-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 травня 2020 року
Київ
справа №826/9607/16
адміністративне провадження №К/9901/57576/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ НАТС» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 (колегія суддів: О.Є. Пилипенко, Я.Б. Глущенко, О.М. Кузьмишина) у справі № 826/9607/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ НАТС» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакі Натс» (далі - Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 02.06.2016 №0008151406 в частині нарахування пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 465 542,72 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 02.06.2016 №0008141406 яким нараховано суму штрафних санкцій в розмірі 340 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що не допускало порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності в оскаржуваній частині, які стосуються виконання умов контракту від 08.06.2015 №01/TDAT-LLC/2015 (В`єтнам), на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки товар, отриманий від нерезидента був розміщений під митний контролем на території України у строки, встановлені Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР), що підтверджується відповідною міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR).
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2018 (суддя - Скочок Т.О.) позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 02.06.2016 №0008151406 в частині нарахування пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 465 542,72 грн. і №0008141406.
Натомість суд апеляційної інстанції, постановою від 17.07.2018 рішення суду першої інстанції скасував в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2016 №0008151406 в частині нарахування пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 465 542,72 грн. та прийняв в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Лакі Натс» - відмовлено. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем допущено порушення в сфері зовнішньо-економічної діяльності, так як ним не було отримано відповідного висновку центрального органу виконавчої влади про продовження граничних строків по завершенню імпортної операції. Щодо міжнародної товарно-транспортної накладної, то в ній не зазначено реквізити контракту, відтак неможливо ідентифікувати який товар поставлено.
Рішення судів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 02.06.2016 №0008141406 не є предметом касаційного перегляду.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вказується на те, що фактично товар ввезений на митну територію України вчасно, але був несвоєчасно розмитнений не з його вини. Позивач зазначає, що належним доказом виконання вимог Закону № 185/94-ВР є відмітка в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) про поміщення товару під митний контроль, а тому відсутні підстави застосування приписів Положення про порядок видачі висновків щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затверджене Наказом Міністерства економіки України від 18.01.2008 № 15 (далі- Положення).
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 08.06.2015 №01/TDAT-LLC/2015, від 08.07.2015 №GR/UA, згідно з повідомленнями ПАТ «ВіЕсБанк» від 05.10.2015 №09-3/21352 (вх. ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 12.10.2015 №45158/10), від 03.03.2016 №09-3/3653 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 04.04.2016 №13148/10), результати якої оформлено актом від 20.05.2016 р. №395/26-15-14-06-04/38804781.
В акті зазначено про порушення:
- статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: несвоєчасне надходження товару на суму 86 410,80 дол. США (екв. 1987214,14 грн.) за контрактом від 08.06.2015 №01/TDAT-LLC/2015 та несвоєчасне повернення валютних коштів у сумі 250,00 дол. США (екв. 6 363,04 грн.) за контрактом від 08.07.2015 р. №GR/UA;
- частини першої статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (зі змінами та доповненнями), а саме: порушення строків декларування валютних цінностей станом на 01.10.2015, 01.04.2016.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.06.2016 року:
- №0008141406, яким Товариству нараховано штрафні санкції за порушення валютного законодавства у розмірі 340,00 грн.;
- №0008151406, яким Товариству нараховано пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 467 238,03 грн.
Судами встановлено, що розмір нарахованої пені за контрактом від 08.06.2015 №01/TDAT-LLC/2015 становить 465542,72 грн., а за контрактом від 08.07.2015 №GR/UA - 1695,31 грн.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями (податкове повідомлення- рішення №0008151406 лише в частині нарахування пені по контракту від 08.06.2015 №01/TDAT-LLC/2015, тобто на суму 465542,72 грн.), позивач звернувся до суду.
Щодо своєчасності надходження товару на суму 86410,80 дол. США (екв. 1987214,14 грн.) за контрактом від 08.06.2015 №01/TDAT-LLC/2015, суди попередніх інстанцій встановили, що розрахунки за цим контрактом здійснювались на підставі платіжних доручень від 18.06.2015 на суму 914783,92 грн. та від 23.07.2015 на суму 972009,17 грн. Граничним терміном надходження товару, згідно з додатком 2 до акту перевірки, зазначено 16.09.2015 та 21.10.2015 відповідно.
За висновками відповідача, вказаний товар надійшов з порушенням строків, встановлених у статті 2 Закону №185/94-ВР, а саме: 24.12.2015, що підтверджується вантажно-митною декларацією за №100270002/2015/263813.
Позивач відповідно до Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон № 959-XII) є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.
За змістом абзацу чотирнадцятого статті 1 Закону № 959-XII та абзацу другого підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин), імпорт - це купівля українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб`єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону № 185/94-ВР передбачає здійснення суб`єктом господарювання імпорту.
При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону № 959-XII є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Таким чином, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.
Вказана правова позиція, висловлена Верховним Судом України, у постановах від 4 липня 2011 року № 21-136а11, від 16.01.2012 № 21-412а11, підстав для відступу від якої в колегії суддів немає.
Відтак, для правильного вирішення даної справи важливо встановити момент фактичного перетину імпортованого товару митного кордону України.Кінець форми
Натомість, судом апеляційної інстанції не досліджувався момент перетину митного кордону товаром, та не надано будь-яку оцінку протоколу про порушення митних правил від 06.08.2015 № 0609/10000/15, в якому зафіксовано поставку до митниці товару 28.07.2015 за митною декларацією від 31.07.2015 № 100270000/2015/835400 та опис предметів до протоколу (а.с.40), а також відповідні судові рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 30.10.2015 та Апеляційного суду м.Києва від 01.12.2015 по справі № 760/18045/15-п. Судом апеляційної інстанції не наведено належне мотивування про неможливість ідентифікацію товару та про не прийняття до уваги відмітки на міжнародній товарно-транспортній накладній про знаходження під митним контролем товару згідно МД від 31.07.2015 № 100270000/2015/835400, які вилучені у справі № 0609/10000/15 про порушення митних правил. Судами не витребувано МД від 31.07.2015 № 100270000/2015/835400, в якій зазначаються всі необхідні відомості щодо товару, та контракт, на виконання якого здійснювався імпорт. Поза увагою суду залишено доводи позивача, що МД 100270002/2015/263813 (форма МД-2) складена на підставі постанови Апеляційного суду від 01.12.2015 згідно з МД від 31.07.2015 № 100270000/2015/835400.
Враховуючи, що фактичні обставини по справі встановлено не в повному обсязі, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Таким чином, ухвалені у справі судові рішення суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ НАТС» - задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі № 826/9607/16 - скасувати в частині, в якій відмовлено в задоволені позовних вимог, та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 - залишити без змін.
4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду
скопійовано
-
скопійовано
-
