ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/363/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Богатиря К.В., Бєляновського В.В.

секретар судового засідання - Чеголя Є.О.

Представники учасників провадження по справі в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.03.2020 (про відмову у відкритті провадження у справі)

по справі № 916/363/20

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

до Private limited liability company «VO- PARTNER» s.r.o (Олд Грунті, 9- Б,Братислава,Словацька Республіка)

про визнання договору недійсним.

суддя суду першої інстанції: Літвінов С.В.

місце винесення ухвали: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Private limited liability company «VO-PARTNER» s.r.o. про визнання Договору №106 TUR від 14.02.2019, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Українське Дунайське пароплавство» та компанією Private limited liability company «VO-PARTNER» s.r.o. недійсним з моменту його укладання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.03.2020 у справі № 916/363/20 у відкритті провадження у справі №916/363/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» до Private limited liability company «VO-PARTNER» s.r.o. про визнання недійсним договору - відмовлено. Суд роз`яснив, що даний спір має розглядатися Окружним судом Братислави (Saratovska 1/A, 844 54 Dubravka) відповідно до процедури та регламенту суду.

Ґрунтуючись на приписах п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України та відмовляючи у відкритті провадження у справі за відсутністю підстав для розгляду даної справи за правилами господарського судочинства, суд першої інстанції встановив, що відповідачем у справі є Private limited liability company «VO-PARTNER» s.r.o., місцезнаходженням якої є Олд Грунті, 9-Б, Братислава, Словацька Республіка.

Крім того, відповідно до параграфу 20 Договору перевезення пасажирів №106 TUR від 14.02.2019, що був укладений між Приватним акціонерним товариством «Українське Дунайське пароплавство» (судновласник) та Private limited liability company «VO-PARTNER» s.r.o . (фрахтувальник), сторони повинні вирішувати всі спірні питання, що виникають за цим Договором, шляхом переговорів. Якщо такі суперечки не можуть бути вирішені мирним шляхом, вони вирішуються через Окружний суд Братислави (Saratovska 1/A, 844 54 Dubravka) відповідно до процедури та регламенту суду.

Місцевим господарським судом також зазначено, що згідно додатку №1 до Договору перевезення пасажирів №106 TUR від 14.02.2019 місцем виконання договору є Passau, Vienna Nus., Budapest, Bratislava, Shpiz (Melk), Passau, що унеможливлює застосування положень ч.5 ст.29 ГПК України, згідно якої позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.03.2020 та передати справу № 916/363/20 на розгляд Господарського суду Одеської області.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» зазначає, що відповідно параграфу 20 Договору сторони повинні вирішувати всі спірні питання, що виникають за цим Договором, шляхом переговорів. Якщо такі суперечки не можуть бути вирішені мирним шляхом, вони вирішуються через Окружний суд Братислави (Saratovska 1/A, 844 54 Dubravka) відповідно до процедури та регламенту суду.

Проте, суд, який зазначений в Договорі - фактично не існує. Так, в оскаржуваному договорі зазначено «Окружний суд Братислави (Saratovska 1/A, 844 54 Dubravka)» (District court of Bratislava (Saratovska 1/A, 844 54 Dubravka)), але такого суду не існує у природі. На думку скаржника, можна вважати, що сторони в Договорі не визначили порядок та підсудність вирішення спорів за даним Договором.

Як зазначає скаржник, що відповідно до загальнодоступної інформації, що міститься на сайті https://otvorenesudy.sk/courts/16?l=sk #contact - існує інший суд - Окружний суд Братислава IV (OKRESNЭ SЪD BRATISLAVA IV), який знаходиться за адресою - Saratovska 1/A, 844 54 BRATISLAVA IV, а ніяк не District court of Bratislava (Saratovska 1/A, 844 54 Dubravka) (Окружний суд Братислави), який зазначено в параграфі 20 Договору.

Крім того, як вбачається з загальнодоступної інформації, що міститься на сайті https://otvorenesudy.sk/courts?I=sk, такого суду як Окружний суд Братислави (District court of Bratislava (Saratovska 1/A, 844 54 Dubravka), відповідно до переліку всіх судів Словацької Республіки, фактично не існує. А отже, скаржник вважає, що сторони в Договорі не визначили порядок та підсудність вирішення спорів за даним Договором.

Скаржник вважає, що застосовуючи припис ч. 5 ст. 29 ГПК України, при визначенні підсудності справи, суд має керуватись саме питанням місця виконання договору, в той час як предмет спору, який має розглядатись господарським судом, не є визначальним, при використанні позивачем передбаченого ч.1 ст. 29 ГПК України права на визначення підсудності господарської справи.

Скаржник з посиланням на ст.ст. 38, 39 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», якою встановлено, що спори які виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судам України, вважає що спір у даній справі повинен розглядатися господарським судом Одеської області.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.03.2020 у справі № 916/363/20. Призначено справу № 916/363/20 до розгляду на 14.05.2020 о 10:00 год.

Представники в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином

Від Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до скасування карантину в Україні, мотивоване неможливістю забезпечити участь уповноваженої особи Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» у судовому засіданні з розгляду даної справи, з посиланням на встановлення та продовження карантину в Україні.

Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення даного клопотання з урахуванням такого:

- Участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою згідно із законом; не визнавалася вона такою й судом;

- Заявником не наведено достатнього обґрунтування неможливості участі його представника в судовому засіданні (якщо він вважав таку участь необхідною);

- Судочинство в Україні здійснюється і в умовах карантину;

- Матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги й за відсутності представника позивача у справі.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Фактичні обставини справи.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання Договору №106 TUR від 14.02.2019, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Українське Дунайське пароплавство» (Судновласник) та компанією Private limited liability company «VO-PARTNER» s.r.o. (Фрахтувальник) недійсним з моменту його укладання.

Параграфом 1 Договору передбачається, що Судновласник організовує круїзи на пасажирському судні «Дніпро» у 2019 році відповідно до розкладу, який додається (Додаток 1), що є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно додатку №1 до Договору перевезення пасажирів №106 TUR від 14.02.2019 місцем виконання договору є Passau, Vienna Nus., Budapest, Bratislava, Shpiz (Melk), Passau.

Параграфом 20 Договору перевезення пасажирів №106 TUR від 14.02.2019, встановлено, що сторони повинні вирішувати всі спірні питання, що виникають за цим Договором, шляхом переговорів. Якщо такі суперечки не можуть бути вирішені мирним шляхом, вони вирішуються через Окружний суд Братислави (Saratovska 1/A, 844 54 Dubravka) відповідно до процедури та регламенту суду.

Так, сторони за Договором дійшли згоди щодо місця вирішення спорів за Договором перевезення пасажирів №106 TUR від 14.02.2019.

Як вірно досліджено судом першої інстанції, що відповідно до матеріалів позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», відповідачем у справі є Private limited liability company «VO-PARTNER» s.r.o., місцезнаходженням якої є Олд Грунті, 9-Б, Братислава, Словацька Республіка.

Позиція суду Південно - західного апеляційного суду.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.

Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Параграфом 3 глави 2 Господарського процесуального кодексу України урегульовано територіальну юрисдикцію (підсудність).

Зі змісту частини першої статті 27 ГПК України випливає, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Як встановлено вище, відповідачем у справі є Private limited liability company «VO-PARTNER» s.r.o., місцезнаходженням якої є Олд Грунті, 9-Б, Братислава, Словацька Республіка, відтак суд апеляційної інстанції враховує, що даний позов Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» повинен бути поданий останнім за місцем реєстрації відповідача.

Водночас за умовами частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Згідно з частиною п`ятою статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Тобто нормами процесуального права позивачу надано право за певних умов вибирати між господарськими судам, яким підсудна справа.

Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:

1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна;

2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання;

4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання;

5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Колегія суддів зазначає, що правила статті 532 Цивільного кодексу України застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Так, згідно додатку №1 до Договору перевезення пасажирів №106 TUR від 14.02.2019 місцем виконання договору є Passau, Vienna Nus., Budapest, Bratislava, Shpiz (Melk), Passau, що унеможливлює застосування положень ч.5 ст.29 ГПК України, згідно якої позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Крім того, відповідно до параграфу 20 Договору перевезення пасажирів №106 TUR від 14.02.2019, сторони повинні вирішувати всі спірні питання, що виникають за цим Договором, шляхом переговорів. Якщо такі суперечки не можуть бути вирішені мирним шляхом, вони вирішуються через Окружний суд Братислави (Saratovska 1/A, 844 54 Dubravka) відповідно до процедури та регламенту суду.

Отже, сторони за Договором дійшли згоди щодо місця вирішення спорів за Договором перевезення пасажирів №106 TUR від 14.02.2019р.

Частина 1 статті 6 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, а також те, що матеріали позовної заяви не містять доказів недійсності параграфу 20 договору №106 TUR від 14.02.2019, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що сторони передбачили договірну підсудність, яка повинна бути прийнята до уваги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства

Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у відкритті провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» до Private limited liability company «VO-PARTNER» s.r.o . про визнання Договору №106 TUR від 14.02.2019, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Українське Дунайське пароплавство» та компанією Private limited liability company «VO-PARTNER» s.r.o., недійсним з моменту його укладання, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України.

Відхилення аргументів апеляційної скарги.

Твердження позивача щодо відсутності такого суду як Окружний суд Братислави District court of Bratislava (Saratovska 1/A, 844 54 Dubravka), колегією суддів не приймається, відповідно до наступного.

Як вбачається загальнодоступної інформації, що міститься на сайті https://otvorenesudy.sk/courts/16?l=sk #contact, останньою підтверджено існування Окружного суду Братислави Окружний суд Братислава IV (OKRESNЭ SЪD BRATISLAVA IV), який знаходиться за адресою - Saratovska 1/A, 844 54 BRATISLAVA IV.

Колегія суддів вважає, що параграфом 20 Договору перевезення пасажирів №106 TUR від 14.02.2019, сторони домовились щодо підсудності та регламенту, за яким має вирішуватися всі спірні питання, що виникають за цим Договором - Окружний суд Братислави (Saratovska 1/A, 844 54 Dubravka), а незначні помилки сторін у назві судової установи, не є підставою для твердження про відсутності суду, який визначений параграфом 20 Договору.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на ст.ст. 38, 39 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», якою встановлено, щ спори які виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судам України, відповідно до наступного.

Відповідно до ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).

Частиною 1 ст. 366 ГПК України визначено, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Так, питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».

Разом з тим, у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої ст. 11 ГПК України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право», підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Так, згідно ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

При цьому, ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: 1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів у рамках державно-приватного партнерства, укладених Кабінетом Міністрів України, згідно з якими нерухоме майно є об`єктом такого партнерства, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об`єкт; 2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні; 3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання;

4) якщо спір пов`язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні; 5) якщо спір пов`язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців; 6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України; 7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України; 8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні; 9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України; 10) в інших випадках, визначених законами України.

Колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що на території України знаходяться філії або представництва іноземної юридичної особи - Private limited liability company «VO- PARTNER» s.r.o.

Враховуючи викладене, колегія суддів встановила, що позивачем у позовній заяві не наведено випадків, визначених у ст. ст. 76, 77 Закону України «Про міжнародне приватне право», які свідчили б про підсудність заявленого ним позову судам України.

Таким чином, з огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції вказує, що судом першої інстанції не було порушено приписів Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 06.03.2020 у справі № 916/363/20 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство».

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.03.2020 у справі № 916/363/20 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» - залишити без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 14.05.2020.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя К.В. Богатир

Суддя В.В. Бєляновський