open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
15 Справа № 520/6610/19
Моніторити
Постанова /30.04.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /27.04.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.03.2020/ Касаційний адміністративний суд Постанова /05.02.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Постанова /05.02.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.12.2019/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.12.2019/ Другий апеляційний адміністративний суд Рішення /11.11.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Рішення /11.11.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /21.10.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /21.10.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /09.09.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /09.09.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /04.07.2019/ Харківський окружний адміністративний суд
emblem
Справа № 520/6610/19
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /30.04.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /27.04.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.03.2020/ Касаційний адміністративний суд Постанова /05.02.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Постанова /05.02.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.12.2019/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.12.2019/ Другий апеляційний адміністративний суд Рішення /11.11.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Рішення /11.11.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /21.10.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /21.10.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /09.09.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /09.09.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /04.07.2019/ Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 520/6610/19

адміністративне провадження № К/9901/7621/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 520/6610/19

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Донецького апеляційного господарського суду, Державної судової адміністрації України, Східного апеляційного господарського суду, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя О. М. Тітов) від 11 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О. А. Спаскін, Т. С. Перцова, О. В. Присяжнюк) від 05 лютого 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Донецького апеляційного господарського суду, Державної судової адміністрації України, Східного апеляційного господарського суду, у якому просить:

- визнати протиправним, скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду від 04 червня 2019 року № 43-К в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та поновити на посаді начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства Східного апеляційного господарського суду з 01 липня 2019 року;

- стягнути з Державної судової адміністрації України на мою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 липня 2019 року по день поновлення за відрахуванням зборів та обов`язкових платежів;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства Східного апеляційного господарського та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що наказ голови ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду від 04 червня 2019 року № 43-К в частині звільнення ОСОБА_1 з посади є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивач підлягала переведенню до Східного апеляційного господарського суду на аналогічну посаду.

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року, у позові відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 16 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду як таку, що містить виключне правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, за результатами розгляду якої скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року, та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

5. Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 ; встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.

6. 15 та 16 квітня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, у яких відповідачі, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 11 жовтня 2004 року призначено головним спеціалістом відділу узагальнення судової практики та аналізу судової статистики Донецького апеляційного господарського суду.

9. У лютому 2006 року позивача переведено на посаду заступника начальника цього відділу, а 26 липня 2011 року - на посаду начальника зазначеного відділу 07 вересня 2017 року назву відділу змінено на назву «відділ узагальнення судової практики та систематизації законодавства», що підтверджується записами в трудовій книжці, копію якої додано до позовної заяви.

10. Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 454/2017 ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд; Донецький апеляційний господарський суд; Київський апеляційний господарський суд; Львівський апеляційний господарський суд; Одеський апеляційний господарський суд; Рівненський апеляційний господарський суд; Севастопольський апеляційний господарський суд; Харківський апеляційний господарський суд. Одночасно цим же Указом постановлено утворити апеляційні господарські суди в апеляційних округах, зокрема і Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

11. Планом заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом ДСА України від 20 вересня 2018 року № 475 передбачені заходи організаційного, кадрового, матеріально-технічного, фінансового та документального забезпечення, спрямовані на вжиття заходів, передбачених статті 111 Цивільного кодексу України щодо порядку ліквідації юридичної особи.

12. В тому числі, на кожну утворену в судах ліквідаційну комісію, відповідно до Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом ДСА України від 20 вересня 2018 року № 475, покладений обов`язок щодо здійснення послідовних кроків для вжиття заходів з працевлаштування працівників апаратів ліквідованих судів:

від письмового повідомлення працівників про ліквідацію та попередження державних службовців про наступне припинення державної служби до вивільнення, у т. ч. здійснення заходів щодо працевлаштування таких працівників до видання наказу про звільнення.

13. Ліквідаційні процедури апеляційних господарських судів, в тому числі, і Донецького апеляційного господарського суду, і Харківського апеляційного господарського суду, тривають досі через необхідність вжиття усіх заходів, передбачених статтею 111 ЦК України та Планом заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом ДСА України від 20 вересня 2018 року № 475, у зв`язку із неможливістю передачі зазначених обов`язків до будь-якої новоствореної організації або іншої установи.

14. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, станом на 08 січня 2020 року, Харківський апеляційний господарський суд з 03 жовтня 2018 року перебуває в стані припинення, Донецький апеляційний господарський суд - з 05 жовтня 2018 року.

15. 22 червня 2018 року здійснено державну реєстрацію Східного апеляційного господарського суду як юридичної особи та внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

16. 27 вересня 2018 року Державною судовою адміністрацією України затверджено тимчасовий штатний розпис на 90 штатних посад, з них 29 посад суддів, 29 посад помічників суддів, 2 посади помічника голови суду та його заступника та 30 посад працівників апарату суду, відповідно до частини сьомої статті 155 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та з метою забезпечення належного функціонування новоутвореного суду.

17. На виконання та з урахуванням вимог листа ДСА від 03 жовтня 2018 року № 8-19065/18 про затвердження штатних розписів новоутворених судів Східним апеляційним господарським судом подано на затвердження штатний розпис з одночасним наданням обґрунтованих розрахунків планових видатків фонду оплати правці.

18. 16 жовтня 2018 року було затверджено штатний розпис новоутвореного суду на 175 штатних посад, з них 29 посад суддів, 29 посад помічників суддів, 5 посад помічників голови суду, його заступника, помічників секретарів судових палат та 112 посад працівників апарату суду та, яким передбачена 1 посада начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства.

19. На виконання Указу Президента України № 454/2017 позивача 08 жовтня 2018 року було письмово попереджено за два місяці про наступне вивільнення/звільнення з роботи згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.

20. Поряд з цим, для вирішення питання працевлаштування працівників Донецького апеляційного господарського суду за переведенням, відповідачем-2 було здійснено запити про наявність вакантних посад до Харківського адміністративного апеляційного суду, Харківського окружного адміністративного суду, Харківського апеляційного суду, усіх районних судів міста Харкова, ТУ ДСА України в Харківській області, новоутворених апеляційних господарських судів в апеляційних округах, місцевих господарських судів, про що свідчать матеріали справи.

21. Також судами встановлено, що допомогу у працевлаштуванні працівників апарату суду було надано з боку Державної судової адміністрації України, а саме створено 40 додаткових посад у районних судах міста Харкова: Дзержинському, Жовтневому, Комінтернівському, Ленінському, Московському, Орджонікідзевському, Фрунзенському, Червонозаводському.

22. Водночас, після отримання пропозицій щодо можливого працевлаштування за переведенням до вказаних судових установ такі пропозиції доводилися головою ліквідаційної комісії в присутності членів ліквідаційної комісії до працівників апарату суду, в тому числі і до позивача у справі ОСОБА_1 .

23. Проте, позивач не надала згоди на переведення її до інших судів, де пропонувались вакантні посади.

24. Так, після ознайомлення з пропозицією зайняти вакантну посаду консультанта Ленінського районного суду м. Харкова 14 грудня 2018 року позивач відмовилася від підпису, що підтверджується актом від 14 грудня 2018 року.

25. Після оголошення працівникам апарату суду усіх пропозицій, наданих районними судами м. Харкова, ОСОБА_1 21 грудня 2018 року, серед інших, відмовилась від розгляду пропозицій, посилаючись на те, що запропоновані посади не є рівнозначними у розумінні Закону України «Про державну службу», про що свідчить акт від 21 грудня 2019 року.

26. 29 січня 2019 року ОСОБА_1 була ознайомлена з листом Східного апеляційного господарського суду від 29 січня 2019 року про наявність вакантної посади секретаря судового засідання, проте згода на переведення позивачем не надана.

27. 03 червня 2019 року ОСОБА_1 здійснила на відповідному повідомленні (запропоновано 14 посад державної служби в районних судах міста Харкова) запис про те, що зазначені пропозиції не ведуть до її реального працевлаштування, оскільки районні суди знаходяться у стадії ліквідації відповідно до Указу Президента.

28. 04 червня 2019 року Наказом голови ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду № 43-К позивачу було надано відпустку з 05 червня 2019 року по 27 червня 2019 року.

29. Пунктом 2 вказаного наказу передбачено звільнити начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства Донецького апеляційного господарського суду ОСОБА_1 із займаної посади 27 червня 2019 року у зв`язку з ліквідацією Донецького апеляційного господарського суду відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 ЗУ «Про державну службу», з яким позивач була ознайомлена 04 червня 2019 року, про що свідчить власний підпис ОСОБА_1

30. 27 червня 2019 року з позивачем проведено повний розрахунок та видано трудову книжку.

31. Не погоджуючись із вказаним наказом про звільнення позивач звернувся до суду з даним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

32. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що не маючи можливості здійснити звільнення за переведенням позивача на посаду начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства Східного апеляційного господарського суду та не маючи згоди позивача на працевлаштування в інших судових установах, головою ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду, після спливу більш ніж восьми місяців після попередження працівника про ліквідацію суду і вичерпання інших можливостей працевлаштування позивача було правомірно видано наказ від 04 червня 2019 року № 43-К про надання відпустки та звільнення ОСОБА_1 27 червня 2019 року у зв`язку з ліквідацією установи.

33. Щодо позовної вимоги позивача про поновлення її на посаді начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства Східного апеляційного господарського суду, судами встановлено, що позивача звільнено з посади начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства Донецького апеляційного господарського суду, посаду начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства Східного апеляційного господарського суду позивач не обіймав. Таким чином, між позивачем та Східним апеляційним господарським судом не було жодних трудових відносин, оскільки ОСОБА_1 не була працевлаштована у зазначеному суді.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

34. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

35. Вимоги касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його адміністративного позову та апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, тому вимоги касаційної скарги повторному зазначенню не потребує.

36. Зокрема, скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Посилається на судові рішення якими вирішувалися питання щодо ліквідації органів, поновлення осіб на роботі у зв`язку незаконним звільненням.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

37. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.

38. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

39. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина третя стаття 2 КАС України).

40. Так, судами встановлено, що Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 454/2017 ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд; Донецький апеляційний господарський суд; Київський апеляційний господарський суд; Львівський апеляційний господарський суд; Одеський апеляційний господарський суд; Рівненський апеляційний господарський суд; Севастопольський апеляційний господарський суд; Харківський апеляційний господарський суд.

41. Утворено Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові; Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі; Південний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Автономну Республіку Крим і місто Севастополь, з місцезнаходженням у місті Севастополі; Південно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Миколаївську, Одеську та Херсонську області, з місцезнаходженням у місті Одесі; Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві; Північно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області, з місцезнаходженням у місті Рівному; Західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську та Чернівецьку області, з місцезнаходженням у місті Львові.

42. Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

43. Згідно пункту 5 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

44. Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

45. Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлено порядок здійснення судочинства у господарських судах. Відповідно до статті 25 ГПК України апеляційні господарські суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих господарських судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного господарського суду).

46. Під юрисдикцію Донецького апеляційного господарського суду підпадала Донецька, Запорізька та Луганська області, під юрисдикцію Харківського апеляційного господарського суду - Полтавська, Сумська та Харківська області, а юрисдикція новоствореного Східного апеляційного господарського суду поширюється на Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області.

47. Запорізька область перейшла до юрисдикції Центрального апеляційного господарського суду, а Сумська область - до юрисдикції Північного апеляційного господарського суду.

48. Слід зазначити, що повноваженнями, які зазначені вище, наділені всі без виключення апеляційні господарські суди.

49. Відповідно до частини шостої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

50. Повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду оприлюднено в газеті Голос України 03 жовтня 2018 року №185 (6940). Отже, з 03 жовтня 2018 року Східний апеляційний господарський суд розпочав свою роботу.

51. Згідно частини сьомої статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» структура і штатна чисельність апаратів місцевих судів за погодженням із головою суду затверджуються відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України, апаратів апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів - Державною судовою адміністрацією України за погодженням з головою суду в межах видатків на утримання відповідного суду. Тимчасова структура та тимчасова штатна чисельність апарату новоутвореного суду затверджується тимчасово виконуючим обов`язки керівника апарату цього суду за погодженням із Головою Державної судової адміністрації України.

52. Як вже було зазначено вище, що з метою забезпечення належного функціонування новоутвореного суду, Державною судовою адміністрацією України 27 вересня 2018 року відповідно до частини сьомої статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» затверджено тимчасовий штатний розпис на 90 штатних посад, з них 29 посад суддів, 29 посад помічників суддів, 2 посади помічника голови суду та його заступника та 30 посад працівників апарату суду.

53. З урахуванням листа ДСА від 03 жовтня 2018 року № 8-19065/18 про затвердження штатних розписів новоутворених судів Східним апеляційним господарським судом подано на затвердження штатний розпис з одночасним наданням обґрунтованих розрахунків планових видатків фонду оплати праці.

54. 16 жовтня 2018 року було затверджено штатний розпис новоутвореного суду на 175 штатних посад, з них 29 посад суддів, 29 посад помічників суддів, 5 посад помічників голови суду, його заступника, помічників секретарів судових палат та 112 посад працівників апарату суду.

55. Порядок проходження державної служби, а також підстави для її припинення врегульовано Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VIII).

56. Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

57. Частинами першої, другої статті 21 Закону № 889-VIII визначено, що вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

58. Частиною п`ятою статті 22 Закону № 889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

59. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

60. Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; ліквідація державного органу (пункт 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII).

61. Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення (частина 3 статті 87 Закону № 889-VIII).

62. Відповідно до статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) підставами припинення трудового договору є, зокрема 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції», встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; 7-2) з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади»; 8) підстави, передбачені контрактом; 9) підстави, передбачені іншими законами.

У випадках, передбачених пунктами 7 і 7-1 частини першої цієї статті, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а у випадку, передбаченому пунктом 72, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади».

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

63. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

64. Частиною другою статті 40 цього ж Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

65. Частинами 1, 2, 3 статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

65. Отже, з аналізу положень Закону № 889-VIII вбачається, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 цього Закону регулюється нормами Кодексу законів про працю України, а саме статтями 40 та 49-2 КЗпП України.

67. Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

68. Таким чином, виходячи із тлумачення частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які цей працівник може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

69. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.

70. Виходячи із законодавчих приписів та встановлених обставин справи в їх сукупності Верховний Суд уважає, що з моменту письмового попередження про наступне вивільнення/звільнення з роботи, ліквідаційної комісією Донецького апеляційного господарського суду здійснювались дії щодо працевлаштування позивача, а саме пропонувались посади в судових установах міста Харкова, в тому числі в новоствореному Східному апеляційному господарського суді.

71. Отже, вказані вище обставини свідчать про дотримання ліквідаційною комісією Донецького апеляційного господарського суду необхідної процедури щодо вжиття та здійснення заходів, передбачених чинним законодавством та Планом заходів з ліквідації апеляційних господарських судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 20 вересня 2018 року щодо працевлаштування позивача.

72. Водночас, суди доцільно звернули увагу на те, що Східним апеляційним господарським судом було розглянуто заяву позивача від 27 вересня 2018 року, про розгляд якої повідомлено листом від 09 жовтня 2018 року за вих. № 000046/16. Зокрема, їй повідомлено про відсутність вакантних посад в тимчасовому штатному розписі суду та зазначено, що працевлаштування працівників на інші посади в інші установи в разі ліквідації підприємства законом покладено на власника або уповноважений ним орган (ліквідатор або ліквідаційна комісія) такого підприємства, установи, організації.

73. При цьому, судами цілком правильно зазначено, що Східним апеляційним господарським судом, як новоутвореним судом, вживалися заходи щодо працевлаштування працівників ліквідованого суду, зокрема, надавалася голові ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду інформація щодо усіх наявних вакансій в апараті новоствореного суду, а саме: повідомлено про наявну вакансію секретаря судового засідання по строковому договору, було повідомлено про наявні вакансії секретаря судового засідання (безстрокова); секретаря судового засідання (по строковому договору), посади судового розпорядника (по строковому договору); провідного спеціаліста відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства (по строковому договору); секретаря судового засідання по строковому договору; секретаря судового засідання (безстроково).

74. Оскільки, Східний апеляційний господарський суд є новоствореною організацією, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідачем були вжиті відповідні заходи щодо можливого працевлаштування працівників апарату ліквідованого Донецького апеляційного господарського суду, в тому числі і позивача, яка в свою чергу відмовилася від запропонованих вакансій.

75. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Донецький апеляційний господарський суд в особі голови ліквідаційної комісії не наділений правом самостійного вирішення питання працевлаштування працівників до новоутворених судів, зокрема, до Східного апеляційного господарського суду, і не має законних підстав для цього.

76. Східний апеляційний господарський суд є окремою юридичною особою, не пов`язаною з ліквідованим судом.

77. Східний апеляційний господарський суд є окремою юридичною особою, та в ньому як і в кожному іншому суді, є керівник апарату суду, який відповідно до частини п`ятої статті 155 Закону № 889-VIII, приймає рішення про призначення на посаду.

78. Отже, для вирішення питання працевлаштування в Східному апеляційному господарському суді повинні бути відповідні умови, в першу чергу, - наявність вакантних посад, на які можна здійснити переведення працівників. Створити такі посади і запропонувати їх для переведення працівників з іншої установи може лише новоутворений суд.

79. Таким чином, звільнення за переведенням до новоутвореного Східного апеляційного господарського суду є можливим лише у разі надання керівником апарату цього суду відповідних пропозицій про переведення до суду працівників апарату ліквідованого Донецького апеляційного господарського суду.

80. Як вже зазначалось вище, інформація щодо усіх наявних вакансій в апараті новоствореного суду надавалися Східним апеляційним господарським судом. Однак, пропозицій щодо можливого переведення на посаду начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства Східного апеляційного господарського суду (або на іншу рівнозначну посаду, яка б задовольнила позивача) від керівника апарату новоутвореного суду не надходило.

81. Таким чином, не маючи можливості здійснити звільнення за переведенням ОСОБА_1 на посаду начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства Східного апеляційного господарського суду та не маючи згоди позивача на працевлаштування в інших судових установах, головою ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду, після спливу більш ніж восьми місяців після попередження працівника про ліквідацію суду і вичерпання інших можливостей працевлаштування позивача було видано спірний наказ.

82. В даному випадку, Суд звертає увагу, що в межах встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо всього періоду виникнення відповідних відносин від початку повідомлення про подальше скорочення до звільнення, відповідачі при наявній складності працевлаштування в теперішніх умовах та попиту на роботу вчинили усі необхідні дії для реального працевлаштування позивача, в той же час позивач за таких непростих умов, не побажала йти на певного роду компроміс щодо збереження свого права на роботу, хоча і на іншу посаду, що стало наслідком її звільнення. Така обрана позивачем тактика поведінки не була на її користь. Вважати, що відповідачі звільнили позивача без достатнього на то підстав та у протиправний спосіб, судами попередніх інстанцій не встановлено.

83. На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що дії Донецького апеляційного господарського суду щодо звільнення позивача у зв`язку з ліквідацією суду, які здійснювалися на виконання Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 454/2017 «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах», наказу ДСА України від 20 вересня 2018 № 475 «Про забезпечення виконання Указу Президента України від 29.12.2017 № 454/2017», з додержанням норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, є законними, а тому спірний наказ в частині звільнення від 04 червня 2019 № 43-К у зв`язку з ліквідацією Донецького апеляційного господарського суду є правомірним, та такий що не підлягає скасуванню.

84. Щодо посилання скаржником на судову практику, Суд зазначає наступне.

85. Верховний Суд України в постановах від 4 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Вказана позиція підтримана також Верховний Судом у в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 825/2418/16. На зазначені судові рішення увагу звертає скаржник.

86. Проте, посилання скаржника на наведені судові рішення, як такі що мають вплив на користь її доводів щодо відсутності здійснення ліквідації відповідного суду, протиправності її звільнення та як наслідок необхідності поновлення її на роботі, є безпідставними.

87. Суд наголошує на тому, що зазначені судові рішення та надана ними оцінка спірним правовідносинам, є відмінними від тих фактичних обставин справи, що розглядається в межах цієї справи за позовом ОСОБА_1 . В межах цієї справи, обставини справи мають свою особливість та індивідуально - визначений характер та за своєю правовою природою мають різний предмет правового регулювання. А тому вважати, що наведені позивачем судові рішення є такими, що мають беззаперечну умову для їх врахування при вирішенні цієї справи, є необґрунтованою позицією.

88. За встановлених судами обставинами на підставі підстав звернення з позовом до суду, що входило до предмету доказування, Суд не вбачає цілком правової проблеми при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, які були викладені в постановах Верховного Суду (Верховного Суду України), бо в тих справах правова оцінка надавалась іншим обставинам. В даному випадку ототожнювати такі рішення за різних обставин правового регулювання немає підстав, як і не має підстав вважати про наявність виключної правової проблеми та за можливе відповідно до статті 346 КАС України, як про те наголошує скаржник для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

89. Так, згідно з частинами п`ятою, шостою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

90. За змістом наведеної норми права вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням змісту спірних правовідносин та їх предмету правового регулювання оцінює наявність виключної правової проблеми та необхідність передачі справи для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

91. Проаналізувавши зазначені скаржником підстави, якими заявник обґрунтовує необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Суд дійшов висновку про відсутність у спірних відносинах виключної правової проблеми, такі правовідносини врегульовано нормами права, та в повній мірі дозволяють вирішити спір.

92. Таким чином, колегія суддів касаційного суду не вбачає процесуальних підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

93. Щодо позовної вимоги позивача про поновлення її на посаді начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства Східного апеляційного господарського суду, Суд зазначає таке.

94. Правила пункту 1 статті 40 КЗпП при ліквідації підприємства, установи, організації можуть застосовуватися і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку (п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року о. «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

95. Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (тобто в Донецькому апеляційному господарському суді на посаді начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства, з якої і була звільнена наказом голови ліквідаційної комісії ДАГС).

96. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача звільнено з посади начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства Донецького апеляційного господарського суду, посаду начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства Східного апеляційного господарського суду позивач не обіймав.

97. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що між позивачем та Східним апеляційним господарським судом не було жодних трудових відносин, оскільки позивач не була працевлаштована у зазначеному суді.

98. Крім того, судами також встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посада начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства Східного апеляційного господарського суду не є вакантною та з 17 жовтня 2019 року до теперішнього часу зайнята іншим працівником, а саме ОСОБА_2 .

99. Позивач працювала на посаді начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства Донецького апеляційного господарського суду та була звільнена із займаної посади наказом голови ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суді на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

100. Водночас, як встановлено судами, головою ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду вжиті та здійснені заходи, спрямовані на працевлаштування позивача за переведенням до судових установ міста Харкова.

101. З огляду на нормативні приписи, Суд відхиляє доводи позивача про можливість поновлення особи на посаді в організації, установі, в якій ця особа ніколи не працювала, жодних трудових відносин між ними не існувало.

102. З урахуванням наведених вище норм чинного законодавства та встановлених обставин у справі, Суд уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки звільнення його з займаної посади у зв`язку з ліквідацією суду було здійснено правомірно, в межах компетенції та з дотриманням установленого порядку вивільнення працівників і норм чинного законодавства.

103. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

104. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

105. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

106. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

107. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

108. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, увалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

109. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

110. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 20120 року у справі № 520/6610/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов

Джерело: ЄДРСР 89013268
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку