Провадження №4-с/760/148/19

Справа №760/19315/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Усатової І.А.,

при секретарі Омелько Г.Т.,

за участю:

скаржника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 про скасування та визнання незаконною постанови головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гресь Тетяни Олександрівни, заінтересовані особи: Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд», Подільська районна в м. Києві державна адміністрація, -

В С Т А Н О В И В:

04.08.2019 ОСОБА_2 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва зі скаргою про скасування та визнання незаконною постанови головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гресь Тетяни Олександрівни, заінтересовані особи: Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд», Подільська районна в м. Києві державна адміністрація.

В обґрунтування заявлених вимог заявник вказував на те, що 23.10.2013 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 40349211, щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-463, виданого Солом`янським районним судом міста Києва 15.08.2013 року.

07.11.2013 головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у

м. Києві Гресь Тетяною Олександрівною видано постанову про закінчення виконавчого провадження.

Скаржник просить врахувати, що державний виконавець, згідно матеріалів виконавчого провадження № 40349211 не надсилав до ЖУ «Південне», ДП «ЕКОС», ПАТ «ХК «Київміськбуд», повідомлення про строк виконання рішення про надання житлового приміщення.

Зазначає, що державний виконавець не складав акт про ненадання скаржнику у визначений строк житлового приміщення і не звертався до суду з поданням про встановлення порядку подальшого виконання рішення.

Вказує, що до вирішення судом зазначених питань виконавчі дії не мали відбуватися, але скаржника примусово виселено, без подальшого вселення в кімнату АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного просив скаргу задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 10 липня 2019 року зазначену скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк на усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали скаржником 16.08.2019 подано до суду заяву із виправленою скаргою.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду від 29 серпня 2019 року відкрито провадження в справі та призначено справу до розгляду.

19.11.2019 на адресу суду від заінтересованої особи: Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» надійшли пояснення на скаргу.

В обґрунтування пояснень вказано, що залучення компанії до розгляду даної справи та надання їй статусу заінтересованої особи є передчасним, оскільки компанія не залучена судом, як правонаступник стягувача - Дочірнього підприємства «ЕКОС» по експлуатації та ремонту житлового фонду та об`єктів соціально-побутового призначення ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» у виконавчому провадженні № 40349211.

У зв`язку із наведеним просить у задоволенні скарги відмовити.

09.12.2019 скаржником подано відповідь на пояснення представника ПрАТ «ХК «Київміськбуд».

В обґрунтування відповіді вказано, що скаржник заперечує стосовно того, що компанія Приватне акціонерне товариство «ХК «Київміськбуд» ніколи не була стороною у справі № 2609/30061/12, на підтвердження чого долучив до відповіді фотокопії сторінок 61 (довіреність від 25.12.2014), 65 (заява), 101 (заперечення), 157 (заява), 158 (довіреність від 19.05.2015) матеріалів справи № 2609/30061/12, том № 3.

Вважаючи, що виконавець в межах виконавчого провадження № 40349211 діяв протиправно, просив вимоги скарги задовольнити.

В судовому засіданні скаржник скаргу підтримав, посилаючись на обставини, викладені в скарзі і відповіді на письмові пояснення та просив заявлені вимоги скарги задовольнити.

Представник заінтересованої особи: Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» у судове засідання не з`явився про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник заінтересованої особи: Подільської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився. 25.11.2019 від голови Подільської районної в місті Києві державної адміністрації Смирнова Віктора надійшло клопотання, яким просив розгляд справи № 760/19315/19 здійснити за відсутності представника Подільської районної в м. Києві державної адміністрації та вирішити справу у відповідності до чинного законодавства України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення скаржника, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

У п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Обов`язки і права виконавців визначені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Отже, подана ОСОБА_2 скарга про скасування та визнання незаконною постанови головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гресь Тетяни Олександрівни, заінтересовані особи: Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд», Подільська районна в м. Києві державна адміністрація підвідомча і підсудна Солом`янському районному суду міста Києва.

Як зазначено у ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази;

З матеріалів справи вбачається, що 23.10.2013 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 40349211, щодо примусового виконання виконавчого листа

№ 2-463, виданого Солом`янським районним судом міста Києва 15.08.2013 року.

Вказаною постановою постановлено виселити ОСОБА_2 з кімнати 27 гуртожитку по АДРЕСА_2 з наданням іншого житлового приміщення кімнати № НОМЕР_1 (3 ліжко-місце) в гуртожитку по АДРЕСА_1 .

Зобов`язано боржника ОСОБА_2 самостійно виконати постанову в строк до 06.11.2013.

Судом встановлено, що 07.11.2013 головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гресь Тетяною Олександрівною видано постанову про закінчення виконавчого провадження.

Даною постановою встановлено, що рішення фактично повно виконано згідно виконавчого документа. Враховуючи це, керуючись п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено виконавче провадження з примусового виконання документа, виконавчий лист № 2-463 виданого 15.08.2013 Солом`янським районним судом міста Києва про виселення ОСОБА_2 з кімнати 27 гуртожитку по АДРЕСА_2 з наданням іншого житлового приміщення кімнати № НОМЕР_1 (3 ліжко-місце) в гуртожитку по АДРЕСА_1 - закінчити.

Скаржник вважає, що державний виконавець неправомірно не складав акт про ненадання скаржнику у визначений строк житлового приміщення і не звертався до суду з поданням про встановлення порядку подальшого виконання рішення.

Вказує, що до вирішення судом зазначених питань виконавчі дії мали не провадитись, але скаржника примусово виселено, без подальшого вселення в кімнату АДРЕСА_1 .

Суд не бере дані доводи скаржника до уваги, оскільки вони не свідчать про порушення виконавцем Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні постанови про закриття провадження від 07.11.2013.

Закриваючи виконавче провадження головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гресь Тетяною Олександрівною, враховано, що рішення фактично повно виконано згідно виконавчого документа у зв`язку із цим, постановлено, виконавче провадження з примусового виконання документа, виконавчий лист № 2-463 виданого 15.08.2013 Солом`янським районним судом міста Києва про виселення ОСОБА_2 з кімнати 27 гуртожитку по АДРЕСА_2 з наданням іншого житлового приміщення кімнати № НОМЕР_1 (3 ліжко-місце) в гуртожитку по АДРЕСА_1 - закінчити.

Відповідно до п.п. 2, 3 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» при розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), законами України: від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу", від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження), іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

При розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявні в матеріалах справи постанови від 23.10.2013 та 07.11.2013, суд дійшов висновку, що вимоги скаржника про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 07 листопада 2013 року та відновлення виконавчого провадження є необґрунтованими, оскільки постановою про відкриття виконавчого провадження встановлено спосіб та строк її виконання, боржником добровільно постанову виконано, а тому, у зв`язку із фактичним виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, виконавцем винесено постанову про закриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у праві «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року).

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене скарга ОСОБА_2 про скасування та визнання незаконною постанови головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гресь Тетяни Олександрівни, заінтересовані особи: Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд», Подільська районна в м. Києві державна адміністрація задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 260, 261, 447-451 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: І. А. Усатова