ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/2323/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (далі - Банк) - Супруна О.В.,

відповідача - Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення) - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національного банку України (далі - НБУ) - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу Банку

на рішення господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 (суддя Науменко А.О.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2020 (колегія суддів: Чус О.В. (головуючий), Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.)

зі справи № 908/2323/19

за позовом Банку до Відділення,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - НБУ,

про визнання недійсним рішення.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 Банк звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення від 31.07.2019 № 15-рш у справі № 02/09-19 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення АМК).

1.2. Позовна заява мотивована тим, що Рішення АМК прийнято з порушенням норм спеціального законодавства, яким регулюється порядок здійснення банківської діяльності.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.11.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2020, у позові відмовлено.

2.2. Прийняті зі справи судові рішення з посиланням на приписи статті 221 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та статей 50, 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІ «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210) мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

Банк, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1 Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення частини першої статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

4.1.2. Судами у вирішенні спору не враховано те, що Відділення запитувало у Банку інформацію, яка не може бути надана останнім в силу приписів статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»; Відділенням протиправно встановлено строк для надання інформації; Банк не мав правових підстав для надання запитуваної Відділенням інформації, у зв`язку з чим його відмова була правомірною.

4.1.3. Існує виключна правова проблема, яка полягає у відсутності у Банку правової визначеності при застосуванні положень статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки, якщо Банк діє у повній відповідності з нормами зазначеного Закону, то це, на думку органів Антимонопольного комітету України, вважається порушенням Закону України «Про захист економічної конкуренції» та призводить до застосування до Банку штрафних санкцій.

4.1.4. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Адже застосовані апеляційним судом висновки у справі:

- № 910/12393/18 - недоречні, оскільки розглядалися не аналогічні, а подібні правовідносини (спір органу Антимонопольного комітету України з юридичною особою, що не є банківською установою);

- № 922/1483/17 - не спростовують, а підтверджують позицію Банку;

- № 922/1203/19 - не обґрунтовано, яку позицію і чому застосував суд у цій справі.

4.2. Доводи Відділення та НБУ

4.2.1. Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

4.2.2. Від НБУ відзив на касаційну скаргу не надходив.

5. Розгляд клопотань

5.1. У касаційній скарзі Банку міститься клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що, на думку Банку, дана справа містить виключну правову проблему, і її передача на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Касаційний господарський суд не вбачає у справі № 908/2323/19 виключної правової проблеми, наявність якої, в силу приписів частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання.

5.2. Клопотання Відділення про відкладення судового розгляду, яке мотивовано тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 установлено карантин, і пов`язані з цим обставини є поважною причиною для неявки в судове засідання, касаційною інстанцією залишено без задоволення з огляду на те, що явка представників учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, Відділенням подано відзив на касаційну скаргу, Відділення не повідомляє про намір його представника взяти участь у судовому засіданні та не зазначає причин, які безпосередньо перешкоджають цьому, тоді як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

6.1. Рішенням АМК:

визнано, що Банк вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 14 статті 50 Закону № 2210 у вигляді подання інформації в неповному обсязі на вимогу голови Відділення від 13.12.2018 № 58-02/14-2621 у встановлений ним строк (пункт 1);

за вчинення вказаного порушення на Банк накладено штраф у розмірі 62 000 грн. (пункт 2).

6.2. Рішення АМК мотивовано тим, що:

відповідно до розпорядження від 05.10.18 № 30-р адміністративної колегії Відділення «Про початок розгляду справи про захист економічної конкуренції» розпочато розгляд справи № 02/19-18 за ознаками вчинення товариством з обмеженою відповідальністю «ВКП «Сіал Джет Україна» (далі - ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна») і товариством з обмеженою відповідальністю «Гаскет ЛТД» порушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених відокремленим підрозділом «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»;

ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» має в Банку рахунок, відкритий 20.05.2013;

09.10.2018 Відділенням направлено Банку вимогу № 58-02/14-2017 (далі - Вимога 1), в якій Банку пропонувалось у 10-денний строк з дня отримання вимоги надіслати Відділенню визначену у вимозі інформацію та належним чином завірені копії документів:

1) банківські виписки з інформацією стосовно операцій ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» (з зазначенням дати, суми коштів по дебету та кредиту, найменуванням контрагентів, реквізитів рахунків контрагентів, сум операцій, сум по дебету і кредиту, призначення платежів тощо) в паперовому та електронному вигляді (в форматі Word або Ехсеl), за всіма рахунками ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» в Банку за період з 01.01.2017 по 01.07.2018;

