Постанова

Іменем України

07 травня 2020 року

м. Київ

справа № 199/9235/18

провадження № 61-23110св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - виконавчий комітет Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради,

треті особи: Амур-Нижньодніпровська районна у місті Дніпрі рада, Центр соціальних служб для дітей, сім?ї та молоді Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 травня

2019 року у складі судді Руденко В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради, треті особи: Управління служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у

місті Дніпрі ради, Центр соціальних служб для дітей, сім`ї та молоді Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради, про скасування рішення.

Позовна заява мотивована тим, що 16 листопада 2018 року відповідачем по справі було прийнято рішення за № 232 «Про вибуття дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з прийомної сім`ї ОСОБА_1 та припинення функціонування припинення прийомної сім`ї», яким була виведена з прийомної сім`ї позивача дитина позбавлена батьківського піклування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та влаштована до державного закладу на повне державне забезпечення; також припинено функціонування прийомної сім`ї позивача; крім того визначені такими, що втратили чинність: договір про влаштування дитини на виховання та спільне проживання у прийомній сім`ї від 24 листопада 2016 року за № 02/3235-1; рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної Ради у місті Дніпро від 20 листопада 2015 року за № 236 «Про створення прийомної сім`ї, надання статусу прийомної матері ОСОБА_1 та влаштування дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виховання та спільне проживання».

Позивачка з даним рішенням не погоджується, оскільки рішення відповідача обґрунтовується тим, що на прийомну сім`ю позивача протягом 2018 року були скарги з боку органів поліції з приводу того, що неповнолітній ОСОБА_2 тікав з дому від прийомної матері та бродяжничав, в зв`язку з чим вона притягувалась до адміністративної відповідальності за статтею 184 КУпАП.

Проте вважає, що дитина ОСОБА_2 не бродяжничав, а лише перебувала у легкому психологічному розладі, на стан здоров`я дитини впливало те, що він має затримку розвитку та мінімальну мозкову діяльність, через, що в поведінці спостерігались прояви, котрі невірно охарактеризовані, як бродяжництво. Дитина протягом більш чим 3-х років знаходиться на обліку у лікаря невролога та психіатра.

ОСОБА_1 просила скасувати рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі радивід 16 листопада 2018 року

№ 232 «Про вибуття дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з прийомної сім`ї ОСОБА_1 та припинення функціонування прийомної сім`ї».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська

від 20 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровськавід 03 грудня 2018 року, а саме скасовано заборону органам опіки та піклування вчиняти будь-які дії, спрямовані на влаштування до інших сімейних форм виховання та на усиновлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оспорюване рішення відповідачем прийняте в інтересах дитини, доказів протилежного позивачем суду не надано, а тому вимоги позивача є необґрунтованими.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська

від 20 травня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

24 грудня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій пов?язану із захистом прав та інтересів неповнолітньої дитини, порушено статтю 45 ЦПК України, оскільки справа була розглянута без участі представника дитини (закладу де проживає та виховується дитина).

Під час розгляду справи судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що представник третьої особи - ОСОБА_4 діє за довіреністю в якій вказана інша особа - ОСОБА_5 і що саме вона має право передавати надані їй процесуальні права іншим особам, але ОСОБА_5 не має відношення до цієї справи.

Позивачка не притягувалась до адміністративної відповідальності за статтею 184 КУпАП.

Суди розглянули справу без наявності документів, що підтверджують погіршення емоційного стану неповнолітнього ОСОБА_2 .

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.

Зупинено дію рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 травня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року, до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

У січні 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 травня

2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції 05 березня 2009 року складено відповідний актовий запис № 251.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації Дніпропетровської районної державної адміністрації № 1427-р від 12 жовтня 2012 року, встановлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває в комунальній установі Запорізькому обласному спеціалізованому будинку дитини «Сонечко» статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Рішенням виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради № 236 від 20 листопада 2015 року, створено прийомну сім`ю на базі родини ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Влаштовано малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виховання та спільне проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Покладено персональну відповідальність за життя, здоров`я, фізичний та психологічний розвиток ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на прийомну мати ОСОБА_1

24 листопада 2016 року між головою районної у місті ради та прийомною матір`ю ОСОБА_1 підписаний договір № 02/3235-1 «Про влаштування дитини на виховання та спільне проживання у прийомній сім`ї».

Рішенням виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради № 232 від 16 листопада 2018 року вирішено вивести з прийомної сім`ї ОСОБА_1 дитину, позбавлену батьківського піклування, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та влаштувати до державного закладу на повне державне забезпечення, припинено функціонування прийомної сім`ї ОСОБА_1 ; договір про влаштування дитини на виховання та спільне проживання у прийомній сім`ї від 24 листопада 2016 року № 02/3235-1 та рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної у місті ради від 20 листопада

2015 року № 236 «Про створення прийомної сім`ї, надання статусу прийомної матері ОСОБА_1 та влаштування дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виховання та спільне проживання» визнано таким, що втратило чинність.

Згідно інформації Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 02 листопада 2018 року родина ОСОБА_1 , в якій виховується прийомна дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово потрапляла у поле зору працівників поліції. ОСОБА_1 притягувалась до адміністративної відповідальності за статтею 184 КУпАП. Неповнолітній ОСОБА_2 має розлади психічного здоров`я та поведінки, має схильність до бродяжництва й постійно втікає від своєї прийомної матері.

За інформацією КЗО «СЗШ № 43» ДМР від 13 листопада 2018 року ОСОБА_2 з початку навчального 2018 року по час надання довідки не приступив до навчання. В КЗО «СЗШ №43» ДМР прийомна матір надала довідку ДЦПМС № 8, що з 03 вересня 2018 року по 02 листопада 2018 року дитина знаходиться в стані перенесеного набряку головного мозку, судомному синдромі, функціональної депресії, затримкою психічного розвитку. На прохання педагога - організатора школи привести дитину до школи на бесіду прийомна мати повідомила, що дитина знаходиться в такому стані, що не має змоги прийти до школи. Але кожного дня, ввечері дитина сама здійснює прогулянку по вулиці.

Відповідно до інформації КЗ «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 8» ДМР за час перебування на обліку прийомної сім`ї, ОСОБА_1 , повного контакту з родиною встановити не вдалося. Дитина потребувала психологічної та соціальної допомоги, прийомна мати, ОСОБА_1 тільки частково дотримувалась рекомендації лікарів щодо здоров`я дитини, її фізичного та морального розвитку.

Згідно планових комісій відвідувань прийомної сім`ї та складених актів

від 26 квітня 2018 року та від 01 листопада 2018 року, у дитини спостерігається погіршення поведінки, проявляється його агресія по відношенню до бабусі (матері позивача), до неї відноситься знервовано, без поваги. На контакт зі спеціалістами не йде.

Відповідно до історії дитини, ОСОБА_2 , що перебуває у КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Добре вдома» під час діагностики практичним психологом, з`ясовано, що дитина, ОСОБА_2 проживаючи у прийомній сім`ї, був свідком постійних конфліктів поміж ОСОБА_1 та її матір`ю, ОСОБА_6 ОСОБА_2 мав остороги стосовно їжі, сну, гри, які були навіяні прийомною матір`ю за час проживання у родині. Тривалий час хлопчик відмовлявся взагалі від їжі у закладі, так як проживаючи у прийомній сім`ї вживав страви швидкого приготування, майже забув сектор продуктів, із яких готується їжа. Дитина має емоційно не стабільний стан, часто згадує конфлікти та бійки у прийомній сім`ї. Після візитів ОСОБА_1 до КЗ «Центр соціальної підтримки «Добре вдома» фахівцями помічено, що у ОСОБА_2 спостерігаються регрес у соціалізації, навчанні, поведінка дитини стає агресивною по відношенню до інших дітей та працівників закладу. Зроблено висновок, що у період перебування ОСОБА_2 у прийомній сім`ї ОСОБА_1 дитина показала регрес у розвитку, перебувала в обстановці, що несла загрозу його життю, здоров`ю та подальшому розвитку.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оспорюване рішення відповідачем прийняте в інтересах дитини, доказів протилежного позивачем суду не надано, а тому вимоги позивача є необґрунтованими.

Колегія судів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до частини третьої статті 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, визначає Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» № 2342-IV

від 13 січня 2005 року (далі - Закон № 2342-IV).

Згідно зі статтею 3 Закон № 2342-IV основними засадами державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, є: створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім`ї; виховання та утримання дітей за принципом родинності; забезпечення пріоритету форм влаштування; створення умов для надання психологічної, медичної та педагогічної допомоги тощо.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 6 Закону № 2342-IV за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідний орган опіки та піклування вживає вичерпних заходів щодо влаштування дитини в сім`ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу.

Порядок передачі дітей на усиновлення, виховання та спільне проживання в прийомні сім`ї або дитячі будинки сімейного типу затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 256-4 СК України рішення про створення прийомної сім`ї приймається районною, районною в містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчим комітетом міської (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) ради в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Між прийомними батьками та органом, який прийняв рішення про створення прийомної сім`ї, на основі типового договору укладається договір про влаштування дітей до прийомної сім`ї. Орган, який прийняв рішення про створення прийомної сім`ї, зобов`язаний контролювати виконання прийомними батьками своїх обов`язків щодо виховання та утримання дітей. Положення про прийомну сім`ю та типовий договір про влаштування дітей до прийомної сім`ї затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до норм Положення про прийомну сім`ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 565: рішення про утворення прийомної сім`ї приймається районною, районною у місті Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради (міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) на підставі заяви сім`ї або окремої особи, які виявили бажання утворити прийомну сім`ю, за поданням відповідного висновку служби у справах дітей районної, районної у місті Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих комітетів міських рад про можливість утворення прийомної сім`ї за результатами проходження курсу підготовки і рекомендацією відповідного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Зазначена сім`я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, обов`язково інформується про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дітей, яких вони бажають взяти на виховання та спільне проживання.

Орган, який прийняв рішення про утворення прийомної сім`ї, несе відповідальність за її функціонування відповідно до законодавства.

На підставі рішення про утворення прийомної сім`ї між прийомними батьками та органом, який прийняв рішення про її утворення, укладається договір про влаштування дітей до прийомної сім`ї на виховання та спільне проживання (далі - договір) за формою згідно з додатком.

Дія договору припиняється у разі виникнення в прийомній сім`ї несприятливих умов для виховання дітей та спільного проживання (важка хвороба прийомних батьків, зміна їх сімейного стану, відсутність взаєморозуміння батьків з дітьми, конфліктні стосунки дітей), невиконання прийомними батьками обов`язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей, порушення схеми антиретровірусної терапії дитини, повернення дітей рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття, досягнення батьками пенсійного віку, за згодою сторін та з інших причин, передбачених договором, а також за наявності обставин, зазначених у статті 212 СК України.

У разі припинення дії договору сім`я позбавляється статусу прийомної, а питання про подальше влаштування дітей вирішується органом опіки і піклування (дітей, уражених ВІЛ-інфекцією, - органом опіки і піклування на підставі висновку закладу охорони здоров`я), який вживає вичерпних заходів до запобігання поверненню (влаштуванню) дітей в інтернатні заклади.

Контроль за виконанням договору, а також за умовами проживання, виховання прийомних дітей здійснюють місцеві служби у справах дітей і органи опіки та піклування районних, районних у місті Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих комітетів міських рад.

Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно із статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від

27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 5 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Відповідно до частини першої, четвертої статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ратифіковано Законом № 3017-VІ (3017-17) від 15 лютого 2011 року із застереженням та заявою) усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, встановив, що у період перебування

ОСОБА_2 у прийомній сім`ї ОСОБА_1 дитина показала регрес у розвитку, перебувала в обстановці, що несла загрозу його життю, здоров`ю та подальшому розвитку. Суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки оспорюване рішення відповідачем прийняте в інтересах дитини, а доказів протилежного позивачем не надано.

Доводи заявника про те, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, пов?язану із захистом прав та інтересів неповнолітньої дитини, порушено статтю 45 ЦПК України, оскільки справа була розглянута без участі представника дитини (закладу де проживає та виховується дитина) є безпідставними, оскільки звертаючись до суду з цим позовом, позивачка сама визначила суб?єктний склад учасників справи. Крім того, інтереси дитини, відповідно до статті 45 ЦПК України, у дані справі представляють треті особи.

Є безпідставними аргументи заявника проте, що належним представником, згідно довіреності, Центру соціальних служб для дітей, сім`ї та молоді Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради є ОСОБА_4 , проте в цій же довіреності вказана і ОСОБА_5 , яка не має відношення до цієї справи, оскільки як вбачається із протоколу судового засідання, участь у розгляді цієї справи приймала саме ОСОБА_4 , яка діє на підставі довіреності від 20 травня 2019 року № 4.

Також є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи аргументи заявника про те, що вона не притягувалась до адміністративної відповідальності за статтею 184 КУпАП.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює дію рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 травня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська

від 20 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 04 грудня 2019 рокузалишити без змін.

Поновити дію рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 травня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська