Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний кордон України»: «Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору».

Тому водна поверхня, підводна частина моря та внутрішніх вод, надра та повітряний простір на морі та внутрішніх водах, які знаходяться на проміжку від узбережжя до лінії державного кордону України, все це є суверенною територією України, про що йдеться як в Конвенції ООН з морського права, так і в інших нормах національного та міжнародного права.

Згідно ст. 23 Закону України «Про державний кордон України», на межі такої зони національної юрисдикції як внутрішніх води України, розповсюджується режим державного кордону та прикордонний режим, визначений Положенням про прикордонний режим, затверджений Постановою КМУ України № 1147 від 27.07.1998 року (в чинній редакції). У зв`язку з цим, порушення режиму державного кордону у внутрішніх водах тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 204-1 КУпАП, а порушення прикордонного режиму (правил та обмежень, які визначені Положенням про прикордонний режим) тягнуть за собою відповідальність, передбачену статтею 202 КУпАП.

Частина вод річки Дунай від лінії державного кордону, що проходить по Дунаю, до лінії берега, що належить Україні - є внутрішніми водами України, на які розповсюджується юрисдикція Держприкордонслужби. Положення ст. 1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції про режим судноплавства на Дунаї 1948 року, згідно з яким річка Дунай є кордоном між двома державами, а судна, пасажири і транзитний товар звільняються при проходженні по річці від усіх митних формальностей, не звільняє суб`єктів судноплавства від обов`язку дотримуватись режимних правил у контрольованому прикордонному районі. Це передбачено і Конвенцією ООН з морського права 1982 р. і Договором між Україною та Румунією «Про режим українсько-румунського державного кордону, співробітництво та взаємну допомогу з прикордонних питань» від 17.06.2003 року, іншими нормами права.

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України (далі - ІДП НАНУ), згідно статуту є державною бюджетною науковою установою, що заснована на державній власності та має статус неприбуткової організації. Відповідно ІДП НАНУ, згідно ст. 19 Конституції України, не може робити те, що не передбачено законодавством, а відповідно до пунктів 1.4. та 2.1.4. Статуту ІДП НАНУ, може проводити наукові експертизи тільки на підставі та відповідно до чинного законодавства. Так, законами України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та «Про наукову і науково-технічну експертизу», жодному Інституту чи науковій установі України не надано прав або повноважень тлумачити або роз`яснювати законодавчі акти, тим більше тлумачити та проводити експертизу норм міжнародної Конвенції (виключний перелік об`єктів наукової та науково-технічної експертизи наведений у ст. 5 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу»).

З огляду на це, зазначений висновок ІДП НАНУ не може бути допустимим доказом через те, що одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Висновок науково-правової експертизи, відповідно чинного законодавства, зокрема згідно з положеннями ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу», «є обов`язковим для прийняття фізичними і юридичними особами до розгляду та врахування при обґрунтуванні структури і змісту пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, наукових і науково-технічних, соціально-економічних, екологічних програм і проектів, реалізації наукової і науково-технічної діяльності, аналізі ефективності використання науково-технічного потенціалу», а отже висновок ні в якому разі не носить нормотворчого характеру.

Крім того, у згаданому висновку ІДП НАНУ, взагалі не йдеться про предмет доказування по справі - дотримання суднами прикордонного режиму на 60-й милі Дунаю, а лише викладена окрема думка автора, щодо митних формальностей на 61-й милі Дунаю.

На підставі вищевикладеного, представники просять суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази по справі, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки чи відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

30.03.2020 року командиром дивізіону кораблів та катерів морської охорони капітан - лейтенантом Головня С.А. винесено постанову про накладання адміністративного стягнення № 125064, якою гр-на ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень. У вказаній постанові зазначено: «30.03.2020 року о 18.25 годині у внутрішніх водах України на 60,2 милі р. Дунай, близько 25 метрів від лівого берега р. Дунай, в районі прикордонного знаку № 1346 судно закордонного прямування «INA» (ENI 08348102, прапор Сербія) під керуванням капітана судна ОСОБА_2 здійснило підхід до судна закордонного прямування «БТМ-02» (прапор Україна), чим капітан судна «INA» (ENI 08348102, прапор ОСОБА_9 порушив вимоги п. 36 положення про прикордонний режим затвердженого ПКМУ від 27.071998 року № 1147, тобто своїми діями скоїв правопорушення передбачене ст. 202 КУпАП» /а. с. 102/.

Аналогічні відомості викладені у протоколі про зупинку і огляд судна «INA» (ENI 08348102, прапор ОСОБА_10 ) від 30.03.2020 року /а. с. 88/ та відображені на схемі місця порушення прикордонного режиму, підписаною ОСОБА_2 без будь-яких зауважень /а. с. 89/.

Стаття 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду.

З дослідженого в судовому засіданні листа № 153 від 21.03.2020 року вбачається, що директор ТОВ «П І І «Ізмаїл-Дунай-Логістік»» звернувся до начальника Ізмаїльського прикордонного загону з проханням надати дозвіл на провадження на 61 милі річки Дунай робіт, щодо бункерування, у період 25-31 березня 2020 року, судна «INA» (ENI 08348102, прапор Сербія, із «закритим кордоном») та судна «БТМ-02» (прапор Україна) /а. с. 125/.

У відповіді начальника Ізмаїльського прикордонного загону № 21/3436 від 12.05.2020 року /а. с. 143/, з додатками, зазначено наступне.

На адресу Ізмаїльського прикордонного загону 21.03.2020 року надійшов лист від ТОВ «ПШ Ізмаїл-Дунай-Логістик» №153.

Дозвіл на проведення бункерувальних робіт не надавався у зв`язку із тим, що видача дозволів на проведення бункерування суден не входить до компетенції Державної прикордонної служби України, про що керівництво ТОВ «П І І Ізмаїл-Дунай-Логістик» було проінформовано 21.03.2020 року листом №182/2217 /а. с. 142/.

Також, цим листом повідомлено ТОВ «ЛІТІ Ізмаїл-Дунай-Логістик», що проведення бункерувальних операцій в районі 61 милі Дунай, які пов`язані із підходом суден закордонного прямування один до одного та проведення завантаження або розвантаження суден, суперечить вимогам п. 32 та п. 36 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147 «Про прикордонний режим».

Листом від 10.03.2020 року № 21/1857 /а. с. 141/ та листом від 30.03.2020 року № 21/2424 /а. с. 140/ керівництво ТОВ «П І І Ізмаїл-Дунай-Логістик» було проінформовано, що проведення бункерувальних операцій в районі 61 милі річки Дунай суперечить вимогам статті 24, Глави III, Розділу І «Режим судноплавства, Навігація» міжнародної Конвенції «Про режим судноплавства на Дунаї» від 18.08.1948 року.

Також, судом було досліджено висновок науково - правової експертизи при інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 05.12.2005 року № 126/128-е /а. с. 17-23/, наданий представником позивача.

Суд не приймає вказаний висновок у якості належного та допустимого доказу по адміністративній справі, оскільки законами України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та «Про наукову і науково-технічну експертизу», жодному Інституту чи науковій установі України не надано прав або повноважень тлумачити або роз`яснювати законодавчі акти, тим більше тлумачити та проводити експертизу норм міжнародної Конвенції (виключний перелік об`єктів наукової та науково-технічної експертизи наведений у ст. 5 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу»).

Згідно з п. 5 ст. 6 Закону України «Про державний кордон України» до внутрішніх вод України належать обмежена лінією державного кордону частина вод річок, озер та інших водойм, береги яких належать Україні.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних» від 12 червня 1996 р. N 640 затверджено перелік внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних, серед яких частина річки Дунаю: м. Рені - м. Вилкове, в яку, відповідно, входить ділянка 60-61 миля.

З наведених норм слідує висновок, що частина вод річки Дунай від лінії державного кордону, що проходить по Дунаю до лінії берега, що належить Україні є внутрішніми водами України, відтак на вказану територію розповсюджують юрисдикція державної прикордонної служби України.

За змістом ст. 22 Закону України «Про державний кордон України» з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку, Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.

Таким чином, суд вважає достовірно встановленим факт того, що води в районі 60-61-миль річки Дунай є прикордонними водами.

Положенням про прикордонний режим, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. N 1147 визначено, зокрема, систему режимних заходів у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі, які регламентують відповідно до законодавства правила в`їзду, тимчасового перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування маломірних суден, інших засобів, що не є суднами, але пристосовані для переміщення на них людей по воді, їх плавання і пересування у територіальному морі та внутрішніх водах України.

Пунктом 36 вказаного Положення про прикордонний режим встановлено режимне правило, відповідно до якого під час плавання і перебування торговельних та маломірних суден, інших плавзасобів у територіальному морі та внутрішніх водах забороняється їх підхід до іноземних та українських суден закордонного прямування (крім випадків, пов`язаних із стихійним лихом, аварією та катастрофою, за умови завчасного інформування капітаном (судноводієм) або власником торговельного та маломірного судна, іншого плавзасобу підрозділу Державної прикордонної служби, у зоні відповідальності якого буде здійснюватися підхід, але не пізніше здійснення таких заходів).

Відповідно до ст. 24 Конвенції про режим судноплавства на Дунаї, судна, що плавають по Дунаю, мають право, додержуючись правил, встановлених відповідними придунайськими державами, заходити в порти, виконувати в них вантажні і розвантажувальні операції, посадку і висадку пасажирів, а також поповнювати запаси палива, предметів постачання і т. д.

Стаття 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, у вигляді накладення штрафу на громадян від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Для застосування до спірних правовідносин ст. 202 КУпАП в поєднанні з п. 36 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. N 1147, необхідними умовами є:

- перебування суден інших плавзасобів у територіальному морі або внутрішніх водах;

- підхід судна до іноземних та українських суден закордонного прямування.

Суд вважає достовірно встановленим факт того, що 30.03.2020 року о 18.25 годині, ОСОБА_2 в районі прикордонного знаку 1345 (60,2-я миля ріки Дунай, що є внутрішніми водами України), будучи капітаном судна «INA» (ENI 08348102, прапор ОСОБА_10 , із «закритим кордоном»), здійснив підхід до судна «БТМ-02» (прапор Україна, із «закритим кордоном»). При цьому випадків, пов`язаних із стихійним лихом, аварією або катастрофою, на той час не було.

З наведеного слідує висновок про правомірність притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення режимних правил.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що положення ст. 1 Конвенції про режим судноплавства на Дунаї, відповідно до якого навігація на Дунаї повинна бути вільною та відкритою для громадян, торговельних суден та товарів всіх держав на підставі рівності у відношенні портових та навігаційних зборів та умов торговельного судноплавства, а також положення її ч. 2 ст. 27, згідно з яким, якщо річка Дунай є кордоном між двома державами, то судна, пасажири і транзитний товар звільняються при проходженні по річці від усіх митних формальностей, не звільняє від обов`язку, зокрема суб`єктів судноплавства, дотримуватись режимних правил у прикордонній смузі та/або контрольованому прикордонному районі, що належить Україні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що рішення суб?єкта владних повноважень підлягає залишенню без змін, а позовна заява підлягає залишенню без задоволення, у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України.

На підставі ст. 202 КУпАП, керуючись ст. ст. 6, 7, 77, 242-246, п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови № 125064 від 30.03.2020 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого 202 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан