open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

РІШЕННЯ

Іменем України

12 травня 2020 року

Київ

справа №9901/315/19

адміністративне провадження №П/9901/315/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О.,

Мороз Л.Л.,

Бучик А.Ю.,

Тацій Л.В.

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу №9901/315/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку про визнання протиправним та скасування рішення

УСТАНОВИВ

І. ПРОЦЕДУРА

1. 05.06.2019 ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі також - відповідач 1, КДКП), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення КДКП за №131рп-19 від 17.04.2019 щодо накладення дисциплінарного стягнення у виді догани на нього як начальника Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області..

2. Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

3. Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів та призначено судове засідання.

4. 12.07.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

5. 19.07.2019 від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якому просить визнати відзив відповідача необґрунтованим та таким, що не спростовує доводів позовної заяви.

6. Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову у даній справі.

7. Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2019 у справі №9901/315/19 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання незаконним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень зупинено до встановлення правонаступника.

8. Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2019 провадження у справі поновлено.

9. Ухвалою Верховного Суду від 02.03.2020 залучено в якості cпіввідповідача до участі у даній справі Кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (далі також - відповідач 2).

10. У судове засідання позивач не прибув, однак надіслав заяву, яка надійшла до суду 12.05.2020, в якій просив суд розглянути справу без його участі.

11. Представник відповідача 1 у судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засідання.

12. Представник відповідача 2 у судове засідання також не прибув, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засідання. 03.04.2020 від представника відповідача-2 до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

13. Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а позивач та представник відповідача 1 просили проводити розгляд справи за їх відсутності, колегія суддів вирішила продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження (частина дев`ята статті 205 КАС України).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Дослідивши наявні у справі докази, Суд встановив наступні фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

15. Відповідно до наявних у копіях матеріалів дисциплінарного провадження наказів №24 від 10.05.2017, №45 від 23.07.2018 та №66 від 08.10.2018 начальник Верховинського відділу місцевої прокуратури ОСОБА_1 забезпечує, зокрема, загальне керівництво відділом, організовує, спрямовує та контролює діяльність працівників відділу, додержання ними трудової та виконавської дисципліни, відповідає за своєчасне та якісне виконання покладених на відділ завдань; оперативну взаємодію із керівництвом Верховинського відділення поліції Косівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі також - Верховинського ВП Косівського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області); нагляд за додержанням законів у кримінальних провадженнях слідчого відділу Верховинського ВП Косівського ВП ГУ НП в області, у тому числі щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій та підтримання публічного обвинувачення в судах, ведення обліку на вказаних ділянках роботи; нагляд за додержанням законів Верховинським ВП Косівського ВП ГУ НП в області при прийманні, реєстрації, розгляді та вирішенні заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, своєчасним внесенням щодо них відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань; нагляд за додержанням законів підрозділами Верховинського ВП Косівського ВП ГУ НП в області під час проведення оперативно-розшукової діяльності, ведення обліку на вказаній ділянці роботи.

16. 14.12.2018 прокурором Івано-Франківської області ОСОБА_10. скеровано до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку №11-835вих.-18, згідно з якою підставою дисциплінарної відповідальності начальника Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 є невиконання та неналежне виконання ним службових обов`язків.

17. Дана скарга надійшла до КДКП 21.12.2018.

18. 27.12.2018 членом КДКП ОСОБА_9 постановлено рішення №2090дс-18, згідно з яким відкрито дисциплінарне провадження стосовно начальника Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 .

19. Згідно з висновком КДКП №11/2/4-2090дс-348дп-18 «Про наявність дисциплінарного проступку прокурора» від 25.02.2019 член КДКП ОСОБА_9 , розглянувши матеріали дисциплінарного провадження стосовно начальника Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 , запропонував притягнути такого до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

20. Рішенням №131дп-19 «Про накладення дисциплінарного стягнення на начальника Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 » від 17.04.2019 вирішено притягнути начальника Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

21. Зміст оскаржуваного рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 17.04.2019 № 131дп-19 свідчить про те, що підставою для прийняття цього рішення було те, що прокурор неналежно виконував свої службові обов`язки, передбачені Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII (далі також - Закон №1697-VII та Кримінальним процесуальним кодексом України (далі також - КПК України), що проявилось у неналежному нагляді за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням всупереч вимогам статей 2, 9, 28, 36, 91, 217, 276 КПК України та невиконанні наказів Генерального прокурора України. Своїми діями та бездіяльністю начальник Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 43 Закону №1697-VII.

22. Зі змісту рішення вбачаються наступні обставини.

23. При встановленні особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у кримінальних провадженнях № 12017090130000270 від 05.12.2017 за частиною 3 статті 185 КК України, № 12017090130000102 від 06.05.2017 за частиною 1 статті 185 КК України, № 12016090130000014 від 08.02.2016 за частиною 2 статті 296 КК України, заходи з метою оголошення підозри та скерування обвинувального акта до суду ні слідчим, ні прокурором не вживались узагалі, слідчі та процесуальні дії не проводились, що сприяло уникненню особами кримінальної відповідальності.

24. Незважаючи на наявність свідків заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, не вживалися заходи щодо прийняття законного процесуального рішення у кримінальному провадженні № 12017090130000212 від 21.09.2017 за частиною 1 статті 125 КК України. Неналежний стан досудового розслідування залишений поза увагою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_1 , письмові вказівки ним не надавалися, інші заходи не вживались.

25. ОСОБА_1 не забезпечено належного нагляду при здійсненні досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12016090130000116 від 04.07.2016 за частиною 1 статті 185 КК України, №12018090130000075 від 30.04.2018 за частиною 1 статті 185 КК України; №12017090130000283 від 29.12.2017 за частиною 1 статті 185 КК України, у яких, окрім допиту потерпілих та в деяких випадках огляду місця події, впродовж значного часу слідчі дії не проводяться, вказівки процесуальним керівником не надавались і, як наслідок, законні процесуальні рішення не приймаються.

26. У кримінальному провадженні № 12016090130000141 від 27.07.2016 за частиною 1 статті 190 КК України 27.07.2017 допитано потерпілу, яка повідомила, що невідома особа, представившись працівником управління соціального захисту, заволоділа її грошовими коштами в сумі 26 000,00 грн. За весь час досудового розслідування у кримінальному провадженні лише 06.03.2018 подано до суду клопотання та отримано ухвалу про тимчасовий доступ до інформації оператора мобільного зв`язку по номерах мобільних телефонів, з яких невідомі особи телефонували до потерпілої. Ухвала суду на час перевірки, проведеної прокуратурою області у вересні 2018 року, не виконана. Вказівки процесуальним керівником у кримінальному провадженні ОСОБА_1 не надавались.

27. Аналогічно у кримінальних провадженнях № 12017090130000275 від 13.12.2017 за частиною 1 статті 190 КК України, № 12017090130000281 від 27.12.2017 за частиною 1 статті 190 КК України, окрім допиту потерпілих та отримання ухвал про тимчасовий доступ до інформації операторів мобільного зв`язку, які не виконані, жодних слідчих дій не проводилось. Вказівки процесуальним керівником ОСОБА_1 у порядку статті 36 КПК України не надавались.

28. Досудове розслідування у кримінальних провадженнях, у яких процесуальне керівництво здійснюється ОСОБА_1 , проводиться з порушенням розумних строків.

29. Так, у кримінальному провадженні № 12014180200001392 від 24.10.2014 за частиною 2 статті 307 КК України не виконано ухвалу слідчого судді про тимчасовий доступ до інформації мобільного оператора по номеру телефону відправника посилки. Слідчі дії у кримінальному провадженні проводяться зі значними проміжками в часі, вказівки прокурором ОСОБА_1 не надавались.

30. 06.08.2018 отримано ухвалу слідчого судді про проведення інженерно-транспортної експертизи у кримінальному провадженні № 12018090130000067 від 20.04.2018 за частиною 1 статті 286 КК України, однак в ході розслідування досі не перевірено покази водія та ще одного свідка, які стверджують, що аварійну ситуацію на дорозі було створено водієм іншого транспортного засобу, який рухався посередині дороги. Не призначено та не проведено експертного дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди. Вказівки прокурором ОСОБА_1 з метою активізації досудового розслідування у кримінальному провадженні не надавались.

31. Із січня 2018 року не проводились слідчі дії у кримінальному провадженні №12017090130000006 від 04.01.2017 за частиною 2 статті 286 КК України. Вказівки у кримінальному провадженні прокурором не надавались, законне процесуальне рішення не приймається.

32. Незважаючи на те, що під час проведення перевірки у квітні 2017 року прокуратурою області вказувалося на необхідність вжиття заходів для активізації досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013090130000066 від 18.02.2013 за статтею 246 КК України, таких заходів прокурором ОСОБА_1 не вжито. Невиконання наданих ще 20.03.2017 письмових вказівок прокурора залишилось поза увагою та без належного реагування з боку ОСОБА_1 .

33. Повторним вивченням ряду матеріалів кримінальних проваджень, досудове розслідування яких здійснюється СВ Верховинського ВП Косівського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області, встановлено, що, незважаючи на скерування прокуратурою області двох листів з вимогою вжиття заходів для активізації досудового розслідування у кримінальних провадженнях, проведення у них слідчих дій, посилення прокурорського нагляду з метою прийняття законних процесуальних рішень у розумні строки, таких заходів ОСОБА_1 не вжито. Так, із часу вивчення прокуратурою області матеріалів кримінальних провадженнях № 12017090130000191 від 21.08.2017 за частиною 1 статті 366 КК України та № 12017090130000259 від 23.11.2017 за статтею 366-1 КК України у квітні 2018 року не проведено жодних слідчих дій у таких. Процесуальним керівником у вказаних кримінальних провадженнях є ОСОБА_1 .

34. Крім цього, 14.05.2018 прокуратурою області скеровано керівнику Надвірнянської місцевої прокуратури лист щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013090020000791 від 10.07.2013, в якому вказано на необхідність вжиття заходів для активізації досудового розслідування у кримінальному провадженні та повідомлення про результати прокуратуру області. Вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що в ньому не проведено жодної слідчої дії. Процесуальним прокурором ОСОБА_1 у кримінальному провадженні належного нагляду за станом розслідування не забезпечено.

35. Аналогічно після вивчення в прокуратурі області та звернення уваги на неналежний стан розслідування в кримінальних провадженнях №12017090130000190 від 19.08.2017 за частиною 1 статті 122 КК України, №12016090130000026 від 24.11.2017 за частиною 1 статті 125 КК України та №12017090130000216 від 29.09.2017 за частиною 1 статті 125 КК України процесуальним керівником ОСОБА_1 жодних заходів з метою активізації досудового розслідування вжито не було, слідчі дії так і не проводились.

36. Досі немає висновку судово-медичної експертизи щодо тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень у кримінальному провадженні №12018090130000089 від 25.05.2018 за частиною 1 статті 125 КК України, незважаючи на наявність свідка, який підтверджує факт заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому; слідчі дії у кримінальному провадженні проводяться зі значними проміжками в часі, законне процесуальне рішення не приймається. Не надано належної оцінки обстановці заподіяння тілесних ушкоджень з метою правильної кваліфікації дій особи. Процесуальний керівник у вказаному кримінальному провадженні - ОСОБА_1 .

37. Всупереч вимогам статті 217 КПК України без наявності на те підстав 28.12.2017 начальником Верховинського відділу прокуратури ОСОБА_1. об`єднано матеріали кримінального провадження № 12017090130000131 від 14.06.2017 за частиною 1 статті 125 КК України з матеріалами кримінального провадження №12017090130000130 від 13.06.2017 за частиною 1 статті 125 КК України.

38. Неналежним є стан здійснення ОСОБА_1 прокурорського нагляду у кримінальних провадженнях, де особи переховуються від органів досудового слідства та оголошені в розшук.

39. Так, із матеріалів кримінального провадження № 12012090130000044 від 18.12.2012 за частиною 2 статті 194 КК України вбачається, що 25.04.2005 ОСОБА_3 відповідно до статей 131, 132 КПК України (в редакції 1960 року) притягнуто як обвинуваченого у кримінальній справі № 248946 за частиною 2 статті 194 КК України. Надалі 09.11.2011 відносно ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за частиною 1 статті 121 КК України, яка відповідно до постанови слідчого підлягала розслідуванню в межах кримінальної справи № 248946. В подальшому 18.12.2012 у зв`язку з набранням чинності новим КПК України відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі також - ЄРДР) за №12012090130000044, однак лише за частиною 2 статті 194 КК України. Таким чином, не забезпечено внесення до ЄРДР відомостей за фактом учинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України. Вказане залишилось поза увагою ОСОБА_1 за погодженням з яким слідчим 15.01.2018 досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено.

40. У кримінальному провадженні № 12016090130000026 від 07.03.2016 за частиною 1 статті 125 КК України, досудове розслідування у якому зупинено 05.10.2017 у зв`язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_4 переховується від органів слідства та місце його знаходження невідоме, з дня зупинення досудового розслідування слідчі дії, спрямовані на встановлення місця знаходження особи, у кримінальному провадженні не проводяться.

41. Через неналежне виконання своїх службових обов`язків щодо вивчення законності прийнятих слідчими рішень у кримінальних провадженнях ОСОБА_1 не відреаговано на прийняття незаконного та необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.

42. Зокрема, постановою начальника СВ Верховинського ВП Косівського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_11 від 27.12.2017 закрито кримінальне провадження №12017090130000011 за частиною 1 статті 239 КК України на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення. З рішенням слідчого процесуальний керівник ОСОБА_1 погодився. Постанова про закриття кримінального провадження № 12017090130000011 прокуратурою області скасована.

43. Окрім цього, слідчим поліції 15.06.2016 зареєстровано кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12016090130000102, за ознаками частини 2 статті 382 КК України щодо умисного невиконання службовими особами відділу освіти Верховинської РДА рішення суду «про визнання незаконним наказу відділу освіти Верховинської РДА №59-к від 25.02.2014 про звільнення з роботи...», а також «умисного невиконання рішення Верховинського районного суду від 02.06.2016 про поновлення на роботі…». Постановою керівника Надвірнянської місцевої прокуратури від 15.06.2016 визначено групу процесуальних прокурорів, до складу якої увійшли прокурори Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Постановою про призначення групи прокурорів від 07.08.2017 призначено групу прокурорів у складі ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . За результатами перевірок у квітні та вересні 2017 року, а також проведеної у травні 2018 року наради у заступника прокурора області ОСОБА_1 вказувалось на необхідність активізації досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, однак законне процесуальне рішення у такому на час перевірки (станом на вересень 2018 року) не прийнято. В матеріалах кримінального провадження наявна значна кількість скарг потерпілих. Крім цього, проведення слідчих дій відбувається зі значними проміжками в часі, неприйняття у кримінальному провадженні законного процесуального рішення стало підставою для того, що 20.07.2018 ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області визнано незаконною бездіяльність слідчого та прокурорів Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури щодо непроведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016090130000102 та порушення розумних строків досудового розслідування, що призвело до порушення прав потерпілих у кримінальному провадженні. Судом встановлено, що процесуальне керівництво прокуратури Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури не здійснюється, вказівки слідчому жодним процесуальним прокурором не надавались, справа ними не перевірялась. Згідно з постановою заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури від 07.08.2017 ОСОБА_1 визначено старшим групи прокурорів.

44. Відповідно до постанов керівника Надвірнянської місцевої прокуратури про зміну групи прокурорів та призначення прокурора від 08.02.2019 та 12.02.2019 у кримінальних провадженнях № 12016090130000116, №12018090130000023, №12017090130000283 групу прокурорів змінено на підставі частини 3 статті 37 КПК України у зв`язку з нездійсненням прокурором ОСОБА_1 ефективного нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування у вказаних кримінальних провадженнях.

45. З урахуванням викладеного КДКП вказала, що своїми діями та бездіяльністю начальник Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 43 Закону №1697-VII, а саме невиконання та неналежне виконання службових обов`язків.

46. Вважаючи рішення відповідача 1 від №131рп-19 від 17.04.2019 протиправним, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

47. У позовній заяві та відповіді на відзив в якості правового обґрунтування позовних вимог позивач наводить наступні аргументи:

- дисциплінарна скарга підписана та подана прокурором Івано-Франківської області, який для нього як начальника Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області не є прокурором вищого рівня та така ґрунтується на проведених діях працівників прокуратури Івано-Франківської області, які здійснили втручання в його діяльність, не маючи на це законних повноважень;

- член КДКП безпідставно прийняв рішення про відкриття дисциплінарного провадження, оскільки не встановив наявність підстав для такого та при ухваленні Висновку від 25.02.2019 не звернувся із запитом щодо проведення службової перевірки та не витребував накази та матеріали перевірки діяльності прокурора, який здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні відповідно до вимог КПК України, що стали підставою для звернення з дисциплінарною скаргою, відтак не встановив наявність обставин дисциплінарного проступку на час постановлення такого, які б вказували, в чому саме ним було допущено неналежне виконання службових обов`язків, а в чому саме невиконання службових обов`язків як процесуального керівника;

- оскаржуване рішення КДКП прийнято без повного, всебічного з`ясування обставин, які мають значення для прийняття рішення та могли б підтвердити наявність в його діях дисциплінарного проступку, а саме: у матеріалах дисциплінарного провадження відсутні будь-які скарги від слідчих, потерпілого, свідків, сторони захисту щодо порушення їх прав, допущених його бездіяльністю; до подання дисциплінарної скарги не проводилася службова перевірка щодо розгляду скарг та не встановлено систематичні порушення службових обов`язків; не було заслухано керівника Надвірнянської місцевої прокуратури, який є прокурором вищого рівня для нього, щодо встановлення ним (підтримання) неналежного виконання службових обов`язків, які призвели до порушення будь-чиїх прав (настання наслідків неналежного виконання службових обов`язків) та підстав винесення постанов про зміну прокурорів в зазначених вище кримінальних провадженнях;

- рішення КДКП не відповідає критеріям, зокрема таким як обґрунтованість, безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість, пропорційність;

- при проведенні перевірки член Комісії не встановив, у який спосіб працівники прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отримали доступ до матеріалів кримінальних проваджень, зазначених у оскаржуваному рішенні, оскільки такі не були в групі прокурорів, які здійснювали нагляд у даних кримінальних провадженнях;

- відповідальність за ефективність досудового розслідування згідно з КПК України покладена не на прокурорів, а на орган досудового розслідування. Відповідач при встановленні неналежного виконання ним службових обов`язків прокурора, який здійснює процесуальний нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування органом досудового розслідування встановив йому обов`язок у наданні вказівок органу досудового розслідування, який не передбачений жодною нормою кримінального процесуального законодавства та не обґрунтував необхідність надання таких вказівок, не встановив, які саме необхідно було надати вказівки, та не встановив негативні наслідки ненадання ним вказівок;

- відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення вийшов за межі строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також не встановив час настання невиконання службових обов`язків;

- здійснення оперативно-розшукових дій не є функцією прокурора, який здійснює процесуальне керівництво, а є функцією оперативно-розшукових відділів органів поліції, а тому і безпідставними є посилання відповідача про неналежне виконання ним службових обов`язків у межах кримінального провадження №12016090130000026 від 07.03.2016;

- відповідач стверджує, що через неналежне виконання своїх службових обов`язків щодо вивчення законності прийнятих слідчими рішень у кримінальних провадженнях ОСОБА_1 не відреаговано на прийняття незаконного та необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження, однак законність прийняття слідчим рішення про закриття кримінального провадження може встановити тільки слідчий суддя. Щодо кримінального провадження №12017090130000011, яке закрито постановою начальника СВ Верховинського ВП Косівського ВП ГУ НП у Івано-Франківській області, вказав, що така постанова не була оскарженою, як і не була скасованою прокурором вищого рівня.

48. У відзиві на позовну заяву представник відповідача 1 Погребняк С. виклав обставини, зазначені у оскаржуваному рішенні, а також зазначив наступне:

- відповідно до частини 2 статті 45 Закону №1697-VII право на звернення до КДКП із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти, а відтак прокурор Івано-Франківської області ОСОБА_10 ., як і будь-яка інша особа, якій відомо факти про вчинення дисциплінарного проступку, мав право звернувся до Комісії з дисциплінарною скаргою щодо прокурора ОСОБА_1 ;

- рішення ж про наявність чи відсутність підстав для притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності приймала Комісія, яка також вивчала та оцінювала як доводи дисциплінарної скарги, так і матеріали, отримані під час проведення перевірки;

- підстави для відмови у відкритті дисциплінарного провадження, повернення дисциплінарної скарги без розгляду та підстави, коли дисциплінарні скарги не підлягають розгляду, були відсутніми;

- прийняття Комісією рішення про притягнення позивача до відповідальності свідчить про підтвердження доводів дисциплінарної скарги, а відтак і про правильність рішення члена Комісії ОСОБА_9. про відкриття дисциплінарного провадження;

- пропозиція члена Комісії, який готував висновок відносно позивача, має рекомендаційний характер. Статтею 46 Закону №1697-VII передбачено права члена Комісії під час здійснення перевірки, відтак такий на власний розсуд визначає заходи, які необхідно вжити ОСОБА_1 для перевірки доводів дисциплінарної скарги, а тому безпідставними є покликання позивача на незаконність висновку у зв`язку із неініціюванням членом Комісії, який проводив перевірку за дисциплінарною скаргою, проведення службового розслідування;

- в оскаржуваному рішенні детально виписано допущені позивачем порушення;

- доводи позивача про те, що на час складення висновку та прийняття рішення Комісією ним було вжито відповідних заходів для прийняття рішень у кримінальних провадженнях, в яких були допущені порушення вимог кримінального процесуального законодавства, не спростовують фактів вчинення цих порушень та не є підставою для звільнення його від дисциплінарної відповідальності.

IV. ВИСНОВКИ СУДУ

49. Оцінюючи наведені сторонами аргументи на обґрунтування позову та заперечень, Суд дійшов таких висновків.

50. Відповідно до частини 4 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України, в редакції, чинній на момент подання позову до суду) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

51. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів встановлено у статті 266 КАС України, згідно з пунктами другим та третім частини першої якої поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності дій, бездіяльності та актів, зокрема, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

52. Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності в діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 43 Закону №1697-VII, а саме невиконання та неналежне виконання службових обов`язків, Суд виходить з наступного.

53. Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

54. Правовідносини, пов`язані з проходженням служби працівниками органів прокуратури, регулюються Законом України «Про прокуратуру» (далі також - Закон №1697-VII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

55. Відповідно до пункту 24 Рекомендації(2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи на 724 засіданні заступників міністрів 06.10.2000 (далі також - Рекомендація Rec (2000) 19), при виконанні своїх обов`язків прокурори, зокрема, повинні: а) справедливо, неупереджено й об`єктивно виконувати свої функції; б) поважати і намагатися захищати права людини, як це викладено в Конвенції.

56. У тексті Рекомендації(2000) 19 підкреслюються дві істотні вимоги: поважати права окремої особи і прагнути ефективності, за яку прокурор частково несе відповідальність (Коментар до індивідуальних рекомендацій Рекомендації(2000) 19).

57. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №1697-VII прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

58. Частиною 1 статті 4 Закону №1697-VII передбачено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

59. Згідно із пунктами 3, 4 частини 4 статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами, дотримуватись правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

60. При цьому у статті 28 КПК України закріплено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

61. При цьому положеннями частини 2 цієї статті забезпечення проведення досудового розслідування у розумні строки покладено саме на прокурора.

62. Прокурор як посадова особа, на яку законом покладено обов`язки щодо здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, повинен сприяти забезпеченню виконання завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК України, до яких зокрема належать: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.

63. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (частина 2 статті 9 КПК України).

64. Статтею 25 Закону № 1697-VII передбачено порядок здійснення нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, згідно з частиною 1 якої прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов`язки, передбачені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та КПК України.

65. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 43 цього Закону прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків.

66. Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1697-VII дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

67. Статус та повноваження Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів закріплено у частині 1 статті 73, частині 1 статті 77 Закону № 1697-VII, згідно з якими Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів є колегіальним органом, який відповідно до повноважень, передбачених цим Законом, визначає рівень фахової підготовки осіб, які виявили намір зайняти посаду прокурора, та вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності, переведення та звільнення прокурорів з посади.

68. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів: веде облік даних про кількість посад прокурорів, у тому числі вакантних та тимчасово вакантних; проводить добір кандидатів на посаду прокурора в установленому цим Законом порядку; бере участь у переведенні прокурорів; розглядає дисциплінарні скарги про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснює дисциплінарне провадження; за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених цим Законом, приймає рішення про накладення на прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної та місцевої прокуратури дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора; здійснює інші повноваження, передбачені законом.

69. Відповідно до частини 1 статті 45 Закону №1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому КПК України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

70. Стаття 46 Закону №1697-VII регламентує порядок відкриття дисциплінарного провадження та проведення перевірки дисциплінарної скарги.

71. Згідно з її положеннями після відкриття дисциплінарного провадження член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки (частина 4 статті 46 Закону №1697-VII).

72. Під час здійснення перевірки член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів має право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об`єднань необхідну для проведення перевірки інформацію. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, має право надавати пояснення або відмовитися від їх надання стосовно себе (частина 6 статті 46 Закону №1697-VII).

73. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники державних підприємств, установ, організацій, яким надіслано запит члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, зобов`язані протягом десяти днів з дня його отримання надати відповідь на запит і наявну в них інформацію. У разі необхідності строк для надання інформації може бути продовжений до 30 днів, про що член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів повідомляє особу, яка направила клопотання про продовження строку для надання інформації (частина 7 статті 46 Закону №1697-VII).

74. Перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів, але не більш як на місяць. До завершення дисциплінарного провадження прокурор не може бути звільнений з посади прокурора у зв`язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням (частина 9 статті 46 Закону №1697-VII).

75. Член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення (частина 10 статті 46 Закону №1697-VII).

76. Висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та мають бути отримані його членами не пізніш як за п`ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься (частина 11 статті 46 Закону №1697-VII).

77. Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів заслуховуються пояснення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб (частини 1, 5 статті 47 Закону № 1697-VII).

78. Частинами 3, 4, 6 статті 48 Закону № 1697-VII встановлено, що при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

79. Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

80. Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити: прізвище, ім`я, по батькові та посаду прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності; обставини, встановлені під час здійснення провадження; мотиви, з яких Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів ухвалила рішення; суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення; порядок і строк оскарження рішення.

81. Види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на прокурора за вчинення ним дисциплінарного проступку, закріплені у частині 1 статті 49 Закону № 1697-VII. До таких стягнень належать: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора) та звільнення з посади в органах прокуратури.

82. Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

83. Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що відповідачем дотримано порядок дисциплінарного провадження щодо начальника Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 , передбачений нормами чинного законодавства. Дисциплінарне провадження щодо позивача проведено з дотриманням встановлених законом строків. ОСОБА_1 особисто приймав участь у засіданні Комісії 28.03.2018, а також забезпечив явку свого представника, надавав пояснення та докази з приводу наведених у висновку обставин, відтак реалізував свої права як учасник дисциплінарного провадження.

84. Надаючи оцінку правомірності застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, Суд виходить з того, що, як зазначалось, підставою для прийняття відповідачем рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани стало невиконання та неналежне виконання ним службових обов`язків.

85. Так, прокурор ОСОБА_1 , здійснюючи нагляд у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях, зобов`язаний здійснювати свої повноваження у межах, визначених законом. Самостійно приймаючи рішення про порядок здійснення таких повноважень, прокурор ОСОБА_1 зобов`язаний керуватися положеннями закону, виконуючи обов`язки, передбачені КПК України.

86. Відповідно до розділу ІІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139, право доступу до відомостей, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань, мають, зокрема, прокурори та керівники регіональних, місцевих та військових прокуратур - у межах кримінальних правопорушень, щодо яких слідчими прокуратури та слідчими піднаглядних їм органів проводиться досудове розслідування, що свідчить про те, що позивачу достовірно було відомо про кримінальні провадження, у яких останній був процесуальним керівником.

87. Суд відхиляє покликання позивача на те, що оскаржуване рішення є неправомірним, оскільки дисциплінарна скарга підписана та подана прокурором Івано-Франківської області, який для нього як начальника Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області не є прокурором вищого рівня, зважаючи на те, що відповідно до частини 2 статті 45 Закону № 1697-VII право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

88. Суд також вважає безпідставними покликання позивача на те, що дисциплінарна скарга ґрунтується на проведених діях працівників прокуратури Івано-Франківської області, які здійснили втручання в його діяльність, не маючи на це законних повноважень, оскільки відповідно до пункту 38 Наказу Генеральної прокуратури України №4гн від 19.12.2012 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», чинного на момент проведення таких, відповідним підрозділам Генеральної прокуратури України, прокуратур обласного рівня доручено перевіряти у підпорядкованих прокуратурах стан додержання вимог закону та цього наказу при здійсненні прокурорами повноважень у кримінальному провадженні. Надавати підпорядкованим прокурорам та слідчим практичну допомогу в організації розкриття особливо тяжких і тяжких злочинів, розслідуванні складних кримінальних проваджень, в організації прокурорського нагляду з наведених питань, підтриманні державного обвинувачення.

89. Суд вважає безпідставним покликання позивача на те, що висновок члена Комісії відносно нього є незаконним, оскільки такий не звернувся із запитом щодо проведення відносно нього службового розслідування, не витребував накази та матеріали перевірки діяльності прокурора, адже відповідно до статті 46 Закону України 1697-VII під час здійснення перевірки член Комісії на власний розсуд визначає заходи, які необхідно вжити для перевірки доводів дисциплінарної скарги.

90. Обґрунтовуючи свою позицію, ОСОБА_1 зазначає, що недоліки в роботі, які лягли в основу оскаржуваного рішення Комісії, були вчинені, в першу чергу, з вини працівників поліції, а не з його вини, а надання ним вказівок є правом прокурора, а не його обов`язком.

91. Так, вказує, що відповідальність за ефективність досудового розслідування покладена не на прокурорів, а на орган досудового розслідування; здійснення оперативно-розшукових дій не є функцією прокурора, який здійснює процесуальне керівництво, а є функцією оперативно-розшукових відділів органів поліції. З урахуванням викладеного зазначає, що у кримінальному провадженні № 12016090130000026 від 07.03.2016 за частиною 1 статті 125 КК України, досудове розслідування у якому зупинено 05.10.2017 у зв`язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_4 переховується від органів слідства та місце його знаходження невідоме та у якому з дня зупинення досудового розслідування слідчі дії, спрямовані на встановлення місця знаходження особи у кримінальному провадженні не проводяться, не є неналежним виконанням ним службових обов`язків.

92. Суд вважає, що такі доводи скаржника є необґрунтованими та звертає увагу на наступне.

93. Згідно з положеннями пункту 1 Наказу Генерального прокурора України від 03.12.2012 № 4/1гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність» керівникам міських, районних, міжрайонних та інших прирівняних до них прокуратур та призначеним ними прокурорам необхідно забезпечити належну організацію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, інтересів суспільства та держави при здійсненні оперативно-розшукової діяльності щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення злочинів, розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно зниклих осіб.

94. При цьому пунктом 6 цього Наказу передбачено, що уповноваженим прокурорам повною мірою необхідно використовувати свої права, передбачені законом, щодо проведення перевірок, усунення порушень, допущених при здійсненні оперативно-розшукової діяльності, поновлення порушених прав і свобод громадянина.

95. Як установлено судом, ОСОБА_1 забезпечує організацію нагляду за додержанням законів підрозділами Верховинського ВП Косівського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області під час проведення оперативно-розшукової діяльності, ведення обліку на вказаній ділянці роботи; нагляд за додержанням законів у кримінальних провадженнях СВ Верховинського ВП Косівського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області.

96. Проте, як свідчать матеріали справи, всупереч наведеному ОСОБА_1 не вжив усіх необхідних заходів, спрямованих на забезпечення належної діяльності на даному напрямку, внаслідок чого оперативними працівниками підрозділів Верховинського ВП Косівського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області допущено суттєві порушення вимог законодавства при проведенні оперативно-розшукової діяльності, відтак не дотримано розумних строків проведення досудового розслідування.

97. Окрім цього позивач зазначає, що у висновку члена КДКП міститься покликання на кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12016090130000102, за ознаками частини 2 статті 382 КК України щодо умисного невиконання службовими особами відділу освіти Верховинської РДА рішення суду «про визнання незаконним наказу відділу освіти Верховинської РДА №59-к від 25.02.2014 про звільнення з роботи...», а також «умисного невиконання рішення Верховинського районного суду від 02.06.2016 про поновлення на роботі…». Вказує, що член КДКП під час складання висновку не встановив ту обставину, що у вказаному кримінальному провадженні 20.11.2018 особі було оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 382 КК України, а 11.01.2019 обвинувальний акт скеровано до суду.

98. Суд зауважує, що оголошення особі про підозру та скерування обвинувального акта до суду не спростовує наявність порушень, викладених в оскаржуваному рішенні до вчинення таких дій, відтак відповідні покликання позивача є необґрунтованими.

99. Щодо посилань позивача на те, що він як процесуальний керівник не допустив неналежного виконання службових обов`язків, коли погодився з постановою начальника СВ Верховинського ВП Косівського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_11 від 27.12.2017, якою закрито кримінальне провадження №12017090130000011 за частиною 1 статті 239 КК України на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, оскільки така не скасована, Суд зазначає, що такі є необґрунтованими та безпідставними. Так, як видно із матеріалів наглядового провадження №03-1811-17 по вказаному кримінальному провадженню, така скасована постановою заступника прокурора області Вахітова Р. від 20.09.2018.

100. Верховний Суд враховує виявлені під час перегляду цієї справи недоліки у рішенні Комісії щодо деяких із наведених у ньому порушень, зокрема, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не було взято до уваги, що у матеріалах наглядових проваджень по кримінальних провадженнях № 12017090130000270 від 05.12.2017 за частиною 3 статті 185 КК України та № 12017090130000102 від 06.05.2017 наявні повідомлення про підозру особам; у кримінальних провадженнях № 12013090020000791 від 10.07.2013 та №12017090130000190 від 19.08.2017 ОСОБА_1 надано вказівки, однак, оцінюючи всі обставини справи у сукупності, вважає, що зазначені недоліки не є вагомими настільки, щоб це було достатнім для висновку про відсутність в діях позивача складу вказаного дисциплінарного проступку.

101. Разом із тим, Суд вважає, що оскаржуване рішення не може бути скасоване з установлених підстав, оскільки такі не є підтвердженням необґрунтованості та безпідставності інших висновків Комісії щодо невиконання та неналежного виконання ОСОБА_1 обов`язків, покладених на нього.

102. Суд не погоджується з твердження позивача, що рішення відповідача не відповідає вимогам частини четвертої статті 48 Закону №1697-VII, в якій зазначено про те, що рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення може бути прийнято не пізніше, ніж через рік із дня вчинення проступку, оскільки КДКП не встановило дату вчинення дисциплінарного проступку, зважаючи на те, що вважає, що вчинені позивачем порушення були триваючими. Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, яке припиняється або виконанням регламентованих обов`язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання чи неналежного виконання покладених на нього обов`язків.

103. Таким чином, оскільки згідно з оскаржуваним рішенням в цьому випадку позивач перебував у безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання та неналежне виконання своїх обов`язків, то таке правопорушення є триваючим.

104. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №800/506/17 та у рішенні Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 9901/921/18, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019.

105. З урахуванням викладених обставин Судом встановлено, що незабезпечення ОСОБА_1 здійснення об`єктивного та неупередженого процесуального керівництва, непроведення досудового розслідування в розумні строки у кримінальних провадженнях, невжиття встановлених КПК України заходів для дослідження обставин таких, ненадання їм належної правової оцінки та незабезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, давали відповідачу достатні підстави вважати зазначену бездіяльність позивача в частині невиконанням, а в іншій - неналежним виконанням службових обов`язків, відтак колегія суддів погоджується з висновком відповідача щодо того, що вказаними діями позивач вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, тобто, допустив в частині невиконання та в іншій частині неналежне виконання службових обов`язків.

106. Як вбачається з оскаржуваного рішення, при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення відносно позивача Комісією, з огляду на вимоги частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII, враховано характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

107. Не дають приводів для визнання протиправним рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів також інші, зазначені у позовній заяві, аргументи позивача, позаяк вони не применшують і не змінюють основних правових висновків та мотивів оскаржуваного рішення.

108. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

109. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

110. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

111. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

112. Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

113. З огляду на встановлені в цій справі обставини та правове регулювання спірних правовідносин Суд встановив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

114. Відповідно до приписів статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 22, 241-246, 250, 255, 266, 295 КАС України, Верховний Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення Верховного Суду як суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення Верховного Суду подається безпосередньо до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12 травня 2020 року.

Суддя-доповідач: І.В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

Л.В. Тацій

Джерело: ЄДРСР 89191046
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку