open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
5 Справа № 766/12480/17
Моніторити
Постанова /29.04.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /10.12.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /12.11.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /12.11.2018/ Касаційний цивільний суд Постанова /20.09.2018/ Апеляційний суд Херсонської області Постанова /20.09.2018/ Апеляційний суд Херсонської області Ухвала суду /25.07.2018/ Апеляційний суд Херсонської області Ухвала суду /24.07.2018/ Апеляційний суд Херсонської області Постанова /12.07.2018/ Апеляційний суд Херсонської області Постанова /12.07.2018/ Апеляційний суд Херсонської області Ухвала суду /11.07.2018/ Апеляційний суд Херсонської області Ухвала суду /11.07.2018/ Апеляційний суд Херсонської області Ухвала суду /25.05.2018/ Апеляційний суд Херсонської області Ухвала суду /24.05.2018/ Апеляційний суд Херсонської області Ухвала суду /18.05.2018/ Апеляційний суд Херсонської області Ухвала суду /04.04.2018/ Херсонський міський суд Херсонської області Рішення /03.04.2018/ Херсонський міський суд Херсонської області Рішення /03.04.2018/ Херсонський міський суд Херсонської області Ухвала суду /06.12.2017/ Херсонський міський суд Херсонської області Ухвала суду /06.12.2017/ Херсонський міський суд Херсонської області Ухвала суду /14.09.2017/ Апеляційний суд Херсонської області Ухвала суду /30.08.2017/ Апеляційний суд Херсонської області Ухвала суду /30.08.2017/ Апеляційний суд Херсонської області Ухвала суду /27.07.2017/ Херсонський міський суд Херсонської області Ухвала суду /27.07.2017/ Херсонський міський суд Херсонської області Ухвала суду /27.07.2017/ Херсонський міський суд Херсонської області Ухвала суду /27.07.2017/ Херсонський міський суд Херсонської області
emblem
Справа № 766/12480/17
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /29.04.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /10.12.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /12.11.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /12.11.2018/ Касаційний цивільний суд Постанова /20.09.2018/ Апеляційний суд Херсонської області Постанова /20.09.2018/ Апеляційний суд Херсонської області Ухвала суду /25.07.2018/ Апеляційний суд Херсонської області Ухвала суду /24.07.2018/ Апеляційний суд Херсонської області Постанова /12.07.2018/ Апеляційний суд Херсонської області Постанова /12.07.2018/ Апеляційний суд Херсонської області Ухвала суду /11.07.2018/ Апеляційний суд Херсонської області Ухвала суду /11.07.2018/ Апеляційний суд Херсонської області Ухвала суду /25.05.2018/ Апеляційний суд Херсонської області Ухвала суду /24.05.2018/ Апеляційний суд Херсонської області Ухвала суду /18.05.2018/ Апеляційний суд Херсонської області Ухвала суду /04.04.2018/ Херсонський міський суд Херсонської області Рішення /03.04.2018/ Херсонський міський суд Херсонської області Рішення /03.04.2018/ Херсонський міський суд Херсонської області Ухвала суду /06.12.2017/ Херсонський міський суд Херсонської області Ухвала суду /06.12.2017/ Херсонський міський суд Херсонської області Ухвала суду /14.09.2017/ Апеляційний суд Херсонської області Ухвала суду /30.08.2017/ Апеляційний суд Херсонської області Ухвала суду /30.08.2017/ Апеляційний суд Херсонської області Ухвала суду /27.07.2017/ Херсонський міський суд Херсонської області Ухвала суду /27.07.2017/ Херсонський міський суд Херсонської області Ухвала суду /27.07.2017/ Херсонський міський суд Херсонської області Ухвала суду /27.07.2017/ Херсонський міський суд Херсонської області

Постанова

Іменем України

29 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 766/12480/17-ц

провадження № 61-46412св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - Державний вищий навчальний заклад «Херсонський державний аграрний університет»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Державного вищого навчального закладу «Херсонський державний аграрний університет» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2018 року у складі судді Гаврилова Д. В. та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 20 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу «Херсонський державний аграрний університет»

(далі - ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет»), в якому просила скасувати наказ відповідача від 26 червня 2017 року № 343/3 про зміну істотних умов праці, посилаючись на порушення її трудових прав, незаконне зменшення за цим наказом розміру ставки.

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет», в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила скасувати наказ відповідача від 15 серпня 2017 року

№ 446/3 в частині звільнення її з посади доцента кафедри економіки підприємства на підставі пункту 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України

(далі - КЗпП України), та наказ від 28 серпня 2017 року № 153/б.і «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

Позивач вважала своє звільнення незаконним, просила поновити її на посаді та стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки у відповідача не було підстав для винесення наказу про зміну істотних умов праці. При цьому, вона не відмовлялась працювати на умовах відповідача, надала свою згоду продовжувати трудові правовідносини, направивши на адресу закладу заяву, зазначивши лише про те, що має намір оскаржити наказ

від 26 червня 2017 року № 343/3. Оскаржуючи наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, ОСОБА_1 посилалася на недотримання відповідачем порядку застосування дисциплінарного стягненняТакож ОСОБА_4 просила стягнути з відповідача на її користь невиплачену допомогу на оздоровлення під час надання відпустки за 2013-2014 роки у розмірі 4 371,00 грн.

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет», в якому просила скасувати наказ відповідача

від 26 червня 2017 року № 343/3 про зміни істотних умов праці, посилаючись на порушення її трудових прав, незаконне зменшення за цим наказом розміру ставки та обґрунтовувала незаконність наказу у зв`язку фактичною відсутністю змін істотних умов праці.

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до

ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет», в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила скасувати наказ ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» від 15 серпня 2017 року № 446/3 в частині звільнення її з посади доцента кафедри прикладної математики та економічної кібернетики на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Звертала увагу на те, що вона не відмовлялась від продовження роботи, а навпаки, надала свою письмову згоду працювати й надалі, що свідчить про незаконність оскаржуваного наказу, який підлягає скасуванню з одночасним поновлення її на посаді та стягненням з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача на свою користь невиплачену допомогу на оздоровлення під час надання відпустки за 2013-2014 роки у

розмірі 3 834,00 грн.

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет», в якому просив скасувати наказ відповідача

від 26 червня 2017 року № 343/3 про зміни істотних умов праці, посилаючись на порушення його трудових прав, незаконне зменшення за цим наказом розміру ставки. При цьому зазначав, що у відповідача не було правових підстав для винесення цього наказу, оскільки фактично не відбулось змін істотних умов праці.

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив скасувати наказ

ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» від 15 серпня 2017 року

№ 446/3 в частині звільнення його з посади доцента кафедри економіки підприємства, посилаючись на те, що його безпідставно звільнено на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки фактично у відповідача не було змін істотних умов праці, при цьому, він не відмовлявся від продовження роботи, надавши свою письмову згоду працювати й надалі.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_3 просив поновити його на роботі, стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також невиплачену допомогу на оздоровлення під час надання відпусток в 2013-2014 роках в розмірі 4 371,00 грн.

Ухвалами Херсонського міського суду Херсонської області від 27 липня 2017 року та від 06 грудня 2017 року вказані позови об`єднані в одне провадження.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» від 15 серпня 2017 року № 446/3 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади доцента кафедри економіки підприємства. Поновлено ОСОБА_1 на посаді доцента кафедри економіки підприємства

ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» з 28 серпня 2017 року. Стягнуто з ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» на користь

ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 64 692,72 грн за період з 28 серпня 2017 року до 03 квітня 2018 року. Скасовано наказ

ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» від 28 серпня 2017 року

№ 153/б.і. «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності». В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано наказ

ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» від 15 серпня 2017 року

№ 446/3 в частині звільнення ОСОБА_2 з посади доцента кафедри прикладної математики та економічної кібернетики. Поновлено ОСОБА_2 на посаді доцента кафедри прикладної математики та економічної кібернетики ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» з 28 серпня 2017 року. Стягнуто з

ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 46 423,72 грн за період

з 28 серпня 2017 року до 03 квітня 2018 року. В іншій частині вимог ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Позов ОСОБА_3 задоволено частково. Скасовано наказ ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» від 15 серпня 2017 року № 446/3 в частині звільнення ОСОБА_3 з посади доцента кафедри економічної теорії та аналізу. Поновлено ОСОБА_3 на посаді доцента кафедри економічної теорії та аналізу ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» з 13 вересня 2017 року. Стягнуто з ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 56 761,12 грн за період з 13 вересня 2017 року до 03 квітня 2018 року. В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Допущено рішення до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на роботі.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в частині скасування наказу про їх звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що під час прийняття наказу від 15 серпня

2017 року №446/3 у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивачів з займаних посад на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки на той час не сплинув передбачений статтею 32 КЗпП України двомісячний термін їх попередження про зміну істотних умов праці, а акти складені працівниками відділу кадрів не можуть бути належним підтвердженням відмови працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Суд вважав, що лише дії працівника (письмове повідомлення роботодавця, вихід або невихід на роботу після спливу двомісячного строку після попередження) можуть свідчити про намір працівника продовжити або відмовитися від роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, що позивачами і реалізовано заявами від 14 серпня

2017 року про намір продовжувати трудові правовідносини.

Поновлюючи позивачів на роботі, в силу положень статті 235 КЗпП України, суд вважав необхідним стягнути з відповідача на користь позивачів середній заробіток за час вимушеного прогулу. При цьому суд визнав розрахунки позивачів некоректними і самостійно розрахував розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Поряд з цим, судом першої інстанції зазначено про відсутність підстав для скасування наказу ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет»

від 26 червня 2017 року № 343/3 про зміну істотних умов праці, у зв`язку із чим позивачам було відмовлено в позові в цій частині, оскільки оспорюваний наказ прийнятий керівником вищого навчального закладу в межах повноважень та на підставі відповідних рішень вченої ради цього навчального закладу, згідно з нормативно-правовими актами, які регламентують їх діяльність.

Доводи позивачів та їх представника про незмінність кількості студентів та відповідні докази на підтвердження цього факту були відхилені судом, оскільки цей факт сам по собі не свідчить про відсутність змін істотних умов праці у навчальному закладі.

Судом першої інстанції також задоволено вимогу ОСОБА_1 та скасовано наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, оскільки оскаржуваний наказ було винесено 28 серпня 2017 року, тоді як позивача було звільнено наказом від 15 серпня 2017 року саме з 28 серпня 2017 року. Тобто ОСОБА_4 притягнено до дисциплінарної відповідальності в той день, коли між нею та університетом припинились трудові правовідносини, що не передбачено законодавством.

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 20 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково, а апеляційну скаргу ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» залишено без задоволення. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області

від 03 квітня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» на користь

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 невиплачену допомогу на оздоровлення при наданні щорічних відпусток за 2013-2014 роки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» на користь ОСОБА_5 невиплачену допомогу на оздоровлення при наданні щорічних відпусток за 2013-2014 роки в розмірі 4 371,00 грн. Стягнуто з

ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» на користь ОСОБА_2 невиплачену допомогу на оздоровлення при наданні щорічних відпусток за

2013-2014 роки в розмірі 3 834,00 грн. Стягнуто з ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» на користь ОСОБА_3 невиплачену допомогу на оздоровлення при наданні щорічних відпусток за 2013-2014 роки в розмірі

4 371,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог позивачів про стягнення на їх користь невиплаченої допомоги на оздоровлення при наданні щорічних відпусток за 2013-2014 роки, апеляційний суд виходив з того, відмова у виплаті позивачам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки та у подальшому при звільненні є такою, що не ґрунтується на законі, оскільки мотивована роботодавцем лише відсутністю коштів, а отже суд першої інстанції, визнавши позовні вимоги в частині виплати допомоги на оздоровлення обґрунтованими, помилково відмовив у резолютивній частині рішення в задоволенні цих вимог позивачів.

Апеляційним судом відхилені доводи відповідача про відсутність в 2013-2014 роках державного фінансування для виплати допомоги на оздоровлення, оскільки ці обставини самі по собі не свідчать про відсутність у відповідача фінансової можливості виконати вимоги статті 57 Закону України «Про освіту» у зазначений вище період.

Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції в частині наявності правових підстав для скасування наказу від 28 серпня 2017 року № 153/б.і про притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності, оскільки трудовим законодавством не передбачено право роботодавця накладати на працівника дисциплінарне стягнення в день припинення трудових відносин.

Апеляційним судом також зазначено про обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині скасування наказу відповідача від 15 серпня 2017року про звільнення позивачів з роботи з 28 серпня 2017 року за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки у відповідача не було правових підстав для звільнення позивачів до спливу двомісячного строку передбаченого статтею 32 КЗпП України. При цьому позивачі надали свою згоду продовжувати з відповідачем трудові правовідносини.

Колегія суддів апеляційного суду також погодилась з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в частині скасування наказу ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет»

від 26 червня 2017 року № 343/3 про зміну істотних умов праці в частині, що стосується позивачів, оскільки зміна істотних умов полягала у тимчасовому переведенні позивачів на зменшенні ставки на період навчального року і була зумовлена змінами в організації виробництва та праці, пов`язаними зі зменшенням кількості студентів ДВНЗ«Херсонський державний аграрний університет» на вказаний період і, як наслідок, зменшення встановленого законом навантаження (певної кількості студентів на одного викладача) та кількості академічних груп.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг та позиція інших учасників справи

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 20 вересня 2018 року, у якій просять скасувати зазначені вище судові рішення в частині відмови в задоволенні позову про скасування наказу ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» від 26 червня 2017 року

№ 343/3 про зміну істотних умов праці в частині, що стосується прав позивачів, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначають, що скасування наказу про звільнення позивачів та поновлення їх на роботі, без скасування наказу, яким безпідставно змінено істотні умови праці, не становить ефективного захисту їхніх прав, оскільки вони погодились працювати на неповній ставці лише на період розгляду спору про скасування наказу про зімну істотних умов праці. При цьому, звертаючись до суду з вимогою про поновлення їх на роботі, позивачі вказували саме те, що у відповідача фактично не відбулося змін істотних умов праці. Зазначене вище залишилось поза увагою судів.

Звертають увагу на те, що апеляційний суд в оскаржуваній постанові погодився з доводами відповідача про утворення малочислених груп, що спричинило зменшення навчального навантаження, проте апеляційний суд не посилається на конкретні розпорядчі документи відповідача, якими такі малочислені групи було створено та за якими спеціальностями. Апеляційним судом не з`ясовано чи за цими спеціальностями мали викладати позивачі. Розрахунок навчального навантаження на 2017-2018 рік не є розпорядчим документом, що не враховано судами.

Зазначають, що судами також не враховано, що вчена рада університету дійшла висновку про наявність підстав для скорочення численності викладачів, проте відповідач скоротив ставки, що не узгоджується з прийнятим вченою радою рішенням. Вважають, що зменшення обсягу ставок не вирішує питання зменшення численності викладачів із співвідношення студент-викладач, тобто фактично вони виконуватимуть ту саму роботу, проте з меншою оплатою, що є порушенням їхніх трудових прав. Судами також помилково зазначено, що їх переведено на зменшенні ставки тимчасово.

У жовтні 2018 року ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 20 вересня 2018 року, у якій просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні вимог позивачів в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що за відсутності чіткої згоди позивачів працювати на змінених умовах праці, а також наявності численних категоричних усних відмов від роботи, відкритого провадження з оскарження позивачами наказу від 26 червня 2017 року № 343/3 про зміну істотних умов праці, останніх було звільнено з роботи з 28 серпня 2017 року з дотриманням вимог трудового законодавства, після спливу двомісячного терміну з дня попередження про зміну істотних умов праці. Зазначені обставини не були враховані судами попередніх інстанцій, що призвело до неправильного вирішення спору.

Також вважає, що суди безпідставно стягнули з відповідача на користь позивачів допомогу на оздоровлення, взявши на себе дискреційні повноваження уряду та центрального органу виконавчої влади у сфері освіти. При цьому судами не враховано, що допомога на оздоровлення не входить до складу заробітної плати, а є одним із видів соціальних гарантій, а отже для пред`явлення цієї вимоги законом передбачений строк, який пропущений позивачами.

У січні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов лист-звернення трудового колективу ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» на підтримку касаційної скарги університету, у якому зазначено, що в кошторисі університету на 2013-2014 рік не було асигнувань на виплату допомоги на оздоровлення під час надання щорічних відпусток, а тому стягнення такої допомоги, враховуючи кількість позивачів, суттєво погіршить фінансовий стан, як закладу, так і всіх його співробітників.

У січні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» у якому зазначаютьпро безпідставність її доводів.

Звертають увагу на те, що відповідач не заперечує, що позивачі надали свою згоду працювати у змінених істотних умовах праці до дати винесення наказу про звільнення, отже суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про поновлення їх на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що спростовує доводи касаційної скарги відповідача про те, що позивачів було звільнено з дотримання вимог трудового законодавства.

Також, вважають безпідставними доводи касаційної скарги відповідача щодо відсутності підстав для стягнення на користь позивачів допомоги на оздоровлення та про пропуск ними строку звернення до суду з цією вимогою, оскільки судами правильно зазначено, що відсутність бюджетних асигнувань не надавало відповідачу право порушувати статтю 57 Закону України «Про освіту», позбавляти позивачів державних гарантій. При цьому судами правильно зазначено, що допомога на оздоровлення входить до структури заробітної плати, а тому працівник може звернутись до суду з вимогою про її стягнення без обмеження будь-яким строком.

У січні 2019 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення

ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» на касаційну скаргу, в яких відповідач зауважує, що оскарження позивачами наказу про зміну істотних умов праці фактично є відмовою від продовження трудових правовідносин, посилаючись на правовий висновок Великої палати Верховного Суду, викладений в справі

№ 559/321/16-ц.

У січні 2019 року ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому зазначає про безпідставність її доводів та правильність висновків судів в частині відмови в задоволенні позову про скасування наказу від 26 червня 2017 року, оскільки зміна істотних умов праці позивачів є правомірною, оскаржуваний наказ - законний, як наслідок порушення прав позивачів відсутнє.

03 лютого 2020 року ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» направив заяву про поворот виконання рішення, у якій, посилаючись на положення

статті 444 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) просив Верховний Суд, у разі прийняття рішення про стягнення коштів у меншому розмірі, вирішити питання про поворот виконання судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 20 вересня

2018 року, витребувано цивільну справу та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 20 вересня 2018 року та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону

№ 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» підлягають розгляду Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України. в редакції чинній на час їх подання тобто до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвально з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що ОСОБА_1 займала посаду доцента кафедри економіки підприємства ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» з 01 вересня 2015 року.

ОСОБА_2 з 18 квітня 2016 року працювала в ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» на посаді доцента кафедри прикладної математики та економічної кібернетики.

ОСОБА_3 з 18 квітня 2016 року працював в ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» на посаді доцента кафедри економічної теорії та аналізу.

Згідно з наказом ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» від 26 червня 2017 року № 343/3 про зміну істотних умов праці з 28 серпня 2017 року змінено розмір ставок ряду працівників навчального закладу, в тому числі: ОСОБА_1 з 1 на 0,55, ОСОБА_2 з 1 на 0,15, ОСОБА_3 з 1 до 0,25 ставки. Працівників попереджено про припинення трудового договору в разі незгоди на продовження роботи в нових умовах.

Підставами для прийняття зазначеного вище наказу стали зменшення обсягу навчального навантаження на 2017-2018 роки, рішення вченої ради університету

від 22 червня 2017 року та протоколи засідань кафедр.

Відповідно до протоколу засідання кафедри економіки підприємства

ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» від 20 червня 2017 року на засіданні була присутня ОСОБА_1 та розглядалося питання планування роботи кафедри на 2017-2018 навчальний рік, в тому числі обсяг навчального навантаження і кількість ставок, та узгоджено заплановане навантаження кафедри.

Згідно з протоколом засідання кафедри прикладної математики та економічної кібернетики підприємства ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет»

від 20 червня 2017 року, на якому була присутня ОСОБА_2 , розглядалося питання планування навчального навантаження та штатного розкладу на 2017-2018 роки та роботи кафедри на 2017-2018 навчальний рік.

В протоколі засідання кафедри економічної теорії та аналізу ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» від 22 червня 2017 року, на якому ОСОБА_3 присутнім не був, зазначено, що розглядалося питання планування навчального навантаження та роботи кафедри на 2017-2018 роки.

На засіданні вченої ради ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет»

22 червня 2017 року затверджено розрахунок навчального навантаження та штатного розкладу на 2017-2018 навчальний рік.

Відповідно до протоколу засідання вченої ради від 22 червня 2017 року при прийнятті вказаного рішення вченою радою навчального закладу враховані особливості розрахунку навчального навантаження на 2017-2018 навчальний рік, визначено кількість годин навчального навантаження та проведено розрахунок ставок штатних науково-педагогічних працівників.

Положенням про організацію освітнього процесу в ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет», затвердженим вченою радою навчального закладу 27 травня 2015 року, передбачено встановлення розміру тарифної ставки науково-педагогічних працівників відповідно до запланованого загального обсягу роботи, розподілу навчальної роботи в годинах на навчальний рік між науково-педагогічними працівниками завідуючими кафедр та затвердження такого розподілу ректором університету.

Наказом ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» від 15 серпня

2017 року № 446/3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено з роботи з 28 серпня

2017 року на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України в зв`язку із відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці. Цим же наказом звільнено з роботи ОСОБА_3 з 13 вересня 2017 року на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

У вказаному вище наказі зазначено, що підставою для його прийняття та звільнення ОСОБА_4 з займаної посади були наказ від 26 червня 2017 року № 343/3, акт про відмову від його підписання від 27 червня 2017 року та акт про відмову від роботи у нових умовах праці від 13 липня 2017 року. Підставою для звільнення ОСОБА_2 були наказ від 26 червня 2017 року, акт про відмову від його підписання від 27 червня 2017 року та акт про відмову від роботи у нових умовах праці від 12 липня 2017 року. Підставою для звільнення ОСОБА_3 були наказ від 26 червня 2017 року

№ 343/3, акт про відмову від його підписання та відмову від роботи у нових умовах праці від 13 липня 2017 року.

У зазначених актах вказано про те, що працівниками відділу кадрів відповідача зафіксовано відмову позивачів від роботи у нових умовах праці відповідно до наказу від 26 червня 2017 року № 343/3 та відмову позивачів від письмового підтвердження такого факту.

Разом з тим, згідно листів позивачів від 14 серпня 2017 року, отриманих відповідачем 17 серпня 2017 року позивачі підтвердили свою згоду на продовження роботи на займаних посадах з правом оскарження наказу від 26 червня 2017 року № 343/3.

Згідно з довідками ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» ОСОБА_1 матеріальна допомога на оздоровлення в 2013 році не нараховувалась. У грудні

2014 року останній була нарахована та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 1 457,00 грн. (50% посадового окладу). ОСОБА_2 матеріальна допомога на оздоровлення в 2013 році не нараховувалась. У грудні

2014 року останній була нарахована та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 1 278,00 грн (50% посадового окладу). В 2013 році

ОСОБА_3 матеріальна допомога на оздоровлення не нараховувалась, у грудні 2014 року була нарахована та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 1 457,00 грн. (50% посадового окладу).

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статей 34, 36 Закону України «Про вищу освіту» вчена рада вищого навчального закладу, поряд з іншим, ухвалює рішення з питань організації освітнього процесу, а керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень вирішує питання фінансово-господарської діяльності вищого навчального закладу, затверджує його структуру і штатний розпис.

Навантаження викладача вищого навчального закладу - це обсяг роботи у годинах за визначеними законом видами діяльності (навчальна, методична, наукова, організаційна), який дорівнює встановленої кількості годин. Навчальне

навантаження - обсяг роботи у годинах за видами навчальних занять: лекції, лабораторні, практичні, семінарські, індивідуальні заняття, консультації (статті 50, 53 Закону України «Про вищу освіту). Залишок від загального обсягу робочого часу розподіляється між іншими видами діяльності.

Обсяг навантаження належить до істотних умов праці.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Статтею 32 КЗпП України передбачено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я. У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не можуть бути збережені, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 57 Закону України «Про освіту» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам, зокрема, надання допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Встановивши, що зміна істотних умов праці позивачів полягала у тимчасовому переведенні їх на зменшені ставки на 2017-2018 навчальний рік і була зумовлена змінами в організації виробництва та праці, пов`язаними зі зменшенням кількості студентів ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» на вказаний період, як наслідок зменшення встановленого законом навантаження (певної кількості студентів на одного викладача) та кількості академічних груп, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимоги

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо скасування наказу про зміну істотних умов праці в частині, що стосується позивачів.

Доводи касаційної скарги позивачів про те, що відповідачем не доведено наявності змін в організації виробництва і праці, які є підставою для зміни істотних умов праці, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, яким суди надали належну правову оцінку, а переоцінка доказів знаходиться поза межами суду касаційної інстанції.

Посилання заявників на те, що суди помилково зазначили, що позивачів перевели на зменшенні ставки тимчасово, відхиляються Верховним Судом, оскільки з протоколів засідань кафедр та вченої ради університету вбачається, що розрахунок навчального навантаження та ставок штатних науково-педагогічних працівників здійснено на 2017-2018 навчальний рік, тобто на визначений період.

Аргументам касаційної скарги позивачів про те, що судами не враховано, що нормативні акти, на які посилається відповідач при розрахунку кількості ставок, не визначають порядку їх розрахунку, при цьому ним передбачено скорочення штату працівників, а не ставок, надано оцінку судами попередніх інстанцій та обґрунтовано відхилено в мотивувальних частинах судових рішень. Верховний Суд не вбачає підстав повторно надавати оцінку цим аргументам.

Що стосується доводів касаційної скарги відповідача про те, що суди безпідставно визнали звільнення позивачів незаконним та поновили їх на роботі, то такі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи Верховним Судом.

Суди попередній інстанцій, встановивши, що позивачів було звільнено з роботи з порушенням вимог пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки від роботи в нових умовах праці вони не відмовлялися, про що повідомили у листах, правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивачів, поновлення їх на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Розмір стягнутих сум відповідачем не оскаржується.

При цьому, судами правильно зазначено, що наказ про звільнення позивачів прийнято відповідачем до закінчення двомісячного терміну з моменту їх попередження про наступні зміни істотних умов праці, що є порушенням вимог трудового законодавства.

Правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду,

від 28 листопада 2018 року, на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки в справі 559/321/16-ц позивач висловила свою незгоду працювати після зміни істотних умов праці та оскаржила наказ, яким ці зміни були запроваджені.

Разом з тим, у справі, що переглядається Верховним Судом, позивачі надали свою згоду на продовження роботи після змін істотних умов праці, попередивши відповідача про свій намір оскаржити наказ про зміну істотних умов праці, що свідчить про відсутність правових підстав для їх звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Крім того, правильний є висновок судів про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачів матеріальної допомоги на оздоровлення, з огляду на таке.

Станом на 2013, 2014 роки держава гарантувала педагогічним та науково-педагогічним працівникам, зокрема, надання допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки (частина перша статті 57 Закону України «Про освіту»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 та частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту»» запроваджено, починаючи з 01 січня 2001 року, виплату допомоги на оздоровлення.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . мали законні очікування на отримання допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки

у 2013 та 2014 роках.

Доводи касаційної скарги відповідача про відсутність фінансування на вказані виплати у ці роки не приймаються до уваги, оскільки нормативні акти на які посилається відповідач лише регламентують порядок надання допомоги на оздоровлення, проте не зупиняють дію Закону України «Про освіту» в статті 57 якого закріплено гарантію надання допомоги на оздоровлення науково-педагогічним працівникам.

Крім того, згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги відповідача щодо пропуску позивачами строку звернення до суду з вимогами про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2013-2014 роки.

Інші доводи касаційних скарг є ідентичними доводам апеляційних скарг позивачів та відповідача, яким суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку, при цьому зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Суди першої й апеляційної інстанції забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, а тому оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Крім того, відповідно до частини першої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а судових рішень судів першої та апеляційної інстанційбез змін, заяву ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» про поворот виконання рішень слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Державного вищого навчального закладу «Херсонський державний аграрний університет» залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 20 вересня 2018 року залишити без змін.

Заяву Державного вищого навчального закладу «Херсонський державний аграрний університет» про поворот виконання рішення суд залишити без розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик

Джерело: ЄДРСР 89082922
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку