ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2020 року

Київ

справа №803/716/16

адміністративне провадження №К/9901/41922/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року (головуючий суддя - Дмитрук В.В.)

та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Нос С.П., судді - Іщук Л.П., Кухтей Р.В.)

у справі №803/716/16

за позовом Державного підприємства "Колківське лісове господарство"

до Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року Державне підприємство "Колківське лісове господарство" (далі - позивач, платник, Підприємство) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області: від 17 березня 2016 року №0000462202 - повністю; від 18 березня 2016 року №0000522201 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань)» на суму основного платежу в розмірі 193 304 грн та штрафних санкцій в розмірі 48 326 грн; від 17 березня 2016 року №0000482201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» на суму основного платежу в розмірі 231 965 грн та штрафних санкцій в розмірі 115 982 грн 50 коп.;

- присуджено на користь Державного підприємства «Колківське лісове господарство» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 11 323 грн 85 коп.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили того, що під час розгляду справи не підтверджено факт ліквідації компанії-нерезидента "Zortex Business LLP" (Велика Британія), а тому висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам, ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб контролюючого органу, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Зокрема, скаржник зазначив, що відповідно до інформації, отриманої від Міністерства закордонних справ України, компанія «"Zortex Business LLP" ліквідована 15 липня 2014 року. Вказав, що компанія «Zortex Business LLP» (Шотландія) не є правонаступником компанії «Zortex Business LLP» (Велика Британія); це два різні партнерства з обмеженою відповідальністю, які не пов`язані між собою та мають різні реєстраційні дані. Вищевикладене, на думку контролюючого органу свідчить про те, що Підприємство, посилаючись на виконання умов контракту реалізувало товар невідомому нерезиденту і відповідно валютна виручка на валютний рахунок Підприємства надійшла не від «Zortex Business LLP» (Велика Британія), а від іншого нерезидента.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

01 серпня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Підприємство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

20 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 01.02.2016 по 26.02.2016 працівниками ГУ ДФС у Волинській області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт №67/22-1/00991597 від 04.03.2016 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 4, пункту 135.1, 135.2, 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті Підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 311 428 грн, в т.ч за 2012 рік сумі 70 919 грн, за 2013 рік в сумі 4 430 грн, 2014 рік - 236 079 грн;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в загальній сумі 58 573 грн, в тому числі за червень 2012 року - 44 082 грн, липень 2012 - 1 833 грн, травень 2013 року - 6 637 грн, червень 2013 року - 87 грн, грудень 2013 року - 131 грн, лютий 2014 року - 1504 грн, грудень 2014 року - 3 067 грн;

- пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, в результаті чого встановлено заниження відрахування частини чистого прибутку на загальну суму 338 651 грн, в т. ч. за 2012 рік - 54 572 грн, за 2013 рік - 10 847 грн, 2014 рік - 273 232 грн;

Відповідно до статті 102 ПК України по порушеннях за 2012 рік минув термін позовної давності.

- підпунктів 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 ПК України, в результаті чого нараховано пеню у розмірі 2 693, 31 грн, в тому числі за 2012 рік - 1 399, 82 грн;

- підпунктів 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, пункту 126.1 статті 126, пункту 127.1 статті 127 ПК України в частині несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 461 578, 09 грн, в тому числі 249 843, 54 грн за 2012 рік;

- пункту 119.2 статті 119 ПК України в частині подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за II кв. 2013 року, IV квартал 2013 року, І квартал 2014 року, II квартал 2014 року, III квартал 2014 року, IV квартал 2014 року;

- підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, а саме торгівля за готівкові кошти без придбання торгового патенту;

- статті 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями.

На підставі акту перевірки №67/22-1/00991597 від 04.03.2016 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000462202, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо - економічної діяльності, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» в розмірі 165 346, 02 грн;

- №0000482201, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток підприємств і організацій» в розмірі 360 763, 50 грн, з яких 240 509 грн - за податковими зобов`язаннями, 120 254, 20 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000522201 від 18.03.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань)» в розмірі 355 098, 75 грн, з яких 284 079 грн - за податковими зобов`язаннями та 71 019, 75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на взаємовідносинах Підприємства з компанією «Zortex Business LLP» (Велика Британія). Так, в акті перевірки контролюючий орган посилаючись на відомості сайту Великої Британії - Companies House (http://wck2.companieshouse.gov.uk) та інформацію Міністерства закордонних справ України зазначив, що фірма «Zortex Business LLP» (Велика Британія) ліквідована з 15.07.2014, проте після ліквідації фірми між позивачем та фірмою «Zortex Business LLP» продовжувались укладатись доповнення до контракту №5 КЛ від 21.08.2013.

Контролюючий орган дійшов висновку про заниження Підприємтвом доходів за 2014 рік на суми отриманої ним безповоротної фінансової допомоги від зазначеного нерезидента та безнадійну кредиторську заборгованість фірми «Zortex Business LLP» (Велика Британія); заниження частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету; порушення Підприємством строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За правилами підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Пунктом 137.10 статті 137 ПК України становлено, що суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України встановлено, що товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 4 порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частиною перша статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Відповідно до частин першої та другої статті 25 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.

Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

Згідно з частиною першої статті 26 цього Закону цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частини перша та друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З аналізу вищевикладеного вбачається, що якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.01.2014 між ДП «Колківське лісове господарство» (Продавець) та фірмою «Zortex Business LLP», Велика Британія (Покупець) укладено контракт №5КЛ з наступними доповненнями №1 від 27.01.2014, №2 від 28.02.2014, №3 від 01.04.2014, №4 від 08.04.2014, №5 від 08.04.2014, №6 від 02.06.2014, №7 від 04.07.2014, №8 від 15.07.2014, №9 від 15.08.2014, №10 від 02.10.2014, №11 від 07.11.2014 (а. с. 66-73).

За умовами даного контракту Продавець продає, а Покупець купує (відповідно до Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) пиловник сосновий (товар) в кількості 1000 м куб. Платіж за поставлену партію товару (100% передоплата) здійснюється в доларах США шляхом банківського перерахунку на валютний рахунок Продавця. Всі витрати і збори щодо здійснення перерахунку валюти, пов`язані з виконанням даного контракту на території покупця оплачуються Покупцем, на території продавця - Продавцем. Поставка товару здійснюється залізничним транспортом у напіввагонах. Відвантаження товару здійснюється продавцем на умовах СРТ-Одеса за відповідними реквізитами. Термін поставки - з 27.01.2014 по 31.12.2014. Відправка в порт здійснюється продавцем окремими вагонами або окремими партіями відповідних сортів, діаметрів і довжин з чітким маркуванням. Термін дії контракту - до 31.12.2014.

Колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції було обґрунтовано відхилено доводи відповідача про відсутність реального виконання господарських операцій позивача з відповідним контрагентом, оскільки такі висновки контролюючого органу ґрунтувались на підставі листа Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 № 630/17-200-490 «Щодо перевірки компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» згідно якого Компанія ліквідована «ZORTEX BUSINESS LLP» 15.07.2014. Суди першої та апеляційної інстанції правильно зазначили, що посилання відповідача на вказаний лист Міністерства закордонних справ України, як на доведення безтоварності укладених, договорів між позивачем та його контрагентом, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, оскільки на реальний характер взаємовідносин позивача з Компанією «ZORTEX BUSINESS LLP» вказує, зокрема, те, що після 15.07.2014 дану компанію обслуговували іноземні банки, а митні органи України після виконання всіх належних митних процедур здійснювали митне оформлення вантажів та випускали їх за межі митної території України, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями митних декларацій.

У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Реальність їх виконання підтверджується первинними документами (накладними, рахунками фактури, специфікаціями, платіжними дорученнями, разовими (індивідуальними) ліцензіями на зовнішньоекономічну операцію, МД на підтвердження митного оформлення вантажів та випуску їх за межі території України), оформленими відповідно до вимог податкового законодавства, які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та Компанією «ZORTEX BUSINESS LLP» (Велика Британія).

Вищевикладене спростовує доводи контролюючого органу про заниження позивачем доходу внаслідок фінансово - господарських правовідносин з вказаним вище нерезидентом, оскільки кошти отримані від компанії нерезидента - «ZORTEX BUSINESS LLP» (Велика Британія) є оплатою за поставку товару за умовами зазначеного вище контракту.

Крім того, враховуючи, що на визначення частини чистого прибутку мали безпосередній вплив висновки контролюючого органу щодо суми безповоротної фінансової допомоги за 2014 рік, які не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, не може вважатись обґрунтованим і збільшення контролюючим органом позивачу суми грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) в розмірі 241 630, 00 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідно до протоколу зборів засновників від 14 липня 2014 року контрагент позивача лише змінив реєстраційну адресу в межах однієї країни, компанія «ZORTEX BUSINESS LLP» є діючою юридичною особою та зареєстрована за адресою: SUITE 20 12 SOUTH BRIDGE EDINBURGH SCOTLAND EH1 1DD UNITED KINGDOM.

Враховуючи надану вище оцінку доводам скаржника щодо ліквідації фірми «ZORTEX BUSINESS LLP» (Велика Британія), які судом визнані необґрунтованими, колегія суддів не може погодитись з висновками відповідача щодо недотримання позивачем термінів розрахунків з нерезидентом. Тим більше, що факт своєчасного надходження коштів на валютні рахунки підприємства підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

За таких обставин, висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства по господарським відносинам з контрагентом-нерезидентом «Zortex Business LLP» (Велика Британія) спростовуються матеріалами справи, а тому є безпідставними.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова