УХВАЛА
29 квітня 2020 року
Київ
справа №120/2487/19-а
адміністративне провадження №К/9901/11762/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,
суддів - Хохуляка В.В., Усенко Є.А.,
перевіривши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі №120/2487/19-а
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Вінницькій області
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату податкового боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій,-
в с т а н о в и в :
27 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі №120/2487/19-а.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону - Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Звертаючись із касаційною скаргою скаржник зазначив, що вона подається на підставі пункту другого та пункту четвертого частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Посилаючись на пункт другий частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, заявник касаційної скарги не зазначив про необхідність відступлення від висновку щодо застосування якої саме норми у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду він просить.
З аналізу пункту 2 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах від якого вважає за необхідне відійти позивач, викладений у постанові Верховного Суду має бути застосований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року утримує в собі єдине звернення про те, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №807/250/18.
Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
Посилаючись на положення пункту другого частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом апеляційної інстанцій було застосовано із використанням висновку (висновків) щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного (викладених) у постанові Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає необхідність відступу від висновку щодо застосування відповідної норми права у подібних правовідносинах та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин враховані судом апеляційної інстанції.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування, необхідність зміни цього застосування.
Суд визнає не прийнятним посилання заявника касаційної скарги на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає таку підставу касаційного перегляду у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу, при цьому жоден із чотирьох пунктів частини другої та семи пунктів частини третьої цієї статті скаржником не зазначений, як підстава скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Таким чином, відповідно до частин 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, а саме: навести підстави, на яких подається касаційна скарга.
Керуючись статтями 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України Суд,-
у х в а л и в:
Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі №120/2487/19-а - залишити без руху, надавши скаржнику строк тривалістю десять днів для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що у разі невиконанні вимог цієї ухвали, касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова
Судді В.В. Хохуляк
Є.А. Усенко
