Постанова

Іменем України

06 травня 2020 року

м. Київ

справа № 330/630/19

провадження № 61-2445св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування»,

представник позивача - адвокат Синюк Станіслав Леонідович,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - адвокат Єсипенко Тарас Валерійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 31 липня 2019 року у складі судді Нестеренко Т. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 січня 2020 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Подліянової Г. С., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року Приватне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «ПРОСТО-страхування» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 03 грудня 2017 року ПАТ «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_2 уклали договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ/1346700), згідно з яким було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ 21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Зазначало, що 21 липня 2018 року на автодорозі Т0820 Якимівка - Кирилівка відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль «Ореl ASTRA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 ; та забезпечений транспортний засіб «ВАЗ 21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 ., яким керував ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Якимівського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2018 року дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 .

Вказувало, що 06 лютого 2018 року до ПАТ «ПРОСТО-страхування» із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку, звернувся ОСОБА_3 , який зазнав матеріальної шкоди внаслідок пошкодження його власності - автомобіля «Ореl ASTRA», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відповідно до висновку/калькуляції від 17 серпня 2018 року № 130562 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Ореl ASTRA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 59 884,34 грн.

Стверджувало, що 20 серпня 2018 року до ПАТ «ПРОСТО-страхування» ОСОБА_4 І. І. звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування та станом на 03 вересня 2018 року страхове відшкодування в розмірі 58 884,34 грн було виплачено. Крім того, ПАТ «ПРОСТО-страхування» намагалося здійснити досудове врегулювання даного спору шляхом направлення регресної вимоги від 18 вересня 2018 року № 04-2936 на адресу відповідача. Однак, останній не відреагував на дане звернення.

Посилалося на положення статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтю 1191 ЦК України, відповідно до якої особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Додатково звертав увагу на те, що ПАТ «ПРОСТО-страхування» понесло додаткові судові витрати в розмірі 3 000,00 грн на послуги з правничої допомоги, надані на підставі договору 03 січня 2019 року № 23, укладеного між ПАТ «ПРОСТО-страхування» та адвокатським бюро «Синюк та партнери».

Ураховуючи наведене, ПАТ «ПРОСТО-страхування» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати з виплати страхового відшкодування в розмірі 58 884,34 грн, витрати зі сплати судового збору розмірі 1 921,00 грн; 3 000,00 грн витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 31 липня 2019 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «ПРОСТО-страхування», в інтересах якого діє адвокат Синюк С. Л., відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач виплатив страхове відшкодування у межах встановленого ліміту, факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами, відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності, отже, підстав для задоволення позову немає.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 02 січня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ «ПРОСТО-страхування» задоволено частково.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 31 липня 2019 року скасовано.

Ухвалено нове судове рішення.

Позов ПАТ «ПРОСТО-страхування» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПРОСТО-страхування» в порядку регресу витрати з виплати страхового відшкодування в розмірі 58 884,34 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПРОСТО-страхування» судові витрати, пов`язані із розглядом справи судами першої та апеляційної інстанцій, у вигляді судового збору у розмірі 4 802,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції було правильно встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована страховою компанією-позивачем, яка виплатила страхове відшкодування потерпілій особі у розмірі 58 884,34 грн, а розмір завданих позивачу збитків не перевищує страхового ліміту.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначив, що особою, відповідальною за завдані збитки є ОСОБА_1 , оскільки постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2018 року у справі № 330/1469/18 він визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Отже, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, і навпаки, не застосовано закон, що підлягав застосуванню у цій справі, внаслідок чого прийнято помилкове рішення про відмову позивачу у задоволенні його позову.

При цьому апеляційний суд вказав, що помилковим є застосування судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 04 липня 2018 року у цивільній справі № 755/18006/15-ц, оскільки позовні вимоги у зазначеній справі були мотивовані невиконанням відповідачем обов`язку щодо надання письмового повідомлення про ДТП.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду першої інстанції змінити у мотивувальній частині відповідно до доводів касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті судове рішення про відмову у задоволенні позову, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду ґрунтується на припущеннях та ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано положення підпункту «г» пункту 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у якому зазначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху, оскільки під час розгляду Якимівським районним судом Запорізької області адміністративної справи № 3/330/373/2018 технічний стан транспортного засобу, яким він керував та причинно-наслідковий зв`язок між ним та дорожньо-транспортною подією, судом не встановлювався.

Зазначає, що відповідно до положень статті 1192 ЦК України, статей 29, 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 1-9, 17, 18 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суд апеляційної інстанції повинен був вирішити спір з урахуванням наявності/відсутності звіту про оцінку КТЗ чи відповідного висновку судової експертизи, а у разі їх відсутності - відмовити у задоволенні позову.

Вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував доводи, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу, чим порушив частини другу, четверту статті 367 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду від 02 березня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з полісом обов`язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів від 02 грудня 2017 року № АМ/1346700 була застрахована відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхувальник ОСОБА_2 , ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 200 000 грн, заподіяну майну 100 000 гривень, франшиза 1 000 грн (а. с. 5-7).

У постанові Якимівського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2018 року у справі № 3/330/373/2018 зазначено, що 21 липня 2018 року о 17-00 годині на автодорозі Т0820 Якимівка - Кирилівка, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, технічний стан якого не перевірив перед початком руху, внаслідок чого під час руху транспортного засобу відірвалось переднє ліве колесо, яке пошкодило автомобіль «Ореl ASTRA», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП завдано матеріальні збитки. Автомобілі отримали механічні пошкодження. Травмованих немає. Таким чином, громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.3 «А», «Б» Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена статтею 124 КУпАП. На підставі вказаної постанови до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень (а. с. 13-14).

20 серпня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до АТ «ПРОСТО-страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування. Співробітниками АТ «ПРОСТО-страхування» було складено страховий акт від 28 серпня 2018 року № 130562 (а. с. 33-34).

Відповідно до висновку/калькуляції експерта від 17 серпня 2018 року № 130562 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, вартість розмір збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу Opel Astra, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 59 884,34 грн (а. с. 30-32).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля Opel Astra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 (а. с. 8-9).

Відповідно до страхового акту складеного співробітниками АТ «ПРОСТО-страхування» ОСОБА_3 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 58 884,34 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Страхування ? це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речову право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використанням, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до статті 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Підпунктом «г» пункту 38.1.1 частини 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2018 року у справі № 330/1469/18 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, відтак, на підставі частини шостої статті 82 ЦПК України вказана постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, є обов`язковою для суду у цій справі.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується та вважає, що висновки апеляційного суду відповідають нормам матеріального права з огляду на таке.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Судом встановлено, що на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «ПРОСТО-страхування», а вина водія ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України встановлена постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2018 року.

Страхова компанія ПАТ «ПРОСТО-страхування» виплатила потерпілій особі 58 884,34 грн страхового відшкодування.

У безпосередньому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди перебуває наявність винних дій (бездіяльності) відповідача, що проявляються у порушенні Правил дорожнього руху, які спричинили пошкодження транспортного засобу «Ореl ASTRA», реєстраційний номер НОМЕР_3 , а саме дій (бездіяльності), внаслідок яких під часу руху у автомобіля ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відірвалось переднє ліве колесо, яке стало причиною дорожньо-транспортної пригоди.

Колегія суддів вважає, що висновки апеляційного суду про наявність підстав для відшкодування шкоди в порядку регресу є правильними, оскільки позивачем надано суду докази, які підтверджують невідповідність технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху та наявності причинного зв`язку між цією невідповідністю та наслідками у вигляді дорожньо-транспортної пригоди.При цьому факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами, відповідач як особа, винна в дорожньо-транспортній пригоді, притягнутий до адміністративної відповідальності, страховик сплатив страхове відшкодування, отже, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Зокрема, постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2018 року у справі № 3/330/373/2018 встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.3 «А», «Б» Правил дорожнього руху України, відповідальність за які передбачена статтею 124 КУпАП та під час розгляду адміністративного матеріалу визнав себе винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. При цьому вказане судове рішення набрало законної сили та не оскаржувалося у апеляційному порядку.

Отже, постанова Якимівського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2018 року у справі № 3/330/373/2018 є обов`язковою для розгляду цієї справи.

Суд апеляційної інстанції, належно оцінивши надані сторонами докази та встановивши, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1 внаслідок невідповідності технічного стану його транспортного засобу вимогам Правил дорожнього руху, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, правильно застосував норму підпункту «г» пункту 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення у порядку регресу із відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування, яка виплачена останнім потерпілій у дорожньо-транспортній пригоді особі.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не врахував доводи, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу, чим порушив частини другу, четверту статті 367 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення суду апеляційної інстанції.

Доводи заявника про те, що при розрахунку суми, яка підлягає відшкодуванню, суд апеляційної інстанції взяв до уваги висновок/калькуляцію від 17 серпня 2018 року № 130562 та страховий акт, складені співробітниками ПАТ «ПРОСТО-страхування», колегія суддів відхиляє, оскільки доказів на спростування визначеного позивачем розміру суми відшкодування заявником не надано, а відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України це є його процесуальним обов`язком.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні представником відповідача норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Отже, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції з дотримання вимог статей 263-265 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно встановив правовідносини, що склалися, та закон, який їх регулює, та, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 02 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк