ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/6910/19Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/817/430/20 Доповідач - Парандюк Т.С.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Костів О. З., Щавурська Н. Б.,

за участі секретаря -Сович Н.І.

та сторін - ОСОБА_1 та його адвоката Дяків О.Я., представника ТзОВ "Техномістбуд Холдинг" - Ковальчука М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/6910/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 січня 2020 року, ухваленого суддею Сливка Л.М., повний текст рішення складено 27 січня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Техномістбуд Холдинг" про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

у березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ТзОВ "Техномістбуд Холдинг" про стягнення грошових коштів у розмірі 13871,94 гривень та моральної шкоди у сумі 12000 гривень.

В обґрунтування позову посилається на те, що з 17 липня 2018 року по 26 грудня 2018 року працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Техномістбуд Холдинг» на посаді електрогазозварника ІІ розряду та був звільнений у зв`язку із скороченням чисельності працівників. При прийнятті як на роботу так і в подальшому товариство не забезпечило його робочою формою, засобами індивідуального захисту та трудовою книжкою, які він придбавав за власний кошт. При тому, що працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються спеціальним одягом, спеціальним взуттям, змиваючими, знешкоджуваними та іншими засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-харчового призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, тощо. Однак, за час його роботи відповідач нічим його не забезпечував, у зв`язку із чим, змушений був за власні кошти придбавати спецодяг, засоби індивідуального захисту, миючі засоби, молоко, масло, яке на його думку, повинен був забезпечити повністю роботодавець. З цих підстав просив стягнути із відповідача понесені ним витрати у сумі 13871,94 гривень.

Також вказує, що усі незаконні дії відповідача, пов`язані із незабезпеченням його необхідними засобами для виконання трудових обов`язків призвели до погіршення його нормальних життєвих зв`язків, так як заробітну плату змушений був витрачати на купівлю робочого одягу та засобів індивідуального захисту. Вказані обставини призвели до погіршення його морального стану, а тому вважає, що йому спричинено моральну шкоду, яку визначив у розмірі 12000 гривень.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 січня 2020 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномістбуд Холдинг" про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто із товариства з обмеженою відповідальністю "Техномістбуд Холдинг" на користь ОСОБА_1 2175 (дві тисячі сто сімдесят п`ять) гривень грошових коштів.

Стягнуто із товариства з обмеженою відповідальністю "Техномістбуд Холдинг" на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) гривень моральної шкоди.

У задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто із товариства з обмеженою відповідальністю "Техномістбуд Холдинг" в дохід держави 768,40 гривень судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати частково рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 січня 2020 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що при прийняті його на роботу, а саме на посаду зварювальника для виконання професійної роботи 72.12 "Електрогазозварювальник", що підтверджується записом в трудовій книжці за № 1, роботодавець був зобов`язаний забезпечити його в перший робочий день засобами індивідуального захисту, спецодягом тощо. Як вбачається із рішення суду, цього фактору судом не взято до уваги, всупереч усім пояснення.

Відповідачем не надано жодного доказу того, що ОСОБА_1 пропонувалось якісь засоби індивідуального захисту, чи від чогось позивач відмовлявся.

Судом помилково усі витрати понесені на придбання рукавиць, захисного костюму та інших речей, які підлягають повному відшкодуванню, визначено як компенсацію за їх використання в порядку ст. 125 КЗпП України.

Норми ст. 125 КЗпП України в даних правовідносинах застосовувати не можливо, позаяк ця норма стосується інструментів, а не засобів індивідуального захисту.

ТзОВ "Техномістбуд Холдинг" подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у якому зазначило, що дійсно, у строк з 17.07.2018 по 26.12.2018 року ОСОБА_1 працював на посаді електрогазозварника на TOB «ТМБ Холдинг». 26.12.2018 року ОСОБА_1 був звільнений з товариства у зв`язку із скороченням. В день звільнення товариством проведено усі розрахунки з позивачем, в тому числі компенсовано витрати, про які заявлено на день звільнення.

Протягом часу роботи на товаристві апелянту надавалися засоби індивідуального захисту (далі 3І3). Проте, як випливає з матеріалів справи, апелянт відмовлявся від використання частини 3І3, що надавалися товариством з посиланням на наявність у нього власних. Про відмову апелянта використовувати 3І3 товариства складалися відповідні акти, копії яких є в матеріалах справи. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 при виконанні робіт використовував 3І3, чого він власне не заперечує, питання відсторонення його від роботи не розглядалося.

Наявність 3І3 та передача їх безпосередньо до відділу, в якому працював апелянт підтверджується відомостями обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв за серпень-грудень 2018 року. Забезпечення позивача в липні здійснено за рахунок резервних 3І3, зважаючи на те, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу в кінці місяця та на випробовувальний термін. Вказане підтверджується доповідною запискою головного механіка.

Апелянт не звертався до TOB «ТМБ Холдинг», його посадових осіб, будь-яким чином (усно, письмово, в електронній формі) із заявами, зверненнями, запитами, авансовими звітами, тощо, в яких би вказувалось сума коштів витрачених ним на придбання засобів індивідуального захисту.

При цьому, з врахуванням того, що в судовому провадженні апелянтом було надано докази понесених ним витрат на придбання 3І3, які ймовірно ним використовувалися при виконані трудових обов`язків, вважаємо, що судом першої інстанції правомірно застосовано ст. 125 КЗпП України, оскільки ЗІЗ, які куплялись апелянтом товариству не передавались, а відтак залишаються його власністю та не можуть компенсовуватись у повному обсязі.

Відповідно до п. 4.1. Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, 3І3 видаються працівникам безоплатно, є власністю підприємства, обліковуються як інвентар і підлягають обов`язковим поверненню при: звільненні з підприємства, переведенні на тому ж підприємстві на іншу роботу або інше робоче місце, зміні виду робіт, уведенні нових технологій, уведенні нових або заміні наявних знарядь праці та в інших випадках, коли використання виданих 3І3 не є необхідним, а також по закінченні строків їх використання замість одержуваних нових 3І3.

Також, апелянт бажає стягнути моральну шкоду не обґрунтовуючи її розміру ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі. Вважаємо такий підхід неправомірним із-за не доведення нанесення йому моральної шкоди.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його адвокат Дяків О.Я. апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених в ній.

Представник ТзОВ "Техномістбуд Холдинг" - Ковальчук М.О. апеляційну скаргу ОСОБА_1 не визнав, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 19, 274 ЦПК України зазначена справа відноситься до малозначних.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (ст. 369 ч. 3 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з наданих ним накладних та товарних чеків, які знайшли своє підтвердження.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Судом встановлено, що згідно наказу № 98-к від 16 липня 2018 року ОСОБА_1 17 липня 2018 року прийнятий на роботу електрогазозварювальником ІІ розряду у відділ головного механіка, що підтверджується записом у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 .

26 грудня 2018 року ОСОБА_1 звільнений з роботи на підставі наказу № 40-к за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України від 21 грудня 2018 року у зв`язку із скороченням чисельності працівників.

При прийнятті на роботу та під час перебування у трудових відносинах із відповідачем ТОВ «Техномістбуд Холдинг» ОСОБА_1 проводилися інструктажі з питань охорони праці, пожежної безпеки та техногенної безпеки, що стверджується його підписами у відповідних журналах реєстрації інструктажів.

Згідно п. І.6. Інструкції з охорони праці № 23 для електрогазозварника, затвердженої наказом директора ТОВ «Техномістбуд Холдинг», електрогазозварник повинен працювати у спецодязі та спецвзутті, що передбачені Типовими галузевими нормами: костюмі бавовняному з вогнегасним просоченням або костюмі для зварника, в рукавицях брезентових, черевиках шкіряних із захисними носиками, захисними окулярами закритого типу.

Відповідно до норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам, зайнятим на будівельних, монтажних та ремонтно-будівельних роботах, електрогазозварник забезпечується: костюмом для зварника (12місяців); черевики шкіряні (12місяців); рукавиці брезентові (1місяць); окуляри захисні (до зносу). На зовнішніх роботах взимку додатково: куртка бавовняна з вогнезахисним просоченням на утеплювальній прокладці (36 місяців); брюки бавовняні з вогнезахисним просоченням на утеплювальній прокладці (36 місяців).

Пунктом 4.1. Положення "Про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту" затвердженого Наказом Держгірпромнагляду № 43 від 24 березня 2008 року, (чинного на період роботи ОСОБА_1 електрогазозварником у ТОВ «Техномістбуд Холдинг») передбачено, що засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) видаються працівникам безоплатно, є власністю підприємства, обліковуються як інвентар і підлягають обов`язковому поверненню при: звільненні з підприємства, переведенні на тому ж підприємстві на іншу роботу або інше робоче місце, зміні виду робіт, уведенні нових технологій, уведенні нових або заміні наявних знарядь праці та в інших випадках, коли використання виданих ЗІЗ не є необхідним, а також по закінченні строків їх використання замість одержуваних нових ЗІЗ.

Згідно ст. 163 КЗпП України на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов`язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний організувати комплектування та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці.

Згідно ст. 164 КЗпП України - видача замість спеціального одягу і спеціального взуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється. Власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти. У разі дострокового зносу цих засобів не з вини працівника власник або уповноважений ним орган зобов`язаний замінити їх за свій рахунок.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що він за власні кошти купував, спецодяг, засоби індивідуального захисту, молоко, миючі засоби, які просив стягнути з відповідача витрати за товарними чеками, накладними та квитанціями

Як вбачається із відомостей обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв за серпень 2018 року № НО000000053 , НО000000058 , НО000000052 , НО000000039 , НО000000051 ; за вересень 2018 року № НО000000093 ; за жовтень 2018 року № НО000000099 ; за листопад 2018 року № НО000000102 ; за грудень 2018 року №НО000000108 ОСОБА_1 надавались спецодяг, спецвзуття та засоби індивідуального захисту, зокрема: окуляри газозварника, чоботи гумові, костюм зварювальника, щітка дротяна ручна, рукавиці, проте підпис позивача у вказаних Відомостях обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв відсутній (а.с. 85-91).

У доповідній записці головного механіка ОСОБА_2 адресованої головному інженеру ТОВ «ТМБ Холдинг» ОСОБА_3 повідомлено, що новоприйнятому у відділ електрогазозварнику ОСОБА_1 надано спецодяг та спецвзуття передбачені Інструкцією з охорони праці № 23, в межах норм безоплатної видачі затверджених на товаристві. Від отримання рукавиць, захисних окулярів, захисного костюму та черевиків, спецодягу новоприйнятий працівник відмовився, оскільки має намір використовувати власні, що стверджується актами від 17 липня 2018 року, від 20 серпня 2018 року, від 21 вересня 2018 року, від 12 листопада 2018 року , від 11 жовтня 2018 року та від 03 грудня 2018 року.

Вказані акти, складені головним механіком ТОВ «Техномістбуд Холдинг» ОСОБА_2 та містять зазначення про відмову від їх підписання ОСОБА_1, що засвідчено підписами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с. 92-93).

Згідно статті 125 КЗпП України передбачено, що працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію).

Так, загальна сума компенсаційних виплат за зношування (амортизацію) придбаних ОСОБА_1 спецодягу та засобів індивідуального захисту здійснено на підставі наданих копій товарних чеків та накладних становить 2175 грн, а саме: витрати на придбання окулярів захисних (згідно діючого законодавства норма експлуатації до зносу) надано копії товарних чеків про придбання таких товарів на загальну суму 460 гривень; витрати на придбання рукавиць зварника (1 пара на 1 місяць) згідно наданих документів 6 пар рукавиць зварювальних ним придбано на загальну суму 720грн. (при розрахунку враховано копії документів від 29.07.2018 року - 2 пари, від 18.08.2019 року - 2 пари; 29.09.2018 року - 2 пари); амортизаційні витрати пов`язані із експлуатацію придбаного позивачем костюма зварювальника (згідно діючого законодавства норма експлуатації 1 пара на 12 місяців) з врахуванням того, що позивач з моменту придбання до моменту звільнення використовував (чи мав би використовувати) такий протягом 2 місяців загальна сума амортизації складатиме 310 грн. (за формулою 1860 (вартість костюму) /12 (місяців) * 2 (місяці)); амортизаційні витрати пов`язані із експлуатацію придбаного позивачем робочого взуття (згідно діючого законодавства норма експлуатації 1 пара на 12 місяців) з врахуванням того, що позивач з моменту придбання до моменту звільнення використовував (чи мав би використовувати такий протягом 3 місяців загальна сума амортизації складатиме 377,50 грн. (за формулою 1510 (вартість взуття) /12 (місяців) * 3 (місяці)); амортизаційні витрати пов`язані із експлуатацію придбаної позивачем маски зварювальника (згідно діючого законодавства норма експлуатації 1штука на 12 місяців) з врахуванням того, що позивач з моменту придбання до моменту звільнення використовував (чи мав би використовувати) таку протягом 2 місяців загальна сума амортизації складатиме 150 грн. (за формулою 900 (вартість маски) /12 (місяців) * 2 (місяці)); амортизаційні витрати пов`язані із експлуатацію придбаного позивачем костюма зварювальника (утепленого) (згідно діючого законодавства норма експлуатації 1 пара на 12 місяців) з врахуванням того, що позивач з моменту придбання до моменту звільнення використовував (чи мав би використовувати) у строк, що є меншим 1 місяця загальна сума амортизації складатиме 157,50 грн. (за формулою 1890 (вартість костюму) / 12 (місяців) * 1 (місяць)), з якою погоджується колегія суддів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 18 лютого 2019 року при розгляді справи №362/1192/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що затрачені працівником кошти на придбання засобів індивідуального захисту, у зв`язку із його відмовою від отримання тих, що видаються товариством, не можуть бути стягнутими з підприємства у зв`язку з безпідставністю.

Крім того, ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження факту його звернення до відповідача із вимогою про виплату компенсації за придбані ним заходи індивідуального захисту та спецодяг, а також докази на підтвердження відмови відповідача у здійсненні таких виплат, що ним не заперечувалось в апеляційній інстанції і підтверджується бухгалтерською довідкою, виданою 20 травня 2019 року ТОВ «Техномістбуд Холдинг», що протягом 2018 року ОСОБА_1 не звертався до товариства щодо компенсації понесених ним витрат на придбання будь-яких матеріальних цінностей, пов`язаних із виконанням трудової функції.

ОСОБА_1 не повернув на підприємство придбаний ним спецодяг та засоби індивідуального захисту, у зв`язку із чим немає права на відшкодування їх вартості.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно здійснено розрахунок компенсації за зношування (амортизацію) придбаного позивачем спецодягу та засобів індивідуального захисту, яка підлягає стягненню із відповідача в розмірі 2175 гривень, чим спростовано доводи апеляційної скарги.

Не заслуговує на увагу посилання апелянта про те, що твердження суду першої інстанції щодо незадоволення вимог про відшкодування йому коштів за придбання молочних продуктів не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки він виконував професійну роботу на посаді 72.12 "Електрогазозварювальник"

Відповідно до статті 166 КЗпП України та статті 7 Закону України "Про охорону праці" на роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти. Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Віднесення робіт до категорії зі шкідливими умовами праці можливе тільки на підставі результатів атестації відповідних робочих місць за умовами праці у порядку, затвердженому постановою Кабінетом Міністрів України від 01.08.1992 № 442.

Як убачається із матеріалів справи, Наказ ТОВ «Техномістбуд Холдинг» № 38 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці» був виданий 06 липня 2018 року, а закінчено атестацію 26 лютого 2019 року (наказ ТОВ «Техномістбуд Холдинг» №17 «Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці»).

Відтак, за період роботи ОСОБА_1 у ТОВ «Техномістбуд Холдинг» атестація робочих місць не була проведеною, а його робоче місце не було визначено таким, що характеризується шкідливими умовами праці.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що за вказаних обставин відсутні підстави для стягнення втрат за придбання позивачем молока та масла.

У відповідності до вимог п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 "Про трудові книжки" та п. 6.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні стягнення витрат за придбання трудової книжки у сумі 15 гривень.

Вірним є також висновок суду щодо відмови у задоволенні стягнення витрат, понесених ОСОБА_1 на придбання набору ниток, крану кульового, клею резинового для взуття, підшипників, болтів, гайок, шайб, мастила універсального, оскільки не підтверджено жодними доказами, що саме ці матеріали були використані ним для виконання своїх обов`язків під час його роботи, так як частина товарних чеків датована після звільнення із роботи - 18-20 січня 2020 року.

Cуд першої інстанції вірно відмовив у задоволені стягнення витрат на придбання апелянтом миючих засобів, мила, крему для взуття, губки для взуття, прального порошку, засобів гігієни, так як ним не доведено жодним належним та допустимим доказом, що ці засоби були використані для виконання трудових обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз`яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП ( 322-08 ) (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності (п.13).

Згідно із ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд першої інстанції на підставі наданих доказів та враховуючи факт, що через неналежне виконання роботодавцем обов`язку з виплати компенсації за придбані апелянтом засоби індивідуального захисту, а також відсутністю фактичних даних, які б свідчили про наявність обставин, що мають істотне значення для вирішення питання обґрунтованості заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди, саме в розмірі 12000 грн, принципи розумності, справедливості та співмірності із понесеними матеріальними збитками, правильно визначив суму моральної шкоди в 1000 грн.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Згідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови, суд апеляційної інстанції повинен зазначити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 136 ЦПК України - з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Частина 1 статті 137 ЦПК України вказує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 заключив договір із адвокатом місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та пункт третій частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", а також те, що предметом позову є захист трудових прав, колегія суддів вважає за доцільне звільнити позивача від сплати судового збору в суді апеляційної інстанції.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину до 22 травня 2020 року, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", із змінами внесеними Постановою КМУ №239 від 25 березня 2020 року.

Відповідно до пункту 3 Розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України, із змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 січня 2020 року залишити без зміни.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 15 травня 2020 року.

Головуюча Т.С. Парандюк

Судді: Н.Б. Щавурська

О.З. Костів