом.

Згідно з ч. 10 ст. 69 Закону №889 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку - частина одинадцята статті 69 Закону.

Судом встановлено, що Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області розглянуто дисциплінарну справу №10 стосовно притягнення завідувача сектору судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Так, відповідно до п. 1.1 «Положення про сектор судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області», затвердженого наказом Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 13.11.2018 № 149/5 (далі Положення № 149/5), сектор судової роботи та міжнародного співробітництва (далі - сектор) - є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (далі - Головне управління).

Згідно з п. 2.2.3 та п. 2.2.4 Положення № 149/5, сектор за дорученням начальника Головного управління забезпечує представництво інтересів Головного управління та його посадових осіб, а у разі необхідності інтересів відокремлених самостійних структурних підрозділів Головного управління в судах України.

Відповідно до п. 4.4.1, п.4.4.2 Положення № 149/5 завідувач сектору організовує, координує та контролює роботу сектору, забезпечує виконання доручень керівництва Головного управління, дотримання вимог виконавської дисципліни працівниками сектору.

Підставою для розгляду Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області дисциплінарної справи № 10 стосовно притягнення завідувача сектору судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, стало клопотання першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Адамчук А.І. від 03.04.2019 року. Зокрема, з вказаного клопотання вбачається, що завідувач сектору ОСОБА_1 неодноразово, починаючи з грудня 2018 року в порушення п. 7, п.8 ч. 1 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону №889, пунктів 2.2.3, 2.2.4, 4.4.1, 4.4.2 Положення № 149/5, пункту 2.1 Посадової інструкції, відмовлялася виконувати надані їй доручення начальника Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області щодо прийняття до виконання та подальшого супроводу судових справ, у яких стороною виступає Головне територіальне управління юстиції у Чернівецькій області.

В даному випадку необхідно зауважити, що відповідно до п.3.1. Положення про сектор судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області сектор має право одержувати у встановленому порядку від структурних підрозділів та посадових осіб Головного управління, а також від судових органів, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій інформацію і відомості, необхідні для реалізації повноважень сектору у сфері міжнародного правового співробітництва у галузі цивільного і кримінального судочинства та напрямку захисту прав і основоположних свобод, а також для здійснення належного представництва інтересів держави в судах.

Відповідно до відповідно до п. 3 посадової інструкції завідувача сектору судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, затвердженої начальником Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області 19.07.2016 р. (далі - Інструкція), завідувач сектору має право одержувати у встановленому порядку від посадових осіб Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області та його територіальних органів документи, необхідні для виконання покладених на сектор функцій; відповідно до розділу 5 Інструкції, завідувач сектору отримує від посадових та службових осіб Головного територіального управління юстиції та його територіальних органів інформацію, необхідну для виконання ним своїх посадових обов`язків.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що у наданих письмових поясненнях від 02.05.2019 р. завідувач сектору ОСОБА_1 визнає що доповідними записками від 07.12.2018 р., 18.12.2018 р., 19.12.2018 р., 03.01.2019 р., 25.01.2019 р., розписані на неї начальником Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області документи, було повернуто з метою спрямування за належністю відповідному структурному підрозділу для належного супроводження справ в судових засіданнях, оскільки справи по яких нею отримані повістки-повідомлення супроводжують інші структурні підрозділи Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області. Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , відмовилася виконувати надані їй доручення начальника Головного управління юстиції у Чернівецькій області щодо прийняття до виконання та подальшого супроводу судових справ.

Проте, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що судові справи та їх матеріали були передані ОСОБА_1 лише 03 січня 2019 р., після чого остання почала здійснювати супровід цих справ у суді. При цьому також встановлено, що у період до 03 січня 2019 року, ОСОБА_1 передавались лише судові повістки до зазначеним вище справам.

Таким чином, в наведеного вбачається, що позивача притягнули до досциплінарної відповідальності за невиконання доручення начальника Головного управління юстиції у Чернівецькій області щодо прийняття до виконання та подальшого супроводу судових справ, при цьому самі справи та матеріали по них передані ОСОБА_1 лише після 03 січня 2019 року.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції надано невірну правову оцінку резолюції "До розгляду", зазначеній начальником Головного управління юстиції у Чернівецькій області Васильчук В.О. на судовій повістці по справі. Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що позивач відмовилась виконувати доручення Васильчук В.О. , оскільки ніяких наказів, розпоряджень в даному випадку позивачу не надавалось. На переконання апелянта, резолюція начальника Васильчук В .О. на судовій повістці "До розгляду" не є конкретизованим дорученням з зазначенням які саме дії повинна була вчинити ОСОБА_1 в даному випадку.

Колегія суддів, даючи оцінку доводам апелянта та висновкам суду першої інстанції, вважає за необхідне в даному випадку зазначити наступне.

Наказом Держспоживстандарту №55 від 07.04.2003 року затверджені вимоги до оформлення документів (ДСТУ 4163-2003).

Зокрема, пунктом 5.18 Вимог передбачено, що резолюція, яку ставить на документі посадова особа, складається з прізвища виконавця (виконавців) у давальному відмінку, зміст доручення, термін його виконання, особистого підпису керівника, дати.

Крім того, пункт 38 Типової інструкції з діловодства в міністествах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року №55 передбачає, що резолюція є основною формою реалізації управлінських доручень у письмовій формі, що передбачає постановку конкретного завдання, визначення його предмета, мети, строку та відповідальної за виконання особи, що викладена у вигляді напису на документі. Резолюція має такі обов`язкові складові: прізвище, власне ім`я виконавця (виконавців) у давальному відмінку, зміст доручення, строк виконання, особистий підпис керівника, дата.

Частиною 4 статті 90 КАС України встановлено, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з оскаржуваного рішення, в порушення вимог ч.4 ст.90 КАС України, судом першої інстанції не надано оцінку доводам позивача відносно неконкретизованості резолюції Васильчук В.О. та не мотивовано їх відхилення. Крім того, суд також не надав оцінку відносно того, що начальник Головного управління юстиції у Чернівецькій області Васильчук В.О. ніяких доручень ОСОБА_1 щодо супроводу судових справ не надавала.

Як вбачається з посадової інструкції та Положення про сектор судової роботи та міжнародного співробітництва, головним завданням ОСОБА_1 , як завідуючої цього сектору, є організація та координація забезпечення представництва управління юстиції в судах.

В апеляційній скарзі апелянт наголошує, що діяла у чіткій відповідності до зазначених вище обов"язків. Зокрема, отримавши судову повістку з резолюцією начальника "До розгляду", ОСОБА_1 перш за все перевірила, чи здійснювалось представництво управління юстиції в судах, на якій стадії перебувають дані справи та інші обставини, які можливо було встановити з відкритих джерел. Як з`ясувалось по всім справам представництво інтересів управління юстиції здійснювали інші управління юстиції : Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції та Управління державної реєстрації. Згідно Положень про ці управління працівники саме цих управлінь повинні здійснювати представництво в судах по тих справах, що пов`язані з діяльністю саме цих управлінь. Зазначені Положення (про виконавчу службу та реєстраційну службу) були надані як доказ позивачем та оглянуті в судовому засіданні. Таким чином, апелянт наполягає, що інтереси управління юстиції в цілому як юридичної особи щодо представництва в суді не були порушені, представництво здійснювали інші управління, про що й доповіла ОСОБА_1 начальнику своїми відповідними доповідними записками .

Колегія суддів, під час апеляційного розгляду справи прийшла до висновку, що ОСОБА_1 , виконуючи свої службові особ"язки як державний службовець, після отримання відповідних судових повісток з резолюцією начальника "До розгляду" діяла в межах своїх посадових обов`язків, належним чином організувавши та забезпечивши представництво управління юстиції в судах. При цьому, як зазначено вище, самі судові справи та їх матеріали були передані ОСОБА_1 лише 03 січня 2019 р.

Також варто зауважити, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції звернув увагу на ч.2 ст. 9 Закону №889 щодо обов`язковості наказів керівника, разом з тим не взяв до уваги ч.3 вказаної норми, а саме, що має містити наказ (розпорядження) чи доручення керівника. Зокрема, відповідно до ч.3 ст. 9 Закону № 889 наказ (розпорядження), доручення має містити конкретне завдання, інформацію про його предмет, мету, строк виконання та особу, відповідальну за виконання".

Однак як встановлено під час судового розгляду даної справи, доручення Васильчук В.О. на судовій повістці містило лише слова "До розгляду".

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В порушення зазначених норм, суд першої інстанції не мотивував свій висновок щодо доведеності відповідачем правомірності оскаржуваного наказу. В порушення вимог ст. 90 КАС України, суд залишив поза увагою та не надав оцінку доводам позивача та наданих ним доказам.

На переконання колегії суддів апеляційної інстанції, в даному випадку, встановлені обставини справи свідчать про те, що для прийняття рішення відповідачем щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не було встановлено усіх обставин, які мають значення для його прийняття, що свідчить про відсутність підстав для накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Що стосується вимоги позивача про стягнення на її користь моральної шкоди, колегія суддів вважає, що вказана вимога підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, позивач вважає, що накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани призвело до душевних та моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, зниження її авторитету серед колег та друзів, приниження честі та гідності, її ділової репутації, погіршення стану її здоров`я, що зумовлено протиправними та неправомірними діями посадових осіб відповідача. Зокрема, у позовній заяві позивач повідомляє, що у зв"язку з погіршенням стану здоров"я, перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом атерома. Моральна шкода, на думку ОСОБА_1 , завдана їй в розмірі 100000 гривень.

З цього приводу суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 5 ст. 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Слід також врахувати, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Визначаючись щодо розміру моральної шкоди, яку слід відшкодувати на користь позивача слід врахувати наступне.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При цьому, частина 2 ст. 6 КАС України передбачає, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі "Недайборщ проти Російської Федерації" (Скарга № 42255/04) від 1 липня 2010 року зокрема зазначив: 37. Суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (в числі багатьох прикладів, рішення від 15 жовтня 2009 у справі "Антипенко проти Російської Федерації" (Antipenkov v. Russia), скарга № 33470/03, § 82; Постанова Європейського Суду від 14 лютого 2008 у справі "Пшеничний проти Російської Федерації" (Pshenichnyy v. Russia), скарга № 30422 / 03, § 35 1; рішення у справі "Гарабаев проти Російської Федерації (Garabayev v. Russia), скарга № 38411/02, § 113, ECHR 2007-VII (витяги) 2 а також Постанова Європейського Суду від 1 червня 2006 р .) у справі "Грідін проти Російської Федерації" (Gridin v. Russia), скарга № 4171/04, § 20 березня).

З огляду на вказану практику Європейського Суду з прав людини, заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Враховуючи, що судом встановлено факт протиправного притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, що призвело до порушення її прав та охоронюваних законом інтересів, а також завдало їй моральних страждань, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5000 гривень.

Таким чином, за результатом апеляційного розгляду справи, колегія суддів, враховуючи встановлені обставини, надавши правову оцінку наявним у справі доказам приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню частково, оскільки доведено, що оскаржуваний наказ відповідача про накладення на позивача дисциплінарного стягненняв від 14.06.2019 року №348/4 є протиправним та не відповідає критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги частково, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений можливості звернутись до суду першої інстанції в межах ст.7 Закону України "Про судовий збір", а саме п.1 ч.1 ст.7 та ч.2 ст.7 даного Закону (сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.)

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 14.06.2019 року №348/4 про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 , завідувача сектору судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.

Стягнути з Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000 (п"я тисяч) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 2045 (дві тисячі сорок п"ять) грн., 60 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.