2) копії всіх довіреностей та/або інших документів, на підставі яких уповноважені особи ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» отримали або могли отримати послуги Банку від імені зазначених суб`єктів господарювання упродовж січня 2017 року - червня 2018 року;

3) перелік ІР-адрес та електронних адрес, з яких ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» у період з 01.01.2017 по 01.07.2018 здійснювався доступ до системи «Клієнт-банк» («Інтернет-банкінг»). Вимога була вручена 11.10.2018;

Банк листом від 19.10.2018 № 1996 надав виписки щодо руху коштів по рахунках ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна», повідомив про відсутність інших рахунків, окрім тих, що надаються. Звернув увагу Відділення на обмеження, визначені законодавством щодо надання інформації, яка містить банківську таємницю. Зазначив, що у разі необхідності отримання інформації про контрагентів ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» за банківськими операціями та іншої необхідної інформації і копій документів просив повідомити про це банк. Пропонував, що, за необхідності, Банк може звернутись до клієнта з письмовим запитом, для отримання необхідної письмової згоди, а також посилався на те, що за відсутності згоди клієнта інформація про контрагентів ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» за банківськими операціями може бути надана за рішенням суду;

листом від 15.11.2018 № 2281-БТ Банк просив надати додатковий строк - до отримання відповіді клієнта для надання інформації на Вимогу 1;

13.12.2018 Відділенням було надіслано другу вимогу № 58-02/-14-2621 (далі - Вимога 2), в якій було зазначено, що Банк надав неповну інформацію по пункту 1 Вимоги 1 (не зазначено контрагентів) і відсутня інформація по пунктах 2 та 3. Банку пропонувалось у 15-денний строк з дня отримання Вимоги 2 надіслати Відділенню визначену інформацію;

одночасно у вимозі зазначалося, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону № 2210 дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації органам Антимонопольного комітету України визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону;

листом від 29.12.2018 № 2765-БТ Банк повідомив Відділення про те, що станом на 29.12.2018 відповідь на звернення Банку від клієнта не надходила, у зв`язку з чим Банк просив надати додатковий строк на надання відповіді Відділенню - до отримання відповіді від клієнта;

листом від 09.01.2019 № 52-БТ Банк повторно просив надати додатковий строк на надання інформації на звернення Відділення - до отримання відповіді від клієнта, до 01.02.2019;

вимогою від 16.01.2019 № 58-02/-14-176 Відділення погодило строк надання відповіді на Вимогу 2 - до 01.02.2019;

листом від 01.02.2019 № 286-БТ Банк повідомив Відділення, що за період з 01.01.2017 по 01.07.2018 листи і довіреності ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» не надавались та зазначив, що Банк не надавав довідки ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна», його представники за ними не звертались. Станом на 01.02.2019 відповіді від клієнта щодо згоди на надання інформації на адресу Банку не надходило.

6.3. Розпорядженням адміністративної колегії Відділення від 06.03.2019 № 12-р було розпочато розгляд справи № 02/09-19 за ознаками вчинення Банком порушення, передбаченого пунктом 14 статті 50 Закону № 2210, у вигляді подання інформації в неповному обсязі Відділенню на вимогу голови Відділення у встановлений ним строк та 06.03.2019 на адресу Банку було направлено його копію.

6.4. 22.04.2019 Банку було направлено подання про попередні висновки від 19.04.2019 № 02-35-спр по справі № 02/09-19.

6.5. На подання про попередні висновки у справі № 02/09-19 Банк листом від 02.05.2019 № 1124-БТ надав пояснення (заперечення), просив винести рішення про закриття провадження у справі про захист економічної конкуренції № 02/09-19 на підставі статті 49 Закону № 2210 у зв`язку із відсутністю в діях Банку порушень.

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

7.1. Закон України від 26.11.1993 № 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України»:

пункт 1 статті 3:

- основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

частини шоста, сьома статті 6 :

- Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету; Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України;

стаття 7:

- у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;

пункт 5 частини першої статті 17:

- голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;

стаття 22:

- розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом;

- невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність;

частина перша статті 221:

- суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання.

7.2. Закон України від 07.12.2000 № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин):

стаття 60:

- інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею;

- банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; системи охорони банку та клієнтів; інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; коди, що використовуються банками для захисту інформації; інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності;

пункт 3 частини першої, частина друга статті 62:

- інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, органам Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

- вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна: бути викладена на бланку державного органу встановленої форми; бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою; містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації; містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

7.3. Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджені постановою правління Національного банку України від 14.07.2006 № 267 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин):

пункт 3.3:

- вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна відповідати нормам частини другої статті 62 Закону про банки та містити найменування /прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності, ідентифікаційний код юридичної особи згідно з Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України/реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта;

- банки надають інформацію, що містить банківську таємницю, і в тому разі, якщо до належним чином оформленої вимоги відповідного державного органу додається перелік найменувань конкретних юридичних осіб та/або прізвищ, імен та по батькові фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності разом з ідентифікаційними кодами юридичних осіб згідно з Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України/реєстраційних номерів облікових карток платників податків або серій та номерів паспортів.

7.4. Закон № 2210:

пункт 13 статті 50:

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

абзац четвертий частини другої статті 52:

- за порушення передбачені пунктами 9, 13-18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф;

частина перша статті 59:

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

7.5. ГПК України:

частини перша-третя статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частини перша та друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8.1. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

8.1.1. Суди попередніх інстанцій, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального і процесуального права та з наведенням у рішеннях зі справи необхідного мотивування, встановивши обґрунтованість висновків Відділення стосовно наявності в діях Банку порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді подання інформації в неповному обсязі на вимогу голови Відділення у встановлені ним строки, за що в межах розміру, визначеного Законом № 2210, накладено штраф, - дійшли обґрунтованого висновку стосовно відсутності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, а тому й правомірно відмовили Банку в задоволенні його позовних вимог.

8.1.2. Доводи Банку щодо правомірності відмови ним у наданні на вимогу Відділення інформації, яка становить банківську таємницю, з посиланням на приписи статей 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Касаційний господарський суд відхиляє з огляду на те, що спірні правовідносини регулюються саме нормами антиконкурентного законодавства, які в даному випадку є спеціальними стосовно загальних законодавчих приписів щодо банківської таємниці (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 зі справи № 910/8001/17, від 04.06.2019 зі справи № 923/437/18, від 31.10.2019 зі справи № 908/2639/18 та від 16.01.2020 № 922/1203/19).

8.1.3. Посилання скаржника на те, що апеляційним судом зазначено про врахування правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 16.01.2020 зі справи № 922/1203/19 (без наведення судом цієї правової позиції), не можуть бути підставою для задоволення вимог касаційної скарги з огляду на наведене в підпункті 8.1.2 пункту 8.1 цієї постанови.

8.1.4. Посилання Банку на те, що:

- висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 922/1483/17, не спростовують, а підтверджують позицію Банку стосовно того, що приписами антимонопольного законодавства органи АМК наділені повноваженнями витребувати у юридичних осіб необхідну інформацію, але Законом України «Про банки і банківську діяльність» передбачені межі такої інформації, яка надається банками на письмовий запит органів АМК; відповідно інформація, що перевищує межі надання інформації на письмовий запит, також має бути надана Банком, але в іншому порядку (на підставі рішення суду);

- посилання апеляційного суду на справу № 910/12393/18 є недоречним, оскільки позивач не є банківською установою, а тому у зазначеній справі не розглядалися особливості застосування норм Закону України «Про банки і банківську діяльність» у правовідносинах з органами АМК, -

не можуть братися до уваги, оскільки, як вже було зазначено, регулювання спірних правовідносин у даній конкретній справі відбувається саме нормами антимонопольно-конкуренційного законодавства, які виступають спеціальними стосовно загальних законодавчих приписів про банківську таємницю (а не навпаки, як помилково вважає Банк).

Саме орган Антимонопольного комітету України визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Подання суб`єктом господарювання інформації на вимогу органу Комітету є актом невиконання заснованої на законі вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність - незалежно від того чи було в подальшому визнано недійсним рішення органу Комітету у справі, під час розгляду якої була витребувана інформація.

8.1.5. Інші доводи Банку, які наведені в касаційній скарзі, безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). Тому пов`язані з наведеним аргументи Банку не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

8.1.6. Суд погоджується з аргументами Відділення, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, про те, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно досліджено всі обставини справи, а судові акти відповідають нормам матеріального і процесуального права.

8.1.7. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Понамарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень зі справи.

9.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Банку залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення зі справи - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

10. Судові витрати

Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2020 зі справи № 908/2323/19 залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко